К КРИМІНАЛІСТИЧНЕ ВЧЕННЯ ПРО СЛІДИ.

КУРСОВА РОБОТА
з предмету "Криміналістика"
Тема:
КРИМІНАЛІСТИЧНЕ ВЧЕННЯ ПРО СЛІДИ

ПЛАН

Вступ 3
1. Поняття слідів злочину та їх властивостей.
Сліди злочину як джерела криміналістичної інформації 5
2. Класифікація слідів злочину в криміналістиці 12
3. Загальні положення про механізм слідоутворення 17
Висновки 26
Список використаної літератури 28

ВСТУП

Вчинення багатьох злочинів супроводжується певними змінами у навколишньому оточенні. Такі зміни прийнято називати слідами злочину.
Слід являє собою відображення злочинних дій, окремих елементів злочинного акту. У криміналістичному розумінні цінність слідів обумовлена існуючою залежністю між злочином та його відбиттям (слідами).
Історично використання слідів з метою розкриття злочинів відомо з давніх часів (особливо це стосується держав Стародавнього Сходу: Індії, Китаю, Японії та ін.).
В сучасній криміналістиці поняття сліду розглядається за кількома аспектами.
У широкому розумінні, слід - це:
1) результат будь-якої матеріальної зміни первинної обстановки внаслідок вчинення злочину:
2) матеріально-фіксовані зміни одного об'єкта на інший;
3) поява чи зникнення тих чи інших предметів, порушення первинного положення, місцезнаходження, стану різних об'єктів (наприклад, загублені злочинцем на місці події власні речі, скалки розбитого віконного скла).
Сліди в широкому розумінні охоплюють:
- комплекси елементів, властивих певним подіям (сліди дорожньо-транспортної події, сліди пожежі тощо);
- зміни обстановки (поява або зникнення предметів, зміна їх місця розташування);
- зміну вигляду або стану предмета (зламаний замок).
На сучасному етапі розвитку криміналістики як сліди розглядаються: звукові сліди, запахові сліди, сліди-мікрочастки, сліди-речовини, сліди генетичного коду людини тощо.
Традиційно трасологія вивчає сліди лише у вузькому розумінні, а саме - матеріально-фіксовані відображення зовнішньої будови одного об'єкта на іншому (сліди-відображення).
Мета наданої курсової роботи - розгляд загальних положень криміналістичного вчення про сліди.
Об'єкт дослідження - криміналістична техніка.
Предмет дослідження - сліди як джерело криміналістичної інформації, механізм їх утворення.
Методи дослідження - порівняльний, описовий.
В роботі були поставлені й вирішувались такі завдання:
1. Визначити поняття слідів злочину та їх властивостей.
2. Розглянути особливості слідів злочину як джерел криміналістичної
інформації.
3. Навести класифікацію слідів злочину.
4. Висвітлити загальні положення про механізм слідоутворення.
Структура роботи: вступ, три розділи, висновки, список використаної літератури.


1. ПОНЯТТЯ СЛІДІВ ЗЛОЧИНУ ТА ЇХ ВЛАСТИВОСТЕЙ. СЛІДИ ЗЛОЧИНУ ЯК ДЖЕРЕЛА КРИМІНАЛІСТИЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ

Будь-який злочин являє собою взаємодію, що викликає утворення матеріальних й ідеальних відображень, які називаються слідами злочину. В криміналістиці сліди злочину розглядають у широкому і вузькому значеннях.
У широкому значенні сліди злочину - це будь-які зміни в навколишньому середовищі, причинно пов'язані з подією злочину. Отже, слідами є:
а) події, явища, матеріальні предмети або їх частини - труп, знаряддя злому, недопалок, пляма крові, порція зерна, рідини, частки якої-небудь речовини та ін.;
б) матеріальні копії - слід пальця, взуття, розрубу, розрізу тощо [9, с. 8].
Розділ криміналістики, який вивчає сліди в їх широкому значенні, називається слідознавством.
Сліди злочину у вузькому значенні - це матеріальні утворення, що відображають зовнішню будову взаємодіючих об'єктів, тобто сліди-копії. Вони можуть бути об'ємними чи площинними [9, с. 10].
Розділ науки криміналістики, який вивчає сліди в їх вузькому значенні, називається трасологією.
Трасологія (trase - слід, logos - вчення) вивчає механізм утворення слідів і особливості відображення взаємодіючих об'єктів з метою криміналістичної ідентифікації [8, с. 81].
Разом з тим слідами в широкому значенні є ідеальні відображення - сліди пам'яті, що називаються сьогодні уявними образами, хоча вони є матеріальними. Останнє доведено на порозі третього тисячоліття.
Лауреати Нобелівської премії 2000 р. А. Карлсон, П. Гринберг і Е. Кендел довели, що сприйнятий відображений від об'єкта сигнал, надходячи до субстанції головного мозку, викликає зміну форми або структури молекули фосфорно-білкової речовини в нервовій клітині. Якщо змінюється форма, то виникає слід короткочасної пам'яті, зі зміною структури білка з'являється слід довгострокової пам'яті. Отже, ідеальних відображень немає, а суб'єктивний образ - це матеріальний слід пам'яті, який доведеться навчитися "вилучати" і перетворювати на реальний об'єкт для вивчення [22, с. 85].
Всі сліди злочину мають три аспекти дослідження: криміналістичний, слідознавчий і трасологічний.
Криміналістичний аспект орієнтує дослідниха на вихористання всіх слідів-відображень злочину як у неживий, так і у живій природі.
Слідознавчий аспект припускає використання всіх фізичних тіл, які перебувають в будь-якому агрегатному стані, тобто сліди-предмети, сліди-відображення, сліди-речовини.
Трасологічний аспект дослідження включає тільки ті матеріальні сліди, які відображають ознаки зовнішньої будови слідоутворюючого об'єкта. Тому об'єктами трасологічного дослідження не можуть бути рідкі й газоподібні речовини.
Будь-який матеріальний слід має властивості інформативності, індивідуальності і стійкості.
Інформативність слідів означає, що слід може містити три види інформації:
1) відображати зовнішню будову слідоутворюючого об'єкта і відповідати на запитання: "Яким є відображуваний об'єкт або його контактуюча частина?";
2) свідчити про механізм слідоутворення, тобто відповідати на запитання: "Як виник слід?";
3) інформувати про навички суб'єкта взаємодії, що використовує предмет як засіб, і відповідати на запитання: "Хто діяв і в який спосіб?" [9, с. 15].
Індивідуальність слідів означає тотожність об'єкта самому собі, свідчить про неповторність сукупності його властивостей і ознак. Об'єкти індивідуального виробництва завжди тотожні самим собі. Предмети масового виготовлення, як правило, подібні (однорідні) - наприклад, гудзики, взуття на литій підошві, цвяхи, скріпки тощо. Такі об'єкти стають індивідуальними лише після їх експлуатації, коли вони набувають експлуатаційних ознак.
Стійкість слідів - це властивість об'єктів певний час зберігати свою зовнішню будову і внутрішню організацію. Період, протягом якого об'єкт зберігає свої ознаки і властивості, що дозволяють ототожнювати його, називається ідентифікаційним періодом.
Оскільки всі об'єкти матеріального світу змінюються, стійкість слід розуміти як відносну властивість, а зміни, що сталися, є такими, при яких річ залишається ще сама собою.
Сліди злочину - результат відображення минулого, поданого в сьогоденні. Це ідеальні й матеріальні відображення, які є джерелами відомостей, інформації для пізнання події злочину [9, с. 17].
Поняття інформації все ще залишається проблематичним. Філософи розглядають її як сторону всезагальної властивості - відображення, що надає нові відомості про навколишній світ, одержані в результаті взаємодії з ним [23, с. 208].
Інформаційний підхід в юридичних науках породив багато нових понять. У криміналістиці нерідко зустрічаються такі поняття інформації: юридична, доказова, оперативна, орієнтуюча, розшукова, процесуальна, криміналістична, профілактична тощо.
