К ТАКТИКА СЛІДЧОГО ОГЛЯДУ.

Курсова робота
з дисципліни "Криміналістика"
на тему:
ТАКТИКА СЛІДЧОГО ОГЛЯДУ

ПЛАН

Вступ 3
1. Поняття, види та принципи огляду як слідчої дії 6
2. Організаційні засади огляду місця події 10
3. Тактичні прийоми огляду місця події 17
Висновки 27
Список використаної літератури 30

ВСТУП

Огляд місця події (статті 85-1, 85-2, 190-193, 195 КПК України) - одна з найпоширеніших слідчих дій у структурі методики розслідування злочинів.
У спеціальній криміналістичній літературі огляд місця події розглядають як одну з найскладніших і значних слідчих дій, під час проведення якої вирішують багато планових завдань розслідування і отримують різні фактичні дані. Тому проведення огляду місця події з боку слідчого вимагає значних зусиль і часу.
Місцем події може бути не тільки те місце, де скоєно злочин, а й те, де знайдено різні сліди, що вказують на його зв'язок із злочином. Зазвичай, це місце підготовки до злочину, приховання об'єктів злочинного посягання, знарядь злочину й інших речових доказів.
Місцем події може бути певна ділянка території (суші, водяної поверхні, дна водоймища) чи приміщення. Існують "рухливі" місця події: залізничні чи трамвайні вагони, автобуси, тролейбуси, автомобілі, морські й річкові судна.
Огляд місця події - це слідча дія, яка має на меті дослідження матеріальної обстановки місця події шляхом безпосереднього особистого її сприйняття слідчим або іншими учасниками огляду для виявлення, фіксації і вилучення різних слідів злочину й інших речових доказів, з'ясування механізму події та інших обставин, які мають значення для розслідування справи.
Під сприйняттям обстановки місця події слід розуміти насамперед візуальне сприйняття, у тому числі підсилене засобами та методами криміналістичної техніки.
Питанню визначення поняття огляду місця події у фаховій літературі приділено значну увагу (В. П. Бахін, О. М. Васильєв, В. П. Колмаков,
В. К. Лисиченко, В. Ю. Шепітько, М. О. Селіванов, М. В. Терзієв та ін.).
Однак не розроблена ще детально тактика огляду конкретних об'єктів під час проведення огляду місця події та інших слідчих дій. Окремі автори (В. П. Уласов) зауважують, що огляд повинен мати "творчий характер", інші думають, що його проведення вимагає "справжнього наукового підходу" (В. П. Колмаков), що він є одночасно й дослідницьким, і творчим (М. Іоффе), його мета - виявлення й закріплення ознак і станів різних предметів для встановлення обставин, що мають значення для справи (О. М. Васильєв, В. К. Лисиченко, М. С. Строгович).
Із специфіки огляду об'єктів випливає потреба суто наукового підходу до їх вивчення: застосування відповідних криміналістичних, судово-медичних та інших наукових прийомів і засобів для його проведення.
Завданням криміналістики є розробка питань тактики й техніки проведення слідчих дій, спрямованих на виявлення і збирання доказів, методів їх дослідження.
Отже, випливає криміналістичне поняття огляду місця події - це криміналістичні методи дослідження названих у законі об'єктів, які за потреби застосовує слідчий окремо чи в ході проведення відповідних слідчих дій.
Огляд місця події - це здебільшого найперша слідча дія, найближча в часі та просторі, коли слідчий стикається з подією злочину, дія найбільш трудомістка (може тривати довгий час), найпродуктивніша (дозволяє встановити значний обсяг доказової інформації стосовно всіх сторін складу злочину) і найскладніша (вимагає застосування цілого ряду тактичних прийомів і засобів криміналістичної техніки).
Разом з тим, як свідчить практика, під час огляду місця події слідчі припускаються найбільшої кількості помилок, що спричинює подовження термінів розслідування, а іноді й те, що деякі злочини залишаються нерозкритими.
Об'єктом дослідження у наданій курсовій роботі є відносини, що виникають під час проведення слідчого огляду.
Предмет дослідження: тактика слідчого огляду.
Мета дослідження - визначити поняття, сутність і зміст слідчого огляду, насамперед - огляду місця події, виявити його процесуальні й тактичні особливості.
Методи дослідження - порівняльний, описовий.
