К КРИМІНАЛІСТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЗБРОЇ, БОЄПРИПАСІВ ТА СЛІДІВ ЇХ ДІЇ.

КУРСОВА РОБОТА
з предмету "Криміналістика"
Тема:
КРИМІНАЛІСТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЗБРОЇ, БОЄПРИПАСІВ ТА СЛІДІВ ЇХ ДІЇ

ПЛАН

Вступ 3
1. Поняття судової балістики та її значення 5
2. Загальна характеристика криміналістичного дослідження зброї, боєприпасів, вибухових речовин та слідів їх застосування 7
2.1 Поняття і характеристика вогнепальної зброї
та її класифікація 7
2.2 Сліди вогнепальної зброї та механізм їх утворення 11
2.3 Криміналістична вибухотехніка 15
2.4 Криміналістичне дослідження холодної зброї 21
3. Експертизи зброї, боєприпасів, вибухових речовин,
їх мета і можливості 24
Висновки 31
Список використаної літератури 34

ВСТУП
Галузь криміналістичної техніки, яка вивчає ознаки вогнепальної зброї і боєприпасів до неї, закономірності виникнення слідів їх застосування, розробляє засоби й методи виявлення, фіксації, вилучення та дослідження таких слідів для встановлення певних обставин розслідування злочинів з метою встановлення істини, а також надає рекомендації щодо запобігання вчиненню злочинів з використанням вогнепальної зброї, має назву судова, або криміналістична, балістика.
Наукові основи судової балістики формувалися у процесі активного пристосування досягнень природничих і технічних наук до потреб судочинства.
Істотний вплив на їх формування мали принципи воєнних наук, артилерії та загальної балістики, військово-польової хірургії. Досягнення у цих галузях знань дали змогу виявити криміналістично значущі закономірності дії вогнепальної зброї, руху снаряду в каналі ствола й за траєкторією, закономірності дії снаряду на перешкоду тощо.
Це слугувало науковою базою для подальшого пізнання криміналістичних закономірностей, що пов'язані з використанням вогнепальної зброї зі злочинною метою, зокрема закономірностей утворення слідів на кулях і гільзах, на перешкодах залежно від дистанції пострілу тощо.
Судова балістика широко застосовує досягнення фізики, хімії, судової медицини, судової фотографії. Судово-балістична експертиза проводиться із застосуванням різноманітних оптичних приладів, фотографії й електрофотографії, спектрографії й рентгенографії. Для балістичних досліджень використовують ультрафіолетові, інфрачервоні випромінювачі, газові хроматографи, масспектрографи, гамма-проміння. Для розв'язання важливих питань часто призначаються комплексні судові експертизи, зокрема, комплексна балістична та судово-медична.
Судову балістику як розділ криміналістичної техніки відзначають специфіка об'єктів дослідження та коло питань, які вона розв'язує. Потреба в застосуванні судово-балістичних знань може виникнути під час розслідування будь-якого злочину, коли трапляються вогнепальна зброя, бойові чи мисливські припаси до вогнепальної зброї, труп зі слідами вогнепального ушкодження тощо.
Викладеним вище й пояснюється актуальність теми курсової роботи.
Об'єктом дослідження є зброя, боєприпаси та сліди їх дії.
Предмет дослідження - літературні та інші джерела, які стосуються тих питань, що досліджуються в курсовій роботі.
Основна мета роботи полягає у комплексному вивченні як теоретичних, так і практичних питань, пов'язаних із криміналістичним дослідженням зброї, боєприпасів та слідів їх дії.
Методи дослідження - порівняльний, описовий.
Завдання дослідження:
- визначити поняття судової балістики та її значення;
- охарактеризувати особливості вогнепальної зброї, надати її класифікацію;
- розглянути механізм утворення слідів вогнепальної зброї;
- висвітлити сутність криміналістичної вибухотехніки;
- виявити специфіку криміналістичного дослідження холодної зброї;
- описати експертизи зброї, боєприпасів, вибухових речовин, встановити їх мету й можливості.


1. ПОНЯТТЯ СУДОВОЇ БАЛІСТИКИ ТА ЇЇ ЗНАЧЕННЯ
Судова балістика - це галузь криміналістичної техніки, яка вивчає ознаки вогнепальної зброї і боєприпасів, закономірності виникнення слідів їх застосування, розробляє засоби і методи збирання й дослідження таких слідів для встановлення певних обставин злочинів, що розслідуються, а також рекомендації щодо запобігання злочинам, пов'язаним із вогнепальною зброєю [10, с. 113].
Дослідження зброї дає можливість висунути обгрунтовані версії, виявити суттєві обставини у справі, встановити винну особу [13, с. 7].
