Кр Інформаційне право

КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з дисципліни "Інформаційне право"

ЗМІСТ

1. Об'єкти інформаційних відносин та їх види 3
2. Державне та галузеве управління процесу інформації
в Україні (на прикладі інформаційного забезпечення ОВС) 10
Список використаної літератури 15

1. ОБ'ЄКТИ ІНФОРМАЦІЙНИХ ВІДНОСИН ТА ЇХ ВИДИ

Об'єктами інформаційних відносин є інформація та інформаційні ресурси.
Термін "інформація" (від лат. іnformatіo - роз'яснення) означає пояснення, викладення, повідомлення.
У загальному розумінні інформація - це сукупність відомостей, даних. У словнику з кібернетики відмічено, що це наукове поняття належить до вихідних, таких, що не визначаються[6].
Як відображення явищ реального світу поняття "інформація" розкривається у процесі дій, в яких вона бере участь: передача, перетворення і зберігання інформації.
Зберігання інформації передбачає наявність носія інформації - об'єкта, що фіксує інформацію і може мати різній стан.
Передача інформації передбачає наявність передавача, приймача і каналу зв'язку, що здатний перевірювати стан передавача у стан приймача.
Обробка інформації - це виконання деякого алгоритму, вихідні дані для якого ототожнюються зі станом носія інформації, а результат - зі станом того ж чи іншого носія. Тобто інформація отримується з даних, якщо вони оброблені таким чином, що їх цінність збільшено.
При кібернетичному підході інформацією є лише нові, корисні, вагомі для користувача відомості й завдання полягає в їх здобутті.
У теорії ІС обробки даних інформація розуміється як сукупність відомостей про будь-що або будь-кого, її завдання полягає у тому, як із "сирої" інформації здобути "готову".
При аналізі різних об'єктів чи при дослідженні однієї загальної проблеми (наприклад, управління в ОВС) необхідно чітко визначити, який зміст вкладається в інформацію. Залежно від того чи іншого тлумачення інформації застосовується відповідний апарат аналізу.
Однією з головних цілей розробки ІC є полегшення колективного використання інформації. Для цього потрібно виділити та ідентифікувати спільні компоненти, які однаково потрібні різним споживачам інформації для подальшого спільного використання. Правильно виділені елементи дозволяють уникнути надмірності в системах обробки інформації, її дублювання при використанні. Усе це вимагає чіткого та однозначного трактування інформації як загальної категорії і пов'язаних з нею понять.
Інформація являє собою сукупність відомостей про факти, об'єкти, події та ідеї, які в даному контексті мають цілком певне значення, її можна створювати, передавати, зберігати, шукати, приймати, розмножувати, обробляти, знищувати тощо.
Інформацію можна визначити також як сукупність символів-образів, які несуть змістовне навантаження. Деяка кількість інформації може розглядатися з трьох основних точок зору:
а) з поведінкової - порція інформації створюється з деякої причини, а одержання цієї інформації може привести до певного результату - дії, що спостерігається, чи розумової операції;
б) з математично-лінгвістичної - порція інформації може бути описана співвіднесенням її з іншою інформацією - вказівкою на її зміст і структуру;
в) з фізико-технічної точки зору розглядаються фізичні аспекти проявів інформації: її матеріальний носій, точність, з якою вона фіксується, кількість інформації, яка передається або приймається тощо.
Таким чином, інформацію можна трактувати у вузькому розумінні як дані, що було зібрано, узагальнено й передано.
У широкому розумінні інформація - це передача знань, висловлювання про зареєстровані факти та ідеї, що представляють обгрунтоване судження чи експериментальний результат, які:
- зменшують ступень невизначеності, неповноти знань;
- існують окремо від їх творця як відображення дійсності в мисленні людини;
- представлені у вигляді повідомлення (кодування), яке може бути записано на матеріальному носії, доступно для зберігання та відтворення за допомогою засобів обчислювальної техніки без участі автора, може бути передано по телекомунікаційних мережах.
