К ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТА ПРОБЛЕМИ ПРОВЕДЕННЯ ПЕРЕДВИБОРНОЇ АГІТАЦІЇ.

КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни "Конституційне право України"
на тему:
КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТА ПРОБЛЕМИ ПРОВЕДЕННЯ ПЕРЕДВИБОРНОЇ АГІТАЦІЇ

ЗМІСТ

Вступ 3
Розділ 1 Загальнотеоретичні аспекти конституційно-правового
регулювання проведення передвиборної агітації 6
1.1 Розуміння передвиборної агітації, її види 6
1.2 Принципи передвиборної агітації 8
1.3 Співвідношення передвиборної агітації і політичної реклами 9
Розділ 2 Окремі проблеми конституційно-правового регулювання проведення передвиборної агітації в Україні 12
2.1 Юридичний статус передвиборної агітації в Україні 12
2.2 Обмеження щодо ведення передвиборної агітації 16
Розділ 3 Українська практика проведення передвиборної агітації 25
Висновки 30
Список використаної літератури 32


ВСТУП
Передвиборна агітація – одна з найскладніших та найважливіших стадій виборчого процесу загалом. Саме тому тут і сконцентрований значний обсяг проблем.
Законодавчо задекларовано принцип рівності кандидатів та політичних сил у можливості ведення передвиборної агітації: рівна площа для розміщення безкоштовних агітаційних матеріалів у пресі, рівний час для безкоштовного висвітлення програмних положень через теле-, радіопередачі, рівний обсяг виготовлення друкованих агітаційних матеріалів за рахунок бюджетних коштів.
Проте на цьому практично закінчуються законодавчо декларовані норми рівності.
Вибори останніх років переконливо свідчать, що можливості для учасників виборчого процесу при висвітленні своїх передвиборних позицій залишаються різними [13, c. 2].
Так, практично мінімальними були можливості переважної більшості кандидатів та політичних сил використати ресурси ЗМІ під час передвиборної агітації за рахунок коштів своїх виборчих фондів. Хоча законодавство й передбачає вимогу для ЗМІ оприлюднювати вартість використання інформаційних ресурсів різних мас-медіа під час ведення агітації, проте дана норма залишалася практично декларацію. Вона не була гарантією того, що той чи інший вид агітації через ЗМІ буде проведено [18, с. 11].
Право на вільний доступ учасників виборчого процесу до інформаційних ресурсів залишалося лише принципом, який у повному ступені був реалізований лише окремими кандидатами та політичними силами.
Невирішеним залишається наразі й питання прихованої політичної реклами, адже саме ця проблема була однією з ключових на виборах останніх років. Активне її використання дозволяло окремим кандидатам та політичним силам як зекономити кошти виборчих фондів, так і вивести з-під контролю питання передвиборної агітації, оскільки саме прихована політична реклама зовсім не врегульована чинним законодавством [13, c. 3].
Практика спостереження за правотворчим процесом у парламенті вказує, що при врегулюванні цього питання виникає багато проблем, які потребують комплексного аналізу та вивчення.
Останнім часом доволі активно в діяльності всіх ЗМІ відслідковується значний вплив на їх інформаційну політику з боку окремих фінансово-політичних груп та органів державної влади та місцевого самоврядування. Пік використання такого "тиску" на ЗМІ припадає на період активізації політичного життя суспільства, особливо це стосується виборчого процесу. У цей час мас-медіа стають не інформаторами, а інструментом боротьби окремих політичних груп проти своїх опонентів. За рахунок подання ними суб'єктивної, упередженої інформації про ті чи інші події, про конкретних осіб, за рахунок значної переваги частки позитивної інформації про одних та негативної про інших політиків мас-медіа зводять нанівець основоположні принципи не лише інформаційних відносин, а й принципи виборчого процесу [23, c. 280].
У цій ситуації обов'язковим видається перегляд не лише позицій керівництва мас-медіа щодо своєї роботи, а й інформаційної політики держави в цілому.
Все викладене вище й обумовлює актуальність теми, що пропонується.
Метою роботи є загальна характеристика та змістовний аналіз конституційно-правове регулювання і проблем проведення передвиборної агітації в Україні.
