К КРИМІНАЛІСТИЧНА ФОТОГРАФІЯ І ВІДЕОЗАПИС.

Курсова робота
з дисципліни "Криміналістика"
на тему:
КРИМІНАЛІСТИЧНА ФОТОГРАФІЯ І ВІДЕОЗАПИС

ПЛАН

Вступ 3
1. Поняття криміналістичної фотографії та її значення 5
2. Фотографічний процес, його зміст 8
3. Фотографування місця події під час його слідчого огляду 14
4. Процесуальне оформлення фотографування
та отриманих результатів 20
5. Судовий відеозапис 23
Висновки 27
Список використаної літератури 29
Додаток А. Види фотографічної зйомки на місце події 32

ВСТУП

Застосування криміналістичної фотографії при проведенні слідчих дій передбачене кримінально-процесуальним законодавством. Так, відповідно до ст. 191 КПК України слідчий під час огляду місця події в необхідних випадках проводить фотографічну зйомку. У ст. 79 КПК України зазначено, що речові докази повинні бути по можливості сфотографовані.
Криміналістична фотографія - це галузь криміналістичної техніки, яка розробляє фотографічні засоби, прийоми і методи виявлення, фіксації і дослідження доказів.
Зміст криміналістичної фотографії становлять наукові положення і практичні рекомендації щодо використання фотографії в розслідуванні злочинів. Використання фотографічної зйомки в розслідуванні злочинів зумовлено такими чинниками:
1) дає змогу якнайточніше зафіксувати об'єкт, його стан, ознаки;
2) забезпечує швидку фіксацію тих чи інших об'єктів;
3) дає адекватне уявлення про зображений на фотознімку об'єкт; фотографічне зображення має властивість наочності й документальності;
4) існує можливість одержання слабковидимих і невидимих деталей, слідів, ознак.
Результати фотозйомки успішно використовуються при розслідуванні різних видів злочинів, під час проведення різноманітних слідчих дій (огляду місця події, слідчого огляду документів, обшуку, пред'явлення для впізнання, відтворення обстановки і обставин події та ін.), в експертних дослідженнях, в оперативно-розшуковій діяльності тощо.
Фотографічний метод фіксації не порушує стану матеріальних об'єктів або слідів. У деяких випадках фотографічна зйомка може заповнити прогалини в описі фактів у протоколах слідчого огляду, виявити слабковидимі або невидимі деталі чи ознаки об'єкта. Ілюстративність і наочність фотографії дозволяють застосовувати її в попередженні злочинів, у розшуку осіб, які зникли безвісти, та злочинців.
Об'єкт дослідження - застосування криміналістичної фотографії і відеозапису при проведенні слідчих дій.
Предмет дослідження - норми КПК України, якими врегульовано застосування криміналістичної фотографії і відеозапису при проведенні слідчих дій; положення криміналістичної науки, що стосуються цих питань.
Мета дослідження - охарактеризувати порядок і особливості застосування криміналістичної фотографії і відеозапису при проведенні слідчих дій.
Методи дослідження - порівняльний, описовий.
Завдання дослідження:
1. З'ясувати поняття криміналістичної фотографії і судового звукозапису.
2. Розкрити зміст фотографічного процесу.
3. Охарактеризувати особливості фотографування місця події під час його слідчого огляду.
4. Описати, як здійснюється процесуальне оформлення фотографування та отриманих результатів.


1. ПОНЯТТЯ СУДОВОЇ ФОТОГРАФІЇ ТА ЇЇ ЗНАЧЕННЯ

Криміналістична фотографія - це галузь криміналістичної техніки, яка розробляє фотографічні засоби, прийоми і методи виявлення, фіксації і дослідження доказів. Зміст криміналістичної фотографії становлять наукові положення і практичні рекомендації щодо використання фотографії в розслідуванні злочинів [30, с. 7].
Використання фотографічної зйомки в розслідуванні злочинів зумовлено такими чинниками:
1) дає змогу якнайточніше зафіксувати об'єкт, його стан, ознаки;
2) забезпечує швидку фіксацію тих чи інших об'єктів;
3) дає адекватне уявлення про зображений на фотознімку об'єкт; фотографічне зображення має властивість наочності й документальності;
4) існує можливість одержання слабковидимих і невидимих деталей, слідів, ознак [32, с. 11].
Результати фотозйомки успішно використовуються при розслідуванні різних видів злочинів, під час провадження різноманітних слідчих дій (огляду місця події, слідчого огляду документів, обшуку, пред'явлення для впізнання, відтворення обстановки і обставин події та ін.), в експертних дослідженнях, оперативно-розшуковій діяльності тощо.
