К ТЕХНІКО-КРИМІНАЛІСТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ДОКУМЕНТІВ.

Курсова робота
з дисципліни "Криміналістика"
на тему: ТЕХНІКО-КРИМІНАЛІСТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ДОКУМЕНТІВ

ПЛАН

Вступ 3
1. Поняття і сутність техніко-криміналістичного дослідження
документів 5
2. Характеристика окремих способів підробок в документах 10
3. Особливості проведення техніко-криміналістичної
експертизи документів 13
Висновки 28
Список використаної літератури 30

ВСТУП
Техніко-криміналістичне дослідження документів є самостійною галуззю криміналістичної техніки, що склалася на основі розробки теоретичних положень і спеціальних методів, запозичених із природних і технічних наук, з метою вирішення завдань, що виникають при дослідженні документів - речових доказів по кримінальних і цивільних справах.
Коло питань, що відносяться до техніко-криміналістичного дослідження документів, надзвичайно широке й різноманітне.
Найбільш загальними завданнями техніко-криміналістичного дослідження документів є такі:
1) встановлення способу виготовлення документа в цілому чи способу виконання окремих його реквізитів (підписів, відбитків печаток і штампів тощо);
2) визначення часу виготовлення документа чи його частин;
3) встановлення факту змін первісного змісту документів, способу змін і відновлення первісного змісту (чи виду) документів;
4) виявлення слабковидимих і невидимих записів, у тому числі залитих, закреслених і заклеєних, а також текстів спалених і ушкоджених іншим способом документів;
5) ідентифікація приналежностей, використовуваних для виготовлення документів (технічних засобів і матеріалів); осіб, що виготовили документ;
6) розробка заходів захисту документів від підробок.
Об'єктом дослідження у наданій курсовій роботі є техніко-криміналістичне дослідження документів.
Предмет дослідження - літературні та інші джерела, які стосуються тих питань, що досліджуються в даній роботі.
Мета дослідження - розкрити зміст техніко-криміналістичного дослідження документів, з'ясувати особливості його проведення.
Методи дослідження - порівняльний, описовий.
Для досягнення мети дослідження в роботі вирішувались такі завдання:
- розглянути історію розвитку експертизи документів;
- визначити поняття документа в криміналістиці;
- навести класифікацію документів;
- з'ясувати основні правила огляду документів;
- охарактеризувати процес встановлення:
а) змін у документі;
б) слабковидимих і невидимих текстів;
в) тексту залитих і закреслених текстів;
г) тексту спалених документів;
л) технічних підробок підписів і відбитків печаток та штампів;
- висвітлити порядок проведення техніко-криміналістичної експертизи документів.
Структура роботи: вступ, чотири розділи, висновки, список використаної літератури.


1. ПОНЯТТЯ І СУТНІСТЬ ТЕХНІКО-КРИМІНАЛІСТИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ДОКУМЕНТІВ
Документ - це матеріальний об'єкт, в якому зафіксовані відомості про будь-які факти, що відбулися чи передбачаються [19, с. 27].
У судово-слідчій практиці розрізняють такі види документів:
1) письмові (тексти, цифри та інші записи);
2) графічні (креслення, малюнки, схеми);
3) фотодокументи;
4) кіно- та відеодокументи;
5) фонодокументи [17, с. 501].
За своєю процесуальною природою письмові документи можуть виступати як письмові та речові докази.
Документи - речові докази мають значення для розслідування не тільки завдяки своєму змістові, а й через сам факт свого існування, а також спосіб їх виготовлення та інші матеріальні ознаки. Документи - речові докази можуть бути засобом вчинення злочину чи засобом його приховування, предметом злочинного посягання [18, с. 81].
Документи - письмові докази мають значення для встановлення істини у справі завдяки лише своєму змісту (наприклад, висновок експерта, акт ревізії тощо). При цьому вони не є об'єктом криміналістичного дослідження і можуть замінюватися у справі копіями або дублікатами. У практиці техніко-криміналістичних досліджень звичайно мають справу з письмовими документами як речовими доказами [18, с. 82].
За юридичною природою документи поділяються на справжні та підроблені, а за джерелом - на офіційні (паспорт, посвідчення особи, довідка) та неофіційні (лист, записна книжка тощо).
У підробленому документі зміст або реквізити не відповідають дійсності. При цьому підробка буває двох видів - інтелектуальна або матеріальна [9, с. 96].
