Кр Історія держави і права України 1

КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з дисципліни "Історія держави і права України"

1. Вкажіть хронологічну дату.
Коли в Україні було створено інститут судово-медичних експертів?
Інститут судово-медичних експертів офіційно був створений в Україні у 70-х р.р. XVІІІ ст.

2. Дайте визначення поняття.
Всеукрревком – республіканський орган військово-революційної влади, створений згідно із постановою, прийнятою 11 грудня 1919 р. на об'єднаному засіданні Президії ВУЦВК та Раднаркому України в Москві. Зосереджував в своїх руках вищу законодавчу й виконавчу владу. Всеукрревкому доручалося надавати всебічну допомогу Червоній армії для розгрому білогвардійців, остаточно ліквідувати поміщицьке землеволодіння, встановити жорсткий, революційний порядок і після утвердження на більшій частині території України Рад скликати їх ІV Всеукраїнський з'їзд. Основні напрямки діяльності Всеукрревкому були сформульовані в його деклараціях "До робітників та селян України" та "Про воєнну політику на Україні".

3. Дайте визначення поняття.
"Проби" – катування, які застосувавалися у XVІІІ ст. в кримінальних справах для одержання показань обвинуваченого чи свідків (інакше – "квестії" або "муки"). Від проб звільнялися шляхта, духовенство, урядовці вищих рангів, божевільні, старі (понад 70 років), малолітні, вагітні жінки тощо.

4. Дайте визначення поняття.
"Містр" – виконувач вироків, кат (ця посада була введена в судовий процес у XVІІІ ст. згідно із "Правами, за якими судиться малоросійський народ", 1743 р.).
5. Дайте визначення поняття.
"Жупа" – у старій Угорщині головна одиниця адміністративно-територіального поділу, якою керував жупан. На території сучасної Закарпатської області до 1919 р. існували чотири жупи: Унг (або Ужанська; центр – Унгвар, сучасний Ужгород), Берег (центр – Берегсас, сучасне Берегове), Угоча (центр – Севлюш, сучасний Виноградів), Мараморош (центр – Хуст).

6. Вкажіть прізвище державного діяча.
Хто започаткував створення реєстрового козацького війська?
Військо реєстрових козаків було створене універсалом короля Сигізмунда ІІ Августа 2 червня 1572 р., коли коронному гетьманові
Ю. Язловецькому було доручено найняти з низових козаків на службу 300 осіб. Відтоді з'явилися реєстрові козаки на відміну від нереєстрових козаків, які були поставлені у напівлегальне становище.

