К ЄВРОПА І ГЛОБАЛЬНЕ ІНФОРМАЦІЙНЕ СУСПІЛЬСТВО

КУРСОВА РОБОТА
на тему: ЄВРОПА І ГЛОБАЛЬНЕ ІНФОРМАЦІЙНЕ СУСПІЛЬСТВО

РЕФЕРАТ

Курсова робота: 38с, 35 джерел.
Мета роботи - поглиблений аналіз основних етапів формування інформаційного суспільства в ЄС.
Об'єкт дослідження - процес формування інформаційного суспільства.
Предмет дослідження - глобальний аспект розвитку інформаційного суспільства в ЄС.
Методи дослідження - сходження від абстрактного до конкретного, єдності аналізу і синтезу, історичного і логічного, спостереження, порівняння тощо; структурно-функціональний та комплексно-системний аналізи.
В роботі окреслено загальні риси і визначено сутність інформаційного суспільства як процесу. Проаналізовано основні етапи і засади формування інформаційного суспільства. Визначено основні чинники та фактори, що впливають та зумовлюють даний процес, враховуючи сучасний світовий досвід, зокрема досвід ЄС. Приділено увагу аналізу процесів формування інформаційного суспільства в Україні.
ГЛОБАЛЬНЕ ІНФОРМАЦІЙНЕ СУСПІЛЬСТВО, ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА, ЕЛЕКТРОННИЙ УРЯД, ЕЛЕКТРОННІ ПОСЛУГИ, ДОСВІД ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА ЄС, ДЕРЖАВНА ІНФОРМАЦІЙНА ПОЛІТИКА, ПРОГРАМА "ЕЛЕКТРОННА ЄВРОПА", "ЕЛЕКТРОННА ЄВРОПА ПЛЮС", "ЕЛЕКТРОННА УКРАЇНА".

 
ЗМІСТ

ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ГЛОБАЛЬНОГО
ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА 7
1.1 Підходи до визначення поняття інформаційного суспільства 7
1.2 Передумови розвитку глобального інформаційного
суспільства 13
РОЗДІЛ 2 ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСВІД ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА 19
2.1 Сутність і зміст інформаційної політики ЄС 19
2.2 Шляхи і напрями формування інформаційного
суспільства в Європі 22
РОЗДІЛ 3 ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА
В УКРАЇНІ У КОНТЕКСТІ ІНТЕГРАЦІЇ В ЄС 26
ВИСНОВКИ 30
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 35


ВСТУП

Актуальність теми роботи. Наразі у світі відбувається черговий вибух технологічної і мирної соціальної революції і становлення інформаційного суспільства. Сучасні інформаційні і телекомунікаційні технології (ІТТ) істотно змінюють не лише те, як ми виробляємо продукти і послуги, але й те, як проводимо дозвілля, реалізуємо свої цивільні права, виховуємо дітей. Вони мають вирішальний вплив на зміни, що відбуваються в соціальній структурі суспільства, економіці, розвитку інститутів демократії тощо.
Проблема, яку пропонується розглянути, торкається процесу становлення інформаційного суспільства, його об'єктивних основ розвитку та взаємодії з сучасними інформаційними і телекомунікаційними технологіями. Каталізатором і координатором процесу становлення інформаційного суспільства є державна політика, що послідовно проводиться.
Тематика інформаційного суспільства, розвитку світового ринку телекомунікацій, Інтернету не сходить зі сторінок провідних ділових вітчизняних і зарубіжних журналів. Колосальні обсяги інформації, присвячені цій тематиці, доступні наразі й Інтернету.
Особливо це стосується висвітлення діяльності міжнародних і національних організацій з розробки і реалізації стратегій інформаційного розвитку. До найбільш цікавих джерел можна віднести Європейську Koміcію Ради Європи, Організацію економічної співпраці розвитку, Всесвітній союз зв'язку, адміністративні органи, відповідальні за побудову "інформаційної магістралі" в США, Канаді, Великій Британії, Німеччині, Франції, Австралії, Японії та інших країнах.
Актуальність входження України в інформаційне суспільство поступово усвідомлюється вітчизняним науковим і політичним співтовариством, про що свідчить велика кількість законодавчих актів у сфері інформації.
