Кр ЗАСАДИ, ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ.

КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з дисципліни "Конституційне право України"
на тему:
ЗАСАДИ, ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

ПЛАН

Вступ 3
1. Поняття і засади місцевого самоврядування. Система, органи
і посадові особи місцевого самоврядування 5
2. Розподіл повноважень в системі органів місцевого самоврядування 8
3. Повноваження сільських, селищних і міських рад 10
4. Повноваження виконавчих органів сільських, селищних
і міських рад 12
5. Особливості повноважень районних у містах рад та їх виконавчих органів, районних (сільських районів) і обласних рад 14
6. Організаційно-правова основа місцевого самоврядування 17
Висновки 23
Список використаної літератури 25


ВСТУП
Світовий досвід свідчить, що всі демократичні нації намагаються забезпечити права на місцеве самоврядування при повноцінному виконанні центральним урядом обов'язків загальнодержавного характеру та реалізації ним захисту прав усіх громадян [12, с. 103].
Україна не є винятком у цьому плані. В сучасних умовах вона прагне на якісно новому рівні забезпечити становлення місцевого самоврядування.
Зокрема, у Конституції України у ст. 140 зазначено: "Місцеве самоврядування є правом територіальної громади жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України".
У листопаді 1996 р. Україна підписала Європейську хартію самоврядування, яка зобов'язує країни, що її підписали, застосовувати основні норми, які гарантують політичну, адміністративну та фінансову самостійність місцевої влади.
Важливими ознаками повноцінності місцевого самоврядування взагалі, його органів та посадових осіб, зокрема, є їх правова, організаційна та матеріально-фінансова самостійність (автономія).
Сутність правової автономії полягає в тому, що місцеве самоврядування, його органи мають свої власні повноваження, визначені Конституцією або законом. Ці повноваження, зазначається в Європейській Хартії, мають бути повними та виключними, тобто такими, що не належать одночасно органам державної влади чи іншим органам місцевого самоврядування. У межах своїх повноважень орган місцевого самоврядування має повну свободу дій для здійснення власних ініціатив з будь-якого питання, віднесеного до його відання. Це правило має діяти і тоді, коли орган місцевого самоврядування здійснює делеговані йому законом окремі повноваження органів державної влади. Навіть тут він повинен мати свободу пристосовувати здійснення цих повноважень до місцевих умов [11, c. 104].
Сутність організаційної автономії полягає в тому, що орган місцевого самоврядування сам визначає свою власну внутрішню структуру так, щоб вона відповідала його функціям та повноваженням і забезпечувала ефективне управління.
Діючи в межах закону, орган місцевого самоврядування не підпорядковується іншим органам, а будь-який адміністративний контроль за його діями можливий лише для забезпечення законності та конституційних принципів місцевого самоврядування [11, с. 105].
Отже, у наданій контрольній роботі визначаються поняття і засади місцевого самоврядування, розглядаються особливості організації та функціонування місцевого самоврядування.


1. ПОНЯТТЯ І ЗАСАДИ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ. СИСТЕМА, ОРГАНИ І ПОСАДОВІ ОСОБИ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ
Місцеве самоврядування в Україні – це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів і посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України [8, с. 399].
Під територіальною громадою розуміють жителів, які об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.
Під органами місцевого самоврядування розуміють структурно-організовані колективи службовців (або одного службовця), що наділяються владою в системі місцевого самоврядування для реалізації владних рішень, а під посадовими особами місцевого самоврядування – осіб, які працюють в органах місцевого самоврядування, мають відповідні посадові повноваження у здійсненні організаційно-розпорядчих і консультативно-дорадчих функцій і отримують заробітну плату за рахунок місцевого бюджету [7, с. 636].
Місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах: 1) народовладдя; 2) законності; 3) гласності; 4) колегіальності; 5) поєднання місцевих і державних інтересів; 6) виборності; 7) правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених законодавством; 8) підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів і посадових осіб; 9) державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування; 10) судового захисту прав місцевого самоврядування [8, с. 403].