Фотографічний метод фіксації не порушує стану матеріальних об'єктів або слідів. У деяких випадках фотографічна зйомка може заповнити прогалини в описі фактів у протоколах слідчого огляду, виявити слабковидимі або невидимі деталі чи ознаки об'єкта. Ілюстративність і наочність фотографії дозволяють застосовувати її в попередженні злочинів, у розшуку осіб, які зникли безвісти, та злочинців [16, с. 9].
Криміналістична фотографія поділяється на фотографію криміналістично-оперативну (фіксуючу) та криміналістично-дослідницьку (експертну).
Криміналістично-оперативна фотографія являє собою сукупність методів, прийомів і засобів, що застосовуються при провадженні слідчих чи оперативно-розшукових дій для фіксації обстановки, слідів та інших об'єктів.
Фіксація в криміналістичній фотографії має на меті точно і повно відобразити об'єкти у тому вигляді та стані, у якому вони спостерігаються на момент фотозйомки. Фотозйомка виступає додатковим засобом фіксації у процесі здійснення слідчої дії.
Криміналістично-оперативна фотографія як спосіб фіксації під час розслідування застосовується у поєднанні з оформленням протоколу, схем і планів.
Об'єктами криміналістично-оперативної фотозйомки є: місцевість і приміщення, а також їх окремі ділянки, предмети, сліди, трупи, живі особи, окремі дії учасників слідчих дій та їх результати. Криміналістично-оперативну фотозйомку здійснює слідчий, оперативний працівник органу дізнання або спеціаліст за допомогою фотографічної техніки, що входить до фотокомплекту слідчого.
Криміналістично-дослідницька фотографія - це система спеціальних методів, прийомів і засобів, що застосовуються для одержання нових фактів при провадженні криміналістичних експертиз. Дослідження з використанням засобів і методів криміналістичної фотографії передбачає виявлення слабковидимих або зовсім невидимих за звичайних умов ознак, подібності або різниці між ними.
Криміналістично-дослідницьку фотографію іноді називають експертною, через те що її методи і засоби застосовують експерти під час своїх досліджень. Об'єктами криміналістично-дослідницької фотографії є речові докази, які піддаються експертному дослідженню, порівняльні зразки та матеріали, що використовуються під час експертизи. Така фотографія здійснюється за особливих умов освітлення, проведенням зйомки в невидимих променях, зйомкою люмінесценції, посиленням контрастів, із використанням розрізнення кольорів, методом мікрофотографії тощо.
Фотозйомка повинна передувати будь-якому іншому способу фіксації інформації і виконуватися відповідно до криміналістичних рекомендацій. За своєю правовою природою фотознімки належать до документів і можуть бути використані у кримінальному процесі як джерело доказів.
Наразі у практиці розслідування злочинів часто використовується фотофіксація, тобто фіксація, крім інших ознак, й колірної гами об'єкта. Кольоровий фотодрук дає змогу зафіксувати додаткові ознаки об'єкта, і тому має переваги перед чорно-білим друком.
Результати фотозйомки успішно використовуються при розслідуванні різних видів злочинів, під час провадження різноманітних слідчих дій (огляду місця події, слідчого огляду документів, обшуку, пред'явлення для впізнання, відтворення обстановки і обставин події та ін.), в експертних дослідженнях, оперативно-розшуковій діяльності тощо.
У практиці розслідування злочинів і експертній практиці важливого значення набуває використання цифрових фотокамер. Принцип їх роботи полягає в такому: після введення в пам'ять фотоапарата необхідної кількості кадрів відповідні сигнали вводяться в комп'ютер, після чого фотокамера готова для нових зйомок. На зворотній кришці фотоапарата розміщений невеличкий рідинно-кришталевий екран, який використовується як відеошукач та дає змогу переглядати сфотографоване. Фотознімки друкуються за допомогою принтера.


2. ФОТОГРАФІЧНИЙ ПРОЦЕС, ЙОГО ЗМІСТ

Щоб зробити доброякісний знімок, необхідно вивчити всі стадії його виготовлення і, насамперед, опанувати технікою зйомки.
Зйомці передує зарядка касети і фотоапарата. Щоб уникнути засвітлення й, отже, псування фотоматеріалу касету треба заряджати у темноті або при такому освітленні, до якого дана емульсія нечуттєва.
Пластинки і форматні плівки вставляють у плоскі касети. При цьому висувають заслінку (шибер) касети, укладають пластинку - емульсією до заслінки й останню всувають назад. Щоб плівка в касеті не згиналася, під неї підкладають рівновелику металеву, пластмасову чи картонну пластинку, товщина якої разом з плівкою повинна дорівнювати товщині скляної фотопластинки.
