К Слідчий експеримент.

ЗМІСТ

Вступ 3
1. Загальні положення про відтворення обстановки
та обставин події як слідчу дію 5
2. Особливості проведення слідчого експерименту 11
2.1 Поняття і види слідчого експерименту 11
2.2 Підготовка до слідчого експерименту 14
2.3 Тактичні прийоми проведення і керування
слідчим експериментом 16
3. Специфіка перевірки показань на місці та її психологічний зміст 22
4. Фіксація результатів відтворення обстановки та обставин події 27
Висновки 29
Список використаної літератури 32


ВСТУП
Актуальність теми цієї курсової роботи обумовлена тим фактом, що збирання основного обсягу доказового матеріалу слідчим по кримінальній справі у вирішальному ступені впливає на якість та ефективність проведення досудового слідства.
Досудове слідство у кримінальному судочинстві України - це урегульована законом діяльність органів дізнання, досудового слідства, прокуратури й інших учасників досудового слідства, що здійснюється у встановленому кримінально-процесуальним законом порядку, з метою виявлення злочинів, повного всебічного й об'єктивного розслідування кримінальних справ і спрямована на вирішення завдань кримінального судочинства.
Досудове слідство - найбільша за строками і кількістю документів, що складаються, частина кримінально-процесуальної діяльності. Саме на цій стадії до суду слідчим проводяться різноманітні слідчі дії.
З метою перевірки й уточнення результатів допиту свідка, потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого або даних, одержаних при провадженні огляду та інших слідчих дій, слідчий може виїхати на місце і в присутності понятих, а в необхідних випадках з участю спеціаліста, свідка, потерпілого і підозрюваного або обвинуваченого, відтворити обстановку та умови, в яких ті чи інші події могли відбуватися в дійсності.
Виконання цих дій допускається за умови, якщо вони не принижують гідності осіб, що беруть у них участь, і не є небезпечними для їх здоров'я.
Відтворення обстановки і обставин події як слідча дія за своїм змістом є ширшою, ніж слідчий експеримент, оскільки охоплює не лише відтворення обстановки та обставин події, а й перевірку показань, що їх дали раніше підозрюваний, обвинувачений, потерпілий, свідок, підсудний.
Для одержання найбільш вірогідних результатів ця слідча дія має проводитись в умовах, максимально наближених до тих, в яких відбувалась відтворювана подія, і в кількох варіантах.
Отже, об'єктом дослідження у наданій курсовій роботі є відтворення обстановки та обставин події як слідча дія.
Предмет дослідження: організаційні й тактичні принципи та прийоми проведення слідчого експерименту й перевірки показань на місці.
Мета дослідження - визначити поняття, сутність і зміст відтворення обстановки та обставин події та його (відтворення) складових: слідчого експерименту й перевірки показань на місці.
Методи дослідження - порівняльний, описовий.
Для досягнення мети дослідження в роботі вирішувались такі завдання:
- викласти загальні положення про відтворення обстановки та обставин події як слідчу дію;
- з'ясувати поняття і види слідчого експерименту;
- проаналізувати, як здійснюється підготовка до слідчого експерименту;
- охарактеризувати тактичні прийоми проведення і керування слідчим експериментом;
- визначити специфіку перевірки показань на місці та її психологічний зміст:
- описати, як фіксуються результати відтворення обстановки та обставин події.
Структура роботи: вступ, чотири розділи, висновки, список використаної літератури.


1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ВІДТВОРЕННЯ ОБСТАНОВКИ ТА ОБСТАВИН ПОДІЇ ЯК СЛІДЧУ ДІЮ
Відтворення обстановки та обставин події (ст. 194 КПК України) - слідча дія, яка полягає в тому, що слідчий у присутності понятих, а в необхідних випадках за участю спеціаліста, свідка, потерпілого і підозрюваного чи обвинуваченого, відтворюючи обстановку й умови, в яких ті чи інші події могли відбуватися в дійсності, здійснює дії щодо перевірки показань учасників процесу й інших доказів та одержання нових даних.
Це одна з найбільш багатогранних слідчих дій, що отримала неоднозначну законодавчу регламентацію [24, С. 585].
Метою відтворення обстановки та обставин події є перевірки й уточнення результатів допиту свідка, потерпілого, обвинуваченого чи підозрюваного або даних, які одержані при провадженні огляду та інших слідчих дій.