Створені державними органами документи - Концепція формування і розвитку єдиного інформаційного простору України, Концепція розвитку зв'язку, Доктрина інформаційної безпеки, Концепція інформатизації України, Закони України про інформацію, про друковані ЗМІ, про телебачення і радіомовлення, про інформаційні агентства, про рекламу, про авторське право і суміжні права, про державну таємницю, про науково-технічну інформацію, про захист інформації в автоматизованих системах, про участь України в міжнародному інформаційному обміні - покликані визначити напрями інформатизації українського суспільства.
Втім, цілісного розгляду процесу становлення інформаційного суспільства в поєднанні технологічних, економічних, соціальних, правових і політичних чинників у вітчизняній літературі ще не так багато. Це пояснюється новизною самого об'єкта дослідження, контури якого зримо визначилися лише в останні роки.
Мета роботи полягає в поглибленому аналізі основних етапів формування інформаційного суспільства в ЄС.
Реалізація поставленої мети передбачає вирішення таких конкретних і взаємопов'язаних завдань:
- розглянути підходи до визначення поняття інформаційного суспільства;
- з'ясувати передумови розвитку глобального інформаційного суспільства;
- висвітлити сутність і зміст інформаційної політики ЄС;
- окреслити шляхи і напрями формування інформаційного суспільства в Європі;
- визначити особливості формування інформаційного суспільства в Україні у контексті інтеграції в ЄС.
Об'єктом дослідження є процес формування інформаційного суспільства.
Предметом дослідження є глобальний аспект розвитку інформаційного суспільства в ЄС.
Методи дослідження: сходження від абстрактного до конкретного, єдності аналізу й синтезу, історичного і логічного, спостереження, порівняння тощо; структурно-функціональний та комплексно-системний аналізи.
Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в подальшому розвитку обгрунтування процесу формування глобального інформаційного суспільства в ЄС.
Практичне значення одержаних результатів. Основні результати дослідження можуть бути застосовано при викладанні навчальних курсів "Міжнародна економіка", "Міжнародна політика", "Міжнародна інформація".
Структура роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури.


РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ГЛОБАЛЬНОГО ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА
1.1 Підходи до визначення поняття інформаційного суспільства
Термін "інформаційне суспільство" вперше був використаний в Японії у 1966 р. в доповіді групи з наукових, технічних і економічних досліджень, в якій стверджувалося, що інформаційне суспільство являє собою суспільство, в якому вдосталь високоякісної інформації, а також є всі необхідні кошти для її розподілу [15, с. 23].
У той період на Заході вважалося, що:
- основою формування інформаційного суспільства є розвиток обчислювальної та інформаційної техніки;
- інформація набуває глобального характеру;
- на рух інформаційних потоків вже істотно не впливають державні кордони і різні бар'єри, зрештою, спроби обмежити вільне поширення інформації шкодить тій стороні, яка прагне внести такого роду обмеження;
- значно зросли можливості збору, обробки, зберігання, передачі інформації, доступу до неї;
- поглиблюється вплив інформації на розвиток різних сфер людської діяльності;
- поширюється процес децентралізації суспільства;
- відбувається перехід до нових форм зайнятості;
- йде процес формування нових трудових ресурсів за рахунок збільшення кількості зайнятих в інформаційній індустрії [10, с. 456].
Зважаючи на це, М. Кастельс стверджував, що інформацію, так само як капітал, можна нагромаджувати і зберігати для майбутнього використання [17, с. 17].
У постіндустріальному суспільстві національні інформаційні ресурси - найбільш велике потенційне джерело багатства. Тому необхідно розвивати нову галузь економіки - інформаційну економіку.
Постіндустріальна економіка - це економіка, в якій промисловість за показниками зайнятості й своєї частки в національному продукті поступається місцем сфері послуг, а сфера послуг є переважно обробкою інформації [25, с. 129].
Три аспекти постіндустріального суспільства особливо важливі для розуміння телекомунікаційної революції:
1) перехід від індустріального до сервісного суспільства;
2) вирішальне значення кодифікованого теоретичного знання для здійснення технологічних інновацій;
3) перетворення нової "інтелектуальної технології" у ключовий інструмент системного аналізу і теорії прийняття рішень [18, c. 18].
У 1978 р. у Франції науковцями було проведене дослідження впливу нових інформаційних технологій на французьке суспільство. Його мета - прагнення зрозуміти соціально-економічний, політичний, культурний аспекти процесів впровадження нових інформаційних технологій, "телематики" (термін, що вказую на єдність і комп'ютерами телекомунікацій), запропонувати єдине бачення інформатизації для подальшого визначення місця і ролі держави в цьому процесі [9, с. 360].
