Завдання з історії держави та права України 4 - Рефераты от Cтрекозы

Завдання з історії держави та права України 4

Контрольна робота
з дисципліни "Історія держави і права України"

1. Вкажіть хронологічну дату.
Коли була укладена Коротка Правда?
Стосовно часу складання Короткої Правди (найдавнішої або І редакції Руської Правди), котру поділяють на Правду Ярослава (статті 1-18), Правду Ярославичів (статті 19-41), Покон Вірний (ст. 42) і Урок Мостників (ст. 43), як єдиного правового збірника в літературі сталої точки зору немає.
Деякі дослідники вважають Коротку Правду пам'яткою кінця XІ ст., інші пов'язують її появу з 1136 р., а треті відсувають час виникнення Короткої Правди до останніх років князювання Ярослава Мудрого (1053-1054 р.р.).
2. Поясніть суть поняття.
"Сюзеренітет-васалітет" – це система відносин особистої залежності, котра базувалася на ієрархічній структурі феодального землеволодіння. Ця система, в основі якої лежали економічні та політичні інтереси феодалів, забезпечувала їх консолідацію, сприяла класовій єдності тощо. Великий князь спирався на менших князів і бояр, а вони шукали у нього захисту під час воєнних сутичок. Умовами існування сюзеренітету-васалітету були добровільність для обох сторін, взаємна вірність й винагорода за службу.
3. Поясніть суть поняття.
Судове покарання за аналогією – застосування до суспільно небезпечного діяння, що прямо не передбачене законом в момент його вчинення, статті кримінального кодексу, яка встановлює кримінальну відповідальність за найбільш схожий за характером та тяжкістю злочин.
До 1958 р. аналогія закону допускалася кримінальним законодавством колишнього СРСР, в тому числі України (ч. З ст. З "Основних начал кримінального законодавства Союзу РСР і союзних республік" 1924 р.; ч. 2 ст. 7 КК Української РСР 1927 р.). ІV з'їзд Міжнародної асоціації кримінального права (Париж, 1937 р.) засудив аналогію в кримінальному праві і виступив проти її застосування.
Наразі у кримінальному законодавстві України інститут аналогії відсутній: "застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією заборонено" (ч. 4 ст. 3 Кримінального кодексу України).
Стаття 58 Конституції України проголошує: "Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення".
4. Поясніть суть поняття.
"Ряд" – це "договір". Укладався на торзі усно в присутності свідків та митника (збирача торговельних зборів). Найбільш поширеними у Київській Русі були договори купівлі-продажу, договір позики, договір поклажі.
5. Поясніть суть поняття.
"Трійка" 1930-х років – надконституційний, позасудовий карально-репресивний орган винесення вироків в СРСР, що існував в 1937-1938 р.р. під час Великого терору.
Трійки формувалися, як правило, на рівні області. До складу трійки входили: в якості голови – місцевий начальник НКВC, члени – місцеві прокурор і перший секретар обласного, краєвого або республіканського комітету ВКП(б). Для кожного регіону Радянського Союзу встановлювалися ліміти по "Першій категорії" (розстріл), по "Другій категорії" (заслання до табору на термін від 8 до 10 років).
"Трійки" мали брати до провадження будь-яку кримінальну справу й розглядати її без свідків, без участі представників захисту, без ознайомлення з нею обвинуваченого й, навіть, без самого обвинуваченого.
Вироки "трійки" не підлягали оскарженню.

