Кр ПРОБЛЕМИ РЕАЛІЗАЦІЇ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ.

ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ
з дисципліни "Конституційне право"
на тему:
ПРОБЛЕМИ РЕАЛІЗАЦІЇ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ

ЗМІСТ

Вступ 3
1. Поняття реалізації Конституції 5
2. Форми (структура), механізм та фактори реалізації Конституції 6
3. Окремі проблеми реалізації Конституції України 11
Висновки 15
Список використаної літератури 16
Тести 18
Кросворд 26

ВСТУП
Конституція несе могутній заряд, який на практиці має бути переведений у площину конкретних дій різноманітних суб'єктів. Тому проблема реалізації Конституції має важливе теоретичне й практичне значення, тим більш, що можна говорити про реалізацію Конституції в цілому, реалізацію деяких конституційних інститутів і реалізацію конкретних конституційних норм.
Конституція поширює свій вплив на всі без винятку інститути суспільства й держави, причому всі державні та громадські органи, громадяни і будь-які особи, що перебувають на території країни, повинні поважати її, безперечно виконувати всі її приписи. В цьому полягає загальнообов'язковість Конституції, її імперативно-владний характер тощо.
Механізм реалізації Конституції є надзвичайно складним і багатогранним, він включає різноманітні канали: політичний, економічний, соціальний, ідеологічний, юридичний, виховний, психологічний тощо. Як Основний Закон суспільства й держави Конституція регулює найбільш високий рівень поведінки – спосіб життєдіяльності суспільства. Такий загальноконституційний рівень зумовлює узгодженість основних інститутів Конституції, їх збалансованість і взаємодію.
Реалізацію Конституції України не можна зводити до окремих дій у межах конкретного юридичного процесу. Вона значно глибше й грунтовніше. Сутність такої реалізації визначається, насамперед, соціальним призначенням Конституції, яка поєднує якості нормативного акта й політико-правового документа.
Інакше кажучи, реалізація Конституції в єдності всіх її сторін забезпечує не лише конкретні правові результати, бажану поведінку суб'єктів конституційно-правових відносин, а й досягнення цілей та інтересів конституційного регулювання. Такими соціальними інтересами є здійснення повновладдя українського народу, його консолідація, забезпечення вищого розвитку всіх етносів, що проживають на території республіки, реалізація різноманітних економічних, соціальних, екологічних та інших програм, забезпечення прав і свобод громадян України тощо.
Отже реалізація Конституції України в цілому, її окремих норм – не що інше, як досягнення конституційних цілей та інтересів шляхом правомірної діяльності суб'єктів конституційного права.
Саме проблемам реалізації Конституції України присвячена надана робота.


1. ПОНЯТТЯ РЕАЛІЗАЦІЇ КОНСТИТУЦІЇ
Питання реалізації Конституції завжди перебувають у центрі уваги вчених-юристів, особливо конституціоналістів. Необхідність чіткої реалізації конституційних положень вимагає створення відповідної теорії, яка могла би давати відповідь на запитання: що робити для досягнення мети (реалізації) [5, с. 11].
Як відомо, нарівні з поняттям "реалізація Контитуції" у юридичній літературі використовується також термін "дія Конституції", який у багатьох випадках розглядається як синонім "реалізації".
Утім, при існуючій лексичній близькості обох понять необхідно звернути увагу на змістову різницю між ними.
Справа в тому, що Конституція діє протягом усього часу, поки вона має чинність. Це – постійний фактор державно-правового впливу на розвиток суспільства і держави. Що стосується реалізації Конституції, то цим поняттям охоплюється система заходів, спрямованих на перетворення в життя чинної Конституції. При цьому мова іде про систематичну, постійну, цілеспрямовану діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, громадян та їх об'єднань тощо [8, с. 20].
Відзначимо проте, що безпосередня дія Конституції майже не сприймається практикою. У практичній діяльності випадки вирішення конкретних справ з посиланням на Конституцію зустрічаються вкрай рідко [9, с. 8].
Реалізація Конституції, її основних норм та положень в усіх сферах суспільного та державного життя є основною для ефективного їх функціонування, розвитку та діяльності.
Реалізація Конституції – це перетворення, втілення конституційних норм у фактичній діяльності організацій, органів, посадових осіб і громадян [13, с. 98].
Реалізація Конституції України здійснюється на основі самої Конституції та інших нормативно-правових актів, які прийняті державою з цією метою. Процес реалізації Конституції проявляється у таких процесах: реалізація Конституції у законодавчій, виконавчій, судовій діяльності, діяльності державних органів, місцевого самоврядування, через встановлення правил поведінки в суспільстві, визначенні основних правил діяльності установ та організацій, що діють в суспільстві. Також реалізація здійснюється через захист прав та свобод людини та інші напрямки.
2. ФОРМИ (СТРУКТУРА), МЕХАНІЗМ ТА ФАКТОРИ РЕАЛІЗАЦІЇ КОНСТИТУЦІЇ
Форма реалізації Конституції – це:
а) додержання всіх її положень, принципів і норм всіма органами державної влади, місцевого самоврядування, посадовими особами та громадянами;
б) забезпечення повної реалізації прав та свобод людини і громадянина;
б) незалежне застосування положень Конституції при здійсненні своїх функцій і повноважень органами державної влади шляхом прийняття законів, актів Президента, Актів Уряду тощо [13, с. 99].
Основними формами реалізації Конституції України є: дотримання, використання, виконання і застосування (схема 2.1).
 

