К розслідування вбивств, вчинених на замовлення.

 План

 Вступ ................................................................................................... 3

 1. Криміналістична характеристика вбивств ....................................... 5

 2. Типові слідчі ситуації і версії ........................................................... 9

 3. Початковий етап розслідування вбивств ....................................... 12

 4. Початковий етап розслідування кримінальних справ, 
порушених за фактом зникнення людини ....................................... 16

 5. Завдання наступних етапів розслідування ..................................... 19

 6. Перевірка причетності підозрюваного до вчинення вбивства ........ 21

 Висновки ............................................................................................ 24

 Список використаної літератури ........................................................ 26

ВСТУП

 Розвиток демократії в Україні, побудова на її основі правової держави передбачає всебічну охорону широкого кола особистих прав та інтересів громадян України.

 Так, стаття З Конституції України проголошує, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю: "Життя є одним з основних природних благ людини. Без нього всі інші блага, права та свободи практично втрачають свій сенс". Цим стверджується, що всі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах.

 На захисті життя та здоров'я людини стоїть і кримінальний закон. В розділі ІІ Особливої частини Кримінального кодексу України (далі - КК) ("Злочини проти життя та здоров'я особи") встановлена їх кримінально-правова охорона від злочинних посягань.

 Втім, статистика вчинених в Україні вбивств не може не викликати почуття турботи й занепокоєння. Вже наразі чітко простежується тенденція до їх зростання, в тому числі з використанням вогнепальної зброї та вибухових пристроїв.

 Вбивство - це позбавлення життя людини шляхом заподіяння їй таких ушкоджень, що порушують нормальне функціонування життєво важливих органів, як зовнішніх, так і внутрішніх.

 У методиці розслідування вбивств людину - потерпілого і злочинця - слід розглядати вдвох аспектах:

 1) як активну біофізичну систему, наділену свідомістю і мисленням;

 2) як пасивну фізико-механічну систему, здатну копіювати відображення.

 Криміналістика розробляє методи і засоби виявлення і "зчитування" інформації із джерел безпосереднього посягання, точніше, впливу, яким виступає людина - потерпілий або злочинець.

 За видом безпосереднього посягання в криміналістичній методиці розрізняють конкретні методики, наприклад, розслідування вбивств неповнолітніх, осіб без громадянства, що тимчасово проживають на території конкретної держави, злочинів терористичної спрямованості, вбивств на замовлення, вбивств, вчинених з корисливих мотивів тощо.

 Розслідування вбивств має значні складнощі, оскільки злочинці застосовують різноманітні способи їх вчинення, маскування і приховання, вдаються до всіляких засобів протидії встановленню істини. Складність розслідування вбивств зумовлена також відсутністю, як правило, свідків, великою кількістю версій розслідування, характером речових доказів, а у деяких випадках - інсценуванням обставин події злочину.

 Отже, головним завданням оперативно-розшукових та слідчих органів є швидке розкриття таких злочинів, встановлення причин і умов, що сприяють їх вчиненню.

 Мета роботи - з'ясування особливостей розслідування вбивств.

 Об'єкт дослідження - тактика розслідування вбивств, вчинених на замовлення.

 Предмет дослідження - практика реалізації основних етапів, проведення окремих слідчих дій при розслідуванні вбивств.

 Методи дослідження - порівняльний, описовий.

 Для досягнення поставленої мети в роботі вирішувались такі завдання:

 - навести криміналістичну характеристику вбивств;

 - розглянути типові слідчі ситуації і версії;

 - описати початковий етап розслідування вбивств взагалі й початковий етап розслідування кримінальних справ, порушених за фактом зникнення людини;

 - визначити завдання наступних етапів розслідування;

 - з'ясувати, як здійснюється перевірка причетності підозрюваного до вчинення вбивства.

1. КРИМІНАЛІСТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВБИВСТВ

 Ефективному розслідуванню вбивств сприяє з'ясування даних, що складають криміналістичну характеристику цього злочину, тобто сукупності криміналістично значущих елементів, які допомагають найбільш швидкому розслідуванню [5, С. 14].

 До елементів криміналістичної характеристики вбивств належать:

 1) спосіб вчинення;

 2) спосіб приховання;

 3) місце, час та обстановка;

 4) "слідова картина";

 5) особа злочинця;

 6) особа потерпілого [8, С. 393].