Для досягненя мети дослідження в роботі вирішувались такі завдання:
- визначити поняття, види та принципи огляду;
- з'ясувати організаційні засади огляду місця події;
- розглянути тактичні прийоми огляду місця події.
Структура роботи: вступ, три розділи, висновки, список використаноы літератури.


1. ПОНЯТТЯ, ВИДИ ТА ПРИНЦИПИ ОГЛЯДУ ЯК СЛІДЧОЇ ДІЇ

Слідчий огляд є однією з невідкладних слідчих дій, яка регламентується ст.ст. 190-193, 195 Кримінально-процесуального кодексу України (надалі - КПК України). За його допомогою може бути отримана важлива інформація, яка здатна вплинути на ефективність розкриття злочину.
Оглядом називається слідча дія, яка полягає у безпосередньому сприйнятті об'єктів з метою виявлення слідів злочину та інших речових доказів, з'ясування обставин події, а також обставин, що мають значення у справі [6, c. 115].
Огляд, як слідча дія, поділяється на декілька видів:
1) огляд місця події;
2) огляд предметів і документів;
3) огляд ділянок місцевості та приміщень поза місцем події;
4) огляд трупа;
5) огляд тіла живих осіб (освідування) [6, c. 116].
Одним із найскладніших видів огляду є огляд місця події.
Під місцем події розуміється приміщення або місцевість, де вчинено злочин або де є матеріальні сліди, пов'язані з подією злочину [8, c. 42].
Місце злочину і місце події - поняття, які не завжди співпадають: місце події - поняття більш широке, оскільки воно пов'язано з виявленням ознак, що мають відношення до події злочину; місце злочину - це місце безпосереднього вчинення злочинного наміру, яке, спричинило певні матеріальні зміни (наявність слідів злому, взуття, крові та ін.) [24, c. 31].
Метою огляду є:
1) виявлення слідів злочину і речових доказів;
2) з'ясування обставин події;
3) висунення версій про подію злочину і його учасників;
4) отримання даних про осіб, які могли бачити вчинення злочину, з метою організації оперативно-розшукових заходів і наступних слідчих дій [22, c. 11].
Огляд місця події є первинною і невідкладною слідчою дією. Це пояснюється необхідністю отримання інформації про обставини події у первісному, незміненому стані, оскільки будь-яке зволікання спричинює втрату речових доказів, зміну слідової картини. Невідкладність огляду місця події пояснюється також необхідністю оперативного отримання інформації з метою організації розшуку злочинця, а також інших слідчих дій, спрямованих на розкриття злочину [12, c. 53].
Здійснення огляду місця події підпорядковане певним принципам, до яких належать:
1) своєчасність огляду.
Огляд місця події здійснюється негайно після отримання повідомлення про подію злочину, у будь-який час доби.
Огляд може бути відкладений у зв'язку з несприятливими умовами (неможливістю прибуття, відсутністю транспорту, станом погоди), але з обов'язковим розпорядженням про охорону місця події. Своєчасність огляду забезпечує отримання всебічної інформації про подію і оперативність у здійсненні розшукових заходів;
2) об'єктивність і повнота огляду.
Об'єктивність огляду означає всебічне обстеження всієї обстановки, слідів і речових доказів. Як правило, при огляді місця події слідчий виходить з первісної інформації про подію, яка отримана після прибуття на місце події, а також з тих версій, що виникають під час огляду.
Таких версій може бути декілька і згідно з кожною з них має здійснюватися огляд. При цьому не слід перебувати у полоні однієї з версій, якою б правдоподібною вона не здавалась, і відповідно лише до неї виявляти сліди і речові докази. Треба враховувати також й контрверсії, які дозволяють під іншим кутом зору тлумачити подію, що мала місце, та пам'ятати про можливі інсценування події, створення слідової картини, яка спотворює сутність події;
3) планомірність огляду.
Слідчий огляд передбачає певний порядок у діях слідчого: визначення порядку огляду, його меж, послідовності пересування по території або приміщенню, що оглядається, а також визначення об'єктів (слідів, речових доказів), які можуть мати місце у зв'язку з подією злочину.
Планомірність передбачає й обрання методів огляду (ексцентричний, концентричний та ін.).
Під час огляду місця події вивчаються обставини, за яких відбулася подія, зміни у розташуванні різних об'єктів, сліди осіб, які вчинили злочин, знаряддя і засоби вчинення злочину, а також сліди, залишені цими знаряддями. Увага слідчого має концентруватися також на речових доказах, виявлення яких пов'язане з подією злочину;
4) застосування науково-технічних засобів.