Система місцевого самоврядування включає:
1) територіальну громаду;
2) сільську, селищну, міську раду;
3) сільського, селищного, міського голову;
4) виконавчі органи сільської, селищної, міської ради;
5) районні й обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст;
6) органи самоорганізації населення.
Первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста. Територіальні громади сусідніх сіл можуть об'єднуватися в одну територіальну громаду, створювати єдині органи місцевого самоврядування та обирати єдиного сільського голову. Добровільно територіальні громади об'єднуються за рішенням місцевих референдумів відповідних територіальних громад сіл. Таке рішення є наданням згоди на створення спільних органів місцевого самоврядування, формування спільного бюджету, об'єднання комунального майна. Вихід зі складу сільської громади здійснюється за рішенням референдуму відповідної територіальної громади. У містах з районним поділом територіальні громмди районів у містах діють як суб'єкти права власності.
Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами. Тобто сільські, селищні, міські ради є представницькими органами місцевого самоврядування. Під останнім розуміється виборний орган (раду), який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення.
Обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст у межах повноважень, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.
Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Загалом, під виконавчим органом ради мають на увазі органи, які відповідно до Конституції України та законодавства про місцеве самоврядування, створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування в межах, визначених згаданим законодавством.
Сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об'єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста. Він обирається відповідною територіальною громадою на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на чотири роки в порядку, визначеному законом, і здійснює свої повноваження на постійній основі.
Органи місцевого самоврядування з метою більш ефективного здійснення своїх повноважень, захисту прав та інтересів територіальних громад можуть об'єднуватися в асоціації та інші форми добровільних об'єднань, які підлягають реєстрації відповідно до законодавства в органах Міністерства юстиції України. Органи місцевого самоврядування та їх асоціації можуть входити до відповідних міжнародних асоціацій, інших добровільних об'єднань органів місцевого самоврядування. Асоціаціям та іншим добровільним об'єднанням органів місцевого самоврядування не можуть передаватися повноваження органів місцевого самоврядування.
2. РОЗПОДІЛ ПОВНОВАЖЕНЬ В СИСТЕМІ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ
Відповідно до Конституції України, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР в ред. від 14.04.2009 р. органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються відповідними повноваженнями, які поділяються за своєю правовою природою на дві окремі групи:
1) власні повноваження, в межах яких органи місцевого самоврядування діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність перед законом;
2) окремі повноваження органів державної виконавчої влади, надані (делеговані) законом органам місцевого самоврядування, у здійсненні яких вони є підконтрольними відповідним органам виконавчої влади (п. 1, 2 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування").
Органи місцевого самоврядування є важливим компонентом системи місцевого самоврядування і самі представляють цілісну систему, до складу якої входять: рада – представницький орган місцевого самоврядування, а також її виконавчі органи, якими є виконавчий комітет, відділи, управління та інші, створювані радою, виконавчі органи.
У Законі України "Про місцеве самоврядування" послідовно проводиться принцип, згідно з яким представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами (п. З ст. 10).
У науці та практиці державного будівництва є різні способи розподілу повноважень в системі місцевого самоврядування взагалі та в системі органів місцевого самоврядування, зокрема.
Сутність першого з цих способів полягає в тому, що в законі визначаються виключні повноваження територіальної громади (як первинного суб'єкта місцевого самоврядування), виключні повноваження ради (як повноважного представництва територіальної громади). Це переліки питань, які мають вирішуватися або лише самою громадою на місцевому референдумі, або ж радою на її пленарних засіданнях.
Далі в законі проводиться принцип пріоритету повноважень територіальної громади щодо повноважень органів місцевого самоврядування, а також ради – відносно її виконавчих органів.
Сутність цього принципу полягає в тому, що територіальна громада потенційно може брати до свого розгляду та вирішувати будь-яке питання, віднесене до відання місцевого самоврядування. Таке ж право має і рада, але вже за винятком тих питань, які є виключними повноваженнями територіальної громади.