 При розгляді першого елемента характеристики - способу вчинення злочину - важливо з'ясувати, як саме вбивство було вчинено - в умовах неочевидності або очевидності.

 З'ясування цієї обставини впливає на планування та організацію розслідування.

 У першому випадку факт вчинення вбивства неочевидний, і особа, яка вчинила цей злочин, невідома. Завданням розслідування є встановлення особи злочинця, обставин вчинення злочину та особи потерпілого.

 Вбивство, вчинене в умовах очевидності, характеризується тим, що особа злочинця відома, злочин вчинено в присутності інших осіб. Завданням розслідування є встановлення обставин злочину, виявлення речових доказів, встановлення особи потерпілого і мотивів вбивства.

 Розглянемо основні елементи криміналістичної характеристики вбивств з корисливих мотивів [8, С. 394].

Спосіб вчинення.

 Способи вчинення вбивств з корисливих мотивів надзвичайно різноманітні: застосування вогнепальної і холодної зброї, удавлення зашморгом, дія високої температури, утоплення та ін.

 Спосіб вчинення часто вказує на особу злочинця і дозволяє висувати версії як щодо вбивці, так і щодо мотивів вчинення злочину. Спосіб вчинення злочину орієнтує слідчого на комплекс слідів і речових доказів, що можуть бути виявлені у процесі розслідування. Крім того, спосіб вчинення може сприяти встановленню особи потерпілого (мається на увазі характер попередніх стосунків потерпілого зі злочинцем).

Спосіб приховання.

 Найбільш традиційними способами приховання є:

 1) знищення слідів злочину;

 2) приховання чи знищення знарядь і засобів;

 3) інсценування вбивства під нещасний випадок чи самогубство;

 4) знищення трупа (спалювання, утоплення, розчленування, закопування);

 5) спотворення трупа з метою приховання особи потерпілого.

 Як правило, такі дії пов'язані з бажанням вбивці уникнути відповідальності, приховати свою причетність до злочину.

Час, місце та обстановка події злочину.

 Зазвичай злочинець обирає час, коли немає свідків, коли потерпілий один у будинку чи в офісі або в іншому місці, нерідко вечірній або нічний.

 Місце вчинення вбивства - це найчастіше безлюдна місцевість чи квартира, в якій потерпілий може бути один. Також це може бути транспорт (автомобільний чи залізничний), зруйновані будинки або такі, що будуються, інші місця, куди з різних обставин потрапляє потерпілий.

 Місце злочину, як і обстановка, є надзвичайно важливим джерелом інформації, оскільки воно містить чималу кількість слідів і речових доказів, що визначають напрям розслідування і висування слідчих версій.

"Слідова картина" події.

 "Слідову картину" утворюють обставини і сліди події злочину. Виявлення їх, аналіз, встановлення причинних зв'язків дозволяють побудувати картину події, сформувати уявні чи дійсні моделі злочину, механізм його вчинення. Дослідження таких слідів і речових доказів може вказати на особу злочинця, особу потерпілого, виявити негативні обставини, сліди приховання злочину.

Особа злочинця.

 Злочинець, який вчинив вбивство з корисливих мотивів, характеризується негативно, має такі якості, як агресивність, жорстокість, егоїзм, цинізм, зневага до чужих інтересів, жадібність тощо.

 Найбільш типовий портрет вбивці - чоловік у віці від 18 до 50 років, зловживає алкогольними напоями чи наркотиками. Серед вбивць нерідкі випадки психічних захворювань, часто під час розслідування з'ясовується, що вони мають потребу в лікуванні від алкоголізму чи полінаркоманії. Ця характеристика справедлива для більшості випадків побутових корисливих вбивств, а також вуличних корисливих вбивств.

 Дії злочинця на місці події дозволяють дійти висновків щодо його обережності, продуманості дій, наявності фахових навичок, сили, жорстокості та ін.

Особа потерпілого.

 Особа потерпілого нерідко вказує на особу злочинця (зв'язки потерпілого зі злочинцем, характер їх стосунків, мотиви вчиненого злочину), тому вивчення особи потерпілого дозволяє висунути версії щодо вбивці, мотивів вчинення злочину тощо.

 Дані, отримані при огляді місця події або місця виявлення трупа, в сукупності з інформацією про спосіб вчинення злочину дають можливість висунути версії про особистість вбивці та характер його стосунків з потерпілим.

