Кр Історія держави і права зарубіжних країн 2

КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з дисципліни
"Історія держави і права зарубіжних країн"
І. ДЕРЖАВА І ПРАВО ЕПОХИ СТАНОВО-КАСТОВОГО СУСПІЛЬСТВА
1.1. Дайте визначення понять та термінів, вкажіть,
де і коли вони мали місце
1.Неолітична революція - це докорінні зміни матеріальної, мистецької та релігійної сторін буття людей на рубежі VІІ-V тис. до н.е. Завершилася перемогою залізних знарядь праці над кам'яними, землеробства - над збиранням плодів, осілого образу життя - над кочовим, патріархату - над матріархатом, а також поділом культури на духовну й матеріальну, виникненням держави, міської цивілізації та архітектури, писемності, розкладом общинного устрою і формуванням соціально-класового розшарування.
2.Арії - це племена індоіранської мовної спільності, які в ІІ тис. до н.е підкорили Північну, а в І тис. н.е. - Південну Індію.
3.Принципат - це специфічна форма римської рабовласницької монархії (27 р. до н.е. - 284 р. н.е.), при якій зберігалися республіканські установи (сенат, коміції, магістратури), але фактично влада належала одній особі - принцепсу (першому в списку сенаторів).
4.Формулярний процес - це судовий процес, який існував у Стародавньому Римі з другої половини ІІ ст. до н.е. Особлива риса цього процесу - зростання ролі претора, що складав висновок (формулу), де вказувалося, як треба вирішувати певну справу.

1.2 Використовуючи текст документа
"Плутарх проти реформ Солона" заповнить таблицю:
Розподіл громадян (розряди) Політичні права
1. І розряд - пентакосіомедімни (п'ятсотмірники). Одержували прибуток із землі не менше 500 медимнів. Служили у кінноті. Мали право на вищі посади, заміщували архонтів і скарбників. Потенційні олігархи Давньої Греції.
2. ІІ розряд - вершники. Одержували прибуток із землі не менше 300 медимнів. Також служили в кінноті. Могли обіймати всі посади у державному апараті за винятком посади архонта або скарбника.
3. ІІІ розряд - зевгіти. Одержували прибуток із землі не менше 200 медимнів. Служили у важкоозброєному піхотному ополченні (це ті самі гопліти, які складали славетну грецьку
фалангу). Мали право обиратися на більш низькі державні посади.
4. ІV розряд - фети. Одержували прибуток із землі менше 200 медимнів. Служили в легкоозброєній піхоті та на флоті. Мали право брати участь у народних зборах.

1.3 Відобразити у вигляді схеми (таблиці) основні етапи в історії державності середньовічної Японії
Сьогунат як специфічна форма правління Середньовічної Японії

Назва
сьогунату Часи
існування Основні ознаки
Перший сьогунат Мінамото (або Камакурський) 1192-1333 рр. Імператорський престол було поставлено під прямий контроль сьогунів. Вводилася особлива посада радника сьогуна при дворі, якому підпорядковувалася особлива дружина. Встановилася реальна військово-політична диктатура. Управління на місцях здійснювалося через систему місцевих представників: сюго і дзито. Центральне управління країною здійснювало бакуфу, в якому виділялись декілька відомств: адміністративне (мандокоро), судове (монтюдзе), військове (самурайдокоро).
Другий сьогунат Асикаги 1335-1573 рр. Виникли тенденції децентралізації країни. Державна влада і управління обмежувалися рамками феодального угруповання, яке збиралося навколо сьогунів. Влада бакуфу була послаблена. Цьому сприяло те, що японському сьогуну прийшлося визнати свою васальну залежність від Китаю, до якого перейшло право затверджувати японських імператорів. У країні налічувалось біля 20 великих і значна кількість середніх і дрібних даймх, які управлялися самостійно.

 
Третій сьогунат Токугави 1598-1867 рр. Мав риси абсолютистського правління, що спиралося на військово-поліцейський апарат. Імператор був номінальним главою держави. Всі реальні державні повноваження передавалися сьогуну. Виникла система закладів. Найближчим помічником сьогуна був його перший радник (тайро). При сьогуні існувало коло старших радників (рейзто), що складали безпосередньо уряд, який виконував свої обов'язки позмінно протягом місяця. В останні роки сьогунату склалася Державна рада. За кожним із членів ради закріплювалося певне коло управлінських функцій і контроль за однією з п'яти колегій бакуфу: внутрішніх справ, іноземної, військової, військово-морської і фінансів.