Об'єкт дослідження – конституційно-правове регулювання і проблеми проведення передвиборної агітації.
Предмет дослідження – норми Конституції України, Законів України "Про вибори народних депутатів України" "Про Центральну виборчу комісію", що регулюють проведення виборів в Україні.
Методи дослідження – історичний, логіко-юридичний, описовий, порівняльний.
Для досягнення поставленої мети в роботі вирішувались такі завдання:
– розкрити розуміння передвиборної агітації, описати її види;
– з'ясувати принципи передвиборної агітації;
– виявити особливості співвідношення передвиборної агітації і політичної реклами;
– визначити юридичний статус передвиборної агітації в Україні;
– окреслити обмеження щодо ведення передвиборної агітації;
– охарактеризувати українську практику проведення передвиборної агітації.
Структура роботи: вступ, три розділи, висновки, список використаної літератури.


РОЗДІЛ 1 ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПРОВЕДЕННЯ ПЕРЕДВИБОРНОЇ АГІТАЦІЇ
1.1 Розуміння передвиборної агітації, її види
У виборчому законодавстві України та країн Центральної та Східної Європи термін "передвиборна агітація" не розкривається, оскільки він виходить за межі будь-яких юридичних обмежень [12, с. 7].
Проте у політології все ж вдаються до конкретного, але доволі широкого розуміння цієї діяльності. Так, С. Г. Рябов дає таке визначення передвиборної агітації – це "один із найважливіших засобів політичного впливу на маси, інструмент боротьби за політичний авторитет, владу, сукупність методів схиляння населення на бік кандидата, який полягає в поширенні шляхом особистих зустрічей та бесід, доповідей, виступів на мітингах, зборах, через ЗМІ тощо ідей та настанов, які мають спонукати маси до активних політичних дій, впливати на їх свідомість та настрій" [10, с. 295].
Водночас у європейській та російській практиці агітацію розглядають як більш складне й концептуальне явище.
Зокрема, можна виділити три концепції передвиборної агітації:
1) агітація як політичний маркетинг має пропонувати вирішення найважливіших проблем виборчого округу, а імідж кандидата має відповідати бажанням електорату;
2) агітація як ведення інформаційної війни – це застосування інформації для перемоги над суперником. До неї можна віднести так званий "чорний піар", антирекламу, фальшиві листи тощо;
3) агітація як передвиборна дипломатія має на меті домовитися з усіма більш-менш важливими суб'єктами виборів (політиками, керівниками підприємств, суперниками, громадянами), створити відповідний політичний дискурс між усіма заінтересованими особами [21, c. 110].
Оскільки на практиці передвиборна агітація включає в себе всі три напрями, то й варто розглядати її як сукупність маркетингових стратегій, інформаційної війни та дипломатії.
При цьому чим слабшими є в країні традиції проведення демократичних виборів, тим сильнішим є ухил у напрям інформаційної війни та маніпулятивного застосування політичного маркетингу. Натомість дипломатичний аспект агітації, а також її інформативна сутність залишаються почасти законодавчим та етичним ідеалом [21, с. 111].
В Україні в законодавстві та на практиці ведення передвиборної агітації цілком відповідає вказаним тенденціям. Так, попри динамізм українського виборчого законодавства, юридичне розуміння агітаційної діяльності залишалося доволі сталим і наразі фактично відповідає міжнародним нормам (з тими чи іншими відхиленнями).
Російські дослідники Є. Малкін та Є. Сучков у рамках агітаційно-рекламного напряму виборчої кампанії пропонують такий "політтехнологічний" розподіл:
1) формування та підтримка іміджу кандидата;
2) розробка фірмового стилю кампанії та основних агітаційних матеріалів (програми, угоди з виборцями);
3) оперативна розробка заяв, звернень і виступів кандидата з актуальних питань;
4) розробка і розміщення прямої політичної реклами в ЗМІ;
5) підготовка і реалізація PR-заходів (прес-конференції, "круглі столи");
6) розробка і випуск зовнішньої реклами й агітаційних матеріалів (буклетів, календариків);
7) організація роботи прес-служби (прес-релізи, інформаційні приводи) [19, с. 164].
Втім, таких класифікацій може бути безліч залежно від масштабів, умов кампанії, підходів її менеджерів тощо.
