Завдання з історії держави та права України 1

Контрольна робота
з дисципліни "Історія держави і права України"
1. Вкажіть хронологічну дату.
Коли було видано декрет ВУЦВК про встановлення державної монополії на хлібну торгівлю?
12 квітня 1919 р.
2. Дайте визначення поняття.
Комбід (комітет бідноти) – орган радянської влади на селі в часи "воєнного комунізму".
З січня 1919 р. в Україні утворювалися сільські й волосні комітети бідноти, яким надавалася до відновлення сільрад вся повнота влади. Після створення мережі рад комбіди були підпорядковані волосним та повітовим виконкомам, але зберігали свою владу. Вони здійснювали розкладку на місцях, причому 10% зібраного хліба залишалося в їх розпорядженні як винагорода за працю. Проте спроби розколоти селянство, нацькувати бідноту на заможних ("куркулів") далеко не завжди увінчувалися успіхом. Тому, незважаючи на всі зусилля, до липня 1919 р. створити мережу комбідів вдалося тільки в половині українських сіл.
3. Дайте визначення поняття.
Організація Українських Націоналістів – український політичний рух, що ставив собі за мету встановлення незалежної Української держави.
ОУН виникла внаслідок об'єднання Української Військової Організації (УВО) та декількох студентських націоналістичних спілок – Групи Української Національної Молоді, Ліги Українських Націоналістів, Союзу Української Націоналістичної Молоді. Дві конференції українських націоналістів, що відбулися відповідно 3-7.11.1927 у Берліні та 8-9.4.1928 у Празі, підготували грунт для проведення установчого конгресу 28.1.-3.2.1929 у Відні. Конгрес обрав Провід Українських Націоналістів (ПУН) у складі 9 осіб – Є. Коновалець (голова), члени – Д. Андрієвський, Ю. Васияна, Д. Димчук, М. Капустянський, П. Кожевників, Л. Костарів, В. Мартинець, М. Сціборський, Я. Дуб (гол. суддя), Я. Моралевич (гол. контролер), прийняв статут та розробив основні засаби політичної лінії ОУН.
Згідно з первісними заявами, головною метою ОУН було встановлення незалежної соборної національної держави на всій українській етнічній території. Ця мета мала досягатися через національну революцію та встановлення диктатури, яка б витіснила окупаційну владу та запровадила уряд, що репрезентував всі регіони та соціальні групи України. Економіка держави планувалася як поєднання приватної, націоналізованої та кооперативної форм власності. ОУН відкидала будь-який партійний чи класовий поділ та представляла себе як домінуючу силу українського суспільного життя. Визначивши себе як рух, а не як партія, ОУН засуджувала легальні українські партії Галичини як колабораціоніські.
На початку 1930-х р.р. в ОУН проявилися розбіжності у поглядах, які у кінцевому рахунку призвели до розколу організації. ОУН сприйняла насильство як політичне знаряддя проти зовнішніх та внутрішніх ворогів. Основна частина діяльності організації була спрямована проти польського режиму.
Властивий організації дух самовідданості, що доходив до фанатичної самопосвяти національній справі, виявився надзвичайно привабливим для молодих людей. Можна сказати, що ідеологія ОУН сформувала політичний світогляд цілого покоління західних українців.
4. Дайте визначення поняття.
Принцип "вільної заборони" (або "lіberum veto" – "ліберум вето") – принцип, згідно з яким усі питання на сеймі Речі Посполітої вирішувалися одностайно.
5. Дайте визначення поняття.
Галицький ревком – тимчасовий уряд терміново проголошеної Галицької Соціалістичної Радянської Республіки (ГСРР). Був створений на території Східної Галичини, у Тернополі, 3 липня 1920 р. На чолі Галревкому став В. Затонський. Ревком видав декрети про конфіскацію поміщицької та церковної земель, націоналізацію промисловості й банків, відокремлення школи від церкви і церкви від держави.
6. Вкажіть прізвище державного діяча.
Назвіть прізвище наказного гетьмана України, якого царський уряд оголосив зрадником і ув 'язнив у Петропавловській фортеці, де той і помер.
