Завдання з історії держави та права України

Контрольна робота
з дисципліни "Історія держави і права України"
1. Вкажіть хронологічну дату.
Коли об'єдналися під владою Києва два східнослов'янських політичних центри – Київський і Новгородськийі
Під владою Києва два східнослов'янських політичних центри – Київський і Новгородський – об'єдналися у 882 р. Ця подія традиційно вважається датою утворення Давньоруської держави.
2. Поясніть суть поняття.
Надзвичайні органи влади Української Радянської республіки – це репресивні органи, створені, за прикладом РСФРР, Тимчасовим робітничо-селянським урядом України згідно із Декретом від 3 грудня 1918 р. "Про організацію Всеукраїнської Надзвичайної Комісії" для боротьби з політичними противниками.
3. Поясніть суть поняття.
Головник – термін староруського кримінального права для позначення вбивці.
4. Поясніть суть поняття.
Принцип подвійного підпорядкування слідчого апарату УСРР – підпорядкування слідчого органу по двох лініях:
а) по вертикалі(вищестоящому слідчому органу);
б) по горизонталі (Раді, що утворила цей орган).
5. Поясніть суть поняття.
Покон – один із видів платежів у Київській державі. Сплачувався місцевим населенням князю або його представникам (наприклад, вирникам) грошима і натурою під час проїзду або тимчасовому перебуванні їх у місті чи на території волості.
Зокрема, існував покон вирний, який був запроваджений, на думку більшості дослідників, Ярославом Мудрим. Покон вирний сплачувався натурою ("корм") або грошима населенням території чи громади, куди приїжджав вирник, для утримання його та осіб з числа князівської адміністрації, що його супроводжували.
6. Вкажіть прізвище державного діяча.
Хто з великих київських князів провів адміністративну реформу, спрямовану на зміцнення централізації державної влади?
Володимир Святославич (Володимир Великий) – великий князь Київський, один з найвизначніших державних діячів Київської держави.
7. Дайте відповідь на питання.
Що таке феодальні з'їзди?
Послаблення влади великого київського князя і посилення впливу багатих феодальних землевласників зумовили скликання феодальних з'їздів ("снемів").
Ці з'їзди були загальнодержавними. На них збиралися місцеві князі, їх спільники ("брати"), васали ("сини"), бояри, інколи церковна знать. Під проводом великого київського князя тут розробляли нове законодавство, розподіляли лени, розв'язували питання війни і миру з іноземними державами, планували заходи щодо охорони торговельних шляхів.
З'їзд був, таким чином, державним органом, який вирішував питання, що стосувалися суспільної організації, державного ладу, зовнішньої і внутрішньої політики країни в умовах послаблення влади київського князя і посилення впливу місцевих феодалів.
Так з'їзд 1097 р. в Любечі, маючи на увазі "строение мира", визнав незалежність окремих князів ("каждый пусть держит одну отчину свою") і в той же час закликав їх охороняти Русь всіма "за один". З'їзд 1100 р. в Уветичах займався розподілом ленів.
Феодальні з'їзди не могли припинити процес розпаду Київської Русі, оскільки в основі його лежали соціально-економічні фактори. Політична влада, будучи атрибутом земельної власності, із зростанням і зміцненням приватного землеволодіння переважно зосереджувалася в руках місцевих князів і бояр на шкоду великому князю, що у кінцевому рахунку й прискорило розпад Київської Русі.
8. Дайте відповідь на питання.
Схарактеризуйте історію створення Конституції УНР.
У ніч з 24 на 25 жовтня 1917 р. в Петрограді перемогло збройне повстання, очолюване більшовиками.
Події у Петрограді вітала пробільшовицьки настроєна частина трудящих України, однак переважна більшість її народних мас підтримувала політику партій, які входили до складу Центральної Ради, – партій соціальних реформ і національного відродження.
Тому перехід в Україні влади до Рад більшовикам вдалося здійснити лише в пролетарському Донбасі. В більшості ж районів України події розвивалися інакше. Особливо напружене становище склалося у Києві.