Особливість державного устрою Франції полягає у тому, що суспільство ("socіete bloquee") має вельми сильні бюрократичні державні політичні інститути, внаслідок чого реалізація будь-яких технологічних новин повинна супроводжуватися соціально-політичними змінами.
Дослідження повинно було показати, як нова технологія може змінити промислове виробництво, соціальну структуру, культуру, сферу освіти, і чому політична система повинна змінитися, аби вписатися в нові масштаби економіки і нові форми соціального життя.
Комп'ютерна технологія розглядалася науковцями як засіб виходу Франції з економічної і соціальної кризи, збереження її економічного суверенітету, досягнення соціального консенсусу.
Оскільки телематика спричинює переворот в обробці й передачі даних, вона змінює і структуру соціальної організації. Телематика полегшує децентралізацію, забезпечуючи споживачів на периферії. Її завдання - спростити адміністративну структуру, підвищити ефективність її діяльності, поліпшити відносини з тими, хто знаходиться під її юрисдикцією. Вона також надає місцевій владі більше свободи, посилює конкурентні можливості малого і середнього бізнесу. Вона впливає на певні професії, змінюючи їх соціальний статус, збільшує контакт між соціальними групами і робить великі організації більш вразливими [9, с. 361].
У 1987 р. Європейська комісія випустила Зелену книгу з телекомунікацій, в якій стверджувалося, що телекомунікаційні мережі складають нервову систему сучасного економічного і соціального життя.
У 1988 р. Національна адміністрація США з телекомунікацій і інформації опублікувала свою доповідь - "NTІA Telecom 2000 report", в якій підкреслювалося, що телекомунікаційна та інформаційна інфраструктури життєво важливі для підтримки дієздатності американської і світової економіки [17, с. 37].
У 1993 р. віце-президент США А. Гір використав поняття "інформаційна супермагістраль".
У наступному році на конференції Міжнародного союзу зв'язку він уже говорив про Глобальну інформаційну інфраструктуру. Державні органи провідних країн посіли надзвичайно активну позицію в справі формування інформаційного суспільства.
Інформаційне суспільство в американській національній інформаційній інфраструктурі визначається як суспільство, в якому:
- кращі школи, вчителі та курси стають доступними всім студентам незалежно від географічних умов, відстані, ресурсів і працездатності;
- величезний потенціал мистецтва, літератури і науки стає доступним не лише у великих організаціях, бібліотеках, музеях;
- послуги охорони здоров'я і соціальні послуги стають доступними в інтерактивному режимі кожному своєчасно і в необхідному місці;
- у кожного є шанс жити в різних місцях без втрати можливості повноцінно працювати в офісі через електронні магістралі;
- невеликі фірми можуть отримувати замовлення з усього світу електронним шляхом;
- кожний може дивитися останні фільми, звертатися в банк, магазин зі свого будинку;
- кожний може отримувати державну інформацію прямо або через місцеві бібліотеки, легко вступати в контакти з державними службовцями;
- державні, ділові структури можуть обмінюватися інформацією електронним шляхом, знижуючи обсяг паперової роботи і поліпшуючи якість послуг [17, с. 41].
За останнє десятиріччя до теми інформаційного суспільства неодноразово зверталися і вітчизняні вчені, ними запропоновано декілька визначень інформаційного суспільства.
Так, дослідник А.І. Ракитов у працях кінця 80-х р.р. писав, що перехід до інформаційного суспільства означає, що найважливішим продуктом соціальної діяльності стає виробництво, експлуатація і використання послуг і знань, причому питома вага знань у цій бінарній формулі зростає [26, с. 83].
Справжнє інформаційне суспільство повинне забезпечити правові й соціальні гарантії того, що кожний громадянин суспільства, що знаходиться в будь-якому місці й у будь-який час, зможе отримати всю необхідну для його життєдіяльності та вирішення поставлених перед ним проблем інформацію.
Інформаційне суспільство - це суспільство, де всі засоби інформаційної технології, тобто комп'ютери, інтегровані системи, кабельний, супутниковий та інший зв'язок, відеопристрій, програмне забезпечення, наукові дослідження, націлені на те, аби зробити інформацію загальнодоступною, що активно впроваджується у виробництво і життя [26, с. 84].