Судова балістика пов'язана з іншими галузями знань. Найбільш близький зв'язок судової балістики з судовою медициною та судовою хімією, методи яких використовуються при дослідженні зброї та слідів пострілу. Судова балістика пов'язана також з іншими галузями криміналістичної техніки трасологією, судовою фотографією та ін. [8, с. 11].
Речовими доказами при використанні вогнепальної зброї можуть бути зброя та її частини, патрони, гільзи, кулі, дріб, картеч, пробоїни, пижі, незгорілі порошинки, пристрої, прилади і матеріали, що застосовувалися при кустарному виготовленні зброї та боєприпасів.
Завдання судової балістики такі:
1) визначення властивостей вогнепальної зброї та боєприпасів (наприклад, чи є вилучений у затриманого предмет вогнепальною зброєю; чи придатна зброя до стрільби; чи можливий мимовільний постріл із вказаної зброї та ін.);
2) визначення групової належності зброї та боєприпасів або їх частин (наприклад, до якого виду чи зразку належать патрон, куля, гільза; зі зброї якої моделі (системи) відстрілено дану кулю, гільзу тощо);
3) ідентифікація зброї та боєприпасів (наприклад, чи з даної зброї відстрілена куля, гільза; з одного чи різних екземплярів зброї відстрілені дві кулі або гільзи, які виявлені в різних місцях; чи були куля і гільза до пострілу частинами одного патрона та ін.);
4) встановлення окремих обставин застосування вогнепальної зброї (наприклад, відстань, з якої стріляли; напрямок пострілу; взаємне розташування зброї та перешкоди; кількість пострілів та ін.) [10, с. 114].
Об'єктами судово-балістичного дослідження виступають:
1) ручна вогнепальна зброя;
2) окремі частини зброї;
3) боєприпаси;
4) сліди пострілу (сліди застосування зброї);
5) засоби та інструменти, що застосовувалися для спорядження патронів або виготовлення снарядів.


2. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КРИМІНАЛІСТИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ЗБРОЇ, БОЄПРИПАСІВ, ВИБУХОВИХ РЕЧОВИН ТА СЛІДІВ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
2.1 Поняття і характеристика вогнепальної зброї та її класифікація
Вогнепальна зброя - це механічний пристрій багаторазової дії, призначений для влучення в ціль снарядів, які викидаються енергією газів, утворених при згорянні вибухової речовини [11, с. 151].
У слідчій практиці зустрічається багато предметів, які можуть уражати, але вони не є вогнепальною зброєю. Такі стріляючі об'єкти можуть бути заводського, кустарного чи саморобного виготовлення. Інколи вони за зовнішнім виглядом та формою бувають несхожі на зброю, але стріляють, мають вражаючі властивості, тому є вогнепальною зброєю. Навпаки, зустрічаються предмети, які є майже копією вогнепальної зброї, навіть стріляють, але не є вогнепальною зброєю як такою. Тому віднесення предметів до вогнепальної зброї чи боєприпасів відбувається не лише за військово-технічними ознаками, але й за цільовим призначенням [11, с. 152].
Вогнепальна зброя повинна відповідати критеріям - загальним і спеціальним.
Загальний критерій визначає цільове призначення зброї - "в боротьбі знищувати живу силу і технічні споруди". Відповідно до цього зброєю за конструкцією може бути будь-який, якщо він має вражаючу дію.
Щоб бути вогнепальною зброєю, предмет повинен відповідати спеціальним критеріям, а саме:
1) для метання снаряда повинна бути використана енергія, яка утворюється під час згоряння вибухової речовини (пороху та ін.);
2) предмет повинен мати ствол - пустотілу трубку для спрямування польоту снаряда та згоряння вибухової речовини. Один кінець ствола повинен герметично закриватись під час пострілу;
3) наявність у предмета пристрою для запалення заряду - вибухової речовини;
4) достатня вражаюча дія снаряда;
5) достатня міцність конструкції предмета - зброї [8, с. 28].
Для визначення предмета вогнепальною зброєю він повинен відповідати всім критеріям одночасно. Перші три можна визначити органолептично оглядаючи зброю на місці події. Але щодо міцності конструкції зброї та вражаючої дії снаряда, тобто убивчої сили, то для встановлення цих критеріїв потрібні спеціальні знання спеціаліста. Тому для визначення предмета вогнепальною зброєю призначається судово-балістична експертиза.
Для наукової оцінки вражаючої дії снаряда (убивчої сили) визначають кінетичну енергію снаряда за формулою:

W4 = mV2/2S,

де m - маса снаряда, кг;
V - швидкість польоту снаряда, м/сек;
S - площа поперечного розрізу снаряда.

Мінімальне значення кінетичної енергії снаряда складає 0,05 кгм/мм2 (при стрілянні шротом № 11) і коливається від 1,1 до 3,0 кгм/мм2 для сферичних снарядів (військово-технічний критерій - 8 кгм/мм2).
