Кр ЗАХИСТ ІНФОРМАЦІЇ З МОБІЛЬНОГО ТЕЛЕФОНУ

Контрольна робота
з навчальної дисципліни "Основи інформаційної безпеки"
на тему:
НЕБЕЗПЕКА МОБІЛЬНИХ ТЕЛЕФОНІВ. ЗНЯТТЯ ТА ЗАХИСТ ІНФОРМАЦІЇ З МОБІЛЬНОГО ТЕЛЕФОНУ

ПЛАН

Вступ 3
1. Мобільний зв'язок та його небезпека 5
2. Характеристика загроз інформації у мобільних мережах 12
3. Способи несанкціонованого під'єднання до мобільних ліній зв'язку та принципи побудови телефонних закладок 14
4. Класифікація методів захисту інформації у мобільних мережах. Характеристика засобів виявлення та знищення телефонних закладок 19
5. Методи та засоби забезпечення конфіденційності мобільних переговорів 22
6. Принципи захисту від прослуховування телефонних розмов та запобігання несанкціонованому використанню ресурсів мобільного зв'язку 23
Висновки 26
Список використаних джерел 29

ВСТУП
Сучасний світ, а надто – завтрашній важко уявити без комп'ютерів, телевізорів, мобільних телефонів, іншої електронної техніки, що випромінює слабкі електричні та магнітні змінні поля в широкому діапазоні частот.
Спори про вплив мобільних телефонів на здоров'я людини тривають вже понад десяти років, проте єдиної думки щодо шкідливості мобільників й досі не вироблено.
Стрімке поширення мобільних телефонів і будівництво базових станцій систем мобільного зв'язку постійно викликає стурбованість громадськості щодо можливих негативних впливів електромагнітних полів мобільних технологій на здоров'я, включаючи неврологічні розлади, онкологічні захворювання та ін.
За словами доктора фізико-математичних наук, професора, директора Інституту екології людини М. Курика, розвиток технологій, пов'язаних з електромагнітними полями, має підкріплюватися відповідними науковими дослідженнями, мета яких – вивчення біологічних ефектів і можливих ризиків для здоров'я.
Аналіз опублікованих даних свідчить про зв'язок між розвитком патологічних станів і впливом на організм користувача електромагнітних випромінювань у частотному діапазоні 450-1800 мГц. Результати проведених досліджень підтверджують біологічну залежність від радіочастотного випромінювання, тому були розроблені стандарти мобільної безпеки.
Поширення мобільних телефонів просувається величезними темпами. В Європі кількість користувачів мобільними телефонами за останній рік удвічі збільшилась. В Україні середньостатистичний житель змінює мобільний телефон кожні 6-8 місяців.
Якщо говорити про стан здоров'я взагалі, існує багато факторів, що завдають незрівнянно більшу шкоду, ніж мобільні телефони. Про Україну можна сказати з упевненістю, що від випромінювання мобільних телефонів ми точно не вмремо (адже всі ми частково звикли до радіації). Та й навіщо далеко ходити за прикладами: відповідно до оцінок Всесвітньої організації охорони здоров'я, щороку близько 4 мільйонів смертей пов'язані з палінням, і ця цифра має тенденцію до зростання, збираючись досягти 10 мільйонів до 2020-го року.
Отже, у наданій контрольній роботі ідеться, насамперед, про небезпеку мобільного зв'язку.
Крім того, важливо знати, що в будь-яких апаратурах мобільного зв'язку на етапі розробки закладаються можливості:
– надання інформації про точне місце розташування абонента (з точністю до метрів);
– запису й прослуховування розмов;
– фіксації номерів (дати, часу, категорії тощо);
– дистанційного включення мікрофона для прослуховування;
– багато чого іншого, спрямованого проти власника мобільного телефону.
Отже, у контрольній роботі вирішуються ще й такі завдання:
– охарактеризувати загрози інформації у мобільних мережах;
– розглянути способи несанкціонованого під'єднання до мобільних ліній зв'язку та принципи побудови телефонних закладок;
– надати класифікацію методів захисту інформації у мобільних мережах;
– описати засоби виявлення та знищення телефонних закладок;
– висвітлити методи та засоби забезпечення конфіденційності мобільних переговорів;
– з'ясувати принципи захисту від прослуховування телефонних розмов та запобігання несанкціонованому використанню ресурсів мобільного зв'язку.