Що ж стосується виконавчих органів ради, то вони мають вирішувати будь-які питання, віднесені до відання місцевого самоврядування, за винятком тих з них, які мають вирішуватися виключно територіальною громадою та радою.
Сутність другого способу розподілу повноважень в системі місцевого самоврядування полягає в тому, що, при збереженні пріоритету повноважень територіальної громади відносно органів місцевого самоврядування, повноваження рад визначаються окремо від повноважень їх виконавчих комітетів. Ради не мають права приймати до свого розгляду та вирішувати на своїх пленарних засіданнях ті питання, що віднесені до компетенції їх виконавчих органів.
Саме такий спосіб розподілу повноважень між сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами знайшов своє втілення в Законі Україні "Про місцеве самоврядування" (ст.ст. 25-40).
3. ПОВНОВАЖЕННЯ СІЛЬСЬКИХ, СЕЛИЩНИХ І МІСЬКИХ РАД
Повноваження сільських, селищних, міських рад (ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування") за своїм характером поділяються на три групи:
1) по організації роботи в раді;
2) по формуванню органів ради та контролю за їх діяльністю;
3) по безпосередньому вирішенню питань, віднесених до відання місцевого самоврядування.
До першої групи належать такі питання, як визначення відповідно до закону кількісного складу ради, затвердження регламенту та плану роботи ради тощо.
До другої групи належать: утворення і ліквідація постійних та інших комісій ради, затвердження та зміна їх складу, обрання голів комісій; утворення виконавчого комітету, визначення його чисельності, затвердження персонального складу; внесення змін до складу виконавчого комітету та його розпуск; обрання за пропозицією сільського, селищного, міського голови на посаду та звільнення з посади секретаря ради; затвердження за пропозицією сільського, селищного, міського голови структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів, витрат на їх утримання; утворення за поданням сільського, селищного, міського голови інших виконавчих органів ради; заснування засобів масової інформації відповідної ради, призначення і звільнення їх керівників; заслуховування звіту сільського, селищного, міського голови про діяльність виконавчих органів ради; прийняття рішень про недовіру сільському, селищному, міському голові, а також щодо дострокового припинення його повноважень; скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень, та інші.
До третьої групи виключних повноважень сільських, селищних, міських рад входять: затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць, цільових програм з інших питань місцевого самоврядування; затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього; затвердження звіту про виконання відповідного бюджету; встановлення місцевих податків і зборів та розмірів їх ставок у межах, визначених законом; утворення позабюджетних (у тому числі валютних) коштів, затвердження положень про ці кошти; прийняття рішень щодо випуску місцевих позик, щодо отримання позик з інших місцевих бюджетів, а також щодо передачі коштів з відповідного місцевого бюджету; прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, що належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення; вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, про надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення, про організацію територій і об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення тощо.
Перелічені питання характеризують сільські, селищні, міські ради як органи місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах повноваження суб'єкта комунальної власності, яка, згідно зі ст. 142 Конституції України, є самостійною формою публічної власності, суб'єктами якої є територіальні громади сіл, селищ, міст, районів у містах, а основними об'єктами – рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси.
Перелік повноважень сільських, селищних, міських рад не вичерпується переліченими питаннями, ради мають право вирішувати й інші питання місцевого самоврядування, передбачені ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування".
4. ПОВНОВАЖЕННЯ ВИКОНАВЧИХ ОРГАНІВ СІЛЬСЬКИХ, СЕЛИЩНИХ І МІСЬКИХ РАД
Повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад передбачені в ст.ст. 27-41 Закону України "Про місцеве самоврядування". Ці повноваження визначаються стосовно окремих галузей місцевого господарського та соціально-культурного розвитку і поділяються на власні (самоврядні) та делеговані.