Схема 2.1 Основні форми реалізації Конституції України

Дотримання норм Конституції означає утримання від здійснення заборонених нею дій.
Дотримання – особливий обов'язок усіх державних органів, посадових осіб та громадян. І юридичні, і фізичні особи мають утримуватись від дій, заборонених нормами права. Тут реалізується їх пасивний обов'язок, коли дій не треба вчиняти, а достатньо утримуватись від їх здійснення. Це, природно, матеріалізується в забороняючих нормах, яких у Конституції України надзвичайно багато [2, с. 110].
Видом реалізації конституційних приписів є їх виконання, тобто обов'язкове здійснення передбачених законом тих чи інших дій.
У такому разі реалізуються активні правові обов'язки, зобов'язуючі конституційні норми. Наприклад, прийняття Закону України "Про Конституційний Суд України" З червня 1992 р. є виконанням ст. 112 Конституції України, яка започатковує видання такого Закону.
На виконання приписів Конституції України були прийняті десятки законів, які опосередковують відносини у сфері економіки, політики, оборони республіки тощо.
У Конституції України встановлені такі способи виконання норм (схема 2.2).

Схема 2.2 Способи виконання норм Конституції України

Норми Конституції реалізуються також шляхом їх використання, тобто здійснення учасниками конституційних відносин дозволених нормами права дій, здійснення ними своїх прав. Причому в таких випадках реалізуються уповноважуючі норми, які закріплюють основні права й свободи громадян, повноваження державних органів тощо [2, с. 110].
Використання конституційних норм можливе також при тлумаченні чинного законодавства.
Застосування – один із видів реалізації конституційних норм, де є чітко визначений адресат: органи державної влади, посадові особи та ін. Це – своєрідна форма реалізації конституційних норм, що відрізняється від інших форм змістом, суб'єктами та актами, які вони приймають [2, с. 111].
Застосування права – державно-владна діяльність щодо вирішення конкретних юридичних справ уповноваженими суб'єктами. Реалізується вона шляхом прийняття акта, який індивідуалізує і конкретизує загальнообов'язковий правовий принцип. Без акта застосування немає такої форми реалізації конституційних норм.
Показово, що неоднорідність конституційних норм (регулятивних, охоронних, установчих, норм-принципів) зумовлює різноманітність форм їх застосування. В одних випадках – це безпосереднє застосування, в інших – разом з нормами галузевого законодавства (опосередковане застосування) [3, с. 101].
Усі форми реалізації спрямовані на те, щоб перетворити в життя виражену в Конституції волю народу.
Механізм реалізації конституційних норм – це сукупність правових і інституційних елементів, з допомогою яких забезпечується на практиці втілення конституційних приписів [5, с. 84].
Механізм реалізації Конституції є надзвичайно складним і багатогранним, він включає такі канали (схема 2.3).