Кіноплівку вставляють у циліндричну касету котушкового типу. Закріпивши загострений кінець плівки в затиску котушки, плівку обережно, тримаючи за торцеві частини, намотують на котушку, емульсією усередину. Потім плівку з котушкою вставляють у футляр касети і закривають кришкою. При правильній зарядці вільний кінець плівки розташовується у щілині футляра касети. Касета вставляється у фотоапарат на світлі.
Для того, щоб освоїти техніку фотозйомки, необхідно вивчити основні операції, з яких вона складається.
До освітлення в криміналістичній фотографії висуваються інші вимоги, ніж у художній [16, с. 90].
В деяких випадках художність знімку знижується через бічне освітлення, що підкреслює дрібні деталі предметів. Нерідко виразність знімка намагаються підвищити за рахунок фотографування проти світла. У цьому випадку світло підсилює лінійну перспективу, чітко розділяючи передній і задній плани. Проте в криміналістичній фотографії таке освітлення непридатне, оскільки при ньому до глядача звернено затінені частини предметів переднього плану. Отже, перевагу необхідно віддавати бічному освітленню.
Застосовується також і пряме висвітлення, але воно створює мало тіней, через що предмети виглядають плоскими, а зображення в цілому є монотонним.
Найкращі результати досягаються при поєднанні прямого і бічного освітлення. Таке освітлення поряд з гарною передачею форми, відносних розмірів і взаємного розташування предметів підкреслює їх об'ємність і структуру поверхні, виявляючи дрібні деталі, що часто мають важливе доказове значення.
Для більш чіткого позначення контурів предметів, що знімаються, і відділення їх від тла додатково застосовується заднє, так зване "контрове" освітлення. Джерело такого освітлення розташовується позаду об'єктів, що фотографуються, з таким розрахунком, щоб прямі промені його не попадали в об'єктив, а об'єкти зйомки були різко обкреслені світлими лініями.
Зйомку об'єктів криміналістичної фотографії доводиться робити як при природному, так і при штучному освітленні. При зйомці на місцевості у денний час апарат за можливістю встановлюють так, щоб сонце знаходилося позаду й дещо збоку.
Якщо не можна уникнути зйомки проти світла, то об'єктив захищають від прямих сонячних променів блендою, тобто картонним чи металевим циліндром (конусом). При відсутності бленди об'єктив загороджують рукою чи будь-яким предметом.
При зйомці приміщення апарат бажано встановити так, щоб світло з вікон падало збоку. Для підсвічування темних місць рекомендується використовувати джерела штучного освітлення чи відбивачі (аркуші білого папера, білу матерію, фанеру, пофарбовану алюмінієвою фарбою, та ін.).
Як джерела штучного освітлення фотографи переважно використовують фотоспалахи, наприклад імпульсні.
Через велику яскравість і короткочасність спалаху зйомка проводиться із застосуванням коротких витримок (частки секунди). Необхідно, щоб момент спалаху збігся з моментом відкриття затвору. Їх збіг забезпечується за допомогою спеціального пристрою, званого синхронізатором.
Якщо місце події має значні розміри, одного спалаху може виявитися недостатньо. У такому випадку при зйомці доцільно зробити кілька спалахів.
Якість знімка багато в чому залежить від уміння правильно визначити витримку при зйомці.
Існує кілька методів визначення витримки. Найпростішим з них є метод спробних зйомок. Він полягає в такому. Один і той же об'єкт фотографують кілька разів з різними витримками, наприклад, збільшуючи наступну витримку в 2 рази порівняно з попередньою. При цьому фотоматеріал виявиться розділеним на ділянки, експоновані з різними витримками. Обробивши досвідчений матеріал, встановлюють витримку, з яким отримана оптимальна щільність зображення. Цю витримку і застосовують потім при зйомці даного об'єкта, а також наступних зйомках однорідних об'єктів в аналогічних умовах.
Недоліком описаної операції є її трудомісткість і тривалість. Цей метод застосовується головним чином у лабораторній обстановці.
Більш швидкий метод полягає у застосуванні розрахункових таблиць. Розрахункова таблиця складається з ряду граф, в яких враховуються різні фактори, що впливають на витримку. Для визначення витримки треба скласти числа, що відповідають конкретним умовам зйомки, і отриману суму відшукати в останній графі таблиці. Проти цієї суми й буде знаходитися шукана витримка.
Використовуючи дані розрахункових таблиць, варто мати на увазі, що величина витримки прямо пропорційна квадрату відстані між об'єктом і джерелом світла, тобто при збільшенні зазначеної відстані в 2 рази витримка збільшується в 4 рази. У такій же залежності витримка знаходиться від відстані між об'єктивом і негативним фотоматеріалом. Тому перехід до більш великого масштабу зображення вимагає відповідного збільшення витримки.