1. МОБІЛЬНИЙ ЗВ'ЯЗОК ТА ЙОГО НЕБЕЗПЕКА
Мобільний телефонний зв'язок наразі – одна з найрозвиненіших галузей радіозв'язку. Проте більшість користувачів не ознайомлені із принципами функціонування цього виду зв'язку, а саме – з найбільш розповсюдженою технологією GSM. Це викликає питання з приводу можливого негативного впливу на здоров'я високочастотних радіосигналів, що поширюються між мобільними телефонами та базовими станціями.
В Україні кількість абонентів різних мобільних операторів перевищує 50 мільйонів. Мобільні телефони стали основним засобом комунікації та обов'язковим атрибутом нашого існування.
Роботу мобільного зв'язку забезпечує розвинена мережа базових станцій з фіксованими антенами, які передають інформацію комутаційним центрам із допомогою радіочастотних сигналів. У світі сьогодні експлуатується близько 1,4 млн. базових станцій, понад 20 тис. з них розташовано в Україні.
З метою забезпечення підвищення якості мобільного зв'язку оператори збільшують кількість базових станцій і здійснюють їх постійне переоснащення відповідно до найновіших технологічних розробок галузі. Факт наявності значної кількості радіотехнічних об'єктів час від часу викликає занепокоєння з приводу можливого впливу радіосигналів на здоров'я користувачів.
У результаті проведених досліджень Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) офіційно визнала, що жодна з проведених останнім часом експертиз не підтвердила, що радіочастотне поле, створюване мобільними телефонами або базовими станціями, негативно впливає на здоров'я людини.
Важливо також зазначити, що установлені в Україні максимально допустимі рівні випромінювання значно нижчі від допустимого рівня впливу радіочастотних сигналів радіо- і телевізійних передавачів, деяких інших побутових приладів (наприклад мікрохвильових пічок).
Місце розташування базової станції визначається з урахуванням необхідності забезпечення покриття та якості зв'язку й обумовлюється наявністю приміщень або відкритих місць, що відповідають технічним вимогам для монтування відповідного устаткування. Базові станції дозволяється встановлювати на громадських спорудах та житлових будинках, якщо сумарна потужність випромінювання не перевищує гранично допустимих рівнів, установлених санітарними нормами.
Дозвіл на установку базової станції надає "Укрчастотнагляд" на підставі заявки операторів зв'язку, які здійснюють свою діяльність відповідно до ліцензії, що видається Національною комісією з питань регулювання зв'язку України (НКРЗ).
Санітарні норми рівнів випромінювання наведено в документі "Санітарні норми і правила захисту населення від дії електромагнітних випромінювань", затвердженому наказом Міністерства транспорту і зв'язку України від 01.08.1996 р. № 29 і зареєстрованому в Мін'юсті України 29.08.1996 р. №488/151.
Згідно із цими нормами щільність потоку електромагнітної енергії не повинна перевищувати в місці перебування людини 2,5 мкВт/см2. Нормативна база України у галузі гігієни електромагнітного випромінювання є однією з найжорсткіших у світі. Для порівняння: гранично допустимі рівні електромагнітного випромінювання в мкВт/см2: Україна – 2,5; Росія – 10; Скандинавія – 100; Угорщина – 10.
Наразі достовірно підтверджено лише непряму шкоду випромінювання мобільного зв'язку в населених пунктах.
Так, німецькі вчені протестували роботу 231 моделі кардіостимуляторів при впливі на них мікрохвильового випромінювання мобільного зв'язку стандартів NMT-450, GSM 900 і GSM 1800. Відповідно до результатів їх дослідження, понад 30% кардіологічних апаратів зазнають впливу від телефонів, що працюють у стандартах NMT-450 і GSM 900. Впливу телефонів стандарту GSM 1800 на кардіостимулятори не виявлено.
Мікрохвильовий діапазон електромагнітного поля, в якому працює сучасний мобільний зв'язок, перебуває в межах 450 МГц. Такі поля, на відміну від іонізуючого випромінювання (гамма-, рентгенівські промені, короткохвильовий ультрафіолет), незалежно від їх потужності, не можуть викликати іонізацію або вторинну радіоактивність в організмі.
Доведено, що хвилі діапазону із частотою вище ніж 1 МГц призводять до нагрівання тканин (внаслідок поглинання ними енергії електромагнітного поля). Поля високої інтенсивності здатні локально підвищувати температуру тканин на 10° і більше. Навіть менш істотна зміна температури живих тканин може призводити до таких наслідків, як порушення розвитку плоду, зниження чоловічої фертильності, зміна гормонального фону.
Експерименти на тваринах (кішках і кроликах) засвідчили, що електромагнітне поле низької інтенсивності, не викликаючи перегріву тканин, здатне модулювати активність нервових клітин (за рахунок зміни проникності клітинних мембран для іонів кальцію), що може негативно позначатися на роботі центральної нервової системи.