Найчастіше відтворення обстановки та обставин події проводиться, щоб перевірити:
1) відповідність показань будь-якого учасника процесу реальній обстановці місця події;
2) можливість бачити або чути будь-що за певних умов (наприклад, чи могла конкретна людина в певних умовах сприйняти ту чи іншу подію, чи міг свідок в описаних умовах і з указаної відстані побачити, як відбувалась подія, тощо);
3) можливість існування певного явища, об'єктивну можливість події (наприклад, чи може відбутися самозагорання певної речовини за відповідних умов, чи можуть утворитися певні сліди);
4) можливість здійснити ту або іншу дію (виготовити фальшиві гроші, проникнути в приміщення, відкрити замок, включити запалення автомобіля, перенести крадене на певну відстань тощо);
5) можливість виконати певні дії протягом заданого часу;
6) як саме відбувалась певна подія (наприклад, уточнити шлях прямування обвинуваченого до місця вчинення злочину);
7) наявність або відсутність певних професійних навичок;
8) механізм подій, що відбулися, та механізм слідоутворення;
9) місцезнаходження та дислокацію слідів злочину [10, С. 244].
Про слідчий експеримент у КПК України не згадується. Стаття 194 КПК України визначає: "З метою перевірки й уточнення результатів допиту свідка, потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого або даних, одержаних при провадженні огляду та інших слідчих дій, слідчий може виїхати на місце і в присутності понятих, а в необхідних випадках з участю спеціаліста, свідка, потерпілого і підозрюваного або обвинуваченого відтворити обстановку й умови, в яких ті чи інші події могли відбуватися в дійсності".
Таким чином, КПК України мету вказаної слідчої дії зводить лише до перевірки та уточнення зібраних доказів.
Втім, практична перевірка доказів в умовах відтворення обстановки в переважній більшості випадків приводить до отримання фактичних даних, які підтверджують, спростовують або уточнюють доказ, що перевіряється, тобто до отримання нових доказів. Навіть протокол відтворення, яке дало негативні результати, є вже новим доказом. Отже, отримання доказів - неминуча мета відтворення, як і будь-якої іншої слідчої дії.
Поряд з відтворенням, кримінально-процесуальні кодекси багатьох країн близького зарубіжжя (Литви, Латвії, Казахстану) включають як самостійну дію "перевірку показань на місці". Такої ж думки й автори теоретичної моделі КПК.
На погляд В. М. Тертишника, тут допускається одна й та сама методологічна помилка: не враховується, що перевірка включає в себе практичну діяльність з отримання доказів й не може зводитися до одних лише логічних операцій. Практична діяльність з доказування неминуче пов'язана зі збиранням та дослідженням доказів [24, С. 586].
Доцільнішим у цьому плані є законодавство Росії. Стаття 183 КПК Росії визначає: "З метою перевірки та уточнення даних, які мають значення для справи, слідчий має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки або інших обставин певної події та здійснення необхідних експериментальних дій".
Таким чином, в поняття "експеримент" КПК Росії вкладає:
а) відтворення обстановки та обставин події;
б) відтворення дій;
в) здійснення експериментальних дій.
Цими обставинами дана слідча дія вигідно відрізняється від аналогічних їй в інших країнах СНД. Вона більш універсальна, дозволяє вирішувати велике коло завдань, всебічно перевіряти наявні дані, глибше досліджувати ті чи інші факти, насамкінець, за допомогою даної слідчої дії реально можна отримати нові важливі докази, використовуючи більш широку систему методів пізнання.
Слідчий експеримент не можна зводити лише до виконання дослідних експериментальних дій.
Експеримент - це метод наукового дослідження, пізнання, за допомогою якого в природних або штучно створених контрольованих та керованих умовах досліджуються будь-які явища. Експеримент - це, насамперед, відтворення явища з метою вивчення, перевірки та дослідження; спроба здійснити будь-що подібне; проба; дослідження; дослід.
Такому поняттю відповідає й слідчий експеримент, закріплений у КПК Росії.
В. М. Тертишник названу юридичну форму отримання доказів рекомендує й до прийняття в законодавстві України, роблячи застереження, що однією з цілей даної слідчої дії є також отримання нових доказів [24, С. 586].
Завдання відтворення обстановки та обставин події, що включає в себе і слідчий експеримент, і перевірку показань на місці без проведення експериментальних дій, полягає у перевірці зібраних доказів, одержанні нових доказів, виявленні причин та умов, які сприяли вчиненню злочину.