6. Вкажіть прізвище державного діяча.
Хто розпочав процес об'єднання південно-західних руських земель у централізовану державу на межі ХІІ-ХІІІ ст. ст.?
Галицько-волинський князь Роман Мстиславич (1152-1205). У 1199 р. він об'єднав Галицькі й Волинські землі в єдине Галицько-Волинське князівство.
7. Дайте відповідь на питання.
Схарактеризуйте причини і ознаки феодальної роздробленості Київської Русі.
Ознаки феодального дроблення Русі з'являються вже після смерті Ярослава Мудрого (1054). Деякі князівства фактично відокремилися вже у цей час: Новгородське, Полоцьке, Галицьке, Володимиро-Суздальське тощо.
Процес розпаду Київської держави на деякий час затримала необхідність об'єднання зусиль у боротьбі з половецькими нападами, й Київ ще зберігав свою владу за великого князя Володимира Мономаха (1113-1125). Втім, після смерті його сина та наступника Мстислава (1132) Київська Русь припиняє своє існування. Вже на кінець XІ ст. політична роздробленість Київської Русі стає цілком очевидною.
Феодальна роздробленість була викликана причинами насамперед соціально-економічного характеру, а саме:
1) істотним зрушенням в розвитку продуктивних сил, що виявилося в поширенні орного землеробства, розповсюдженні трипілля в центральних районах країни, колонізації нових земель, появі нових сільськогосподарських польових, огородних і садових культур, зростанні поголів'я й видів худоби;
2) подальшим розширенням, ускладненням та зміцненням феодальної власності на землю;
3) поступальним розвитком феодального способу виробництва.
Вирішальне значення при цьому мали розвиток великого вотчинного землеволодіння, бурхливе зростання міст, зародження внутрішніх торговельних зв'язків між містом та селом, повсюдний розквіт культури тощо.
У той же час загострилася соціальна боротьба. Під її впливом посилилося прагнення місцевих феодалів збільшити власну участь в управлінні "своєю" землею, взяти безпосередньо в свої руки та всебічно зміцнити державний механізм, вдосконалити правові засоби придушення опору закабалених народних мас.
Внаслідок зазначених факторів феодальна роздробленість Русі стала фактом.
На зміну ранньофеодальної монархії в другій треті XІІІ ст. прийшла поліцентрична структура державно-політичного устрою. Залишаючись відносно єдиним державним механізмом, Київська Русь являла собою федерацію півтора десятка певною мірою відособлених феодальних земель-князівств. В південно-західній частині Русі на українських землях знаходилися Київське, Чернігово-Сіверське, Переяславське, Волинське та Галицьке князівства.
Втім, це був ще не розпад Стародавньої Русі. Важлива особливість історичного розвитку державних форм в період, що розглядається, виявилася в тому, що разом з відособленням ряду князівств та земель мали місце й прямо протилежні тенденції.
До цього часу склалася давньоруська народність. Спільність етнічної основи усіх князівств та земель Київської Русі перешкоджала її розпаду. У свідомості народних мас Русі в ході попередньої багаторічної боротьби з кочівниками сформувалося переконання в необхідності єдності. Невипадково значне поширення в політичній сфері одержали програми загальноруської єдності, які висувалися і в Києві, і в Галицько-Волинському князівстві, і в інших політичних центрах. Прискорення соціально-економічного розвитку поволі створювало матеріальні передумови для відновлення політичної єдності Русі.
Феодальна роздробленість як нова ступінь розвитку феодалізму на перших порах сприяла прогресивному розвитку Русі. Проте вона мала також негативні наслідки в умовах, коли над Руссю нависла загроза зовнішньої небезпеки.
На початку XІІІ ст. посилився процес дроблення Русі, в чому не останню роль відіграв внутрішньополітичний фактор. Із складу великих князівств виділилися нові уділи, з'явилося близько п'ятдесяти окремих князівств та земель. Як зовнішня форма цього процесу виступає заздалегідь розроблений порядок розподілу феодалами володінь поміж усіма спадкоємцями – синами. Настає дійсна роздробленість. Нові, в тому числі й митні, кордони ослаблювали економічні зв'язки між князівствами та землями Русі.
Неодмінним супутником роздробленості стали нескінченні кровопролитні феодальні війни ("усобиці") за землю, робочі руки, політичний вплив. Руйнувалися виробничі сили, йшло масове знищення господарств трудівників. Військові сили все більш розпилялися. Вторгнення орд Батия поставило під сумнів не лише єдність Русі, а й саме її існування.