Основними галузями місцевого господарського та соціально-культурного розвитку є: планування та облік; бюджет, фінанси і ціни; управління комунальною власністю; житлово-комунальне господарство, побутове, торговельне обслуговування, громадське харчування; транспорт і зв'язок; будівництво; освіта, охорона здоров'я, культура, фізкультура і спорт; земельні відносини та охорона навколишнього природного середовища; соціальний захист населення; зовнішньоекономічна діяльність; забезпечення законності та правопорядку; охорона прав, свобод і законних інтересів громадян; оборонна робота та ін.
Повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад включають як ті, що безпосередньо випливають з колективних потреб відповідних територіальних громад (власні, самоврядні повноваження), так і окремі повноваження органів державної виконавчої влади, надані (делеговані) законом цим органам.
Так, згідно зі ст. 29 Закону України "Про місцеве самоврядування", виконавчі органи сільських, селищних, міських рад управляють в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних адміністративно-територіальних одиниць.
Що ж стосується розташованих на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць підприємств, установ та організацій державної власності, то зазначені виконавчі органи лише погоджують в установленому порядку кандидатури керівників цих підприємств, установ та організацій.
Природно, що в таких сферах життя, як забезпечення законності, правопорядку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян, делеговані повноваження значно перевищують обсяг власних (самоврядних), а в деяких галузях (оборонної роботи, наприклад) виконавчі органи сільських, селищних, міських рад наділяються лише делегованими повноваженнями.
Такий характер повноважень виконавчих органів місцевого самоврядування дозволяє гармонійно поєднувати в їх діяльності вирішення питань місцевого та державного значення, забезпечувати комплексний розвиток відповідних адміністративно-територіальних одиниць.
Очолює виконавчий орган ради та головує на його засіданнях сільський, селищний, міський голова, який безпосередньо обирається територіальною громадою та є її головною посадовою особою.
Значну частку питань, віднесених до відання місцевого самоврядування, сільський, селищний, міський голова вирішує разом з радою та її виконавчим комітетом.
Проте Закон України "Про місцеве самоврядування" наділяє цю посадову особу не лише повноваженнями по організації роботи відповідної ради та її виконавчого комітету, а й рядом повноважень по безпосередньому вирішенню питань місцевого самоврядування, що виділяє цю посадову особу в якості самостійного елемента системи місцевого самоврядування.
Так, наприклад, сільський, селищний, міський голова призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, є розпорядником бюджетних і позабюджетних коштів, представляє територіальні громади, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними, іншими органами місцевого самоврядування, здійснює інші повноваження місцевого самоврядування, якщо вони не віднесені до виключних повноважень ради або не віднесеш радою до відання її виконавчих органів (ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування").
5. ОСОБЛИВОСТІ ПОВНОВАЖЕНЬ РАЙОННИХ У МІСТАХ РАД ТА ЇХ ВИКОНАВЧИХ ОРГАНІВ, РАЙОННИХ (СІЛЬСЬКИХ РАЙОНІВ) І ОБЛАСНИХ РАД
Певні особливості мають повноваження районних у містах рад та їх виконавчих органів, а також районних (сільських районів) та обласних рад.
Районні у містах ради (у разі їх створення) та їх виконавчі органи відповідно до Конституції та законів України здійснюють управління рухомим і нерухомим майном та іншими об'єктами, що належать до комунальної власності територіальних громад районів у містах, формують, затверджують, виконують відповідні бюджети та контролюють їх виконання. Це їх виключні повноваження, прямо передбачені Законом України "Про місцеве самоврядування" (п. 2 ст. 41).
Поряд з цим районні у містах ради та їх виконавчі комітети здійснюють й інші повноваження, передбачені Законом України "Про місцеве самоврядування" як повноваження міських рад та їх виконкомів, проте в обсягах і межах, що визначаються міськими радами.
Закон вимагає, щоб обсяг і межі повноважень районних у містах рад та їх виконавчих органів визначалися відповідними міськими радами за узгодженням з районними у містах радами, з урахуванням загальноміських інтересів та колективних потреб територіальних громад районів у містах і не могли змінюватися міською радою без згоди відповідної районної у місті ради протягом терміну її скликання.