Судова балістика досліджує переважно ручну вогнепальну зброю, знання будови та конструктивних особливостей якої необхідне для одержання інформації про обставини злочинної діяльності з використанням зброї [8, с. 15].
Сучасна ручна вогнепальна зброя за цільовим призначенням поділяється на бойову, мисливську та спортивну.
До бойової належать: гвинтівки, карабіни, автомати, пістолети, револьвери, рушниці гладкоствольні спеціального та бойового призначення тощо; до мисливської - рушниці різних систем, мисливські карабіни, штуцери; до спортивної - дрібнокаліберні гвинтівки, спортивні пістолети, а також пневматична зброя, хоча остання не є вогнепальною.
Кожен вид має свою специфічну конструкцію, що відповідає цільовому призначенню. Спільними ознаками для всіх вказаних видів зброї, згідно із спеціальними критеріями, є ствол і ударно-спусковий механізм (пристрій для запалювання вибухової речовини).
Ствол має вигляд порожнистого циліндра. Один кінець його дещо збільшений у діаметрі і називається патронником (казенною частиною), а другий - дулом (дульною частиною). У патронник вміщують патрон з пороховим зарядом і снарядом. Внутрішні стінки каналу ствола бойової і спортивної зброї мають гвинтоподібні канавки - нарізи (нарізна зброя), виступи між якими називаються полями. У більшості моделей вітчизняної зброї є чотири нарізи, які в'ються зліва направо вгору. У деяких іноземних зразках зустрічається і більше чотирьох нарізів. Нарізи служать для надання кулі обертального руху, який позитивно впливає на влучність стрільби.
Стволи мисливської зброї не мають нарізів, тому її називають гладкоствольною.
Для поліпшення бойових якостей дульна частина ствола в деяких видах зброї має звуження ("чок"), а інколи й нарізи ("парадокс").
Діаметр каналу ствола називається калібром. У нарізній зброї калібр вимірюється у міліметрах між двома протилежними полями. Бойова вітчизняна зброя має калібри: 5,45; 6,35; 7,62; 9,0 мм; спортивна 5,6 мм.
Калібр мисливської, спеціальної, бойової гладкоствольної зброї - це поперечник (діаметр) каналу ствола і визначається за кількістю круглих свинцевих куль, що за діаметром підходять до даного ствола, відлитих з одного англійського фунта свинцю (453,5 г). Найбільш поширені у нашій країні мисливські рушниці мають калібри 12, 16, 20.
Калібр зброї нанесено на площадках казенної частини ствола і на денці гільзи.
Ударно-спусковий механізм - взаємозв'язана система частин зброї, призначена для заряджання (подавання і досилання патрона до патронника), замикання каналу ствола в момент пострілу, розбиття капсуля (спуску курка з бойового зводу) і розрядки (виймання відстріляної гільзи з патронника). Ударно-спусковий механізм приводиться в дію енергією порохових газів, що виникають під час пострілу, або вручну. За цією ознакою вся вогнепальна зброя поділяється на автоматичну, напівавтоматичну і неавтоматичну.
В автоматичній зброї енергією порохових газів викидається снаряд, проводиться перезарядка і установка зброї на бойовий звід. При натисканні на спусковий гачок відбувається один постріл і весь цикл повторюється знову. Така зброя називається самозарядною автоматичною, наприклад, пістолет Токарева 7,62 мм (ТТ), пістолет Макарова 9,0 мм (ПМ), пістолет "Парабелум" 9,0 мм тощо. Якщо при натисканні на спусковий гачок відбувається кілька пострілів, така зброя називається самострільною автоматичною, наприклад, пістолет Стєчкіна, автомати АК, ППШ, ППС тощо.
Перезарядка і установка затвора на бойовий звід у неавтоматичної зброї проводиться вручну. Так, для підготовки гвинтівки до стрільби необхідно відвести затвор назад, потім послати вперед і замкнути ствол. У мисливській рушниці - розімкнути ствол, вкласти в нього патрон і замкнути ствол.
Неавтоматична зброя - це бойові гвинтівки, карабіни, револьвери, більшість мисливських рушниць - атипова зброя.
До атипової зброї відносяться стріляючі предмети, пристрої нетипової конструкції.

2.2 Сліди вогнепальної зброї та механізм їх утворення
Застосування вогнепальної зброї під час вчинення злочинів призводить до виникнення численних слідів на місці події. Сліди зброї різноманітні і залежать від багатьох факторів:
1) моделі зброї;
2) боєприпасів, що були використані;
3) умов вчинення злочину;
4) дій, які виконує суб'єкт для приховування слідів злочину [11, с. 160].
