Кр КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ.

КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з дисципліни "Конституційне право України"
на тему: КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ: СКЛАД, ПОРЯДОК ФОРМУВАННЯ, ПОВНОВАЖЕННЯ

ПЛАН

Вступ 3
1. Місце Кабінету Міністрів України у системі виконавчої влади 5
2. Порядок формування та склад Кабінету Міністрів України 6
3. Основи компетенції Кабінету Міністрів України 10
4. Керівництво Кабінетом Міністрів України 19
Висновки 21
Задача № 1 24
Задача № 2 26
Список використаної літератури 28

ВСТУП
Згідно з Конституцією України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, яку складають центральні і місцеві органи виконавчої влади. Як вищий колегіальний орган, він здійснює владу як безпосередньо, так і через центральні та місцеві органи виконавчої влади, спрямовуючи та контролюючи їх діяльність.
Визначення Кабінету Міністру як вищого органу виконавчої влади відображає його роль і місце не лише у системі органів виконавчої влади, а й у системі державної влади України в цілому, характеризує його як орган, який здійснює виконання законів Верховної Ради України та нормативних актів Президента України [4, с. 506].
Правове положення Кабінету Міністрів визначається Конституцією України; законами Верховної Ради України; нормативними актами Президента України і Кабінету Міністрів України.
Як вищий орган виконавчої влади Кабінет Міністрів очолює єдину систему виконавчої влади в Україні; забезпечує у відповідності з Конституцією здійснення функцій і повноваження виконавчої влади на території України; спрямовує діяльність міністерств та інших органів виконавчої влади; самостійно вирішує питання, які віднесені до його відання Конституцією України, законами Верховної Ради та указами Президента України.
У межах своєї компетенції Кабінет Міністрів організовує виконання нормативних актів, міжнародних договорів, конвенцій та угод, здійснює контроль за їх виконанням органами виконавчої влади та приймає відповідні заходи щодо усунення їх порушень.
Кабінет Міністрів відповідальний перед Президентом України і у своїй діяльності керується його актами (ст. 113 Конституції України). Одночасно він підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України, але у межах, визначених Конституцією України.
У наданій контрольній роботі з'ясовується місце Кабінету Міністрів України у системі виконавчої влади, визначається порядок формування та склад Кабінету Міністрів України, розглядаються основи компетенції Кабінету Міністрів України, говориться також про те, як здійснюється керівництво Кабінетом Міністрів України.

1. МІСЦЕ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ У СИСТЕМІ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ
Вищим органом у системі органів виконавчої влади в Україні є Кабінет Міністрів України, який очолює систему органів виконавчої влади, є Урядом України, що здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства й інші центральні органи виконавчої влади, Раду Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів. Він відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених Конституцією України (ст. 113 Конституції України).
Отже, Кабінет Міністрів України – це вищий орган у системі органів виконавчої влади, відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України, що керується у своїй діяльності Конституцією, законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України [7, с. 20].
В умовах реалізації в Україні конституційно-правової реформи Кабінет Міністрів України набуває якісно нового конституційного статусу і перетворюється в один із найбільш впливових вищих органів державної влади, поряд з Верховною Радою України та Президентом України [5, c. 325].
По суті, Кабінет Міністрів України набуває значної політичної ваги і трансформується в центральний орган виконавчої влади, що формується, а відтак – і репрезентує функції коаліції депутатських фракцій, до складу якої входить більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України. Тобто Кабінет Міністрів України перетворюється з технологічного органу державної влади в політичний [5, с. 326].
Ключовою політичною фігурою в державі стає голова Кабінету Міністрів України – Прем'єр-міністр України.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" від 21.12.2006 р. № 279-VІ в ред. від 17.03.2009 р. до складу Кабінету Міністрів України входять Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр України, віце-прем'єр-міністри та міністри України.
Загальна чисельність членів Кабінету Міністрів України встановлюється Верховною Радою України виходячи з його посадового складу на підставі подання про призначення на посади членів Кабінету Міністрів України відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 9 Закону України "Про Кабінет Міністрів України".
Посади членів Кабінету Міністрів України належать до політичних посад, на які не поширюється законодавство про державну службу та трудове законодавство. Особливості проходження служби на цих посадах визначаються законом [4, с. 508].
Статус членів Кабінету Міністрів України визначається Конституцією України та іншими законами України.