Фактично в практичній діяльності відтворення обстановки та обставин події включає як відтворення дії, обстановки та інших обставин певної події, так і здійснення необхідних дослідних (експериментальних) дій.
Проводячи цю слідчу дію, слідчий повинен:
1) вжити заходів до того, щоб забезпечити відповідність умов тим, які були в момент розслідуваної події;
2) підготувати необхідні інструменти і технічні засоби;
3) роз'яснити особам, які беруть участь у слідчій дії, мету та завдання проваджуваних дій, функції, права та обов'язки кожного з учасників;
4) дібрати необхідних понятих та спеціалістів;
5) забезпечити безпеку проведення експерименту, виконання вимог закону та належне закріплення отриманих фактичних даних [22, С. 290].
Закон та інші нормативні акти встановлюють такі основні правила проведення відтворення обстановки та обставин події:
1) при провадженні слідчого експерименту обов'язкова присутність не менше двох понятих;
2) у випадку необхідності в слідчому експерименті можуть брати участь підозрюваний, обвинувачений, потерпілий, свідки;
3) до участі в слідчому експерименті може бути запрошений і спеціаліст, який подає слідчому необхідну допомогу в відтворенні обстановки й обставин події;
4) у необхідних випадках слідчий здійснює виміри, складає плани, схеми, креслення, а також фотографування, відеозйомку;
5) провадження слідчого експерименту допускається за умови, щоб при цьому не принижувалися честь та гідність осіб, які беруть у ньому участь, та оточуючих, не створювалася небезпека для їх життя та здоров'я;
6) недопустиме провадження дій, які ущемляють або порушують законні права та інтереси громадян і юридичних осіб, спричиняють фізичний біль та страждання.
Тут не можна не нагадати, що Конституція України встановлює: "Людина, и життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави" (ст. 3). І далі: "Кожен має право на повагу до його гідності. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню. Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам" (ст. 28).
Як і при будь-якій слідчій дії на початку проведення відтворення обстановки та обставин події слідчий роз'яснює всім учасникам їх права й обов'язки та попереджує про передбачену законом відповідальність.
Потерпілий і свідок перед проведенням відтворення обстановки та обставин події попереджуються про кримінальну відповідальність за давання заздалегідь неправдивих показань, а свідок - ще й за відмову від давання показань.
Для одержання більш достовірних результатів дана слідча дія повинна проводитися в умовах, максимально наближених до часу і місця, в яких відбувалась подія, що відтворюється. Доказове значення мають як позитивні, так і негативні результати даної слідчої дії.
З урахуванням характеру відтворення обстановки та обставин події та змісту виконуваних при ньому дій слідчий вирішує питання про участь спеціаліста. При цьому всі дії здійснюються під контролем та керівництвом слідчого.
Спеціаліст може допомогти у відтворенні (реконструкції) обстановки та обставин події, що перевіряється, дібрати інструменти та матеріали, необхідні для дослідження, безпосередньо здійснювати досліди з тим, щоб були додержані всі необхідні умови експерименту, застосувати фото- і кінозйомку, звуко- і відеозапис та інші технічні засоби для фіксації перебігу слідчої дії та її результатів, дати оцінку результатів експерименту та визначити вплив окремих факторів на отримані дані.
Безперечно, допомога спеціаліста в проведенні даної слідчої дії буде результативною лише тоді, коли він чітко уявить собі, з чим пов'язана необхідність її проведення, її мета і завдання.
Слідчий повинен ознайомити запрошеного для участі у слідчій дії спеціаліста з обставинами справи, якими зумовлена необхідність експериментальних дій; метою, конкретними завданнями, які планується розв'язати за допомогою тих чи інших дослідів; визначити, які конкретно факти слід перевірити; з'ясувати зміст умови, місце та час дослідів, які мають відбутися.
За необхідності експерту-криміналісту надаються для вивчення відповідні матеріали кримінальної справи.
Отже, такими є основні положення, що характеризують відтворення обстановки та обставин події як слідчу дію.


2. ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ СЛІДЧОГО ЕКСПЕРИМЕНТУ
2.1 Поняття і види слідчого експерименту
Відтворення обстановки і обставин події охоплює по суті дві самостійні слідчі дії:
1) перевірку на місці показань обвинуваченого, підозрюваного, потерпілого чи свідка з метою їх уточнення і доповнення у присутності понятих;
2) експериментальну перевірку правдивості показань цих осіб, інших обставин і припущень щодо можливості чути або бачити за певних умов що-небудь, що стосується цих обставин, проникнути до даного приміщення названим у свідченнях способом або певною особою, подолати названу в показаннях відстань тощо [13, С. 326].
У діяльності органів розслідування серед інших слідчих дій, спрямованих на розкриття злочинів, широко застосовується слідчий експеримент.
Слідчий експеримент є окремою слідчою дією, яка полягає у здійсненні дослідів з метою перевірки, чи могли відбутися за певних умов ті або інші події та яким саме чином [14, С. 277].
Проведення цієї слідчої дії пов'язано зі здійсненням дослідів, результати яких і є тими фактичними даними, що дозволяють дійти висновку про обставини, що мають значення для розкриття злочину.
У 30-х pp. XX ст. у криміналістичній літературі з'явилися праці П. І. Тарасова-Радіонова, у яких вперше досліджувались питання процесуальної природи і тактики проведення слідчого експерименту. Згодом питанням тактики проведення слідчого експерименту приділялося дедалі більше уваги, а у підручниках з криміналістики з'явилися глави, присвячені слідчому експерименту, були видані окремі посібники для слідчих.
Слідчий експеримент схожий з науковим експериментом. І слідчий, і науковий експерименти дають змогу вивчати факти шляхом проведення дослідів. Втім, слідчий експеримент має власні відмінні риси:
1) його застосування потребує певних процесуальних умов;
2) він відтворює явище не повністю, а лише деякі умови, за яких відбувалися події або мали місце факти, що цікавлять слідчого [6, С. 211].
Слідчий експеримент має своїм завданням встановлення того, могла чи не могла відбутися подія або дія у певних умовах. Крім того, слідчий експеримент не завжди пов'язаний з місцем події, він може бути проведений залежно від його мети не на місці події. Слідчий експеримент супроводжується проведенням дослідів, що істотно відрізняє його від слідчого огляду і виділяє у самостійну слідчу дію.
Слідчий експеримент відрізняється від експертизи. Незважаючи на їх зовнішню схожість, експертиза потребує застосування спеціальних знань, у той час як слідчий експеримент у процесі його проведення не вимагає цього.
З'ясовуючи природу слідчого експерименту, необхідно вказати на те, що він має на меті не лише перевірку певних фактів, а й одержання нових доказів у справі. Наприклад, у разі проведення слідчого експерименту для визначення можливості витягнути викрадені товари через пролом у стіні магазину, слідчий встановлює новий доказ: можливість витягнення викрадених товарів або його неможливість [13, С. 328].
Слідчий експеримент відрізняється від перевірки показань на місці. Він може бути у деяких випадках проведений без участі свідків та обвинувачених, тоді як перевірка показань на місці без їх участі є неможливою. При слідчому експерименті можуть бути присутніми всі свідки і обвинувачені одночасно, а при перевірці показань на місці дія проводиться щодо кожного обвинуваченого або свідка окремо.
Залежно від мети слідчого експерименту розрізняють його види. Важко перелічити всі відомі у практиці розслідування види слідчого експерименту, тому розглянемо лише ті види, які трапляються найчастіше.
1. Слідчий експеримент для перевірки можливості бачити у даних умовах. Завдання такого експерименту іноді полягає у встановленні можливості не лише бачити, а й розрізняти деталі та особливості об'єктів у певних умовах.
2. Слідчий експеримент для перевірки можливості чути в конкретних умовах. У деяких випадках при проведенні слідчого експерименту на відкритій місцевості важливо встановити силу та напрямок вітру в момент події злочину, а також наскільки суттєво ці чинники впливають на можливість почути.
3. Слідчий експеримент для перевірки можливості проникнути крізь певний отвір та вийняти через нього ті чи інші предмети. Таким експериментом повинна бути встановлена як об'єктивна можливість вчинення дій (проникнення, витягування), так і суб'єктивна здатність на це певної особи або осіб. Важливо з'ясувати, чи може предмет певної конфігурації та об'єму пройти крізь даний отвір, а також чи може вказана особа проникнути через виявлений пролом.
4. Слідчий експеримент для перевірки можливості вчинення якоїсь дії за певний проміжок часу. При проведенні такого експерименту головним чинником є час, оскільки викликає сумнів не сам факт можливості вчинення певних дій, а час, протягом якого вони були вчинені.