 Так, переміщення трупа в затишне місце, маскування його (землею, листами, травою, гілками та ін.), утоплення, закапування трупа і його частин, спотворення обличчя часто свідчать про вчинення злочину людиною з числа найближчого оточення потерпілого.

 Ознаки незвичайних маніпуляцій з трупом (зняття і приховання одягу, спроба підпалу трупа, розчленування трупа на дрібні частини тощо) або спричинення множинних ушкоджень різним частинам тіла характерні для душевнохворих.

 Набагато складніша ситуація складається в тому разі, якщо злочин вчинений нетиповим вбивцем. Особливо важкі для розслідування випадки дій професійних вбивць, які пройшли спеціальну підготовку під час військової чи іншої спеціальної служби, мають високорозвинені інтелектуальні здібності, знання в галузі криміналістики. Саме з таких осіб, що залишають мінімум слідів своєї злочинної діяльності на місці події, представники злочинного світу обирають виконавців у випадках необхідності вчинення так званих вбивств на замовлення.

 2. ТИПОВІ СЛІДЧІ СИТУАЦІЇ І ВЕРСІЇ

 Типові ситуації - це слідчі ситуації, які найчастіше зустрічаються у практиці та пов'язані з певними особливостями їх розслідування.

 Розглядаючи конкретну ситуацію, слідчий використовує знання про способи вирішення типових завдань, модернізуючи їх з урахуванням реальності. Момент оцінки слідчої ситуації виникає в двох передбачених законом випадках - при підготовці ухвалення рішення про напрямок розслідування і про проведення слідчих дій [17, С. 213].

 Індивідуальна слідча ситуація як стан розслідування визначається співвідношенням наявної і відсутньої інформації, існуючих доказів і допоміжної інформації про вбивство, даними про можливості слідчого, умови оточуючого середовища та ін. [20, С.110].

 Ситуація 1 - вбивство очевидне (відкрите), вбивця затриманий і особистість його відома.

 Іноді на початку розслідування бувають неясними справжні мета і мотив, а іноді й форма вини. Можуть бути не встановленими і співучасники. У цій ситуації спочатку не можна стверджувати, що дії, наслідком яких стала смерть потерпілого, протиправні (наприклад, у разі необхідної оборони).

 Ситуація 2 - таємне вбивство, але без приховання трупа та інсценування, яке виявлене відразу чи невдовзі після вчинення злочину.

 У такому разі існують сприятливі можливості для пошуку і вилучення слідів, фіксації показань свідків, тобто все необхідне для успішного розслідування. Вбивця невідомий. Є можливості для організації пошукових дій щодо його переслідування і затримки.

 Отже, типові версії в наданій ситуації - це версії про особистість вбивці (або про коло підозрюваних), версії про можливі мотиви і пошукові версії про місцезнаходження злочинця, який приховується.

 Ситуація 3 - вбивство таємне, недавнє, але не ясний його механізм.

 Труп виявлено, особистість жертви встановлена. Маються дані, що вказують на самогубство (чи нещасний випадок, чи смерть від природних причин), але є підозри про можливе інсценування для приховання вбивства.

 Така ситуація має місце й тоді, коли інсценування, яке припускається, може бути здійснено не для приховання вбивства, а для приховання його справжнього мотиву (отже, справжнього вбивці).

 У наданій ситуації будуються версії про механізм розслідуваної події. Після підтвердження версії вбивства висуваються версії про мотив і про особистість вбивці.

 Ситуація 4 - таємне вбивство, внаслідок якого справа порушена за  фактом виявлення невпізнаного трупа.

 Ушкодження на трупі вказують на вбивство, але труп спотворений у такому ступені, що впізнання його за ознаками зовнішності майже неможливо. В таких ситуаціях насамперед будуються і перевіряються версії про особистість жертви.

 Ситуація 5 - вбивство таємне і давнє, але може бути розкритим, оскільки виявлено останки - череп і кісти з рештою одягу, причина смерті невідома (на початку розслідування), можна припустити як вбивство, так й інші причини смерті. Особистість жертви також переважно невідома.

 Таким чином, на початку розслідування будуються і перевіряються версії про особистість потерпілого і про сутність події.

 Ситуація 6 - таємне вбивство, що супроводжувалося розчленуванням  трупа на частини і прихованням цих частин. З усіх елементів злочину відомі лише спосіб приховання вбивства і місце виявлення частин трупа. Насамперед конструюються і перевіряються версії про механізм вбивства і про особистість жертви.

