К Криміналістичне дослідження зброї, боєприпасів.

КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни "Криміналістика"
на тему: Криміналістичне дослідження зброї, боєприпасів
та слідів їх дії

ПЛАН

Вступ 3
1. Поняття та наукові основи судової балістики 5
2. Криміналістична класифікація вогнепальної зброї
та слідів її застосування 8
3. Сліди дії вогнепальної зброї, їх види.
Слідчий огляд вогнепальної зброї та слідів її дії 14
4. Можливості судово-балістичної експертизи 18
Висновки 27
Список використаної літератури 30

ВСТУП
Під час розслідування кримінальних справ певне значення для встановлення обставин їх вчинення може мати дослідження вогнепальної зброї, боєприпасів, вистріляних куль та гільз, предметів зі слідами пострілу чи слідами зберігання зброї.
Отримані результати огляду та експертного дослідження зазначених об'єктів дають можливість висувати обгрунтовані версії, встановлювати винних та низку інших обставин, що мають значення для справи. Розв'язувати ці питання допомагають спеціалісти в галузі судової балістики.
Наведеним вище обумовлюється актуальність теми, обраної для дослідження у наданій курсовій роботі.
Судову балістику як розділ криміналістичної техніки відзначають специфіка об'єктів дослідження та коло питань, які вона розв'язує.
Потреба в застосуванні судово-балістичних знань може виникнути під час розслідування будь-якого злочину, коли трапляються вогнепальна зброя, бойові чи мисливські припаси до вогнепальної зброї, труп зі слідами вогнепального ушкодження тощо.
Мета роботи - з'ясувати особливості криміналістичного дослідження зброї, боєприпасів та слідів їх дії.
Об'єкт дослідження - зброя, боєприпаси та сліди їх дії.
Предмет дослідження - криміналістичне дослідження зброї, боєприпасів та слідів їх дії.
Методи дослідження - порівняльний, описовий.
Завданнями дослідження доцільно визначити такі:
- висвітлити поняття та наукові основи судової балістики;
- надати криміналістичну класифікацію вогнепальної зброї та слідів її застосування;
- охарактеризувати сліди дії вогнепальної зброї, їх види та процедуру слідчого огляду вогнепальної зброї та слідів її дії;
- розкрити можливості судово-балістичної експертизи.
Структура роботи: вступ, чотири розділи, висновки, список використаної літератури.


1. ПОНЯТТЯ ТА НАУКОВІ ОСНОВИ СУДОВОЇ БАЛІСТИКИ
Терміном "балістика" (від грец. - "кидаю") прийнято визначати галузь військової науки, предметом вивчення якої є закономірності руху снаряда каналом ствола й за траєкторією польоту в повітрі [3, с. 246].
Судова, або криміналістична, балістика - це галузь криміналістичної техніки, яка вивчає ознаки вогнепальної зброї і боєприпасів до неї, закономірності виникнення слідів їх застосування, розробляє засоби й методи виявлення, фіксації, вилучення та дослідження таких слідів для встановлення певних обставин розслідування злочинів з метою встановлення істини, а також надає рекомендації щодо запобігання вчиненню злочинів з використанням вогнепальної зброї [15, c. 6].
Наукові основи судової балістики формувалися в процесі активного пристосування досягнень природничих і технічних наук до потреб судочинства. Істотний вплив на їх формування мали принципи воєнних наук, артилерії та загальної балістики, військово-польової хірургії. Досягнення у цих галузях знань дали змогу виявити криміналістично значущі закономірності дії вогнепальної зброї, руху снаряду в каналі ствола й за траєкторією, закономірності дії снаряду на перешкоду тощо. Це слугувало науковою базою для подальшого пізнання криміналістичних закономірностей, що пов'язані з використанням вогнепальної зброї зі злочинною метою, зокрема закономірностей утворення слідів на кулях і гільзах, на перешкодах залежно від дистанції пострілу тощо [7, с. 83].
Розвиток судової балістики тісно пов'язаний з розвитком і досягненнями криміналістичної трасології.
Трасологічні методи широко застосовуються в ідентифікаційних дослідженнях зброї, боєприпасів, куль, гільз. У цих дослідженнях також використовують положення криміналістичної ідентифікації та діагностики. На знанні цих закономірностей грунтується розробка спеціальних засобів, прийомів і методів роботи з балістичними об'єктами [14, с. 160].
Судова балістика широко застосовує досягнення фізики, хімії, судової медицини, судової фотографії. Судово-балістична експертиза проводиться із застосуванням різноманітних оптичних приладів, фотографії й електрофотографії, спектрографії й рентгенографії. Для балістичних досліджень використовують ультрафіолетові, інфрачервоні випромінювачі, газові хроматографи, масспектрографи, гамма-проміння. Для розв'язання важливих питань часто призначаються комплексні судові експертизи, зокрема, комплексна балістична та судово-медична [3, с. 247].