Такі сполучення терміна "інформація" з основними поняттями є допустимими, оскільки вони найбільш повно характеризують його як збільшення нових знань про об'єкт. Цей процес подається так: С > А = СА1, тобто суб'єкт С, взаємодіючи з об'єктом А, одержує деякі знання А1 про об'єкт А. Тому вираз СА1 є нове для суб'єкта знання про об'єкт [22, с. 86].
Інформацію, що використовується при розслідуванні, судовому розгляді кримінальних справ, виконанні покарань і в профілактичній діяльності, доцільно називати юридичною. Ця інформація включає відомості як правового, так і неправового характеру, ща зумовлюють її види: криміналістична, кримінально-правова, процесуальна тощо, лише підкреслюють її багатогранність.
Криміналістична інформація - більш вузьке поняття, воно включає відомості про розслідування злочинів. Однак точно обмежити обсяг поняття не можна, оскільки джерелами доказів можуть бути будь-які матеріальні об'єкти, а методи їх дослідження запозичені з різних галузей знань.
Доказова інформація - це відомості, фактичні дані, докази, одержані з установлених законом джерел процесуальними засобами. Звідси випливає, що доказова інформація - процесуальна.
Непроцесуальна інформація - це відомості, причинно пов'язані з доказуваним фактом, але містяться в джерелі, яке називається законом. Така інформація в розслідуванні має орієнтуючий характер, використовується для версіювання і планування.
Інформація, одержана непроцесуальними засобами, називається оперативною. Її джерелами можуть бути названі й не названі в законі об'єкти. Оперативна інформація може стати процесуальною, тобто доказовою, лише після введення її в процес доказування з дотриманням норм КПК України.
Таким чином, у розслідуванні злочинів використовуються різні види інформації, які утворюють інформаційне поле, інформаційне середовище, з якого слідчий процесуальними засобами формує сукупність доказів, тобто конкретне інформаційне поле, достатнє для пред'явлення обвинувачення і закінчення розслідування [22, с. 87].
Сліди злочину - джерела інформації. Всі об'єкти предметного світу є джерелами інформації, оскільки вони володіють властивістю відображення. Вид інформації залежить від ознак і властивостей матеріального носія, що дозволяє класифікувати її джерела за різними підставами, наприклад, філософською, кримінально-процесуальною (доказовою) та криміналістичною.
Філософською підставою для поділу джерел інформації слугують види відображення: психічний і матеріальний. Тому існують два джерела:
1) люди - джерела психічного (ідеального) відображення;
2) джерела матеріального відображення.
Ця класифікація є занадто загальною і вимагає розширеного тлумачення. Оскільки тварин, рослини, мікроорганізми не можна віднести до будь-якої групи, тому було запропоновано поділяти джерела на об'єкти живої і неживої природи. До перших відносять людей, тварин, птахів, риб, комах, мікроорганізми - все, що має біологічне походження, а до других - предмети неорганічного та органічного світу, що втратив функції живого, а також об'єкти синтетичного виробництва.
Кримінально-процесуальна підстава дозволяє поділяти докази на особистісні і речовинні.
Особистісні джерела - це люди, які є суб'єктами злочину або мають інформацію, що стосується події злочину (обвинувачений, потерпілий, свідки, експерти та ін.).
Речовинні джерела - речі, предмети, матеріальні відображення, що перебувають у будь-якому агрегатному стані - твердому, сипучому, рідкому, газоподібному - і відповідають вимогам кримінально-процесуального закону.
Отже, речові джерела інформації являють собою об'єкти неживої і живої природи, що втратили функції живого (труп, кров, волосся, вироби із біологічної, рослинної і тваринної сировини).
Криміналістичною підставою поділу джерел інформації слугують теорія криміналістичної ідентифікації і поняття криміналістичної тотожності.
Будь-який об'єкт, що перебуває в орбіті кримінального судочинства, розглядається в аспекті його рівності, тотожності самому собі, тобто чи є він тим самим, який "був присутній" на місці події, чи "брав участь" у вчиненні злочину. Звідси в криміналістиці об'єкти поділяють на слідоутворюючі та слідосприймаючі, ідентифіковані та ідентифікуючі, якими можуть бути люди і речі.
Таким чином, поділ джерел інформації на "люди" і "речі", особистісні й речовинні видається найбільш об'єктивним і доцільним. Вони принципово розрізняються за механізмом відображення інформації і формами використання їх у доказуванні.
Ці відмінності такі:
1) особистісні джерела-люди, наділені свідомістю і психічним (ідеальним) відображенням, безпосереднім джерелом інформації є слід пам'яті, уявний образ;