1.2 Принципи передвиборної агітації
Щодо принципів передвиборної агітації, то вони є спільними як для міжнародного права, так і для законодавства окремих країн.
В Україні, як і в багатьох демократичних державах, закріплено такі декларативні норми:
– свобода агітації;
– створення рівних юридичних можливостей усіх кандидатів на виборах;
– неупереджене ставлення з боку державних органів, посадових осіб до всіх кандидатів;
– контроль за використанням фінансово-матеріальних засобів;
– доступність засобів масової інформації;
– чесність і справедливість ведення агітаційної діяльності;
– державна підтримка кандидатів, партій (блоків) у їх передвиборній агітації та ін. [23, с. 150].
Усі ці норми у тому чи іншому ступені стосуються закріпленого Конституцією України права на свободу слова, думки та вільного доступу до інформації.
Що ж до міжнародного права, то, наприклад, у Конвенції про стандарти демократичних виборів, виборчих прав і свобод у державах-учасницях СНД, яка не була ратифікована Верховною Радою України, вказано спільні моменти стосовно принципів проведення агітаційної діяльності, і саме вони можуть слугувати орієнтиром і в українському законодавстві.
Так, завданням держави є:
1) забезпечення громадянам, кандидатам, політичним партіям, іншим громадським об'єднанням свободи проведення в будь-яких законних формах і методах агітаційної діяльності в умовах плюралізму думок і відсутності цензури;
2) усім кандидатам законом має бути забезпечено рівні умови доступу до ЗМІ;
3) при проведенні агітації мають бути певні обмеження свободи слова (наприклад, у випадках закликів до війни, терористичних дій тощо);
4) ніхто не має використовувати ЗМІ однієї держави для агітації під час виборів у іншій державі (ст. 13 Конвенції).
Таким чином, доволі закономірно, що і в національних виборчих законодавчих актах частково обмежуються природні права і свободи, а практика, крім того, свідчить про їх численні порушення в процесі виборів – особливо представниками державних органів.
1.3 Співвідношення передвиборної агітації і політичної реклами
Закони про вибори оперують, зазвичай, двома термінами – "передвиборна агітація" та "політична реклама".
Чіткого співвідношення цих двох термінів між собою у законах немає, вказано лише те, що політична реклама, – це одна з форм передвиборної агітації. Втім, чітко встановити, який матеріал на телебаченні чи у пресі є політичною рекламою, а який – передвиборною агітацією, але не політичною рекламою, не можливо [9, c. 218].
Деякі політологи, вважають, що короткий ролик – це політична реклама, а довший виступ – ні [10, с. 297].
Проте, з правової точки зору, така позиція не знаходить підкріплення в законах: політична реклама – це одна із форм передвиборної агітації, оплачена за рахунок коштів виборчих фондів партій (блоків), розміщена за допомогою рекламних засобів, яка спонукає виборців голосувати за або проти певного суб'єкта виборчого процесу.
Передвиборна агітація може проводитися у таких формах: оприлюднення в друкованих та аудіовізуальних (електронних) ЗМІ політичної реклами, виступів, інтерв'ю, нарисів, відеофільмів, аудіо- та відеокліпів, інших публікацій та повідомлень.
Тобто агітація у ЗМІ може бути як у формі політичної реклами, так і в інших формах. Між тим, деякі обмеження в законі встановлені виключно для політичної реклами. Наприклад, обмеження щодо часу та площі, відведеної під політичну рекламу. Положення закону вельми легко обходиться на практиці, якщо у договорі між кандидатом (політичною партією) вказати, що розміщатися буде передвиборна агітація, а не політична реклама.
Таким чином, використання терміну "політична реклама" взагалі нічого не додає в контексті унормування правил агітації та діяльності ЗМІ й одночасно дає можливість ЗМІ обходити законодавчі обмеження.
Проблем з розумінням співвідношення термінів "передвиборна агітація" та "політична реклама" додає недосконале визначення форм передвиборної агітації.
Самим простим й, на нашу думку, – найдоречнішим способом вирішення цієї проблеми є відмова від вживання в законах терміну "політична реклама" взагалі. Доцільно оперувати лише загальним поняттям "передвиборна агітація" у ЗМІ.