 При встановленні особистості жертви вивчаються версії про осіб, яким було вигідно не лише вчинити вбивство, але й приховати його, побоюючись викриття.

 Ситуація 7 - зникнення людини. Вбивство таємне, давнє, але таке, що лише припускається, оскільки труп не виявлений. Особистість жертви відома, але все інше невідомо.

 Типові первісні версії про причини зникнення: людина вбита, вчинила самогубство, сховалася від родичів, скоїла злочин й ховається від правосуддя, вмерла чи перебуває у лікарні під чужим ім'ям та ін.

 Коли версія вбивства підтверджена, а інші обгрунтовано відпали, вивчення особистості, способу життя, стосунків зниклої особи з іншими людьми дозволяє будувати версії про мету і мотив, про час і місце вбивства і, нарешті, про особистість вбивці.

 3. ПОЧАТКОВИЙ ЕТАП РОЗСЛІДУВАННЯ ВБИВСТВ

 Початковий етап організаційно-тактичної діяльності слідчого характеризується:

 1) невідкладністю слідчих дій;

 2) оперативністю і раптовістю оперативно-розшукових заходів;

 3) організаційно-управлінською діяльністю щодо зосередження сил і засобів для розкриття злочину "за гарячими слідами" [8, С. 395].

 До числа невідкладних слідчих дій відносять: огляд трупа, впізнавання, впізнання, допит свідків-очевидців, експертизу трупа.

 На місце виявлення трупа, як правило, виїжджає слідчо-оперативна група (СОГ) у складі: слідчого, прокурора-криміналіста, технічного помічника слідчого, інспектора карного розшуку, дільничного інспектора, фахівця і понятих. Часто в огляді трупа беруть участь прокурор і начальник міліції району, міста. Проте, керує СОГ слідчий.

 Формування СОГ і організація огляду залежать від ситуацій виявлення трупа. За місцем виявлення трупа розрізняють:

 1) огляд трупа в приміщенні;

 2) огляд трупа на відкритій місцевості;

 3) огляд трупа у водоймі;

 4) огляд трупа у важкодоступних місцях, де слідчий безпосередньо не може досліджувати обстановку події.

 В двох останніх випадках функції огляду слідчий надає фахівцю, наприклад водолазу, для огляду місця виявлення трупа на дні водойми. Таким чином, огляд трупа у важкодоступних місцях розпочинає фахівець-технік, а закінчує слідчий після витягування трупа з небезпечної зони.

 Огляд трупа в приміщенні або на місцевості слідчий проводить самостійно з особистою участю фахівця - судового медика. Починаючи огляд, слідчий фіксує місце розташування трупа, його позу і сліди, що знаходяться біля нього.

 Безпосереднє дослідження трупа слідчий доручає фахівцю, дії останнього фіксує слідчий, звертаючи увагу на сліди, частини тіла трупа, які необхідно досліджувати насамперед і вилучити. Огляд тіла звичайно починається згори вниз з дослідження одягу, потім труп роздягають і оглядають оголене тіло. При цьому в протоколі обов'язково відображаються:

 1) стать, статура, приблизний вік, температура тіла в пахвових западинах на початку і наприкінці огляду;

 2) температура навколишнього середовища;

 3) наявність трупних плям; характер трупного задубіння;

 4) гниття;

 5) положення язика, ока;

 6) вид живота;

 7) стан заднього проходу й статевих органів.

 Опис трупа в протоколі здійснює сам слідчий зі слів фахівця і відображає місце розташування, форму, розмір, колір ознак. Паралельно дослідженням місце виявлення і труп фіксують фотозйомкою або відеозаписом.

 Описуючи сліди-ушкодження не можна робити однозначні висновки про механізм і час їх утворення, яке застосовувалося знаряддя, які з ушкоджень були фатальними тощо. Ці питання вирішує судова експертиза.

 На початковому етапі паралельно з оглядом слідчий організує розкриття злочину "за гарячими слідами". Після прибуття на місце події він доручає дільничному інспектору і співробітнику карного розшуку почати розкриття "за гарячими слідами":

 1) зібрати інформацію про факт виявлення трупа (хто, коли знайшов труп);

 2) встановити особу загиблого;

 3) виявити можливих свідків (хто міг бачити, чути);

 4) здійснити подвірний (поквартирний) обхід у пошуках злочинця та інформації про подію і потерпілого, якщо встановлено його особу;

 5) за наявності запахових слідів застосувати службово-розшукового собаку;

 6) заблокувати вокзали, аеропорти; сповістити КПП на автомагістралях;

 7) встановити оперативне спостереження за місцями імовірної появи злочинця;

 8) на основі результатів огляду визначити деякі ознаки одягу і зовнішності злочинця й організувати затримання підозрюваних.

