Кр КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ 1.

КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з дисципліни "Конституційне право України"
на тему:
КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ: СКЛАД, ПОРЯДОК ФОРМУВАННЯ, ПОВНОВАЖЕННЯ

ПЛАН
Вступ 3
1. Правовий статус Кабінету Міністрів України 5
2. Склад і порядок формування Кабінету Міністрів України 7
3. Повноваження Кабінету Міністрів України 10
4. Повноваження Прем'єр-міністра України 12
Висновки 14
Задача № 1 15
Задача № 2 17
Список використаної літератури 19

ВСТУП
Органи виконавчої влади посідають особливе місце у системі суб'єктів конституційного права.
По-перше, вони є основними (після Президента України) функціонально-галузевими носіями виконавчої влади в державі і статус органу виконавчої влади закріплюється за ними в нормативному порядку; по-друге, є найважливішою складовою органів державного управління і державного апарату в цілому; по-третє, вони об'єднані єдиним керівництвом і підпорядкуванням, внаслідок чого діють узгоджено і цілеспрямовано; по-четверте, кожен з органів даної системи наділений державою специфічною компетенцією у сфері державного управління і реалізації державної виконавчої влади; по-п'яте, система органів виконавчої влади справляє регулюючий вплив на всі сфери державного і суспільного життя; по-шосте, в рамках своєї компетенції органи виконавчої влади самостійні в організаційному та функціональному відношеннях; по-сьоме, здійснюється специфічний вид державної діяльності, яка за своїм юридичним змістом є виконавчо-розпорядчою.
Виходячи з наведеного можна сформулювати визначення органу державної виконавчої влади. Ним буде носій державної виконавчої влади, що реалізує свою компетенцію в закріпленій сфері державного управління, і має юридичний (нормативне зафіксований) статус органу державної виконавчої влади.
За масштабом діяльності органи виконавчої влади поділяються на:
а) вищі;
б) центральні;
в) місцеві;
г) спеціальні.
До вищих належать органи, виконавчо-розпорядча діяльність яких поширюється на всю територію України. Таким органом є Уряд України – Кабінет Міністрів.

1. ПРАВОВИЙ СТАТУС КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
Стаття 113 Конституції України, ч. 1 ст. 1 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" від 21.12.2006 р. № 279-VІ в ред. від 16.05.2008 р. (далі – Закон) передбачають, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.
Кабінет Міністрів України є урядом нашої держави, хоча саме слово "уряд" у Конституції України не вживається. У своїй діяльності він керується Конституцією України, законами України, актами Президента України. Кабінет Міністрів відповідальний перед Президентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України.
Відносини Кабінету Міністрів України з Верховною Радою України визначені словами "підзвітність" і "підконтрольність". Це виявляється у тому, що Верховна Рада України затверджує Державний бюджет України, затверджує зміни до нього, організовує контроль за виконанням бюджету та приймає рішення щодо звіту про його виконання. Парламент України розглядає й приймає рішення щодо схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів України, дає згоду на призначення Президентом України Прем'єр-міністра України, контролює діяльність Кабінету Міністрів України, може розглянути питання про відповідальність Кабінету Міністрів України та прийняти резолюцію недовіри йому.
Стаття 115 Конституції України встановлює, що Кабінет Міністрів України складає повноваження перед новообраним Президентом України. Тобто Конституція визначає, що строк функціонування Кабінету Міністрів зaлежить від строків повноважень Президента України. Оскільки Президент обирається на п'ять років, то й Кабінет Міністрів України даного складу працює п'ять років, якщо повноваження Президента України не будуть достроково припинені.
Стаття 115 Конституції України передбачає інші випадки припинення повноважень Кабінету Міністрів України, а саме такі, що пов'язані з інститутом відставки. Вона можлива як за власною ініціативою (добровільна), так і за ініціативою інших державних органів (обов'язкова).
Прем'єр-міністр України, інші члени Кабінету Міністрів України мають право заявити Президентові України про свою відставку. Така відставка є добровільною, хоча й могла бути викликана, як свідчить практика, певними економічними і політичними причинами. Добровільна відставка не приводить до автоматичного припинення повноважень, бо може прийматися або відхилятися Президентом України. Конституція України встановила, що відставка Прем'єр-міністра України має наслідком відставку усього складу уряду. Відставка ж інших членів Кабінету Міністрів України не зумовлює відставку усього його складу.
Відставка Кабінету Міністрів України можлива за ініціативою Президента України. Підстави такої відставки можуть бути різними (наприклад, загострення суперечностей між Президентом України і Кабінетом Міністрів України), вона може здійснюватися у будь-який час і не вимагає додержання якихось попередніх умов.
Відставка Кабінету Міністрів України можлива в результаті прийняття Верховною Радою України резолюції недовіри йому, наслідком якої є відставка усього складу Кабінету Міністрів України.
Згідно зі ст. 87 Конституції України Верховна Рада України за пропозицією не менш як однієї третини народних депутатів України від її конституційного складу може розглянути питання про відповідальність уряду України та прийняти резолюцію недовіри більшістю від конституційного складу Верховної Ради України.
Проте питання про відповідальність Кабінету Міністрів України не може розглядатися Верховною Радою України більш як один раз протягом однієї чергової сесії, а також протягом року після схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів України.
Конституція України встановила, що у разі відставки Кабінету Міністрів України за рішенням Президента України чи у зв'язку з прийняттям Верховною Радою України резолюції недовіри Прем'єр-міністр України зобов'язаний подати Президентові України заяву про відставку усього складу Кабінету Міністрів України. Кабінет Міністрів України, відставку якого прийнято Президентом України, за його дорученням продовжує виконувати свої повноваження до початку роботи новосформованого уряду, але не довше ніж 60 днів.