Інтелектуальна підробка полягає у складанні та видачі правильного за формою та виготовленням документа, але такий документ містить завідомо неправдиві відомості. Встановити факт інтелектуальної підробки за допомогою криміналістичної експертизи неможливо [9, с. 97].
Матеріальний підлог передбачає змінення змісту документа через внесення до нього неправдивих відомостей або шляхом повного виготовлення підробленого документа (тобто часткова або повна підробка) [9, с. 98].
Матеріальний підлог виявляється за допомогою техніко-криміналістичного дослідження документів.
Обов'язкові відомості, які повинні міститися в документі для визнання його дійсним, називаються реквізитами. Такими відомостями, як правило, є найменування документа і дата його складання; назва й адреса підприємства (організації), що складала документ; сторони, які беруть участь у здійсненні операції; зміст здійснюваної угоди; підстава для здійснення операції; одиниці виміру і обсяг операції (у натуральному і вартісному показниках); номер документа; підписи відповідальних (посадових) осіб; відтиски печаток та штампів. Відсутність одного або кількох реквізитів у випадках, передбачених законом, спричинює недійсність або заперечність документа [17, с. 502].
Документи можуть бути виготовлені рукописним, машинописним, комп'ютерним, поліграфічним або іншим способом, за допомогою письмових знаків, інших графічних зображень, виконаних чорнилами, пастами для кулькових ручок, тушшю, олівцем, друкарською фарбою або іншою речовиною. Як матеріал для виготовлення письмового документа можуть бути використані папір, дерево, фанера, картон, тканина, скло та ін.
Документи відрізняються за формою, розмірами, засобами захисту від підробки, текстом та іншими елементами.
Існують певні правила поводження з документами - речовими доказами, а саме:
1) необхідно обережно поводитись з документами (на них заборонено робити будь-які позначки, перегинати їх, класти на забруднені поверхні тощо);
2) документи слід розміщувати і зберігати в окремих конвертах з відповідними написами;
3) для зберігання документів повинні бути створені відповідні умови (запобіжні заходи щодо впливу промінів світла, вологості, хімічних речовин) [19, с. 218].
Огляд документів - це слідча дія, яка полягає в їх вивченні та дослідженні з метою виявлення і фіксації ознак, що надають документам значення речових доказів.
Попереднє дослідження документів може здійснювати слідчий. Проведення такого огляду регламентовано ст.ст. 190, 191 та 195 КПК.
При огляді та попередньому дослідженні документів не слід застосовувати методи, засоби і прийоми, які призводять до змінення зовнішнього вигляду й стану документа. На цьому етапі слідчим з'ясовуються такі питання:
1) визначення характеру і призначення документа;
2) аналіз зовнішнього вигляду і стану документа;
3) вивчення змісту документа;
4) аналіз його реквізитів;
5) вивчення матеріалів документа;
6) виявлення ознак підробки документа [19, с. 219].
Під час слідчого огляду документів необхідно звертати увагу на відповідність форми документа його змісту. Окремі суперечності встановлюються шляхом зіставлення певних реквізитів. При цьому застосовуються огляд в косопадаючому та проникаючому світлі, за допомогою оптичних збільшуючих приладів, в ультрафіолетових та інфрачервоних променях, за допомогою електронно-оптичного перетворювача.
Повне й всебічне технічне дослідження документів здійснюється під час проведення технічної експертизи документів - техніко-криміналістичного дослідження документів [6, с. 199].
Об'єктами дослідження є зміст документа, матеріали і знаряддя письма. Технічна експертиза документів поділяється на експертизу реквізитів документів і експертизу матеріалів документів.
Експертиза реквізитів документів вирішує такі основні завдання:
1) встановлення особливостей виготовлення друкарських засобів і їх відбитків;
2) встановлення факту і способу внесення змін до документа (підчистка, травлення, дописка, переклеювання фотокарток тощо);
3) виявлення залитих, замазаних, вицвілих та інших слабковидимих або невидимих текстів (зображень) на різних матеріалах, а також текстів (зображень) на обгорілих та згорілих документах за умови, що папір, на якому вони виготовлені, не перетворився на попіл;
4) встановлення типу, системи, марки, моделі та інших кваліфікаційних категорій друкарської техніки, а також ідентифікація цих засобів за відбитками їх знаків;
5) ідентифікація печаток, штампів, факсиміле за їх відбитками;
6) ідентифікація засобів розмножувальної техніки за їх відбитками;
7) ідентифікація компостерних знаків за просічками;
8) ідентифікація письмового приладдя за штрихами;
9) ідентифікація особи, яка надрукувала машинописний текст, намалювала і (або) вирізала зображення, за особливостями навичок виконавця;
10) встановлення належності літер певному комплекту шрифту;
11) визначення відносної давності виконання документа або його фрагментів, а також послідовності нанесення штрихів, що перетинаються [14, c. 65].