 До числа невідкладних слідчих дій, крім огляду, зазвичай відносять впізнання, допит свідків, провадження судово-медичної експертизи, а при встановленні особи - огляд місця проживання і робочого місця за місцем служби; допит родичів, близьких і товаришів по службі; при огляді місця проживання і робочого місця вилучаються особисті документи, листування, щоденники, прижиттєві фотознімки.

 При виявленні трупа в числі свідків можуть бути:

 1) очевидці злочину;

 2) особи, що знайшли труп;

 3) громадяни, які випадково опинилися на місці злочину;

 4) родичі, знайомі, колеги по службі.

 Допити різних свідків спрямовані на встановлення даних:

 а) про особу, що заподіяла смерть потерпілому. У зв'язку з цим треба з'ясувати:

 - чи знає свідок людину, якій заподіяно смерть;

 - де і коли з нею зустрічався, чи може назвати її прізвище, місце проживання або роботи;

 - які її зовнішні ознаки;

 - чи не бачив свідок будь-яких осіб на місці події до або після події;

 б) про потерпілого. Необхідно з'ясувати:

 - чи знає свідок потерпілого, хто він, де проживає, як його прізвище;

 - які ознаки зовнішності;

 - який спосіб життя вів потерпілий;

 - який його характер (чи був він життєрадісний, товариський, похмурий тощо);

 - які плани будував на життя;

 - чи не вирізнявся підвищеною обережністю;

 - чи боявся злодіїв, здирників;

 - чи не мав намір вчинити самогубство;

 - якою є обстановка в його сім'ї;

 - чи зловживав спиртними напоями;

 - де і за яких обставинах свідок бачив потерпілого;

 - чи не очікував останній будь-кого;

 - куди збирався піти, поїхати, кого зустріти тощо;

 - які цінності, предмети мав при собі.

 Якщо труп виявлений у кімнаті, службовому кабінеті, то у свідків треба з'ясувати: хто входив до нього, чи сам потерпілий відчиняв двері; хто останнім вийшов із приміщення; як потерпілий виявився на місці події, приїхав, прийшов, з ким; як поводився потерпілий у момент вчинення злочину.

 4. ПОЧАТКОВИЙ ЕТАП РОЗСЛІДУВАННЯ КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ, ПОРУШУВАНИХ ЗА  ФАКТОМ ЗНИКНЕННЯ ЛЮДИНИ

 Повідомлення про безвісти зниклу чи раптово зниклу людину є приводом, але не підставою для порушення кримінальної справи. Тому законодавець передбачає попередню перевірку таких повідомлень для встановлення достатніх підстав, які свідчать, що зникла людина мертва.

 Після закінчення перевірки слідчий аналізує дві ситуації:

 1) перевіркою виявлений труп зниклої оосби, а іноді й затриманий підозрюваний;

 2) перевіркою встановлені достатні дані про останнє місце перебування зниклої особи [8, С. 397].

 При наявності другої ситуації збирають інформацію, з якого приводу зникла особа була на цьому місці, чи була вона засмучена, чимсь вражена, що незвичайного помітило оточення в її поведінці, що вона говорила, на що скаржилася, чого, мабуть, побоювалася, чи не бажала кудись виїхати.

 Необхідно докладно встановити, як був одягнений зниклий, які речі й коштовності були при ньому; охарактеризувати його зовнішність за ознаками словесного портрета.

 Значний інтерес становлять відомості про свідка-заявника, допитом останнього треба встановити: чим викликана заява, коли вона подана: відразу чи після зникнення через деякий час, як поводився заявник до і після подання заяви; якою була поведінка всіх близьких після зникнення.

 З криміналістичної характеристики вбивств, вчинених за умов неочевидності, відомо, що вбивства вчиняють в основному чоловіки (93%) віком 30-45 років, які характеризуються негативно; у 70% вони були родичами, подружжям або колегами по службі, конкурентами по бізнесу та ін.

