К ТРАСОЛОГІЯ.

Курсова робота
з дисципліни "Криміналістика"
на тему: ТРАСОЛОГІЯ

ПЛАН

Вступ 3
1. Поняття і класифікація слідів в трасології 5
2. Мікротрасологія: поняття мікрооб'єктів та їх значення
для розкриття злочинів. Особливості методики і техніки
вилучення, фіксації і дослідження мікрооб'єктів 10
3. Характеристика запахових слідів, прийоми
їх виявлення і фіксації 16
4. Трасологічна експертиза 21
Висновки 28
Список використаної літератури 31


ВСТУП
Актуальність теми курсової роботи пояснюється тим, що дослідження слідів має важливе криміналістичне значення, оскільки допомагає встановити знаряддя злочину, отримати відомості про злочинця, визначити механізм злочинної події.
Вивчення матеріально-фіксованих слідів (слідів-відображень) здійснює трасологія - криміналістичне вчення про сліди.
Трасологія базується на таких наукових положеннях:
1) об'єкти матеріального світу індивідуальні. Кожний об'єкт індивідуальний і тотожний лише самому собі. Індивідуалізація об'єкта здійснюється за збігом загальних і окремих ознак;
2) за певних умов зовнішня будова одного об'єкта може відбитися на іншому. Точність відображення залежить від фізичних властивостей слідоутворюючого і слідосприймаючого об'єктів, механізму слідоутворення. За матеріально-фіксованими слідами можлива ідентифікація (встановлення тотожності) об'єкта, який їх залишив;
3) відносна стійкість об'єктів. Об'єктами механічної контактної взаємодії можуть бути тільки тверді тіла, які мають достатньо стійкі зовнішні ознаки;
4) відбиття у сліді зовнішньої будови предмета є перетвореним (має вигляд негативу). У сліді ознаки зовнішньої будови предмета переважно мають дзеркальне відображення.
Криміналістичне значення слідів визначається існуванням причинного зв'язку з подією злочину. У трасології за слідами можна встановити:
1) індивідуальну тотожність об'єкта, яким утворений слід (ідентифікувати об'єкт);
2) групову належність об'єктів (тип, клас, рід, вид, різновид);
3) механізм і умови виникнення слідів, слідоутворення (вид сліду, напрямок і кут взаємодії об'єктів тощо);
4) окремі обставини злочинної події (спосіб проникнення у житло, кількість учасників події, їх анатомо-фізіологічні особливості, напрямок пересування злочинців, використання транспортних засобів, орієнтовно час вчинення злочину та ін.).
Загалом трасологічні дослідження дозволяють вирішувати ідентифікаційні та діагностичні завдання.
Перераховані вище обставини й зумовили вибір теми, об'єкта і предмета дослідження.
Об'єкт дослідження - трасологія як галузь криміналістичної техніки, що вивчає матеріально-фіксовані сліди, закономірності їх утворення й розробляє прийоми, методи та науково-технічні засоби їх виявлення, фіксації, вилучення і дослідження.
Предмет дослідження - сліди в криміналістиці, особливості дослідження мікрооб'єктів та запахових слідів.
Мета дослідження вбачається в тому, щоб дослідити основні засади трасології.
Методи дослідження - порівняльний, описовий.
Завдання дослідження:
- з'ясувати поняття і класифікацію слідів в трасології;
- визначити основні поняття мікротрасології, а також розглянути особливості методики і техніки вилучення, фіксації і дослідження мікрооб'єктів;
- охарактеризувати запахові сліди, прийоми їх виявлення і фіксації;
- розкрити основні положення трасологічної експертизи.
Структура роботи: вступ, чотири розділи, висновки, список використаної літератури.


1. ПОНЯТТЯ І КЛАСИФІКАЦІЯ СЛІДІВ В ТРАСОЛОГІЇ
Вчинення багатьох злочинів супроводжується певними змінами у навколишньому оточенні. Такі зміни прийнято називати слідами злочину. Слід являє собою відображення злочинних дій, окремих елементів злочинного акту [6, с. 81].
У криміналістичному розумінні цінність слідів обумовлена існуючою залежністю між злочином та його відбиттям (слідами) [7, с. 7].
Історично використання слідів з метою розкриття злочинів відомо з давніх часів (особливо це стосується держав Стародавнього Сходу: Індії, Китаю, Японії та ін.).
В сучасній криміналістиці поняття сліду розглядається за кількома аспектами.
У широкому розумінні, слід - це:
1) результат будь-якої матеріальної зміни первинної обстановки внаслідок вчинення злочину;
2) матеріально-фіксовані зміни одного об'єкта на інший;
3) поява чи зникнення тих чи інших предметів, порушення первинного положення, місцезнаходження, стану різних об'єктів (наприклад, загублені злочинцем на місці події власні речі, скалки розбитого віконного скла) [6, с. 82].