Експертизою матеріалів документів встановлюються рід, вид (інша класифікаційна категорія) матеріалів, на яких і за допомогою яких виконувався (виготовлювався) документ (папір, барвники тощо), а також їх спільна родова (групова) належність.


2. ХАРАКТЕРИСТИКА ОКРЕМИХ СПОСОБІВ ПІДРОБОК
В ДОКУМЕНТАХ
Розповсюдженими способами змінення документів є підчистка, травлення і змивання тексту, дописка і виправлення записів, переклеювання фотокарток та заміна окремих частин документа [9, с. 101].
Підчистка - спосіб змінення змісту документа, при якому здійснюється механічне видалення частини тексту. Видалення штрихів може бути підготовчим етапом для внесення нових записів. При підчистці текст стирають (тертям гумкою) або зіскрібають гострим предметом (лезом бритви) [7, с. 46].
Ознаками підчистки є порушення верхнього прошарку паперу, зменшення товщини паперу, дження ліновки або захисної сітки, залишки підчищених штрихів, розпливи барвника в штрихах нового тексту.
Дописка - спосіб зміни початкового змісту документа шляхом внесення до рукописного тексту нових слів, фраз або окремих письмових знаків. Дописка проводиться щодо літерних або цифрових записів [7, с. 48].
Ознаками дописки є нерівномірність проміжків між рядками, словами, буквами у середині слів; зменшений розмір і розгін почерку певної частини тексту; неоднаковий нахил штрихів однойменних знаків; наявність обведення штрихів основного тексту; розходження в інтенсивності, відтінках барвника штрихів та їх копіювальних властивостей [12, с. 83].
Ознаки дописки можуть бути виявлені за допомогою оптичних приладів або світлофільтрів, що посилюють колірний контраст барвника штрихів. Дописка розпізнається у процесі почеркознавчого і техніко-криміналістичного дослідження.
Виправлення - спосіб зміни початкового змісту документа шляхом переробки одних письмових знаків на інші. Виправлення провадиться стосовно літерних і цифрових записів. Виправляються, як правило, близькі за конфігурацією цифри і літери [7, с. 49].
Ознаками виправлення є відмінність у відтінку та інтенсивності забарвлення штрихів у літерах, цифрах і словах; різна товщина штрихів або наводка в літерах, словах; пошкодження паперу в місцях виправлення.
Травлення - спосіб зміни змісту документа, при якому здійснюється видалення тексту за допомогою хімічних реактивів, які вступають у реакцію з барвником штрихів і знебарвлюють його. Як травлячі речовини використовуються деякі кислоти і луги [7, с. 50].
Ознаками травлення є наявність білястих плям від дії хімічної речовини; поява матових ділянок; зміна кольору паперу; знебарвлення ліновки і захисної сітки; шорсткість поверхні; поява дрібних тріщин; збільшення ламкості паперу; наявність залишків барвника витравлених штрихів; розпливи барвника нових штрихів.
Ознаки травлення виявляються за допомогою оптичних приладів і ультрафіолетових випромінювачів. Так, під ультрафіолетовим освітленням залишки хімічних речовин, штрихи знешкодженого тексту можуть люмінесцирувати.
Заміна частин документа - один із способів часткової підробки, який полягає в заміні окремих аркушів документа, вклеюванні деяких ділянок або переклеюванні фотокартки [7, с. 52].
Ознаками заміни аркушів є порушення порядку нумерації сторінок або невідповідність номерів сторінок; розходження у графічних ознаках друкарського шрифту, у малюнку захисної сітки, формі та розмірах лінування; невідповідність аркушів за розміром або якістю паперу; додаткові проколи у місцях кріплення аркушів та ін.
Ознаками переклеювання фотокартки є відсутність на фотокартці відбитка печатки; розходження у графічних ознаках літер у частинах відбитка на фотокартці та документі; наявність розрізу на фотокартці; розходження в кольорі часток клею, що виступає з-під фотокартки.