Одержавши повідомлення про повалення Тимчасового уряду, керівництво Центральної Ради прийняло резолюцію, в якій засуджувалось збройне повстання у Петрограді. Не маючи підстав захищати Тимчасовий уряд, українські партії все ж таки висловилися проти переходу влади до Рад робітничих і солдатських депутатів, бо вони не представляли всієї революційної демократії.
Центральна Рада вважала, що в такій ситуації можливий єдиний вихід, щоб вона стала дійсною, фактичною, крайовою владою, – це утворення Української Народної Республіки.
7 листопада 1917 р. був оголошений текст ІІІ Універсалу Центральної Ради. "Віднині Україна стає Українською Народною Республікою... говорилося в Універсалі. – Ми твердо станемо на нашій землі, щоби силами нашими помогти всій Росії, щоб вся республіка Російська стала федерацією рівних і вільних народів".
М. Грушевський наголошував на тому, що така широка автономія об'єктивно дає початок її перетворенню у "повну державу".
Вже через два місяці після проголошення УНР на весь голос заявила, що вона є "повною державою". 22 січня ІV Універсал Центральної Ради сповістив, що "віднині Українська Народна Республіка стає самостійною, не від кого не залежною державою".
Зрозуміло, були й інші чинники (конфлікт з Раднаркомом, проблеми міжнародного визнання), що зумовили рішучий поворот до повної незалежності, однак, з точки зору еволюції "чистих" державних форм, цей шлях є закономірним.
29 квітня 1918 р., тобто в останній день свого існування, Центральна Рада ухвалила конституцію УНР.
Перший же погляд на конституцію переконує в тому, що вона позбавлена будь-якого ідеологічного чи пропагандистського забарвлення.
Вражає те, що у вирі політичних пристрастей народився такий нейтральний документ, де лише перша стаття "прив'язувала" його до тодішніх реалій: "Відновивши своє державне право, яке Українська Народна Республіка, Україна, для кращої оборони свого краю, для певнішого забезпечення права і охорони вільностей, культури і добробуту своїх громадян проголосила себе і нині єсть державою суверенною, самостійною і ні від кого не залежною".
Всі ж інші 82 статті конституції, об'єднані у сім розділів (загальні постанови, права громадян України, органи влади УНР, Всенародні збори УНР, Суд УНР, національні союзи, про тимчасове припинення громадянських свобод), послідовно визначали соціально-політичну організацію українського суспільства.
Так, відповідно до конституції "верховним органом власті УНР являються всенародні Збори, які безпосередньо здійснюють вищу законодавчу владу в УНР і формують органи виконавчої і судової власті в УНР", вища виконавча влада належить "Раді Народних Міністрів", а "вищим органом судовим єсть Генеральний Суд УНР"; місцеве самоврядування представлене "виборними Радами" і "Управами громад, волостей і земель", лише їм "належить єдина безпосередня місцева влада: міністри УНР тільки контролюють і координують їх діяльність, безпосередньо і через визначених ними урядовців, не втручаючись до справ, тим Радам і Управам призначених, а всякі спори в цих справах рішає Суд Української Народної Республіки".
Одне з центральних місць у конституції посідають права людини: свобода слова, друку, совісті, "переміни місця перебування", недоторканість "домашнього вогнища", рівність всіх громадян незалежно від походження, віри, національності, майнового стану. Конституція визначала законотворчу процедуру.
Відповідно до конституції УНР мала б стати парламентською республікою. У свій передостанній день Центральна Рада обрала президента УНР. Ним став М. Грушевський. Центральна Рада приймала конституцію як перспективний документ, як своєрідний заповіт, бо добре усвідомлювала свою приреченість; однак, сподіваючись на краще, прагнула зміцнити свої позиції. Саме для цього і був потрібен президент.
9. Дайте відповідь на питання.
Що таке вотчинний суд?