Найбільш розповсюдженими об'єктами дослідження криміналістичної балістики є:
- ручна нарізна й гладкоствольна вогнепальна зброя заводського виготовлення (гвинтівки, карабіни, автомати, пістолети, мисливські рушниці), перероблена (обрізи, газова зброя, що пристосована для бойової стрільби) та саморобна;
- окремі частини і приладдя зброї;
- боєприпаси (патрони, кулі, гільзи, шрот, пижі, капсулі, порох, продукти пострілу);
- перешкоди зі слідами застосування зброї;
- засоби, пристрої, інструменти, що були використані для виготовлення зброї чи спорядження боєприпасів;
- предмети зі слідами зберігання зброї.
Останнім часом поширилося використання, а отже й дослідження судовою балістикою, спеціальної вогнепальної зброї та боєприпасів (з глушниками, безшумних патронів), а також різного роду пристосувань для стрільби, замаскованої зброї тощо.
Під час дослідження цієї зброї виникають різноманітні питання, їх розв'язують шляхом проведення слідчого огляду чи призначення судової експертизи.
Основними завданнями судової балістики є:
- визначення властивостей вогнепальної зброї та боєприпасів до неї;
- визначення групової належності зброї та боєприпасів або їх частин;
- ідентифікація зброї та боєприпасів;
- встановлення окремих обставин застосування вогнепальної зброї й виникнення ушкоджень внаслідок її використання [19, c. 111].
У кожному випадку слідчий сам вирішує питання про форму застосування судово-балістичних знань: обмежитися слідчим оглядом із залученням спеціаліста чи призначити судово-балістичну криміналістичну експертизу.


2. КРИМІНАЛІСТИЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ ВОГНЕПАЛЬНОЇ ЗБРОЇ ТА СЛІДІВ ЇЇ ЗАСТОСУВАННЯ
Вогнепальна зброя є одним з основних об'єктів судово-балістичного дослідження. Для визнання зброї вогнепальною треба насамперед встановити, чи має вона певну сукупність ознак, зокрема такі:
1) вогнестрільність, тобто здатність надати снаряду (кулі, картечі, шроту тощо) кінетичну енергію за рахунок хімічного розкладу вибухових речовин з виділенням великої кількості тепла у вигляді порохових газів і тим самим створення високого тиску на снаряд, що рухається у стволі;
2) спеціальне призначення для заподіяння ушкоджень людині, тварині, або пошкодження інших об'єктів;
3) уражаюча здатність, тобто здатність завдати супротивникові ушкоджень, які є небезпечними для життя;
4) конструктивна пристосованість для метання снаряду;
5) здатність до здійснення більше одного пострілу, тобто можливість повторного й неодноразового використання без внесення істотних змін до конструкції зброї [3, с. 248].
Об'єкти, які не мають хоч би однієї з названих ознак, не належать до вогнепальної зброї. Не є вогнепальною зброєю, наприклад, пневматичні гвинтівки чи пістолети, стартові пістолети, вибухові пристрої.
Ручну вогнепальну зброю класифікують за різними підставами. Так, за призначенням розрізняють бойову, мисливську та спортивну зброю.
Російське законодавство про зброю називає такі види зброї за призначенням: бойова, службова та цивільна, а до останнього виду відносить і газову зброю, яка не входить до криміналістичної класифікації [6. с. 90].
Бойова зброя призначена для виконання бойових та оперативно-службових завдань і прийнята на озброєння Збройних сил і правоохоронних органів. Така зброя буває:
а) короткоствольною - довжина ствола 50-200 мм (пістолети, револьвери);
б) середньоствольною - довжина ствола 200-400 мм (пістолети-кулемети, автомати, деякі модифікації карабінів);
в) довгоствольною - довжина ствола 450-850 мм (гвинтівки, карабіни, ручні кулемети).
Мисливська зброя призначена для мисливських цілей - промислового й аматорського полювання на дичину. Це рушниці різних систем, мисливські карабіни.
Спортивна зброя призначена для занять спортом - ураження цілей чи мішеней на змаганнях з влучної стрільби. До неї належать спортивні пістолети й револьвери, малокаліберні гвинтівки, мисливські гладкоствольні рушниці для стендової стрільби.
За будовою каналу ствола зброя може бути нарізною, гладкоствольною чи комбінованою - поєднання гладких і нарізних стволів в одній рушниці, поєднання вогнепальної й холодної зброї в одному знарядді. Гладкий ствол може мати нарізи біля дульного зрізу - так званий парадокс.
Мисливські рушниці мають здебільшого гладкий ствол. Іноді такий ствол має звуження дульної частини біля зрізу ствола для збільшення сили снаряду.