Для визначення діафрагми при зйомці в приміщенні з фотоспалахом може також бути використана спеціальна таблиця.
Працюючи з таблицею, у графі, що позначає чутливість фотоматеріалу, який використовується, знаходять число, що характеризує відстань між фотоапаратом і самим вилученим предметом зйомки, і на даному рядку в графі діафрагм одержують шукану величину.
Застосовуються також таблиці провідних (умовних) чисел. Для визначення діафрагми провідне число, що відповідає чутливості фотоматеріалу, що використовується, і потужності лампи-спалаху, поділяють на відстань до предмета зйомки в метрах.
Один з методів визначення витримки заснований на застосуванні експонометра.
Фотоелектричний експонометр складається з фотоелемента із світлочутливим селеновим шаром, в якому під дією світла збуджується електричний струм, вимірюваний мікроамперметром. Шкала мікроамперметра градується в абсолютних або умовних одиницях.
При вимірі освітленості експонометр направляють від об'єкта зйомки в сторону джерела світла. При зйомці з природним освітленням на відкритій місцевості замір освітленості може бути зроблений і від фотоапарата, якщо останній розташований на ділянці, що одержує стільки ж світла, як і об'єкт.
Але найбільш точний спосіб виміру яскравості той, при якому експонометр направляють вбік об'єкта. Мається кілька різновидів цього способу. При одному з них вимірюється загальна (інтегральна) яскравість об'єкта зйомки. Цей прийом застосовується при фотографуванні об'єктів з невеликим інтервалом яркостей (наприклад, при зйомці на відкритій місцевості в похмуру погоду).
Інший прийом полягає у вимірі найменш яскравої ділянки об'єкта зйомки. У такий спосіб визначається витримка, мінімальна для правильного відтворення найбільш темних ділянок об'єкта. В багатьох випадках вона виявляється задовільною і для яскравих деталей. Замір яскравості найбільш темних деталей доцільно робити з відстані, що не перевищує ширини ділянки, яка замірюється, тобто так, щоб на фотоелемент експонометра не потрапляло світло від інших, більш яскравих ділянок об'єкта.
Третій прийом полягає у вимірі яскравості основного сюжетно важливого елемента об'єкта (наприклад, відкритих частин трупа, на яких маються ушкодження і сліди). Цей прийом застосовується у випадках, коли інтервал яркостей об'єкта перевищує фотографічну широту фотоматеріалу, внаслідок чого правильна передача всіх ділянок об'єкта неможлива.
Різкість зображення є одним з найважливіших вимог, пропонованих до криміналістично-фотографічного знімка. Чіткими повинні вийти на знімку всі предмети і деталі, що можуть мати доказове значення. Проте іноді в момент фотографування важко визначити роль кожного предмета, виявленого при проведенні слідчої дії, наприклад при огляді місця події. Тому треба прагнути до того, щоб на знімку різко зобразилося максимальне число предметів і деталей [35, с. 112].
Різкість зображень залежить не лише від точного фокусування, але й від правильного діафрагумування об'єктива, а також правильного вибору відстані наведення.
Відстанню раціонального наведення прийнято вважати гіперфокальну відстань. Це - відстань між фотоапаратом і передньою межею різкості при наведенні на нескінченність. При такому наведенні різко зображуються як предмети, що знаходяться в нескінченності, так і предмети, розташовані ближче до апарата. Гіперфокальна відстань зменшується зі зменшенням відносного отвору. Вона може бути визначена за спеціальною таблицею.
Приступаючи до зйомки, вибирають найбільш вигідну позицію фотоапарата, що у повному ступені відповідає поставленій задачі. Створивши потрібне освітлення і розташувавши апарат так, щоб об'єкт правильно розмістився в кадрі, зводять затвор, визначають витримку і встановлюють її за допомогою регулятора. У малоформатних апаратах зі шторно-щільним затвором взведення затвора виробляється одночасно з просуванням плівки на один кадр. Якщо апарат постачений лічильником кадрів, останній встановлюють на нульовий розподіл. Встановивши необхідну діафрагму, наводять на різкість, ще раз перевіряють правильність кадрування, при необхідності роблять виправлення на паралакс (відхилення) і натискають на спуск затвора. При користуванні плоскою касетою перед тим, як спустити затвор, висувають заслінку касети.
Отже, такими є основні відомості, що складають зміст фотографічного процесу.