Не допускається прирівняння будь-яких посад в органах державної влади за статусом до посад членів Кабінету Міністрів України.
2. ПОРЯДОК ФОРМУВАННЯ ТА СКЛАД КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
Порядок формування Кабінету Міністрів України визначається ст. ст. 8 та 9 Закону України "Про Кабінет Міністрів України".
Відповідно до статті 8 цього Закону Прем'єр-міністр України призначається на посаду Верховною Радою України за поданням Президента України.
Подання про призначення Верховною Радою України на посаду Прем'єр-міністра України Президент України вносить за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України, сформованої відповідно до ст. 83 Конституції України, в строк не пізніше ніж на п'ятнадцятий день після надходження такої пропозиції.
У разі невнесення Президентом України до Верховної Ради України подання про призначення на посаду Прем'єр-міністра України у строк, визначений Конституцією України, подання про призначення на зазначену посаду вносить до Верховної Ради України коаліція депутатських фракцій у Верховній Раді України.
Рішення коаліції про внесення до Верховної Ради України подання про призначення Прем'єр-міністра України приймається на загальних зборах коаліції та підписується керівниками депутатських фракцій, що входять до складу коаліції.
Подання про призначення Прем'єр-міністра України підписується керівниками депутатських фракцій, що входять до складу коаліції, та оголошується на пленарному засіданні Верховної Ради України особою, уповноваженою рішенням коаліції депутатських фракції у Верховній Раді України.
До подання про призначення на посаду Прем'єр-міністра України додаються відомості про:
1) освіту;
2) фах;
3) трудову діяльність і найсуттєвіші факти біографії;
4) декларацію про доходи;
5) членство у керівному органі чи наглядовій раді підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку.
Усі відомості подаються державною мовою і власноручно підписуються кандидатом на посаду Прем'єр-міністра України.
Кандидат на посаду Прем'єр-міністра України за пропозицією депутатських фракцій (фракції) до розгляду питання на пленарному засіданні Верховної Ради України зустрічається з депутатськими фракціями та відповідає на їх запитання.
Кандидат на посаду Прем'єр-міністра України виступає на пленарному засіданні Верховної Ради України з програмною заявою та відповідає на запитання народних депутатів України.
Голосування у Верховній Раді України щодо призначення Прем'єр-міністра України проводиться у поіменному режимі. Рішення приймається більшістю від конституційного складу Верховної Ради України і оформляється постановою Верховної Ради України.
Призначення на посаду членів Кабінету Міністрів України відбувається відповідно до ст. 9 Закону України "Про Кабінет Міністрів України".
Члени Кабінету Міністрів України, крім Міністра оборони України і Міністра закордонних справ України, призначаються на посаду Верховною Радою України за поданням Прем'єр-міністра України. Міністр оборони України і Міністр закордонних справ України призначаються на посаду Верховною Радою України за поданням Президента України, яке вноситься не пізніше ніж на п'ятнадцятий день після одержання пропозиції коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України щодо кандидатури на посаду Прем'єр-міністра України.
Пропозиції щодо кандидатур для призначення на посади членів Кабінету Міністрів України вносить коаліція депутатських фракцій у Верховній Раді України. Подання про призначення на посаду Міністра оборони України і Міністра закордонних справ України вносить Президент України. Подання про призначення на посаду інших членів Кабінету Міністрів України вносить Прем'єр-міністр України.
У разі невнесення Президентом України до Верховної Ради України кандидатур на посади Міністра оборони України чи Міністра закордонних справ України у строк, визначений ч. 1 ст. 9 Закону України "Про Кабінет Міністрів України", подання про призначення на відповідні посади вносить до Верховної Ради України коаліція депутатських фракцій у Верховній Раді України.
Рішення коаліції про внесення до Верховної Ради України подання про призначення Міністра оборони України та Міністра закордонних справ України приймається на загальних зборах коаліції та підписується керівниками депутатських фракцій, що входять до складу коаліції.
Подання про призначення Міністра оборони України та Міністра закордонних справ України підписуються керівниками депутатських фракцій, що входять до складу коаліції, та оголошуються на пленарному засіданні особою, уповноваженою рішенням коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України.