1.4. Продовжить думку:
1. Представниками соціологічної школи права були французькі історики Ф. Гізо, О. Т'єрі, Ж. Мішле.
2. Своєрідність соціально-класової структури давньосхідного суспільства полягає в тому, що на Сході були розмитими соціально-класові межі, а станово-правовий статус індивіда у суспільстві не співпадав з його соціально-економічним становищем.
3. Судовий процес в країнах Стародавнього Сходу називався звинувально-змагальним.
4. Особливістю виникнення держави Англії полягає в тому, що Англія не знала того тривалого і складного шляху, яким йшли до об'єднання континентальні держави. Вона була створена германськими племенами, саксами, ютами та тюрингами, котрі близько 449 р. утворили на Британських островах 7 варварських королівств. Набагато пізніше, ніж у континентальній Європі, тут відбувся процес об'єднання цих королівств в одне - Англію. Це сталося у ІX ст. (829 р.).
5. Ранньофеодальна монархія, сеньйоріальна монархія, станово-представницька монархія, абсолютна монархія - це форми правління в країнах Західної Європи за часів феодалізму, які поступово змінювали одна одну.
6. Вищою судовою інстанцією у Франції з XІІІ ст. стає парламент, що був підпорядкований волі короля.
7. Значення королівських судів в Англії було значно посилено реформами Генріха ІІ (1154-1189), які передбачали їх централізацію.
8. Особливістю судової влади в Німеччині була простота її організації. Вища судова влада короля значно обмежувалася у володіннях князів, юрисдикція феодалів поділялася на вищу та нижчу, існував церковний суд, міста мали свою юрисдикцію, розповсюдилися самосуд і "кулачне право".
9. Основні феодальні стани - це духовенство, дворянство, купці, ремісники, середні землевласники.
10. Обумовленість класичного характеру абсолютизму у Франції полягає в тому, що вся повнота законодавчої, виконавчої, військової і судової влади зосереджувалась в руках короля, посиленню влади якого сприяло особливе співвідношення класових сил, протиріччя між якими були використані королівською владою для посилення своєї самостійності.
11. Зміст виразу "Держава - це я" характеризує державний механізм Франції часів Людовика XІV (1643-1715).
12. Спільними рисами в судоустрої феодальних держав Західної Європи на етапі становлення були наявність судів феодалів, принцип "позиватися з собі рівним".
13. Відмінною рисою феодальної поліції в західноєвропейських країнах періоду раннього середньовіччя було те, що поліцейські функції здійснювалися самими феодалами.
14. "Колискою поліцейського управління" вважається Франція.
15. Структура поліцейських органів в абсолютистській Франції була представлена генеральним лейтенантом поліції, комісарами, інтендантами та лейтенантами із кримінальних справ, кінно-поліцейською вартою.