7. Дайте відповідь на питання.
Чому в період "воєнного комунізму" була видана порівняно незначна кількість спеціальних актів, що регулювали цивільне судочинство?
Як свідчить історія, більшовики обрали помилковий спосіб усуспільнення засобів виробництва. Державна власність створювалася шляхом експропріації приватної власності, націоналізації землі, фабрик, заводів, транспорту тощо. Цей процес здійснювався на підставі окремих декретів центральних та місцевих органів влади.
Оскільки в лавах робітничого класу в той час не було кадрів, підготовлених до управління підприємствами, більшовицький план оволодіння промисловістю передбачав введення на першому етапі робітничого контролю для боротьби з капіталістами, контролю за їх діяльністю та підготовкою пролетарських управлінських кадрів. Діяльність цього органу регламентувалася Положенням про робітничий контроль. У разі опору з боку підприємців останні виганялися, а підприємства експропріювалися. Така акція, як правило, призводила підприємство до економічного краху. Націоналізація формально вимагала санкції вищих органів державної влади та управління. Тому в постановах місцевих органів влади акти експропріації зазвичай формулювалися як "реквізиція", "секвестр".
Так, завод "Герлях та Пульст" в Харкові фактично став державною власністю ще у листопаді 1917 р. У грудні він був "реквізований" Харківським військово-революційним комітетом, а в січні 1918 р. його фактичну націоналізацію затвердили Харківська Рада, ЦРФЗК, а згодом – народне секретарство праці та районна РНГ. Таких випадків прояву місцевої "пролетарської ініціативи" у справі націоналізації, а потім і санкціонування її Радами та ревкомами було багато. Спостерігалися правовий нігілізм народних мас і правлячої партії, навіть поширеність ідеї про непотрібність цивільного права при соціалізмі.
Порушуючи суверенітет України і після утворення Української радянської республіки, Раднарком РСФРР та ВРНГ приймали акти про націоналізацію підприємств в Україні (наприклад, заводів "Гельферіх-Саде" в Харкові та "Дека" в Олександрівську). Тоді ж безпосередньо постановами Президії ВРНГ було націоналізовано найбільші підприємства вугільної, металургійної та металообробної промисловості Донкривбасу.
Сильного удару приватній власності було завдано націоналізацією землі. Одночасно з підготовкою і здійсненням націоналізації землі та фабрик, банків та рудників ставилося питання про націоналізацію торговельних підприємств. Націоналізуються бібліотеки, колекції картин тощо. Такі своєрідні декрети про націоналізацію були першими радянськими цивільно-правовими актами.
На початку 1918 р. ще не було закону, який би відміняв право приватної власності на міські домобудівлі. Відсутність республіканського закону про націоналізацію домобудівель спонукало місцеві Ради стати на шлях муніципалізації житлового фонду. 6 січня 1918 р. у Харкові ВУЦВК організував у приміщенні цирку трьохтисячні збори громадян з житлового питання, котрі після гострих дебатів виділили комісію, яка розробила проект декрету про скасування приватної власності на домобудівлі, а також про розподіл квартир та домашньої обстановки буржуазії поміж громадянами.
Республіканську постанову про скасування приватної власності на домобудівлі було прийнято лише в середині лютого 1918 р. Вона повторювала харківський проект, скасувавши приватну власність на усі домоволодіння, в тому числі й на трудові.
Становлення специфічних основ радянського цивільного права виявлялося й в ствердженні принципу обмеження свободи приватного цивільного обігу. По суті, це були норми адміністративного права. Декретами було уведено державну монополію торгівлі певними предметами споживання, у першу чергу, – торгівлі хлібом. Монополія хлібної торгівлі була проголошена законом "Про соціалізацію землі". Повсюдно заборонялася приватна торгівля хлібопродуктами, було ведено їх нормований розподіл, реквізувалися хлібопекарні.
Таким чином, приватний цивільний обіг наприкінці 1917 – на початку 1918 p.p. енергійно витискувався націоналізацією землі, промисловості, банків і домобудівель, монополією хлібної торгівлі та торгівлі найважливішими промисловими товарами.
У зв'язку із широкою націоналізацією перед радянською владою постало питання про організацію управління фондом державної власності. Держава не могла організувати управління націоналізованою власністю шляхом застосування звичайних цивільно-правових форм через надання юридичної автономії окремим державним господарським органам, тобто в результаті створення спеціальних самостійних госпрозрахункових юридичних осіб.
Управління державною власністю в цей період майже цілком будувалося на адміністративно-правових засадах. Головні або центральні управління ВРНГ зосередили у своєму розпорядженні майже всі значні підприємства на території об'єднаних радянських республік. Вони самі планували діяльність виробничих підприємств та повністю розпоряджалися всією виробленою продукцією. Тому були відсутні нормальні договірні зв'язки між окремими підприємствами. Госпрозрахунок було ліквідовано, безкоштовне постачання енергією, паливом, сировиною та іншими матеріалами націоналізованої промисловості здійснювалося за нарядами головкомів ВРНГ та УРНГ.
Націоналізовані промислові підприємства фінансувалися з державного бюджету. Отже, був закладений фундамент неефективної економіки, яка яскраво виявилася пізніше. Складалась типова командно-адміністративна система у сфері управління економікою.
Право періоду воєнного комунізму мало уваги приділяло захисту трудового господарства та особистої власності громадян. Діяльність ремісників та кустарів-одинаків була поставлена під контроль губернських раднаргоспів, які зобов'язували кустарів виробляти продукцію, потрібну державі, і здавати її місцевим органам народного господарства.
Особиста трудова власність користувалася лише деяким захистом закону. Заборонялися реквізиція та конфіскація речей домашнього вжитку. В той же час за декретом Раднаркому УСРР від 1 березня 1919 р. "Про відібрання лишків одягу та білизни у буржуазії" широко допускалися конфіскація та реквізиція речей домашнього вжитку в "експлуататорів".
Щодо дрібної приватної власності "експлуататорів" проводилася політика її обмеження та витиснення. Радянська влада вела суворий облік і контроль за діяльністю дрібних підприємств, обмежувала число найманих робітників. Для заможних селян встановлювалися підвищені норми здачі хліба державі. У них вилучалися частина землі, сільськогосподарські машини, частина худоби, обмежувалося застосування найманої праці, на практиці допускалося широке свавілля.