 Мотиви таких вбивств часто бувають корисливими: позбавити людину життя з метою одержання певних благ для себе. Існують й інші мотиви: помста, ревнощі, приховування іншого злочину.

 Статистика свідчить, що з наведених мотивів вбивства зазвичай вчинюються в жилих приміщеннях (квартира, дача), при цьому "свій злочинець" намагається ретельно приховати сліди - вдається до розчленування трупа, спалення або поховання поблизу місця вбивства.

 У ході перевірних дій дослідження жилих приміщень, надвірних будівель спрямовано на виявлення місця можливого вбивства - слідів крові, забитих і зафарбованих, пошкоджень обстановки.

 Сліди крові часто знаходять у щілинах паркетної, дощатої підлоги, на ворсистих килимах, біля ліжка, на килимових доріжках на підлозі, бризки крові можуть бути на обшивці меблів. Корисно для пошуку слідів крові затемнити кімнату й оглянути обстановку з ультрафіолетовим джерелом. Помітні плями крові на білизні, рушнику будуть виглядати темними.

 Підвали, льохи, надвірні будівлі підлягають огляду для виявлення слідів злочину і поховання трупа.

 Оглядаючи місце останнього проживання зниклого, слід звернути увагу на зміну обстановки, заміну меблів, здійснений ремонт. Огляду і вилученню підлягають особисті речі, щоденники, ділове листування, фотоальбоми. На предметах обстановки можуть зберегтися сліди пальців зниклого, які треба вилучити.

 Обшук доцільніше проводити тоді, коли пошук слідів злочину пов'язаний з виявленням і розкриттям схованок, підлог у пошуках слідів крові, меблевих шаф, особистих сейфів, відкрити які при огляді місця події власник приміщення відмовився.

 У ході обшуку, як і огляду, що проводяться з дотриманням загальних процесуальних і тактичних правил, застосовуються пошукові засоби, трупошукачі, металошукачі.

 Способи вбивства, особливо при викраденні, позбавленні волі з корисливою метою (отримати викуп), різноманітні, тому пошук знарядь зброї, слідів її дії є важливим.

 Здійснюючи обшук, слідчий завжди має пам'ятати, що шукає ретельно приховані сліди тяжкого злочину, тому тут недопустимі поспіх, вибірковий пошук, відсутність сучасних засобів криміналістичної і оперативної техніки. Суцільне дослідження обстановки при обшуку є обов'язковим.

 5. ЗАВДАННЯ НАСТУПНИХ ЕТАПІВ РОЗСЛІДУВАННЯ

 Якісно новий етап розслідування виникає, коли в ході розслідування виявлена особа, яка обвинувачується у вчиненні вбивства з корисливих мотивів. Завдання цього етапу є викриття вбивці і доведення його винності [5, С. 98].

 Важливим джерелом доказів є показання самого підозрюваного. Під час допиту важливо одержати розгорнуті й детальні показання.

 Доказом може слугувати і поінформованість особи про такі факти, що можуть бути відомі лише виконавцеві злочину. Вони підлягають ретельній перевірці. Часто при цьому необхідно спростування неправдивого алібі.

 До перевірочних дій можуть бути віднесені слідчі експерименти, перевірки показань на місці вчинення злочину та ін. Незалежно від того, визнає вбивця свою винність у вчиненому чи ні, наступним завданням є його викриття.

 Викриття вбивці здійснюється за допомогою показань свідків-очевидців, пред'явлення їм вбивці для впізнання і проведення при необхідності очних ставок, обшуків у житлі й за місцем роботи вбивці, огляду його самого, оглядів його одягу та об'єктів, виявлених при проведенні цих заходів, пред'явлення для впізнання цих об'єктів і результатів ідентифікаційних експертиз речових доказів.

 При цьому повинно бути доведене, що вбивця знаходився на місці вбивства в момент його вчинення, що він мав усі необхідні об'єктивні можливості для вчинення наданого вбивства (достатній час для скоєння певних дій, необхідну фізичну силу, відповідні уміння і навички, знаряддя тощо).

 Вивчення особистості вбивці - частина розслідування на даному етапі не лише в зв'язку з вирішенням питань процесуального характеру і кримінально-правової кваліфікації дій обвинуваченого, необхідністю подальшої індивідуалізації покарання судом, але й у зв'язку з істотним впливом цих даних на висування версій, вибір тактичних прийомів слідчих дій.

 Підтвердження мотиву і форми вини - важлива частина розслідування на даному етапі. Необхідно довести наявність користі у вбивстві.