Технічна підробка підпису передбачає наслідування почерку особи, від імені якої виконується підпис, або використання різних технічних пристосувань. Способами підробки підписів є такі:
1) утворення підпису шляхом звичайного наслідування іншій особі;
2) копіювання підпису на просвіт;
3) передавлювання через копіювальний папір;
4) передавлювання дійсного підпису загостреним предметом на інший документ з наступною обводкою;
5) виготовлення з дійсного підпису факсиміле (точне відтворення підпису фотомеханічним способом; підписи, нанесені за допомогою факсиміле, мають мікроструктуру штрихів, специфічну для металевих кліше);
6) використання комп'ютерних можливостей сканування дійсного підпису з наступною принтерною розпечаткою на документі [7, с. 48].
Ознаки технічної підробки підпису охоплюють: сліди зупинок пишучого приладу у вигляді утовщень або надривів штрихів, нетвердість рухів, наявність у штрихах і біля них часток іншого барвника, звивистість і тупі закінчення штрихів, підрисовку штрихів, вдавлені борозенки, які не завжди співпадають з чорнильною обводкою та ін. [12, с. 84]
У процесі дослідження підпису необхідно встановити дійсний він чи підроблений. Під час експертизи підписів вирішуються такі типові питання: чи не скопійовано даний підпис з якого-небудь підпису за допомогою технічних засобів, якщо так, то яких саме; чи не скопіювано підпис на досліджуваному документі з якого-небудь підпису, поданого для порівняння.
Під час експертизи досліджуваний підпис рекомендується порівнювати із зразками підписів особи, від імені якої він виконаний. Експерту подаються вільні (6-8) та експериментальні (до 10) зразки підписів цієї особи [5, с. 201].
3. ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ ТЕХНІКО-КРИМІНАЛІСТИЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ ДОКУМЕНТІВ
Техніко-криміналістична експертиза документів вирішує питання, пов'язані з дослідженням матеріалів документів, технічних прийомів та способів їх виготовлення, а також внесення в них змін. Залежно від об'єктів дослідження вона поділяється на три основних види: дослідження реквізитів документів, матеріалів документів, друкарських форм та їх відбитків [12, с. 99].
У рамках традиційної техніко-криміналістичної експертизи документів розвиваються нові види експертизи, особливості предмета і об'єктів яких вказують на їх відносну самостійність. Наразі до таких експертиз може бути віднесене дослідження документів, виготовлених за допомогою засобів оперативної поліграфії - копіювально-множильної техніки, принтерів персональних комп'ютерів тощо [11, с. 215].
Завданням експертизи реквізитів і матеріалів документів є встановлення на основі використання спеціальних знань у галузі техніко-криміналістичного дослідження документів фактичних даних, пов'язаних з виготовленням документів, а також з ототожненням використаних для їх виготовлення матеріалів і засобів. Об'єктами такої експертизи є документи - речові докази, а також матеріали і технічні засоби, за допомогою яких вони виготовляються [6, с. 209].
Залежно від обставин справи об'єктом дослідження може бути документ у цілому (наприклад, при встановленні способу його виготовлення, при ідентифікації цілого за частинами) або його окремі елементи - реквізити, матеріали.
До реквізитів документів належать найменування конкретних організацій, індекси обслуговуючих їх підприємств зв'язку, поштові адреси, номери телефонів цих організацій, номери банківських рахунків (ці дані наводяться на бланках організацій і установ), а також назви видів документів, дати їх складання, відомості про те, кому адресовані ці документи, заголовки їх текстів, безпосередньо тексти документів, підписи і таке інше.
До матеріалів і засобів, що використовуються для виготовлення документів або за допомогою котрих вносяться зміни в них, належать папір, чорнило, пасти, міни олівців, копіювальний папір, штемпельна і друкарська фарби тощо.
Основні завдання техніко-криміналістичної експертизи реквізитів і матеріалів документів полягають у:
1) визначенні способів зміни рукописних реквізитів документів;
2) встановленні первинного змісту текстів документів;
3) визначенні послідовності виконання реквізитів документів;
4) встановленні групової належності матеріалів і технічних засобів, за допомогою яких документи виготовлені [21, с. 127].
Знання слідчими, суддями, адвокатами сучасних можливостей техніко-криміналістичної експертизи документів сприятиме їх більш повному використанню для правильної оцінки повноти, достовірності та аргументованості висновків експертів.