Вся бойова зброя, окремі види спортивної та мисливської зброї мають нарізи в каналі ствола для надання кулі обертального руху і кращої стійкості в польоті. Більшість моделей нарізної зброї має чотири нарізи правого напряму, але трапляються зразки, які мають лівий напрям нарізу каналу ствола, 6 або 8 нарізів.
Відстань між протилежними полями нарізів каналу (а в окремих країнах - між нарізами) визначає внутрішній діаметр ствола, який називають калібром. Калібр нарізної зброї визначається у міліметрах і може бути малим (4,25; 5; 5,45; 5,6), середнім (6,35; 7,62; 7,65; 7,7; 8,9) або великим (10; 10,6; 11; 11,43; 11,45; 11,75 і навіть 12 мм, як наприклад, американський пістолет "Дироджет") [6, с. 45].
У США калібр визначають у сотих частках дюйма, а у Великій Британії - у тисячних (1 дюйм дорівнює 25,4 мм). Тому трапляються такі визначення калібрів нарізної зброї: 22, що дорівнює 5,6 мм; 300, що дорівнює 7,62 мм; 38, що дорівнює 9 мм; 45, що дорівнює 11,43 мм та ін.
Стандартні калібри гладкоствольної мисливської зброї: 4, 8, 10, 12, 16, 20, 24, 28 і 32-й. Тут число визначає кількість сферичних куль за діаметром каналу ствола, які можна відлити для зброї цього калібру з одного англійського фунта (453,59 г) свинцю. Таким чином, великі числа будуть у стволів менших калібрів і навпаки. Так, калібр І 2 відповідає діаметру 18,2 мм, калібр 20-15,7 мм.
За кількістю патронів, якими можна вести стрільбу без дозаряджання розрізняють однозарядну, багатозарядну та з магазином.
За конструктивними особливостями ударно-спускового механізму розрізняють:
1) ручну зброю неавтоматичну, в якій перезарядження здійснюється вручну (наприклад, більшість мисливських рушниць, револьвер системи Нагана, гвинтівка зразка 1891 р., малокаліберні спортивні гвинтівки);
2) напівавтоматичну (самозарядну), в якій автоматично, за рахунок дії порохових газів викидається стріляна гільза і в патронник з магазина подається патрон, а для наступного пострілу потрібно знову натиснути на спусковий гачок (пістолети ТТ, ПМ, парабелум, карабін СКС, п'ятизарядна мисливська рушниця МЦ-21 тощо);
3) автоматичну, в якій відстріл усього боєзапасу відбувається автоматично, безперервно за рахунок енергії порохових газів чи віддачі після однократного натискання на спусковий гачок (автомати ППШ, АКМ, пістолети-кулемети "Скорпіон", "Ланкастер", "Чучу", ручний кулемет РПД).
За способом виготовлення вогнепальну зброю поділяють на заводську, перероблену із стандартної шляхом внесення конструктивних змін (наприклад, укорочення ствола та приклада), саморобну й атипову (стріляючі авторучки, ковіньки, замасковану в предметах).
За кількістю стволів зброя буває одноствольна і багатоствольна (два, три, чотири стволи); багатоствольна може мати горизонтальне та вертикальне розміщення стволів.
Боєприпаси до ручної вогнепальної зброї становлять патрони та їх складові - гільзи, порох, кулі, картеч тощо. Саме ці предмети часто виявляються на місці події і стають об'єктами балістичного дослідження.
Куля, гільза, порох, капсуль, які об'єднані в єдине ціле, утворюють унітарний патрон.
Патрони розрізняють за довжиною, калібром, конструктивними особливостями гільз і куль, капсуля та іншими ознаками. Деякі патрони можна використовувати в різних видах і моделях зброї. Але якщо патрон не відповідає зброї певного зразка, то після пострілу може статися зміна форми гільзи чи її дульця. Так, у разі стрільби патроном калібру 7,62 з пістолета калібру 9 стріляна гільза стає майже циліндричною.
Гільзи до нарізної зброї виготовляють з металу, вони можуть бути циліндричної, конічної і пляшкоподібної форми. Гільзи патронів до мисливської гладкоствольної зброї роблять з металу, картону чи пластмаси циліндричної форми; вона складається з корпусу, денця, в якому є капсульний заряд, та дульця, в якому закріплюється куля.
За формою кінчика розрізняють кулі пласкі, з круглим кінцем та з гострим кінцем. Вони можуть бути оболончасті (наприклад, виготовлені зі свинцю з оболонкою з міді), напівоболончасті та без оболонки, можуть бути суцільнометалевими чи мати осердя з твердішого металу.
В бойовій зброї використовують кулі спеціального призначення: бронебійні, трасуючі, запалювальні, бронебійно-запалювальні, розривні, зі зміщеним центром ваги.