Таким чином, роздробленість, що охопила Русь, отримала назву феодальної, оскільки вона була закономірним наслідком еволюції феодальних відносин (розвиток феодального землеволодіння – вотчин, посилення влади удільних князів і бояр)
Роздробленість кваліфікують також як політичну, бо вона призвела до змін в державному устрої Русі, а саме – до децентралізації системи управління. Київський князь втратив контроль над удільними князівствами, влада в яких зосередилася в руках місцевих князів.
Період феодальної роздробленості – це закономірний етап у поступальному розвитку суспільства, час повнокровного розвитку продуктивних сил, культури й суспільних відносин, початок епохи зрілого феодалізму на Русі. Помилковим є погляд на добу феодальної роздробленості як на часи суспільного регресу, розпаду державності. Втім, одночасно роздробленість означала політичне послаблення Русі [10, С. 73].
8. Дайте відповідь на питання.
Які види спадкування передбачало польсько-литовське право?
У польсько-литовському праві розрізнялося спадкування за законом, заповітом і на основі звичаю.
Закон закріплював загальне положення, згідно з яким діти ставали спадкоємцями майна своїх батьків. Спочатку у Польщі спадкоємство жінок обмежувалося лише рухомим майном. Нерухоме майно (перш за все, земля) переходили тільки до синів. Кожен з них одержував рівну частку, втім, починаючи з XІV ст., шляхетські маєтки, якщо не було синів, успадковувались й дочками.
Литовські статути визнавали спадкоємцями за законом дітей, братів, сестер, батьків та інших кровних родичів. У деяких випадках їх можна було позбавити права на спадщину. Так, виключалися із числа спадкоємців за законом:
– дівчина, яка вийшла заміж без згоди батьків або опікуна;
– вдова-шляхетка, що без згоди родичів вийшла заміж за простолюдина;
– діти, визнані незаконнонародженими;
– діти державних злочинців.
Розрізнялося спадкування батьківського і материнського майна.
Так, ІІІ Литовський статут 1588 р. передбачав, що спадщина – нерухоме майно, коштовності та майно рухоме – могли переходити лише до синів і близьких по зброї. Отже, батьківське майно, у тому числі куплене, передавалося у "вотчину" лише синам, а дочкам – лише придане з четвертої частини будь-якого майна батьківського й купленого.
Що стосується материнського майна, як нерухомого у вигляді маєтків, так і рухомого, у тому числі готівки, золота, срібла, одягу і прикрас, коней, повозок, килимів тощо, то все це повинно було рівно розподілятися поміж дітьми, як синами, так і дочками.
Закон визначав можливість розпоряджатися майном за допомогою заповіту. Свобода заповіту поширювалася на рухоме майно і куплену нерухомість, яка не входила у фамільну власність – вотчину або материнське майно. Кожен мав право заповідати свої речі, рухоме майно й особисто ним придбані маєтки (крім батьківських і не материнських) на свій розсуд, коли побажає, як духовним особам, так і світським.
При цьому право заповідати майно не мали неповнолітні, ченці, сини, що не були відокремлені від батьків, залежні люди тощо. При відсутності синів, дочок, інших нащадків і родичів фамільне (родове) майно, набуті маєтки переходили до близьких по чоловічій лінії. Материнське майно повинно було перейти до тих спадкоємців, які були більш близькі до материнської маєтності.
Якщо не було спадкоємців за законом і за заповітом, майно визнавалося вимороченим і переходило до державної казни, великого князя.
Вперше у Великому князівстві Литовському таку норму було введено ІІ Литовським статутом 1566 р. Аналогічне положення містилося й у ІІІ Литовському статуті 1588 р.
В той же час, як зазначає А. П. Ткач, багато питань, пов'язаних із спадковими відносинами, регулювалося у польсько-литовському праві звичаями [9, С. 26].
9. Дайте відповідь на питання.
Схарактеризуйте джерела і особливості права Південно-Західної Русі в період феодальної роздробленості.
Феодальне право відіграло активну роль у розвитку і зміцненні підвалин феодалізму, в захисті класових інтересів великих землевласників і усього пануючого класу феодалів.