Схема 2.3 Канали механізму реалізації Конституції України

Механізм реалізації Конституції залежить не лише від юридичних засобів, за допомогою яких він діє. Він також має враховувати рівень політичної свідомості, культури населення; історію розвитку держави; настрої в суспільстві та інші чинники, які формуються серед населення держави [8, с. 22].
Механізм реалізації конституційних положень забезпечується й такими основними факторами (схема 2.4).

Схема 2.4 Основні фактори реалізації Конституції України

Без врахування перелічених факторів механізм реалізації Конституції не буде дієвим, адже не можна втілити норму Конституції в життя, якщо ця норма не відповідає дійсності, що склалася у суспільстві.
Важливим елементом механізму реалізації Конституції є державні структури, які забезпечують дотримання конституційних приписів.
3. ОКРЕМІ ПРОБЛЕМИ РЕАЛІЗАЦІЇ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ
Першочергове значення для реалізації Конституції мають конкретизація і розвиток її положень у поточному законодавстві. Це не означає суперечність положенню, згідно з яким Конституція – безпосередньо чинне право. В ній містяться статті, в яких зафіксована необхідність прийняття законів, спрямованих на розкриття їх змісту.
Статті такі можна поділити на дві групи:
а) статті, в яких прямо мова іде про необхідність прийняття відповідних законів, що перераховуються поіменно;
б) статті, в яких закріплено, що положення Конституції повинні бути конкретизовані в законах, але сам закон не називається.
Після введення в дію Конституції України 1996 р. Верховна Рада України як єдиний орган законодавчої влади в Україні повинна була прийняти майже 50 законів, які безпосередньо випливали з Основного Закону. Ідеться про базові закони в різних сферах соціальної практики.
Проте, на жаль, багато з них так і не були прийняті; значна кількість нормативно-правових актів не була приведена у відповідність до норм Конституції.
Неякісне регулювання, як влучно підкреслює проф. Ю. Тодика, може створити доволі складну соціально-політичну і психологічну ситуацію у суспільстві, призвести до конфронтації тощо [10, с. 43].
Проблема реалізації Конституції, зрозуміло, не вичерпується сферою правового розвитку законів і нормативно-правових актів. Ця проблема охоплює, по суті, всі сторони життя суспільства, включаючи виховання свідомості, правової культури, розширення і поглиблення демократії, підвищення рівня правозастосування та ін.
Проблему реалізації Конституції не можна зводити також лише до її дії як нормативно-правового акта. Вона має також безпосередній вплив на правосвідомість. У Конституції закладений значний творчий потенціал, який не вичерпується протягом усього терміну її дії. Під впливом норм Конституції складаються переконання людей про необхідність участі в управлінні державними і громадськими справами, дотримання правових норм, поваги до прав та законних інтересів громадян [5, с. 181].
Важливу роль у забезпеченні втілення на практиці принципів і норм Конституції України відіграє наукова розробка проблем реалізації Конституції [10, с. 42].
Усе вищесказане має безпосередню причетність до посилення стабільності Конституції. З моменту прийняття Конституції України 1996 р. й до сьогодні можна почути заклики про скасування посади Президента країни, перегляд положень Конституції стосовно власності, компетенції парламенту, а то й взагалі прийняття нової Конституції.
Це не що інше, як черговий прояв намагання деяких сил, які прагнуть влади, перекроїти Основний Закон "під себе". Таке спостерігалося й раніше, коли на початку 90-х років у Конституцію України були внесені поправки. Ці поправки, тим не менше, не зміцнили основи конституційного ладу і не лише не стали на перешкоді конституційній кризі, але в чомусь, можливо, навіть сприяли їй [8, с. 25].
Такі настрої шкодять Україні; з ними не можна домогтися її стабільного розвитку у демократичному напрямі в рамках права.
Ніхто не вважає чинну Конституцію вершиною правової досконалості. Проте небезпечною ілюзією є переконання, що постійні перекроювання Конституції, навіть із бажання "покращити" її, підуть суспільству на користь.
Щодо інших проблем реалізації Конституції України необхідно зазначити, що наша держава є досить молодою на шляху свого незалежного розвитку, тому виникає багато питань при реалізації її Основного Закону.
Першою з них є нестабільність, не лише політична, але й економічна. Цей факт заважає реалізації Конституції тим, що, наприклад, для ефективної її реалізації в суспільному житті необхідно втілювати основні права громадян в життя, а при політичній та економічній нестабільності це неможливо, оскільки, перш за все, необхідно зберегти ще й незалежність та самостійність держави.
Іншою проблемою є суспільство, яке звикло до того, що ним керують, визначають самостійно напрямки його розвитку, без урахування його думки. Наразі ж воно має звикнути до того, що в Україні розбудовується соціальна, правова держава, діяльність якої спрямована на захист свого населення, забезпечення його прав і свобод (ст. ст. 11, 12 Конституції України).
Цей принцип правової держави ще не достатньо розвинений в Україні, але без наполягання самого населення на забезпеченні його він не буде реалізовуватись й далі. До цього ще можна додати і низький рівень обізнаності суспільства загалом у державних справах.
Наступною проблемою є недостатність наукових досліджень різних політичних, соціальних та економічних проблем, що виникають на різних етапах розвитку держави.
Таким чином, при виникненні певного питання, у багатьох випадках воно залишається нерозв'язаним. Не ведеться пошук ефективних та найоптимальніших шляхів його вирішення.
Ще одним недоліком українського законодавства, який впливає на реалізацію Конституції є прогалини в праві.
Прогалина у праві – це повна або часткова відсутність у чинних нормативно-правових актах необхідних юридичних норм, тобто норм, які регулюють конкретні суспільні або владні відносини. Зазвичай ці прогалини виникають при регулюванні владних відносин.
Отже, у такій ситуації не може повністю реалізуватись принцип, кий закріплений у ст. 6 Конституції, де сказано, що влада здійснюється "на основі поділу на законодавчу, виконавчу та судову".
Не менш вагомим фактором є те, що український народ по-різному ставиться як до Конституції, до самої української державності, так і влади, що керує ним.
Влада в Україні обирається не за розумним зваженням тих характеристик конкретної особистості чи групи осіб, які претендують на управління державою, а за тим, наскільки ця особа підтримує конкретний регіон. Тобто присутні певні ознаки авторитаризму.
Отже, можна побачити, що при реалізації Конституції виникає багато проблем, які потребують негайного вирішення.