Є також дані про здатність мікрохвиль підвищувати швидкість проліферації, змінювати ферментативну активність і впливати на ДНК клітин.
З кожним днем з'являється дедалі більше свідчень того, що мобільні телефони все-таки несуть загрозу здоров'ю людини. Так, нові дані, опубліковані ірландськими медиками, свідчать: кожен двадцятий житель цієї країни став жертвою випромінювання мобільних телефонів. Симптомами переопромінення, за даними ірландських фахівців, є:
1) утома;
2) запаморочення;
3) безсоння або порушення сну;
4) нудота;
5) подразнення шкіри.
На думку ірландських медиків, таку симптоматику зареєстровано в більшості країн, де мобільний зв'язок є надзвичайно поширеним.
Результати інших аналогічних досліджень також викликають тривогу. Так, повідомлялося про те, що мобільні телефони можуть провокувати астму й екзему, руйнують клітини крові та завдають шкоди чоловічому здоров'ю.
Небезпеку, яку становить мобільний телефон для фізичного та розумового розвитку дитини, наразі мало хто заперечує – дійшло до того, що у Великій Британії було припинено продаж мобільних телефонів, призначених спеціально для дітей.
Масштабні дослідження на предмет шкоди здоров'ю користувачів мобільних телефонів проводилися і в Голландії. Було виявлено, що вплив випромінювання мобільних телефонів залежить від загального стану здоров'я, проте усі користувачі мобільних телефонів тією чи іншою мірою відчувають вплив даних частот.
Можна виділити чотири системи організму, що найбільш піддаються шкідливому впливу електромагнітного випромінювання:
1) центральна нервова система. Вона найчутливіша до електромагнітних полів. Спостерігається погіршення пам'яті, уваги, порушення сну, можливе виникнення нейроциркуляторної дистонії;
2) імунітет. Відбувається пригнічення імуногенезу, що призводить до погіршення стійкості організму до різних інфекцій;
3) ендокринна система. Збільшується вміст адреналіну в крові (немає потреби розповідати про шкоду підвищеного тиску та хронічного перебування організму в стані стресу);
4) статева система. Саме молоді люди репродуктивного віку особливо часто користуються джерелами електромагнітних хвиль. Спостерігається пригнічення сперматогенезу, підвищення числа вроджених вад розвитку й каліцтв. Яєчники більш чутливі до впливу електромагнітного випромінювання.
Цікаво, а як впливає мобільний телефон на людину при розмові. Перші 15 секунд жодних змін не відзначається, але потім спостерігається пригнічення альфа-хвиль мозкової діяльності, що проявляється ослабленням вольових функцій, пам'яті, уваги, концентрації. При більш тривалому та регулярному використанні телефона протягом кількох років можуть спостерігатися й інші зміни – порушення сну, пригнічення імунітету, анемія.
Німецький Nova-інститут провів тест електромагнітного випромінювання на мобільних телефонах з фотокамерою і без неї. Телефони, які підключено до фотокамери або мають вбудовану фотокамеру, випромінюють значно більше, ніж традиційні мобільні телефони.
Президент німецького федерального відомства з питань захисту від випромінювання В. Кеніг попереджає про шкоду користування мобільними телефонами для здоров'я дітей та автолюбителів. Він закликав усіх батьків "ховати мобільники подалі від дітей". Крім того, В. Кеніг наголосив, що автомобілісти, чиї машини не обладнані зовнішньою телефонною антеною, "мають повністю припинити користуватися мобільниками всередині салону".
Виникає так званий обмежений кругозір, коли інформація ззовні не сприймається. Водії набагато частіше потрапляють в аварійні ситуації і неспроможні їх прогнозувати. Дослідження показують, що іноді сітківка ока не реагує навіть на зміну кольорів світлофора та на дорожні знаки.
Професор Оксфордського університету К. Блейкмур, який вивчає вплив телефонного випромінювання на людину, рекомендує звести до мінімуму використання дітьми мобільних телефонів. Мозок дитини, на відміну від мозку дорослого, продовжує зростати. Крім того, дитячий череп тонший і менш здатний захистити мозок дитини від радіохвиль.
Повністю відмовитися від використання мобільних телефонів неможливо. Тому при експлуатації мобільників необхідно бути вельми обережними.
Ось деякі рекомендації:
1. Уникайте користуватися мобільним телефоном без потреби. Розмову по мобільнику доцільно зробити короткою не з міркувань тарифного плану, а для свого здоров'я.
