Кр Історія держави і права України 7

КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з дисципліни "Історія держави і права України"

1. Вкажіть хронологічну дату.
Коли було прийнято постанову ЦВК СРСР про надзвичайний порядок судочинства у справах про терористичні акти?

Постанову ЦВК СРСР про надзвичайний порядок судочинства у справах про терористичні акти було прийнято 1 грудня 1934 р. Відповідно до неї попереднє слідство у цих справах обмежувалося 10-денним строком. Обвинувальний акт вручався звинуваченому за добу до розгляду справи. З процесу виключались "сторони" – прокурор і адвокат. Касаційне обжалування і, навіть, подання клопотань про помилування у цих справах не допускались, а вирок – розстріл – виконувався негайно після його винесення.
9 грудня 1934 р. Г. Петровський підписав постанову ВУЦВК "Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу УСРР", де було враховано усі зазначені положення, що стали підставою беззаконня на подальші роки.
Постановою ЦВК СРСР від 14 вересня 1937 р. надзвичайний порядок судочинства у справах про терористичні організації і здійснення терористичних актів поширювався й на розгляд справ про контрреволюційне шкідництво та диверсії.
2. Дайте визначення поняття.

Похідна старшина – складова козацької старшини. Вважалась вище за рангом від військових чиновників, але на відміну від них діяла поза межами Січі.
Похідну старшину становили: полковник, званий ще сердюком, осавул і писар. Вони діяли або у воєнний час, у сухопутних і морських походах, або в мирний час при переслідуванні гайдамаків і харцизів (розбійників), а особливо в передовій сторожі на границях запорізьких вольностей. В усіх випадках полковник був начальником певної частини війська, мав кілька загонів запорізьких козаків, неодмінно з осавулом і писарем.
3. Дайте визначення поняття.
Організація Українських Націоналістів – український політичний рух, що ставив собі за мету встановлення незалежної Української держави.
ОУН виникла внаслідок об'єднання Української Військової Організації (УВО) та декількох студентських націоналістичних спілок – Групи Української Національної Молоді, Ліги Українських Націоналістів, Союзу Української Націоналістичної Молоді. Дві конференції українських націоналістів, що відбулися відповідно 3-7.11.1927 у Берліні та 8-9.4.1928 у Празі, підготували грунт для проведення установчого конгресу 28.1.-3.2.1929 у Відні. Конгрес обрав Провід Українських Націоналістів (ПУН) у складі 9 осіб – Є. Коновалець (голова), члени – Д. Андрієвський,
Ю. Васияна, Д. Димчук, М. Капустянський, П. Кожевників, Л. Костарів,
В. Мартинець, М. Сціборський, Я. Дуб (гол. суддя), Я. Моралевич (гол. контролер), прийняв статут та розробив основні засаби політичної лінії ОУН.
Згідно з первісними заявами, головною метою ОУН було встановлення незалежної соборної національної держави на всій українській етнічній території. Ця мета мала досягатися через національну революцію та встановлення диктатури, яка б витіснила окупаційну владу та запровадила уряд, що репрезентував всі регіони та соціальні групи України. Економіка держави планувалася як поєднання приватної, націоналізованої та кооперативної форм власності. ОУН відкидала будь-який партійний чи класовий поділ та представляла себе як домінуючу силу українського суспільного життя. Визначивши себе як рух, а не як партія, ОУН засуджувала легальні українські партії Галичини як колабораціоніські.
На початку 1930-х р.р. в ОУН проявилися розбіжності у поглядах, які у кінцевому рахунку призвели до розколу організації. ОУН сприйняла насильство як політичне знаряддя проти зовнішніх та внутрішніх ворогів. Основна частина діяльності організації була спрямована проти польського режиму.
Властивий організації дух самовідданості, що доходив до фанатичної самопосвяти національній справі, виявився надзвичайно привабливим для молодих людей. Можна сказати, що ідеологія ОУН сформувала політичний світогляд цілого покоління західних українців.
4. Дайте визначення поняття.
Воєнно-політичний союз радянських республік – форма об'єднання військових, політичних та економічних зусиль і ресурсів республік, які виникли після розпаду Російської імперії (1917), у період громадянської війни (1918-1920). Загальне політичне керівництво цим процесом здійснювала Російська комуністична партія (більшовиків).
5. Дайте визначення поняття.
Українська Галицька Армія (УГА; до 6.11.1919 р. – Галицька армія) – Збройні сили ЗУНР.