ВИСНОВКИ
Прийняття Конституції України 1996 р. було надзвичайною подією у житті українського суспільства, яка засвідчила більш високий етап розвитку демократії, дала могутній імпульс для становлення української державності.
Наразі для українського суспільства актуальною є проблема реалізації положень Конституції, вжиття дієвих заходів щодо її неухильного дотримання. Обов'язок дотримуватися Конституції стосується всіх органів держави, органів місцевого самоврядування, посадових осіб і громадян, що має основне значення для забезпечення стабільності, законності й правопорядку в державі та суспільстві.
Для України реалізація Конституції є доволі складним процесом через те, що її суспільство ще не готове до кардинальних змін у своєму житті. Крім того, впливає такий чинник, як влада, котра не бажає розлучатися зі своїми повноваженнями. До проблем, що заважають реалізації Конституції України, можна віднести такі:
– українська політична еліта, яка переважно складається з представників великого капіталу, зазвичай діє у своїх інтересах;
– невірне уявлення людей про демократію. Так, представники нового покоління трактують її як вседозволеність без будь-яких обмежень, а ті люди, які жили за Радянського Союзу, розтлумачують демократію як зло, що заважає існуванню держави;
– в Україні немає достатнього досвіду з реалізації Конституції, а отже, і в побудові суспільства та держави.
Отже, реалізація Конституції є далеко не безпроблемним явищем для України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к96-ВР в ред. від 30.09.2009 р.
2. Конституційне право України: Підручник / За ред. В. Ф. Погорілка. – К.: Наукова думка, 2003. – 734 с.
3. Кравченко В. В. Конституційне право України: Навч. посібник. – 4-те вид., доп. – К.: Атіка, 2006. – 568 с.
4. Опришко В. Ф. Конституційні основи розвитку законодавства України. – К.: Знання, 2001. – 212 с.
5. Проблеми реалізації Конституції України: теорія і практика: Монографія / Відп. ред. В. Ф. Погорілко. – К: А. С. К., 2003. – 652 с.
6. Рогожин А., Гончаренко В. Проблеми становлення конституціоналізму в Україні // Право України. – 2004. – № 12. –
С. 143 – 144.
7. Стецюк Н. Конституція України як нормативно-правовий акт та політичний документ (до характеристики властивостей) // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ: Збірник / Гол. ред. В. Л. Регульський. – Львів: ЛІВС при НАВС України, 2007. – № 1. – С. 263 – 268.
8. Тацій В., Тодика Ю. Проблеми реалізації Конституції України // Вісник Академії правових наук України. – 2000. – № 2. – С. 20 – 26.
9. Тацій В., Тодика Ю. Проблеми становлення сучасного конституціоналізму в Україні // Право України. – 2005. – № 6. – С. 8 – 12.
10. Тодика Ю. Конституція і правова доктрина // Вісник Академії правових наук України. – 2000. – № 1. – С. 42 – 50.
11. Тодика Ю. Фактори реалізації Конституції України // Вісник Академії правових наук України. – 2002. – № 3. – С. 2 – 3.
12. Україна: Актуальні питання розвитку суспільства, держави и права. – К.: Інтерпрес ЛТД, 2007. – 240 с.
13. Фрицькій О. Ф. Конституційне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 426 с.