2. Зменшить тривалість дзвінка, частіше замінюйте розмову SMS-повідомленнями.
3. Діти можуть користуватися мобільним телефоном лише в разі гострої потреби.
4. Купуючи телефон, вибирайте модель із найменшою потужністю випромінювання.
5. Носити мобільник краще в сумці або в руці, але не в кишенях штанів або підвішеним на грудях.
6. Використовуйте лише дротові гарнітури.
7. Не користуйтеся мобільним телефоном в автомобілі, ліфті та інших закритих металевих просторах.
8. Украй не рекомендується користуватися телефоном, коли індикатор його заряду становить одну рису.
9. Користуйтеся лише науково схваленими перевіреними засобами захисту від шкідливого випромінювання.
Із викладеного очевидно, що при рівномірному розташуванні базових станцій у зоні покриття мобільного зв'язку з дотриманням санітарних норм найбільшу небезпеку для здоров'я абонента несе безпосередньо його мобільний телефон та телефони людей, що його оточують.
Причому від працюючого поруч мобільника можна отримати значно вищий рівень опромінення, ніж від власного телефона. Це пов'язано з тим, що при розмові антена мобільника орієнтована у такий спосіб, щоб її основний потік випромінювання спрямовувався вбік від голови того, хто розмовляє.
На жаль, таке опромінення часто можна отримати в громадському транспорті. Чим більше людей одночасно починає розмовляти по мобільному телефону, особливо в закритому приміщенні, тим більше опромінення вони (як і всі присутні в приміщенні) можуть отримати, причому найбільше – саме від сусідніх мобільників.
Виникає запитання й про те, як впливають на здоров'я людей базові станції.
При встановленні антени базової станції навколо неї фіксується санітарна зона, за межею якої сумарна потужність випромінювання не перевищує гранично допустимих рівнів, установлених санітарними нормами. Місце встановлення антени базової станції, що не потрапляє в санітарну зону, є цілком безпечним. При цьому, щоб відвести санітарну зону від споруди, на якій встановлюється антенна система (до трьох антен), останню закріплюють на вежу, що піднімається на 10-20 м над рівнем даху споруди, чи на край стіни споруди (лише одну окрему антену).
Усі місця та споруди, що розташовані в напрямах, куди спрямовані антени, потрапляють під опромінення мікрохвильової енергії, яка зі збільшенням відстані від встановленої антени спадає.
Отже, споруда чи будівля, на якій встановлюється базова станція, має найнижчу величину опромінення. А ті будівлі, де немає антен базових станцій, але вони розташовані в зоні опромінення антен із сусідніх будівель, мають найвищий рівень опромінення.
Причому щоб "пробити" стіни будівель і тим самим забезпечити достатній рівень потужності для роботи мобільних телефонів, потужність опромінення від базової станції потрібно збільшувати. Підвищення потужності випромінювання антени базової станції вимагається також і у випадку, коли базова станція розташована на значній відстані від зони, котру вона повинна обслуговувати, щоб компенсувати втрати енергії на велику відстань поширення.
Таким чином, щоб випромінювання антен базових станцій було якомога нижчим, вони мають рівномірно розташовуватися в зоні обслуговування.
Якщо ж зона обслуговується віддаленими базовими станціями, то рівень радіочастотної енергії істотно підвищується і може на окремих напрямках завдавати шкоди. При цьому також зростає потужність випромінювання і мобільних телефонів (щоб вони могли досягти віддаленої від них базової станції), що посилює шкідливу дію мобільників. Щоб цього не сталося, потрібно дотримуватися рівномірного розподілу місць установлення антен базових станцій.
Загалом слід зазначити, що вивчення впливу мікрохвильового випромінювання на біологічні об'єкти потребує ретельних наукових досліджень.

2. ХАРАКТЕРИСТИКА ЗАГРОЗ ІНФОРМАЦІЇ У МОБІЛЬНИХ МЕРЕЖАХ
Незважаючи на бурхливий розвиток комп'ютерних мереж і медіатехнологій, передавання голосових повідомлень продовжує домінувати у загальному трафіку сучасної телекомунікації. Це зумовлено передовсім простотою та доступністю мобільного зв'язку. Разом з тим, мобільний зв'язок є одним з найбільш незахищених у сенсі інформаційної безпеки.
Як відомо, захист інформації розуміють у таких трьох аспектах:
1) конфіденційність (забезпечення інформаційної системи від витоку інформації);
2) доступність (можливість у будь-який момент отримати сервіс заданої якості);
3) цілісність (запобігання фальшуванню та несанкціонованій модифікації інформації).