Процес творення Галицької армії (назву Українська галицька армія ця структура отримала після вимушеного об'єднання з Добровольчою армією генерала Антона Денікіна 6.11.1919 р.) розпочався відразу після Листопадового повстання 1918 р. у Львові.
Основою УГА стали військові частини, які брали участь в Листопадовому повстанні 1918 та два бойові курені Легіону українських січових стрільців, які 3.11.1918 р. прибули з Буковини до Львова. Вже під час боїв з польськими загонами у місті до них долучилися українські робітники і студенти, а також військові підрозділи, сформовані на провінції повітовими командами.
Перші польові формації Галицької армії творилися стихійно, мали напівпартизанський характер. У грудні 1918 р. існувало 15 бойових груп різної величини. До їх складу входили самостійні полки, курені, навіть самостійні сотні.
На початку організації Галицької армії найвищою тактичною і адміністративною одиницею були групи, куди входили відділи кінноти. В оперативному плані ці доволі різнорідні групи підлягали Начальній команді Галицької армії, а адміністративно були практично автономні: самостійно дбали про забезпечення особового складу продовольством і боєприпасами, організовували і забезпечували запілля та поповнення особового складу.
5. Вкажіть прізвище державного діяча.
Хто з кошових отаманів Запорізької Січі був нагороджений вищим російським орденом Андрія Первозваного, а пізніше покараний царизмом на довічне ув'язнення?

Останній кошовий отаман Запорозької Січі Петро Калнишевський.
Ім'я Петра Калнишевського з'являється у документах архіву Коша Запорозької Січі з початку 50-х р.р. XVІІІ ст., коли він займає вищі старшинські посади. Спочатку був військовим осавулом, котрий відповідав за стан і організацію війська, потім – військовим суддею, тобто третьою особою після кошового отамана. З 1762 р. він короткий час був кошовим. І, нарешті, в 1764-1775 р.р. Калнишевський – беззмінний кошовий отаман. Він керував Запорозькою Січчю упродовж десятиліття, що передувало катастрофі – остаточному знищенню російським царизмом Запорозької Січі.
6. Дайте відповідь на питання.
Схарактеризуйте структуру, порядок формування і повноваження надзвичайних органів Української Радянської республіки (грудень 1917 – березень 1918 p.).

Протягом січня – першої половини лютого 1918 р. влада на більшій частині території України перейшла до радянського Народного Секретаріату. 24 січня його народне секретарство внутрішніх справ оголосило, що жодне розпорядження, яке надходить від скинутої Центральної Ради, не повинно виконуватися, а ті, хто порушить цю вказівку, будуть визнані ворогами України.
Через три дні Народний Секретаріат оголосив про скасування посад губернських, повітових і міських комісарів Тимчасового уряду і Центральної Ради. Тоді ж спеціальною постановою уряду радянської УНР були визнані недійсними старі судові, прокурорські й слідчі органи. Таким чином, була створена можливість для безперешкодних дій надзвичайних більшовицьких органів.
Ще 18 грудня 1917 р. при ЦВК Рад України у Харкові виник Крайовий військово-революційний комітет по боротьбі з контрреволюцією, який поєднував адміністративні та каральні функції. За його зразком на території, підвладній більшовицьким Радам, ними створювалися місцеві ВРК.
28 січня 1918 р. ВРК на чолі з А. Івановим виник у Києві. Проте на другий день виконком Київської Ради підкреслив, що функції цивільного управління ВРК виконує тимчасово і надалі передасть їх різним комісіям Ради та відділам виконкому. За собою комітет залишить лише охорону міста і боротьбу з контрреволюцією. Це сталося 16 лютого, коли замість Київського було створено Всеукраїнський ревком, який наполіг, щоб всі "районні" ВРК здали йому справи не пізніше 21 лютого, а "провінційні" – встановили зв'язок для отримання інструкцій.
У цей час, крім ревкомів, було створено й інші надзвичайні органи радянської влади, а саме: революційні штаби, "трійки", "шістки", "сімки" та "дев'ятки".
Революційні штаби утворювалися ревкомами або безпосередньо Радами для збройного знищення політичних ворогів; їх функції подекуди були тотожні штабам Червоної гвардії і наближалися до функцій російських надзвичайних комісій по боротьбі з контрреволюцією. Для прийняття каральних рішень цими органами не було обов'язковим, щоб у діях особи існував склад злочину. Її винність визначалася не нормами права, а "революційною доцільністю" скоєних дій.