Цей принцип огляду місця події стосується виявлення і фіксації слідів і речових доказів, що у багатьох випадках неможливе без застосування науково-технічних засобів.
Так, виявлення слідів рук (невидимих і слабковидимих), ніг, крові, мікрочасток вимагає застосування спеціальних науково-технічних засобів, значна кількість яких є у слідчій валізі, однак при огляді можуть бути використані також інші науково-технічні засоби, що передбачає залучення фахівця.
Під час огляду місця події важливо дуже обережно поводитись з речовими доказами, щоб запобігти їх втраті або пошкодженню, яке виключило б їх використання для здійснення експертизи. Саме тому при застосуванні науково-технічних засобів необхідно дотримуватись правил упаковки і фіксації виявленого. Важливим засобом фіксації окремих слідів, речових доказів, як і усіх обставин події, є фото- або відеозйомка. Застосована згідно з передбаченими правилами, вона сприяє об'єктивному відображенню загальної й слідової картини, які спостерігалися під час огляду місця події.
Отже, огляд - це слідча дія, що проводиться органом дізнання, слідчим, прокурором, суддею (судом) з метою виявлення слідів злочину та інших речових доказів, з'ясування обстановки злочину, а також інших обставин, які мають значення для справи (проводиться огляд місцевості, приміщення, предметів та документів).
Огляд місця події - це процес збирання інформації про наявну злочинну дію на місці її вчинення за допомогою активного сприйняття, аналізу та синтезу наявних предметів, об'єктів і явищ.
Особливість огляду місця події, як однієї із слідчих дій, полягає в тому, що інформацію, яка зібрана в ході огляду, неможливо отримати шляхом проведення інших слідчих дій (наприклад, сліди злому квартири, сліди рук і ніг, розміщення предметів, зникнення окремих речей, наявність чи відсутність ряду документів та ін.). Саме сприйняття обставин місця події дає можливість слідчому уявити картину події, на основі отриманої емпіричної бази висунути версії та організувати проведення інших слідчих дій.


2. ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗАСАДИ ОГЛЯДУ МІСЦЯ ПОДІЇ

Огляд місця події припускає наявність підготовчих дій.
Підготовчі дії, пов'язані з оглядом місця події, складаються з двох етапів: дії до виїзду на місце події та дії після прибуття на місце.
Склад підготовчих дій до виїзду на місце події наданий на рисунку 2.1.

Рисунок 2.1 Підготовчі дії до виїзду на місце події

Якщо слідчий вважає за потрібне, він може запросити для участі в огляді потерпілого, який здатний допомогти з'ясуванню обставин події, а також надати допомогу у виявленні слідів і речових доказів.
Після прибуття на місце події слідчий вживає таких заходів:
- упевнюється у наданні допомоги потерпілому;
- проводить коротке опитування свідків;
- дає розпорядження працівникам міліції щодо проведення необхідних оперативно-розшукових заходів (переслідування по "гарячих слідах", встановлення очевидців);
- усуває з місця події сторонніх осіб;
- визначає функції кожного учасника огляду і роз'яснює їм їх права та обов'язки [14, с. 115].
Після закінчення цих дій слідчий приступає безпосередньо до огляду.
Чіткий розподіл функцій та обов'язків слідчо-оперативної групи на місці події - одна з умов повного та якісного проведення огляду [13, с. 240].
Слідчий особисто проводить огляд місця події та несе повну відповідальність за його якість. Спеціалісти та оперативні працівники правоохоронних органів, які беруть участь в огляді, діють під керівництвом слідчого та за його вказівками в межах своєї компетенції. Ніхто не має права втручатися в діяльність слідчого під час проведення огляду, крім уповноважених на те законом осіб.
Прибувши на місце події, слідчий вживає заходів щодо надання необхідної допомоги потерпілим, видалення з місця події сторонніх та забезпечення належної його охорони; фіксації первісної обстановки місця події та збереження слідів; викликає понятих; роз'яснює їм та іншим учасникам огляду їх права та обов'язки.
Спільно з кінологом слідчий знайомиться із загальною обстановкою місця події, визначає вихідні точки застосування пошукової собаки та організує за допомогою оперативних працівників переслідування злочинця "по гарячих слідах".
Спеціаліст, прибувши на місце події, фіксує обстановку місця злочину, матеріальні сліди, положення та позу потерпілого або трупа, проводить кінозйомку або фотографування місця події, виконує вказівки слідчого.