Найбільш поширеними способами зміни первинного змісту рукописного тексту є підчистка, дописка, травлення і домальовування штрихів.
Встановлення факту зміни тексту вказаними спосбами - це вирішення лише частини питань експертизи документів. З цими питаннями тісно пов'язане і визначення змісту первинного тексту. Слід зазначити, що дописка і домальовування штрихів часто маскуються обведенням розташованих поруч з ними штрихів, знаків і цілих слів [14, с. 65].
Для встановлення способів зміни документів використовується комплекс спеціальних криміналістичних методів. Так, дослідження за допомогою мікроскопа і кольороподільних світлофільтрів дає можливість виявляти різницю між дорисованими штрихами і дописаними знаками та штрихами і знаками основного тексту за інтенсивністю забарвлення штрихів, колірним відтінком барвної речовини, глибиною втисненого рельєфу, наявністю слідів письмового приладу, характером розподілення барвної речовини в штрихах [20, с. 111].
Метод вологого копіювання дозволяє встановити розбіжності в копіювальній здатності та властивостях розчинності.
Дифузно-копіювальний метод використовується в разі необхідності виявлення маскованих записів шляхом їх закреслювання, заливання (замащування).
При вивченні штрихів досліджуваних записів у червоній зоні спектра встановлюються відмінності люмінесцентних властивостей барвної речовини первинних записів та штрихів дописки чи домальовування.
Дослідження рукописних записів у документі за допомогою мікроскопа і вивчення люмінесценції, збудженої ультрафіолетовими і синіми променями, дає можливість виявляти такі ознаки травлення, як нерівномірність світіння поверхні паперу документа, люмінесценція штрихів, які не входять до конфігурації знаків, що читаються, знебарвлення тексту бланка документа, захисної сітки, наявність розпливів барвної речовини тощо.
Ознаки, що свідчать про заміну фотознімка в документі, визначають неруйнівними і руйнівними методами, при цьому в документі виявляють порушення захисної сітки бланка, розбіжності в частинах відтиску печатки, в тому числі і відбитку рельєфного кліше, які містяться на фотознімку і на бланку документа, нашарування клейкої речовини навколо країв знімка, залишки паперу іншого фотознімка в місці наклеювання його на аркуш бланка документа.
Для виявлення витравлених записів здійснюється фотографування документів у відбитих ультрафіолетових променях, фотозйомка люмінесценції у видимій і інфрачервоній зонах спектра, збудженої ультрафіолетовими і синіми променями ламп розжарювання, а також у випромінюваннях лазерів.
Для виявлення закреслених і залитих записів застосовують дифузно-копіювальний метод, кольороподіл, фотозйомку інфрачервоної люмінесценції записів, вивчення видимого зображення конкретного документа у відбитих інфрачервоних променях за допомогою електронно-оптичного перетворювача.
Виявлення текстів старих пошкоджених документів проводиться шляхом фотозйомки у відбитих ультрафіолетових та інфрачервоних променях з використанням висококонтрастних, чутливих до світла відповідної зони спектра фотоматеріалів.
Втиснені сліди письмового приладу виявляються методом фотоелектричного профілювання, шляхом фотографування документа в косо падаючому світлі і у полях струмів високої частоти.
Встановлення зміни первинного тексту документа, виконаного на друкарській машині, принтері персонального комп'ютера (струміневого, матричного, лазерного), через додруковування окремих фрагментів до його основного тексту проводять за допомогою мікроскопа, вимірювальних приладів (лінійки, штангенциркуля, окуляр-мікрометра), а також шляхом вивчення властивостей барвної речовини штрихів (методом вологого копіювання, крапельного аналізу, тонкошарової хроматографії) [4, c. 90].
Відносний час виконання реквізитів документа може бути встановлений тоді, коли штрихи записів та відтисків печатки перетинаються між собою, а також у тому випадку, коли записи перетинають наявні на документі складки від згинання.
Для визначення послідовності виконання реквізитів документа, а саме, що виконано раніше - друкований текст, підпис, відтиск печатки, рукописний запис, - застосовуються мікроскопічні дослідження (у тому числі й у поляризованому світлі), фотографічні методи дослідження (у тому числі виготовлення кольорових фотознімків), метод фотоелектричного профілювання, вологого копіювання та адсорбційно-люмінесцентного аналізу.