Надзвичайні органи радянської влади визначали організацію і компетенцію установ з охорони громадського порядку. Радянських нормативно-правових актів щодо їх діяльності в Україні у 1918 р. видано не було. Єдиним керівним документом була постанова НКВС РСФРР від 28 жовтня 1917 р. "Про робітничу міліцію", яка не визначала конкретних організаційних форм міліцейських органів. Тому радянську міліцію тоді створювали за рішенням місцевих Рад, ревкомів і органів військового командування.
Протягом січня 1918 р. формування радянської міліції розгорнули свою діяльність у Катеринославі та Одесі. В міліцейських органах промислових районів України, робітничих центрів практично не залишилося колишніх співробітників Тимчасового уряду і Центральної Ради. На решті території України за браком часу більшовицькому уряду не вдалося зламати органи охорони громадського порядку, утворені після Лютневої революції. Тут дії Рад щодо існуючої міліції зосереджувалися на встановленні загального контролю за її діяльністю: арешти колишніх поліцейських і надсилання до міліцейських установ комісарів-комуністів з особливими повноваженнями.
Подекуди функції міліції брала на себе Червона гвардія. За умови наявності більшовицьких військових залог і влади Рад існуючі міліцейські органи виконували їх розпорядження. Непокірних очікувала кара.
3 січня 1918 р. з'явився тимчасовий закон про утворення народного війська, який базувався на концепції загального озброєння народу. Стара армія підлягала демобілізації і заміні народною міліцією для оборони від зовнішнього ворога. Кістяк міліції повинні були скласти інструктори, які пройшли відповідну спеціальну підготовку і отримували службову платню. На їх посади зараховувалися добровольці віком не молодше 19 років. Кадри інструкторів об'єднувалися у підрозділи і частини, які комплектувалися із закликаних місцевих мешканців. Для комплектування народної міліції визначалося три округи – Київський, Харківський та Одеський, куди пропорційно розподілялися інструктори. Така міліційна армія підпорядковувалася Військовому секретарству, яке мало виняткове право затверджувати на командних посадах інструкторів.
23 січня 1918 р. було оголошено "Положення про революційні трибунали", в якому регламентувалася їх організація і процесуальні форми діяльності.
Отже, наприкінці 1917 – на початку 1918 рр. в Україні в місцях панування радянської влади були створені унікальні умови для червоного і чорного терору, які з успіхом використовували надзвичайні радянські органи під приводом боротьби з контрреволюцією.
7. Дайте відповідь на питання.
У якої держави була запозичена модель організації місцевих органів влади, що функціонували в Україні в період з травня до грудня 1918 р.? Аргументуйте відповідь.

І Універсал зберігав існуючу систему органів місцевої влади.
Як відомо, більшовики були прихильниками злому попередньої державної системи. Центральна рада, навпаки, намагалася пристосувати її до потреб національно-державного будівництва. Перебудова цих органів, за задумом керівників Центральної ради, повинна пройти декілька етапів.
Перший етап мав за мету українізацію місцевих органів і їх переорієнтацію на нову владу.
На другому етапі передбачалася перебудова місцевої і загальної крайової адміністративної влади в напрямку, знову ж таки, зміцнення зв'язку з Центральною радою.
На третьому етапі ставилося завдання розвитку місцевого самоврядування та розширення компетенції його органів.
Керівництво всією системою органів самоврядування здійснювало Генеральне секретарство (з квітня 1918 р. – департамент місцевого самоврядування Міністерства внутрішніх справ), що зводило нанівець саму ідею самоврядування, адже централізація і місцеве самоврядування несумісні явища.
ІV Універсал до існуючих органів місцевої влади додав ради робітничо-селянських і солдатських депутатів, що ще більше заплутало систему органів самоврядування.
Спробу врегулювання відносин між цими численними органами зробив Земельний закон, який було прийнято 27 січня 1918 року. Відповідно ст. 4 Закону порядкування землями місцевого користування належало органам міського самоврядування, а іншими – сільським громадам, волосним, повітовим і губернським земельним комітетам є межах їх компетенції.
6 березня 1918 р. Центральна рада затвердила Закон "Про поділ України на землі". Всю територію країни було розділено на тридцять дві землі. Це нагадувало поділ території у Німеччині, яка також складась з окремих земель.
Відповідно до нового адміністративно-територіального поділу повинна була будуватись система органів місцевої влади, які були визначені ст. 5 Конституції УHP від 29 квітня 1918 р.