5. Слідчий експеримент для перевірки можливості настання певних наслідків даних дій (розгоряння, поламки та ін.). Такі експерименти слід проводити у випадках, коли ці питання не вимагають експертного дослідження і застосування спеціальних знань.
6. Слідчий експеримент для встановлення спеціальних та професійних навичок особи. Такі експерименти рекомендують проводити тоді, коли обвинувачений або свідок стверджує, що він володіє можливістю виконати ту чи іншу роботу. У разі заперечення ним цього, проводити слідчий експеримент не рекомендується.
7. Слідчий експеримент для встановлення, як саме відбулась подія.
Слідчий експеримент може бути проведений не в усіх випадках. Неприпустимо проведення експериментів, які:
1) принижують гідність людини;
2) загрожують життю або здоров'ю учасників експерименту або інших осіб;
3) загрожують майну або можуть призвести до значних матеріальних збитків [13, С. 330].
2.2 Підготовка до слідчого експерименту
Слідчий експеримент - складна (системна) слідча дія, у провадженні якої використовуються два простих джерела інформації: люди і речі (вербальні і нонвербальні) [19, С. 390].
Експеримент - динамічна дія, сутність якої полягає у проведенні дослідів. Перш ніж проводити дослідні дії (експериментувати), необхідна попередня підготовка, що включає:
1) прийняття рішення про проведення слідчого експерименту;
2) визначення його мети, тобто які обставини можуть бути встановлені слідчим експериментом;
3) визначення часу і місця проведення експерименту;
4) забезпечення умов, максимально наближених до обстановки, що перевіряється;
5) підбір учасників слідчого експерименту;
6) підготовка об'єктів, необхідних для постановки дослідів;
7) складання плану експерименту і забезпечення охорони місця його проведення [22, С. 290].
Якщо прийняте рішення провести слідчий експеримент, треба чітко визначити його мету, точно сформулювати завдання й назвати, які нові докази можуть бути отримані, які перевірені або уточнені.
Вид слідчого експерименту дозволяє визначати, передбачати та оцінювати його результати. Не може бути два результати: можливо або неможливо. Наприклад, суб'єкт не міг бачити або вчиняти якісь дії. Такий результат експерименту має значення категорично достовірного висновку, що даної події не було: суб'єкт не міг чути, не міг пролізти через отвір тощо. При позитивних результатах експерименту доводиться, що суб'єкт вчинив певну дію, наприклад, уліз через кватирку в квартиру, відімкнув замок відмичкою тощо. Такі висновки оцінюються як ймовірні, оскільки факт проникнення через кватирку прямо не пов'язаний зі зникненням майна з квартири. Тому не рекомендується проводити експеримент, якщо заздалегідь будуть відомі його позитивні результати [19, С. 391].
Експерименти на визначення можливості існування якого-небудь факту (чути, бачити), як правило, проводяться на тому ж місці, де цей факт сприймався суб'єктом, приблизно в той же час. Для перевірки наявності в людини професійних навичок допустимо намалювати купюру, виготовити підроблений бланк документа, відремонтувати годинник тощо, експеримент можна проводити в будь-якому зручному місці.
Перед слідчим експериментом слідчий обов'язково повинен побувати на місці, ознайомитися з обстановкою, визначити і погодити час проведення експерименту. В будь-якому разі місце визначається залежно від цілей і виду експерименту.
Особливо точно треба ставитися до визначення звукового середовища - обстановки, яка була в момент часу події, що перевіряється. Якщо подія, що перевіряється, відбувалася вночі, коли шум вулиці стихає, то й слідчий експеримент треба проводити приблизно в такий же час, коли стихає шум вулиці.
У деяких видах експерименту, наприклад, на встановлення фактів можливості чути, бачити, виконувати якісь дії (проникнути в отвір тощо), участь особи, чиї показання перевіряються, є не обов'язковою, а іноді й шкідливою, оскільки обвинувачений майже завжди не "чує" або не "бачить" того, що спостерігають, чують і встановлюють як реальний факт інші учасники і поняті. У цьому зв'язку присутність обвинуваченого є бажаною як тактичний прийом, що може похитнути його неправдиву позицію. Крім понятих, яких при деяких експериментах повинно бути не менше чотирьох, запрошуються статисти - виконавці дослідних дій. Участь фахівця в більшості експериментів є бажаною.