Хронологія виконання записів, виконаних кульковими ручками чи олівцями, може бути визначена вивченням місць перетину штрихів із застосуванням методу фотоелектричного профілювання.
З'ясування питання про те, із застосуванням одного чи декількох прийомів були виконані перший екземпляр і копії документа з використанням копіювального паперу, здійснюється шляхом виготовлення з них діапозитивів і накладання потім їх один на одного.
Встановлення відносного часу виготовлення документа можливе у декількох випадках:
1) коли час друкування чи написання текстів не відповідає часу виготовлення друкарського бланка документа (наприклад, машинописний текст довідки, датованої 1990 роком, виконаний на бланку з вихідними даними поліграфічного підприємства від 1994 року);
2) при використанні чорнила та інших матеріалів письма, рецептурний склад яких не відповідає часу їх виготовлення (наприклад, рукописні записи та підписи в документі, датованому 1943 роком, виконані чорнилом з компонентним складом барвників, час початку виробництва та випуску яких відноситься до 1982 року);
3) у разі якщо у наданих для порівняльного дослідження вільних зразках відтисків печаток чи штампів відобразилися ознаки, обумовлені експлуатаційними дефектами. Окремі ознаки (особливості будови та руйнації елементів кліше) у цих відтисках виявляють шляхом вивчення безсумнівних відтисків печатки чи штампа, наданих як зразки, та у документах, датованих у період від дати, вказаної в досліджуваному документі, до часу експертного провадження, або за той передбачуваний період, коли цей документ міг бути виготовлений [4, с. 98].
Вирішення питань відносного часу виготовлення документів вказаними способами можливе за наявності в розпорядженні експерта необхідних баз інформаційних даних (даних щодо рецептури матеріалів письма тощо), колекцій зразків документів.
Визначення конкретного часу виготовлення документів (рік, місяць) наразі проводиться із застосуванням комплексу таких руйнівних методів дослідження, як газорідинна хроматографія, спектрофотометрія, рідинна хроматографія та тонкошарова хроматографія. Аналіз якісного та кількісного складу матеріалів письма потребує наявності великої кількості зразків, а також достатньої кількості досліджуваного матеріалу.
При дослідженні паперу вивчаються його фізико-хімічні властивості. Часто це дозволяє експерту встановлювати належність паперу, на якому виконані досліджувані документи, до одного чи різних видів, сортів, марок, тобто встановлювати родову належність.
Шляхом вивчення ліній поділу досліджуваних частин паперу встановлюється їх належність до одного документа (аркуша паперу). Стандартизація складу паперу і його технічних характеристик значною мірою утруднює індивідуальну ідентифікацію об'єктів судово-технічної експертизи матеріалів документів.
Проте, ця обставина не виключає можливості диференціації паперу. При цьому дослідження аркушів паперу або їх частин проводять згідно з методиками та відповідними ДСТУ як за основними показниками (колірний відтінок, товщина, маса, характер просвіту та люмінесценції поверхні, зольність, склад за волокном), так і за індивідуалізуючими ознаками.
За допомогою мікроскопічних і фізико-хімічних методів вивчаються морфологічні ознаки та властивості барвної речовини штрихів досліджуваних документів і встановлюється вид барвного матеріалу (чорнило, паста кулькової ручки, графітний олівець, штемпельна фарба, копіювальний папір, стрічка друкарської машини, тонер копіювального апарату або лазерного принтера, чорнило для картриджа струменевого принтера), яким виконаний конкретний документ чи його фрагменти, зроблені дописка та додруковування або обведення і домальовування штрихів.
Для фіксації розбіжностей у властивостях барвників застосовуються фотографування записів на кольорові світлочутливі матеріали, фотозйомка видимої й інфрачервоної люмінесценції, збудженої ультрафіолетовими і синіми променями, а також лазерним випромінюванням.
Ці методи дозволяють диференціювати чорнило і пасту, що використовувалися для виконання основного тексту чи внесення змін у документ. Методи паперової і тонкошарової хроматографії, електрофорезу, люмінесцентного аналізу, газорідинної хроматографії дозволяють диференціювати барвники й інші компоненти, що входять до складу чорнила, пасти, копіювального паперу, штемпельної і друкарської фарб, тонеру та чорнил картриджів принтерів, тобто визначати належність їх до відповідної групи та встановлення індивідуальної тотожності.