Сліди в широкому розумінні охоплюють:
а) комплекси елементів, властивих певним подіям (сліди дорожньо-транспортної події, сліди пожежі тощо);
б) зміни обстановки (поява або зникнення предметів, зміна їх місця розташування);
в) зміну вигляду або стану предмета (зламаний замок) [7, с. 10].
На сучасному етапі розвитку криміналістики як сліди розглядаються: звукові сліди, запахові сліди, сліди-мікрочастки, сліди-речовини, сліди генетичного коду людини тощо.
Традиційно трасологія вивчає сліди лише у вузькому розумінні, а саме - матеріально-фіксовані відображення зовнішньої будови одного об'єкта на іншому (сліди-відображення) [7, с. 12].
Сліди-відображення виникають внаслідок взаємодії двох об'єктів і мають достатньо широке розповсюдження: це сліди рук людини, ніг, взуття, зубів, транспортних засобів, знарядь та інструментів тощо. Сліди-відображення є головним предметом вивчення у трасології.
Механізм слідоутворення - це система компонентів процесу утворення слідів-відображень. Такий механізм може бути різним: слідоутворення може здійснюватися в результаті фізичних, хімічних, біологічних та інших процесів [6, с. 83].
Матеріально-фіксовані сліди виникають у результаті механічної контактної взаємодії двох об'єктів: один об'єкт утворює слід (той, який залишив слід) - слідоутворюючий об'єкт, інший - сприймає змінення (на якому утворився слід) - слідосприймаючий. Ділянки поверхні об'єктів, якими вони стикаються під час утворення сліду, називаються контактними поверхнями, а факт взаємодії - слідовим контактом. Сліди завжди залишаються на слідосприймаючих об'єктах [6, с. 86].
Слід виникає за умови, що слідоутворюючий об'єкт є твердішим, ніж слідосприймаючий і діє з такою силою, яка зможе викликати його відбиття.
Утворення слідів при взаємодії слідоутворюючого і слідосприймаючого об'єктів залежить від низки чинників: твердості об'єктів, напрямку взаємодії, розташування об'єктів, сили і характеру взаємодії тощо [7, с. 29].
У трасології сліди класифікуються за різними підставами.
Залежно від роду слідоутворюючих об'єктів виділяють сліди людини, сліди тварин, сліди предметів.
Стосовно конкретних слідоутворюючих об'єктів найчастіше зустрічаються сліди рук, ніг, зубів, транспортних засобів, знарядь злому та інструментів.
Залежно від механізму утворення слідів розрізняють сліди об'ємні та поверхневі; статичні й динамічні; локальні та периферичні.
Об'ємні (вдавлені) сліди відображають зовнішню будову слідоутворюючого об'єкта в об'ємі, тобто у всіх трьох його вимірах - за довжиною, шириною і глибиною. Вони виникають від вдавлення слідоутворюючого об'єкта у податливу слідосприймаючу поверхню, яка при цьому деформується [6, с. 88].
Часто об'ємні сліди утворюються на слідосприймаючій поверхні (наприклад, грунті, деревині, пластиліні, замазці) в результаті натискання або удару (сліди взуття на снігу, сліди пальців рук на пластиліні та ін.).
Об'ємний слід дає змогу уявити зовнішню будову та окремі елементи слідоутворюючого об'єкта. Якість сліду залежить від властивостей речовини слідосприймаючої поверхні, сили і напрямку натискання (удару), інших умов слідоутворення [6, с. 89].
Поверхневі (площинні) сліди виникають в результаті змін, що відбуваються на поверхні слідосприймаючого об'єкта (за двома вимірами - довжиною і шириною). Обидва об'єкти, що беруть участь у слідоутворенні, за твердістю приблизно однакові [6, с. 90].
До поверхневих слідів можуть бути віднесені, наприклад, сліди пальців рук на поверхні меблів, сліди босих ніг на паркетній підлозі, сліди протектора транспортного засобу на асфальті.
Поверхневі сліди звичайно поділяють на два види: сліди нашарування і сліди відшарування.
Сліди нашарування формуються внаслідок накладення на слідосприймаючий об'єкт речовини, яка має на собі слідоутворюючии об'єкт (потожирові сліди пальців рук, сліди, залишені забрудненою підошвою взуття, та ін.).
Сліди відшарування формуються з речовини, частки якої відокремлюються від слідосприймаючого об'єкта і залишаються на слідоутворюючому об'єкті (наприклад, сліди пальців рук, утворені на вкритій порохом або свіжепофарбованій поверхні).