На думку А.І. Ракитова, основними критеріями інформаційного суспільства є кількість і якість інформації, що є в обігу, її ефективна передача і переробка. Додатковим критерієм є доступність інформації для кожного завдяки її відносній дешевизні [26, с. 92].
О. А. Фінько і Ю. М. Нестеров описують інформаційне суспільство як суспільство, в якому:
- персональний комп'ютер, підключений до транскордонних інформаційних мереж, входить в кожний будинок;
- кожний член суспільства має можливість своєчасно отримувати за допомогою транскордонних інформаційних мереж повну і достовірну інформацію будь-якого вигляду і призначення з будь-якої держави, знаходячись при цьому практично в будь-якій точці географічного простору;
- надається можливість оперативної комунікації як кожного члена суспільства з будь-ким, так і державними і суспільними структурами незалежно від місцезнаходження на земній кулі;
- зникають географічні та геополітичні кордони держав у рамках інформаційних мереж, відбувається "зіткнення" інформаційного законодавства країн, виникає необхідність гармонізації законодавства;
- з'являються нові форми діяльності з використанням інформаційних мереж: робота, творчість, виховання, і освіта, медицина [34, с. 43].
Г. Л. Смолян і Д. С. Черешкин до основних ознак інформаційного суспільства зараховують:
- формування єдиного світового інформаційного простору і поглиблення процесів інформаційної і економічної інтеграції країн і народів;
- створення ринку інформації і знань як чинників виробництва на додаток до ринків природних ресурсів праці й капіталу та перехід інформаційних ресурсів суспільства в реальні ресурси соціально-економічного розвитку за рахунок розширення доступу до них;
- підвищення значущості проблем забезпечення інформаційної безпеки особистості, суспільства і держави та створення ефективної системи забезпечення прав громадян і соціальних інститутів на вільне отримання, поширення і використання інформації [27, с. 14].
Таким чином, визначити поняття "інформаційне суспільство" можна, як мінімум, трьома способами.
По-перше, перерахувати характеристики, які властиві цьому типу суспільства:
- створені значні інформаційні ресурси;
- виробництво, зберігання, поширення і передача, як аудіовізуальної продукції, так і ділової і розважальної інформації стає найважливішою частиною економіки;
- сформувалася інформаційна індустрія, яка включила в себе комп'ютерну і телекомунікаційну промисловість, розробників аудіовізуального змісту і програмного забезпечення, виробників елементної бази і побутової електроніки, мультимедійну промисловість та ін.;
- громадяни мають технічні та правові можливості доступу до різноманітних джерел інформації.
Перелік цих характеристик можна продовжувати залежно від глибини розуміння суті інформаційного суспільства. Повний і вичерпний список скласти неможливо, оскільки життя постійно вносить свої корективи.
По-друге, можна піти від "абстрактного до конкретного", вказавши, що інформаційне суспільство - це наступний рівень в історичному розвитку людства у ланцюзі "аграрне - індустріальне - постіндустріальне" суспільство, пов'язати становлення інформаційного суспільства з реалізацією концепції стійкого розвитку або з втіленням ідей В. Вернадського про розвиток ноосфери.
Можливий і третій - компромісний - варіант типу: інформаційне суспільство - це наступний рівень або стадія розвитку людства, на якому домінуючим об'єктом виробництва і споживання стають інформаційні продукти і послуги. Зазвичай, це не означає, що традиційні предмети споживання, вироблені промисловістю і сільським господарством, втрачають для людини свою актуальність. У процесі виробництва, в обсязі споживаних товарів і послуг частка "інформаційно-містких" операцій і продуктів переважає.
1.2 Передумови розвитку глобального інформаційного суспільства
Сучасна ситуація, що склалася у світі, характеризується такими рисами.
Становлення глобального інформаційного суспільства в різних країнах є передумовою для еволюційного переходу до наступної стадії розвитку людства, технологічною основою якої є індустрія створення, обробки і передачі інформації [25, с. 130].
Державі належить провідна роль у формуванні інформаційного суспільства. Вона координує діяльність різних суб'єктів суспільства в процесі його становлення, сприяє інтеграції людей в нове інформаційно-технологічне оточення, розвитку галузей інформаційної індустрії, забезпеченню прогресу демократії й дотримання прав особистості в умовах інформаційного суспільства [33, с. 111].
Інформаційна взаємодія держави, суспільства і особистості найбільш оптимальна при використанні інформаційних і телекомунікаційних технологій з метою підвищення загальної ефективності діяльності державного механізму, створення інформаційно відкритого суспільства, розвитку інститутів демократії.