Щодо мобільного зв'язку загроза конфіденційності проявляється у підслуховуванні телефонних розмов й прослуховування приміщень, у яких ці розмови відбуваються.
Підслуховування телефонних розмов можливе з допомогою доволі простих технічних засобів, оскільки голосові повідомлення передаються у відкритому вигляді. Утворення елементами мобільного телефону паразитних сигналів створює загрозу їх прослуховування.
Загрозу доступності можна розглядати як блокування доступу внаслідок пошкодження елементів мобільного тракту чи спотворення службових сигналів на етапі встановлення з'єднання. Крім того, значне погіршення стану каналів зв'язку, а відтак і зниження якості голосових повідомлень також можна розглядати як вид блокування.
Загроза цілісності щодо мобільного зв'язку має певну специфіку. Насамперед модифікувати телефонні голосові повідомлення складно через їх природу (передавання повідомлень у реальному часі мережами із комутацією каналів). Фальшування телефонних повідомлень між знайомими абонентами також малоімовірне через натуральний спосіб взаємної автентифікації за голосом, манерами розмовляти, можливістю задати будь-яке питання, щоб зняти підозри.
Проблема автентичності виникає, коли абоненти не є знайомими. Загалом автентичність абонента можна було б пов'язати із його абонентським номером і з метою зменшення ризику фальшування розірвати з'єднання та здійснити повторне віддзвонювання, але недостатня захищеність абонентських мобільних ліній від несанкціонованих під'єднань залишає це питання відкритим.
Як відомо, мобільні телефони в Україні продаються двох видів:
1) ліцензовані "Укрчастотнаглядом" для використання в межах України;
2) нелегальні, ввезені контрабандним шляхом (такі й називають "контрабас"). Вельми часто їх завозять по частинах, збирають на якійсь квартирі, перепрограмовують, що врешті не може не позначитися на їх якості.
Контрабандою зазвичай торгують на радіоринках, у павільйонах на околиці міста, на розкладках в супермаркетах.
Розпізнати такі телефони просто: треба зняти акумулятор і переконатися в наявності штампу UA UCRF біля серійного номера. У контрабандного апарата такий штамп відсутній.
Проте українці часто свідомо заплющують очі на походження телефону – різниця в ціні й одвічне сподівання на щастя роблять свою справу. Але треба мати на увазі, що контрабандний телефон адаптований для мобільного зв'язку в іншій країні, а в Україні він часто "зависатиме", прийом може бути поганої якості, не кажучи вже про те, що ні обміняти, ні поставити на гарантійне обслуговування такий апарат не можна.
Злі генії комп'ютерного світу – творці шкідливих вірусів – давно вже пожадливо дивляться на неосяжне поле свого впливу – мобільний зв'язок. Адже по суті сучасні моделі мобільників – це ті ж, нехай і специфічні, персональні комп'ютери.
Розробники антивірусних програм вже попередили, що 2010-2012 роки можуть стати початком активного розповсюдження мобільних вірусів. Й бід від них буде не менше, ніж від тих, що атакують комп'ютери.
У 2009 р. було зафіксовано 226 мобільних вірусів.
Наприклад, один із вірусів атакує мобільні телефони, здатні виконувати Java-додатки (J2ME). Мовою Java написані майже всі сучасні ігри для мобільників. Тому, якщо при завантаженні гри на екрані пишеться слово Java, телефон автоматично відноситься до групи ризику.
Зловмисники вирішили скористатися технічною необізнаністю і лінощами абонентів. Вірус, що одержав назву RedBrowser.a, маскується під програму, яка дає можливість відвідувати WAP-сайти без необхідності настроювання підключення.
Як кажуть мобільні оператори, від використання мобільного Інтернету багатьох зупиняє саме необхідність настроювання телефону. А шкідлива програма обіцяє миттєво підключити телефон. Для цього треба лише відправити "безкоштовне" SMS-повідомлення. Насправді ж, вірус розсилає SMS на деякі платні мобільні сервіси. За кожне подібне повідомлення з рахунку користувача знімається сума, еквівалентна 5-6 доларам США.
Вірити чи не вірити в небезпеку мобільних вірусів – особиста справа кожного. Адже й розробники антивірусних програм мають свій корисливий інтерес – продати якнайбільше цих програм. Проте про прості методи захисту повинен знати тепер вже не лише користувач комп'ютера, а й абонент мобільної мережі.