Подання про призначення членів Кабінету Міністрів України, зазначені у частинах першій та другій цієї статті, щодо кандидатів на відповідні посади вносяться разом з відомостями про:
1) освіту;
2) фах;
3) трудову діяльність і найсуттєвіші факти біографії;
4) декларацію про доходи;
5) участь у керівному органі чи наглядовій раді підприємств чи організацій, які мають на меті отримання прибутку.
Подання Прем'єр-міністра України, Президента України чи коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України про призначення на посаду членів Кабінету Міністрів України під час його формування можуть вноситися як списком, так і окремо на кожного члена Кабінету Міністрів України. На кожну посаду пропонується одна кандидатура. Верховна Рада України розглядає подання та призначає на посаду членів Кабінету Міністрів України.
Кандидатура на посаду члена Кабінету Міністрів України вважається відхиленою, якщо Верховна Рада України не прийняла рішення про її призначення на посаду члена Кабінету Міністрів України.
У разі відхилення Верховною Радою України кандидатури на посаду члена Кабінету Міністрів України у семиденний строк вноситься подання кандидатури на зазначену посаду.
Призначення на вакантну посаду члена Кабінету Міністрів України (крім Прем'єр-міністра України) здійснюється в порядку, встановленому ч. ч. 1, 2, 3, 4, 6 і 7 ст. 9 Закону України "Про Кабінет Міністрів України".
3. ОСНОВИ КОМПЕТЕНЦІЇ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
Діяльність Кабінету Міністрів України грунтується на принципах верховенства права, законності, поділу державної влади, колегіальності, науковості та гласності.
Кабінет Міністрів України дотримується вимог утвердження та гарантування прав і свобод людини, відповідальності держави перед громадянами за забезпечення їм гідних умов життя, здійснює виконавчу владу у межах, встановлених Конституцією і законами України, незалежно від органів законодавчої та судової влади [5, с. 328].
Як колегіальний орган Кабінет Міністрів приймає рішення після обговорення питань на своїх засіданнях. Неприпустимим є неправомірне втручання будь-яких органів, посадових осіб, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян у здійснення функцій, віднесених до відання Кабінету Міністрів України [7, с. 43].
Діяльність Кабінету Міністрів України спрямовується на забезпечення інтересів Українського народу шляхом виконання Конституції та законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України та виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України, вирішення питань державного управління у сфері економіки та фінансів, соціальної політики, праці та зайнятості, охорони здоров'я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки, природокористування, правової політики, законності, забезпечення прав і свобод людини та громадянина, протидії корупції, розв’язання інших завдань внутрішньої і зовнішньої політики, цивільного захисту, національної безпеки та обороноздатності.
Кабінет Міністрів України здійснює постійний контроль за виконанням органами виконавчої влади Конституції України та інших актів законодавства України, вживає заходів щодо усунення недоліків у роботі зазначених органів [4, с. 509].
Конституцією України визначається коло функцій і повноважень Кабінету Міністрів. Йому властиві такі функції, як виконавча, бюджетно-фінансова, державного програмування розвитку України, організаційна, державного контролю та ін. [7, с. 23].
Згідно з Конституцією України Кабінет Міністрів України:
– забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України;
– вживає заходів щодо реалізації прав і свобод людини і громадянина, забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування;
– розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України;
– забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності, здійснює управління об'єктами державної власності.