Разом з цим, можна припустити, що з психологічних міркувань, народні депутати можуть не сприйняти такого підходу, оскільки це начебто означатиме скасування політичної реклами.
Другий варіант – визначити, що вся передвиборна агітація у ЗМІ вважається політичною рекламою. Тоді принаймні буде зрозуміло, що ЗМІ не можуть розміщати якоїсь іншою агітації, яка не має статусу політичної реклами.
Більш широко можна запропонувати таке визначення: політична реклама – це передвиборна агітація, поширена у ЗМІ, а також за допомогою інших носіїв реклами [14, c. 8].
У такий спосіб можна залучити до передвиборної агітації значний сектор зовнішньої реклами, який на цей момент взагалі не згадується у законах про вибори. Для цього форми передвиборної агітації мають бути скасовані або переформульовані.
Отже, передвиборна агітація – це незаборонена Конституцією України та законами України діяльність громадян, політичних партій, інших об'єднань громадян, колективів підприємств, установ і організацій, засобів масової інформації, спрямована на формування громадської думки і поведінки виборців в інтересах конкретних кандидатів чи політичних партій.


РОЗДІЛ 2 ОКРЕМІ ПРОБЛЕМИ КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПРОВЕДЕННЯ ПЕРЕДВИБОРНОЇ АГІТАЦІЇ В УКРАЇНІ
2.1 Юридичний статус передвиборної агітації в Україні
У статті 65 Закону України "Про вибори народних депутатів України" від 25.03.2004 р. № 1665-ІV в ред. від 22.05.2008 р. (надалі – Закон) визначено, що партія (блок), кандидати у депутати мають право розпочати свою передвиборну агітацію з моменту прийняття ЦВК рішення про реєстрацію кандидатів у депутати, включених до виборчого списку партії (блоку).
Закінчується передвиборна агітація о 24 годині останньої п'ятниці перед днем виборів.
Передвиборна агітація напередодні дня виборів та в день виборів забороняється.
У цей же час забороняються проведення масових акцій (зборів, мітингів, походів, демонстрацій, пікетів) від імені партії (блоку) – суб'єкта виборчого процесу, розповсюдження агітаційних матеріалів, а також публічні оголошення про підтримку партією (блоком) чи окремими кандидатами у депутати проведення концертів, вистав, спортивних змагань, демонстрації фільмів та телепередач чи інших публічних заходів.
Законом надано тлумачення умов висвітлення діяльності кандидатів в депутати, пов'язаної з виконанням ними посадових (службових) повноважень, з тим, щоб таке висвітлення не підпадало під категорію передвиборної агітації.
До передвиборної агітації не належать офіційні повідомлення в період виборчого процесу про дії кандидатів у депутати, пов'язані з виконанням ними посадових (службових) повноважень, передбачених Конституцією України або законами України, і підготовлені у порядку, передбаченому Законом України "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації", які не містять коментарів агітаційного характеру, а також відео, аудіозаписів, кінозйомок, фотоілюстрацій про дії зазначених осіб як кандидатів у депутати.
Законом передбачено, що суб'єкт виборчого процесу має право користуватися засобами масової інформації державної та комунальної форми власності за рахунок та в межах коштів Державного бюджету України, виділених на підготовку і проведення виборів депутатів.
Відповідно до статті 69 Закону телерадіоорганізації надають кожній партії (блоку) – суб'єкту виборчого процесу ефірний час для проведення передвиборної агітації за рахунок і в межах коштів Державного бюджету України, що виділяються на підготовку і проведення виборів, у загальному обсязі не менше 60 хвилин на загальнонаціональному телеканалі та 60 хвилин на загальнонаціональному радіоканалі, а також по 20 хвилин на регіональних телеканалах та по 20 хвилин на регіональних радіоканалах у кожному з регіонів.
Цей час партії (блоку) надається на кожному із зазначених каналів у двох рівних частках від загального обсягу виділеного часу.
Впродовж 20 хвилин до і після теле-, радіотрансляції передвиборної агітаційної теле-, радіопрограми партії (блоку) забороняється на тому ж каналі мовлення в будь-якій формі коментувати чи оцінювати зміст передвиборної агітаційної програми, давати будь-яку інформацію щодо цієї партії (блоку), висунутих нею кандидатів у депутати.