Дані - це відомості про зміни в оточуючому середовищі (об'єктах, явищах, подіях, процесах), про факти та ідеї, які введено на матеріальний носій, що використовується в ІТ.
Дані бувають різних рівнів. На певному рівні агрегації за цифрами даних починає виявлятися інформація, яка має деяку пізнавальну цінність.
Дані - це факти та ідеї, представлені у формалізованому вигляді, який дозволяє передавати чи обробляти ці факти та ідеї за допомогою певного процесу (і відповідних технічних засобів). Будь-яка ІC включає конкретний БД, отже, щоб працювати з ІС потрібно працювати з даними. Отже, інформація - це більш високий рівень агрегації і співставлення, ніж дані.
Інформація має певні властивості, серед яких важливо визначити такі.
Репрезентативність інформації пов'язана з правильністю її добору й формуванням з метою адекватного відображення заданих властивостей об'єкта. Найважливішого значення тут надають;
а) правильності концепції, на базі якої сформульовано вхідне поняття;
б) обгрунтованості добору істотних показників і зв'язків явища, що відображується;
в) правильності методики-вимірювання та алгоритму формування інформації.
Змістовність інформації - це її питома семантична місткість, яка дорівнює відношенню кількості семантів інформації в повідомленні до розміру даних, що його відтворюють. Зі збільшенням змістовності інформації зростає семантична пропускна здатність інформаційної системи, оскільки, щоб отримати одні й ті ж відомості, необхідно переробити менший обсяг даних.
Повнота інформації означає, що вона має мінімальний, але достатній для прийняття ефективного управлінського рішення набір показників. Як неповна, тобто недостатня для прийняття правильного рішення, так і надмірна інформація знижують ефективність управління. Найвищі якості притаманні лише повній інформації.
Доступність інформації при прийнятті управлінського рішення в комп'ютерних системах забезпечується виконанням відповідних процедур її одержання і обробки.
Актуальність визначається ступенем збереження цінності інформації для управління в момент її використання і залежить від статистичних характеристик об'єкта, що відображується, від інтервалу змін цих характеристик, від інтервалу часу, який минув із моменту виникнення даної інформації.
Своєчасною є така інформація, яка може бути врахована при прийнятті управлінського рішення без порушення встановленої процедури і регламенту, тобто інформація, яка надходить на той чи інший рівень управління не пізніше заздалегідь призначеного моменту часу, узгодженого з часом розв'язання завдань управління.
Стійкість - це властивість управлінської інформації реагувати на зміни вхідних даних, зберігати необхідну точність тощо. Стійкість інформації, як і її репрезентативність, зумовлена методичною правильністю її відбору і формування.
Точність інформації визначається ступенем наближення параметра, що відбивається інформацією, до його істинного значення. Для показників, які відображаються цифровими кодами, відомі чотири класифікаційні поняття точності:
а) формальна точність, що вимірюється значенням одиниці молодшого розряду числа, яким подано показник;
б) реальна точність, котра визначається значенням одиниці останнього розряду числа, правильність якого гарантована;
в) досяжна точність - максимальна точність, якої можна досягти в даних конкретних умовах функціонування системи;
г) необхідна точність, яка визначається функціональним призначенням показника.
Достовірність (вірогідність) інформації - це властивість інформації відображати реально діючі об'єкти з необхідною точністю. Вимірюється достовірність інформації довірчою ймовірністю, тобто ймовірністю того, що значення, які відбиваються інформацією, відрізняються від істинного значення цього параметра в межах необхідної точності.
Поряд із поняттям "достовірність інформації" існує поняття "достовірність даних", яке передбачає розгляд інформації в синтаксичному аспекті. Під достовірністю даних розуміють їх безпомилковість; вимірюється вона ймовірністю появи помилок у даних.