З'ясувавши обстановку, спеціаліст пропонує слідчому план своїх дій. При цьому він може висловити свою думку з приводу вихідної точки та найбільш доцільного напряму огляду, а також про науково-технічні засоби, які необхідно застосувати. Якщо з боку слідчого немає заперечень щодо запропонованого плану, він приступає до його реалізації.
Оперативний працівник забезпечує виконання доручень та вказівок слідчого. Він організує охорону місця події; виявляє очевидців злочину та провадить їх опитування; здійснює розвідувальні, пошукові та інші оперативно-розшукові заходи, спрямовані на виявлення та затримання злочинця "по гарячих слідах"; постійно інформує слідчого про всю отриману ним інформацію, що має значення у справі.
Інспектор-кінолог, зорієнтувавшись на місці події, визначає шляхи підходу та відходу злочинців, забезпечує застосування розшукової собаки для пошуку та затримання злочинців, знайдення покинутих або втрачених ними речей, а також залишених слідів.
Начальник органу внутрішніх справ під час виїзду на місце події зобов'язаний організувати узгоджене проведення оперативно-розшукових заходів та слідчих дій; здійснювати контроль за своєчасною передачею слідчому оперативної інформації, швидким та якісним виконанням працівниками органу дізнання доручень та вказівок слідчого.
Перед робочим етапом огляду слідчий спільно з експертом-криміналістом та оперативним працівником опитує очевидців та осіб, які першими опинились на місці події, з метою отримання найбільш повної інформації про характер та обставини злочину, а також про зміни, внесені в обстановку місця події сторонніми особами до прибуття слідчо-оперативної групи.
Опитування слід провадити в присутності всіх учасників огляду, що дозволить кожному з них отримати вихідні дані про вчинений злочин. Особливо ретельно треба з'ясовувати прикмети злочинця (зріст, колір волосся, особливості одягу тощо), встановити, до чого він торкався або з чим міг вступати в контакт у ході злочинного діяння. Отримані дані можуть бути корисними для визначення місця дислокації слідів та пошуку останніх.
З метою фіксації результатів опитування можна користуватися диктофоном. Доцільно залишити очевидців вчиненого злочину та потерпілого (якщо це можливо) поблизу місця події до закінчення огляду або безпосередньо залучити їх до участі в цій слідчій дії. В ході детального огляду вони можуть надати незамінну допомогу в уявній реконструкції первісної обстановки на місці події, знайденні знарядь злочину та виявленні інших слідів.
У подальшому, поступово накопичуючи інформацію про подію, слідчий та спеціаліст повинні постійно конкретизувати свої дії з метою цілеспрямованого пошуку слідів, уточнювати висунуті версії щодо події злочину та вносити корективи в послідовність та методику огляду.
У ході безпосереднього (робочого етапу) огляду слідчий: керує діями учасників групи, розподіляє роботу серед них, координує та контролює їх дії, особисто здійснює пошук, виявлення, закріплення, вилучення, дослідження та оцінку речових доказів, вивчає та фіксує обстановку місця події, складає протокол огляду. Він несе особисту відповідальність за повноту, всебічність та об'єктивність огляду місця події.
Оперативний працівник знайомиться із загальною обстановкою місця події, організує застосування розшукової собаки та переслідування злочинця, здійснює обслідування прилеглої території, спільно з дільничним інспектором провадить поквартальний обхід будинків у районі місця події, веде активну роботу з виявлення осіб, які можуть дати показання про факти, що мають значення дія справи, та провадить їх опитування. У разі необхідності він організує прочісування місцевості для пошуку злочинців, що сховалися, трупа, знарядь злочину, втрачених злочинцем предметів, сховищ з вкраденими речами тощо. Для виявлення та затримання осіб, які мають відношення до вчинення злочину, провадить невідкладні оперативно-розшукові заходи. Про встановлені фактичні дані він інформує слідчого.
З допомогою спеціаліста оперативний працівник складає словесний портрет злочинця, перевіряє отримані дані по інформаційно-пошукових системах органів внутрішніх справ (зокрема, по оперативно-довідкових картотеках про нерозкриті злочини та про способи їх вчинення, по картотеках прикмет та прізвиськ злочинців, осіб, оголошених у розшук або пропалих безвісти, вкрадених речей тощо). Про обставини злочину та прикмети підозрюваного він інформує чергову частину, зовнішню службу, інші підрозділи міліції, організує блокування можливих шляхів пересування злочинців, здійснює заходи з їх затримання.