ТЕСТИ
1. Конституція – це акт:
А. вибіркової дії;
Б. часткової дії;
В. спеціалізованої дії;
Г. всеохоплюючої дії.

2. Конституція поширює свій влив на:
А. лише на політичну сферу життєдіяльності суспільства;
Б. лише на економічну сферу життєдіяльності суспільства;
В. лише на соціальну сферу життєдіяльності суспільства;
Г. на всі сфери життєдіяльності суспільства.

3. Реалізація Конституції в цілому – це:
А. досягнення конституційних цілей та інтересів шляхом правомірної діяльності суб'єктів конституційного права;
Б. правильне застосування законів;
В. виконання конституційних положень:
Г. дотримання конституційних приписів.

4. Реалізація конституційних норм, як правило, відбувається:
А. у двох формах;
Б. у трьох формах;
В. у чотирьох формах
Г. у п'яти формах

5. Основними формами реалізації Конституції України є:
А. дотримання, використання, тлумачення і застосування;
Б. дотримання, використання, виконання і застосування
В. використання, виконання, застосування, вдосконалення
Г. дотримання, використання, виконання, застосування, тлумачення, вдосконалення.

6. Дотримання норм Конституції означає:
А. утримання від здійснення заборонених Конституцією дій;
Б. обов'язкове здійснення передбачених законом дій;
В. здійснення учасниками конституційних відносин своїх прав відповідно до Конституції;
Г. діяльність щодо вирішення конкретних юридичних справ.

7. Виконання норм Конституції означає:
А. утримання від здійснення заборонених Конституцією дій;
Б. обов'язкове здійснення передбачених законом дій;
В. здійснення учасниками конституційних відносин своїх прав відповідно до Конституції;
Г. діяльність щодо вирішення конкретних юридичних справ.

8. Використання норм Конституції означає:
А. утримання від здійснення заборонених Конституцією дій;
Б. обов'язкове здійснення передбачених законом дій;
В. здійснення учасниками конституційних відносин своїх прав відповідно до Конституції;
Г. діяльність щодо вирішення конкретних юридичних справ.

9. Застосування норм Конституції означає:
А. утримання від здійснення заборонених Конституцією дій;
Б. обов'язкове здійснення передбачених законом дій;
В. здійснення учасниками конституційних відносин своїх прав відповідно до Конституції;
Г. діяльність щодо вирішення конкретних юридичних справ.

10. Прийняття нормативно-правового акта здійснюється в процесі:
А. дотримання конституційних норм;
Б. виконання конституційних норм;
В. використання конституційних норм;
Г. застосування конституційних норм

11. Дотримання конституційних норм – це:
А. пасивний обов'язок, коли дій не треба вчиняти;
Б. активний обов'язок, коли дії треба вчиняти;
В. альтернативний обов'язок, коли дію можна або вчиняти, або не вчиняти;
Г. не має правильної відповіді.