Цю систему складали: землі, волості і громади. Їм надавались права широкого самоврядування. За статтею 26 радам і управам громад, волостей і земель "належала єдина безпосередня місцева влада". Проте цій системі не судилося стати практичним втіленням в життя.
Назвемо головні причини фактичної бездіяльності органів місцевої влади:
1) нерішучість Центральної ради щодо реформування системи місцевого самоврядування;
2) відсутність правової бази, яка б регламентувала повноваження та діяльність органів самоврядування;
3) структурна невизначеність системи самоврядування;
4) відсутність державного фінансування в підтримку органів самоврядування;
5) відсутність реального впливу органів самоврядування на місцеве життя.
Таким чином, ідея М. Грушевського, що "не має бути іншої власті, тільки з вибору народного", так й не була впроваджена в життя. Врешті-решт, це стало однією з суттєвих помилок Центральної ради, оскільки лишило її підтримки на місцях.
8. Дайте відповідь на питання.
Яке значення мали для становлення радянського кримінального права "Керівні начала з кримінального права РСФРР" 1919 р.? Аргументуйте відповідь.

Велике значення для розвитку кримінального права мали видані у грудні 1919 р. "Керівні начала з кримінального права РСФРР".
У перші місяці після видання "Керівних начал ..." наркомюст УСРР рекомендував судовим установам України керуватися ними "у порядку революційної соціалістичної правосвідомості", а 4 серпня 1920 р. вони були офіційно уведені в дію на території України.
"Керівні начала ..." були досвідом узагальнення роботи судів і, перш за все, революційних трибуналів. В них формулювалися принципи радянського кримінального права, які згодом було покладено в основу перших кримінальних кодексів радянських республік.
В "Керівних началах ..." була зафіксована класова природа кримінального права, визначені його завдання, які полягали в охороні системи "соціалістичних" суспільних відносин. Давалося визначення злочину як дії або бездіяльності, небезпечної для даної системи суспільних відносин, розкривалася сутність покарання як міри примусового впливу, яка охороняє даний порядок суспільних відносин від його порушників.
Визначаючи конкретні міри покарання, суд зобов'язаний був враховувати, чи вчинений злочин особою, яка належить до заможного класу або трудящих. "Керівні начала ..." встановили такі міри покарання:
1) догана;
2) висловлення громадського осуду;
3) примушування до певної дії, наприклад обов'язок пройти відомий курс навчання;
4) оголошення бойкоту;
5) заборона займати ту чи іншу посаду, виконувати ту чи іншу роботу;
6) конфіскація всього або частини майна;
7) позбавлення політичних прав;
8) оголошення ворогом революції або народу;
9) примусові роботи без поміщення в місця позбавлення волі;
10) позбавлення волі;
11) оголошення поза законом;
12) розстріл.
Щодо неповнолітніх, яким не виповнилося 14 років, припускалося застосування заходів виховного порядку. Такі ж заходи застосовувалися стосовно осіб від 14 до 18 років, якщо вони не усвідомлювали злочинного характеру вчиненої ними дії.
Головні риси кримінального права визначалися завданнями пролетарської революції – це, зокрема, придушення опору експлуататорських класів і боротьба з порушеннями революційного порядку.
Нове кримінальне право базувалося на принципі доцільності, що протиставлявся принципу законності. Так, при визначенні вироку суд повинен був враховувати класову приналежність злочинця, соціальну спрямованість діяння тощо. Покарання передбачалося не лише за закінчене діяння, а й за задум та неповідомлення (недонесення).
9. Дайте відповідь на питання.
Яким чином православні міщанські братства сприяли згуртуванню українського громадянства в умовах польської експансії?

На зламі історичних епох, при переході від Середньовіччя до Нового часу у всіх європейських країнах надзвичайно гострим було питання про роль церкви і релігії. Виникнення централізованих держав супроводжувалося формуванням національно-релігійних ідеологій. В результаті католицизм переміг в Італії, Іспанії, Франції, протестантизм – у Швейцарії, Голландії, англіканство – у Британії.
На українських землях виникло протистояння двох християнських церков.
Українське населення сповідувало православ'я, а Річ Посполита була опорою католицтва. Католицька церква за підтримки уряду виявляла значну активність та агресивність. З дозволу короля на території держави діяв орден єзуїтів. Польщі порівняно швидко вдалося перевести в католицтво феодальну верхівку суспільства, народ же зберігав відданість православ'ю.
Братства – релігійно-національні організації українських православних міщан. Вони створювалися навколо парафіяльної церкви, зібрані внески йшли на її матеріальну підтримку та благодійність.