 Треба встановити:

 а) передбачала чи ні винна особа наслідки своїх дій, до якої мети прагнула.

 Це можна об'єктивно оцінити за фактичними даними про особливості обстановки, в якій було вчинено вбивство, спосіб і знаряддя вбивства, їх властивості; станом потерпілого; поведінкою обвинуваченого до і після вбивства (дії з підготовки вбивства і приховання його слідів чи, навпаки, спроби допомогти, викликати "Швидку допомогу" тощо); особливостями психіки обвинуваченого і його психічного стану в момент вбивства;

 б) стосунки обвинуваченого з потерпілим, наявність чи відсутність у минулому особистих неприязні, сварок, погроз тощо, наявність чи відсутність саме корисливої заінтересованості в смерті потерпілого;

 в) поведінка потерпілого перед вбивством і під час вбивства (наявність чи відсутність з його боку образ, шантажу, провокацій, погроз та ін.).

 На заключному етапі розслідування головне завдання - прийняти правильне, обгрунтоване рішення про подальший напрямок кримінальної справи [8, С. 397].

 Прийняттю цього рішення передує його підготовка, яка полягає у підсумкуванні розслідування, аналізі зібраних доказів, ознайомленні учасників процесу з матеріалами справи і розгляді їх клопотань про провадження додаткових слідчих дій і оцінці їх результатів.

 6. ПЕРЕВІРКА ПРИЧЕТНОСТІ ПІДОЗРЮВАНОГО
ДО ВЧИНЕННЯ ВБИВСТВА

 На початковому і наступному етапах розслідування вбивств установлення злочинця починається з визначення групи осіб, серед яких може бути підозрюваний.

 Зазвичай формуються три таких групи осіб:

 а) вбивця чужий, тобто не знайомий з потерпілим і не проживав разом з ним;

 б) вбивця знайомий, але не проживає в цій місцевості;

 в) вбивця свій - близький родич, який проживає разом з потерпілим.

 Відпрацьовуючи ці версії, слідчий формує коло запідозрених (запідозрений - це особа, якій не повідомлено, в чому вона підозрюється, й не допитана як підозрюваний), а потім починається робота зі звуження кола підозрюваних, тобто встановлення особи, яку можна допитати як підозрюваного або обвинуваченого, відповідно роз'яснити сутність підозри або висунути обвинувачення. Тут можливі такі ситуації:

 1) підозрюваний повністю визнає себе винним і дає розгорнуті показання, однак вони викликають сумнів щодо їх правдивості;

 2) підозрюваний частково визнає себе винним;

 3) підозрюваний не визнає себе причетним до злочину, заперечує зібрані докази.

 Якщо запідозрений відразу зізнався у вчиненні вбивства, не можна поспішати з пред'явленням обвинувачення. Необхідно детально перевірити всі обставини, що підлягають доведенню й продовжувати збирати докази з інших джерел, щоб факти, які доводяться, були взаємопов'язані й кожний з них забезпечувався позитивною інформацією, бажано з різних джерел (вербальних і речових). У цьому разі можна висунути обвинувачення або допитувати як підозрюваного.

 Допити підозрюваного і обвинуваченого в тактичному плані схожі. Кожен допит починається з роз'яснення формули підозри чи обвинувачення, а потім у підозрюваного з'ясовують, що він може навести у своє виправдання, як пояснює факти підозри.

 При допиті обвинуваченому пред'являються обвинувачення і ставиться запитання: "Чи визнаєте себе винним?". Якщо він визнає це повністю і сутність обвинувачення йому зрозуміла, то обвинуваченому пропонується викласти все відоме йому в справі.

 Потім слідчий ставить запитання про факти, що дозволяють закріпити визнання обвинуваченого, з'ясувати нюанси події злочину, відомі тільки безпосередньому виконавцю вбивства.

 Якщо обвинувачений не визнає обвинувачення повністю, то слідчому варто подумати, чи всі докази зібрані для обвинувачення, чи точна "формула обвинувачення"; це краща форма захисту і дискредитації наслідку взагалі (судять невинного). Такі ситуації досить часті в сучасних умовах, особливо при розслідуванні вбивств, учинених в умовах неочевидності й найманими кілерами.

 Перед допитом необхідно зібрати всю можливу інформацію про особистість допитуваних, механізм злочину і слідову "картину" на місці вбивства, скласти докладний план допиту і перелік доказів, що будуть пред'явлені.