12. Виконання конституційних норм – це:
А. пасивний обов'язок, коли дій не треба вчиняти;
Б. активний обов'язок, коли дії треба вчиняти;
В. альтернативний обов'язок, коли дію можна або вчиняти, або не вчиняти;
Г. не має правильної відповіді.

13. При використанні конституційних норм реалізуються:
А. регулюючі норми;
Б. правовстановлюючі норми;
В. уповноважуючі норми;
Г. забороняючи норми.

14. Тлумачення чинного законодавства – це:
А. виконання конституційних норм;
Б. використання конституційних норм;
В. застосування конституційних норм;
Г. дотримання конституційних норм.

15. Адресатом застосування конституційних норм є:
А. органи державної влади;
Б. фізичні особи;
В. юридичні особи;
Г. органи державної влади, фізичні та юридичні особи.

16. Застосування конституційних норм передбачає:
А. лише їх безпосереднє застосування;
Б. лише їх опосередковане застосування (поряд з нормами галузевого права);
В. як безпосереднє, так і опосередковане застосування;
Г. немає правильної відповіді.

17. Громадяни України мають право звернутися до органів державної влади і місцевого самоврядування щодо реалізації своїх конституційних прав:
А. із зауваженнями;
Б. зі скаргами;
В. з пропозиціями;
Г. вірні всі зазначені вище відповіді.

18. Пропозиція – це звернення громадян, де;
А. висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування;
Б. міститься прохання про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів;
В. міститься вимога про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування;
Г. немає правильної відповіді.

19. Зауваження – це звернення громадян, де;
А. висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування;
Б. міститься прохання про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів;
В. міститься вимога про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування;
Г. немає правильної відповіді.

20. Заява – це звернення громадян, де;
А. висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування;
Б. міститься прохання про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів;
В. міститься вимога про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування;
Г. немає правильної відповіді.

21. Клопотання – це звернення громадян, де;
А. висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування;
Б. міститься прохання про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів;
В. міститься вимога про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування;
Г. немає правильної відповіді.

22. Скарга – це звернення громадян, де;
А. висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування;
Б. міститься прохання про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів;
В. міститься вимога про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування;
Г. немає правильної відповіді.

23. Звернення може бути:
А. усним (викладеним громадянином і записаним посадовою особою на особистому прийомі);
Б. письмовим, надісланим поштою або переданим громадянином до відповідного органу;
В. правильні відповіді А і Б;
Г. немає правильної відповіді.

24. Звернення може бути:
А. подано окремою особою (індивідуальне);
Б. подано групою осіб (колективне);
В. правильні відповіді А і Б;
Г. немає правильної відповіді.

25. Громадянин може подати скаргу:
А. лише особисто;
Б. лише через уповноважену на це іншу особу;
В. як особисто, так і через уповноважену на це іншу особу;
Г. немає правильної відповіді.

26. Скарга в інтересах неповнолітніх осіб подається:
А. їх законними представниками;
Б. ними самими;
В. лише їх батьками;
Г. лише органами опіки.

27. Скарга в інтересах недієздатних осіб подається:
А. їх законними представниками;
Б. лише їх родичами;
В. лише органами опіки.
Г. родичами або органами опіки.
28. Звернення, оформлене без дотримання відповідних вимог, повертається заявникові з відповідними роз'ясненнями не пізніш як через:
А. три дні від його надходження;
Б. п'ять днів від його надходження;
В. десять днів від його надходження;
Г. тиждень від його надходження.

29. Громадяни мають право звертатися до органів державної влади і місцевого самоврядування:
А. українською чи іншою мовою, прийнятною для сторін;
Б. лише українською мовою;
В. лише українською та російською мовами;
Г. будь-якою мовою.

30. Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням:
А. на політичні погляди;
Б. партійну належність;
В. стать, вік, віросповідання, національність громадянина;
Г. вірні всі зазначені вище відповіді.