Спеціаліст, працюючи під керівництвом слідчого та проявляючи особисту ініціативу, вживає заходів до фіксації обстановки місця події, здійснює пошук, виявлення, закріплення та вилучення слідів злочину, за необхідності проводить індивідуалізацію останніх, виготовляє зліпки та інші копії слідів, упаковує вилучені об'єкти та відповідає за їх належне транспортування.
За вказівкою слідчого він провадить орієнтовну, оглядову, вузлову та детальну фотозйомку, складає схеми та креслення. Спеціалісту доцільно доручати роботу з виявлення, фіксації та вилучення мікрооб'єктів. Він несе особисту відповідальність за своєчасне застосування та результативне використання науково-технічних засобів.
Спеціаліст надає слідчому допомогу у визначенні належності до справи виявлених слідів, придатності їх для ідентифікації або отримання іншої доказової інформації; провадить досудове дослідження речових доказів.
За необхідності він надає допомогу інспектору-кінологу у визначенні вихідної точки для застосування розшукової собаки; повідомляє довідкові відомості; бере участь у складанні розшукової інформації; звертає увагу слідчого на обставини, що сприяли вчиненню злочину; висловлює свої міркування щодо можливості перевірки фактичних даних по інформаційно-довідкових картотеках науково-дослідницьких експертно-криміналістичних підрозділів; допомагає слідчому правильно описати вилучені об'єкти в протоколі огляду. Він зобов'язаний інформувати слідчого про всі встановлені ним факти, що мають значення у справі.
Неможливо ефективно провести огляд, не зосередившись на різних варіантах механізму вчиненого злочину. Проте моделююча діяльність слідчого не знайшла достатнього втілення в рекомендаціях з методики огляду, органічно не вплетена в методи огляду, що розробляються криміналістикою, не завжди ще розглядається як невід'ємна складова частина будь-якого огляду місця події [24, с. 115].
Уявне моделювання механізму події, що відбулася, розглядається переважно лише як одна з умов успішного провадження огляду, а не як суттєвий елемент пізнавальної діяльності на місці події, того чи іншого методу огляду. Не завжди враховується необхідність безперервного уявного моделювання протягом усієї слідчої дії [24, с. 117].
На наш погляд, підвищенню результативності огляду сприятиме використання методу пошуку на основі безперервного уявного моделювання - евристичного методу.
З урахуванням сказаного, дослідження місця події найбільш доцільно провадити за такою схемою (програмою).
Перед безпосереднім оглядом слідчий особисто і через оперативного працівника отримує максимум інформації від поінформованих осіб про обставини події. Для цього він спільно з оперативним працівником і спеціалістом опитує очевидців вчиненого злочину та осіб, які першими з'явилися на місці події, попередньо в статиці знайомиться із загальною обстановкою.
Врахувавши всю отриману інформацію про обставини діяння та особливості конкретного місця події, слідчий висуває версії про механізм події, що відбулася, напрямки пересування злочинця, жертви, знарядь злочину, а також просторово-часову послідовність їх дій, визначає об'єкти, які, можливо, перебували в контакті зі злочинцем, та найбільш вірогідні місця утворення мікрооб'єктів та інших слідів, ділить місце події відповідно до уявлюваної дислокації слідів на окремі ділянки та визначає послідовність його дослідження.
Поступово накопичуючи інформацію про подію, слідчий повинен постійно конкретизувати свої дії, спрямовані на пошук слідів, уточнювати висунуті раніше версії та вносити корективи в послідовність огляду. Такий метод називається евристичним (метод пошуку на основі безперервного уявного моделювання).
Інший підхід не забезпечує цілеспрямованого проведення огляду, призводить до того, що з місця події вилучається багато об'єктів, які не мають відношення до справи. Створюється видимість роботи, Вилучені об'єкти піддаються експертним дослідженням (часто неодноразовим), а все це - невиправдані витрати сил та коштів. З іншого боку, повз увагу слідчого минають суттєві, інколи непомітні деталі, якщо з'ясування значення їх для справи потребує значних розумових зусиль, роботи уяви.
Всебічний аналіз у ході огляду обстановки місця події, виявлених слідів та іншої отриманої інформації, правильна побудова версій про механізм злочину робить огляд більш цілеспрямованим та результативним.