Характер повноважень районних (сільських районів) і обласних рад обумовлений передусім тим, що дана ланка органів місцевого самоврядування покликана представляти спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, розташованих в районі, області, проте не має своїх власних виконавчих органів (виконавчих комітетів, відділів і управлінь).
У зв'язку з цим повноваження районної, обласної ради поділяються на дві групи:
1) ті, які вирішуються радою на її пленарних засіданнях;
2) ті, які рада має делегувати відповідно районній, обласній державній адміністрації (ст.ст. 43, 44 Закону України "Про місцеве самоврядування").
У п. 2 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що районні, обласні ради можуть здійснювати також повноваження, передані їм сільськими, селищними, міськими радами.
Виключні повноваження районної, обласної ради, як і повноваження сільських, селищних, міських рад, також поділяються на повноваження по організації роботи в раді, по формуванню органів ради та контролю за їх діяльністю, а також на повноваження по безпосередньому вирішенню питань, віднесених до відання місцевого самоврядування районного, обласного рівня.
Районна, обласна рада затверджує регламент та план своєї роботи, обирає й звільняє з посад голову ради та заступника голови ради, утворює, обирає і ліквідує свої постійні та інші комісії, утворює президію (колегію) ради та затверджує положення про неї, затверджує за пропозицією голови ради структуру, чисельність виконавчого апарату ради, витрати на утримання ради та її виконавчого апарату, заслуховує звіти про роботу створюваних нею органів та посадових осіб тощо.
Оскільки районні, обласні державні адміністрації, згідно зі ст. 118 Конституції України, мають здійснювати повноваження, делеговані їм районними, обласними радами, ці останні не тільки приймають рішення про делегування місцевим державним адміністраціям своїх окремих повноважень, а й заслуховують звіти голів адміністрацій, їх заступників, керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій про здійснення делегованих їм радою повноважень, а також приймають рішення про недовіру голові відповідної місцевої адміністрації.
Серед тих питань місцевого самоврядування, які районна, обласна рада має вирішувати безпосередньо, слід перш за все вказати на такі, як затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку району, області, цільових програм з інших питань, а також відповідно районного, обласного бюджету, розподіл переданих з державного бюджету коштів у вигляді дотацій, субвенцій відповідно між районними бюджетами, місцевими бюджетами міст обласного значення, сіл, селищ, міст районного значення, управління об'єктами комунальної власності, які забезпечують спільні потреби територіальних громад сіл, селищ, міст, та інші питання.
6. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВА ОСНОВА МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ
Рада складається з депутатів, загальна кількість яких визначається нею відповідно до Закону України "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів" від 06.04.2004 р. № 1667-ІV в ред. від 07.04.2009 р., а статус – Законом України "Про статус депутатів місцевих рад" від 11.08.2002 р. № 93-ІV в ред. від 16.01.2009 р.
Рада вважається правомочною при умові обрання не менш як двох третин депутатів від загального складу ради. У разі, якщо до ради обрано менше двох третин її складу, до обрання необхідної кількості депутатів продовжує здійснювати свої повноваження рада попереднього скликання.
Основною формою діяльності ради є її сесія. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань її постійних комісій, якими ці пленарні засідання супроводжуються.
Сесії скликаються в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал. Сесія ради є правомочною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради.
Сесії сільської, селищної, міської рад скликаються відповідно сільським, селищним, міським головою; сесії районної у місті, районної, обласної – головою відповідної ради. У разі немотивованої відмови вказаних посадових осіб або неможливості ними скликати сесію вона скликається: сільської, селищної, міської ради – її секретарем; районної у місті, районної, обласної ради – заступником голови відповідної ради.
Сесія ради повинна бути також скликана за пропозицією не менш як однієї третини депутатів від загального складу відповідної ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради, а сесія районної, обласної ради – також за пропозицією не менш як однієї третини депутатів або голови відповідної місцевої державної адміністрації.
У разі, якщо відповідні посадові особи у двотижневий строк не скликають сесію на вимогу перелічених вище суб'єктів, сесія може бути скликана депутатами відповідної ради, які становлять не менш як одну третину складу ради, або постійною комісією ради.