Для спорядження мисливських патронів в якості снаряда використовують кулі (круглі, турбінні, комбіновані, розривні), картеч, шрот насипом і в контейнерах, а пороховий заряд та отвір патрона закривають пижами (основним і додатковим) та прокладками. Саморобні картеч і шрот відрізняються розмірами й формою.
Порох може бути димним чи бездимним, що визначається хімічним складом компонентів. Бездимний порох залишає після згоряння менше кіптяви.
Внаслідок пострілу з вогнепальної зброї відбуваються певні процеси, що вносять зміни до навколишнього середовища, які називають слідами пострілу або слідами застосування зброї. Такими слідами є:
- стріляні снаряди й гільзи;
- сліди на снарядах і гільзах від взаємодії з частинами зброї та від перешкоди;
- частки речовин, що є результатом згоряння пороху й капсульного складу;
- кіптява й частинки не згорілого пороху; сліди-ношкодження й нашарування на перешкодах;
- сліди термічної дії; сліди від вторинних снарядів (тверді частинки, що "вибиті" кулею чи основним зарядом патрона).
Важливим балістичним об'єктом є специфічний слід - штанцмарка, тобто відбиток дульного зрізу ствола зброї на перешкоді як ознака пострілу впритул. Для розв'язання багатьох питань має правильне визначення вхідного та вихідного кульових отворів на перешкодах.
Вхідний отвір наскрізного ушкодження, як правило, менший за вихідний. В еластичних перешкодах він менший за калібр кулі, в металі, листовому залізі - близький до діаметру кулі, а на ламких перешкодах (скло, цегла) - більший за калібр кулі.
На тілі людини та на інших щільних перешкодах вхідний отвір має рівні краї, поясок обтирання (забруднення), а за значної кінетичної енергії кулі - дефект "мінус тканина" як наслідок вибивання кулею частинок перешкоди.
Вихідний отвір має нерівні краї, за розміром більше вхідного, не має пояска обтирання. Куля зі зміщеним центром ваги призводить до значних руйнувань, її вихідний отвір за розміром може значно перевищувати вхідний. Ушкодження лише з вхідним отвором називається "сліпим" і його наявність означає, що куля чи інший снаряд потрапили вглиб перешкоди, де й треба їх шукати.
Виявлення, огляд і попереднє дослідження балістичних об'єктів на місці події має на меті встановити низку важливих обставин, потрібних для розслідування злочину. Зокрема, це визначення виду вогнепальної зброї, яку застосовано для заподіяння ушкоджень, дистанції, з якої здійснено постріл, напряму пострілу, кількості пострілів, взаємного розташування злочинця і жертви в момент пострілу тощо.
Точніші відповіді на ці питання дає судово-балістична експертиза, висновки якої можуть стати доказами у кримінальній справі.


3. СЛІДИ ДІЇ ВОГНЕПАЛЬНОЇ ЗБРОЇ, ЇХ ВИДИ. СЛІДЧИЙ ОГЛЯД ВОГНЕПАЛЬНОЇ ЗБРОЇ ТА СЛІДІВ ЇЇ ДІЇ
При пострілі з вогнепальної зброї відбувається взаємодія порохового заряду, снаряда (кулі, дробу) і перепони, в результаті чого виникають зміни, які називаються слідами пострілу або слідами застосування зброї. До цих слідів належать:
1) стріляні снаряди, гільзи, пижі;
2) частки речовин, що виникають при згорянні пороху, які викидаються з каналу ствола;
3) сліди, що утворюються на стріляних кулях і гільзах;
4) сліди-ушкодження від снаряда на ураженому об'єкті;
5) відкладення кіптяви пострілу на тілі (найчастіше на руці) особи, яка стріляла [8, с. 120].
Сліди згоряння заряду у вигляді кіптяви залишаються у каналі ствола зброї, на кулях, картонних прокладках, пижах, на паску обтирання та перепоні.
Сліди частин зброї утворюються на кулях, дробу і гільзах. Вид і характер слідів залежить від конструкції зброї.
На гільзах, відстреляних з автоматичної зброї, сліди утворюються:
а) на капсулі - слід від бійка ударника у вигляді вм'ятин і сліди переднього зрізу затвора - борозенки і валика;
б) на дінці гільзи - слід відбивача;
в) на ребрі та дні кільцевого паза - сліди від зачіпки викидача [19, с. 220].
На корпусі гільзи можуть відбитися сліди патронника у вигляді повздовжніх трас і дрібні вм'ятини від країв кожуха затвора.
На кулі (при пострілі з нарізної зброї) утворюються сліди від стінок каналу ствола. Такі сліди складаються з дрібних валиків і борозенок. Кількість слідів (смуги) та їх нахил щодо повздовжньої осі кулі відповідають кількості та напрямку нарізів каналу ствола.