8. Дайте відповідь на питання.
Що таке гродський суд? Які справи він розглядав?
У 1435 р. в Польському королівстві відбулася судова реформа. Згідно з її положеннями до судової систему держави вводились земські, гродські та підкоморські суди. У Великому князівстві Литовському аналогічна реформа відбулася у 1564-1566 р.р. На зміну старостинським і воєводським судам прийшли земські, гродські та підкормські суди. Це свідчило про те, що судова система Польського королівства значно випереджала в розвитку судову систему Великого князівства Литовського.
Суди у Польському королівстві створювались у судових повітах, які не відповідали земським повітам. Отже, у межах воєводства існувала тригалузева система судового та адміністративного устрою: земські (адміністративні) повіти; повіти земських судів; повіти гродських судів.
Кримінальні справи шляхти розглядали гродські або старостинські суди як державні суди першої інстанції. Гродський суд сформувався у Польському королівстві внаслідок еволюції судових повноважень старост у XІV ст. Іноді він так й іменувався – старостинський суд.
Гродський суд, зазвичай, створювався у кожному повіті, хоча іноді діяли гродські суди, які обслуговували кілька повітів. Так, у Переворському, Перемишльському і Коломийському повітах Руського воєводства гродських судів не було створено. Гродський суд декілька років діяв у Стрию та Самборі.
До підсудності гродського суду належав розгляд кримінальних справ міщан, осілої шляхти про підпал, грабіж на дорозі, напад на дім, згвалтування та ін. У зв'язку із тим, що гродські суди засідали майже рік, а земські суди – декілька разів на рік, гродські суди поступово перейняли також і частину підсудності щодо цивільних справ.
З другої половини XІV ст. у Галичині у складі Польського королівства було запроваджено обов'язкове ведення актових книг судів із записами приватних документів.
При гродських судах створювалися постійно діючі канцелярії, які посвідчували офіційні документи, приватні договори тощо. Проте, зареєстровані гродським судом документи необхідно було засвідчити ще і в земському суді.
У XVІ ст. в Польському королівстві відбувалося розмежування повноважень гродського суду (іnolіcіum) та гродського уряду (offіcіum).
Гродський суд розглядав, передусім, справи кримінальні, а гродський уряд поступово перебрав у свою підвідомчість справи, які розглядалися земськими судами.
Гродські суди отримали назву від того, що проводили свої засідання в гродах (замках). Їх очолювали старости, від чого ці суди часто називали гродськими або старостинськими. Кожні шість тижнів гродський суд засідав під головуванням старости або підстарости для розгляду кримінальних справ, а кожні два тижні під головуванням заступника старости суду розглядав менш важливі кримінальні й цивільні справи. За відсутності старости його заступав польський земський урядник – воєвода.
Старостам і суддям допомагали писарі, які вели гродські книги, де записувалися винесені у справах, вироки, угоди, заяви приватних осіб. Іноді їх правовий статус визначали привілеї польських королів.
У Руському воєводстві діяли Белзький, Бузький, Галицький, Жидачівський, Львівський, Перемишльський, Сяноцький, Теребовлянський гродські суди. Вони припинили діяльність 1783 р. у зв'язку із судовою реформою, здійсненою австрійським урядом.