Ідентифікаційне дослідження матеріалів письма і паперу аркушів документа іноді поєднані одним питанням, яке ставиться на вирішення експертизи, а саме: чи замінялися окремі аркуші у наданому документі? Застосування мікроскопічних, фізичних і фотографічних методів дослідження олівцевих штрихів дозволяє визначати фізичні властивості грифелів олівців, диференціювати олівці, якими виконані записи в досліджуваних документах, або встановлювати їх вузьку групову належність [5, с. 87].
При визначенні способів зміни рукописних реквізитів документів технічна експертиза розв'язує такі питання:
1) Чи не піддавався запис у документі змінам шляхом підчищення (дописки, домальовування) штрихів?
2) Чи не піддавався запис зміні шляхом витравлювання?
3) Чи не домальований штрих у визначеній цифрі (літері)?
4) Чи не дописана літера (цифра, слово, частина тексту) в конкретному місці досліджуваного документа?
5) Чи не додрукований фрагмент тексту до основного тексту документа?
6) Чи не нанесено підпис з попередньою технічною підготовкою (олівцем, копіюванням, перетискуванням тощо)?
Щодо наявності чи відсутності внесення змін у документи в первинному вигляді шляхом заміни окремих реквізитів визначають:
1) Чи замінялась фотокартка в наданому на дослідження паспорті (посвідченні)?
2) Чи переклеювалися та замінялися аркуші медичної картки?
При встановленні первинних текстів документів експерт може визначити:
- яким був первинний текст конкретного документа;
- цифри (літери), видалені шляхом підчистки;
- зміст замаскованого (закресленого, замазаного, залитого) запису;
- зміст слабко видимих записів знебарвленого (згаслого) тексту;
- зміст тексту, що відобразився в слідах натискування письмового приладу;
- зміст записів у розірваному документі;
- зміст записів у спаленому документі.
При визначенні часу виготовлення документів експертизою вирішуються такі питання:
1) Чи одночасно виконані фрагменти конкретного документа (текст на обох аркушах договору)?
2) Що було виконано раніше: підпис чи текст, відтиск печатки (штампа) чи підпис, текст чи відтиск печатки (штампа)?
3) Із застосуванням одного чи декількох прийомів, пов'язаних із використанням копіювального паперу, були виконані досліджувані екземпляри рукописного документа?
4) Чи не замінялися аркуші в наданому на дослідження документі?
5) Чи використовувався аркуш з підписом та відтиском печатки для виконання тексту наданого документа?
6) Чи виготовлена надана електрографічна копія документа з використанням частин реквізитів іншого (інших) документа(ів), а саме: підпису, відтиску печатки тощо шляхом монтажу?
7) Чи відповідає час виготовлення документа даті, яка вказана в ньому, або він виготовлений пізніше?
При дослідженнях ознак матеріалів і технічних засобів, за допомогою яких були виготовлені досліджувані документи, експерт вирішує такі питання:
1) Однаковим чи різним є папір, на якому виготовлені досліджувані документи (бланки, записи)?
2) У який спосіб та якою барвною речовиною виконаний текст (запис) документа (фрагменти) (чорнилом, пастою, олівцем, через копіювальний папір, стрічку друкарської машини, тонером або чорнилом принтера персонального комп'ютера, за допомогою копіювально-множильного апарата)?
3) Однаковим чи різним чорнилом (пастою) виконані порівнювані записи?
4) На однаковому за видом друкуючому пристрої (друкарській машині, принтері) чи на різних виконаний текст документа (на всіх аркушах документа)?
5) Чи мають спільну родову належність чорнило, яким наповнений резервуар наданої на дослідження ручки, та чорнило у флаконі, вилученому з місця події?
6) Чи виконаний запис наданим на дослідження олівцем?
7) Чи виконувалися записи в досліджуваному документі однією і тією самою ручкою (тим самим олівцем)?
8) Чи використовувалася для виготовлення бланка документа друкарська фарба з досліджуваної ємності?
9) Чи виготовлена електрографічна копія наданого документа на вилученому копіювальному апараті?
10) На якому з наданих друкуючих пристроїв (друкарській машині, принтері) виконаний текст документа?
11) Чи виконаний друкований текст (зображення купюр) на даному принтері?
Більшість із зазначених питань успішно вирішується при техніко-криміналістичному дослідженні документів. Проте, у деяких випадках експерт не може дати категоричну відповідь на те чи інше поставлене перед ним питання через недостатню розробленість методів дослідження визначених об'єктів.