Кабінет Міністрів України:
1) у сфері економіки та фінансів:
– забезпечує проведення державної економічної політики, здійснює прогнозування та державне регулювання національної економіки;
– забезпечує розроблення і виконання загальнодержавних програм економічного та соціального розвитку;
– визначає доцільність розроблення та виконання державних цільових програм з урахуванням загальнодержавних пріоритетів;
– здійснює відповідно до закону управління об'єктами державної власності, в тому числі корпоративними правами, делегує в установленому законом порядку окремі повноваження щодо управління зазначеними об'єктами міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, місцевим державним адміністраціям та відповідним суб'єктам господарювання;
– забезпечує розроблення і виконання державних програм приватизації;
– подає Верховній Раді України пропозиції стосовно визначення переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації;
– сприяє розвитку підприємництва на засадах рівності перед законом усіх форм власності та забезпеченню соціальної спрямованості національної економіки, здійснює заходи щодо демонополізації та антимонопольного регулювання економіки, розвитку конкуренції та ринкової інфраструктури;
– забезпечує розроблення і виконання програм структурної перебудови галузей національної економіки та інноваційного розвитку, здійснює заходи, пов'язані з реструктуризацією та санацією підприємств і організацій, забезпечує проведення державної промислової політики, визначає пріоритетні галузі промисловості, які потребують прискореного розвитку;
– забезпечує захист та підтримку національного товаровиробника;
– визначає обсяги продукції (робіт, послуг) для державних потреб, порядок формування та розміщення державного замовлення на її виробництво, вирішує відповідно до законодавства інші питання щодо задоволення державних потреб у продукції (роботах, послугах);
– утворює згідно із законом державні резервні фонди фінансових і матеріально-технічних ресурсів та приймає рішення про їх використання;
– забезпечує проведення державної аграрної політики, продовольчу безпеку держави;
– забезпечує проведення державної фінансової та податкової політики, сприяє стабільності грошової одиниці України;
– розробляє проекти законів про Державний бюджет України та про внесення змін до Державного бюджету України, забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання;
– приймає рішення про використання коштів резервного фонду Державного бюджету України;
– обслуговує державний борг України, приймає рішення про випуск державних внутрішніх та зовнішніх позик, державних грошово-речових лотерей;
– організовує державне страхування;
– забезпечує проведення державної політики цін, здійснює державне регулювання ціноутворення;
– забезпечує проведення зовнішньоекономічної політики України, здійснює в межах, визначених законом, регулювання зовнішньоекономічної діяльності;
– організовує митну справу;
– організовує роботу із складення платіжного балансу і зведеного валютного плану України, забезпечує раціональне використання державних валютних коштів;
– виступає гарантом щодо позик, які у визначених законом про Державний бюджет України межах надаються іноземними державами, банками, фінансовими міжнародними організаціями, а в інших випадках – відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
2) у сферах соціальної політики, охорони здоров'я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій :
– забезпечує проведення державної соціальної політики, вживає заходів щодо підвищення реальних доходів населення та забезпечує соціальний захист громадян;
– забезпечує підготовку проектів законів щодо державних соціальних стандартів та соціальних гарантій;
– забезпечує розроблення та виконання державних програм соціальної допомоги, вживає заходів щодо зміцнення матеріально-технічної бази закладів соціального захисту інвалідів, пенсіонерів та інших непрацездатних і малозабезпечених верств населення;
– забезпечує проведення державної політики зайнятості населення, розроблення та виконання відповідних державних програм, вирішує питання профорієнтації, підготовки та перепідготовки кадрів, регулює міграційні процеси;
– забезпечує проведення державної політики у сферах охорони здоров'я, санітарно-епідемічного благополуччя, охорони материнства та дитинства, освіти, фізичної культури і доступність для громадян послуг медичних, освітніх та фізкультурно-оздоровчих закладів;
– забезпечує проведення державної політики у сферах культури, етнонаціонального розвитку України і міжнаціональних відносин, охорони історичної та культурної спадщини, всебічного розвитку і функціонування державної мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України;
– створює умови для вільного розвитку мов корінних народів і національних меншин України, сприяє задоволенню національно-культурних потреб українців, які проживають за межами України;
– забезпечує розроблення і здійснення заходів щодо створення матеріально-технічної бази та інших умов, необхідних для розвитку охорони здоров'я, освіти, культури і спорту, туристичного та рекреаційного господарства;
– проводить державну політику у сфері інформатизації, сприяє становленню єдиного інформаційного простору на території України;
– забезпечує проведення науково-технічної політики, розвиток і зміцнення науково-технічного потенціалу України, розроблення і виконання загальнодержавних науково-технічних програм;
– вживає заходів щодо вдосконалення державного регулювання у науково-технічній сфері, стимулювання інноваційної діяльності підприємств, установ та організацій;