2) речовинне джерело - об'єкт неживої природи, який має нижчу, елементарну форму відображення, джерело являє собою матеріальний об'єкт або його відображення, тобто копію слідоутворюючого;
3) відображення особистісного джерела суб'єктивне і завжди бідніше відображуваного (ідентифікованого, слідоутворюючого);
4) матеріальне відображення в зоні контакту відносно адекватне відображуваному об'єкту, є його копією:
5) джерело психічного (ідеального) відображення - слід пам'яті, прихований від стороннього спостерігача, для його розкриття потрібно вільне волевиявлення матеріального носія, тобто людини;
6) матеріальне відображення найчастіше видиме, очевидне і доступне для всебічного дослідження [8, с. 82].
Таким чином, особистісні і речові джерела інформації - це люди і речі, які відображають інформацію різними видами, що відрізняються способами її одержання.
Джерела інформації поділяють на прості й складні. Джерело, яке містить інформацію про одне відображення, називається простим. Якщо джерело містить інформацію про два види відображення, його називають складним, або системним.
Простим джерелом умовно є люди і речі, тобто всі об'єкти неживої природи, штучного походження і біологічні об'єкти, що втратили життєві функції (труп, частини біоцілого).
Складні джерела називають системними, вони одночасно містять інформацію про два види відображення: психічний (ідеальний) і матеріальний.
Люди - це прості особистісні джерела інформації. Людина, перебуваючи на верхній стадії розвитку і володіючи мисленням і свідомістю, відображає об'єктивну реальність психічно (ідеально). У кримінальному процесі - це обвинувачений, підозрюваний, потерпілий, свідки-очевидці, що безпосередньо психічно (ідеально) відобразили злочин і зберігають його у вигляді слідів-пам'яті (суб'єктивних образів). Разом з тим люди як матеріальні тіла відображають енергетичний вплив матеріально - на тілі залишаються сліди-зміни живої тканини людини.
Речі - це прості матеріальні об'єкти - речові джерела як неживої, так і живої природи, що втратила функцію біологічного життя (трупи). Вони відображають взаємодію шляхом елементарного копіювання або поділу цілого на частині. Тут джерелом є безпосередньо предмет, його частина або елементарні копії його контактуючих частин. Тому речові джерела - це сліди-предмети, сліди-відображення і сліди-речовини, які у широкому розумінні називають речами.
Зазвичай матеріальні речі - джерела інформації поділяють на кілька груп:
1) об'єкти безпосереднього злочинного посягання: речі, цінності, гроші, транспортні засоби, обчислювальна і розмножувальна техніка, тварини, об'єкти рослинного і біологічного походження, тканини і органи людини тощо;
2) засоби вчинення злочину - знаряддя праці, предмети, зброя, інструменти, фізичні явища, сильнодіючі, наркотичні і радіоактивні речовини;
3) предмети обстановки місця події - матеріальне середовище (стілець, стіл, будова, обстановка рухома і нерухома тощо);
4) Предмети, залишені злочинцем, учасниками на місці події (шапка, недопалок, сірник і тощо);
5) речі, що випадково потрапили або умисно залишені на місці події після події злочину.
Люди і речі є простими джерелами, оскільки кожний по-своєму відображає. Якщо в процесі пізнання в одній пізнавальній процедурі (слідчій дії, оперативному заході) одночасно використовуються два таких джерела, то вони утворюють систему "людина - річ", яка називається змішаним, складним чи системним джерелом інформації.
Складне, або системне, джерело відрізняється від простого тим, що пізнання матеріального відбувається на основі ідеального і породжує нову інформацію - знання, яких не містили прості джерела.
Наприклад, слід ноги не відображає безпосередньо ріст людини. Фахівець, який володіє науковими знаннями про співвідношення довжини стопи з ростом, оцінює матеріальний слід на основі наукових знань і будує судження про ріст людини, яка залишила слід. Це нова інформація, відсутня в кожному елементі системи окремо.
Механізм одночасного використання складного джерела видається таким. Людина сприймає матеріальне просте джерело і декодує сигнально-знакове відображення: порівнюючи яке зі слідом пам'яті, робить висновок, наприклад, про схожість, тотожність, групову належність або інші властивості досліджуваного явища, об'єкта.
Таким чином, механізм утворення нової інформації, відображуваної складним (системним) джерелом, являє собою складне психічне відображення, коли психічне (ідеальне) проектується на матеріальне, відбувається "накладення" двох відображень (суб'єктивного образу на матеріальний об'єкт), що містяться в простих джерелах.