Підготовка матеріалів для судово-технічної експертизи реквізитів і матеріалів документів включає методичне відокремлення обставин справи і речових доказів, що підлягають експертному дослідженню, визначення задач, котрі будуть вирішуватися експертом, збирання необхідних для її успішного виконання порівнювальних матеріалів.
У процесі здійснення слідчого огляду документів нерідко виявляються підроблені документи і документи, в які внесені зміни. При огляді документів слід дотримуватися визначених правил поводження з ними. Брати документи треба чистими руками або пінцетом. Це необхідно для того, щоб не забруднити документи і не пошкодити відбитки пальців, що можуть бути залишені на них виконавцями.
Документи необхідно оберігати від впливу світла, вологи, високої температури. На них не можна робити будь-які позначки, обведення, підкреслення.
Над документами не слід проводити експерименти (роз'єднувати, склеювати їх, виправляти та вирівнювати, піддавати впливу хімічних реактивів тощо). Документи, що підлягають експертному дослідженню, варто зберігати в окремих конвертах, а не підшивати в матеріали справи. Складати і перегинати документи треба тільки за наявними на них складками.
Необхідно визначати конкретні об'єкти дослідження. Обов'язково слід вказувати найменування документа, його номер і дату складання. Для індивідуалізації об'єкта дослідження треба описати його зміст (знак, літера, цифра, слово, рядок тексту, відтиск печатки) і місцезнаходження (у якій графі чи рядку, на якому боці аркуша документа). Необхідною є також; конкретизація документів та їх окремих реквізитів, котрі надаються як зразки (якщо ці документи підшиті в матеріали справи, то вказувати, на яких аркушах вони розташовані).
Недотримання цих вимог призводить до збільшення часу проведення дослідження, ускладнює розуміння експертом поставлених перед ним задач, а іноді унеможливлює проведення експертизи без одержання додаткових уточнень і роз'яснень.
Практика свідчить, що при призначенні техніко-криміналістичної експертизи документів часто ставляться питання правового характеру (наприклад, "справжньою чи підробленою є копія диплома?"), вирішення яких, як відомо, не входить до компетенції експерта.
У таких випадках питання треба ставити, наприклад, у такій редакції: „Чи виготовлено бланк даного документа на поліграфічному підприємстві „Україна”? або „Чи відповідає спосіб виготовлення бланка документа способу, який застостовується при виготовленні стандартних бланків аналогічного документа?”
Важливою умовою успішного проведення експертизи є надання належних матеріалів справи в розпорядження експерта, який має бути ознайомлений з об'єктивними відомостями, що стосуються природи, місця і часу виявлення речових доказів, способів вилучення й упакування останніх, а також з умовами їх експлуатації та збереження. Так, при направленні на експертизу авторучки для ідентифікації чорнила необхідно шляхом слідчих дій визначити час, коли вона останній раз заряджалася чорнилом, і сповістити про це експерта.
На експертизу, у ході якої повинні проводити ідентифікаційні дослідження, крім речових доказів, треба надавати порівнювальні матеріали. Наприклад, для встановлення того, чи виконані записи чорнилом з авторучки (чорнильниці), на експертизу варто направляти всі виявлені у конкретної особи авторучки, флакони, що містять чорнило чи його залишки, а також документи, що могли бути виконані авторучкою, наданою на дослідження.
Якщо об'єктами експертизи є записи, виконані пастою, треба надавати ампули (стержні) з пастою або з її залишками. Для вирішення питання стосовно ідентифікації друкуючого пристрою, на якому виконаний текст документа (за відсутності у слідчого чи суду цього пристрою), як матеріали для порівняльного дослідження експерту необхідно надати документи, текст яких віддрукований на конкретному пристрої у той період часу, яким датований досліджуваний документ.
Якщо досліджуються машинописні тексти, то необхідно вказати, чи не ремонтувалась друкарська машина і у чому цей ремонт полягав. У разі коли експертному дослідженню підлягає витравлений рукописний текст, бажано повідомити експерту можливий зміст первинного запису.
Якщо ж відомий можливий виконавець цього тексту, необхідно направити на експертизу зразки його почерку. При дослідженні спаленого документа, виконаного на бланку значну допомогу може становити надання експерту незаповненого бланка аналогічного документа.
Документи й інші речові докази, що направляються на експертизу, мають упаковуватися таким чином, щоб виключа