3. СПОСОБИ НЕСАНКЦІОНОВАНОГО ПІД'ЄДНАННЯ ДО МОБІЛЬНИХ ЛІНІЙ ЗВ'ЯЗКУ ТА ПРИНЦИПИ ПОБУДОВИ ТЕЛЕФОННИХ ЗАКЛАДОК
Наразі поширеними є спеціальні засоби технічної розвідки – так звані телефонні закладки (ТЗ), які можуть використовуються для перехоплення телефонних розмов.
Основою ТЗ є телефонний адаптер, що забезпечує знімання сигналу із МТЛ. Наступним важливим елементом є вузол опрацювання сигналу, до функцій якого належить виділення інформативного сигналу та тлі різного роду перешкоджаючих факторів та його підсилення до рівня, придатного для подальшого використання.
У телефонних засобах техрозвідки можливі такі способи використання перехоплених сигналів:
– прослуховування розмови у реальному часі;
– запис розмовного сигналу;
– ретрансляція сигналу за межі контрольованої зони.
Для прослуховування використовується перетворювач електричного сигналу на акустичний, для запису – пристрій фіксації мовного сигналу на магнітну стрічку чи флеш-пам'ять, а для ретрансляції – радіопередавач, що реалізує випромінювання перехоплених з телефонної лінії сигналів в ефір з подальшим їхнім прийманням на радіоприймач.
Для приховування радіоканалу можуть використовуватися спеціальні формати кодування та модуляції, зокрема технологія шумоподібних сигналів.
Живлення телефонних закладок може здійснюватися двояко – безпосередньо від МТЛ або від автономного джерела.
У першому варіанті блок живлення реалізується у вигляді спеціального узгоджувального пристрою і забезпечує практично необмежений термін дії, хоч може бути виявлений за ознакою додаткового навантаження МТЛ.
Другий варіант володіє протилежними властивостями.
Для заощадження ресурсу автономних джерел живлення та маскування до складу телефонних закладок включають спеціальні пристрої-активатори. Їх робота може грунтуватися на аналізі стану телефонної лінії (активація ТЗ відбувається після початку розмови) або на детектуванні розмовного сигналу в МТЛ.
Залежно від способу під'єднання до мобільних телефонних ліній розрізняють безконтактні та контактні ТЗ.
Контактні ТЗ, своєю чергою, бувають послідовного і паралельного типів. За цією класифікаційною ознакою передовсім визначається тип телефонного адаптера. Так, безконтактний адаптер може бути виготовлений у вигляді індуктивного знімача, який у найпростішому варіанті являє собою навиту на розрізане феритове кільце котушку.
При охопленні кільцем МТЛ відбувається перетворення електромагнітних коливань, створених проходженням розмовного струму по лінії в електричні коливання, що після підсилення надходять на пристрій відтворення чи запису.
Безконтактні ЗТ неможливо виявити вимірюванням електричних параметрів телефонної лінії, але якість відтворення чи запису на диктофон не дуже висока через чутливість індуктивного знімача до різних електромагнітних перешкод.
Причиною виникнення сигналу витоку інформації (небезпечного сигналу) є так званий мікрофонний ефект, що проявляється у небажаному паразитному перетворенні акустичних звукових коливань на електричні сигнали деякими елементами мобільного телефону – електромагнітним дзвінком, електронною і телефонною капсулою.
У режимі очікування до МТЛпід'єднаними є лише елементи дзвінкового кола, а телефонна і мікрофонна капсули – гальванічно від'єднані. Тому найнебезпечнішим джерелом мікрофонного ефекту стосовно рівня сигналу витоку є електромагнітний дзвінок телефонного апарата.
Будучи електромеханічним перетворювачем із дуальними властивостями, електромагнітний дзвінок перетворює не лише електричні сигнали на механічні коливання (основний режим роботи), але і навпаки, через коливання якоря дзвінка під дією акустичних коливань в його обмотці, що розташована в полі постійного магніту, виникає електрорушійна сила електромагнітної індукції.
Перехоплення інформаційних сигналів, що виникають в елементах дзвінкового кола, можливе за допомогою гальванічного під'єднання до телефонної лінії спеціальних високочутливих низкочастотних підсилювачів.
Проте внаслідок малої амплітуди сигналів дальність перехоплення інформації, як правило, не перевищує декількох десятків метрів.
Щоб зменшити рівень шумів у лінії а, отже, підвищити якість і дальність перехоплення інформації, низкочастотний підсилювач під'єднують до лінії через пристрій аналізу стану телефонної лінії, що включається в розрив телефонної лінії.
Цей пристрій при вимкненому телефонному апараті відключає його від ИТЛ, а оскільки опір розв'язки перевищує 20 Мом, вплив завад із боку МТЛ практично усувається. У разі появи сигналів виклику пристрій від'єднує спеціальний низкочастотний підсилювач і під'єднує мобільний телефон до мобільної лінії зв'язку.