Сліди зброї - це, по-перше, сліди-предмети: залишені зброя, боєприпаси, різні речі (шомпол, протирка, кобура, пакувальний матеріал, в якому зберігалася зброя - тканина, папір, дерево).
Сліди-предмети - це патрони з осічкою, гільзи, шріт, пижі, прокладки, незгорілі порошинки, сліди кіптю.
Сліди зброї, по-друге, - це сліди взаємодії зброї, боєприпасів з предметами середовища (оточення): пробоїни, вм'ятини, зруйновані предмети (скляні, керамічні), зрештою, це сліди на тілі людини, пробоїни, розриви, кіпоть на тканинах (обідок обтирання), укорінені порошинки, опіки тощо.
Найбільша кількість слідів зброї залишається на гільзах, снарядах (куля, шріт), перешкодах (предмети, тіло людини), тіло того, хто стріляв, і потерпілого (руки, обличчя, одяг). Тому під час огляду місця події саме ці джерела інформації заслуговують на особливу увагу, проводити їх огляд і дослідження треба із залученням фахівця [14, с. 89].
Вид слідів, особливості їх розміщення допомагають розв'язувати багато питань, що постають перед слідчим. Крім того, фіксація їх забезпечує успішне проведення судово-балістичної та інших експертиз [11, с. 161].
Розглянемо утворення окремих видів слідів вогнепальної зброї.
1. Механізм утворення слідів із заряджанням зброї
Заряджаючи неавтоматичну зброю патрон вручну вставляють у патронник, потім замикають ствол. На денці гільзи утворюються сліди ковзання від нерівностей щитка колодки, інколи сліди від бойка у вигляді трас. При заряджанні автоматичної зброї затвор, рухаючись уперед, натикається на патрон, який знаходиться в магазині, і досилає його в патронник, при цьому на ребрі денця гільзи може утворитися слід досилання, характерний для АК і АКС.
Водночас гільза ковзає по "губках" магазину і на її корпусі часто виникають лінійні сліди ковзання у вигляді паралельних борозенок, які розміщені діаметрально протилежно одна одній. Затвор продовжує рухатись уперед, досилаючи патрон у патронник. Коли патрон повністю увійде в патронник, зачіпка викидача заскочить в кільцеву проточку і залишить слід ковзання на ребрі денця гільзи. Рух затвора припиниться, патронник виявиться закритим, а зброя - зарядженою [9, с. 112].
2. Утворення слідів зброї на гільзі під час пострілу
З натисканням на спусковий гачок, ударник з бойком зривається з бойового зводу і, рухаючись уперед, натискається на капсуль, утворюючи на ньому об'ємний слід тиску, який за своєю срормою схожий на форму бойка. З ударом бойка капсуль загоряється і підпалює пороховий заряд. У патроннику виникає великий тиск порохових газів, під дією яких снаряд отримує кінетичну енергію і виштовхується із ствола, а гільза з такою ж силою притискується до затвору і на її денці утворюються сліди тиску, які називаються слідами переднього зрізу затвора (патронного упору).
Оскільки метал капсуля значно тонший денця і більш м'який, тому сліди переднього зрізу затвора утворюються насамперед на капсулі навколо сліду бойка.
Практично слід бойка і слід переднього зрізу затвора залишаються на гільзах, відстріляних із будь-якої зброї як заводської, так і атипової [18, с. 150].
3. Утворення слідів при екстрагуванні гільзи
Процедура пострілу триває мить, за цей час затвор набуває моменту руху і, переборюючи стан спокою, починає рухатись назад. Зачіпка викидача, який утримує гільзу в чашечці (вінчику) затвора, витягує гільзу і разом з нею відходить назад. З рухом гільзи в патроннику на її стінках можуть утворюватися сліди патронника від нерівностей, які є на його стінках.
Сліди патронника мають форму паралельних трас, розміщених на циліндричній частині гільзи, ближче до її денця.
Як тільки гільза покине патронник, вона натикається на відбивач, одержує обертовий момент і викидається. Оскільки відбивач майже у всіх зразках зброї розміщений зліва внизу, то гільза вилітає праворуч. Від удару гільзи об відбивач на її нижньому ребрі утворюється слід тиску, який називається слідом відбивача. У деяких зразках вітчизняної зброї (АК, АКС, СКС, ПМ) гільза, що екстрагується, при польоті вдаряється об край вікна кожуха затвора або ж ствольної коробки і на гільзі утворюється характерний слід тиску або ковзання, який називається слідом вікна кожуха затвора (для пістолетів), або слідом вікна ствольної коробки (для автоматів і карабінів СКС).
На снарядах (куля, шріт) залишаються сліди каналу ствола зброї. Під тиском газів снаряд, що рухається по стволу, ковзає по його стінках і на циліндричній частині кулі утворюються сліди полів нарізів і сліди граней нарізів.