У Київській державі ще не було спеціальних судових органів. Судові функції виконували представники адміністрації, куди входив і сам князь, Проте існували спеціальні посадові особи, які допомагали у здійсненні правосуддя (наприклад, вірники, що збирали кримінальні штрафи за вбивство). Судові функції виконували і церковні органи (митрополит, єпископи, ігумени).
Існував також вотчинний суд.
Вотчинний суд – право судочинства власника вотчини, маєтку над селянами, що у них проживали.
Вотчинний суд зародився ще в епоху Київської держави, однак найбільшого поширення набув після захоплення українських земель Польщею та Литвою. Компетенція вотчинного суду постійно розширювалась у зв'язку з поширенням процесу закріпачення селянства, який став особливо активним у XV-XVІ ст., коли копні (общинні), а також королівські та великокнязівські суди замінялися вотчинними судами.
Юридично приватно-власницькі селяни у Великому князівстві Литовському були вилучені з-під державної юрисдикції і передані під судочинство панів привілеєм короля Казимира ІV у 1447 р. На українських землях, що перебували у складі Польщі, це було зроблено Київськими статутами 1454 р.
У Лівобережній Україні вотчинний суд був ліквідований в результаті національно-визвольної війни українського народу під проводом Б. Хмельницького у 1648-1657 р.р.
На Правобережжі, яке після поділів Речі Посполитої відійшло до Росії, вотчинний сул зберігся і проіснував до 1861 р., у Галичині його було скасовано після її включення до складу Австрійської імперії.
Впродовж XY-XІX ст.ст. вотчинний суд поряд з державними і церковними судами існували і в Російській імперії. Компетенція вотчинних судів регламентувалася окремими грамотами. У його роботі брали участь сотські, старости, судні мужі, які у своїй діяльності керувалися наказами землевласників.
Вотчинні суди на власний розсуд встановлювали різні покарання для кріпосних селян: биття батогами, різками, приковування ланцюгом до стіни та ін. У 1760 р. поміщики дістали право засилати своїх кріпаків у Сибір.
Вотчинні суди у Російській імперії проіснували до скасування кріпосного права у 1861 р.
10. Розв'яжіть тест.
Яким словом в Руській Правді називається "злочин"?
1) Віра; 2) образа; 3) свада; 4) вервь.
В Руській Правді "злочин" позначається словом "образа".

11. Розв'яжіть тест.
Назвіть судові органи Київської Русі.
1) Сеймовий суд; 2) княжий суд; 3) земський суд; 4) городський суд; 5) церковний суд: 6) магістрат; 7) вотчинний суд; 8) общинний суд.
Судовими органами Київської Русі були княжий суд, церковний суд, вотчинний суд, общинний суд.
12. Розв'яжіть тест.
Визначте головну мету покарання у Литовських статутах XVІ ст.
1) Ізоляція злочинця; 2) відшкодування збитків потерпілому;
З) поповнення державної скарбниці; 4) залякування; 5) заподіяння злочинцю шкоди.
Головною метою покарання у Литовських статутах XVІ ст. було залякування, яке було необхідне для попередження злочинів, утримання свавільних людей від злочинної поведінки й збереження у доброму стані всієї держави.
13. Розв'яжіть задачу.
Умова: Купець Н., пригощаючи своїх друзів у корчмі, пропив разом з ними 30 кун, позичених терміном на один місяць у боярина Л. По закінченні місяця, не діждавшись грошей, Л. звернувся до суду.
Питання: Як буде вирішено цю справу?
Розв'язання:
Подія сталася за часів Київської Русі. Носить цивільно-правовий характер. Справа буде розглядатися у княжому суді за нормами Руської Правди.
Відповідно до ст. 54 Поширеної редакції Руської Правди, якщо купець проп'є чи програє запозичені гроші, кредитор може діяти на власний розсуд: або чекати повернення боргу, або продати боржника в рабство.
14. Розв'яжіть задачу.