Поверхневі сліди можуть бути видимими і невидимими. Видимі сліди - це такі, які можна виявити шляхом безпосереднього зорового сприйняття, а невидимі - відшукання і сприйняття яких передбачає застосування спеціальних засобів або пристосувань.
Залежно від стану об'єктів на момент слідоутворення виникають статичні або динамічні сліди.
Статичні сліди виникають в момент спокою (статики), що наступає під час механічної взаємодії слідоутворюючого і слідосприймаючого об'єктів, які контактують у перпендикулярному напрямку. У більшості випадків такі сліди зберігають зовнішні ознаки слідоутворюючого об'єкта, відображають його без істотних перекручувань, тому їх називають також відтисками.
Типовими прикладами статичного сліду є відбиток пальця руки з відображенням папілярного візерунка та відбиток підошви взуття на грунті.
Різновидом статичних слідів є сліди кочення, які утворюються при прокатуванні слідоутворюючого об'єкта по слідосприймаючому (наприклад, слід протектора транспортного засобу, утворений при поступально-обертальному русі по будь-якій поверхні).
Динамічні сліди виникають в результаті самого руху одного або обох об'єктів слідоутворення. Кожна точка утворюючої поверхні залишає слід у вигляді лінії (траси). До динамічних можуть бути віднесені сліди розрубу, розпилу, ковзання, свердління, різання, тертя тощо.
Залежно від місця, на якому відбулися зміни слідосприймаючого об'єкта, вирізняють локальні та периферичні сліди.
Локальні сліди виникають у межах контакту взаємодіючих об'єктів (наприклад, слід босої ноги в межах контакту з поверхнею дерев'яної підлоги). Навколо локального сліду поверхня слідосприймаючого об'єкта залишається незмінною.
Периферичні сліди виникають за межами контактної взаємодії слідоутворюючого і слідосприймаючого об'єктів (наприклад, слід від забрудненого борошном (цементом, пилюкою) верху взуття, утворений "на периферії", навколо взуття, за межами підошви).
Сліди бувають механічного, хімічного, біологічного, термічного походження.
У криміналістиці переважно вивчаються сліди механічної дії, як найбільш поширені об'єкти трасологічного дослідження.


2. МІКРОТРАСОЛОГІЯ: ПОНЯТТЯ МІКРООБ'ЄКТІВ ТА ЇХ ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ РОЗКРИТТЯ ЗЛОЧИНІВ. ОСОБЛИВОСТІ МЕТОДИКИ І ТЕХНІКИ ВИЛУЧЕННЯ, ФІКСАЦІЇ
І ДОСЛІДЖЕННЯ МІКРООБ'ЄКТІВ
Під мікрооб'єктами розуміються матеріальні носії криміналістичної інформації, які внаслідок малого розміру і кількості можуть досліджуватися лише на основі застосування спеціальних технічних засобів і методів [16, с. 11].
Мікрооб'єкти поділяються на:
1) мікрочастинки (волокна тканин рослинного і тваринного походження, пилок і спори рослин, мікроскопічні частки металу, лусочки шкіри людини та інші тверді тіла розміром до 1 мм);
2) мікрокількості речовин (різні з'єднання та елементи, що входять до складу твердих, рідких і газоподібних об'єктів) [9, с. 5].
Криміналістична практика, що склалася, свідчить про те, що дослідження мікрооб'єктів здійснюється комплексом методів морфологічного, хімічного і структурного аналізів. Це в значному ступені обумовлено особливостями властивостей мікрооб'єктів, що, з одного боку, мають певну морфологію, а, з іншого боку, - складаються з матеріалів і речовин [18, c. 116].
Результати лабораторних аналізів мікрооб'єктів зазвичай залежать від правильності підготовки об'єктів дослідження. Ця робота включає в себе:
1) збір відомостей про всі можливі об'єкти дослідження й умови їх збереження;
2) визначення завдань дослідження, формулювання питань і направлення матеріалів експерту [19, с. 505].
Виявлення і вилучення слідів та інших речовинних доказів є одним з найважливіших завдань розслідування, розв'язуваних більшою частиною в ході проведення оглядів місць подій і речовинних доказів.
Особливі труднощі виникають перед слідчим, якщо мова іде про виявлення і вилучення мікрочастинок або мікрослідів речовин. Зазвичай ці мікрооб'єкти розташовуються як на поверхні предметів-носіїв, що переміщуються (одязі, знаряддях вчинення злочину, транспортних засобах та ін.), так і нерухомих об'єктів (деталях будинків, поверхні землі тощо) [19, с. 507].