2. СКЛАД І ПОРЯДОК ФОРМУВАННЯ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
Відповідно до статті 114 Конституції України до складу Кабінету Міністрів України входять Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр, три віце-прем'єр-міністри, міністри.
Загальна чисельність членів Кабінету Міністрів України встановлюється Верховною Радою України виходячи з його посадового складу на підставі подання про призначення на посади членів Кабінету Міністрів України.
Членами Кабінету Міністрів України можуть бути громадяни України, які мають право голосу, вищу освіту та володіють державною мовою (ст. 7 Закону).
Не можуть бути призначені на посади членів Кабінету Міністрів України особи, які мають судимість, не погашенуі не зняту в установленому законом порядку.
Члени Кабінету Міністрів України не мають права суміщати свою службову діяльність з іншою роботою (крім викладацької, наукової та творчої роботи у позаробочий час), входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку.
Прем'єр-міністр України призначається на посаду Верховною Радою України за поданням Президента України (ч. 1 ст. 8 Закону).
Подання про призначення Верховною Радою України на посаду Прем'єр-міністра України Президент України вносить за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України, сформованої відповідно до ст. 83 Конституції України, в строк не пізніше ніж на п'ятнадцятий день після надходження такої пропозиції.
У разі невнесення Президентом України до Верховної Ради України подання про призначення на посаду Прем'єр-міністра України у строк, визначений Конституцією України, подання про призначення на зазначену посаду вносить до Верховної Ради України коаліція депутатських фракцій у Верховній Раді України.
Рішення коаліції про внесення до Верховної Ради України подання про призначення Прем'єр-міністра України приймається на загальних зборах коаліції та підписується керівниками депутатських фракцій, що входять до складу коаліції.
Подання про призначення Прем'єр-міністра України підписується керівниками депутатських фракцій, що входять до складу коаліції, та оголошується напленарному засіданні Верховної Ради України особою, уповноваженою рішенням коаліції депутатських фракції у Верховній Раді України.
Кандидат на посаду Прем'єр-міністра України за пропозицією депутатських фракцій (фракції) до розгляду питання на пленарному засіданні Верховної Ради України зустрічається з депутатськими фракціями та відповідає на їх запитання.
Кандидат на посаду Прем'єр-міністра України виступає на пленарному засіданні Верховної Ради України з програмною заявою тавідповідає на запитання народних депутатів України.
Голосування у Верховній Раді України щодо призначення Прем'єр-міністра України проводиться у поіменному режимі. Рішення приймається більшістю від конституційного складу Верховної Ради України і оформляється постановою Верховної Ради України. У разі відхилення Верховною Радою України кандидатури на посаду Прем'єр-міністра України Президент України вносить на розгляд Верховної Ради України подання про призначення на зазначену посаду в порядку, встановленому ч. 2 ст. 8 Закону.
Члени Кабінету Міністрів України, крім Міністра оборони України і Міністра закордонних справ України, призначаються на посаду Верховною Радою України за поданням Прем'єр-міністра України.
Міністр оборони України і Міністр закордонних справ України призначаються на посаду Верховною Радою України за поданням Президента України, яке вноситься не пізніше ніж на п'ятнадцятий день після одержання пропозиції коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України щодо кандидатури на посаду Прем'єр-міністра України.
У разі невнесення Президентом України до Верховної Ради України кандидатур на посади Міністра оборони України чи Міністра закордонних справ України у строк, визначений ч. 1 ст. 9 Закону, подання про призначення на відповідні посади вносить до Верховної Ради України коаліція депутатських фракцій у Верховній Раді України.
Рішення коаліції про внесення до Верховної Ради України подання про призначення Міністра оборони України та Міністра закордонних справ України приймається на загальних зборах коаліції та підписується керівниками депутатських фракцій, що входять до складу коаліції.
Подання про призначення Міністра оборони України та Міністра закордонних справ України підписуються керівниками депутатських фракцій, що входять до складу коаліції, та оголошуються на пленарному засіданні особою, уповноваженою рішенням коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України.
На кожну посаду пропонується одна кандидатура.
Верховна Рада України розглядає подання та призначає на посаду членів Кабінету Міністрів України.
Кандидатура на посаду члена Кабінету Міністрів України вважається відхиленою, якщо Верховна Рада України не прийняла рішення про її призначення на посаду члена Кабінету Міністрів України. У разі відхилення Верховною Радою України кандидатури на посаду члена Кабінету Міністрів України у семиденний строк вноситься подання кандидатури на зазначену посаду.
Кабінет Міністрів України набуває повноважень після складення присяги не менш як двома третинами його членів.