 План допиту обвинуваченого, який говорить неправду, слідчий повинен подумки "прорепетувати" й уточнити, які докази він може пред'явити, щоб викрити кожну неправдиву відповідь допитуваного. Якщо таких доказів не зібрано і не побудовано логічний їх ланцюг, то приступати до допиту обвинуваченого, який говорить неправду, немає сенсу. Потрібно допит відкласти і збирати докази - вербальні й матеріальні.

 Допит свідків щодо запідозрених має істотне значення для інформаційного забезпечення пред'явлення обвинувачення і визнання особи підозрюваним. Тут необхідно з'ясувати такі обставини про запідозрених:

 - де, коли, за яких обставин бачив свідок запідозреного напередодні розслідуваної події (що було підозрілого в його поведінці, наприклад, скаржився на боржника);

 - які були стосунки потерпілого із запідозреним на роботі, у побуті;

 - яка особистісна характеристика запідозреного (корисливий, мстивий, чи не зазнавав матеріальної нестачі, як ставився до роботи, чи не мав доступу до зброї, якої, де; вибухових, отруйних речовин; чи не бачив свідок у запідозреного предметів, виявлених на місці події, тощо);

 - які були стосунки запідозреного з потерпілим (родичі, знайомі по дозвіллю; колеги по роботі, разом відбували покарання; чи не було між ними конфліктів, сварок, на якому грунті);

 - що відомо свідку про поведінку запідозреного після вчинення вбивства, чи не було якихось підозрілих моментів, наприклад, наступна купівля будинку, одержання тимчасової відпустки, поява на одязі якихось слідів; термінова здача одягу в ремонт, хімчистку, продаж одягу; чи не змінював зовнішність, наприклад, поголив вуса, відпустив бороду, змінив зачіску; став замкненим, не з'являється в громадських місцях; став жити "не по кишені", придбав дорогі речі тощо.

 Отримані відомості класифікують по особах і використовують їх на допитах при пред'явленні обвинувачення або допиту як підозрюваного.

 Для перевірки причетності запідозрених до події злочину необхідно провести огляд запідозреного, якщо він не проведений, оглянути його одяг, а іноді обшук за місцем проживання.

 Огляд бажано проводити за участю судового медика або лікаря.

 

 ВИСНОВКИ

 Отже, вбивство - це протиправне винне насильницьке позбавлення життя іншої людини.

 Серед злочинів проти життя вбивство є найбільш небезпечним, тому відповідальність за цей злочин глибоко диференційована з урахуванням форми вини, обставин, які підвищують чи зменшують ступінь суспільної небезпеки вбивства.

 Застосування грунтовно розробленої методики розслідування вбивств забезпечує виконання комплексу дій, що дозволяють з'ясувати, чи мало місце вбивство або смерть особи наступила внаслідок природних причин, самогубства або нещасного випадку. Тому всі випадки виявлення трупів людей або відомості про зникнення людей при неясних обставинах необхідно досліджувати за правилами розслідування вбивств.

 Початкові дії при розслідуванні вбивств включають невідкладні слідчі дії та оперативно-розшукові заходи. До оперативно-розшукових заходів належать організація переслідування злочинця, опитування громадян, які першими виявили труп, або тих, що перебували на місці злочину, організація спостереження на вокзалах, пристанях, влаштування засідок тощо. Початковою невідкладною слідчою дією є огляд місця події і трупа.

 Якісно новий етап розслідування виникає, коли в ході розслідування виявлена особа, яка обвинувачується у вчиненні вбивства. Завдання цього етапу - викриття вбивці й доведення його винності.

 Викриття вбивці здійснюється за допомогою показань свідків-очевидців, пред'явлення їм вбивці для впізнання і проведення при необхідності очних ставок, обшуків у житлі й за місцем роботи вбивці, огляду його самого, оглядів його одягу та об'єктів, виявлених при проведенні цих заходів, пред'явлення для впізнання цих об'єктів і результатів ідентифікаційних експертиз речових доказів.

 На заключному етапі розслідування головне завдання - прийняти правильне рішення про подальший напрямок кримінальної справи. Прийняттю цього рішення передує його підготовка, яка полягає в узагальненні даних, зібраних в процесі розслідування, їх аналізі та оцінці, ознайомленні учасників процесу з матеріалами справи і розгляді їх клопотань про провадження