Вплив інформаційного суспільства на культуру виявляється в масштабних змінах культури виробництва, бізнесу, організації роботи, дозвілля, споживання. Ці зміни зумовлені швидким процесом об'єктивізації інформації і знань, можливостями їх передачі у вигляді технологій через телекомунікації широким верствам населення, а також виникненням нових видів діяльності, заснованих на використанні знань.
Діалектичний взаємозв'язок і взаємообумовленість економічних, правових, соціальних, культурних і технологічних чинників у становленні глобального інформаційного суспільства виявляється в соціальній сфері, у лібералізації правил регулювання інформаційного і телекомунікаційного ринків, у технологічній і організаційній конвергенції, формуванні нових вимог до працівників і організації ділового процесу, у змінах в інформаційному законодавстві, підвищенні ролі державного регулювання і міжнародної співпраці [18, с. 19].
Економічними основами глобального інформаційного суспільства є галузі інформаційної індустрії (телекомунікаційна, комп'ютерна, електронна, аудіовізуальна), які переживають процес технологічної конвергенції і корпоративного злиття, розвиваються найбільш швидкими темпами, мають вплив на всі галузі економіки і конкурентоспроможність країн на світовій арені.
Відбувається інтенсивний процес формування світової "інформаційної економіки", що укладається в умовах глобалізації інформаційних, інформаційно-технологічних і телекомунікаційних ринків, виникненні світових лідерів інформаційної індустрії, перетворенні "електронної торгівлі" по телекомунікаціях у засіб ведення бізнесу.
Правовими основами глобального інформаційного суспільства є закони і нормативні акти, що регламентують права людини на доступ до інформаційних ресурсів, технологій, телекомунікацій, захист інтелектуальної власності, недоторканність особистого життя, свободу слова, інформаційну безпеку.
Інформаційна безпека суспільства і особистості набуває нового статусу, із суто технологічної проблеми перетворюючись в соціальну, від вирішення якої залежить стійке функціонування сучасних товариств.
Технологічними основами глобального інформаційного суспільства є телекомунікаційні й інформаційні технології, які стали лідерами технологічного поступу, невід'ємним елементом будь-яких сучасних технологій, сприяють економічному зростанню, створюють умови для вільного обігу в суспільстві великих масивів інформації і знань, спричиняють істотні соціально-економічні перетворення і, зрештою, становлення інформаційного суспільства.
Глобальне інформаційне суспільство формується локально, у різних країнах цей процес йде з різною інтенсивністю і особливостями. інформаційні товариства мають три головних характеристики [25, с. 135].
По-перше, інформація використовується як економічний ресурс. Організації використовують інформацію у все більших масштабах з метою підвищити ефективність, стимулювати інновації, зміцнити конкурентоспроможність.
По-друге, інформація стає предметом масового споживання у населення.
По-третє, відбувається інтенсивне формування інформаційного сектору економіки, який зростає більш швидкими темпами, ніж інші галузі. Причому рух до інформаційного суспільства і загальна тенденція для розвинених держав і країн, що розвиваються.
Становлення інформаційних товариств зумовлене двома взаємопов'язаними причинами: довгостроковими тенденціями економічного розвитку і технологічним поступом. Економічна структура суспільства змінюється. Сфера послуг переважає над промисловістю і сільським господарством. Створення ж інформаційних продуктів і послуг можна віднести до сфери послуг. Сучасні ІТТ в багато разів збільшили нашу здатність обробляти інформацію і у такий спосіб сприяли зростанню інформаційно насиченого сектору економіки.
Серед економістів поширена теорія про довгострокові цикли економічного розвитку, кожний з яких породжується технологічними новинами типу електрики або двигуна внутрішнього згорання. Цикл, що переживається, пов'язаний з інформаційними і телекомунікаційними технологіями. Їх вплив на суспільство пов'язаний з такими особливостями [26, с. 184].
По-перше, ІТТ і допоміжні технології, які застосовуються практично скрізь, - сприяють підвищенню продуктивності.
По-друге, технічні можливості ІТТ зростають експонентно - поки не спостерігається уповільнення темпів зростання.
Нарешті, вартість ІТТ постійно і швидкими темпами знижується.