2. КЛАСИФІКАЦІЯ СЛІДІВ ЗЛОЧИНУ В КРИМІНАЛІСТИЦІ

Сліди злочину - це результат взаємодії об'єктів живої і неживої природи, що опинилися в сфері злочинної діяльності. Найпростіший акт взаємодії включає два об'єкти: відображуваний (слідоутворюючий) і відображуючий (слідосприймаючий). Під час вчинення злочину об'єкти рухаються, контактують (стикаються) і відображають один одного за рахунок зміни їх ознак і властивостей [14, с. 115].
У працях зарубіжних і вітчизняних криміналістів з'явилися класифікації трасологічних слідів, тобто слідів у вузькому їх значенні.
Так, основоположники трасології І. М. Якимов (1925) і Б.І. Шевченко (1947) розрізняли сліди рук, ніг, зубів, знарядь злому, транспортних засобів, тварин, пилу, бруду тощо. За механізмом утворення сліди поділяли на статичні й динамічні, об'ємні і поверхневі; локальні і периферичні; пофарбовані і безбарвні; мало видимі і невидимі; точкові і лінійні.
Наразі усі трасологічні сліди прийнято поділяти на три види: сліди-предмети, сліди-відображення і сліди-речовини. Ця класифікація ширша за трасологічну і являє собою неповну слідознавчу.
Сліди-предмети - це всі матеріальні предмети, які мають стійку зовнішню форму, наприклад, недопалок, шапка, носова хустка, ніж, гільза, залишені на місці події, а також частини цілого.
Сліди-відображення - це матеріальні копії слідоутворюючих об'єктів, локальні і периферичні.
Сліди-речовини - частини (об'єми) цілого: сипучої, рідкої, газоподібної речовини, наприклад, пляма крові, частки пилу, бруду, барвника, запахової речовини тощо.
У підручниках нерідко сліди за механізмом їх утворення поділяють на статичні і динамічні. На думку М. В. Салтєвського, такий поділ некоректний [22, с. 90].
Статика - це спокій, а практично всі сліди динамічні. Навіть нерухомий на землі камінь під власною силою ваги рухається вниз і утворює об'ємний слід. Будь-який слід виникає внаслідок руху слідоутворюючого або слідосприймаючого об'єкта.
Зараз у криміналістиці сліди розглядають у вузькому трасологічному розумінні, тому класифікації слідів злочину в їх широкому розумінні не зустрічаються. В останніх підручниках (1990-1994) наведені класифікації, хоча і різні за структурою, однак вони містять переліки традиційних слідів, на які вказував ще Г. Гросс (1892) (рисунок 2.1).