2. ФОТОГРАФУВАННЯ МІСЦЯ ПОДІЇ ПІД ЧАС ЙОГО СЛІДЧОГО ОГЛЯДУ

Вичерпна і точна фіксація обстановки місця події і виявлених на ньому слідів злочину та інших речових доказів є однією з основних вимог слідчого огляду [30, с. 52].
Особлива увага при зйомці місця події має бути приділена освітленню. Будь-яке освітлення, що використовується, незалежно від його виду (природне, штучне чи змішане) повинно забезпечити чітке відбиття всіх основних об'єктів місця події, що звичайно досягається шляхом використання декількох джерел світла - основного і допоміжного [15, с. 117].
Основним називається світло, за допомогою якого освітлюється об'єкт з його основними деталями, допоміжним - за допомогою якого, головним чином, освітлюється фон, підкреслюється об'ємність об'єкта, що фіксується, відпрацьовуються його окремі частини.
На відкритій місцевості основним джерелом світла при денному фотографуванні є природне освітлення, а допоміжним - електричне освітлення, імпульсна лампа, відбивні екрани (у вигляді аркуша білого папера, тканини, алюмінію тощо).
При фотографуванні у нічний час на відкритій місцевості як основні й допоміжні можуть використовуватися імпульсні лампи, термітні сірники, фари автомашин, освітлювальні ракети, прожектори та ін.
Як основне джерело освітлення при зйомці в темних і напівтемних приміщеннях найкраще використовувати імпульсну лампу. Всі інші види освітлення (слабке денне й електричне світло) можна використовувати як додаткові.
Фотоматеріали для зйомки місця події обираються залежно від конкретних завдань зйомки. При недостатньому освітленні місця події треба користатися більш світлочутливими плівками. Узимку при зйомці на відкритій засніженій місцевості рекомендується застосовувати м'яку за контрастністю чорно-білу плівку, жовтий і жовтогарячий світлофільтри.
За видами фотозйомка місця події може бути орієнтуючою, оглядовою, вузловою і детальною (Додаток А).
Орієнтуюча фотозйомка місця події полягає у фотографуванні його разом з навколишнім оточенням. Мета такої фотозйомки - показати територіальне розташування місця події стосовно навколишнього середовища.
Якщо місце події займає значний простір, зйомка виконується панорамним методом. Коли при орієнтуючій зйомці необхідно відбити великим планом окремі предмети місцевості (будинки, ділянки дороги, пагорби та ін.), роблять додаткові знімки телеоб'єктивом.
Оглядова фотозйомка призначена для фотографування місця події в цілому без навколишнього оточення. Головні об'єкти огляду (трупи, зламане сховище, автомобілі, що зштовхнулися, вогнище пожежі тощо) на оглядових знімках повинні бути видні досить чітко.
Щоб запам'ятати обстановку місця події такою, якою вона представляється людині, що стоїть, при орієнтуючій та оглядовій зйомках варто тримати фотоапарат на рівні очей людини середнього росту. Разом з тим для показу будь-чого невидимого з цієї позиції чи з метою охоплення значної ділянки місцевості необхідно зробити зйомку зверху (з даху будинку, з вікна, з балкона тощо), а іноді й знизу.
Вузлова фотозйомка проводиться для фіксування великим планом найбільш важливих ділянок місця події чи окремих великих об'єктів його обстановки. Наприклад, при розслідуванні убивств - труп і його частини, крадіжок зі зломом - зламані сховища, двері, пролам; при розслідуванні автотранспортних подій - труп, автомашини з ушкодженнями й іншими слідами та ін.
Вузлова фотозйомка може застосовуватися і для відбиття різного роду груп слідів і предметів, що знаходяться на місці події.
Для одержання найбільш повної уяви про обстановку місця події орієнтуюча, оглядова і вузлова фотозйомки проводяться з декількох точок, кількість яких визначається особливостями конкретного місця події.
При оглядовій і вузловій зйомках у тісних приміщеннях, а також у всіх інших випадках, коли через нестачу місця звичайним об'єктивом неможна охопити в одному кадрі підлягаючий фотографуванню об'єкт (об'єкти, близько розташовані чи маючі велику довжину), доцільно користатися ширококутними об'єктивами.
Детальна фотозйомка, призначена для відбиття ізольовано від навколишнього середовища окремих невеликих, а також дрібних предметів (знарядь злому, зброї, куль, гільз та ін.) і слідів (пальців, взуття, знарядь злому тощо).
Щоб показати розміри предметів і відстані між ними (при оглядовому і вузловому фотографуванні), доцільно застосовувати вимірювальну фотозйомку. Детальна фотозйомка обов'язково повинна бути масштабною.
Обстановка місця проведення слідчої дії, особливості ситуації й об'єктів зйомки визначають метод фотографування.