9. Дайте відповідь на питання.
Який принцип був покладений у побудову органів влади й управління Конституцією УHP 1918 p.? Аргументуйте свою відповідь.
Основний Закон УНР закріплював суспільний та державний устрій, основи її політики, основні права й обов'язки громадян, систему і принципи організації та діяльності державних органів. Прийнятий Українською Центральною Радою 29 квітня 1918 р. Проект Основного закону був підготовлений спеціальною конституційною комісією на чолі з головою УЦР М. Грушевським, яка вивчила досвід конституційного законодавства різних країн світу, насамперед, найближчих сусідів України, що мали спільні або подібні з нею історичні, економічні й політичні умови розвитку.
Конституція мала підназву "Статут про державний устрій, права і вільності УНР". Складалася з 85 статей і 8 розділів: "Загальні постанови", "Права громадян України", "Органи влади Української Народної Республіки", "Всенародні Збори Української Народної Республіки", "Про Раду Народних Міністрів Української Народної Республіки", "Суд Української Народної Республіки", "Національні союзи", "Про тимчасове припинення громад, свобод".
В основу побудови структури вищих органів держави за Конституцією було покладено принцип розподілу влади на законодавчу, виконавчу і судову.
Найвища законодавча влада належала Всенародним Зборам, виконавча – Раді Народних Міністрів (РНМ), судова – Генеральному Суду.
Місцевими органами влади і управління ставали виборні Ради і управи – у громадах (сільських і міських), волостях і землях.
Всенародні Збори мали обиратися населенням на основі рівного, прямого, загального, таємного голосування на пропорційній системі виборів: один депутат – від 100 тис. жителів терміном на 3 роки.
Проголошувався принцип депутатської недоторканності, запроваджувалася оплата праці депутатів. Сесії парламенту скликалися двічі на рік. На першій сесії мав бути обраний Голова парламенту, його заступник та товариші, які складали Президію Всенародних Зборів. На Голову покладалися обов'язки організовувати і очолювати роботу парламенту, "сповняти всі чинності, зв'язані з представництвом Республіки" (ст. 35).
Відповідно до Конституції законодавчі акти приймалися лише парламентом, який також затверджував бюджет країни, оголошував війну, укладав мир та ін.
Право законодавчої ініціативи належало: Президії Всенародних Зборів; партійним фракціям, зареєстрованим Всенародними Зборами; групам депутатів (не менше 30 осіб); РНМ; органам самоврядування, які об'єднували не менше 100 тис. виборців; групам виборців (не менше 100 тис. осіб).
Згідно з Конституцією РНМ формувалася Головою парламенту. Склад і програма РНМ затверджувалися парламентом, перед яким уряд ніс відповідальність за свою діяльність. У випадку винесення вотуму недовіри уряд ішов у відставку. Депутати парламенту мали право депутатського запиту до уряду. Протягом 7 днів окремі міністри чи уряд повинні були дати відповідь на депутатський запит.
Найвищим судом республіки оголошувався Генеральний Суд, який обирався Всенародними Зборами. Він виступав як касаційна інстанція для усіх інших судів, не міг бути судом першої та другої інстанцій, мати функції адміністративної влади. Судочинство оголошувалося усним і гласним, всі громадяни, незалежно від посад, оголошувалися рівними перед судом і перед законом.

10. Розв'яжіть тест.
Які категорії населення згідно з Руською Правдою не могли виступати в суді "послухом"?
1) челядин; 2) смерд; 3) холоп; 4) закуп; 5) міщанин.
Згідно із Руською Правдою "послухами" в суді не могли виступати холопи (3) й челядини (1).

11. Розв'яжіть тест.
Із запропонованих джерел українського права виберіть такі, що відносяться до періоду існування Київської Русі.
1) Конституція П. Орлика; 2) звичаєве право; 3) Магдебурзьке право; 4) церковні статути; 5) Литовські статути; 6) русько-візантійські договори; 7) сеймові конституції; 8) судовий прецедент; 9) Поширена Правда.
Звичаєве право (2), церковні статути (4), русько-візантійські договори (6), судовий прецедент (8), Поширена Правда (9).

12. Розв'яжіть тест.
Який вид злочину вважався найтяжчим на Січі?
1) Неповага до начальства; 2) дезертирство; 3) убивство козаком військового товариша; 4) гайдамацтво.
Убивство козаком військового товариша (3).