Механізм утворення їх такий. Куля, залишаючи патронник, рухається прямолінійно і при вході в нарізи на ній залишаються первинні сліди нарізів, які розміщені паралельно осі кулі у вигляді борозенок і валиків.
Із подальшим рухом куля повторює напрямки нарізів, отримує обертовий рух і на її поверхні залишаються сліди граней і полів нарізів у вигляді нахилених пучків трас.
У вітчизняній бойовій зброї ствол має чотири нарізи, які в'ються зліва вгору направо. Ширина полів і нарізів може бути визначена за їхніми слідами на циліндричній частині кулі. Ці сліди називаються повторними слідами каналу ствола.
У гладкоствольній зброї сліди каналу ствола залишаються на шроті і спеціальних кулях. У шротовому заряді не всі шротинки торкаються ствола, а лише крайні, до того ж не всією поверхнею, а тільки окремими точками. У цих точках утворюються сліди каналу ствола у вигляді площинок поверхні на сферичній частині шротин. На шроту, розміщеному всередині заряду, слідів каналу ствола не залишається, але інколи зустрічаються незначні поглиблення від контакту з сусідніми шротинками. Такі сліди називають контактними полями. Останні іноді можна зустріти на поверхні пижа або ж картонної прокладки.
Сліди на гільзах і снарядах атипової зброї рідко відповідають стандартним слідам, оскільки атипова зброя, як правило, ненарізна, неавтоматична, не має викидача. Якщо ж атипова зброя, наприклад, обріз, виготовлена із заводської зброї, то механізм утворення і види слідів на кулях і гільзах запишаються такими ж, як і для зброї, з якої виготовлено атиповий екземпляр.
У деяких саморобних пістолетах-кулеметах є всі деталі, які дозволяють автоматично перезаряджати зброю і вести автоматичну стрільбу [11, с. 162].
4. Сліди контакту снаряда з перешкодою
При зіткненні з перешкодою снаряд володіє кінетичною енергією, може утворити: об'ємний слід тиску, пробоїну (наскрізний отвір) або ненаскрізний (сліпий) отвір. Навколо пробоїни є сліди кіптю, зерна пороху (при близькому пострілі), на стінках кульового каналу можуть бути сліди металізації, як правило, невидимі, а на еластичних тканинах по краю отвору - обідок обтирання
у вигляді частинок мастила, металу снаряда. Сліди кіптю є не лише на поверхні "цілі", але й на інших об'єктах, які були в зоні дії порохових газів, а саме на тілі й одязі особи, яка стріляла, та осіб, які були присутні при цьому. Особливо це важливо для встановлення факту: стріляли в живу людину, чи в труп.

2.3 Криміналістична вибухотехніка
Проблема криміналістичного дослідження вибухових пристроїв, вибуху, слідів його дії, розв'язання якої наразі є надзвичайно актуальним, виникла порівняно недавно.
Утворившись у межах судово-балістичної експертизи і діставши назву "вибухотехнічного", новий вид судової експертизи на цей час сформувався в самостійний вид техніко-криміналістичного дослідження із своїми специфічними завданнями, об'єктами й методами, які грунтуються на пізнанні специфічних закономірностей, що діють у механізмі вибуху [5, с. 255].
Незважаючи на певну схожість методик дослідження окремих об'єктів судово-балістичної й вибухотехнічної експертиз (наприклад, пороху й вибухових речовин), остання відрізняється своєрідністю, що зумовлена низьким рівнем керованості вибуховою реакцією, значними за своїми масштабами руйнуваннями, різноманіттям пристроїв, що використовуються для здійснення вибуху, та принципів їх дії [7, с. 142].
Значною мірою відрізняється вибухотехнічне дослідження й обсягом спеціальних знань, які потрібні для розв'язання поставлених перед ним завдань. Тому не випадково вибухотехнічу експертизу часто уявляють як комплексну, котру проводять з використанням методів, розроблених у трасології (для встановлення належності уламків, осколків вибухового пристрою одному цілому), судовій хімії (для дослідження вибухових речовин і продуктів вибуху), судовому матеріалознавстві (для визначення матеріалу, з якого виготовлено оболонку та наповнення вибухового пристрою), судовій медицині (для встановлення причини й механізму ушкодження тіла людини) тощо [5, с. 256].
Об'єктами таких криміналістичних досліджень є сліди та продукти вибуху, вибухові пристрої й вибухові речовини, засоби підриву й пристрої для збудження детонації, засоби спорядження й маскування вибухових пристроїв та ін.