– визначає порядок формування та використання фондів для науково-технічної діяльності;
– забезпечує проведення державної політики у сфері охорони природи, екологічної безпеки та природокористування;
– забезпечує розроблення та виконання державних і міждержавних екологічних програм;
– здійснює в межах своїх повноважень державне управління у сфері охорони та раціонального використання землі, її надр, водних ресурсів, рослинного і тваринного світу, інших природних ресурсів;
– приймає рішення про обмеження, тимчасову заборону (зупинення) або припинення діяльності підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності у разі порушення ними законодавства про охорону праці та навколишнього природного середовища;
– координує діяльність органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, пов'язану з охороною навколишнього природного середовища, виконанням державних, регіональних і міждержавних екологічних програм;
– забезпечує здійснення заходів, передбачених державними програмами ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, приймає рішення з питань ліквідації наслідків інших аварій, а також пожеж, катастроф, стихійного лиха;
3) у сферах правової політики, законності, забезпечення прав і свобод людини та громадянина:
– забезпечує проведення державної правової політики;
– здійснює контроль за додержанням законодавства органами виконавчої влади, їх посадовими особами, а також органами місцевого самоврядування з питань виконання ними делегованих повноважень органів виконавчої влади;
– вживає заходів щодо захисту прав і свобод, гідності, життя і здоров'я людини та громадянина від протиправних посягань, охорони власності та громадського порядку, забезпечення пожежної безпеки, боротьби із злочинністю, протидії корупції;
– вживає заходів щодо забезпечення виконання судових рішень органами виконавчої влади та їх керівниками;
– створює умови для вільного розвитку і функціонування системи юридичних послуг та правової допомоги населенню;
– забезпечує фінансування видатків на утримання судів у межах, визначених законом про Державний бюджет України, та створює належні умови для функціонування судів та діяльності суддів;
– організовує фінансове і матеріально-технічне забезпечення діяльності правоохоронних органів, соціальний захист працівників зазначених органів та членів їх сімей;
4) у сфері зовнішньої політики:
– забезпечує у межах своїх повноважень зовнішньополітичну діяльність України, розробляє та затверджує державні програми в цій сфері, погоджує програми перебування офіційних закордонних делегацій, до складу яких входять представники Кабінету Міністрів України, та інші пов'язані з цим документи;
– забезпечує відповідно до закону про міжнародні договори вирішення питань щодо укладення та виконання міжнародних договорів України;
– приймає рішення про придбання за кордоном у власність України нерухомого майна (будівництва, реконструкції об'єктів) для потреб закордонних дипломатичних установ України;
5) у сфері національної безпеки та обороноздатності:
– забезпечує охорону та захист державного кордону і території України;
– вживає заходів щодо зміцнення національної безпеки України, розробляє та затверджує державні програми з цих питань;
– вживає заходів щодо забезпечення боєздатності Збройних Сил України, визначає у межах бюджетних асигнувань на оборону чисельність громадян України, які підлягають призову на строкову військову службу і навчальні збори;
– вживає заходів щодо забезпечення обороноздатності України, оснащення Збройних Сил України та інших утворених відповідно до закону військових формувань;
– вирішує питання соціальних і правових гарантій для військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей;
– здійснює керівництво єдиною системою цивільного захисту України, мобілізаційною підготовкою національної економіки та переведенням її на режим роботи в умовах надзвичайного чи воєнного стану;
– вирішує питання забезпечення участі військовослужбовців України в миротворчих акціях у порядку, визначеному законом;
– визначає пріоритетні напрями розвитку оборонно-промислового комплексу;
6) у сфері вдосконалення державного управління та державної служби:
– організовує проведення єдиної державної політики у сфері державної служби;
– здійснює заходи щодо кадрового забезпечення органів виконавчої влади;
– розробляє і здійснює заходи, спрямовані на вдосконалення системи органів виконавчої влади з метою підвищення ефективності їх діяльності та оптимізації витрат, пов'язаних з утриманням апарату управління;
– утворює, реорганізовує та ліквідує міністерства та інші центральні органи виконавчої влади відповідно до закону в межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання органів виконавчої влади, затверджує положення про зазначені органи; призначає постійного представника Кабінету Міністрів України у Конституційному Суді України;
– застосовує дисциплінарні стягнення до керівників органів виконавчої влади та їх заступників, які є державними службовцями;
– затверджує граничну чисельність працівників органів виконавчої влади;
– визначає умови оплати праці працівників бюджетних установ та підприємств державного сектору економіки, а також грошового забезпечення військовослужбовців (осіб рядового і начальницького складу).
Кабінет Міністрів України здійснює також інші повноваження, визначені Конституцією та законами України.
Кабінет Міністрів України може в разі потреби передавати окремі свої повноваження центральним та місцевим органам виконавчої влади, якщо це не заборонено законом, з одночасною передачею їм фінансових і матеріальних ресурсів, необхідних для належного виконання таких повноважень.