13. Розв'яжіть задачу.
Умова: Під час бійки двох дружинників один з них вихопив меча і ударом відсік супротивнику ліву руку до локтя.
Питання: Як буде розв'язано справу в суді?
Розв'язання:
Подія сталася за часів Київської Русі. Носить кримінально-правовий характер. Справа буде розглядатися у церковному суді за нормами Руської Правди.
Згідно зі статтею 21 Поширеної редакції Руської Правди винний дружинник сплатить піввіри на користь князя у розмірі 20 гривень та винагороду потерпілому за каліцтво у розмірі 10 гривень.

14. Розв'яжіть задачу.
Умова: Вночі смерд К. украв з боярської стайні коня. Через два дні боярські слуги знайшли вкраденого коня і крадія.
Питання: Яке покарання винесе суд злочинцю?
Розв'язання:
Подія сталася за часів Київської Русі. Носить кримінально-правовий характер. Справа буде розглядатися у церковному суді за нормами Руської Правди.
За конокрадство призначалася вища міра покарання за Руською Правдою – "потік і розграбування" (ст. 35 П. П.). Це покарання виражалося у тому, що злочинець, в якого конфісковували все майно ("пограбування"), виганявся разом із жінкою й дітьми з общини ("потік"), що в тих умовах прирікало вигнаних на загибель, або на перехід у становище рабів.

15. Розв'яжіть задачу.
Умова: На ярмарку під час сварки купець зарізав ножем панцерного слугу. Події відбувалися у повітовому містечку на Поділлі у 1590 р. Родичі загиблого звернулися з позовом до суду.
Питання: В якому суді буде розглядатися справа і як її буде вирішено?
Відповідь: Подія сталася за часів Польско-Литовської доби. Носить кримінально-правовий характер і буде розглядатися в міському суді за нормами Литовського статуту 1588 р. Згідно із Артикулом 2 розділу ХІІ суд винесе таке рішення – смертна кара і грошовий штраф.

16. Розв'яжіть задачу.
Умова: Отара овець (12 шт.), що належали заможному селянину, через недогляд хлопчика-підпаска зайшла у молоде жито і зробила невелику потраву. Син хазяїна поля, козацького старшини, їдучи верхи конем по дорозі, побачив це і, розлючений, почав виганяти отару з поля. Одного молодого барана він затоптав конем і забрав з собою. Козацький старшина з позовом про потраву звернувся до суду.
Питання: Яким чином суд розв'яже цю справу?
Відповідь: Подія сталася за часів Гетьманщини. Носить цивільно-правовий характер і буде розглядатися у міському суді за нормами "Права, за якими судиться малоросійський народ". Згідно із п. 3 гл. 22 суд винесе таке рішення – селянин має сплатити штраф за потраву, а козацький старшина – за барана.


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Бардах Ю., Леснодорский Б., Пиетрчак М. История государства и права Польши. – М.: Наука, 1969. – 520 с.
2. Історія держави і права України: Курс лекцій / За ред. В. Г. Гончаренка. – К.: Вентурі, 1996. – 288 с.
3. Історія держави і права України: Академічний курс. У 2-х т. Т. 1 /
За ред. В. Я. Тація, А. Й. Рогожина. – К.: Ін Юре, 2004. – 590 с.
4. Історія держави і права України: Навч. посібник / За ред.
А. С. Чайковського. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 384 с.
5. Кульчицький В. С., Настюк М.І., Тищик Б. Й. Історія держави і права України: Навч. посібник. – Львів: Світ, 1996. – 296 с.
6. Музиченко П. Історія держави і права України: Навч. посібник. – 2-ге вид., випр. і доп. – К.: Знання, 2000. – 662 с.
7. Статути Великого Княжества Литовского: [Тексти статутов] / Под ред. К. Яблонскиса. – Минск: Изд-во Минского ун-та, 1970. – 770 с.
8. Терлюк І. Історія держави і права України: Доновітній час. – К.: Атіка, 2006. – 466 с.
9. Тищик Б. Історія держави і права Середньовічної Польщі (Х ст. – 1795 р.). – Львів: Світ, 2003. – 210 с.
10. Хрестоматія з історії держави і права України: Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 656 с