На перепонах від кулі та дробу виникають пробоїни, вм'ятини, тріщини, розриви, сліди кіптяви у вигляді пояска обтирання.
У пробоїні розрізняють вхідний і вихідний отвори. Вхідний кульовий отвір в еластичних перепонах має дещо менший діаметр, ніж діаметр кулі; у сухому дереві, листовому металі отвір близький до калібру кулі; у ламких твердих перепонах (скло, цеглина) отвір може бути навіть дещо більшим, ніж діаметр кулі; на тілі людини діаметр вхідного отвору, як правило, менший за діаметр кулі.
Ознаки вхідного отвору:
1) дефект тканини - відсутність частин тканини;
2) наявність навколо рани (на тілі людини) пояска осаднення у вигляді кайми завширшки 1-3 мм червоно-бурого кольору;
3) наявність пояска обтирання;
4) наявність ознак пострілу з близької відстані або в упор (при пострілі в упор відбивається дуловий зріз зброї - штанцмарка) [8, с. 122].
Вихідний кульовий отвір має різні розміри й форму. Найчастіше краї вихідного отвору нерівні, вивернуті назовні. Вихідний отвір, як правило, більший, ніж вхідний.
При пострілі можуть утворюватись сліди рикошету, які виникають при ударі кулі об перепону при малому куті зіткнення. При цьому куля змінює свій напрямок.
Поясок обтирання - одна з важливих ознак кульового ушкодження; має вигляд темної смуги, розташованої по краю вхідного отвору. Поясок обтирання утворюється частинами речовин, які винесені кулею з каналу ствола, а також частинами матеріалу, з якого виготовлена куля.
Огляд зброї, боєприпасів і слідів пострілу здійснюється відповідно до вимог норм КПК (ст. ст. 190-193, 195). У разі потреби слідчий запрошує для участі в огляді спеціаліста з судової балістики.
Завданням огляду є виявлення, фіксація, вилучення зброї, боєприпасів, слідів пострілу і дослідження їх на місці події для визначення виду, системи, калібру зброї, кількості пострілів, дистанції, напрямку і місця, з якого було зроблено постріл [9, с. 201].
Виявлену зброю фіксують за допомогою фотозйомки та описують у протоколі огляду. При огляді зброї необхідно дотримуватися певних правил. Так, при огляді бойової зброї необхідно:
1) встановити, чи знаходиться курок (ударник) на бойовому або захисному взводі та чи є патрон у патроннику;
2) витягти магазин, оглянути його поверхню;
3) розрядити зброю;
4) вжити заходів щодо відшукання слідів;
5) оглянути внутрішню поверхню каналу ствола для виявлення слідів пострілу у вигляді нагару, незгорілих порошинок;
6) встановити, чи немає яких-небудь ушкоджень на зброї або чи не відсутні які-небудь частини;
7) визначити наявність або відсутність запаху пороху в каналі ствола [17, с. 101].
У протоколі огляду про зброю слід вказати: місце виявлення, відстань від двох нерухомих об'єктів, положення ствола зброї, вид, систему, наявність і зміст маркувальних позначок, номер зброї або її частин, загальний стан зброї, положення курка, запобіжника, кожуха затвора, наявність патрона (гільзи) у патроннику, магазині (барабані), слідів пальців на зброї, кіптяви і нагару, сторонніх часток у стволі та слідів запаху порохових газів.
Патрони, гільзи, кулі, дріб, картеч, прокладки, пижі підлягають виявленню, фіксації й дослідженню при огляді на місці події.
У протоколі огляду при описі гільзи вказують: місце виявлення, форму, колір металу, маркувальні позначки, розміри, наявність і форму слідів зброї. При описі кулі (дробу) у протоколі відзначається: вид перепони, розміри ушкодження кулі, наявність на кулі сторонніх речовин.
Під час пошуку гільз необхідно враховувати механізм викидування гільзи (бік викидування). При цьому ефективним буде застосування металошукача.
Дріб може бути виявлений у тілі (або одягу) потерпілого та в інших об'єктах. Гранична дальність польоту дробу 400 м (при діаметрі дробу 5 мм - дальність 500 м, картеч - дальність до 600 м).
Під час огляду вогнепальних пошкоджень фіксують: вид і властивості перепони, форму країв ушкодження та його розміри, взаємне розташування декількох пошкоджень, їх розміщення на перепоні.
При виявленні слідів кіптяви, незгорілих порошинок, частин змазки необхідно описати в протоколі: форму, кількість зон відкладення, інтенсивність кожної зони, колір кіптяви чи порошинок, їх віддаленість від пошкодження та ін.