Дослідні дії іноді вимагають використання тих об'єктів, що використовувалися в ході перевірки встановлюваної події. У цих випадках слідчий підбирає подібні за зовнішніми ознаками об'єкти, іноді моделює подібні, тобто виготовляє макети, найчастіше холодної і вогнепальної зброї. Реальну зброю використовувати не можна.
2.3 Тактичні прийоми проведення і керування
слідчим експериментом
В тактиці організації, проведення і управління слідчою дією реалізуються його принципи, що визначають прийоми і засоби діяльності як предметно-перетворюючої сутності [7, С. 117].
Слідчий експеримент у цьому плані становить одну з найбільш програмованих дій, обмежених тактико-організаційними та управлінськими засадами [19, C, 393].
Тактично найбільш складним є експеримент з перевірки можливості людини органолептично сприймати подію. Найчастіше експериментально перевіряються можливості сприймати за допомогою зору і слуху (бачити - не бачити, чути - не чути). Допустимі експерименти з перевірки сприйняття інформації та інших органів чуттів, наприклад, нюхом - того чи іншого виду запаху, дотиком - температури і структури поверхні тіла тощо.
Особливістю експериментів по встановленню фактів на видимість або чутність є розосередження джерела інформації і сприймаючої її особи. Як правило, між джерелом інформації, наприклад, людиною, що кличе на допомогу голосом, є якась перешкода - стіна, велика відстань, ліс тощо. Сприймаючий цю інформацію, як правило, не бачить джерело звуку, або бачить, але з якихось об'єктивних причин (шум вулиці, транспорту, вітру, працюючих машин) практично не може чути, але стверджує, що в конкретних умовах він чув. При підготовці до експерименту така особа підлягає лікарському освідуванню.
Експеримент проводиться на тому ж місці, вибирається час доби, коли метеорологічні та інші умови, що впливають на чутність, будуть приблизно такими ж.
И. В. Салтевський наводить такий приклад [19, С. 393]
Розслідуючи вбивство на дачі, розташованій на березі моря, слідчому необхідно було визначити точний час вбивства. Він знайшов свідків - двох жінок, які у цього дня вранці працювали на виноградниках і чули крик про допомогу, що долітали до них здачі. Дача розташована на схилі берега, на відстані близько 2 км. Між виноградниками і дачею розкинувся фруктовий сад. Слідчий двічі проводив експеримент у новий час доби, але експеримент був негативним. Ознайомившись з результатами експерименту, прокурор порадив звернутися до метеослужби. Фахівець-метеоролог порадив провести експеримент уранці, оскільки в цей час вітер дме у бік моря і чутність поліпшується. Проведення експерименту вранці й ввечері показало, що вранці лемент і навіть голосну мову чути на винограднику, а в інший час доби не чути.
Таким чином, дотримання всіх умов експерименту забезпечує вірогідність його результатів.
Готувати такий експеримент і керувати ним складно. Існують тактичні рекомендації, серед яких важливішими є такі [23, С. 212].
1. Кількість учасників повинна бути значною, обов'язково запрошують помічників слідчого і статистів для виконання дослідних дій.
2. Всі учасники експерименту поділяються на дві групи: одна перебуває на місці джерела інформації, а друга - на місці сприймаючого суб'єкта. У цьому разі понятих має бути не менше чотирьох, вони попарно присутні при проведенні дослідних дій у кожному місці перебування учасників експерименту.
3. Групи забезпечуються засобами радіо- або проводового зв'язку фіксації результатів експерименту, встановлюються сигнали початку і закінчення дослідних дій. Керує слідчим експериментом слідчий. Фіксація результатів експерименту проводиться одночасно вдвох місцях після закінчення кожної дослідної дії. Зрозуміло, такий слідчий експеримент повинен бути ретельно спланований.
4. Досліди обов'язково повторюються в трансформованих умовах, наприклад, змінюються звучання голосу і зміст тексту. Спочатку вимовляються фрази тихо, потім голосніше і голосно, іноді відтворюється лемент, наприклад: "Караул! Допоможіть! Рятуйте! ". Змінюється відстань між джерелом інформації і сприймаючою особою, вводяться перешкоди, наприклад, сторонній шум транспорту, коли це диктується умовами експерименту.