3. ТАКТИЧНІ ПРИЙОМИ ОГЛЯДУ МІСЦЯ ПОДІЇ

Місце події та його матеріальна обстановка є відображенням наслідків певного злочину. Місце вчинення злочину - найбагатше джерело відомостей. У більшості випадків розкриття злочинів цілком залежить від того, чи повною мірою використано це джерело, але воно не завжди однаково відбиває подію злочину [21, с. 248].
Залежно від характеру відображення на місці події злочину можна уявити ситуації, коли подія злочину:
1) має дійсне відображення;
2) не має повного відображення;
3) не знаходить свого явного відображення;
4) має фальшиве відображення.
Ці ситуації вимагають відповідної інтерпретації:
1) якщо подія злочину має дійсне відображення, у слідчого немає сумніву щодо характеру події та осіб, причетних до неї. Достатній обсяг інформації дозволяє припустити дійсність події. Проте на першому етапі розслідування (яким часто є огляд місця події) нерідко важко вирішити, які об'єкти треба оглядати;
2) якщо подія злочину не має повного відображення, завдання слідчого полягає у відновленні повної картини події, що відбулася.
Неповнота відображення може мати різний ступінь. Якщо відображення настільки неповне, що не передає змін середовища, на основі яких можна судити про відображений об'єкт, тоді неповнота його є істотною.
Виникнення неповного відображення пов'язано з такими моментами:
а) у процесі вчинення злочину подія повністю не відобразилась на місці події;
б) після вчинення злочину виникли зміни об'єктів огляду - слідів та речових доказів;
3) якщо подія злочину не знаходить свого явного відображення, можливо передбачити, що:
а) знищено дані на місці події (зміни в середовищі зникли, і акт їх виділення став неможливим; разом з тим знищення інформації на місці події (слідів і речових доказів) характеризується виникненням іншої інформації - слідів їх знищення);
б) події у цьому місці не було;
4) якщо подія злочину має фальшиве відображення, виникає ситуація відображення не події злочину, а іншої події, тобто при інсценуванні. У цих випадках необхідно звернути увагу на так звані негативні обставини, які несуть у собі інформацію не про злочин, чиїм відображенням вони нібито є, а про інсценування злочину [19, с. 228].
Кожній з названих ситуацій огляду місця події відповідає найдоцільніша система тактичних прийомів, які мають достатньо загальний характер. Подальша диференціація тактичних прийомів обумовлена типовими ознаками злочину та його індивідуальними особливостями. Огляд місця події також має свою специфіку відповідно до різних видів злочинів, способів їх вчинення та приховування.
Система тактичних прийомів при дійсному відображенні події злочину охоплює:
1) зіставлення первинних даних і обстановки місця події з метою виявлення слідів злочину;
2) аналіз окремих слідів на місці події;
3) моделювання події, яка відбулася [19, с. 229].
Розглянемо функціональне призначення і доцільність названих прийомів.
Слідчий має певну інформацію про характер події ще до початку огляду місця події з повідомлень про злочин, оперативних даних, показань окремих осіб тощо. У дуже рідких випадках слідчий, який виїздить на місце події, не має хоча б деякого уявлення про подію злочину. Це уявлення може бути уривчастим, неправильним, неточним, але воно існує. У ситуації дійсного відображення події злочину не повинні виникнути суперечності та невідповідності між первинними даними і обстановкою на місці події. Мета тактичного прийому, який полягає в їх зіставленні, - виявити якомога більше слідів злочину і речових доказів, визначити належність доказів.
Важливим тактичним прийомом у даній системі виступає аналіз окремих слідів на місці події. Місце події є відображенням минулого, яке може бути пізнане як результат вивчення обстановки і речових доказів переважно раціональним шляхом.
Треба аналізувати такі ознаки та властивості предметів і слідів:
1) час виникнення їх на місці події (аналіз тимчасових зв'язків слідів);
2) зв'язки об'єктів з даним чи іншим місцем (аналіз просторових зв'язків слідів);
3) структуру предметів і слідів для вивчення їх групової належності;
4) ідентифікаційні якості слідів з метою визначення можливості ототожнення об'єктів, що їх утворили;
5) можливість виникнення слідів від одного або різних учасників розслідуваного злочину (потерпілого, обвинуваченого та ін.) або сторонніх осіб;
6) зв'язки слідів між собою і розслідуваною подією, механізм їх утворення;
7) причини відсутності певних слідів і предметів, їх властивостей і ознак [19, с. 230].