Визначення напрямку пострілу і місця, звідки він був зроблений. При огляді місця події місце пострілу визначають за допомогою виявлення гільз та за слідами вогнепальних пошкоджень. Напрямок польоту кулі звичайно визначається шляхом візирування (спостереженням крізь канал пробоїни). Наявність двох пробоїн дозволяє визначити напрямок польоту кулі з достатньою точністю. Візирування може здійснюватися за допомогою виготовленої з паперу трубки або протягуванням шнура крізь пробоїни. Місце пострілу, встановлене за допомогою візирування, фотографують. При стрільбі з великої відстані необхідно враховувати траєкторію польоту кулі. У складних випадках доцільно запрошувати спеціаліста з судової балістики.
Виявлена та досліджена на місці події вогнепальна зброя, сліди її дії та боєприпаси підлягають вилученню. Ці об'єкти належним чином упаковуються та опечатуються печаткою слідчого.

4. МОЖЛИВОСТІ СУДОВО-БАЛІСТИЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ
Судово-балістичні експертизи призначаються для вирішення широкого кола задач ідентифікаційного і неідентифікаційного характеру, пов'язаних з дослідженням вогнепальної зброї і боєприпасів, слідів пострілу у самій зброї, на ураженій перешкоді і на стрільці [12, с. 205].
Об'єктами судово-балістичної експертизи є вогнепальна зброя, боєприпаси та їх частини (патрони, гільзи, кулі, дріб, картеч, пижі, прокладки), предмети зі слідами пострілу.
При вирішенні ідентифікаційних задач може бути проведено ототожнення конкретного екземпляра зброї за стріляними кулями, гільзами, дробом або встановлено, що кулі (дріб) або гільзи, вилучені в різних місцях, вистрілені з одного екземпляра зброї. Визначається також групова належність зброї, боєприпасів або їх частин (калібр, вид, модель зброї). Встановлення групової належності зброї та боєприпасів, як правило, проводиться з метою розшуку зброї [5, с. 135].
Неідентифікаційними судово-балістичними дослідженнями встановлюються:
1) належність досліджуваних об'єктів до вогнепальної зброї, їх вид, калібр, модель, зразок;
2) технічний стан зброї (її справність, придатність до стрільби, можливість здійснення пострілу без натискування на спусковий гачок за певних умов);
3) бойові якості зброї та боєприпасів (пробивна дія, максимальна дальність тощо);
4) обставини пострілу на місці події (відстань, напрямок пострілу, взаємне розташування зброї і ураженого об'єкта в момент пострілу тощо) [5, с. 136].
У зв'язку з тим, що наразі не розроблені надійні універсальні методи встановлення абсолютної давності пострілу, - це питання судово-балістична експертиза, як правило, позитивно не вирішує [3, с. 253].
Проте, питання про те, чи проводилась стрільба із зброї після її останнього чищення і змазування, може бути вирішене шляхом хімічного дослідження нагару в каналі ствола зброї.
Для проведення судово-балістичної експертизи застосовуються різноманітні методи дослідження, вибір яких зумовлюється видом і характером досліджуваних об'єктів і вирішуваних експертом питань.
Ідентифікаційні дослідження проводяться з використанням візуальних, фотографічних і мікроскопічних методів, профіло-графування, експерименту, моделювання і реконструкції.
У ході проведення експериментів і моделювання необхідно враховував ти різноманітні фактори, що дозволяє одержувати сліди на експериментальних гільзах і снарядах, які найбільш відповідають слідам на досліджуваних об'єктах; вивчати і оцінювати ступінь сталості експериментальних слідів, котрі оптимально відображають особливості конкретного екземпляра зброї.
При проведенні неідентифікаційних досліджень застосовуються методи, які використовуються у військово-технічних і спортивно-мисливських галузях знань. Обов'язковою умовою дослідження технічного стану зброї і боєприпасів, її бойових властивостей є проведення різноманітних експериментів, у тому числі експериментальної стрільби.
Дослідження слідів пострілу, а також компонентів спорядження боєприпасів проводиться з використанням мікроскопічних, хімічних і фізичних методів (емісійний спектральний аналіз, лазерний мас-спектральний аналіз, інфрачервона спектрометрія, рентгеноструктурний аналіз тощо).
Для вивчення металізації на об'єктах застосовуються контактно-дифузійний і електрографічні методи.
Судово-балістичною експертизою вирішуються такі питання:
1) Чи є вогнепальною зброєю предмет, вилучений у громадянина А.?
Для цього досліджуються атипова зброя (саморобного виготовлення), яка може не мати аналогів серед стандартної вогнепальної зброї. (Стосовно саморобної вогнепальної зброї питання про її справність не вирішується, оскільки справною є зброя, яка відповідає певним технічним умовам, а на саморобну зброю вимоги нормативних документів не поширюються).
2) До вогнепальної зброї якої системи, моделі, зразка, калібру належить револьвер, вилучений у даного громадянина?