3. ПОВНОВАЖЕННЯ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
Основні напрями діяльності Кабінету Міністрів України, по-перше, грунтуються на правовій основі, якою є Конституція України, Закон України "Про Кабінет Міністрів України" та укази Президента України; по-друге, випливають з напрямів внутрішньої та зовнішньої політики, що визначаються Президентом України; по-третє, закріплюються і конкретизуються у Програмі діяльності Кабінету Міністрів України, що схвалюється Верховною Радою України і яка визначає державний, економічний, екологічний, соціальний, культурний і національний розвиток України.
Функціональний зміст компетенції Кабінету Міністрів України як вищого органу в системі органів виконавчої влади розкривається у ст. 116 Конституції України. Це насамперед такі ключові цілі й завдання виконавчої влади, як забезпечення державного суверенітету та економічної самостійності України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, забезпечення прав і свобод людини і громадянина.
У цій статті також визначені завдання Кабінету Міністрів України у сферах економічній, науково-технічній, екологічній, соціальній, духовно-культурній, правоохоронній, обороноздатності і національної безпеки. У зазначених сферах Кабінет Міністрів України проводить відповідну державну політику, а також розробляє і здійснює загальнодержавні програми.
В умовах ринкової економіки Кабінету Міністрів України надаються повноваження для забезпечення рівних умов розвитку всіх форм власності, здійснення управління об'єктами державної власності, розробки і забезпечення виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подання Верховній Раді звіту про його виконання.
Важливим є такий напрям діяльності Кабінету Міністрів, як здійснення заходів щодо забезпечення обороноздатності і національної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю.
Треба нагадати, що діяльність Кабінету Міністрів у цій сфері підпорядкована Раді Національної безпеки і оборони України, яка відповідно до ст. 107 Конституції України функціонує при Президентові України і координує та контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони.
Особливе місце серед повноважень Кабінету Міністрів України посідає спрямування і координація роботи міністерств, інших органів виконавчої влади (утворення, реорганізація та ліквідація їх, визначення їхньої структури, штатів, компетенції, порядку взаємодії, підзвітності та підконтрольності).
Кабінет Міністрів України користується правом законодавчої ініціативи й бере активну участь у розробці законопроектів.