Оскільки від матеріалу предмета-носія мікрочастинки або мікросліди речовин можуть відрізнятися лише такими властивостями, що виявляються в ході використання аналітичних методів, виявлення мікрооб'єктів є самостійним завданням як огляду, що проводиться слідчим (судом), так і експертизи.
Успішному виявленню мікрооб'єктів сприяє глибокий аналіз тих фактичних обставин справи, в ході яких змінюється або може змінюватися матеріальна обстановка злочину.
Наприклад, з факту завдання ушкодження одягу і тілу людини ножем завжди випливають два припущення: на ножі залишилися мікроволокна, кров і частки тканин тіла людини; на одязі й тілі людини залишилися мікрочастинки клинка ножа, а також тих сторонніх речовин, що у момент використання зброї були на його поверхні.
Таким чином, при виявленні слідів звертається особлива увага на такі обставини, як порушення цілісності предметів, їх переміщення чи контактування та ін.
Пошук мікрочастинок і мікрослідів речовин здійснюється з дотриманням численних методичних рекомендацій, розроблених у криміналістичній техніці:
- максимально можливе наближення огляду до моменту одержання повідомлення про подію;
- дотримання заходів обережності від внесення додаткових забруднень на предмети-носії;
- проведення огляду з використанням відповідних засобів криміналістичної техніки, включаючи спеціальні види освітлення;
- неприпустимість експериментальних чи випадкових контактів предметів, на яких маються або можуть матися мікрочастинки або мікросліди речовин [9, с. 67].
При пошуку мікрооб'єктів повинні обов'язково враховуватися обставини справи, характер і особливості місця огляду, природа мікрооб'єктів. Важливо визначити, які саме мікрооб'єкти в даному випадку можуть зустрітися і де їх шукати.
На стадії загального огляду з метою виявлення мікрооб'єктів треба приділяти особливу увагу таким об'єктам, як зламані перешкоди, шорсткуваті, грубі поверхні і виступаючі частини предметів.
На слідах взуття і під нігтями підозрюваного можуть бути виявлені частки грунту (забруднень), рослин та іншої матерії. У слідах злому можуть виявитися мікрочастинки іржі, фарби, мікросліди змащення, властиві знаряддям і інструментам, що могли застосовуватися при зломі.
На необхідність відповідних запобіжних заходів треба вказувати всім особам, що беруть участь в оперативному або слідчому огляді. При цьому необхідно враховувати, що мікрочастинки, як правило, неміцно пов'язані з поверхнею предмета-носія, а тому учасники огляду легко можуть їх позбавитися, якщо будуть поводитися з предметами-носіями необережно.
Крім того, на місце огляду можуть бути привнесені сторонні мікрооб'єкти. Щоб виключити цю можливість, на місці огляду забороняється паління, розчісування волосся та інші дії, здатні забруднити обстановку, яка досліджується, частками попелу, волокнами одягу, обривками волосся та інших речовин.
Для пошуку мікрооб'єктів рекомендується застосовувати:
- спеціальні освітлювачі, що забезпечують одержання спрямованого світлового потоку (для цього можуть бути використані кишенькові ліхтарі, освітлювачі з діафрагмами, прилади, що дозволяють розглядати об'єкт з різною кратністю збільшення як при мінливому освітленні, так і у світлі, що падає під різними кутами, а також джерела поляризованого світла, галогенові лампи та ін.);
- 4-10-кратні лупи з підсвічуванням і кольорові світлофільтри;
- ультрафіолетові освітлювачі та електронно-оптичні перетворювачі;
- металографічні і біологічні мікроскопи, переустатковані для упора в предмет, на якому передбачається наявність мікрооб'єктів [16, с. 98].
Виявлені в ході оглядів матеріали, речовини і вироби, що мають або здатні мати відношення до злочину, який розслідується, так само як і предмети-носії з наявними або можливими накладеннями мікрочастинок або мікрослідів речовин, підлягають вилученню і збереженню з мінімальними змінами їх властивостей.
Мікрочастинки і мікросліди речовин знімаються лише з тих предметів-носіїв, коли є небезпека втрати цих мікрооб'єктів при транспортуванні, або якщо предмет-носій вилучити і зберегти не можна.
Вилученню речовинних доказів повинні передувати їх докладний опис, що має на меті, з одного боку, індивідуалізувати кожен об'єкт і, з іншого боку, максимально повно зафіксувати ті властивості, що можуть мати значення для подальшого слідчого і експертного дослідження об'єктів.
Виявлення і вилучення матеріалів, речовин і виробів, так само як і відповідних предметів-носіїв, у багатьох випадках буде більш ефективним, якщо в огляді бере участь фахівець з криміналістичним профілем підготовки.