Аналіз окремих слідів на місці події є тим першим ступенем, який дозволяє встановити причинні зв'язки між ними. Сліди (предмети) перебувають у залежності один від одного. Виявлення одного сліду або його частин чи ознак слідів повинно відштовхувати до пошуку інших речей або слідів.
Отже, використання тактичного прийому, який полягає в аналізі окремих слідів на місті події, дозволяє:
- виявити більш широке коло слідів (предметів), що мають відношення до певного злочину;
- визначити залежності між ними;
- не брати до уваги сліди, які не стосуються події.
Наступним тактичним прийомом у системі є моделювання події. Кожна уявна модель вчиненої події щодо розслідування будь-якої категорії злочинів має більший або менший ступінь ймовірності. Уявне моделювання (відтворення) події дозволяє виявити нові факти та певні невідповідності. При дійсному відображенні події злочину уявна модель повинна збігатися з інформацією, яку виявлено на місці події. Однак якщо між ними виникають суперечності та невідповідності, то ситуація огляду первісно визначена невірно.
Система тактичних прийомів при неповному відображенні події злочину включає такі прийоми:
1) аналіз окремих слідів (предметів), їх ознак, розташування;
2) використання уявної реконструкції окремих елементів події;
3) моделювання з метою відтворення події, яка відбулася;
4) зіставлення модельованої події і реальної картини місця події [19, с. 231].
Така система використовується у разі, коли на місці події виявлені окремі предмети чи сліди злочину і механізм події недостатньо виражений.
Огляд місця події при неповному відображенні події злочину необхідно розпочинати з аналізу окремих слідів (предметів), їх ознак, розташування. Цей тактичний прийом дозволяє визначити об'єкти, які мають значення у справі, встановити зв'язки між окремими слідами та їх можливе місцезнаходження.
Неповнота події злочину викликає необхідність використовувати уявну реконструкцію його окремих елементів. Уявне реконструювання здійснюється на підставі відображень наявних образів, що виникають у слідчого як наслідок сприйняття певних об'єктів і (або) їх опису.
Уявна реконструкція можлива після ретельного аналізу окремих слідів на місці події. Вона надає широкі можливості висунути припущення щодо відсутніх елементів події, дозволяє відновити (уявно) її деталі, простежити зв'язки і залежності між наявністю (відсутністю) інших деталей.
Важливим тактичним прийомом у цій системі виступає моделювання з метою відтворення події, що відбулася.
Найбільший інтерес з точки зору пізнавальної функції моделей, які відновлюються в процесі огляду місця події, викликає те, що їх виникнення і руйнування здійснюються в міру виявлення та оцінки доказової інформації.
При неповному відображенні події злочину таке моделювання може стосуватися:
а) частки події;
б) її найбільш загальних рис;
в) кількох передбачених моделей.
У ситуації неповного відображення події злочину існує необхідність у зіставленні побудованої моделі події і реальної картини місця події. Такий прийом виконує контрольну функцію, яка дозволяє встановити наявність невідповідностей і суперечностей між ними або підтвердити їх збіг.
Інша система тактичних прийомів використовується у тих випадках, коли подія злочину не знаходить свого явного відображення.
Система тактичних прийомів при відсутності явного відображення події злочину охоплює такі прийоми:
1) зіставлення первинних даних з інформацією з місця події;
2) залучення до участі в огляді осіб, які повідомили про злочин;
3) аналіз ознак знищення слідів;
4) аналіз іншої інформації з місця події та її зіставлення зі встановленими фактами [19, с. 232].
Відсутність явного відображення події злочину передбачає необхідність використання тактичного прийому, який полягає у зіставленні первинних даних з картиною місця події. Цей прийом дозволяє зіставити інформацію, що надходить від потерпілого чи іншої особи, з інформацією місця події. Таке зіставлення надає слідчому можливість припустити, міг чи об'єктивно не міг бути вчинений злочин у цьому місці, які сліди повинні були б залишитися, їх локалізацію. У процесі зіставлення можуть бути встановлені й певні суперечності, неточності між описом місця потерпілим чи іншою особою і реальним місцем.
Вельми корисним може стати використання такого тактичного прийому системи, як залучення до участі в огляді осіб, котрі повідомили про злочин. Вони можуть надати істотну допомогу слідчому у визначенні меж місця події, виявленні окремих слідів та предметів або ознак їх знищення.