Братства існували в Україні з глибокої давнини, але розгорнули вони свою діяльність, головним чином, з XVІ ст.
Поступово сфера діяльності братств розширювалася, вони відгукувалися на всі найважливіші події суспільно-політичного життя, посилали своїх представників у сейми, брали участь у розв'язанні питання про парафіяльного священика, відкривали школи, друкарні, видавали підручники тощо.
Перші братства виникли у Львові, інших містах Галичини, а згодом й по всій Україні.
Львівське братство отримало від патріарха так зване право ставропігії, тобто церковної автономії, за якою це братство підлягало лише владі безпосередньо патріарха. Саме ж братство отримало право нагляду за іншими братствами – в Луцьку, Києві, Чернігові та взагалі над релігійним життям громадян.
У Києві початок братству поклала добродійна діяльність Єлизавети Гулечівни, яка передала в дар монастирю, школі та лікарні свої володіння. Пізніше вона переїхала до Луцька, де продовжила свою діяльність. У невеликих містечках братства часто об'єднували більшість українського населення.
Деякі форми організації братств нагадували середньовічні цехи, окремі риси зближували їх з рухом Реформації, втім, загалом можна сказати, що це було самобутнє явище, яке відіграло важливу роль в українському національному суспільно-політичному та культурному житті.
Історію братств вивчали І. Огієнко, Н. Полонська-Василенко та Я. Ісаєвич. На їх думку, братства поступово з церковних об'єднань перетворились на могутні культурні й освітні осередки.
У своїй діяльності братства широко використовували школи, друкарні, молодіжні організації – "Младенческие братства". Особливу увагу вони приділяли створенню шкіл, серед яких найвідомішими були: Львівська (1586), Віленська (1592), Мінська (1592), Дубнівська (1604), Замостівська (1606), Брестська (1615), Київська (1615), Луцька (1624), Полоцька, Могилівська, Кам'янець-Подільська, Вінницька та ін.
Вищі вчителі братських шкіл були авторами підручників, наприклад, Лаврентій Зизаній написав "Грамматику словянского язика" (1596), Мелетій Смотрицький – "Грамматику словенскую" (1613). Про досвід роботи братських шкіл України знав великий чеський педагог Я. А. Каменський.
Діяльність братств розгорталась за такими напрямками: охорона благочестя та порядку, боротьба за національну самостійність, охорона православ'я тощо.
Останній напрямок діяльності братства не вказувався у статутах із цілком зрозумілих причин. Можливо, це дало привід багатьом дослідникам розглядати братства як мирні організації. Проте відомо, що кожен, хто вступав до братства, складав присягу стояти за православну віру "до останньої краплі крові", "до останнього подиху".
У 80-х рр. XVІ ст. почали створюватися братські школи. Їх організовували й утримували церковні братства з метою зміцнення православ'я. Першу братську школу заснувало Успенське братство у Львові (1586). За її зразком створювалися братські школи в різних містах України. В першій половині XVІІ ст. братські школи засновувалися і в деяких селах.
Братські школи відіграли величезну роль не лише в поширенні освіти й розробці педагогічної теорії, а й в боротьбі українського народу за своє визволення від гніту польських загарбників. Їх вплив можна побачити в запеклій національній боротьбі, що охопила міста, і в селянських повстаннях, в початках козаччини та в народженні нових могутніх духовних і наукових центрів, зокрема Києво-Могилянської академії.
Українська церква, церковні братства, діяльність братських шкіл стали епохальним явищем в історії українського шкільництва, що забезпечило його дальший бурхливий розвиток. Вони виплекали й перед усім світом показали нову генерацію освічених людей України, творчих інтелектуалів, палких патріотів, мужніх захисників свого народу, носіїв і пропагандистів ідей української державності, будителів українського національного відродження, ствердження людської гідності українця, почуття поваги до представників інших народів.
10. Розв'яжіть тест.
Судові статути 1864 р. передбачали вилучення з відання поліції:
1) провадження дізнання; 2) провадження попереднього слідства; 3) виконання господарських функцій і благоустрою.
Відповідь: 2) провадження попереднього слідства – передавалося судовим слідчим; 3) виконання господарських функцій благоустрою – органам земського та міського самоврядування.
11. Розв'яжіть тест.
Судові функції міг виконувати:
1) начальник розшукного відділення; 2) земський дільничний начальник; 3) соцький; 4) становий пристав.
Відповідь: 2) земський дільничний начальник.