Рисунок 2.1 Класифікація слідів злочину в криміналістиці
(за 3. Г. Самотиною)

Для наукової класифікації слідів злочину в криміналістиці обрані філософські підстави теорії відображення, насамперед відображуваний і відображуючий об'єкти та відображення, тобто результат відображення і взаємодії.
Стає очевидним, що основним класифікаційним елементом є суб'єкт злочину, другим будуть засоби діяльності, а третім - предмет безпосередньої діяльності, тобто матеріальне середовище, в якому вчиняється злочин.
Таким чином, людина в злочинній діяльності залишається головним елементом взаємодії, вона вступає в різні форми зв'язків із суб'єктами злочину і матеріальним середовищем, використовує злочинні "засоби" для досягнення мети. Тому вона є найбільш інформативною постаттю в злочинній діяльності й відображає на місці події найбільшу кількість матеріальних та ідеальних відображень-слідів, що утворюють клас сліди людини.
Другою підставою для класифікації (не менш важливою) обрані засоби вчинення злочину, тобто сукупність предметів, інструментів, приладів, пристосувань, верстатів, машин, мікроорганізмів, сліди яких залишаються на місці події. Такі сліди утворюють клас слідів засобів учинення злочину.
Третьою підставою для класифікації обране матеріальне середовище. Будь-який злочин виникає, розвивається і закінчується в матеріальному середовищі. Тому зміни, що утворюються в матеріальному середовищі як наслідок злочину, містять криміналістичну інформацію і використовуються в розслідуванні як джерела доказів.
Отже, сліди злочину поділені на три класи: сліди людини, засобів учинення злочину і сліди матеріального середовища. Розглянемо їх структуру і особливості (рисунок 2.2).
Перший клас - сліди людини - найбільш розгалужений. Це зрозуміло, оскільки сліди людини в криміналістиці найбільше розроблені і є найбільш поширеними джерелами доказів.
За видом відображення цей клас розділений на сліди психологічного і матеріального відображення, а матеріальні - на сліди-відображення і сліди-речовини.
Сліди-відображення названі через слідоутворюючі об'єкти людини як фізичного тіла: зовнішність, тобто форма; розмір; шкірний покрив; обличчя; руки; ноги; нігті; зуби, а також сліди-відображення навичок людини як суб'єкта діяльності.

Рисунок 2.2 Сучасна класифікація слідів злочину в криміналістиці
(за М. В. Салтєвськім)

Матеріальні сліди як вид розділені на сліди-відображення і сліди-речовини, тобто на роди, при цьому речовини поділяються на частки і виділення. Частки - це частини людини як фізичного тіла, біологічна тканина - шкіра, волосся, кров, сперма, кістки. Вони відрізняються від виділень, продуктів життєдіяльності організму людини (піт, запах, сеча, кал тощо).
Другий клас - сліди засобів учинення злочину менш великий і розкритий лише перерахуванням видів і родів слідоутворюючих об'єктів.
Третій клас - сліди матеріального середовища в найширшому їх розумінні - це сліди підсумовуючої дії, що являє собою сполучення слідів першого і другого класів. Наприклад, конкретне умисне пошкодження охоронної сигналізації, огороджень небезпечних зон на підприємстві створюють умови для вчинення злочинів.
Підсумовуючий слід - це зміна поведінки людини, наприклад, коли вона після вчинення злочину змінює зовнішність, одяг, ховається тощо. Все це сліди в матеріальному середовищі, що несуть криміналістичну інформацію і повинні знайти місце в криміналістичній класифікації слідів злочину.
Таким чином, третій клас поєднує всі матеріальні та ідеальні сліди, які слід розуміти як зміни просторових характеристик об'єктів, їх форми, розміру, розташування, кольоровості, внутрішніх якостей, технологічних процедур, машин, систем, нарешті, поведінки живих об'єктів, насамперед людини.
Розглянута класифікація є найбільш повною. Вона охоплює всі сліди злочину, які досліджує розділ науки криміналістики слідознавство. Разом з тим класифікація відкрита для подальшої систематизації слідів усередині класів, видів і родів.


3. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО МЕХАНІЗМ СЛІДОУТВОРЕННЯ

Слідоутворення являє собою процес взаємодії двох фізичних тіл чи систем, які, обмінюючись енергією, змінюють свої ознаки і властивості, тобто відображають один одного.
Взаємодія здійснюється під дією сили, прикладеної до одного чи одночасно до двох об'єктів. Об'єкт, до якого прикладена сила, звичайно називають слідоутворюючим. Він є джерелом руху. Під його впливом другий об'єкт - слідосприймаючий - відображає слідоутворюючий у вигляді сліду.
Джерелом слідоутворення можуть бути одночасно обидва об'єкти взаємодії, тоді грань між слідоутворюючим і слідосприймаючим об'єктами практично зникає. Вони взаємно відображають один одного, і кожний з них одночасно є слідоутворюючим і слідосприймаючим.
Сліди злочину - це зміни у фізичних тілах, які відбуваються під час їх взаємодії при різних видах руху: механічному, фізичному, хімічному, біологічному та психічному [9, с. 80].
В криміналістиці за видами руху розрізняють сліди механічні, фізичні, хімічні, біологічні та психічні, останні є слідами пам'яті і поки що не розглядаються в слідознавстві.
Сліди злочину здебільшого утворюються внаслідок контактної взаємодії і розташовані в місці зіткнення об'єктів.
Сліди ділять на контактні й периферійні. Останні можуть бути об'ємними, поверхневими (плоскими), пофарбованими і безбарвними, слідами нашарування і відшарування. Вони утворюються на твердих, пластичних і сипучих об'єктах, наприклад, на зволоженому піску, грунті, снігу.
Залишкова та пружна деформація лежить в основі різних видів механізму слідоутворення - формования, перерозподілу, руйнування, поділу і відділення, структурних змін.
Формування - це опресування та інші види злиття розрізнених часток внаслідок механічного контакту. Так утворюються об'ємні сліди на снігу, вологому піску і тому подібних об'єктах у результаті їх спресування та ущільнення, спікання під дією якоїсь сили, енергії.
Перерозподіл - переміщення під дією механічної сили часток сипучої, рідкої, грузлої речовини, що приводить до утворення сліду. Так, при ходьбі по сухому піску, снігу утворення сліду відбувається не внаслідок ущільнення маси слідосприймаючої речовини, а як результат переміщення, перерозподілу, часткового витиснення часток з-під взуття.
Шляхом витиснення утворюються сліди в тонких шарах рідин, особливо грузлих, у бруді на асфальті, коли шина витісняє грузлий бруд, залишаючи слід протектора.
При взаємодії твердих тіл слідосприймаючий об'єкт нерідко руйнується в місці контакту, оскільки він, як правило, має меншу щільність і міцність. Так виникають сліди-пробоїни в склі, дереві, металі, пошкодження на одязі тощо, ушкодження живих тканин ударно-роздрібнюючими знаряддями, кулями, дробом. Слід утворюється внаслідок унесення матеріалу з зони контакту.
Поділ треба відрізняти від руйнування і відділення. Поділ є основою слідоутворення слідів-предметів, поділу цілого на частини. Так утворюються сліди: уламки фарного скла, твердих тіл, розчленованих знаряддями (розрізані, розрубані, розламані предмети), причому предмет, що зазнав поділу, втрачає властивості цілого і утворюються кілька нових об'єктів.
Відділення не змінює властивостей слідосприймаючого об'єкта, від нього відокремлюється лише незначна частина (стружки, тирса, відщепи).
Структурні зміни. У твердих тілах, що мають кристалічну будову, не завжди утворюються видимі сліди-вм'ятини, руйнування чи поділи. Вони виникають на менш міцному об'єкті. Якщо властивості взаємодіючих об'єктів приблизно однакові, то механічна енергія перетворюється на фізичну і здійснює внутрішню роботу - змінює структурну організацію об'єкта в зоні контакту. Так утворюються невидимі сліди штампованих зображень, сліди втоми металу в місцях згину, крутіння, нагрівання об'єкта в місці додатку сили, ущільнення річних шарівудерев'яних предметах.
Механічний рух - просте переміщення тіл у просторі відносно один одного. Це найпоширеніший вид руху, а сліди його найбільш різноманітні за формою і механізмом утворення і нібито лежать на поверхні, оскільки вони в більшості випадків видимі. Це сліди тиску, ковзання, розпилу-тертя, свердління і обертання-гойдання, в основі механізму утворення яких лежать форми механічного руху: прямолінійний, прямолінійно-поступальний, зворотно-поступальний, обертання-гойдання.
Прямолінійний рух - це рух взаємодіючих об'єктів або одного з них по одній лінії, тобто перпендикулярно один одному. Слідоутворюючий об'єкт - молоток, ломик, бойок у зброї, зуби при надкусі.
Механізм утворення таких слідів однаковий - формовання, руйнування, перерозподіл залежать від фізичних властивостей слідосприймаючого об'єкта.
Об'ємний слід конформний слідоутворюючій частині знаряддя, тобто опуклості відповідає вм'ятина, а поглибленню - виступ у сліді, що дозволяє моделювати слідоутворюючу частину знаряддя.
При прямолінійно поступальному русі на слідоутворюючий об'єкт діють дві механічні сили: одна спрямована перпендикулярно, друга - паралельно слідосприймаючому об'єкту.
Внаслідок цього слідоутворюючий об'єкт під дією двох сил рухається по результуючій (діагоналі прямокутника), спрямованій під деяким кутом до слідосприймаючої поверхні, і утворює на ній лінійний слід ковзання, відділення, зрушення і формування.
Він може бути об'ємним, плоским, пофарбованим, слідом нашарування і відшарування - все визначається фізичними властивостями взаємодіючих об'єктів.
Слід ковзання може бути поверхневим пофарбованим, коли від слідоутворюючого об'єкта відокремлюються частки сторонньої чи власної речовини і утворюють на твердій слідосприймаючій поверхні плоский пофарбований слід. Якщо слідосприймаюча поверхня пластична, то утворюється комбінований слід - одночасно об'ємний і пофарбований.
Зворотно-поступальний рух характеризується поперемінною зміною напрямку горизонтального руху, а під дією вертикально спрямованої сили, прикладеної до слідоутворюючого об'єкта, останній вертикально рухається вниз. Типовим прикладом утворення слідів при зворотно-поступальному русі є сліди розпилу, тертя деталей у машинах і механізмах, що здійснюють такі рухи.
Пилка, поперемінно змінюючи напрямок горизонтального руху, під дією сили, вертикально прикладеної до слідоутворюючого об'єкта, розчленовує предмет на частини, на стінках яких утворюються сліди розпилу. Якщо пилка має дві точки прикладання сили (дворучна), то сліди мають специфічну форму, що відрізняється від слідів, які залишаються пилкою з однією точкою прикладання сили (одноручна пилка-ножівка).