Поєднання цих трьох чинників спричиняє те, що ІТТ породжують новий тривалий цикл економічного розвитку, що приводить в соціальному плані до інформаційного суспільства [26, с. 197].
Вивчення інформаційного суспільства вимагає використання такого терміна, як інформаційна індустрія. До неї належать приватні та державні організації, які створюють інформацію різних видів, інтелектуальну власність, забезпечують функціонування пристроїв для поширення інформації споживачам, здійснюють обладнання і програмне забезпечення, покликане обробляти інформацію.
Інформаційну індустрію, своєю чергою, можна подати у вигляді трьох її галузей, які створюють зміст, поширюють його і обробляють. До індустрії змісту належать організації, які створюють інтелектуальну власність. інформацію створюють письменники, композитори, художники, фотографи, вчені, інженери. У цьому їм допомагають видавці, продюсери та організації, які додають первинному змісту "товарний вигляд". Сюди ж входять організації, які самі не створюють нової інформації, протн компілюють її, виробляючи довідники, бази даних, статистичні збірники та ін. Постачальники такої інформації мають значну частину прибутків, що отримуються в індустрії змісту.
Індустрія поширення інформації пов'язана зі створенням і управлінням телекомунікаціями і мережами поширення інформації. Вона включає телекомунікаційні компанії, мережі кабельного телебачення, системи супутникової трансляції, радіо і телевізійні станції, компанії супутникового зв'язку тощо.
Індустрія обробки змісту охоплює виробників комп'ютерів, телекомунікаційного обладнання і споживчої електроніки.
На загальну думку, яку складно підтвердити цифрами через відсутність прийнятої статистики, в інформаційній індустрії лідирує індустрія змісту. Саме в ній проводиться велика частина доданої вартості, що привело в середині 90-х р.р. минулого століття до інтенсивного процесу злиття і поглинання компаній інформаційного сектору економіки, метою яких є прагнення підвищити прибутковість свого бізнесу.
Отже, сучасні інформаційні й телекомунікаційні технології стали у такому ступені важливою частиною інфраструктури суспільства, що від них залежить не лише технологічний, але й соціальний поступ, економічна конкурентоспроможність країни в цілому, її місце у світовій економіці, роль у міжнародному розподілі праці, здатність розвивати демократичні інститути, зростання нових робочих місць тощо.
Тобто ІТТ із технологічного чинника розвитку перетворилися у важливий елемент функціонування сучасного суспільства.
Втім, при такій трансформації їх подальше втілення вже залежить не лише від прогресу науково-технічної думки, але й від соціально-економічних і правових умов, в яких вони існують.


РОЗДІЛ 2
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСВІД ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА
2.1 Сутність і зміст інформаційної політики ЄС
Один із пріоритетів ЄС полягає в тому, щоб впевнитися: бізнес, освіта Європи, уряди і громадяни продовжують відіграти провідну роль у формуванні й участі в глобальній інформаційній складовій світової політики і економіки [21, с. 211].
Щоб досягти цього, використовуються такі методи:
- стимулювання досліджень розвитку і розгортання новітніх інформаційних структур і технологій зв'язку;
- встановлення і підтримка структури регулювання і стандартів, розроблених (призначених), щоб зробити єдиний підхід у цьому питанні;
- стимулювання розвитку заявлених застосувань і змістовної підтримки ініціатив, що заохочують і дозволяють усім європейцям користуватися надбаннями і брати участь в інформаційному суспільстві [21, с. 213].
Політика ЄС для інформаційного суспільства спирається на такі головні компоненти:
1) політика телезв'язку;
2) підтримка технологічного розвитку в інформаційній сфері і технологіях зв'язку (ІCT);
3) внесок у створення необхідних умов для конкурентоспроможності інформаційного сектору промисловості [9, с. 360].
Два головних компоненти політики та стратегії у сфері інформації ЄС були передовими та стали розвиватись із середини 80-х р.р. ХХ ст.:
- науково-дослідні роботи в сфері інформаційної політики та технологій, що були розпочаті у 1984 р. відповідно із прийняттям:
а) Програми ESPRІT (інформаційна технологія);
б) телематичних програм застосування у сфері транспорту, охорони здоров'я і дистанційного навчання;
в) Програми Race (надсучасні технології телезв'язку);
- цифрові мобільні комунікації [13, с. 173].