Закон України "Про місцеве самоврядування" докладно визначає й інші питання порядку скликання і проведений сесій рад (ст. 46).
Важливими органами рад є їх постійні та тимчасові комісії.
Постійні комісії ради обираються з числа її депутатів для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету.
Постійні комісії обираються радою на строк її повноважень у складі голови і членів комісії. При цьому заступник голови та секретар постійної комісії обираються самою комісією з її членів.
Постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевих бюджетів, звіти про їх виконання, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціального будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями.
Поряд з цим постійні комісії попередньо розглядають кандидатури осіб, які пропонують для обрання, затвердження, призначення або погодження відповідною радою, і теж готують висновки з цих питань.
Постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою вивчають діяльність підзвітних і підконтрольних раді та її виконкому комітету органів, а також підприємств, установ і організацій, подають свої рекомендації на розгляд їх керівників, а в разі необхідності – на розгляд ради або виконавчого комітету; здійснюють контроль за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету.
Правовими актами постійних комісій є їх висновки і рекомендації. Ці правові акти носять рекомендаційний характер, проте підлягають обов'язковому розгляду радою, виконавчим комітетом, керівниками інших підзвітних раді та її виконавчому комітету органами, підприємствами, установами і організаціями.
Перелік, функціональна спрямованість і порядок організації роботи постійних комісій визначаються Законом України "Про місцеве самоврядування" (ст. 47), а також регламентами відповідних рад, положеннями про постійні комісії, що затверджуються цими радами.
Крім постійних комісій, місцеві ради можуть утворювати тимчасові контрольні комісії.
Тимчасові контрольні комісії є органами ради, які обираються з числа її депутатів для здійснення контролю з конкретно визначених радою питань, що належать до повноважень місцевого самоврядування (ст. 48 Закону України "Про місцеве самоврядування").
Характер основних функцій постійних комісій, якими є підготовчо-дорадча та контрольна, визначає їх передусім як такі органи місцевої ради, які покликані своєю діяльністю сприяти безперервній та ефективній роботі ради як представницького органу. Ці функції спрямовані не назовні, а всередину самої ради, а наслідки діяльності постійних комісій повинні знаходити свій вихід у тих рішеннях ради, які вона приймає.
На відміну від постійних комісій виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті ради є, хоч і підзвітним та підконтрольним раді, проте, самостійним органом місцевого самоврядування. Він утворюється радою на строк її повноважень.
Кількісний склад виконавчого комітету визначається радою. Що стосується персонального складу виконкому сільської, селищної, міської ради, то він затверджується радою за пропозицією сільського, селищного, міського голови; районної у місті ради – за пропозицією голови відповідної ради.
Виконавчий комітет ради утворюється у складі сільського, селищного, міського голови (районної у місті ради – голови відповідної ради), заступника (заступників) сільського, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючого справами (секретаря) виконкому, а також керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, інших осіб.
Оскільки сільські, селищні, міські ради обирають за пропозицією сільського, селищного, міського голови свого секретаря, на якого покладаються обов'язки по організації роботи в цих радах (ст. 50 Закону України "Про місцеве самоврядування"), ця посадова особа за посадою теж входить до виконавчих комітетів перелічених рад.
Основною формою роботи виконавчого комітету є його засідання, які скликаються відповідно сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради, а в разі його відсутності чи неможливості здійснення ним цієї функції – заступником сільського, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради (районної у місті ради – заступником голови ради).
Засідання виконкому скликаються в міру необхідності, але не рідше одного разу на місяць, і є правомочними, якщо в них беруть участь більше половини від загального складу виконкому.
Сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. Ці органи є підзвітними і підконтрольними раді, яка їх утворила, підпорядкованими її виконавчому комітету, сільському, селищному, міському голові, голові районної у місті ради.