Вилучення проводиться за допомогою малогабаритних пилососів, які обладнані спеціальними змінними фільтрами, а також клейких стрічок і дактилоскопічних плівок, скальпелів, стерильної марлі і вати та ін.
Забороняється змішувати мікрооб'єкти, вилучені з різних ділянок, треба збирати їх в окремі ємкості з вказівкою місця, на якому вони виявлені.
Спосіб вилучення мікрооб'єктів залежить від виду і характеру об'єкта, на якому вони виявлені, але в будь-яких випадках віддається перевага вилученню об'єкта-носія повністю, або його частині з виявленими частками і слідами.
Предмети, на яких можуть бути або знаходяться мікрооб'єкти, вилучаються у таких випадках:
- коли об'єкти неможливо або недоцільно відокремлювати від предмета (плями крові, слина, пально-мастильні речовини, сліди близького пострілу та ін.);
- коли на об'єкті-носії зберігається топографія мікрооб'єктів, яка сама може слугувати об'єктом дослідження, у тому числі й трасологічного (наприклад, слід взуття, відбиток пальця, відбиток структури тканини та ін.);
- коли мікрооб'єкти не виявлені на предметі, однак наявність їх передбачається і виявлення можливе лише в лабораторних умовах.
Упаковка мікрооб'єктів проводиться з дотриманням певних правил.
Кожен предмет, зразок матеріалу або речовини упаковується окремо з урахуванням забезпечення повного їх збереження. Малогабаритні предмети, на яких можуть знаходитися мікрооб'єкти, закріплюються в тарі нерухомо і так, щоб при транспортуванні їх положення не було порушено.
Об'єкти зволожені попередньо висушуються при кімнатній температурі для збереження їх від загнивання, зацвілості тощо. Тара повинна мати гарну герметизацію.
Матеріали і речовини, що схильні до висихання, гниття, танення та ін., щільно укупорюються, охолоджуються і висушуються.
Об'єкти, схильні до інтенсивної зміни під впливом внутрішніх або зовнішніх факторів, підлягають консервації (наприклад, нафтопродукти з метою виключення зміни їх складу внаслідок фракційного випару та ін.).
Стосовно об'єктів біологічного походження приймаються заходи для їх збереження від комах і тварин.
Не можна допускати зіткнення носіїв мікрослідів зі сторонніми предметами. Пакувальний матеріал (тканина, папір, картон, фанера та ін.) не повинні мати ворсистої поверхні. Кожне упакування забезпечується індивідуальної маркіруванням (цифри, текстові записи) і засвідчувальними реквізитами (підпис, печатка).
Попереднє дослідження матеріалів, речовин і виробів проводиться слідчим особисто або за участю фахівців відповідно до рекомендацій криміналістичної техніки і спрямовано на розв'язання таких конкретних завдань:
- виявлення накладень мікрочастинок і мікрослідів на поверхні предметів-носіїв;
- визначення природи, походження і призначення відповідних матеріалів, речовин і виробів у ступені, можливому із застосуванням деяких спеціальних прийомів;
- з'ясування механізму взаємодії предметів, їх руйнування, відділення частин матеріалів або речовин (кількість відділеного, особливості складу тощо);
- порівняння матеріалів, речовин і виробів з метою виділення порівнянних об'єктів експертного дослідження.
На підставі результатів попереднього дослідження висуваються конкретні слідчі версії, формулюються завдання проведення тих чи інших слідчих дій (додаткових оглядів, допитів, обшуків, експертиз та ін.).
При цьому рекомендуються лише такі методи, при яких у мінімальному ступені змінювалися б властивості мікрооб'єктів. Наприклад, при вивченні мас сипучого матеріалу (піску, зерна) або обсягів рідини (фарби, олії) неприпустиме перемішування речовин з різних місць матеріального утворення. Для їх дослідження використовується мікроскопія, фотографія, дослідження за допомогою електронно-оптичних перетворювачів та ін.
Самостійного доказового значення результати попереднього дослідження, як правило, не мають. Однак результати порівняльного дослідження можуть бути зафіксовані в протоколі, якщо вони впливають на наступні дії слідчого.


3. ХАРАКТЕРИСТИКА ЗАПАХОВИХ СЛІДІВ, ПРИЙОМИ ЇХ ВИЯВЛЕННЯ І ФІКСАЦІЇ
Одорологія - це наука, що вивчає природу і властивості запаху
[5, с. 74].
Термін "запах" має два значення.
По-перше, цим терміном визначають властивість матеріальних об'єктів - фізичних тіл тваринного, рослинного і мінерального походження, що полягає у безперервному виділенні (випарі) у зовнішнє середовище часток-молекул даного об'єкта, які разом з повітрям потрапляють у нюховий орган і впливають на нього. За характером цієї властивості встановлюють швидкість випару і класифікують речовини на летучі та звичайні.