1. Звичайна зйомка - зйомка загальнопоширеною побутовою апаратурою без будь-яких спеціальних пристосувань, без застосування спеціальних методик. При необхідності можуть бути використані змінні (ширококутні й телескопічні) об'єктиви, світлофільтри загального призначення, протисонячні бленди й інші приналежності.
Криміналістичною така зйомка стає з-поза специфічного для розслідування справи об'єкта і завдань зйомки процесуального характеру.
2. Панорамна зйомка - зйомка протяжних планів, що не входять у кадр апарата, із застосуванням універсального і ширококутного об'єктивів.
Така зйомка може бути зроблена спеціальними панорамними камерами, що випускалися вітчизняною промисловістю, - "ФТ-2" з розміром кадру 24 х 110 мм і "Обрій" з розміром кадру 24 х 58 мм.
Звичайним побутовим фотоапаратом ("Зеніт", "Київ", "Зоркий" та ін.) панорама може бути знята декількома послідовними знімками з деяким перекриттям кожного попереднього кадру наступним кадром. По помітних орієнтирах у місцях перекриттів позитиви розрізуються і склеюються в єдиний панорамний знімок.
Панорамна зйомка може бути зроблена з однієї точки шляхом повороту фотоапарата навколо своєї вертикальної осі (кругова панорама), чи з різних рівновіддалених від плану зйомки точок шляхом переміщення апарата по рівнобіжній об'єкту, що знімається, лінії (лінійна панорама).
Зйомка кругової панорами можлива лише при значному (більш 30 м) віддаленні плану, що знімається. Переважно це зйомка відкритої місцевості. У приміщеннях з обмеженою площею можлива тільки лінійна панорамна зйомка.
Фотознімки для виготовлення панорами повинні робитися в одних і тих же умовах (дистанція зйомки, діафрагма, експозиція тощо).
3. Стереоскопічна зйомка - зйомка об'ємної натури. Проводиться вона при необхідності показу на знімку ефекту обсягу, взаємного розташування об'єктів зйомки в глибину.
Стереоскопічна зйомка може бути виконана спеціальною фотокамерою "Супутник" з двома об'єктивами, за допомогою яких одночасно одержують два самостійних негативи під різними кутами зору, відповідаючими візуальному сприйняттю людиною.
Стереоскопічна зйомка можлива і звичайним фотоапаратом. У цьому випадку робляться два знімки з пересуванням апарата по горизонталі на відстань середнього очного базису (65 мм).
Позитиви з двох негативів підклеюються на щільний папір (готується стереопара). При розгляданні стереопари через стереоскоп виникає відчуття об'ємності відбитих об'єктів.
4. Вимірювальна зйомка - зйомка з масштабом зображення. Вона дає можливість визначення по фотознімку розміру натури відбитих об'єктів і відстаней між ними.
Найпростішим і найбільш розповсюдженим способом вимірювальної зйомки є масштабна зйомка - зйомка зі спеціальною чи звичайною лінійкою із сантиметровими і міліметровими розподілами. Лінійка укладається поруч з об'єктом зйомки в площині найбільш важливих його деталей; фотоапарат установлюється у такий спосіб, щоб фокальна площина його розташовувалася паралельно верхній площині об'єкта, що фотографується.
Більш складною є зйомка з глибинним масштабом. Як масштаб в цьому випадку використовується стрічка з нанесеними на неї чорними і білими квадратами з розміром фокусної відстані застосовуваного об'єктива. За кількістю таких квадратів (перший з них розташовується під вертикаллю від об'єкта) розраховуються відстані між об'єктами зйомки.
5. Репродукційна зйомка - зйомка плоских об'єктів: рукописів, креслень, документів та ін.
При репродукуванні як спеціальною стаціонарною (типу СГРА), так і звичайною малоформатною камерою повинна бути дотримана паралельність площини об'єкта і фотошарів у фотоапараті; оптична вісь об'єктива повинна бути спрямована в центр об'єкта зйомки; освітлення повинне бути рівномірним по всій поверхні документа, що фотографується. Об'єктив звичайно діафрагмується до відносного отвору 8 чи 11.
Репродукція штрихових документів може бути зроблена без фотоапарата, так званим рефлексним способом. Як негатив у цьому випадку використовується спеціальний рефлексний - висококонтрастний, з низькою чутливістю і тонкою підкладкою - фотопапір.
Позитивний відбиток з отриманого таким шляхом негатива можливий як на рефлексному, так і на звичайному контрастному фотопапері.
6. Великомасштабна зйомка - зйомка дрібних об'єктів і слідів (стріляних куль, гільз, слідів рук та ін.).