4. ПОВНОВАЖЕННЯ ПРЕМ'ЄР-МІНІСТРА УКРАЇНИ
Прем'єр-міністр України призначається Президентом України за згодою Верховної Ради України.
Кандидатура майбутнього Прем'єр-міністра України обговорюється спочатку у відповідних комітетах Парламенту і може розглядатися також у депутатських групах (фракціях).
Згідно з чинним Регламентом Верховної Ради України кандидат на посаду Прем'єр-міністра України виступає з доповіддю про Програму майбутньої роботи Кабінету Міністрів України.
Якщо запропонована кандидатура не знайшла підтримки необхідної кількості депутатів, Президент України у десятиденний строк подає Верховній Раді України іншу кандидатуру. Рішення про згоду на призначення Прем'єр-Міністра України приймається таємним голосуванням народних депутатів і оформляється окремою постановою Верховної Ради України.
Стаття 114 Конституції України визначає, що Прем'єр-міністр України керує роботою Кабінету Міністрів України, спрямовує її на виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України.
Отже, Прем'єр-міністр України відіграє доволі важливу роль у визначенні основних напрямів діяльності Кабінету Міністрів, а також в організації його роботи. Саме Прем'єрміністр України добирає відповідних кандидатів на посади членів Кабінету Міністрів, керівників інших центральних органів виконавчої влади і подає їхні кандидатури Президенту України на призначення.
Прем'єр-міністр України розподіляє обов'язки між своїми заступниками, керує роботою уряду і головує на його засіданнях, здійснює представництво Кабінету Міністрів України у міжнародних зносинах, підписує акти Кабінету Міністрів України тощо. Він подає Президенту України пропозиції про структуру органів виконавчої влади, про утворення, реорганізацію та ліквідацію міністерств, інших центральних органів виконавчої влади в межах коштів, передбачених Державним бюджетом України на утримання цих органів.

ВИСНОВКИ
Таким чином, Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. урядом нашої держави. У своїй діяльності він керується Конституцією України, законами України, актами Президента України. Кабінет Міністрів відповідальний перед Президентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України.
До основних завдань Кабінету Міністрів України належать:
– забезпечення державного суверенітету та економічної самостійності України, здійснення внутрішньої та зовнішньої політики держави, виконання Конституції та законів України, актів Президента України;
– вжиття заходів до забезпечення прав і свобод людини та громадянина, створення сприятливих умов для вільного і гармонійного розвитку особистості;
– забезпечення проведення фінансової, цінової, інвестиційної і податкової політики; політики у сферах праці та зайнятості населення, соціального захисту, охорони здоров'я, освіти, науки культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування;
– розроблення і виконання загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку;
– забезпечення рівних умов для розвитку всіх форм власності; здійснення управління об'єктами державної власності відповідно до закону;
– здійснення заходів щодо забезпечення обороноздатності та національної безпеки України, громадського порядку, боротьби із злочинністю, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;
– організація і забезпечення провадження зовнішньоекономічної діяльності, митної справи;
– спрямування та координація діяльності міністерств, інших органів виконавчої влади, здійснення контролю за їх діяльністю.
Задача № 1
Після виборів народних депутатів України 31 березня 2002 р.,
22 квітня 2002 р. відбулися збори народних депутатів України, вибраних до складу підготовчої депутатської групи, які відкрив Іван Плющ.
1. Що за орган – підготовча депутатська група?
2. Хто і як формує підготовчу депутатську групу?
3. Хто відкриває збори підготовчої депутатської групи?
Відповідь:
Для розробки проекту плану пленарної роботи першої сесії Верховної Ради України нового скликання та проектів інших документів, що вносяться на першу сесію, підготовки пропозицій щодо організації її роботи, Голова Верховної Ради України попереднього скликання, а в разі його відсутності з об'єктивних причин, його Перший заступник організовує формування Підготовчої депутатської групи з числа новообраних народних депутатів України (ст. 13 Регламенту Верховної Ради України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 19.09.2008 р. № 547-V).
Підготовча група складається з депутатів, обраних по мажоритарних округах від Автономної Республіки Крим, областей та міст Києва і Севастополя та народних депутатів, обраних за списками політичних партій, виборчих блоків політичних партій.
Від кожних десяти депутатів делегується один представник. Якщо в області по мажоритарних округах обрано менше 10 депутатів, вони визначають теж одного депутата.
Делегують представників збори депутатів, які скликаються апаратом Верховної Ради України через звернення до відповідних голів: Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних рад, міст Києва та Севастополя не пізніше як на третій день після офіційного оголошення про обрання не менш як двох третин конституційного складу Верховної Ради України.
Протокол зборів, підписаний головуючим зборів та завірений головою відповідної ради, відразу надсилається Голові Верховної Ради України попереднього скликання.
В такому ж порядку делегують своїх представників до Підготовчої депутатської групи політичні партії, виборчі блоки партій, які подолали прохідний бар'єр, передбачений законом про вибори народних депутатів.
Протокол про делегування депутатів від політичних партій,виборчих блоків партій підписує голова зборів та завіряє керівник політичної партії або виборчого блоку партій.
Перше засідання Підготовчої депутатської групи скликає Голова Верховної Ради України попереднього скликання не пізніш як через 10 днів після офіційного оголошення про обрання не менш як дві третини конституційного складу Верховної Ради України.
Якщо Голова Верховної Ради України попереднього скликання, а у разі його відсутності його Перший заступник, заступник не скликає з будь-яких причин у зазначений термін засідання Підготовчої депутатської групи, народні депутати України, делеговані до складу Підготовчої групи, збираються на її засідання самостійно наступного дня після закінчення цього строку.
Підготовча депутатська група обирає із свого складу голову групи і здійснює роботу на засадах, встановлених для тимчасових спеціальних комісій Верховної Ради України (за винятком контрольних повноважень і права проведення закритих засідань).
Підготовча група припиняє свою діяльність після формування комітетів Верховної Ради України.