По-друге, терміном "запах" визначають суб'єктивне сприйняття (відображення), що виникає в людині внаслідок взаємодії часток пахучої речовини з її нюховими рецепторами [21, с. 93].
Щоб об'єкт володів запахом як властивістю, він повинний знаходитися у стані взаємодії з нюховим аналізатором приймача. Взаємодія має матеріальну природу і завжди припускає наявність того, хто сприймає запах, і об'єкта, який створює запах.
Отже, будь-який матеріальний предмет може бути виявлений та ідентифікований за запахом при наявності відповідного прибору-аналізатора.
Запахові сліди - це газоподібні утворення, що відрізняються від традиційних матеріальних слідів своєю динамічністю. Запаховий слід утворюється в тому випадку, якщо речовина безперервно з твердого чи рідкого стану перетворюється у газоподібний. Предмет є джерелом запаху доти, поки з його поверхні відокремлюються в навколишнє середовище молекули речовини [23, с. 48].
Наприклад, ручна дриль, яку тримав у руці злочинець, є джерелом запахових слідів доти, поки не припиниться процес випару потожирової речовини, що мається на її рукоятці.
За механізмом утворення запахові сліди відрізняються від слідів-предметів і слідів-відображень специфічним агрегатним станом речовини-слідоносія. Звідси запахові сліди мають характерні властивості, які детермінують способи і засоби їх виявлення, фіксації та дослідження.
Законсервований запаховий слід (поміщений у поліетиленову флягу, скляну банку) стає відносно незмінним і тривалий час придатним для досліджень.
При необхідності пахучі речовини людини можуть бути транспортовані. Запахи, вчасно взяті й законсервовані, можна висилати поштою у звичайному упакуванні для провадження вибірок речей і предметів підозрюваного. Пересилати найкраще предмети одягу (сорочки, хустки, взуття та ін.), оскільки на них утримується достатня концентрація пахучих речовин, крім того, ці об'єкти найбільш транспортабельні.
Запахові сліди умовно поділяють на три групи:
1) свіжі ("гарячі") - які виявляються протягом однієї години з моменту їх залишення;
2) нормальні - виявляються в період від однієї до трьох годин;
3) "холодні" - виявляються після спливу трьох годин після залишення запаху [5, с. 76].
За механізмом утворення запахові сліди умовно можна поділити на сліди-джерела запаху і сліди-запахи.
У криміналістичному плані багато слідів-джерел запаху одночасно являють собою трасологичічні сліди. Так, слід взуття людини або невидимі сліди рук на знарядді злочину несуть одночасно трасологічну й одорологічну інформацію, що необхідно враховувати при роботі зі слідами. Наприклад, якщо зі сліду взуття виготовити гіпсовий зліпок, то він втратить значення одорологічної інформації. Якщо знаряддя, що тримав злочинець, помістити у герметичну судину як запаховий слід, то його не зможуть використовувати експерт-трасолог [21, с. 80].
Слід-джерело запаху являє собою комплексне утворення, яке складається безпосередньо з предмету, з поверхні якого відбувається виділення молекул речовини, і газової хмари, що знаходиться поблизу предмета.
Слідами-джерелами запаху є люди, тварини, комахи, рослини, предмети і тіла органічного і неорганічного походження. Часто такі предмети не пов'язані з подією злочину, але, будучи частиною обстановки місця події, вони можуть сприяти одержанню доказової інформації одорологічними прийомами.
Найбільш часто в розслідуванні та розкритті злочинів використовуються запахові сліди людини.
Огляд місця події, як і інші невідкладні слідчі дії, в процесі яких здійснюється пошук і вилучення запахових слідів злочину, проводиться за загальними правилами, передбаченими законом.
Особлива увага приділяється вжиттю заходів для максимальної збереженості запахових слідів. До них насамперед відносяться такі:
1) обмеження числа учасників огляду місця події до кількості, необхідної для проведення кваліфікованої слідчої дії;
2) дотримання на місці події правил поведінки і пересування, що виключають можливість руйнування слідів або їх забруднення сторонніми пахучими речовинами [23, с. 44].
У юридичній літературі описані деякі методики вилучення запаху з місця події, наприклад, за допомогою приладу добору запаху - ПДЗ, а також за допомогою скляних, хлорвінілових, поліетиленових, ветеринарних і медичних шприців та ін.