12. Розв'яжіть тест.
Із наведеного переліку назвати роки, коли приймалися Конституції Радянської України?
1) 1917 р.; 2) 1919 р.; 3) 1924 р.; 4) 1925 р.; 5) 1929 р.; 6) 1936 р. 7) 1938 р.; 8) 1978 р.
Відповідь: 2) 1919 р.; 5) 1929 р ; 8) 1978 р.
13. Розв'яжіть задачу.
Умова:
Вночі хата вільного общинника 3. загорілася. Пожежа спалахнула не в самій хаті, а ззовні. Общинник ледь встиг врятувати сім'ю. Все добро згоріло дотла. Невдовзі був виявлений злочинець, общинник Б. Він скоїв злочин, прагнучи помститись за образу.
Питання:
Яке покарання винесе суд для Б.?
Розв'язання:
Подія сталася за часів Київської Русі. Носить кримінальний характер і буде розглядатися в княжому суді за нормами Руської Правди. Відповідно до ст. 83 розділу "О гумне" суд винесе таке рішення: віддати общинника Б. на потік і пограбування, заплативши общиннику З. компенсацію за згорілу хату і речі, а решту віддати на користь держави.
14. Розв'яжіть задачу.
Умова:
Увечері вільний общинник А. повертався з торгу, де продавав жито та овес. Зненацька на нього напав смерд Б. Він сильно побив общинника, забрав у нього гроші й кинувся тікати, однак був схоплений мешканцями місцевої общини, що неподалік збирали хмиз у лісі. Общинник А. звернувся з позовом до суду.
Питання:
Як буде розв'язано справу в суді?
Розв'язання:
Подія сталася за часів Київської Русі. Носить кримінальний характер і буде розглядатися в княжому суді за нормами Руської Правди. Відповідно до ст. 5 розділу "Вчинення безпричинного розбою" суд винесе таке рішення: віддати смерда Б. з дітьми на потік і пограбування.
15. Розв'яжіть задачу.
Умова:
Літня жінка, вдова, що мала двох дорослих синів і заміжню доньку, останні 5 років свого життя проживала в сім'ї дочки, яка за нею доглядала. Після раптової смерті матері, що не залишила заповіту, діти звернулись з позовом до суду про розподіл материної спадщини (гроші, предмети хатнього вжитку).
Питання:
Яким чином суд вирішить цю справу за нормами Руської Правди?
Розв'язання:
Подія сталася за часів Київської Русі. Носить цивільний характер і буде розглядатися в княжому суді за нормами Руської Правди. Відповідно до ст. 114 розділу "Про перекладні" суд винесе таке рішення : дочка отримає спадок, оскільки мати жила, годувалась і померла у неї.
16. Розв'яжіть задачу.
Умова:
Сусідське порося забігло в огород до козака Ч. і зіпсувало чималий шмат городини. Розлючений козак спустив на нього двох собак, які його загризли. Сусід, власник порося, звернувся до суду.
Питання:
Як буде вирішено справу в суді?
Розв'язання:
Подія трапилася за часів Гетьманщини. Носить цивільно-правовий характер і буде розглядатися в міському суді за нормами "Права, за якими судиться малоросійський народ". Згідно із п. 8 гл. 22 суд винесе таке рішення: козак Ч. не повинен сплачувати штраф.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Апанович О. М. Гетьмани України і кошові отамани Запорозької Січі. – К.: Либідь, 1993. – 288 с.
2. Бойко О. Д. Історія України: Посібник. – К.: Академія, 1999. – 568 с.
3. Голобуцький В. Запорозьке козацтво – К.: Вища школа, 1994. – 540 с.
4. Історія держави і права України: Підручник: У 2-х ч. Ч. 1 / За ред. акад. А. Й. Рогожина. – К.: Ін Юре, 1996. – 368 с.
5. Історія України / За заг. ред. Ю. Зайцева. – Львів: Світ, 1996. – 488 с.
6. Історичні постаті України: Історичні нариси. – Одеса: Маяк, 1993. – 384 с.
7. Коба Л. А. Братські школи в Україні // Початкова школа. – 1994. – № 11. – С. 45 – 47.
8. Музиченко П. П. Історія держави і прави України: Навч. посібник. – 2-е вид., випр. и доп. – К.: Знання, 2000. – 660 с.
9. Хрестоматія з історії держави і права України: Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 656 с
10. Шевчук В. Козацька держава: Етюди з історії українського державотворення. – К.: Лібра, 1995. – 310 с.