Інформація класифікується за таким критеріями:
- за стадіями управління виділяють різновиди прогнозованої, планової, облікової, нормативної інформації, інформацію для оперативного управління тощо.
Прогнозована інформація пов'язана з функцією прогнозування, планова - з плануванням (перспективним, оперативним), облікова - з бухгалтерським, фінансовим, господарським обліком, функція оперативного управління і регулювання - з відповідними функціями.
Нормативна інформація містить норми і нормативи. Вона використовується й виникає при виконанні будь-яких функціональних управлінських робіт: прогнозування, планування, обліку тощо.
Довідкова інформація належить усім функціональним різновидам і має такі ж властивості, як нормативна. Це, наприклад, назви організацій, міністерств, відомств, перелік посад в організації тощо.
Як правило, довідкову інформацію формують разом із нормативною, створюючи особливі фонди нормативно-довідкової інформації, призначені для розв'язання різноманітних управлінських завдань;
- за критерієм відповідності до явищ, що відбиваються, інформація поділяється на вірогідну та невірогідну;
- з позицій стадій виникнення інформація буває первинною та повторною. Первинна виникає під час дії джерел інформації, до яких належить, наприклад, діяльність ОВС та їх ланок, діяльність органів загальнодержавного управління та інших громадських організацій; повторна - в результаті обробки первинної чи іншої повторної інформації;
- за повнотою - достатня, надмірна, недостатня.
Управлінська інформація - це сукупність відомостей про соціально-економічні процеси, що відбуваються в ІС організації - між органами, об'єктом управління і зовнішнім середовищем.
Завдання управлінської інформації - надання керівникам як основних знань про внутрішнє середовище організації, пов'язане з її діяльністю, так і про зовнішнє середовище, в якому вона функціонує. До основних характеристик управлінської інформації відносять:
- орієнтацію на знання і здібності людей як нову якість підвищення ефективності діяльності;
- великі обсяги;
- багатократне повторення циклів її отримання й перетворення в обмежені періоди часу;
- різноманітність джерел і споживачів;
- значну питому вагу при її обробці.
Для реалізації завдань, що покладаються керівниками на управлінську інформацію, вона повинна мати такі властивості:
- управлінська інформація є предметом праці керівника й водночас засобом і продуктом його праці;
- головна мета управлінської інформації - формувати знання для прийняття рішень на її основі;
- протиріччя між обсягом інформації та кількістю напрямків альтернативного розвитку. Збільшення інформації призводить до зменшення альтернатив, і, навпаки, більша невизначеність дає більше можливостей для розвитку;
- невідповідність між управлінською інформацією, яка заснована на фактах, і діловим знанням, що частіше базується "на інтуїції", "внутрішньому відчутті";
- часові обмеження - корисність інформації зменшується при наявності часового інтервалу між подією та публікацією, повідомленням про неї; інформація про те, що відбудеться в майбутньому, - це припущення, які дозволять керівникам сформувати більш точні знання про минуле, майбутнє і про зв'язки між ними;
- управлінська інформація суб'єктивна;
- інформація переходить в знання, якщо вона усвідомлена (не існує поза свідомістю) і допускає застосування у конкретній діяльності у вигляді інформаційного ресурсу.
Інформаційні ресурси поряд з трудовими, матеріальними, фінансовими беруть участь у функціонуванні організації.
До особливостей інформаційних ресурсів належить їх практична невичерпність, а також те, що споживання не зменшує їх кількості та якості.
Інформаційні ресурси - знання, відомості, дані, що одержуються в процесі розвитку науки і у практичній діяльності людей, які можуть бути використані у суспільному виробництві та управлінні як чинник, що впливає на підвищення ефективності діяльності.
Важливість інформації як універсальної категорії становить одну із характеристик сучасної "постіндустріальної" ("інформаційної") епохи. При цьому визначальною її особливістю є корисність для споживачів, зокрема, при розробці та впровадженні організаційно-управлінських рішень.