Європейські мобільні комунікації використовують технологію GSM, технічна специфікація, розробка й випробування якої були усвідомлені в структурі науково-дослідних робіт саме в рамках ЄС. GSM технологія була запущена на початку 90-х р.р. ХХ ст. як стандарт для пан-європейських мобільних комунікацій. Це супроводжувалося в 1996 р. лібералізацією ЄС мобільного ринку комунікацій [7, с. 30].
Об'єднаний ефект високоякісного стандарту і вільна конкуренція закінчилися вражаючим результатом. У середині 2001 р. існувало близько 260 млн. користувачів GSM-терміналів у ЄС. В результаті цього успіху в Європі, GSM був визнаний як міжнародний стандарт, що використовується наразі у 130 країнах [7, с. 31].
Вироблення послідовної і всебічної політики в галузі інформаційного простору суспільства у Європі ввійшло документом під назвою "Зростання. Конкурентоспроможність. Зайнятість" у 1994 р. після Білої Книги Єврокомісії, виданої у 1993 р. Біла Книга підкреслила важливість інформаційного суспільства як ключа до майбутнього економічного зростання, конкурентоспроможності, створення робочих місць і поліпшила якість життя для всіх європейців.
Як продовження до Білої Книги, група Високого рівня інформаційного відділу Єврокомісії розробила документ-доповідь "Європа і глобальне інформаційне суспільство".
Повідомлення сформулювало рекомендації про те, як ЄС міг би вносити свій вклад у встановлення сприятливої регулюючої, технологічної і соціальної структури для інформаційного суспільства.
Згаданий набір документів був підставою для прийняття, у червні 1994 р. першого інформаційного Плану дії ЄС - "Шлях Європи до інформаційного суспільства".
Головна мета Плану дії полягала в тому, щоб прискорити лібералізацію послуг телезв'язку й інфраструктур, підсилити й переорієнтувати програми дослідження ІCT і включати новий інформаційний вимір суспільства у всю політичну площину. Переглянута версія Плану Дії була прийнята у 1996 р.
Інтернет - ключовий провідник інформаційного суспільства. З цього приводу Єврокомісія розробила стратегію заохочення й збільшення використання інформаційного каналу з трьома головними цілями:
- бути доступним кожному громадянинові, кожному будинку, школі, бізнесові й адміністрації, роблячи доступ в Інтернет швидше, більш дешево й більш безпечно;
- створювати цифрову грамотну і підприємницьку Європу через інтернет;
- будувати соціально утримуюче інформаційне суспільство усіх.
Нове заявлене застосування і більша кількість обов'язків повинні гарантувати, що інформаційне суспільство приносить користь усім. Комісія керує програмами, що максимізують доступ до Інтернету, які стимулюють розвиток високоякісного змісту, що поважає багату лінгвістичну і культурну спадщину Європи і які дозволяють європейському бізнесові відіграти провідну роль у тривалому розвитку інтернет-технологій [8, с. 68].
Інша важлива частина інформаційної стратегії Євросоюзу повинна заохотити розвиток нових технологій і їх застосувань, що приносять користь громадянинові. Це стимулює дистанційну діяльність й електронну комерція, збільшення розгортання мультизасобів інформації, задовольняє інструментарі, який гарантує, що обов'язкові технології й інфраструктури знаходяться у відповідному місці.
2.2 Шляхи і напрями формування інформаційного суспільства
в Європі
Порівнюючи світові тенденції формування інформаційного суспільства з досвідом ЄС, необхідно відзначити, що починаючи з 1994 р. ЄС з усією відповідальністю поставився до окреслених завдань.
Свідченням цього є робота Форуму з питань обговорення проблем інформаційного суспільства, діяльність якого у більшості випадків допомогла на рівні європейської спільноти виявити ті основні проблемні зони, які вимагали особливої уваги.
Окрім того, відповідні декларації, прийняті ЄС, окреслили й визначили шляхи і напрями формування інформаційного суспільства.
Так, якщо в першій (1994 р.) Декларації проголошувалася необхідність побудови інформаційного суспільства загалом, а в 1997 р. визначалися основні аспекти і напрями цього процесу, то в 1999 р. вже йшлося про відповідальність і роль держави у цих процесах, а також про те, що недостатньо виголосити наміри, й навіть недостатньо надати матеріальні можливості для використання сучасних інформаційних і комунікаційних технологій, необхідно створити атмосферу сприяння використанню цих технологій, залучити людей до них, заохотити їх це робити.