Наступним тактичним прийомом у даній системі є аналіз ознак знищення слідів на місці події. Зміни зі слідами можуть відбуватися як наслідок впливу природних умов або дій злочинця. Злочинець іноді намагається "стерти" відображення події, змінює обстановку на місці злочину. У цьому разі відбувається зміна слідів злочину на сліди їх знищення.
Система тактичних прийомів, що розглядається, передбачає використання й такого прийому, як аналіз іншої інформації місця події та її зіставлення із встановленими фактами. Окремі деталі місця події, які не пов'язані безпосередньо з розслідуваною подією, могли вплинути на її механізм. Такі об'єкти співставляються із вже встановленими фактами з метою визначення їх належності до справи.
Заслуговує на увагу використання системи тактичних прийомів при фальшивому відображенні події злочину. Така система повинна бути спрямована на виявлення негативних обставин, що несуть у собі інформацію не про істинну подію, а про дані, які порушують природне співвідношення причини і слідства, - про інсценування злочину. Ця система прийомів може бути запропонована у вигляді зіставлення:
1) інформації місця події з традиційним, природним перебігом події;
2) інформації місця події з типовими аналогами;
3) слідів (предметів) з довідковими даними;
4) слідів (предметів), виявлених на місці події, між собою;
5) даних місця події з доказами, точно встановленими по справі.
Фальшиве відображення події злочину може бути встановлено шляхом зіставлення інформації місця події з традиційним, природним ходом події. Ця традиційність, природність визначається уявленням слідчого про її закономірний розвиток.
Так, при виявленні трупа, який висить у зашморгу на висоті, що перевищує зріст потерпілого, слідчий висунув версію про самогубство. Потім уявив собі картину того, що трапилося: аби покінчити життя самогубством у подібних умовах, потерпілому треба було прив'язати мотузку до гачка, надіти зашморг на шию. Тому він повинен був скористатися підставкою достатньої висоти, на якій мали залишитися сліди взуття потерпілого, а на підлозі - сліди від підставки. Відсутність підставки або слідів, обов'язкових у разі самогубства, суперечить висунутій версії, виступає щодо неї як негативна обставина [19, с. 233].
Слідчий сприймає обстановку місця події як людина, яка володіє спеціальною підготовкою та навичками роботи у даній галузі. Професійні знання допомагають йому визначати докази, що повинні бути виявлені у цих обставинах, співвідносити їх з дійсністю та її особливостями.
Можливість розкриття будь-якого інсценування обумовлена, по-перше, тим, що злочинець із суб'єктивних причин не може бездоганно інсценувати обстановку події, оскільки він не має відповідних знань, у його розпорядженні не завжди є необхідні технічні засоби, а по-друге, інсценування об'єктивно не може збігатися з дійсної картиною події. Різниця у змісті цих подій, механізмі утворення слідів, характерні дії учасників накладають певний відбиток на місце події.
Тактичний прийом зіставлення інформації місця події з природним перебігом події дозволяє виявити негативні обставини, що суперечать йому. Так, при уявному порівнянні існуючої обстановки з належною остання завжди відрізняється неповнотою і абстрактністю. Тому, аби успішно здійснювати таке порівняння, треба володіти певними, достатньо повними образами - уявленнями.
Важливе значення має тактичний прийом, який полягає у співставленні інформації місця події з типовими аналогами. Використання аналогії забезпечує перенесення знань відносно одних фактів на інші факти, якщо між відомими і досліджуваними фактами є схожість.
Як типові аналоги можуть бути запропоновані:
1) типові ознаки певного виду злочину;
2) типові способи вчинення та приховування злочинів.
У процесі зіставлення слідів, предметів, ознак з типовими аналогами можуть бути виявлені й такі фактичні дані (або їх відсутність), яких не повинно бути (або вони мають обов'язково бути). Ці негативні обставини виступатимуть своєрідними сигналами фальшованого відображення події злочину.
У криміналістичній літературі запропоновані переліки типових ознак, що характеризують ті чи інші способи злочинів. Так, стосовно розслідування вбивств є ознаки, які характеризують повішення, удавлення руками чи зашморгом та ін. Такі ознаки можуть бути використані при огляді місця події як типові аналоги.
Як тактичний прийом у цій системі ефективним є зіставлення слідів (предметів), виявлених в процесі огляду місця події, з довідковими даними, що являють собою типовий опис слідів, їх форми, локалізацію. До довідкових даних можуть бути віднесені й типові сліді, які свід