У 30-ті р.р. XІІ – першій половині XІІІ ст. у князівствах та землях Русі діяла система права, яка в загальних рисах сформувалася ще в ранньофеодальний період і зафіксована в нормах Руської Правди. У той жа час внаслідок змін у суспільно-економічних відносинах відбувається перегляд деяких правових норм. З'являються нові редакції Руської Правди. Однак це було не нове законодавство, а лише часткова кодифікація чинного, творчість переписувачів, які підправляли (або псували) текст закону, прийнятого ще в часи розквіту давньоруської держави.
У період феодальної роздробленості регулятивна роль права посилилася за рахунок збільшення кола конкретних об'єкіів феодального господарства, які захищалися правом, розширення складу за своїм правовим становищем соціальних груп, перш за все, феодально залежних верств населення, а також зміцнення основ права-привілею.
Для правової системи цього періоду характерне посилення місцевих особливостей (партикуляризму) права, хоча в князівствах Русі воно не досягло тієї глибини, яка мала місце в інших державах, наприклад в країнах Центральної та Західної Європи.
Особливості у нормах права, що застосовувалися в окремих князівствах та землях (наприклад, Галицько-Волинській), не усували їх схожості й наступності з давньоруським правом. Зберігалися загальні принципи, інститути та форми цього права на всіх землях Русі.
Говорячи про право українських земель після золотоординської навали, необхідно підкреслити, що навала полчищ кочівників супроводжувалася масовим руйнуванням міст Русі, разом з якими загинули найцінніші давньоруські законодавчі й актові пам'ятки. Цим пояснюється відсутність актових матеріалів з історії Київської, Чернігівської та інших Південно-Східних земель періоду феодальної роздробленості.
Відомості, які дійшли до нас, дозволили дослідникам зробити висновок, що в часи феодальної роздробленості поряд із застосуванням насамперед законодавчих збірників періоду Київської Русі створювалися нові. Як зазначає С. В. Юшков, у ці часи існувало багато надто різноманітних юридичних пам'яток [11, С. 8].
Після ординської навали в усіх князівствах і землях Русі, як і в перший період феодальної роздробленості, продовжували діяти норми Руської Правди. Життєстійкість Руської Правди визначалася тим, що вона була збірником феодального права, а її норми активно сприяли захисту та зміцненню феодального правопорядку, забезпечували правові умови для подальшого закабалення селян. Її норми відображені в пам'ятках права Галицько-Волинської Русі, а також Великого князівства Литовського.
В усіх князівствах Південно-Західної Русі в період феодальної роздробленості діяли норми церковних статутів князів Володимира та Ярослава. Проте й вони зазнали деяких змін. З'явилися, наприклад, такі редакції церковного статуту князя Ярослава, які посилювали санкції, що були встановлені на основі принципів феодального права-привілею.
Інтереси пануючого класу захищалися в таких збірниках права, як "Кормча" і "Номоканон". "Кормчі" застосовувалися церковними судами, зокрема, в кінці XІІ ст.
На землях Південно-Західної Русі під час вирішення судових справ використовувалися також збірники, що мали назву "Мерил праведних", які містили витяги з візантійських правових актів, церковних статутів, а також норм Руської Правди.
Серед документів юридичного характеру, які були створені в період, що розглядається, необхідно назвати чотири правові пам'ятки Галицько-Волинської Русі, що збереглися до наших часів. Всі вони містять цінні відомості про правове життя на цій землі після ординського завоювання.
Так, збереглася грамота князя Івана Ростиславича (середина XІІ ст.). Будучи пам'яткою історії Дунайсько-Дніпровських земель, в якій розглядались особистості економічних зв'язків Галицького князівства з болгарськими, чеськими, угорськими купцями, ця грамота є надзвичайно важливою і як пам'ятка права. Наприклад, грамота встановлювала пільги для болгарських купців, які звільнялися від сплати мита, коли привозили товари "на ізклад".
"Рукописання" (заповіт князя Володимира Васильковича, близько 1287 р.) свідчить про існування в період роздробленості права успадкування феодального володіння у Володимиро-Волинському князівстві, розкриває порядок передачі князем права експлуатації феодально залежного населення своїм спадкоємцям. Одночасно "Рукописання" дає можливість вивчити організацію управління селами і містами Південно-Західної Русі.
Володимир Василькович залишив заповіт й на ім'я своєї дружини, із якого випливає, що поруч з успадкуванням, князівськими даруваннями на Галицько-Волинській землі у XІІІ ст. існував і такий спосіб придбання феодальних землеволодінь, як купівля землі.