Наукові дослідження останніх років дозволили розробити нові засоби вилучення запахових слідів за допомогою ворсистих гігроскопічних тканин, фільтрувального або звичайного паперу для письма. У цих цілях широко використовуються серветки з фланелі, які добре адсорбують молекули запахової речовини, якщо їх помістити на слід ноги або сидіння автомобіля, стілець; застосовується активована вугільна тканина (АВТ) тощо [21, с. 53].
При доборі проб запаху необхідно суворо дотримуватися таких правил:
- забезпечити максимальну чистоту проб, що відбираються. Всі одорологічні набори повинні бути без запахів, заздалегідь ретельно промиті кип'яченою водою й висушені на повітрі. Проби треба відбирати в місцях, де краще зберігається запах і менше домішок інших запахів;
- відбирати не менш 2-3 проб запаху кожного правопорушника з різних відбитків слідів; - чим більше давність слідів, тим більше проб необхідно відбирати;
- при виявленні нових слідів з них негайно відбирають нові проби;
- забезпечити збереженість проб у герметичній судині;
- кожну пробу позначити биркою з вказівкою дати й часу вилучення запаху, умов зовнішнього середовища, прізвищ осіб, що відбирали пробу, й присутніх при цьому [21, с. 54].
При розслідуванні крадіжки особистого майна з квартири гр. Вергунової С. А. необхідно використати можливості судової одорології, оскільки на місці вчинення злочину знайдено такі сліди, які є джерелами запахової інформації:
1) об'ємні сліди взуття на грунті біля будинку;
2) недопалок сигарети "Ватра";
3) потожирові сліди двох пальців;
4) знаряддя злому - ручний дриль, який використав злочинець для проникнення у квартиру.
Всі виявлені сліди запахів необхідно вилучити й законсервувати.
Процедура збору запахів відображається в протоколі. Учасникам огляду треба роз'яснити сутність відбирання зразків.
За результатами дослідження запахових слідів складається висновок судового експерта, який є можливим джерелом доказу у справі. Висновок оцінюють слідчий та суд за загальними правилами оцінки доказів у справі з урахуванням усіх зібраних матеріалів. Рішення щодо використання висновків одорологічної експертизи у кожному конкретному випадку приймає особа, яка процесуально уповноважена це робити.
При розслідуванні крадіжки можна використати такий спосіб одорологічного дослідження, як біологічний детектор, тобто собаку.
Застосування для дослідження запаху можливостей нюху собаки не вважається процесуальною дією, а отримані результати одорологічної вибірки не можна визнавати доказами в процесуальному розумінні.
Якщо поставлений на слід собака приведе групу переслідування до конкретної особи, то таку особу перевіряють як можливого підозрюваного в причетності до вчинення злочину.


4. ТРАСОЛОГІЧНА ЕКСПЕРТИЗА
Як вже зазначалось, при розслідуванні кримінальних справ, проведенні судового слідства, розгляді цивільних і господарських справ для з'ясування різних обставин можуть ефективно використовуватися різноманітні сліди.
Своєчасне виявлення, належна фіксація і кваліфіковане дослідження таких слідів дозволяє одержати важливу доказову інформацію про подію, причетних до неї осіб, застосовані знаряддя, способи і послідовність здійснення певних дій тощо [17, с. 228].
Об'єктами судово-трасологічної експертизи є матеріальні сліди (рук, ніг, взуття, шин, знарядь та інструментів тощо), серед яких вирізняються об'єкти - носії слідів (слідосприймаючі об'єкти), об'єкти, що утворили сліди (слідоутворюючі об'єкти), об'єкти-зразки [14, с. 205].
До об'єктів експертизи також належать дані про механізми взаємодії об'єктів, матеріали кримінальних, цивільних і господарських справ.
Трасологічна експертиза поділяється на ряд видів, які, своєю чергою, включають окремі підвиди експертних досліджень.
Основними видами трасологічної експертизи є дослідження:
- слідів людини;
- слідів тварини;
- знарядь, інструментів, механізмів, агрегатів і утворених ними слідів;
- щодо встановлення цілого за окремими частинами;
- вузлів і петель;
- транспортних засобів і утворених ними слідів [8. с. 117].
Трасологічна експертиза слідів людини включає такі підвиди експертних досліджень:
- дактилоскопічна експертиза;
- експертиза слідів інших ділянок тіла людини (губів, вух, чола, носа тощо) і слідів нігтів;
- експертиза слідів босих та одягнених у шкарпетки (панчохи, колготки) ніг людини, а також слідів взуття;
- експертиза слідів рукавичок, одягу [24, с. 308].
Основними підвидами трасологічної експертизи знарядь, інструментів, механізмів, агрегатів і утворених ними слідів є:
- експертиза слідів знарядь й інструментів;
- експертиза замків, замикальних механізмів і контрольних пристроїв (пломб).