Частина 9 статті 68 Закону зазначає, що засіб масової інформації, який надав ефірний час або друковану площу одній партії (блоку) – суб'єкту виборчого процесу, не може відмовити у наданні ефірного часу чи друкованої площі на тих же умовах іншій партії (блоку) – суб'єкту виборчого процесу, крім випадків, якщо надані для поширення матеріали містять заклики до ліквідації незалежності України, зміни конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підриву її безпеки, незаконного захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства та розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров'я населення.
За поширення зазначеної вище інформації Закон передбачає достатньо суворі заходи відповідальності.
За поданням ЦВК або відповідної окружної виборчої комісії у випадку зловживання правом на інформацію або поширення наклепницьких відомостей про суб'єкт виборчого процесу дія ліцензії або випуск засобу масової інформації можуть бути тимчасово (до закінчення виборчого процесу) зупинені в установленому Законом порядку.
Також Закон надав право Національній раді України з питань телебачення і радіомовлення своїм рішенням припиняти трансляцію на території України іноземних телеканалів, в тому числі операторами телекомунікацій, у діяльності яких порушується норма щодо заборони громадянам іноземних держав, особам без громадянства ведення передвиборної агітації через журналістську діяльність або в діяльності яких містяться заклики до ліквідації незалежності України, зміни конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності України, підриву її безпеки, незаконного захоплення державної влади, пропаганда війни, насильства та розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров'я населення.
Законом встановлено, що реагування суб'єкту виборчого процесу на інформацію, оприлюднену у ЗМІ, здійснюється у вигляді права на відповідь, на відміну від попередньої редакції, яка встановлювала право суб'єкту виборчого процесу на спростування інформації.
Суб'єкт виборчого процесу, кандидат у депутати може звернутися до ЗМІ, що оприлюднив інформацію, яку партія (блок) або кандидат вважають недостовірною, з вимогою опублікувати їх відповідь.
ЗМІ, що оприлюднив відповідний матеріал, не пізніш як через три дні після дня звернення з вимогою про відповідь, але не пізніш останнього дня перед днем виборів зобов'язаний надати партії (блоку), кандидату у депутати, щодо яких поширено недостовірну інформацію, можливість оприлюднити відповідь: надати такий самий ефірний час відповідно на телебаченні чи радіо або опублікувати в друкованому ЗМІ наданий партією (блоком) чи кандидатом матеріал, який повинен бути набраний таким самим шрифтом і розміщений під рубрикою "відповідь" на тому ж місці шпальти в обсязі не меншому, ніж обсяг повідомлення, що спростовується.
Відповідь повинна містити посилання на відповідну публікацію в друкованому засобі масової інформації, передачу на телебаченні, радіо та на факти, що спростовуються.
Відповідь має бути оприлюднена без додатків, коментарів та скорочень і здійснюватися за рахунок засобу масової інформації. Відповідь на відповідь не надається.
Передвиборна агітація може здійснюватись у будь-яких формах (через засоби масової інформації, проведенням передвиборних заходів, зокрема зустрічей з виборцями, публічних дебатів, дискусій, мітингів, демонстрацій, процесій, випуску та розповсюдження друкованих агітаційних матеріалів тощо) та будь-якими засобами, що не суперечать Конституції та законам України.
При цьому повинні бути дотримані такі засади:
– свобода вибору будь-яких незаборонених форм і засобів ведення передвиборної агітації;
– рівні можливості ведення передвиборної агітації для всіх активних суб'єктів виборчого процесу (кандидатів і політичних партій);
– неупереджене ставлення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій до всіх без винятку кандидатів і політичних партій;
– надійний контроль за використанням коштів на проведення передвиборної кампанії.
Передвиборна агітація здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (коштів місцевого бюджету, отриманих як цільова субвенція з Державного бюджету України – на місцевих виборах), що виділяються на підготування і проведення виборів для цілей, визначених виборчим законодавством, та коштів виборчих фондів партій (блоків), окремих депутатів (на виборах Президента України та місцевих виборів).