Під час вивчення названих об'єктів можна встановити:
- факт здійснення вибуху;
- обставини і причини вибуху;
- конструкцію та вид вибухового пристрою;
- спосіб виготовлення вибухового пристрою;
- вид і кількість використаної вибухової речовини та потужність вибуху;
- спрямованість вибуху;
- отримати інформацію про професійну підготовку осіб, які виготовили вибуховий пристрій, та осіб, які привели його в дію [6, с. 34].
Криміналістична вибухотехніка з урахуванням специфіки завдань та об'єктів дослідження розробляє відповідні технічні засоби, прийоми й методи їх застосування з метою виявлення, фіксації, вилучення та зберігання вибухових пристроїв, вибухових речовин, слідів і продуктів вибуху, а також правила безпеки, яких необхідно додержуватись у процесі роботи з такими об'єктами [5, с. 256].
Зазначене дає підстави вести мову про криміналістичну вибухотехніку як особливу галузь криміналістичної техніки, що посідає власне місце в її системі.
За справами, що пов'язані з дослідженням питань, які вирішує криміналістична вибухотехніка, місцем, на якому с об'єкти її дослідження, може бути:
- місце, на якому можливо є встановлений вибуховий пристрій;
- місце виявлення вибухового пристрою чи предмета, схожого на вибуховий пристрій;
- місце вибуху зі слідами, що свідчать про використання вибухового пристрою для вчинення злочину, виявлення трупа зі слідами вибухової дії;
- місце виготовлення вибухового пристрою чи його зберігання [6, с. 51].
Такі місця досліджують під час проведення огляду місця події вибуху або виявлення вибухового пристрою, обшуку, огляду приміщень, будівель, споруд, ділянок місцевості чи транспортних засобів.
Проводити такі слідчі дії можна лише із залученням спеціалістів-вибухотехніків з криміналістичного підрозділу МВС чи СБУ, а за їх відсутності - саперів як військових спеціалістів вибухової справи. За певних обставин доцільно також використовувати для пошуку вибухотехнічних об'єктів спеціально дресированих собак.
Нагальні вибухотехнічні питання спеціаліст розв'язує безпосередньо на місці події під час дослідження, яке здійснюється в процесі проведення слідчого огляду [14, с. 156].
Такими є:
1) з'ясування, чи мав місце вибух або ж руйнування сталися внаслідок інших причин;
2) встановлення осередку вибуху;
3) виявлення, фіксація й вилучення слідів і продуктів вибуху, осколків вибухового пристрою, детонатора, засобів підриву;
4) відтворення механізму вибуху за слідами й речовими доказами на місці події;
5) встановлення потужності вибуху та його спрямованості;
6) з'ясування облікових характеристик виконавця вибуху та особи, яка виготовила вибуховий пристрій, конструктивних особливостей самого пристрою та способу його лаштування на місці злочину [6, с. 70].
За потреби негайно проводиться експрес-аналіз наявності слідів вибухової речовини та продуктів вибуху на окремих предметах, одязі, тілі підозрюваних та очевидців вибуху.
В протоколах слідчих дій відображають лише ті дані, що отримані в результаті безпосереднього спостереження. Бажано складати й додавати до протоколів схеми, в яких треба відображати: основні руйнування й ушкодження на місці огляду, місця виявлення основних фрагментів вибухового пристрою, місця, звідки взято проби грунту, зразки нашарувань з предметів тощо. Обставини, встановлені під час огляду, мають значення для подальших експертних досліджень [5, с. 258].
Виконання цих завдань потребує спеціальних знань і навичок, тому до огляду обов'язково залучають спеціаліста. Його завданням є також правильний добір та вилучення об'єктів для наступних судово-балістичних досліджень.
Підготовка й призначення судових вибухотехнічних експертиз і науково-технічних досліджень - важливий етап криміналістичного дослідження, яке здійснюється на основі тісної взаємодії слідчого, оперативного працівника, експерта і спеціаліста.
Судова вибухотехнічна експертиза проводиться з метою встановлення належності матеріалів, речовин та виробів до вибухових речовин, боєприпасів і пристроїв, з'ясування обставин підготовки й здійснення вибуху, визначення його природи та розв'язання інших питань, пов'язаних з використанням вибухових пристроїв і вибухових речовин для вчинення злочину [7, с. 143].
Науковою основою вибухотехнічної експертизи є спеціальні знання про вибухові речовини й вибухові пристрої, механізм вибуху, особливості утворення слідів вибуху на об'єктах зовнішнього середовища та низка інших знань. Завдання вибухотехнічної експертизи та обсяг дослідження залежать від того, які саме об'єкти надані експертові для дослідження.