Корисність інформації безпосереднім користувачам дозволяє відрізнити її від даних. Інформація невіддільна від процесу інформування користувачів, тому відомості стають інформативними, тобто перетворюються на інформацію, лише в разі їх новизни та достовірності, коли вони зменшують невизначеність з того чи іншого питання.
На шляху від джерела до користувача інформація зазнає ряд перетворень, в яких змістові аспекти повідомлень відходять на другий план. Тому на проміжних стадіях перетворень замість поняття "інформація" використовується поняття "дані" (вхідна інформація, вихідна інформація, але БД, а не база інформації). Саме завдяки ІC дані перетворюються на інформацію.
2. ДЕРЖАВНЕ ТА ГАЛУЗЕВЕ УПРАВЛІННЯ ПРОЦЕСУ ІНФОРМАЦІЇ В УКРАЇНІ (НА ПРИКЛАДІ ІНФОРМАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОВС)
Нормативно-правову базу системи інформаційного забезпечення складають Конституція України, Кримінальний і Кримінально-процесуальний кодекси України, закони України "Про міліцію", "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про державну статистику в Україні", "Про інформацію" , "Про дорожній рух" , "Про державну таємницю", "Про захист інформації в автоматизованих системах", "Про боротьбу з корупцією", накази МВС, ГУМВС, УМВС, УМВСТ України та інші документи, що регламентують засади використання інформації у боротьбі зі злочинністю.
В системі МВС України нормативно-правове регулювання передбачає використання трьох груп нормативно-правових документів:
- закони України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України;
- накази та розпорядження міністра внутрішніх справ, рішення колегії МВС України;
- накази керівництва ГУМВС, УМВС, УМВСТ.
Нормативно-правова база в галузі інформаційної діяльності забезпечує інтеграцію і сумісність БД, регулює процеси збору, накопичення та передачі інформації в системі ОВС, затверджує правила щодо виконання технологічних процесів роботи з інформаційними БД, з визначенням відповідних термінів проходження інформації, вимог до оформлення даних (повнота, вірогідність, актуальність тощо), використання інформації у службовій діяльності та персоналізує відповідальність за дотримання цих правил.
Розробка нормативно-правової бази в галузі інформаційного забезпечення проводиться інформаційною службою разом із Головним штабом МВС України із залученням фахівців галузевих служб.
Накази щодо розробки та впровадження ІП та ІТ розробляються безпосередньо інформаційною службою МВС України. Накази щодо організаційної, кадрової, матеріально-технічної підтримки інформаційного забезпечення можуть розроблятися інформаційними підрозділами та галузевими службами ГУМВС, УМВС, УМВСТ за погодженням з УОІ МВС України.
Нормативно-правові акти щодо системи інформаційного забезпечення узгоджуються зі змінами у чинному законодавстві, його поточний стан відображається в службово-довідкових обліках системи.
Виконання завдань щодо інформаційного забезпечення та дотримання стратегії його подальшого розвитку покладається на інформаційну службу ОВС, яка складається з інформаційних підрозділів МВС, ГУМВС, УМВС, УМВСТ, міськрайлінорганів та галузевих інформаційних підрозділів, що їй підпорядковуються у питаннях дотримання єдиної інформаційної технології.
Інформаційні підрозділи відповідно до рівня ОВС (центральний, другий, третій, галузевий) у своєму складі передбачають відділи (відділення, групи, фахівців) за усіма напрямками роботи інформаційного забезпечення, а саме:
- оперативної інформації;
- оперативно-розшукової роботи з цілодобовим функціонуванням чергових інформаційних груп;
- оперативно-довідкової інформації;
- технічного обслуговування комп'ютерних інформаційних підсистем та засобів оперативної поліграфії;
- супроводу та адмініструванню ІП та БД;
- супроводу комп'ютерних мереж та телекомунікаційних систем;
- впровадження НІТ;
- збору та обробки статистичної інформації;
- архівної роботи;
- матеріально-технічного забезпечення.