2.2 Обмеження щодо ведення передвиборної агітації
Виборче законодавство України передбачає певні обмеження щодо ведення передвиборної агітації. Наприклад, стаття 71 Закону України "Про вибори народних депутатів України" передбачає, що участь у передвиборній агітації забороняється:
1) іноземцям та особам без громадянства, у тому числі через журналістську діяльність чи у формі участі у концертах, виставах, спортивних змаганнях, інших публічних заходах, що проводяться на підтримку чи за підтримки партії (блоку) – суб'єкта виборчого процесу чи кандидата у депутати;
2) органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, правоохоронним органам і судам;
3) посадовим і службовим особам органів, визначених законодавчо, крім випадків, коли відповідна посадова чи службова особа є кандидатом у депутати;
4) членам виборчих комісій протягом строку їх повноважень у відповідних виборчих комісіях.
У військових частинах (формуваннях) та в установах кримінально-виконавчої системи передвиборна агітація обмежується.
Відвідання військових частин (формувань) та установ кримінально-виконавчої системи окремими кандидатами у депутати чи уповноваженими особами партій (блоків) забороняється. Зустрічі цих осіб з виборцями організовуються відповідною окружною виборчою комісією спільно з командиром військової частини (формування) або керівником установи кримінально-виконавчої системи з обов'язковим повідомленням не пізніш як за три дні до дня зустрічі всіх уповноважених осіб партій (блоків) у відповідному територіальному виборчому окрузі.
Забороняється використання приміщень органів державної влади та органів місцевого самоврядування для проведення передвиборної агітації за рахунок коштів виборчих фондів партій (блоків).
Забороняється розміщення агітаційних матеріалів та політичної реклами на будинках і в приміщеннях органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Поширення у будь-якій формі матеріалів, що містять заклики до ліквідації незалежності України, зміни конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підриву її безпеки, незаконного захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства та розпалювання міжетнічної, расової, національної, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров'я населення, забороняється.
ЗМІ, їх посадовим та службовим особам і творчим працівникам під час виборчого процесу у своїх матеріалах і передачах забороняється агітувати за або проти партій (блоків), висунутих ними кандидатів у депутати, чи поширювати інформацію, яка має ознаки політичної реклами, безоплатно або яка оплачена з джерел, не передбачених законом, а так само поширювати будь-яку інформацію з метою спонукання виборців голосувати за або проти певного суб'єкта виборчого процесу.
Забороняється розміщення політичної реклами в одному блоці з комерційною чи соціальною рекламою.
Розміщення носіїв політичної реклами, а також розповсюдження політичної реклами через радіотрансляційні або інші мережі сповіщання пасажирів, у транспортних засобах громадського користування, на станціях метрополітену, вокзалах, портах та аеропортах забороняється.
Забороняється розповсюдження завідомо недостовірних або наклепницьких відомостей про партію (блок) – суб'єкта виборчого процесу або про кандидата у депутати.
У разі встановлення судом при розгляді виборчого спору повторного або одноразового грубого порушення засобом масової інформації вимог Закону України "Про вибори народних депутатів країни" суд приймає рішення про тимчасове (до закінчення виборчого процесу) зупинення дії ліцензії або про тимчасову заборону (до закінчення виборчого процесу) випуску друкованого видання.
Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення своїм рішенням припиняє трансляцію на території України, в тому числі операторами телекомунікацій, іноземних телеканалів, у діяльності яких порушується норма щодо заборони громадянам іноземних держав, особам без громадянства ведення передвиборної агітації через журналістську діяльність або в діяльності яких містяться заклики до ліквідації незалежності України, зміни конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності України, підриву її безпеки, незаконного захоплення державної влади, пропаганда війни, насильства та розпалювання міжетнічної, расової, національної, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров'я населення.
Партія (блок) – суб'єкт виборчого процесу, кандидат у депутати мають право звернутися до засобу масової інформації, що оприлюднив інформацію, яку партія (блок) або кандидат вважають недостовірною, з вимогою опублікувати їх відповідь. ЗМІ, що оприлюднило відповідний матеріал, не пізніш як через три дні після дня звернення з вимогою про відповідь, але не пізніш останнього дня перед днем виборів зобов'язаний надати партії (блоку), кандидату у депутати, щодо яких поширено недостовірну інформацію, можливість оприлюднити відповідь: надати такий самий ефірний час відповідно на телебаченні чи радіо або опублікувати в друкованому засобі масової інформації наданий партією (блоком) чи кандидатом матеріал, який повинен бути набраний таким самим шрифтом і розміщений під рубрикою "відповідь" на тому ж місці шпальти в обсязі не меншому, ніж обсяг повідомлення, що спростовується.