5. Оскільки учасники і поняті розділені на дві групи, одні спостерігають тільки дії учасників у місці джерела інформації, а інші - у місці перебування особи, чиї показання перевіряються. Рекомендується проводити експеримент у два етапи, тобто після провадження всіх дослідних дій поняті повинні помінятися місцями, і експеримент необхідно повторити ще раз, що обов'язково відзначається в протоколі.
Слідчий експеримент на встановлення механізму утворення слідів найбільш близький до судової експертизи, але не адекватний їй. Він найчастіше проводиться для визначення взаєморозташування слідоутворюючих об'єктів у момент події, наприклад, потерпілого і транспортного засобу; знаряддя в руці злочинця і положення жертви; способу проникнення, механізму злому перешкоди або замикаючого пристрою; настання конкретних подій при певних обставинах (самозаймання змоченого олією клоччя, неправильно складованого кам'яного вугілля тощо) [4, С. 280].
Складність таких експериментів очевидна, оскільки для їх провадження потрібно відтворити реальну обстановку, а це не завжди можливо. Тому такі завдання рекомендується вирішувати за допомогою експертизи.
У криміналістичній тактиці особливе місце посідає тактичний експеримент.
Тактичний експеримент інтерпретується ученими по-різному. Одні вважають, що тактичний експеримент - це прийом, інші бачать у ньому вид слідчого експерименту або нову слідчу дію, що народжується.
Тактичний експеримент - це вид слідчого експерименту, який проводиться для встановлення поінформованості особи про факти, що цікавлять слідство. Експеримент передбачає штучне створення обстановки, яка спонукає особу добровільно виконувати дії, що розкривають зміст тільки їй відомої інформації [8, С. 125].
Цей експеримент застосовується для викриття співучасників злочинів у стадії як їх вчинення, так і підготовки та приховування. Він розкриває наявність в осіб попереднього злочинного зговору, служить засобом реалізації оперативних матеріалів.
Від звичайних видів слідчого експерименту тактичний експеримент відрізняється специфічними ознаками, до яких можна віднести:
1) включення до його змісту елементів оперативно-розшукової діяльності;
2) проведення в дві стадії, перша з яких включає оперативно-розшукові дії, а друга - слідчі;
3) проведення дослідних дій у реальних умовах, при цьому особу, чия поінформованість перевіряється, на першій стадії не доводять до відома про провадження експерименту; на другій стадій експерименту особі розкривають сутність вчинення нею умисних дій відповідно до створеної штучної обстановки і проводять слідчу дію, наприклад, затримання з доказами [25, С. 270].
Тактичний експеримент вчені визначають як специфічний, заздалегідь запланований перехід сукупності оперативних заходів у процесуально фіксовану слідчу дію - слідчий експеримент у результаті встановлюваних дій причетних до вчинення злочину осіб, що могли бути вчинені ними тільки в результаті знання певних обставин, отриманих у ході злочинного зговору до експерименту [7, C. 118].
За сутністю тактичний експеримент нагадує тактичну операцію, в якій поєднуються організаційні, тактичні й слідчі дії для вирішення одного тактичного завдання. Особливе значення тактичний експеримент може мати при виявленні та документуванні ознак корупції, підкупу і хабарництва, розкриття злочинних афер в економічних злочинах, для встановлення, наприклад, змови щодо одержання пільгового банківського кредиту тощо.
На наш погляд, тактичний експеримент - це майбутня самостійна дія, яка поки що перебуває в стадії формування і розробки її теоретичних основ. Зараз тактичний експеримент - це тактична операція, розробка теоретичних засад і практичне застосування якої необхідні.
Оцінка результатів слідчого експерименту має практичне значення для використання їх у доказуванні. Якщо встановлено можливість вчинення певної дії, то це не означає, що вона обов'язково мала місце насправді. Якщо буде встановлено, що з місця перебування свідка можна чути лемент жертви про допомогу, то це не означає, що свідок справді його чув (він мав можливість чути, оскільки там перебував, якщо в нього нормальний слух). Таким чином, при позитивних результатах слідчого експерименту прямий зв'язок з подією, що перевіряється, не встановлюється.
Негативний результат експерименту свідчить про відсутність зв'язку між відтвореною обстановкою і подією, що перевіряється. У даних умовах подія, що перевіряється, відбутися не може, отже, її не було взагалі. Тому при встановленні факту неможливості сприймати в даних умовах певну подію вона оцінюється як доказ того, що свідок добросовісно помиляється або говорить неправду, коли він стверджує, що безпосередньо сприймав подію.