3) Чи справний і придатний для стрільби пістолет, вилучений з тайника?
4) Чи міг із конкретного наданого пістолета відбутися постріл без натискування на спусковий гачок під час падіння його на дерев'яну підлогу стволом вниз з висоти 70 см? Конкретні параметри умов пострілу задаються залежно від обставин розслідуваної події.
5) Із зброї якого виду, калібру і системи вистрілена куля, вилучена з трупа?
6) Чи вистріляна ця куля з конкретного пістолета, вилученого у підозрюваного?
7) Чи відстріляні п'ять гільз, виявлених на місці події, з конкретного пістолета, вилученого в обвинуваченого?
8) Чи вистрілено дріб (картеч), вилучений з тіла потерпілого, з конкретної мисливської рушниці?
9) Чи є частинами одного патрона куля, вилучена з тіла потерпілого, і гільза, виявлена на місці події?
10) Чи стріляли з двоствольної мисливської рушниці, вилученої у даного громадянина, після її останнього чищення і змазування?
11) Яким порохом і якими снарядами (дробом, картеччю, кулею) зроблені останні постріли з коленого ствола цієї рушниці?
12) 3 якої відстані стріляли в двері даного будинку судячи з розсіювання дробу?
13) Яким було взаємне розташування зброї і дверей даного будинку в момент пострілу судячи з напрямку каналу вогнепального пошкодження? [5, с. 135-136].
Всі дослідження вогнепальних пошкоджень одежі і взуття, пов'язаних з одночасним заподіянням тілесних ушкоджень людині, належать до компетенції судово-медичної експертизи.
У тих випадках, коли в процесі експертизи виникає необхідність дослідження таких пошкоджень у сукупності з аналізом особливостей пострілу (специфіка дії конкретного екземпляра зброї, боєприпасів тощо), може бути проведена комплексна медико-криміналістична експертиза експертом-балістом і судово-медичним експертом.
Завершуючи тему постановки питань експерту, наводимо, крім зазначених, групу питань, яка, втім, не є вичерпною.
1) Частиною вогнепальної зброї якого виду і зразка (моделі) є дана деталь (магазин, затвор, вісь барабана револьвера тощо)?
2) Якою є пробивна дія даної зброї (або дальність прицільної стрільби, дальність убивчої дії, максимальна дальність польоту снаряда)?
3) Яка причина розриву ствола дробової рушниці?
4) Які матеріали, предмети, інструменти і технічні засоби використовувались для виготовлення саморобної зброї або зміни будови зброї промислового виготовлення? Якими були професійні навички особи, яка здійснювала виготовлення або переробку зброї?
5) Промисловим чи саморобним способом виготовлено дані патрони і снаряди (куля, дріб, картеч)?
6) Чи є даний шматочок металу частиною кулі, а якщо так, то до якого виду і зразка належить ця куля?
7) У який спосіб виготовлено даний пиж (вирізання, висічка тощо)?
8) Чи проходила куля через які-небудь перешкоди перш ніж влучити в уражений об'єкт?
9) Яка з наданих куль, вистріляних з одного екземпляра зброї, вистрілена першою?
10) Чи належать дані патрони (їх частини у вигляді куль, гільз, дробу, картечі) до продукції одного підприємства (одного року випуску, однієї виробничої партії, однієї маси)?
11) Чи є пошкодження на ураженому об'єкті вогнепальним?
12) Який з отворів вогнепального пошкодження на об'єкті є вхідним і який вихідним?
13) Яка черговість утворення декількох вогнепальних пошкоджень?
14) 3 якої відстані зроблено постріл у даний об'єкт?
15) Чи є сліди близького пострілу на одежі потерпілого?
16) Чи міг потерпілий сам заподіяти собі дане ушкодження з даної зброї?
17) Чи є на руках даної особи мікронашарування, які з'явилися в результаті пострілу із зброї певного виду (моделі)?
18) 3 якого місця (ділянки місцевості) зроблено постріл? [5, с. 137-138]
Треба відзначити, що ототожнення вогнепальної зброї за слідами на стріляних кулях (дробу, картечі) дещо відрізняється від ототожнення такої зброї за гільзами [12, с. 207].
Оскільки сліди на кулі (дробу, картечі) утворюються в процесі її руху каналом ствола і відображають у вигляді трас (груп валиків і борозенок) деталі мікрорельєфу, що знаходяться на різних ділянках його довжини, безпосереднє порівняння слідів на вистріленій кулі з деталями мікрорельєфу каналу ствола даної зброї неможливе.
Отже, для порівняльного дослідження у таких випадках використовуються експериментальні кулі, вистрілені з досліджуваної зброї. Для експериментальної стрільби необхідно застосовувати кулі такої самої будови, як і досліджувана куля, постріли робити за таких самих (або максимально наближених) умов, що й постріл на місці події.