Кабінет Міністрів України контролює здійснення переданих ним повноважень, несе відповідальність за результати їх здійснення.
4. КЕРІВНИЦТВО КАБІНЕТОМ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
Роботою Кабінету Міністрів керує Прем'єр-міністр. Він спрямовує її на виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів, схваленої Верховною Радою України та інших завдань, покладених на Кабмін, спрямовує та координує діяльність Першого віце-прем'єр-міністра, віце-прем'єр-міністрів, міністрів, керівників інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, які забезпечують виконання покладених на них завдань відповідно до їх повноважень.
Міністри як члени Кабінету Міністрів беруть участь у розробленні та виконанні Програми діяльності Кабінету Міністрів, реалізації державної політики у доручених їм сферах державного управління, здійснюють управління в цих сферах, спрямовують і координують діяльність інших органів виконавчої влади з питань, віднесених до їх відання.
Члени Кабінету Міністрів не можуть діяти всупереч офіційної позиції Кабміну.
Члени Уряду представляють Україну у міжнародних і міждержавних організаціях, ведуть міжнародні переговори, беруть участь в інших міжнародних заходах, підписують в установленому порядку міжнародні договори України, при чому Прем'єр-міністр і Міністр закордонних справ мають право вести переговори і підписувати міжнародні договори України без спеціальних повноважень. Іншим членам Кабміну такі повноваження надаються розпорядженням Кабінету Міністрів або за його дорученням – актом Міністерства закордонних справ.
Діяльність Кабінету Міністрів України забезпечується Секретаріатом Кабінету Міністрів України.
Основними завданнями Секретаріату є організаційне, експертно-аналітичне, правове, інформаційне, матеріально-технічне та інше забезпечення Кабінету Міністрів України. Секретаріат діє на підставі Положення, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.
Акти Кабінету Міністрів, що мають нормативний характер, видаються у формі постанов, а акти з оперативних, організаційно-розпорядчих та інших питань, які не мають нормативного характеру, видаються у формі розпоряджень.
Постанови і розпорядження підписуються Прем'єр-міністром і діють з моменту їх прийняття, якщо не встановлено пізніший термін набрання ними чинності, але акти, що визначають права й обов'язки громадян, вступають в дію не раніше дня їх опублікування в офіційних друкованих виданнях. Акти Кабінету Міністрів України можуть бути скасовані Президентом України. Вони втрачають чинність в разі визнання їх неконституційності на підставі рішення Конституційного Суду України.
ВИСНОВКИ
Підсумовуючи викладене у контрольній роботі, можна зазначити таке.
Конституційно-правовий статус Кабінету Міністрів України як уряду України обумовлює дві його основні функції, а саме:
1) керівництво та спрямовування виконавчо-розпорядчої діяльності в різних сферах державного життя;
2) спрямовування і координація діяльності органів виконавчої влади, контроль за їх діяльністю.
Характеризуючи місце Кабінету Міністрів України в конституційній системі органів державної влади, необхідно виділити найбільш суттєві риси та особливості, які, по-перше, притаманні системі органів виконавчої влади в цілому, котру очолює Кабінет Міністрів України, по-друге, відрізняють уряд від інших органів виконавчої влади, по-третє, визначають його взаємовідносини з Верховною Радою України та Президентом України.
У системі поділу влади уряд здійснює державну владу поряд з іншими органами державної влади: главою держави, законодавчими та судовими органами. Втім, предмет і сфера діяльності уряду мають свої особливості порівняно з іншими органами. Так, на відміну від органів законодавчої влади уряд не приймає законів, а організує їх виконання, забезпечує управління державним апаратом.
Система органів виконавчої влади, яку очолює уряд, характеризується підпорядкованістю "по вертикалі" (нижчі органи і посадові особи підпорядковані вищим), що дозволяє забезпечити реалізацію управлінських функцій та виконання не лише рішень парламенту і глави держави, а й рішення вищих органів і посадових осіб виконавчої влади (акти нижчих органів можуть бути скасовані вищими).