У Галицько-Волинському літописі збереглася також статутна грамота Володимиро-Волинського князя Мстислава Даниловича. Вона написана навесні 1289 р. і дає змогу уявити розміри та форми феодальних повинностей з міського населення на користь державної влади. Разом з тим ця грамота відображає соціально-економічні умови Галицько-Волинської Русі в XІІІ ст.
Збереглися документи юридичного характеру, складені у XІV ст. (грамоти, договори, в тому числі й міжнародно-правові, поручительства тощо). Ці документи, зазвичай, містять відомості про окремі інститути права власності та права зобов'язання.
Особливий інтерес викликає грамота Олехно Ромашкевича про передачу майна Григорію Тункелю, складена 30 січня 1347 р. В ній говориться про те, що придбане внаслідок купівлі поле може продаватися, даруватися й обмінюватися. Очевидно, як зазначає А. Й. Рогожин, що для складача цього документа здійснення перелічених у ньому операцій із земельними володіннями в умовах XІV ст. було явищем звичайним. [1, С. 99].
Поширеним був і договір купівлі-продажу рухомого майна, що говорить про розвиток товарно-грошових відносин, а також договір обміну. У грамотах згадується і про запоруку рухомого майна.
Часто право власності на майно, придбане за угодою, підтверджувалося спеціальною князівською грамотою. Поширеним був договір позики, який нерідко ставав кабалою для тих, хто позичав гроші, продукти, оскільки взяте мало бути повернуте з процентами. Вказівок про правові акти, якими керувалися складачі грамот, в самих грамотах немає. Є думка, що за основу бралися норми Руської Правди, які діяли в князівствах та землях Південно-Західної Русі в період феодальної роздробленості [1, С. 99].
Окремі відомості про правові норми цього періоду збереглися в літописах В них можна знайти згадки про міжнародні договори, законодавчу діяльність князівств та деякі нові моменти в галузі кримінального права. Наприклад, із тексту Іпатіївського літопису випливає, що в Галицько-Волинській землі як самостійний став розглядатися такий вид злочину, як змова проти князівської влади.
У деяких містах Південно-Західної Русі впроваджувалося магдебурзьке право, на основі якого в них здійснювалося самоврядування. Магдебурзьке право в межах Галицько-Волинського князівства вперше починає діяти в період правління Данила Галицького, який закликав німецьких колоністів селитися в містах.
Одним із перших в Україні магдебурзьке право одержало місто Санок (1339 р.). В 1356 р. право управління за нормами магдебурзького права одержав Львів, а згодом – й інші міста.
Проте самоврядування українських міст, засноване за нормами магдебурзького права, було обмеженим. Магдебурзьке право застосовувалося далеко не в повному обсязі. Крім того, основна маса православного селянства була позбавлена можливості брати участь у діяльності органів міського самоврядування, а також обмежувалася в правах на заняття ремеслами, ведення торгівлі тощо. Через це населення міст чинило опір введенню магдебурзького права.
10. Розв'яжіть тест.
Яким словом в Руській Правді називається "злочин"?
1) Віра; 2) образа; 3) свада; 4) вервь.
В Руській Правді "злочин" позначається словом "образа".
11. Розв'яжіть тест.
Назвіть судові органи Київської Русі.
1) Сеймовий суд; 2) княжий суд; 3) земський суд; 4) городський суд; 5) церковний суд: 6) магістрат; 7) вотчинний суд; 8) общинний суд.
Судовими органами Київської Русі були княжий суд, церковний суд, вотчинний суд, общинний суд.
12. Розв'яжіть тест.
Визначте головну мету покарання у Литовських статутах XVІ ст.
1) Ізоляція злочинця; 2) відшкодування збитків потерпілому; З) поповнення державної скарбниці; 4) залякування; 5) заподіяння злочинцю шкоди.
Головною метою покарання у Литовських статутах XVІ ст. було залякування, яке було необхідне для попередження злочинів, утримання свавільних людей від злочинної поведінки й збереження у доброму стані всієї держави.
13. Розв'яжіть задачу.
Умова: Купець Н., пригощаючи своїх друзів у корчмі, пропив разом з ними 30 кун, позичених терміном на один місяць у боярина Л. По закінченні місяця, не діждавшись грошей, Л. звернувся до суду.
Питання: Як буде вирішено цю справу?
Розв'язання:
Подія сталася за часів Київської Русі. Носить цивільно-правовий характер. Справа буде розглядатися у княжому суді за нормами Руської Правди.