ІІ. ДЕРЖАВА І ПРАВО ЕПОХИ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА
2.1. Дайте визначення понять та термінів, вкажіть, де і коли вони мали місце.
1."Парламентський абсолютизм" - це така форма правління, при якій практично вся повнота державної влади, включаючи організацію уряду й адміністрації, керівництво армією та судовий контроль, належить парламентові.
2.Джентрі - це назва середнього й дрібного дворянства в Англії
XVІ-XVІІ ст. ст., важлива складова частина так званого нового дворянства. Із середовища джентрі вийшли лідери парламентської опозиції проти абсолютизму перших Стюартів і переважна більшість членів Довгого парламенту. Нове дворянство (у тому числі й джентрі) виступило головним союзником буржуазії в революції XVІІ ст.
3.Октройування - це дарування монархом будь-якого права або привілею (наприклад, конституції).
4.Рейхсканцлер - це:
1) у Німецькій імперії (1871-1918 р.р.) - єдиний загально-німецький міністр і голова бундесрату, що призначався імператором. Очолював виконавчу владу імперії;
2) у Веймарській республіці (1919-1933 р.р.) - голова уряду, що призначався президентом зі схвалення рейхстагу.
2.2. Використовуючи текст
а) Кримінального кодексу Франції 1992 р., скласти юридичні казуси, відобразивши норми у яких проявилася тенденція гуманізації сучасного кримінального законодавства Франції.
Тенденції гуманізації сучасного кримінального законодавства Франції характеризують такі положення КК Франції 1992 р., які важко ввести у казуси (це лише деякі приклади, яких можна було б навести значно більше):
1. Норми статті 222-7 КК Франції забороняють вважати вбивцем того, хто шляхом заподіяння умисних насильницьких тілесних ушкоджень неумисно заподіяв потерпілому смерть.
2. Суддя може призначити за проступок тюремне ув'язнення без відстрочки його виконання лише при особливому мотивуванні вибору цього покарання (ст. 132-19).
Даний принцип спрямований на скорочення випадків призначення покарань у виді тюремного покарання невеликої тривалості й стимулювання призначення замість позбавлення волі інших покарань: корисних громадських робіт, штрафо-днів та ін., або надання відстрочки виконання покарання.
3. Можливість значного пом'якшення судом покарання привела до того, що чинний КК у кожній статті Особливої частини, яка передбачає відповідальність за те чи інше злочинне діяння, встановлює лише максимум покарання (без вказівки мінімуму). Кодекс, отже, фіксує лише ту верхню межу, перейти яку суд не має права.
4. До способів пом'якшення покарання КК відносить: заміщення покарань, режим напівсвободи, виконання покарань частинами, відстрочку виконання й відстрочку призначення покарання.
б) Кримінального кодексу Японії 1907 р. з подальшими змінами, випишіть:
а) статті, в яких закріплені окремі види злочинів
Розділи особливої частини Закону (кейхо) № 45 від 24 квітня 1907 р. з подальшими змінами присвячені таким складам або групам складів злочинів:
* внутрішні заворушення;
* злочини, як відносяться до зовнішніх утруднень;
* злочини, пов’язані із дипломатичними зносинами;
* заворушення;
* порушення приватної таємниці злочину, який відноситься до опіуму;
* злочини, які відносяться до питної води;
* підробка грошей;
* підробка документів;
* підробка печаток;
* неправдиве свідчення;
* обмова;
* непристойні дії;
* згвалтування й багатошлюбність;
* хабарництво;
* вбивство;
* заподіяння тілесних ушкоджень;
* аборт;
* залишення напризволяще;
* утримання й позбавлення волі;
* захоплення та викрадення людей;
* злочини проти честі;
* крадіжка і розбій;
* шахрайство й вимагання;
* заволодіння;
* злочини, пов'язані із викраденим майном;
* знищення і приховування (документів, будівлі та ін.).
б) статті, які підтверджують тенденцію гуманізації японського кримінального законодавства:
Скасовані норми про посягання на імператорську фамілію (статті 73-76), декриміналізована подружня зрада з боку дружини (ст. 183).
У частині першій (загальні положення) знаходимо:
Розділ 2. Покарання (ст. 14 Межі посилення й пом'якшення; ст. 17 Малий штраф).
Розділ 5. Умовне звільнення з в'язниці (ст. 28 Умови умовного звільнення з в'язниці).
Розділ 6. Давність присудження покарання й погашення відбутого покарання (ст. 31 Дія давності; ст. 32 Строк давності; ст. 34-ІІ Погашення відбутого покарання).
Розділ 12. Пом'якшення покарання за пом'якшувальними обставинами
(ст. 66 Пом'якшення покарання за пом'якшувальними обставинами; ст. 67 Посилення або пом'якшення покарання в силу закону та пом'якшення за пом'якшувальними обставинами).
Розділ 13. Правила посилення та пом'якшення покарань (ст. 68 Спосіб пом'якшення відповідно до закону).
2.3. Продовжить думку:
1. Парламентська республіка в Німеччині бере свій початок від подій, які відбулися на землях "третього рейху" після Другої світової війни, що було закріплено у прийнятій в 1949 р. Боннській Конституції і, відповідно, отримала назву Федеративна Республіка Німеччина.
2. Юридичний зміст форми державного правління за Конституцією 1949 р. у Німеччині зводиться до того, що в системі органів державної влади головне місце посідає орган законодавчої влади - двопалатний парламент.