Для істотного збільшення дальності перехоплення інформації використовують метод "високочастотного нав'язування", який має два варіанти реалізації – послідовний і паралельний.
При застосуванні цього методу у послідовному варіанті в МТЛ вводиться високочастотний гармонічний сигнал з частотою від 50 кГц до 1 МГц.
Високочастотне коливання, проходячи через елементи дзвінкового кола телефонного апарата, модулюється акустичним сигналом. Отже, електромагнітний дзвінок виконує роль самовільного амплітудного модулятора, а високочастотне коливання – несучої модульованого сигналу.
Приймальна частина приладу під'єднується до іншого спільного провідника. Амплітудний детектор дає змогу отримати низькочастотну огинаючу для подальшого підсилення і запису. Не зв'язані електрично, але близько розташовані елементи конструкції апарата, за рахунок явища індукції проводять високочастотні сигнали.
Для якісної роботи подібного пристрою необхідно зменшувати взаємний індуктивний вплив каналів зв'язку, тому подання у лінію високочастотного коливання та прийом промодульованого сигналу здійснюються екранованим кабелем.
Суть методу "високочастотного нав'язування" у паралельному варіанті полягає у такому.
Завдяки високій частоті сигнал "нав'язування" може проходити не лише у дзвінкове коло, але й у мікрофонне і телефонне кола та модулюватися інформаційним сигналом, що виникає внаслідок акустоелектричних перетворень.
Оскільки нелінійні або параметричні елементи мобільного телефону для високочастотного сигналу, як правило, є неузгодженим навантаженням, промодульований мовним сигналом високочастотний сигнал буде відбиватися від нього і поширюватися в зворотному напрямку по лінії. Далі відбитий високочастотний сигнал приймається й опрацьовується спеціальним приймальним пристроєм, що також під'єднаний до МТЛ.
Дальність перехоплення інформації у разі використання методу "високочастотного нав'язування" може становити декілька сотень метрів.
Поряд із розглянутими електроакустичними каналами витоку інформації для прослуховування розмов у приміщеннях застосовуються спеціальні телефонні закладки, які ще називають виносними мікрофонами.
Спільною особливістю виносних мікрофонів є те, що вони передають інформацію по телефонних лініях без випромінювання в ефір, причому передаваний сигнал може додатково модулюватися чи навіть перетворюватися у цифрову форму із подальшим кодуванням, що запобігає її перехопленню прямим прослуховування лінії. Для додаткового маскування може використовуватися накопичення і стискання даних і швидке передавання у визначений час або за командою приймача.
Телефонні закладки можуть мати живлення від телефонної лінії або мати автономне живлення. При живленні від телефонної лінії термін їх служби практично необмежений, але їх легше знайти через додаткове споживання струму і внесення додаткового опору. Виносні мікрофони з автономним живленням складніше виявляти і вони можуть працювати, крім телефонних ліній, так само на лініях пожежно-охоронної сигналізації, але термін їхньої служби обмежений ємністю елементів живлення.
Принцип роботи виносних мікрофонів простий: якщо мобільний телефон вимкнений виносний мікрофон сприймає акустичні коливання в приміщенні і передає їх на лінію.
Приймання сигналу можливо вздовж усієї траси МТЛ від телефону до базової станції. Для приймання сигналів можна використати під'єднаний паралельно до телефонної лінії підсилювач з великим вхідним опором. При надходженні на мобільний телефон сигналу виклику виносний мікрофон припиняє передавання сигналів на телефонну лінію й очікує звільнення лінії (відкладення слухавки).
Найдосконалішим засобом техрозвідки цього призначення є виносний мікрофон з активацією і використанням телефонної лінії в стандартному режимі. Такий пристрій ще називають монітором приміщення по телефонній лінії або "телефонним вухом".
Встановлюється пристрій між телефонним апаратом і базовою сьанцією, а тому контролює сигнали МТЛ. Активація пристрою "телефонне вухо" відбувається за таким алгоритмом:
– набір номера телефону абонента, приміщення якого прослуховується;
– утримування МТЛ у режимі виклику обмежений час; монітор блокує надходження кількох перших імпульсів виклику (гудків) на мобільний телефон;
– завчасна відмова виклику до підіймання слухавки, наприклад, після трьох гудків;
– поновний набір номера і очікування спрацювання монітора (під'єднання виносного мікрофона до МТЛ);
– передавання звукової інформації на телефон, з якого здійснюється активація.