Механізм утворення слідів розпилу складний. Зуби пилки являють собою систему ріжучих поверхонь, кожна з яких є "лінією", подібною до леза ножа, сокири, стамески і практично утворює сліди ковзання. Але оскільки в слідоутворенні бере участь велика кількість різців (зубів), що діють послідовно, кожен попередній слід знищується наступним або видозмінює його. Крім того, пилка треться площинами об бокові стінки слідів і згладжує їх. Сліди розпилу дотепер є єдиними, за якими рідко вдається ідентифікувати пилку.
Механізм утворення слідів тертя майже аналогічний попередньому, однак відрізняється тим, що тут слідоутворююча поверхня не "лінія", а площина. Площинний слід хоча і видозмінюється під дією зміни напряму руху, але внаслідок фіксованого напрямку руху слідоутворюючого і слідосприимаючого об'єктів сліди тертя в деяких випадках можуть використовуватися для ідентифікації.
Обертально-поступальний рух характеризується тим, що слідоутворюючий об'єкт обертається навколо своєї осі й одночасно рухається вниз, утворюючи слід за рахунок деформації: формування, руйнування, відділення. Типовим рухом даного виду є свердління, механізм утворення слідів при цьому такий.
Свердло має бокові (вертикальні) і горизонтальні різці. При обертанні свердла направляючий гвинт рухає свердло вниз, бокові різці в цей час підрізають матеріал, а горизонтальні відокремлюють частину від цілого - знімають стружку.
Оскільки контактна частина горизонтальних різців - "лінія", на стружці виникають сліди ковзання концентричної форми. Вони залишаються і на дні сліду, якщо отвір не наскрізний. Вертикальні різці практично не залишають придатних для ідентифікації слідів. На місці події треба вилучати насамперед, стружку і предмети з недосвердленими слідами. Такі сліди придатні для ототожнення свердла.
Сутність руху обертання-гойдання полягає в тому, що слідоутворюючий об'єкт (колесо, предмет), обертаючись, переміщується по слідосп-риймаючій поверхні й утворює на ній протяжний слід. При цьому на слідоутворюючий об'єкт діють дві сили: одна створює обертання, а друга - тиск за рахунок власної маси слідоутворюючого предмета. Тому навантажений транспорт залишає більш глибокі і чіткі сліди, ніж порожня машина. Сліди виникають внаслідок деформації, вони можуть бути об'ємними, поверхневими, пофарбованими і навіть невидимими.
Таким чином, при механічній взаємодії залежно від видів руху утворюються сліди: тиску, ковзання, розпилу і обертання-гойдання.
Фізичний рух пов'язаний з прихованими внутрішніми змінами на молекулярному або атомарному рівні будови об'єктів. Цим він відрізняється від механічного руху як простого переміщення, зміни проходження тіл у просторі.
Сліди фізичного руху (взаємодії) являють собою внутрішні структурні чи енергетичні зміни у фізичному тілі. Вони розташовані в місці контактуючих поверхонь, а іноді поширюються на все тіло. Наприклад, слід статичної електрики знаходиться в точці контакту, а магнітний слід може розосереджуватися по всій масі об'єкта.
Сліди фізичного руху утворюються при контактній і безконтактній взаємодії. Так, при зіткненні твердих тіл у місці контакту виникають сліди механічного руху (залишкової деформації), але, крім того, в точках доти куті л відбуваються фізичні зміни внутрішньої структури, якостей і властивостей об'єктів, наприклад, порушується кристалічна структура, змінюються пружність, твердість, електричний опір, відбувається нагрівання тощо. Усе це фізичні невидимі сліди, вони можуть бути виявлені і зафіксовані сучасними технічними засобами.
При безконтактній - енергетичній - взаємодії, наприклад електричній, магнітнім, променевій, радіаційній, також утворюються сліди у взаємодіючих об'єктах, наприклад, електричних, телефонних, комп'ютерних мережах - сліди наведеного індуктивного струму; в комп'ютерах з'являються сліди електричних і електромагнітних перешкод (від ліній електропередач, високочастотних пристроїв).
При радіаційному випромінюванні предмети стають радіоактивними. Зазначені сліди енергетичної взаємодії - нові утворення в криміналістиці і вимагають серйозного дослідження. Незважаючи на це, вони вже зараз застосовуються в слідчій практиці (радіаційні мітки, магнітний запис сигналів тощо).
Таким чином, сліди фізичної взаємодії-руху - це невидимі зміни в матеріальних тілах органічного і неорганічного походження, що поділяються на два види:
1) сліди структурних змін;
2) сліди енергетичних змін, які у свою чергу можна класифікувати.
Розрізняють такі сліди структурних змін: власне структурні, якісні та термічні.
Власне структурний слід - це зміна внутрішньої структури, наслідком якоїє втрата або поява деяких нових властивостей предмета. Так, перебудова в кристалічній структурі змінює властивості електропровідності, хімічної активності, пружності, що використовується в судовій експертизі при відновленні вилучених штампованих зображень на металах, пластмасі, гумі, дереві.
Слід якісної зміни являє собою різновид структурного і відрізняється тим, що з'являється чи змінюється не тільки нова властивість, а й якість об'єкта. Так, при електродії відбувається перехід однієї речовини в іншу або в інший стан, наприклад, у місці контакту виникає оплавлення, з'являється окис металу.
Термічний слід - це результат фізичної взаємодії об'єктів. Суть його полягає в зміні швидкості молекулярного руху. Теплові сліди на деяких об'єктах зберігаються певний час, наприклад, сліди ніг, ложе трупа на землі, дерев'яній підлозі, постільній білизні тощо. Тепловізори дозволяють фіксувати теплові сліди і використовувати їх у слідчій практиці.
Сліди енергетичних змін можуть бути електричного (електростатичного), магнітного і радіаційного походження.
Електричний слід - це поява в об'єкті стороннього електроструму, що викликає перешкоди у вимірювальних пристроях, комп'ютерах, точних системах зв'язку. Слід динамічний і спостерігається тільки в процесі роботи системи, коли його можна визначити, виміряти і зафіксувати як слід у криміналістичному аспекті. Причинами появи слідів електричного походження можуть слугувати лінії електропередач, магнітні поля, джерела, що генерують струм, тощо.
Електростатичний слід являє собою заряд, розташований на діелектрику. Відомо, якщо пот