Це Полуботок Павло Леонт'євич. У 1723 р. його і кількох старшин (полковника Д. Апостола, генерального бунчужного Я. Лизогуба, генерального осавула В. Жураковського, управителя Генеральної Військової Канцелярії Д. Володковського та ін.) було заарештовано за наказом Петра І і ув'язнено в Петропавлівській фортеці, де він помер (за твердженням ряду дослідників Полуботька було закатовано).
7. Дайте відповідь на питання.
Які були особливості розгляду справ у народних судах у 1919-1920 р.р.?
19 лютого 1919 р. Раднарком УСРР видав декрет про суд, яким скасував усі суди, організовані Центральною Радою, Гетьманщиною та Директорією. 20 лютого було затверджено Тимчасове положення про народні суди та революційні трибунали УСРР, яке повторювало положення, сформульовані за рік до цього в постанові Народного Секретаріату від 4 січня 1918 р. "Про введення Народного суду" та Положенні про революційні трибунали, прийнятому народним секретарством з судових справ 23 січня 1918 р.
Згідно з Тимчасовим положенням від 20 лютого 1919 р. анулювалися повітові та міські суди, передбачені постановою Народного Секретаріату від 4 січня 1918 p., а дільничний суд було перетворено в єдиний народний суд. Число народних судів в кожному адміністративному районі (місті, повіті) та район діяльності народного суду (судова ділянка) визначалися в містах міськими Радами, а в повітах – повітовими виконкомами. Для вирішення в касаційному порядку справ, підсудних народним судам, створювалися ради (з'їзди) народних судців. Рада народних суддів складалася з усіх народних суддів повіту, який утворював судовий округ.
Відповідно до Положення Раднаркому про народний суд від 26 жовтня 1920 р. в Україні створювалися губернські ради народних суддів. Вони мали постійний склад: голову ради народних суддів, його заступника та від двох до п'яти постійних членів, які обиралися з'їздом народних суддів.
При розгляді кримінальних справ народний суд діяв у складі народного судді та двох або шести народних засідателів. Послідовно проводилася політика не "заробітничування та заселянствування" судових установ. Народні судді та народні засідателі обиралися. Для суддів був обов'язковим стаж політичної роботи.
8. Дайте відповідь на питання.
Схарактеризуйте соціально-правове становище реєстрового козацтва.
Стурбовані чисельним зростанням козацтва і поширенням антифеодального руху в Україні, правлячі кола Литви і Польщі намагалися розколоти козацтво: узяти на державну службу частину заможних козаків, використовувати їх як проти народних мас, так і для охорони південно-східних кордонів від агресії з боку Туреччини і Кримського ханства.
Універсалом від 5 червня 1572 р. король Сигізмунд ІІ Август наказав коронному гетьману Ю. Язловецькому провести набір козаків на військову службу. Такий загін у складі 300 чол. було підпорядковано призначеному урядом "старшому судді усіх низових козаків". Прийняті на державну службу козаки вносилися у реєстр (список), звідки і отримали назву "реєстрових козаків".
Реєстрові козаки мали низку важливих привілей. Перш за все, вступаючи до реєстру, вони виходили з-під юрисдикції феодалів, звільнялися від влади старост і воєвод, якщо мешкали на королівських землях, а також міських магістратів, і підпадали під виключну юрисдикцію реєстрового війська. Реєстр мав свій "присуд", тобто козаки мали право судитися у своїх судах. Реєстрові козаки звільнялися від податків, мали право власності на землю, одержували права вільно займатися різними промислами і торгівлею. За службу вони отримували, хоч і не регулярно, грошове жалування державної скарбниці. Час від часу реєстровим козакам видавалися сукно, порох, свинець.
Проте все це не усувало істотних відмінностей в майновому стані реєстрових козаків. Верхівку реєстру складали козацька старшина і заможне козацтво. Переважно вони походили з дрібної української шляхти, володіли селами і хуторами, різними промислами, водяними млинами, корчмами. Старшина і заможне козацтво експлуатували незаможних людей і наймитів "підсусідків".