Фотоапарат "Зеніт" з універсальним об'єктивом, який переважно застосовується в криміналістичній зйомці, дозволяє робити зйомку з мінімальної відстані в 65 см, що дає на плівці масштаб зображення 1:12. Для зйомки у більш великому масштабі (до 1:1) застосовуються подовжувальні кільця, у комплект яких входить 3 кільця розміром 7, 14 і 28 мм.
Необхідне при зйомці кільце (чи їх комбінація) увертається між камерою й об'єктивом фотоапарата, збільшуючи в такий спосіб фокусну відстань об'єктива. Розрахунок масштабу зображення, який буде отриманий при цьому, виробляється шляхом розподілу розміру встановленого кільця на фокусну відстань об'єктива. Подовжувальні кільця при зйомці підбираються таким чином, щоб максимально використати площу кадрового вікна фотоапарата. Оскільки застосування подовжувальних кілець збільшує відстань між об'єктивом і фотоплівкою, при зйомці необхідна корекція експозиції убік збільшення (до 4 разів при повному комплекті).
Загалом, важливо зауважити, що фотознімки, виконані на місці події, повинні:
1) дати наочну уяву про обстановку місця події в цілому і про окремі її частини;
2) зафіксувати обстановку з максимальною кількістю деталей;
3) при необхідності дати уяву про розміри сфотографованих об'єктів (метрична і масштабна зйомки).
4. ПРОЦЕСУАЛЬНЕ ОФОРМЛЕННЯ ФОТОГРАФУВАННЯ
ТА ОТРИМАНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ

Використання слідчим криміналістично-оперативної фотографії в розслідуванні злочинів повинне бути правильно оформлене. Дотримання правил оформлення як фотозйомки, так і фотознімків є важливою умовою використання відбитої інформації у доведенні.
Зйомку оформляють шляхом докладного опису в протоколі слідчої дії. У ньому вказують:
- найменування об'єкта чи моменту слідчої дії, зафіксованого фотозйомкою;
- вид і спосіб зйомки;
- модель фотоапарата і марку об'єктива;
- використаний негативний матеріал;
- освітлення, при якому проводилася фотографічна зйомка;
- додаткові пристосування (наприклад, світлофільтр).
На плані чи схемі відзначають місця установки фотоапарата.
Запис може бути приблизно такий: "У ході огляду місця події були сфотографовані:
1) загальний вид магазина "Подарунки" (орієнтуючий знімок, кругова панорама, три кадри);
2) торговельний зал цього магазина (оглядовий знімок);
3) вітрина ювелірного відділу (вузловий знімок);
4) слід інструмента на дерев'яній частині вітрини ювелірного відділу (детальний масштабний знімок).
Фотозйомка проводилася камерою "Зеніт-3М" з об'єктивом "Індустар 3,5-50". Місця установки апарата позначені на плані відповідно цифрами 1, 2, 3, 4".
Прикладені до протоколу слідчої дії фотографічні знімки повинні оформлятися у вигляді фототаблиць. Для цього їх наклеюють на спеціальні бланки чи на чисті аркуші папера. Зверху роблять підпис: "Фототаблиця № ... Додаток до протоколу ... (найменування слідчої дії і час її проведення)".
Під знімками робляться відповідні пояснювальні написи. Наприклад: 1. Загальний вид будинку магазина "Подарунки" з оточуючими його будівлями з боку вул. Кооперативної. 2. Торговельний зал магазина "Подарунки". 3. Ушкоджена вітрина ювелірного відділу магазина "Подарунки". 4. Слід інструмента на дерев'яній частині вітрини ювелірного відділу.
Найбільш важливі об'єкти доцільно відзначати на знімках стрільцями.
Кожен знімок завіряється печаткою органа розслідування, підписом слідчого, а при можливості - підписами понятих.
Якщо зйомку проводив фахівець, таблиці зі знімками повинні бути ним підписані. До таблиці додають негатив, з якого був виготовлений знімок.
Якщо в ході слідчої дії проводилося фотографування на позитивну кіноплівку, діапозитиви повинні бути прикладені до протоколу даної слідчої дії. Для цього на листі щільного папера зверху пишуть: "Додаток до протоколу ... (найменування слідчої дії і дата її проведення)". На аркуш наклеюють конвертики розміром 3 х 4 см і вкладають у них діапозитиви. На кожному з них роблять пояснювальний напис.
Якщо з технічних причин знімок виготовити неможна, складають довідку і додають її до протоколу слідчої дії, під час якої проводилася зйомка.