З метою одержання експериментальних слідів каналу гладкоствольної (мисливської) зброї на дробу і картечі в сучасній експертній практиці використовуються або спеціальні снаряди, або "погоджена" картеч. Для виявлення і аналізу сталих ознак каналу ствола вогнепальної зброї експерт повинен зробити з неї не менше п'яти пострілів (при дослідженні револьверів кількість пострілів може досягти 15) [12, с. 208].
В окремих випадках при ототожненні вогнепальної зброї за стріляними гільзами сліди на гільзі безпосередньо порівнюються з відповідними слідоутворюючими деталями зброї. Такий метод дослідження може застосовуватись при порівнянні слідів від бойка і від патронного упора (щитка колодки) на капсулі гільзи. У решті випадків для порівняння використовуються відповідні сліди на експериментальних гільзах, відстріляних з досліджуваної зброї.
Деяку специфіку мають експерименти при визначенні дистанції пострілу за характером вогнепального пошкодження на об'єкті. Поряд із складом і локалізацією на ньому продуктів пострілу, досліджуються й аналогічні ознаки експериментальних мішеней.
Необхідною умовою одержання вірогідних результатів є використання для експериментальної стрільби патронів, споряджених аналогічно патрону, вистріленому на місці події, мішені з такого самого матеріалу, що й уражений об'єкт, а також дотримання відповідних умов пострілів.
Оскільки під час експериментальної стрільби зазвичай спостерігаються певні коливання одержаних результатів, у висновку про дистанцію пострілу, як правило, експерт повідомляє не конкретний розмір останньої, а його мінімальну й максимальну межі.
У процесі оцінки висновку судово-балістичної експертизи необхідно враховувати особливості пострілу і пов'язаних з ним явищ, бо саме від цих факторів часто залежать результати експертного дослідження.
Необхідно мати на увазі, що залежно від конкретних умов розслідуваної події, факти, встановлені експертом, можуть бути по-різному пояснені. Наприклад, відсутність додаткових факторів пострілу (кіптява, незгорілі порошинки) навколо вхідного вогнепального отвору на перешкоді в одних випадках свідчить про постріл зі значної відстані (для пістолетів і револьверів - понад 70 см, для довгоствольної зброї - понад 150 см), а в інших - з більш близької відстані через прокладку. Якщо експертом не проведений аналіз зазначених факторів, його висновок про дистанцію пострілу може бути неповним і стати причиною помилки [5, с. 139].
Найбільшу доказову цінність мають зроблені в категоричній формі висновки експерта про те, що куля (дріб, картеч), вилучена з тіла потерпілого (або якої-небудь перешкоди), вистрілена зі зброї, яка належить підозрюваному. Проте встановлений експертом факт тотожності за стріляною кулею не завжди свідчить про те, що саме цей екземпляр зброї є знаряддям злочину.
Для зазначеного висновку необхідно встановити, що досліджена експертом куля заподіяла потерпілому ушкодження і була вилучена з ранового каналу.
Якщо ж куля вилучена не з тіла, а знайдена у складках одягу або в приміщенні, має бути доведено, що саме вона заподіяла поранення. Цей факт встановлюється шляхом дослідження часток тканин одягу на кулі, крові та часток ушкоджених органів людини [12, с. 210].
Ототожнення зброї за кулею (дробом, картеччю) також не є незаперечним свідченням того, що досліджуваний екземпляр зброї було застосовано на місці події її власником. Практика знає випадки, коли зброєю з відома або без відома її власника користувались для вчинення злочину інші особи. Тому аналіз відомостей про умови зберігання зброї, можливий доступ до неї сторонніх осіб допомагає правильно оцінити причетність володільця цієї зброї до вчинення злочину [20, с. 287].
Ототожнення зброї за гільзами може свідчити про причетність ідентифікованого екземпляра зброї до розслідуваної події лише в тому разі, якщо судово-балістичною експертизою встановлено, що куля, вилучена з тіла потерпілого (або якоїсь перешкоди), і одна з гільз, виявлених на місці події, до пострілу були частинами одного патрона. Якщо ж цей факт не встановлено, причетність зброї до вчинення злочину встановлюється на підставі інших доказів (показань свідків, потерпілого, підсудного). Встановлений експертом факт пострілу з конкретного екземпляра зброї патроном, частиною якого є гільза, може в таких випадках оцінюватися лише як непрямий доказ.
Перебування зброї після проведення з неї пострілу в несприятливих умовах (у воді, вологому приміщенні тощо) призводить, внаслідок інтенсивної корозії, до змін мікрорельєфу каналу ствола та інших слідоутворюючих деталей і поверхонь, що може істотно ускладнити ототожнення зброї за кулею або гільзою чи зробити його взагалі неможливим.
Певну специ