Відповідь повинна містити посилання на відповідну публікацію в друкованому засобі масової інформації, передачу на телебаченні, радіо та на інформацію, що спростовується. Відповідь, опублікована в останній день перед днем виборів, не повинна містити прямих закликів до голосування за або проти певної партії (блоку). Відповідь має бути оприлюднена без додатків, коментарів та скорочень і здійснюватися за рахунок засобу масової інформації.
Забороняється проводити передвиборну агітацію, що супроводжується наданням виборцям, закладам, установам, організаціям коштів або безоплатно чи на пільгових умовах товарів (крім товарів, що містять візуальні зображення назви, символіки, прапору партії (партії, що входить до складу блоку; блоку), за умови, що вартість таких товарів не перевищує три відсотки мінімального розміру заробітної плати), послуг, робіт, цінних паперів, кредитів, лотерейних білетів, інших матеріальних цінностей.
Така передвиборна агітація або надання виборцям, закладам, установам, організаціям коштів або безоплатно чи на пільгових умовах товарів, послуг, робіт, цінних паперів, кредитів, лотерейних білетів, інших матеріальних цінностей, що супроводжується закликами або пропозиціями голосувати або не голосувати за певну партію (блок) або згадуванням назви партії (блоку) чи імені кандидата, вважається непрямим підкупом виборців.
Центральна виборча комісія забезпечує розміщення в загальнодержавних засобах масової інформації роз'яснення щодо заборони надання виборцям, закладам, установам, організаціям, а також виборчим комісіям та їх членам товарів (крім товарів, що містять візуальні зображення назви, символіки, прапору партії (партії, що входить до складу блоку; блоку), за умови, що вартість таких товарів не перевищує три відсотки мінімального розміру заробітної плати), послуг, робіт, цінних паперів, кредитів, лотерейних білетів, інших матеріальних цінностей (непрямого підкупу).
Текст роз'яснення затверджується Центральною виборчою комісією і двічі на тиждень друкується в газетах "Голос України" та "Урядовий кур'єр" на першій сторінці і транслюється на перших каналах Національної телекомпанії України та Національної радіокомпанії України, починаючи за шістдесят днів до дня виборів за рахунок коштів Державного бюджету України, що виділяються на підготовку і проведення виборів.
Регіональні (місцеві) телерадіоорганізації державної та комунальної форми власності своїми передачами не повинні перекривати передачі передвиборної агітації партій (блоків), які транслюються на загальнонаціональних каналах мовлення за рахунок коштів Державного бюджету України, що виділяються на підготовку і проведення виборів.
Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань телебачення і радіомовлення спільно з підпорядкованими йому відповідними телерадіоорганізаціями зобов'язаний забезпечити порядок, за яким трансляція передвиборної агітаційної програми однієї партії (блоку) на першому загальнонаціональному телеканалі не повинна збігатися в часі з трансляцією такої програми іншої партії (блоку) на першому загальнонаціональному радіоканалі, якщо ефірний час для обох програм надається за рахунок коштів Державного бюджету України, що виділяються на підготовку і проведення виборів.
Включення до інформаційних теле- і радіопрограм (випусків новин) передвиборних агітаційних матеріалів партій (блоків), у тому числі політичної реклами, забороняється. Усі матеріали передвиборної агітації повинні бути відокремленими від інших матеріалів і означені як такі.
Забороняється переривати передачі передвиборних програм партій (блоків) рекламою товарів, робіт, послуг та іншими повідомленнями.
Забороняється проведення передвиборної агітації в зарубіжних засобах масової інформації, що діють на території України, а також у зареєстрованих в Україні засобах масової інформації, в яких частка зарубіжної власності перевищує п'ятдесят відсотків.
ЗМІ усіх форм власності, що діють на території України, забороняється протягом останніх п'ятнадцяти днів перед днем виборів поширювати інформацію про результати опитувань громадської думки щодо партій (блоків) – суб'єктів виборчого процесу.