Умова: На базарі 15-річкий підліток, син вільного общинника Б., вирішив нишком покататись на доброму коні, поки його господар – князівський дружинник – ходив по торгових рядах. Повертаючись, дружинник побачив, що на його коні їздить взад-вперед незнайомий хлопчина й захопив його "на гарячому".
Питання: Яке рішення винесе суд?
Розв'язання:
Подія трапилась за часів Київської Русі. Носить кримінально-правовий характер (підліток вчинив майновий злочин – незаконне користувався чужим майном, а саме – самовільно їздив на чужому коні). Справа буде розглядатися у княжому суді за нормами Руської Правди.
Згідно зі ст. 33 Поширеної редакції Руської Правди винний має сплатити грошовий штраф у розмірі 3-х гривен (одна частина цієї суми буде вилучена на користь князя, друга – на користь потерпілої сторони).
15. Розв'яжіть задачу.
Умова: Боярин П. таємно мав регулярні статеві відносини зі своєю кумою. Через деякий час це стало відомо їх родичам. Чоловік куми звернувся з позовом до суду.
Питання: В якому суді буде вирішуватись ця справа і як вона буде розв'язана?
Розв'язання:
Подія сталася за часів Київської Русі. Носить кримінально-правовий характер (боярин П. вчинив злочин проти сім'ї та моральності – співжиття із кумою). Справа буде розглядатися у церковному суді за нормами Статуту князя Ярослава про церковні суди.
Відповідно до ст. 13 Статуту суд винесе таке рішення – боярин П. має сплатити грошовий штраф у розмірі 12 гривен.
16. Розв'яжіть задачу.
Умова: Поляк-шляхтич з десятьма своїми слугами вночі напав на садибу сотника козацького реєстрового війська. Сотника вбили, дружину його згвалтували, забрали гроші і втекли. Родичі загиблого звернулися до суду.
Питання: Як буде вирішено справу?
Розв'язання:
Подія сталася за часів Польсько-Литовської доби. Носить кримінально-правовий характер. Справа буде розглядатися у земському суді за нормами Литовського статуту 1588 р.
Якщо злочинця та його слуг спіймали, всі вони згідно із арт. 1 розділу 11 Статуту будуть засуджені до смертної кари.
Родичам вбитого та його дружині з маєтку вбивці буде сплачений грошовий штраф за "голову вбитого" – головщина. Така ж сума буде стягнута з нього у великокнязівську скарбницю.
За згвалтування дружини сотника й крадіжку шляхтич має сплатити ще один штраф – нав'язку.
Якщо шляхтича не вдалося розшукати, він згідно із арт. 4 розділу 11 Статуту буде підданий виволанню (викрикуванню). Наслідком виволання буде те, що злочинець втратить шляхетство, право на майно, змушений буде переховуватися за кордоном, оскільки в разі спіймання його належало вбити.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ
1. Історія держави і права України: Підручник: У 2-х ч. Ч. 1 / За ред. акад. А. Й. Рогожина. – К.: Ін Юре, 1996. – 368 с.
2. Історія України: нове бачення: Т. 1 / О. Гуржій, Я. Ісаєвич, М. Котляр, О. Моця та ін.). – К.: Либідь, 1993. – 450 с.
3. Котляр М. Ф. Утворення давньоруської держави: Історичні зошити. – К.: Атіка, 1993. – 106 с.
4. Музиченко П. П. Історія держави і прави України: Навч. посібник. – 2-е вид., випр. и доп. – К.: Знання, 2000. – 660 с.
5. Памятники русского права: Вып. 1. Памятники права Киевского государства, Х-ХІІ вв. / Сост. А. А. Зимин. – М.: Госюриздат, 1952. – 286 с.
6. Российское законодательство Х-ХХ веков: В 9-ти т. Т. 1: Законодательство Древней Руси. – М.: Юрид. лит., 1984. – 732 с.
7. Ткач А. П. Історія кодифікації дореволюційного права України. – К.: Наукова думка, 1968. – 320 с.
8. Шевчук В. П., Тараненко М. Г. Історія української державності: Курс лекцій. – К.: Либідь, 1999. – 480 с.