Таким чином, негативний результат слідчого експерименту оцінюється як доказ відсутності явища, що перевіряється, у минулому.
Отже, слідчий експеримент є окремою слідчою дією, яка полягає у здійсненні дослідів з метою перевірки, чи могли відбутися за певних умов ті чи інші події та у який саме спосіб. Результати цих дослідів є тими фактичними даними, котрі дозволяють дійти висновку про обставини, що мають значення для розкриття злочину.


3. СПЕЦИФІКА ПЕРЕВІРКИ ПОКАЗАНЬ НА МІСЦІ
ТА ЇЇ ПСИХОЛОГІЧНИЙ ЗМІСТ
Перевірка показань на місці - це слідча дія, що полягає у зіставленні показань про пов'язані з певним місцем обставини злочину з фактичною обстановкою на цьому місці, показаною слідчому в присутності понятих особою, яка дала показання, з метою з'ясування їх достовірності [14, С. 278].
Перевірка показань на місці має на меті отримання нових фактів, а також перевірку, уточнення вже встановлених під час розслідування. Необхідність у застосуванні цієї дії виникає у випадках, коли іншим шляхом, крім зіставлення показань з тим, що існує в дійсності на місці події, неможливо переконатися в достовірності таких показань [21, С. 372].
Зміст перевірки показань на місці полягає в тому, що слідчий пропонує особі, яка була допитана (свідку, потерпілому, підозрюваному, обвинуваченому), вказати місце вчинення злочину (чи інше місце), розповісти про цю подію, супроводжуючи у певних випадках свою розповідь демонстрацією своїх дій чи дій інших осіб.
Потім слідчий зіставляє відомості, одержані під час перевірки, з реальною обстановкою на місці, з одного боку, і з раніш одержаними показаннями та іншими доказами по справі, з іншого. Особа, показання якої перевіряються, дає їх в присутності понятих, показує, де і що відбувалося.
Слідчий у процесі перевірки показань на місці вирішує кілька завдань:
1) переконується в існуванні місця, про яке йшлося у показаннях;
2) перевіряє відповідність опису ознак обстановки у показаннях конкретної особи дійсній обстановці на місці;
3) встановлює наявність слідів чи предметів, які підтверджують зміст показань;
4) визначає напрямок руху учасників досліджуваної події, їх взаємне розташування в той чи інший момент розвитку події злочину;
5) зіставляє опис обстановки на місці та у показаннях підозрюваних, обвинувачених, потерпілих чи свідків [13, С. 329].
Проведення перевірки показань на місці передбачає стадії підготовки, проведення та фіксації результатів.
Підготовка до перевірки показань на місці включає підготовчі дії, пов'язані із вивченням показань допитуваного, та підготовку забезпечення цієї дії на місці її проведення.
Така підготовка полягає в тому, що слідчий:
1) пропонує особі, показання якої перевіряються, взяти участь у слідчій дії і показати на місці те, про що вона повідомила на допиті; роз'яснює, в чому полягає сутність перевірки показань на місці та яким буде порядок ії проведення. Необхідною умовою перевірки показань на місці є добровільна згода на це допитуваного;
2) перевіряє достатність і ступінь конкретності даних про місце, на якому буде проведена перевірка. Якщо цих даних недостатньо, проводиться додатковий допит певної особи;
3) визначає склад учасників слідчої дії, запрошує до участі у перевірці понятих, роз'яснює їм їх права і обов'язки;
4) готує необхідні науково-технічні й допоміжні засоби, транспорт;
5) визначає найбільш доцільний час проведення перевірки показань на місці;
6) складає план проведення слідчої дії. У плані зазначається: де, коли і з якою метою провадитиметься перевірка, порядок і послідовність дій її учасників [17, С. 532].
Складність структури перевірки показань на місці робить її схожою на інші слідчі дії - допит, огляд, експеримент, пред'явлення для впізнання, обшук. Перевірка показань на місці включає окремі елементи цих дій, у зв'язку з чим її тактика деякою мірою схожа з тактикою проведення названих слідчих дій.
Проте, тактика перевірки показань на місці в цілому має свою, притаманну тільки їй специфіку. Проведення перевірки показань на місці характеризується такими тактичними особливостями:
1) показання повинні перевірятися лише на тому місці, де відбувалася подія злочину, де йшов (їхав) підозрюваний (обвинувачений, свідок) до місця події, де він залишив