Знімки, отримані в результаті фотозйомки під час слідчої дії, використовуються в доведенні разом з протоколом цієї дії. Наявні в протоколі й на плані відомості інформують про те, що, відкіля, при яких умовах фотографувалося.
Між словесним описом у протоколі та наочно-образною фіксацією на фотознімках існує взаємозв'язок.
По-перше, наявність певних записів у протоколі, як вже зазначалось, є неодмінною умовою використання фотознімків у розслідуванні.
По-друге, опис у протоколі доповнюють інформацію, що міститься на фотознімку. (При безсумнівних перевагах фотографії вона, проте, не передає температуру об'єктів, їх колір (чорно-біла фотографія), не завжди досить наочно фіксує просторове розташування предметів та ін.).
По-третє, фотознімок, своєю чергою, істотно уточнює і доповнює дані протоколу.
Фотографічні знімки з протоколами слідчих дій є джерелами доказової інформації й, таким чином, слугують встановленню істини по кримінальній справі.
Фотознімки можуть виступати й у ролі похідних речових доказів. Це, найчастіше, детальні масштабні і великомасштабні знімки окремих слідів (рук, інструментів та ін.). Якщо такі знімки досить чіткі і точно відображають ознаки слідів, вони використовуються в експертних, головним чином, ідентифікаційних, дослідженнях.
Фотознімки - похідні речові докази - прилучаються до справі особливою постановою слідчого.


5. СУДОВИЙ ВІДЕОЗАПИС

Наразі відеозапис широко застосовується у судово-слідчій діяльності.
Кримінально-процесуальне законодавство передбачає можливість використання кінозйомки і відеозапису при проведенні різних слідчих дій (ст. 852 КПК). Відеодокументи - це завжди носій певної інформації, джерело доказів за кримінальною справою.
Відеозапис використовується у тих випадках, коли необхідно зафіксувати певні факти, динамічну картину події, взаємозв'язок тих чи інших предметів і слідів, складну обстановку місця події. Відеозйомка може застосовуватися для фіксації будь-якої слідчої дії цілком або окремих її елементів [32, с. 190].
Відеозапис у розслідуванні злочинів має такі переваги:
1) дає змогу одночасно фіксувати звук і зображення на магнітній стрічці та візуально контролювати якість запису;
2) містить інформацію про динамічність події, розвиток тієї чи іншої дії або явища;
3) не потребує лабораторного опрацювання відзнятого матеріалу;
4) дає можливість багаторазово використовувати відео-стрічку для запису [18, c. 79].
Судовий відеозапис являє собою систему видів, методів і прийомів зйомки, які застосовуються при проведенні слідчих і судових дій, оперативно-розшукових заходів і судових експертиз з метою розслідування злочинів і надання суду наочного доказового матеріалу [16, с. 230].
Застосування відеозапису повинно забезпечити найбільш точну і повну фіксацію фактів, що мають доказове значення. Відеозйомка не підміняє фотографію, а доповнює її, дозволяє фіксувати об'єкти не тільки в статиці, а й у динаміці [16, с. 231].
Відеозйомка при проведенні слідчих дій передбачає використання певних видів, методів і прийомів зйомки. Так, різновидами відеозйомки є орієнтуюча, оглядова, вузлова і детальна зйомка. Відеозапис рекомендується проводити в послідовності, у якій здійснюється слідча дія. Визначення послідовності зйомки є необхідною передумовою для одержання загального уявлення про подію [18, с. 80].
Використання традиційних видів зйомок на місці події (орієнтуючої, оглядової, вузлової і детальної) під час відеозапису набуває специфічного забарвлення. Зокрема, при орієнтуючій відеозйомці центральний об'єкт шляхом плавного переходу від дальнього плану може бути виконаний великим планом, у зв’язку з чим орієнтуюча композиція стає більш інформативною. При оглядовій зйомці можна зафіксувати загальну обстановку та її окремі елементи в просторовій орієнтації та існуючій послідовності [32, с. 191].
Особливості відеозйомки пов'язані з видом слідчої дії, під час якої вона здійснюється. У слідчій практиці найчастіше відеозйомка застосовується:
1) у процесі перевірки показань на місці;
2) при провадженні слідчого експерименту;
3) при пред'явленні для впізнання;
4) під час огляду місця події;
5) при огляді трупа;
6) на допитах і очних ставках [18. с. 80].
У певних випадках відеозапис є найбільш ефективним засобом при проведенні слідчих дій. Так, відеозйомка доцільна при оглядах місць подій у справах про підпали і пожежі, при порушеннях правил безпеки праці, при аваріях на залізничному транспорті, авіакатастрофах, дорожньо-транспортних подіях та ін.
Однією з передумов доброякісності відзнятого матеріалу є правильний вибір мет