3. Система управління у Французькій колоніальній імперії була представлена губернаторами, які зосередили в своїх руках цивільну та військову владу (іноді кілька колоній об'єднувалися в генерал-губернаторство).
4. Основними напрямками "Нового курсу Рузвельта" були:
1) відбудова банківсько-фінансової системи (встановлювався державний контроль над золотом);
2) відбудова промисловості (діяльність різних галузей промисловості обмежувалась "Кодексами чесної конкуренції", проводилось примусове картелювання);
3) аграрна політика (був створений спеціальний орган для регулювання цін на сільськогосподарську продукцію);
4) боротьба з безробіттям (грошові субсидії безробітним, організація громадських робіт, введення системи соціального страхування та ін.).
5. Сучасним розумінням правоохоронної функції держави є те, що вона розглядається як головний напрямок діяльності держави, спрямований на охорону конституційного ладу, прав та свобод громадян, всіх форм власності в країні тощо.
6. Кримінальна юстиція в Англії у післяреволюційній період здійснювалася: а) королівськими судами; б) судами за участю присяжних у вигляді Великого і Малого журі; в) вищими судами загального права.
7. Основою судової реформи в Англії середини XІX ст. стало створення судових графств (1847 р.) - місцевих судів, на які перекладався розгляд переважної кількості цивільних справ.
8. Унікальність сучасної юстиції Німеччини виявляється у системі судів загальної юрисдикції, яка побудована за територіально-галузевим принципом та являє собою автономні, з внутрішніми ієрархічними рівнями судові піраміди.
9. У післяреволюційний період в Англії з'явилися нові, характерні для буржуазної держави поліцейські установи - військова поліція і патрульна варта, які знайшли юридичне закріплення в актах парламенту, спрямованих на централізацію поліцейського апарату.
10. Вищою для федерального рівня поліцейською інстанцією США стало Федеральне Бюро Розслідувань (ФБР), яке виникло у 1908 р.
11. Кримінально-процесуальне право Німеччини початку XІX ст. мало інквізіційний характер. Його основними постулатами були: суміщення всіх процесуальних функцій в руках судді, таємне та письмове судочинство у справі; позбавлення обвинуваченого права на захист; застосування тортур як засобів визнання обвинуваченим своєї вини.
12. У ХІХ-ХХ ст. ст. в Англії відбувалася подальша демократизація процедури розгляду кримінальних справ, що знайшло відображення у прийнятому в 1836 р. акті, який передбачав право ув'язненого обвинуваченого користуватися послугами адвоката й вимагати ознайомлення з матеріалами справи; Законі 1898 р., за яким звинувачений мав право за його бажанням свідчити у суді; Законі про апеляцію 1907 р.
13. Джерелами кримінально-процесуального права в сучасній Англії є насамперед законодавчі акти, які здебільшого регулюють водночас й питання судоустрою: закони про Верховний суд 1981 р., про магістратські суди 1980 р., про присяжний суд 1974 р. (з подальшими змінами), про оскарження з кримінальних справ 1948 р., а також закони про кримінальне правосуддя 1925 р. і наступних років (у тому числі Закон 1988 р.).
14. Система влади в маоїстському Китаї грунтувалася на традиційних конфуціанських постулатах сильної центральної влади, непорушному авторитетові правителя, розгалуженому бюрократичному апараті, спиранні на чиновництво (особливо партійне).
15. "Культурна революція" призвела до серйозної деформації народної демократії в Китаї, що знайшло своє відображення в Конституції КНР, яка була прийнята у 1975 р.
16. Саудівська Аравія за формою правління є абсолютною теократичною монархією. Її основні риси: відсутність виборчих процедур формування державних органів влади; офіційна заборона діяльності політичних партій і профспілок.
17. Становлення сучасної іранської державності бере свій початок з подій, що відбулися на початку XX ст., й ознаменувалися прийняттям Конституції держави (1906-1907 рр.).


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Бостан Л. М., Бостан С. К. Історія держави і права зарубіжних країн (Держава і право епохи громадянського суспільства): Навч. посібник. - Запоріжжя: Просвіта, 2003. - 452 с.
2. Бостан Л. М., Бостан С. К. Історія держави і права зарубіжних країн: (Держава і право епохи станово-кастового суспільства): Навч. посібник. - Запоріжжя: ЗЮІ МВС України, 2000. - 340 с.
3. Макарчук В. С. Загальна історія держави і права зарубіжних країн:
Навч. посібник. - К.: Атіка, 2001. - 592 с.
4. Підопригора О. А. Основи римського приватного права: Підручник. - К.: Вентурі, 1997. - 336 с.
5. Страхов М. М. Історія держави і права зарубіжних країн: Підручник. - Харків: Право, 2001. - 416 с.
6. Уголовное право зарубежных государств. Общая часть: Учеб. пособие / Под ред. И. Д. Козочкина. - М.: Омега-Л, 2003. - 576 с.
7. Хрестоматия по всеобщей истории государства и права: Т. 1 / Под ред. К. И. Батыра и Е. В. Поликарповой. - М.: Юристъ, 2000. - 392 с.