Ці підрозділи комплектуються фахівцями у необхідній кількості, яка визначається окремо для кожного органу відповідно до стану злочинності та загальної чисельності працівників ОВС.
Інформаційна служба на всіх рівнях являє собою: на рівні МВС України - Управління оперативної інформації, на рівні ГУМВС, УМВС - Управління (відділи) оперативної інформації, на рівні УМВСТ, міськрайлінорганів - відділення (групи) оперативної інформації, у галузевих службах - відділи та відділення (групи) обробки інформації.
Однією з основних умов розвитку інформаційного забезпечення та підвищення його ефективності в діяльності ОВС є створення інформаційних підрозділів у міськрайлінорганах. Наразі оптимальна чисельність цих підрозділів повинна становити не менше ніж 3-5 фахівців із відповідних напрямків діяльності. Призначення керівників інформаційних підрозділів узгоджується з інформаційною службою відповідного рівня.
Організаційні заходи передбачають створення відповідних умов для забезпечення функціонування цих підрозділів - надання необхідних приміщень, обладнаних відповідною комп'ютерною та організаційною технікою, забезпечення витратними матеріалами тощо.
Враховуючи вимоги до забезпечення захисту інформаційних обліків ОВС, особливу увагу необхідно приділити обладнанню, в першу чергу, таких приміщень: серверні зали комп'ютерного комплексу, оперативно-довідкових обліків, архівів, окремих оперативних груп та секретаріатів.
Стосовно виконання вимог щодо інформаційного забезпечення в межах єдиної системи всі інформаційні підрозділи підпорядковуються УОІ МВС України. Адміністративно галузеві інформаційні підрозділи підпорядковуються безпосередньому керівництву.
Призначення керівників інформаційних підрозділів у галузевих службах МВС України погоджується з Управлінням оперативної інформації при МВС України, а в ГУМВС, УМВС, УМВСТ - відповідно з Управлінням (відділом) оперативної інформації.
У галузевих підрозділах організаційно-кадрова структура визначається відповідно до специфіки завдань, що виконуються та узгоджується з УОІ ІС України.


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР в ред. від 15.10.2008 р. //http://zakon.rada/gov.ua
2. Про інформацію: Закон України від 02.10.1992 р. № 2657-XІІ в ред. від 22.07.2005 р.
3. Про захист інформації в автоматизованих системах: Закон України від 05.07.94 р. № 80/94-ВР в ред. від 01.01.2006 р.
4. Базы данных и компьютерные сети в практике работы органов внутренних дел: Учеб. пособие / Г. М. Бирюков, А. А. Михно,
Д. И. Никифорчук, В. И. Лебеденко. - К.: РИО ЛИВД, 2004. - 332 c.
5. Бандурка О. М. Управління в органах внутрішніх справ: Підручник. - Харків: УВС, 2003. - 514 c.
6. Беляков К. И. Управление и право в период информатизации: Монография. - К.: КПИЦ, 2001. - 338 c.
7. Информационные технологии управлення: Учеб. пособие / Под ред. Г. А. Титоренко. - 2-е изд., доп. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2003. - 538 c.
8. Литвин І. Б. Інформаційні процеси в управлінні. - Тернопіль: Економічна думка, 2005. - 312 c.
9. Основи інформаційних систем: Навч. посібник / В. Ф. Ситник,
Т. А. Писаревська, Н. В. Єрьоміна, О. С. Каєва. - К.:КНЕУ, 2007. - 264 c.
10. Системи інформаційного забезпечення ОВС України: Навч.-практ. посібник / В. А. Саницький, А. М. Карацюба, В. В. Святобог та ін. - К.: АНТЕКС, 2000. - 204 c.
11. Швец Н. Я., Полежаев А. А., Козаченко И. П. Информатика в органах внутренних дел. - К.: КГУ, 1999. - 216 с.