За своєю функціональною спрямованістю відділи і управління поділяються на функціональні (плановий, фінансовий та ін.) та галузеві (охорони здоров'я, культури, житлового господарства), а за ступенем залежності від виконкому – на допоміжні (загальний, юридичний, контролю) та організаційно і юридично самостійні (житлового господарства та ін.).
Положення про відділи, управління й інші виконавчі органи ради затверджуються відповідною радою.
Свої особливості має структура районних та обласних, а також районних у містах рад. Ці ради очолюють їх голови, які обираються із депутатів рад. Таким же шляхом обираються і заступники голів цих рад.
Голова районної у місті ради за посадою очолює її виконавчий комітет.
Голова районної, обласної ради організує роботу в цій раді, є розпорядником коштів, передбачених на утримання ради, підписує рішення ради, протоколи її сесій, представляє раду у відносинах з іншими органами та організаціями, очолює виконавчий апарат ради, організує роботу президії (колегії) ради та здійснює інші функції, передбачені Законом України "Про місцеве самоврядування" (ст. 55).
Президія (колегія) районної, обласної ради є дорадчим органом цієї ради, який попередньо готує узгоджені пропозиції і рекомендації з питань, що передбачається внести на розгляд ради. До складу цього органу входять голова ради, його заступник, голови постійних комісій ради, уповноважені представники депутатських груп і фракцій.
Рішення президії ради мають рекомендаційний характер, що характеризує їх як внутрішній, допоміжний орган ради.
Що ж стосується виконавчого апарату районної, обласної ради, то на відміну від виконавчих органів інших рад цей апарат здійснює лише організаційно-правове, інформаційно-аналітичне, матеріально-технічне забезпечення діяльності ради, її органів, депутатів, сприяє взаємодії ради і з територіальними громадами, місцевими органами виконавчої влади, органами та посадовими особами місцевого самоврядування.


ВИСНОВКИ
Організація роботи рад, їх органів та посадових осіб знаходиться в процесі свого розвитку та вдосконалення.
Так, у зв'язку з поглибленням політизації нашого суспільства важливою ланкою організаційного механізму місцевих рад поступово стають депутатські групи та фракції.
Висловлюються пропозиції щодо подальшої оптимізації виконавчих органів місцевого самоврядування, про перебудову їх системи за функціональною ознакою, а також посилення засад єдиноначальності, а отже, і персональної відповідальності в їх діяльності.
Втім, реформування місцевої влади на засадах самоврядування територіальних громад в сучасних умовах ринкових відносин здійснити непросто. Це підтверджує досвід 18 років незалежного розвитку України, який свідчить, що саме у своєрідності цього періоду необхідно шукати пояснення багатьох проблем, пов'язаних безпосередньо з утвердженням нової системи місцевого самоврядування.
По-перше, урядовці не бажають віддати повноваження, які їм належали, органам місцевого самоврядування, яким ці повноваження повинні належати, намагаючись таким чином підпорядкувати собі діяльність органів місцевого самоврядування.
По-друге, чиновники органів центральної влади не бажають сприймати самої суті місцевого самоврядування і в зв'язку з цим блокують розгляд найважливіших законодавчих актів. Надмірна централізація державного управління фактично обмежила виконавчі органи місцевого самоврядування у здійсненні активних процесів демонополізації виробництва, в зміні форм власності, в розширенні кооперативних зв'язків між містом і селом, у вирішенні місцевих економічних проблем, зокрема у становленні підприємництва та малого бізнесу, в соціальному саморозвитку територій.
Отже, в країні наразі у зв'язку з доволі сильним протистоянням між органами місцевого самоврядування і органами центральної влади гальмується становлення місцевого самоврядування. Якщо до цього додати й інші проблеми, то стає очевидною необхідність глибокого наукового аналізу найрізноманітніших причин формування такої ситуації і пошук шляхів її поліпшення.


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к96-ВР в ред. від 27.11.2008 р. //http://zakon.rada.gov.ua
2. Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів" від 06.04.2004 р. № 1667-ІV в ред. від 07.04.2009 р., //http://zakon.rada.gov.ua
3. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21.05.1997 р. № 28