Забороняється розміщення матеріалів передвиборної агітації, політичної реклами, у тому числі повідомлень про перебіг виборчого процесу, на об'єктах культурної спадщини.
Кандидатам у депутати, які займають посади, у тому числі за сумісництвом, в органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування, у правоохоронних органах чи судах, на державних, комунальних підприємствах, у закладах, установах, організаціях, військових частинах (формуваннях), забороняється залучати для передвиборної агітації або використовувати для будь-якої роботи, пов'язаної з проведенням передвиборної агітації, підлеглих їм осіб за місцем роботи чи інших осіб, що перебувають у службовій залежності чи адміністративному підпорядкуванні від них (у робочий час), службовий транспорт, зв'язок, устаткування, приміщення, інші об'єкти та ресурси за місцем роботи, а також використовувати службові чи виробничі наради, збори колективу для проведення передвиборної агітації.
Забороняється виготовлення та розповсюдження друкованих передвиборних агітаційних матеріалів, що не містять відомостей про установу, яка здійснила друк, їх тираж, інформацію про осіб, відповідальних за випуск.
З часу припинення передвиборної агітації забороняються проведення агітаційних заходів, розповсюдження передвиборних агітаційних матеріалів у засобах масової інформації, демонстрація агітаційних фільмів чи кліпів, розповсюдження виборчих листівок, плакатів, інших друкованих агітаційних матеріалів чи друкованих видань, в яких розміщено матеріали передвиборної агітації, публічні заклики голосувати за чи проти партій (блоків) – суб'єктів виборчого процесу або публічна оцінка діяльності цих партій (блоків) чи кандидатів у депутати.
Передвиборні агітаційні матеріали знімаються з 24 години останньої п'ятниці перед днем виборів відповідними службами місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.
Забороняється оприлюднення в день виборів результатів опитування виборців щодо їх волевиявлення під час голосування до його закінчення. Способи проведення таких опитувань повинні забезпечувати збереження таємниці голосування опитуваного виборця.
Перешкоджання здійсненню права на проведення передвиборної агітації, а також порушення встановленого законом порядку проведення такої агітації тягнуть за собою відповідальність, встановлену законами України.
ЗМІ не несуть відповідальності за зміст передвиборної агітації, яка була розміщена відповідно до угод із замовниками, якщо мова не йде про поширення матеріалів. що містять заклики до ліквідації незалежності України, зміни конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підриву її безпеки, незаконного захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства та розпалювання міжетнічної, расової, національної, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров'я населення, чи про розповсюдження завідомо недостовірних або наклепницьких відомостей пдзо партію (блок) – суб'єкта виборчого процесу або про кандидата в депутати.
У разі надходження до ЦВК або окружної виборчої комісії заяви, скарги чи іншого повідомлення щодо порушень вимог цієї статті, які мають ознаки вчинення злочину чи адміністративного правопорушення, відповідна виборча комісія невідкладно звертається до відповідних правоохоронних органів щодо перевірки зазначеного повідомлення та реагування відповідно до законів України.
Таким чином, передвиборна агітація може здійснюватись у будь-яких формах і будь-якими засобами, що не суперечать Конституції та законам України.
Громадяни України, політичні партії, об'єднання громадян, трудові колективи підприємств, установ і організацій мають право вільно і всебічно обговорювати передвиборні програми кандидата, їх політичні, ділові й особистісні якості, а також платформи тих партій і виборчих блоків, які висунули кандидатів, вести агітацію за або проти кандидата на зборах, мітингах, у бесідах, у пресі, на радіо і телебаченні.
Кандидати у депутати, кандидати у Президенти, їх довірені особи, а також уповноважені особи політичних партій, виборчих блоків партій проводять зустрічі з виборцями як на зборах, так і в іншій зручній для виборців формі.
Належне проведення передвиборної агітації забезпечується, насамперед, гарантіями діяльності кандидатів та інших суб'єктів виборчого процесу. Маються на увазі рівні права кандидатів на сприяння у проведенні передвиборної агітації з боку виборчих комісій, державних органів, органів місцевого та регіонального самоврядування тощо; право канди