Задача № 2
За закон України "Про внесення змін до Конституції України" 08.12.2004 р. проголосувало понад 400 народних депутатів.
1. Яка процедура прийняття законопроекту про внесення змін до розділу І "Загальні засади", розділу ІІІ "Вибори. Референдум" і розділу XІІІ "Внесення змін до Конституції України"?
2. В чому різниця між процедурою прийняття законопроекту про внесення змін до розділів І, ІІІ, XІІІ та в інші розділи Конституції України. Чим це пояснюється?
Відповідь:
Законопроект про внесення змін до Конституції України може бути поданий до Верховної Ради України Президентом України або не менш як третиною народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України (ст. 154 Конституції України).
Законопроект про внесення змін до Конституції України, крім розділу І "Загальні засади", розділу ІІІ "Вибори. Референдум" і розділу XІІІ "Внесення змін до Конституції України", попередньо схвалений більшістю від конституційного складу Верховної Ради України, вважається прийнятим, якщо на наступній черговій сесії Верховної Ради України за нього проголосувало не менш як дві третини від конституційного складу Верховної Ради України (ст. 155 Конституції України).
Законопроект про внесення змін до розділу І "Загальні засади", розділу ІІІ "Вибори. Референдум" і розділу XІІІ "Внесення змін до Конституції України" подається до Верховної Ради України Президентом України або не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України і, за умови його прийняття не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України, затверджується всеукраїнським референдумом, який призначається Президентом України (ч. 1 ст. 156 Конституції України).
Повторне подання законопроекту про внесення змін до розділів І, ІІІ і XІІІ Конституції України з одного й того самого питання можливе лише до Верховної Ради України наступного скликання.
Різниця між процедурою прийняття законопроекту про внесення змін в розділи І, ІІІ, XІІІ та в інші розділи Конституції України пояснюється особливою важливістю для усього українського народу тих положень Конституції України, які містять розділи І, ІІ і XІІІ.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Конституція України від 28.06.1996 р. №254к96-ВР в ред. від 15.10.2008 р.
2. Про Кабінет Міністрів України: Закон України від 21.12.2006 р.
№ 279-VІ в ред. від 16.05.2008 р.
3. Регламент Верховної Ради України, затверджений Постановою Верховної Ради України від 19.09.2008 р. № 547-VІ
4. Конституційне право України: Підручник / Под ред.
В. Ф. Погорілка. – К.: Наукова думка, 2004. – 732 с.
5. Кравченко В. В. Конституційне право України: Навч. посібник. – 3-тє вид., доп. – К.: Атіка, 2006. – 568 с.
6. Політична система сучасної України: Особливості становлення, тенденції розвитку. – К.: Парламентське видавництво, 2007. – 240 с.
7. Фрицький О. Ф. Конституційне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 356 с.
8. Цибулько В. Уряд України: очікування й можливості // Визвольний шлях: Суспільно-політичний і літературний місячник. – 2006. – Кн. 9 (630). – С. 3 – 9.