Саме з цією метою ЄС була розроблена Програма "Електронна Європа" і "План дій - Електронна Європа". Вони стали своєрідним підсумком діяльності ЄС за попередні 5 років побудови інформаційного суспільства, і водночас визначають наступні, вже більш конкретні заходи і дії щодо його формування.
Важливим аспектом реалізації цієї програми стали три напрями:
1) дешевий, швидкий, безпечний Інтернет, який передбачає:
а) дешевий і швидкий доступ до Інтернет;
б) швидкий Інтернет для дослідників та студентів;
в) безпечні мережі та смарт-карти;
2) інвестиції в людей і вміння:
а) європейська молодь у цифровий вік;
б) робота в економіці, заснованій на знаннях;
в) участь для всіх в економіці, заснованій на знаннях;
3) стимулювання використання Інтернету:
а) розвинена е-комерція;
б) урядові он-лайн:
в) електронний доступ до публічних послуг;
г) медицина в мережі Інтернет;
д) європейський цифровий зміст для глобальних мереж;
е) розумні транспортні системи.
Виділяються три основних методи, за допомогою яких має бути реалізована програма "Електронна Європа":
1) прискорене регулювання відповідного правового середовища;
2) підтримка нової інфраструктури і послуг в усій Європі, переважний розвиток підприємств приватного сектора;
3) застосування відкритого методу координації та оціночних досліджень - ця мета гарантує те, що дії будуть відзначатися ефективністю, матимуть запланований вплив та досягнуть обов'язково високого рівня в усіх державах-членах.
Особливе значення для ефективності зазначених заходів мають проведення щовесни контрольних заходів, своєрідного тестування за допомогою відповідних індикаторів.
Щороку ці індикатори відслідковуються і подаються на розгляд в Європейську Комісію, яка, своєю чергою, вносить відповідні зміни і кореляцію до "Плану дій" і Програми "Електронна Європа".
Необхідно відзначити, що кожен наступний план дій все більше конкретизує реалізацію Програми. Проблематика дедалі звужується, увага держав акцентується на найбільш проблемних моментах, на які спрямовуються спільні зусилля держав.
Серед найбільш актуальних проблем для ЄС залишаються проблеми впровадження електронного уряду, електронної освіти та електронного здоров'я.
ЄС будує інформаційне суспільство разом з іншими державами, які прагнуть вступити до нього. Свідченням цього є Програма "Електронна Європа Плюс", в якій визначені основні цілі та зусилля країн-кандидатів у члени ЄС. За допомогою цієї програми будуть узгоджені зусилля і дії країн-членів щодо вимог ЄС.
Першочергові заходи даної програми передбачають насамперед формування відповідних засад для становлення інформаційного суспільства.
Отже, розглянувши основні напрями формування інформаційного суспільства ЄС, доходимо до висновку, що ефективність цього процесу прямо залежить від заінтересованості політичної еліти цієї спільноти, від спільних зусиль держав-членів, відповідної цілеспрямованої державної політики, розробки і реалізації спеціальних програм.
Досвід ЄС переконує також у тому, що не менш важливим є створення системи мотивації залучення громадян до використання сучасних інформаційних і комунікаційних технологій, надання найбільш важливих електронних послуг для громадян і підприємців.


РОЗДІЛ 3
ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ
У КОНТЕКСТІ ІНТЕГРАЦІЇ В ЄС
Україна має необхідний історичний та сучасний досвід для розвитку інформаційного суспільства.
Зокрема, ще на початку 1950-х р.р. у нас було створено третій у світі комп'ютер (після США та Великої Британії), сформовано всесвітньо відому школу кібернетики й обчислювальної техніки під керівництвом академіків С. Лебедєва і В. Глушкова, започатковано наукові напрями (штучний інтелект, багатопроцесорні електронні обчислювальні машини, теорія самоорганізації, системний аналіз тощо), завдяки яким світова кібернетика піднялася на новий якісний рівень [6, с. 25].
Проте в ході сучасних реформ Україна втратила певну частку свого інтелектуального й культурного потенціалу. Наша країна стала джерелом дешевої робочої сили для розвинених країн Заходу й Сходу.
В економічному плані це проявилось у занепаді власних багатоманітних наукомістких виробництв, в однобокому гіпертрофованому розвитку паливно-енергетичного комплексу, відпливі капіталу за кордон, зростанні державного боргу й фінансової залежності країни від транснаціональних компаній і банків [34, с. 46].
У політичній і соціальній сферах сп