Становище основної маси реєстрового козацтва було складним. Обов'язок відбувати на власні кошти нічим не обмежену військову службу, виступати в похід з конем, зброєю і військовим знаряддям вимагав від реєстрових козаків значних грошових витрат, а на час військових походів – навіть передавати своє господарство в інші руки.
У смузі вздовж Дніпра, яку займали реєстрові козацькі слободи і хутори, останні були вкраплені у державні, магнатські і шляхетські володіння. Це породжувало напруженість у відносинах володарів маєтків і основної маси реєстровців. Права і пільги реєстрових козаків були величезною принадою для державних і приватновласницьких селян, які відмовлялися підкорятися своїм хазяям і намагалися вступити до реєстру. Але, не добившись цього, вони самовільно покидали маєтки своїх хазяїв, проголошували себе козаками і таким чином поповнювали масу населення, що не визнавалося владою.
На становищі реєстрового козацтва негативно позначалася й непослідовна політика королівської адміністрації щодо реєстру. Під час війни уряд закликав до реєстру усіх бажаючих, у тому числі селян державних і приватновласницьких маєтків. А коли потреба у такій кількості реєстрових козаків відпадала, більшість з них не тільки виключалися з реєстрових списків, а навіть поверталися колишнім володарям.
Козацька старшина також намагалася використовувати рядове козацтво у своїх інтересах: залучала його до важких робіт, обкладала тяжкими податками. Все це сприяло майновому розшаруванню у середовищі реєстрового козацтва.
Важливим фактором, який визначав настрої більшості реєстрових козаків, було те, що стосовно них завжди існувала загроза скорочення реєстру і, як наслідок, покріпачення. Врешті-решт реєстрове козацтво, як і народні маси всієї України, надто болісно сприймало національно-релігійний утиск, який різко посилився наприкінці XVІ ст. Цими обставинами і пояснюється той факт, що під час народних повстань кінця XVІ – першої половини XVІІ ст. не тільки козацькі низи, а й козацька "середина" переходили на бік борців проти кріпацтва та іноземних гнобителів.
9. Дайте відповідь на питання.
Якими ознаками характеризувалася воєнно-більшовицька диктатура України в період 1917-1920 р.р.
Аналіз державного ладу і правової системи радянської України в період з кінця 1917 р. та до кінця 1920 р. свідчить, що внаслідок встановлення радянської влади, громадянської війни та воєнної інтервенції тут утвердилась воєнно-більшовицька партійна диктатура, основними рисами якої були:
1) керівна роль більшовицької партії у державному будівництві, ліквідація з цією метою політичного плюралізму і у підсумку – інтеграція більшовицької партії у владу;
2) розвиток та зміцнення системи державних органів, безпосередньо пов'язаних із здійсненням функцій оборони і придушення опору класових противників;
3) утворення поряд з передбаченими Конституцією органами державної влади нелегітимних надзвичайних державних органів; крайня централізація управління; формування органів командно-адміністративної системи;
4) згортання державних органів і правових норм, розрахованих на керівництво в умовах ринкових форм господарювання, з одночасним розвитком державних органів і правових норм, пов'язаних з проведенням "воєнно-комуністичних" заходів в економіці;
5) перехід до воєнних або напіввоєнних методів управління, широке використання заходів позаекономічного державно-правового примушування;
6) широке застосування суворої класової репресії, спрямованої на ліквідацію не тільки осіб, які вчинили антирадянські злочини, а й ідеологічних противників. Ці акції в найгостріші періоди боротьби набували характеру масового політичного терору. Внаслідок зазначеного відбувався процес становлення тоталітарно-репресивного режиму в Україні.
10. Розв'яжіть тест.
Яка посадова особа виконувала функції слідчого на Запорозькій Січі?
1) Кошовий отаман; 2) військовий писар; 3) військовий шафар; 4) військовий осавул.
Функції слідчого на Запорізькій Січі виконував військовий осавул.
11. Розв'яжіть тест.
Хто був останнім гетьманом України?
1) П. Дорошенко; 2) І. Брюховецький; 3) К. Розумовський; 4) Д. Апостол.