Основними об'єктами досліджень можуть бути:
1) справні вибухові пристрої, їх заготовки, частини чи рештки, що залишились після вибуху;
2) вибухові речовини та їх залишки на різних предметах;
3) об'єкти зовнішнього середовища, на яких є сліди дії вибуху;
4) матеріали справи, в яких є відомості стосовно вибуху, вибухового пристрою, осіб, причетних до підготовки і здійснення вибуху;
5) креслення, технічна документація, хімічні формули тощо, які свідчать про виготовлення та компонування вибухового пристрою;
6) висновки судово-медичних експертиз, що дослідили трупи та живих потерпілих, які постраждалих від вибуху [5, с. 259].
Перед експертами вибухотсхніками можуть бути поставлені групи таких питань:
1) стосовно конструкції вибухового пристрою та складу вибухової речовини;
2) стосовно принципів дії вибухового пристрою, його встановлення на місці події та способу підриву вибухової речовини;
3) стосовно самого факту та обставин вибуху, його потужності, додаткових факторів, конкретних наслідків і можливої спрямованості;
4) стосовно обізнаності, професійних навичок та інших особливостей характеристики осіб, які виготовили та використали вибуховий пристрій [7, с. 144].
Питання до спеціаліста вибухотехніка можна сформулювати у такий спосіб:
- чи є речовина, надана для дослідження, вибуховою, а якщо так, то якою саме; яка галузь використання та цільове призначення вибухової речовини; який спосіб виготовлення вибухової речовини (промисловий, кустарний, саморобний); чи містить конструкція (предмет), яка представлена на дослідження, заряд вибухової речовини, якої і в якій кількості;
- якщо конструкція, надана для дослідження, є саморобним вибуховим пристроєм, то аналогом якого вибухового пристрою промислового виготовлення вона є; чи є сліди зварювання металу на уламках і який вид зварювання застосовано; який спосіб підриву вибухового пристрою; яка потужність заряду вибухової речовини; який рівень спеціальної підготовки особи, що здійснила вибух та інші [7, с. 145].
Перелічені питання не вичерпують всіх можливостей криміналістичних вибухотехнічних досліджень.
2.4 Криміналістичне дослідження холодної зброї
Холодна зброя - це зброя активного захисту і нападу в рукопашному бою. Найчастіше порівняно з іншими засобами вчинення злочину в хіочинній діяльності використовується саме холодна зброя. Тому вона нерідко є речовим джерелом доказової інформації. Для кримінально-правової кваліфікації скоєного необхідно насамперед встановити, чи є предмет холодною зброєю [19, с. 250].
Холодна зброя - це спеціальний пристрій багаторазового застосування для ураження людини чи звіра, який являє собою відносно міцний, повністю чи частково твердий, з досить зручним руків'ям предмет, котрий діє на тіло, яке ушкоджується, своєю поверхнею в результаті удару [17, с. 9].
Холодну зброю класифікують за різними ознаками. Так, за місцем виготовлення її поділяють на іноземну і вітчизняну, а за способом - на заводську, кустарну і саморобну.
Заводську зброю виготовляють за державними стандартами або технічними умовами для визначених цілей. За цільовою ознакою холодну зброю поділяють на бойову, мисливську і спортивну. Крім того, існує так звана національна холодна зброя, виконана заводським способом.
Саморобна зброя відрізняється примітивністю виготовлення, іноді це будь-які предмети, наприклад, напилок, шабер, викрутка, перероблені шляхом спеціального заточення, спрощення форми - зменшення довжини, вдосконалення руків'я тощо.
За конструкцією холодну зброю поділяють на клинкову (ножі, кинджали, кортики, багнети, шаблі тощо), ударно-роздріблюючу (кастет, булава, кийок, биток, пернач, шестопер, палиця, обушок) і комбіновану, яка в одному пристрої поєднує елементи клинкової, ударно-роздроблюючої зброї, а іноді й вогнепальної.
У судово-слідчій практиці найчастіше зустрічається клинкова холодна зброя заводського або кустарного виготовлення, що необхідно враховувати при кваліфікації злочинів.
Сліди холодної зброї на дереві, металі, пластмасах, гумі, шкірі та інших матеріалах можуть бути слідами тиску, ковзання, розрубування, проколювання, а іноді й розпилу.
Вельми складно працювати зі слідами холодної зброї на тканинах людини. У судовій медицині такі сліди класифікують як колоті, різані, рубані, колючо-ріжучі, розриви тканини, осаднення і тощо. Тому ідентифікація холодної зброї за слідами ковзання (розрубу, розрізу) на м'яких тканинах - явище дуже рідкісне. Якщо сліди зафіксовані на хрящах або кістковій тканині, то ідентифікація можлива для визначення, чи саме цим знаряддям здійснене розчлевування трупа.
Слід холодної зброї несе таку інформацію [19, с. 251].
Величина пошкодження і форма країв рани свідчать про вид зброї: рубаюча, ріжуча, колюча чи ударно-роздроблююча.