4. КЛАСИФІКАЦІЯ МЕТОДІВ ЗАХИСТУ ІНФОРМАЦІЇ У МОБІЛЬНИХ МЕРЕЖАХ. ХАРАКТЕРИСТИКА ЗАСОБІВ ВИЯВЛЕННЯ ТА ЗНИЩЕННЯ ТЕЛЕФОННИХ ЗАКЛАДОК
Сьогодні на ринку є доволі широкий асортимент засобів захисту інформації у мобільних мережах.
За призначенням і функціями захисту ці засоби можна поділити на такі категорії:
– виявлення несанкціонованих під'єднань до МТЛ;
– знищення засобів техрозвідки, під'єднаних до МТЛ;
– забезпечення конфіденційності телефонних розмов;
– захист від прослуховування засобів мобільного зв'язку;
– запобігання несанкціонованому використанню ресурсів мобільного зв'язку.
Наведена класифікація є умовною у тому сенсі, що деякі засоби захисту можуть одночасно виконувати кілька функцій із наведеного переліку.
Залежно від застосованого методу вимірювання та контрольованих параметрів засоби виявлення несанкціонованих під'єднань до МТЛ можна поділити на три класи:
– прилади контролю сигналів в абонентській мобільній лінії (підсилювачі низькочастотних сигналів, індикатори високочастотних коливань, детектори модульованих сигналів);
– вимірювачі нормалізованих параметрів МТЛ (напруги і струму, навантажувальної характеристики, імпедансу);
– пристрої виявлення аномалій як реакції телефонних закладок на спеціальні зовнішні стимули (вимірювання асиметрії, нелінійності, неоднорідності).
Засоби виявлення несанкціонованих підключень можуть працювати у сторожовому (завжди увімкнені) та пошуковому режимах. Крім того, деякі методи вимірювань, що застосовуються у пошукових пристроях, вимагають від'єднання контрольованої ділянки МТЛ від базової станції (так званий знеструмлений режим). Це стосується пристроїв другого і третього класу.
Засоби виявлення несанкціонованих під'єднань, що належать до першого класу, дають змогу:
– прослуховувати низькочастотні сигнали в телефонній лінії в контексті його кореляції із акустичними сигналами в приміщенні з метою виявлення технічних каналів витоку, зумовлених мікрофонним ефектом чи виносними мікрофонами);
– виявляти сигнали високочастотного нав'язування у послідовному та паралельному варіантах реалізації;
– демодулювати сигнали різних видів модуляції та встановлювати зв'язок із акустичними сигналами в приміщенні.
Принцип дії засобів другого класу наведеної класифікації полягає у виявленні відмінностей нормалізованих параметрів абонентських мобільних ліній за відсутності та наявності несанкціонованих під'єднань до них.
Серед нормалізованих параметрів є як активні величини (напруга і струм в режимі покладеної і піднятої слухавки), так і низка пасивних величин (опір постійному струму, опір ізоляції, ємність, індуктивність та активний опір на частоті зондувального сигналу).
Треба зазначити, що прилади другого класу представлені спеціалізованими вимірювачами напруги, струму, опору та складових імпедансу, які адаптовані до вимірювань у лініях зв'язку із введеною в схему вимірювань необхідною комутацією, автоматизацією, інтерпретацією результатів вимірювань тощо.
Оскільки виявляюча здатність засобів контрою нормалізованих параметрів МТЛ обмежується природним розкидом параметрів реальних ліній, то більша достовірність досягається у разі їх використання у сторожовому режимі, а не у пошуковому із зіставленням заміряних параметрів із раніше одержаними на конкретній лінії чи середньостатистичними значеннями "чистих" ліній.
Третій клас засобів контролю каналів мобільного зв'язку представлений насамперед імпульсними рефлектомірами та нелінійними локаторами безпроводових комунікацій.
Імпульсні рефлектометри призначені для виявлення неоднорідностей хвильового опору аналізованої лінії. Їх принцип дії грунтується на подаванні в лінію імпульсного сигналу і прийманні відбитого від неоднорідності лінії сигналу. За запізненням відбитого сигналу за відомих параметрів лінії можна визначити відстань до неоднорідності, зумовленої деякою аномалією, наприклад, дефектом (обривом, коротким замиканням) чи несанкціонованим підключенням.
Враховуючи відмінності хвильового опору різних типів ліній, на практиці кожна конкретна лінія вимагає калібрування приладу. Застосування імпульсних рефлектометрів ефективне, якщо "зберігати образ" завідомо "чистої" конкретної лінії і виконувати порівняння з поточними результатами при періодичному її контролі.
Як показують дослідженн