К. Розумовський.
12. Розв'яжіть тест.
Хто з перелічених осіб був Генеральним прокурором СРСР?
1) Г. Ягода; 2) К. Ворошилов; 3) М. Єжов; 4) А Вишинський.
А. Вишинський.
13. Розв'яжіть задачу.
Умова:
Після смерті смерда Б., удівця, залишилась чимала спадщина. Його діти, дві заміжні дочки, звернулись до суду з претензією на батьківську спадщину.
Питання:
Яким чином суд вирішить цю справу?
Подія сталася за часів Київської Русі. Носить цивільний характер і буде розглядатися в княжому суді за нормами Руської Правди.
У Руській правді зазначалось, що ні мати, ні дочки не можуть претендувати на спадщину. Із цього загального права спадкування Руська правда робила виняток лише для бояр та дружинників, які при відсутності синів могли передавати спадщину дочкам. Це робилося для того, щоб маєтки завжди залишались за родовитими сім'ями.
Таким чином, відповідно до ст. 85 П. П. спадщина смерда Б., який був удівцем, дістанеться князю, оскільки обидві його дочки є заміжніми.
14. Розв'яжіть задачу.
Умова:
Під час набігу половців купець Б. та його сім'я зуміли врятуватись, проте їх майно було пограбоване, а житло спалене. Пропали і 35 кун, які Б. позичав у купця В. терміном на 1 рік. По закінченні терміну, В. почав вимагати від Б. сплати боргу, погрожуючи судом.
Питання:
Яким чином суд розв'яже цю справу?
Подія сталася за часів Київської Русі. Носить цивільний характер і буде розглядатися в княжому суді за нормами Руської Правди.
Згідно зі статтею 5 П. П. суд продовжить строк виконання зобов'язання купця Б., тобто надасть йому розстрочку у поверненні боргу, оскільки він не за своєю виною втратив позичені гроші і не міг використати їх у торговельному обороті.
15. Розв'яжіть задачу.
Умова:
Два брати та їх зять, всі смерди, були схоплені боярськими слугами в конюшні під час спроби викрасти бойового коня боярина. Вкраденого коня вони хотіли продати на торжищі і за одержані гроші купити зятю робочого коня і корову.
Питання:
Яким чином суд покарає крадіїв?
Подія сталася за часів Київської Русі. Носить кримінальний характер і буде розглядатися в княжому суді за нормами Руської Правди.
Згідно зі статтею 35 П. П. смерди, оскільки вони намагались вкрасти коня, будуть "віддані князеві на потік і розграбування".

16. Розв'яжіть задачу.
Умова:
Сусідське порося забігло в огород до козака Ч. і зіпсувало чималий шмат городини. Розлючений козак спустив на нього двох собак, які його загризли. Сусід, власник порося, звернувся до суду.
Питання:
Як буде вирішено справу в суді?
Подія трапилася за часів Гетьманщини. Носить цивільно-правовий характер і буде розглядатися в міському суді за нормами "Права, за якими судиться малоросійський народ". Згідно із п. 8 гл. 22 суд винесе таке рішення: козак Ч. не повинен сплачувати штраф.


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Апанович О. М. Гетьмани України і кошові отамани Запорозької Січі. – К.: Либідь, 1993. – 288 с.
2. Бойко О. Д. Історія України: Посібник. – К.: Академія, 1999. – 568 с.
3. Голобуцький В. Запорозьке козацтво – К.: Вища школа, 1994. – 540 с.
4. Історія держави і права України: Підручник: У 2-х ч. Ч. 1 / За ред. акад. А. Й. Рогожина. – К.: Ін Юре, 1996. – 368 с.
5. Історія України / За заг. ред. Ю. Зайцева. – Львів: Світ, 1996. – 488 с.
6. Історичні постаті України: Історичні нариси. – Одеса: Маяк, 1993. – 384 с.
7. Музиченко П. П. Історія держави і прави України: Навч. посібник. – 2-е вид., випр. и доп. – К.: Знання, 2000. – 660 с.
8. Хрестоматія з історії держави і права України: Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 656 с