У системі органів виконавчої влади положення Кабінету Міністрів України характеризується такими рисами:
1) згідно з Конституцією України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. З цього конституційного положення випливає, що уряд здійснює керівництво органами виконавчої влади, забезпечуючи при цьому об'єднання, координацію та погодженість їх діяльності;
2) Кабінет Міністрів України є загальнодержавним органом виконавчої влади загальної компетенції, його діяльність поширюється на всю територію України, а компетенція охоплює практично всі найважливіші питання, віднесені, згідно з принципом поділу влади, до сфери виконавчої влади. За характером компетенції в системі органів виконавчої влади більше немає органів, подібних до уряду;
3) Кабінет Міністрів України – це колегіальний орган виконавчої влади, тобто він працює в системі колегіального прийняття рішень. До складу Кабінету Міністрів України згідно з ч. 1 ст. 114 Конституції України входять: Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр, три віце-прем'єр-міністри, міністри.
В Конституції України здійснено спробу визначити самостійний конституційний статус Прем'єр-міністра України шляхом наділення його власними повноваженнями. Так, до його відання Конституція України відносить:
– формування пропозицій щодо персонального складу Кабінету Міністрів України (крім пропозицій на посади Міністра оборони України та Міністра закордонних справ України);
– формування пропозицій щодо призначення на посади та звільнення з посад керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України;
– керівництво роботою Кабінету Міністрів України, спрямування її на виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України.
Необхідно підкреслити, що посади Прем'єр-міністра України, Першого віце-прем'єр-міністра, віце-прем'єр-міністрів, міністрів за характером повноважень, порядком призначення на посади та звільнення з посад відносяться до політичних і не належать до категорій посад державних службовців, визначених Законом України "Про державну службу".

Задача № 1
Після виборів народних депутатів України 31 березня 2002 р., 22 квітня 2002 р. відбулися збори народних депутатів України, вибраних до складу підготовчої депутатської групи, які відкрив Іван Плющ.
1. Що за орган – підготовча депутатська група?
2. Хто і як формує підготовчу депутатську групу?
3. Хто відкриває збори підготовчої депутатської групи?

Як випливає із положень ст. 13 Регламенту Верховної Ради України, затвердженого постановою ВРУ від 19.09.2008 р. № 547-VІ (далі – Регламент) для розробки проекту плану пленарної роботи першої сесії Верховної Ради України нового скликання та проектів інших документів, що вносяться на першу сесію, підготовки пропозицій щодо організації її роботи, Голова Верховної Ради України попереднього скликання, а в разі його відсутності з об'єктивних причин, його Перший заступник організовує формування Підготовчої депутатської групи з числа новообраних народних депутатів України.
Підготовча депутатська група складається з депутатів обраних по мажоритарних округах від АРК, областей та міст Києва і Севастополя й народних депутатів обраних за списками політичних партій, виборчих блоків політичних партій. Від кожних десяти депутатів делегується один представник. Якщо в області по мажоритарних округах обрано менше 10 депутатів, вони теж визначають одного депутата.
Делегують представників збори депутатів, які скликаються апаратом Верховної Ради України через звернення до відповідних голів: Верховної Ради АРК, обласних рад, міст Києва та Севастополя не пізніше як на третій день після офіційного оголошення про обрання не менш як двох третин конституційного складу Верховної Ради України.
Перше засідання Підготовчої депутатської групи скликає Голова Верховної Ради України попереднього скликання не пізніш як через 10 днів після офіційного оголошення про обрання не менш як дві третини конституційного складу Верховної Ради України.
Якщо Голова Верховної Ради України попереднього скликання, а у разі його відсутності його Перший заступник, заступник не скликає з будь-яких причин у зазначений термін засідання Підготовчої депутатської групи, народні депутати України, делеговані до складу Підготовчої групи, збираються на її засідання самостійно наступного дня після закінчення цього строку.
Підготовча депутатська група обирає із свого складу голову групи і здійснює роботу на засадах, встановлених для тимчасових спеціальних комісій Верховної Ради України (за винятком контрольних повноважень і права проведення закритих засідань). Підготовча група припиняє свою діяльність після формування комітетів Верховної Ради України.

Задача № 2

За закон України "Про внесення змін до Конституції України" 08.12.2004 р. проголосувало понад 400 народних депутатів.
1. Яка процедура прийняття законопроекту про внесення змін до розділу І "Загальні засади", розділу ІІІ "Вибори. Референдум" і розділу XІІІ "Внесення змін до Конституції України"?
2. В чому різниця між процедурою прийняття законопроекту про внесення змін до розділів І, ІІІ, XІІІ та в інші розділи Конституції України. Чим це пояснюється?

Законопр