Відповідно до ст. 54 Поширеної редакції Руської Правди, якщо купець проп'є чи програє запозичені гроші, кредитор може діяти на власний розсуд: або чекати повернення боргу, або продати боржника в рабство.
14. Розв'яжіть задачу.
Умова: На базарі 15-річкий підліток, син вільного общинника Б., вирішив нишком покататись на доброму коні, поки його господар – князівський дружинник – ходив по торгових рядах. Повертаючись, дружинник побачив, що на його коні їздить взад-вперед незнайомий хлопчина й захопив його "на гарячому".
Питання: Яке рішення винесе суд?
Розв'язання:
Подія трапилась за часів Київської Русі. Носить кримінально-правовий характер (підліток вчинив майновий злочин – незаконне користувався чужим майном, а саме – самовільно їздив на чужому коні). Справа буде розглядатися у княжому суді за нормами Руської Правди.
Згідно зі ст. 33 Поширеної редакції Руської Правди винний має сплатити грошовий штраф у розмірі 3-х гривен (одна частина цієї суми буде вилучена на користь князя, друга – на користь потерпілої сторони).
15. Розв'яжіть задачу.
Умова: Боярин П. таємно мав регулярні статеві відносини зі своєю кумою. Через деякий час це стало відомо їх родичам. Чоловік куми звернувся з позовом до суду.
Питання: В якому суді буде вирішуватись ця справа і як вона буде розв'язана?
Розв'язання:
Подія сталася за часів Київської Русі. Носить кримінально-правовий характер (боярин П. вчинив злочин проти сім'ї та моральності – співжиття із кумою). Справа буде розглядатися у церковному суді за нормами Статуту князя Ярослава про церковні суди.
Відповідно до ст. 13 Статуту суд винесе таке рішення – боярин П. має сплатити грошовий штраф у розмірі 12 гривен.
16. Розв'яжіть задачу.
Умова: Поляк-шляхтич з десятьма своїми слугами вночі напав на садибу сотника козацького реєстрового війська. Сотника вбили, дружину його згвалтували, забрали гроші і втекли. Родичі загиблого звернулися до суду.
Питання: Як буде вирішено справу?
Розв'язання:
Подія сталася за часів Польсько-Литовської доби. Носить кримінально-правовий характер. Справа буде розглядатися у земському суді за нормами Литовського статуту 1588 р.
Якщо злочинця та його слуг спіймали, всі вони згідно із арт. 1 розділу 11 Статуту будуть засуджені до смертної кари.
Родичам вбитого та його дружині з маєтку вбивці буде сплачений грошовий штраф за "голову вбитого" – головщина. Така ж сума буде стягнута з нього у великокнязівську скарбницю.
За згвалтування дружини сотника й крадіжку шляхтич має сплатити ще один штраф – нав'язку.
Якщо шляхтича не вдалося розшукати, він згідно із арт. 4 розділу 11 Статуту буде підданий виволанню (викрикуванню). Наслідком виволання буде те, що злочинець втратить шляхетство, право на майно, змушений буде переховуватися за кордоном, оскільки в разі спіймання його належало вбити.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ
1. Історія держави і права України: Підручник: У 2-х ч. Ч. 1 / За ред. акад. А. Й. Рогожина. – К.: Ін Юре, 1996. – 368 с.
2. Історія України: нове бачення: Т. 1 / О. Гуржій, Я. Ісаєвич, М. Котляр, О. Моця та ін.). – К.: Либідь, 1993. – 450 с.
3. Котляр М. Ф. Утворення давньоруської держави: Історичні зошити. – К.: Атіка, 1993. – 106 с.
4. Музиченко П. П. Історія держави і прави України: Навч. посібник. – 2-е вид., випр. и доп. – К.: Знання, 2000. – 660 с.
5. Памятники русского права: Вып. 1. Памятники права Киевского государства, Х-ХІІ вв. / Сост. А. А. Зимин. – М.: Госюриздат, 1952. – 286 с.
6. Российское законодательство Х-ХХ веков: В 9-ти т. Т. 1: Законодательство Древней Руси. – М.: Юрид. лит., 1984. – 732 с.
7. Статут Великого княжества Литовского 1588 г. – Минск: Изд-во АН БССР, 1960. – 410 с.
8. Тихомиров М. Н. Пособие для изучения Русской Правды. – М.: Изд-во Московского ун-та, 1953. – 192 с.
9. Ткач А. П. Історія кодифікації дореволюційного права України. – К.: Наукова думка, 1968. – 320 с.
10. Шевчук В. П., Тараненко М. Г. Історія української державності: Курс лекцій. – К.: Либідь, 1999. – 480 с.

 

Имя файла: Завдання з історії держави та права України 4.doc
Размер файла: 84.5 KB
Загрузки: 2971 Загрузки

Зверніть увагу!

Роботи можно скачати у форматі Ворд безкоштовно та без реєстрації.

 

В назвах робіт першою буквою йде скорочення, яке означає наступне:

Б – білет

Д - доповідь

ІндЗ - індивідуальне завдання

К – курсова

К.р. – контрольна робота

Р – реферат

П - презентація

Усі схеми та малюнки доступні у форматі ворд.