Форма колотої рани характеризує перетин зброї, а глибина і розміри "сліпого" ранового каналу відображають будову клинка. Тому в ході огляду трупа необхідно доручати фахівцю - судовому медику виготовляти полімерний зліпок раневого каналу (паста К, "Сіеласт"), який буде моделлю клинка застосовуваної зброї.
Пошкодження на тілі людини, одягу та інших матеріальних предметах несуть інформацію про якісні властивості зброї. На тканині і матеріалі одягу запишаються сліди металізації, забруднення - частки фарби, іржі. Так, при дослідженні перелому основи черепа тупим предметом треба завжди досліджувати головний убір, на тканині якого можуть бути мікрочастинки застосовуваного знаряддя (зброї). Предмети (шматочки тканини) треба вилучати і надсилати на експертизу для визначення складу мікрослідів нашарування. Необхідно вживати заходів щодо збереження слідів пошкодження на кістках і хрящовій тканині. Оскільки звичайне знаряддя розчленування не завжди відразу відоме, сліди розрубу на кістках і хрящах вилучають і консервують [17, с. 178].
До слідів застосування холодної зброї іноді відносять сліди крові, різних виділень на одязі потерпілого і злочинця. Таке тлумачення слідів холодної зброї є не зовсім точним, оскільки ці сліди мають інше походження [19, с. 252].
Розшук особи, яка застосувала холодну зброю, проводиться на підставі комплексу слідів на місці події, в тому числі й слідів, що могли залишитися на злочинцеві. Однак чи відносити іх до слідів холодної зброї - питання спірне. При виявленні холодної зброї на місці події або при обшуку треба мати на увазі, що на ній є сліди власника і сліди використання, тобто інформація про те, кому належала зброя, її походження, спосіб виготовлення тощо. Тому зброя докладно описується, називаються всі її частини, маркіровочні позначення, де і які мікрочастинки виявлені. В першу чергу виявляються сліди рук, сліди крові і різних забруднень. При виявленні піхов (чохла), в яких зберігалася холодна зброя, проводиться ототожнення цілого за його частинами - чи зберігався ніжу даному чохлі? Особливу увагу треба звертати на дослідження внутрішніх поверхонь піхов, де можуть бути частки крові, волокна тканин одягу.
Одним з найскладніших досліджень холодної зброї є встановлення мускульного зусилля для заподіяння конкретного ушкодження. Механічне пошкодження клинка свідчить лише про неабияку силу злочинця, а розташування ран і спосіб розчленування - про знання анатомічної будови тіла і професійних навичок людини.
На поверхнях ударно-роздроблюючої зброї особливо ретельно треба шукати мікрочастинки біологічних тканин і волокна одягу. Встановлення їх походження дозволить цілеспрямовано вести розшук злочинця.
3. ЕКСПЕРТИЗИ ЗБРОЇ, БОЄПРИПАСІВ, ВИБУХОВИХ РЕЧОВИН, ЇХ МЕТА І МОЖЛИВОСТІ
Судово-балістичні експертизи призначаються для вирішення широкого кола задач ідентифікаційного і неідентифікаційного характеру, пов'язаних з дослідженням вогнепальної зброї і боєприпасів, слідів пострілу у самій зброї, на ураженій перешкоді і на стрільці [7, с. 134].
Об'єктами судово-балістичної експертизи є вогнепальна зброя, боєприпаси та їх частини (патрони, гільзи, кулі, дріб, картеч, пижі, прокладки), предмети зі слідами пострілу.
При вирішенні ідентифікаційних задач може бути проведено ототожнення конкретного екземпляра зброї за стріляними кулями, гільзами, дробом або встановлено, що кулі (дріб) або гільзи, вилучені в різних місцях, вистрілені з одного екземпляра зброї.
Визначається також групова належність зброї, боєприпасів або їх частин (калібр, вид, модель зброї). Встановлення групової належності зброї та боєприпасів, як правило, проводиться з метою розшуку зброї.
Неідентифікаційними судово-балістичними дослідженнями встановлюються:
1) належність досліджуваних об'єктів до вогнепальної зброї, їх вид, калібр, модель, зразок;
2) технічний стан зброї (її справність, придатність до стрільби, можливість здійснення пострілу без натискування на спусковий гачок за певних умов);
3) бойові якості зброї та боєприпасів (пробивна дія, максимальна дальність тощо);
4) обставини пострілу на місці події (відстань, напрямок пострілу, взаємне розташування зброї і ураженого об'єкта в момент пострілу тощо) [7, с. 135].
Для проведення судово-балістичної експертизи застосовуються різноманітні методи дослідження, вибір яких зумовлюється видом і характером досліджуваних об'єктів і вирішуваних експертом питань.
Ідентифікаційні дослідження проводяться з використанням візуальних, фотографічних і мікроскопічних методів, про