В експертизі по встановленню цілого за частинами (встановленню належності частин одному цілому) підвиди зазвичай не виділяються. Об'єктами, що найчастіше зустрічаються в практиці цієї експертизи, є частини виробів із скла і кераміки, одягу, знарядь та інструментів, паперу.
У рамках криміналістичного дослідження транспортних засобів і утворених ними слідів виокремлюють такі підвиди експертних досліджень:
- дослідження ідентифікаційних номерів і носіїв даних транспортних засобів;
- дослідження слідів шин (покришок) коліс транспортних засобів;
- дослідження розсіювачів світлосигнальної арматури транспортних засобів (фарних розсіювачів, покажчиків поворотів тощо);
- дослідження слідів виступаючих частин транспортних засобів;
- дослідження слідів, залишених на транспортних засобах різними перешкодами [8, с. 310].
Особливу групу складають експертизи виробів масового виробництва.
Трасологічна експертиза вирішує ідентифікаційні, діагностичні та ситуаційні (ситуалогічні) задачі.
Предметом трасологічних ідентифікаційних задач є ототожнення різних об'єктів (людини, знарядь та інструментів тощо) за утвореними ними слідами.
До ідентифікаційних задач відносять також встановлення належності частин до єдиного цілого і встановлення загального джерела походження. При цьому під джерелом походження розуміється індивідуально визначений об'єкт чи система об'єктів, функціонування яких є причиною утворення слідів та/або створення (виготовлення) предметів [8, с. 118].
Діагностичні експертні задачі - це задачі з встановлення природи, властивостей і станів об'єктів (наприклад, справності замка, факту розкриття і повторного навішування пломби та ін.).
До ситуалогічних експертних задач належать задачі зі встановлення механізмів окремих (слідоутворення, взаємодії об'єктів) і загальних (діяльність людини в рамках визначеної матеріальної обстановки) подій.
Ідентифікація людей і предметів за утвореними ними слідами дозволяє встановлювати факт їх перебування на місці події, а також визначати, однією чи різними особами або предметами залишені ці сліди.
Ідентифікації підлягають будь-які матеріальні об'єкти за умови, що в слідах відобразився індивідуально-характерний комплекс ознак даних об'єктів чи їх елемента (елементів).
В деяких випадках комплекс ознак, що відобразилися в слідах, є недостатнім для індивідуальної ідентифікації слідоутворюючого об'єкта, однак дозволяє встановити належність останнього до визначеного роду чи групи. У такому разі встановлюється родова (групова) належність об'єктів, а ідентифікаційна значущість дослідження визначається розмірністю відповідної групи (кількістю об'єктів, що її складають) - чим менше об'єктів складають певну групу, тим вище доказова цінність висновку про встановлення групової належності [14, с. 207].
Діагностична трасологічна експертиза дозволяє встановлювати факти, що мають важливе значення як для розшуку осіб і предметів, так і для доведення їх належності до розслідуваної події. Наприклад, при дослідженні відповідних слідів людини методами експертної діагностики встановлюються стать, вік, ріст, характерні ознаки ходи, особливості будови шкіряних покривів (наявність шрамів та ін.), а в деяких випадках - навіть ознаки професійної належності.
Діагностичні дослідження слідів знарядь та інструментів дають можливість встановити вид слідо-утворюючих об'єктів, ознаки, за якими можна проводити їх розшук, і низку інших даних.
У процесі ситуаційних досліджень встановлюються взаємне розташування (локалізація) об'єктів, характер, напрямки і послідовність їх переміщень, способи здійснення певних дій (способи злому тощо), навички виконання операцій (злому, відмикання замка стороннім предметом тощо), часові характеристики події, можливість здійснення певних дій у конкретній обстановці, визначення якої є особливо важливим при вирішенні питання про інсценівку крадіжки, самоповішення тощо [14, с. 210].
При проведенні трасологічних експертиз використовується широкий спектр методів і апаратно-технічних засобів. Перевагою таких експертиз є те, що дані методи і засоби дозволяють проводити в основному неруйнівні дослідження об'єктів. Це досягається за рахунок застосування візуальних, мікроскопічних, фотографічних, магнітооптичних та інших методів. У трасології також широко застосовуються методи моделювання і реконструкції.
Система методів трасологічної експертизи дозволяє встановлювати фактичні дані, що відносяться як до об'єктів, у результаті взаємодії яких утворилися сліди, так і до механізму утворення окремих слідів і комплексів слідів, взаємозв'язок між; слідами, вплив на слідоутворення обстановки місця події і на цій основі одержувати інформацію про характер і способи дій осіб [14, с. 219].
У деяких вип