Кр 1.огляд гільзи. 2. слідчі дії - розбій 3. контрабанда.

КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з дисципліни "Криміналістика"

ПЛАН

1. Практичне завдання 3
2. Задача 5
3. Криміналістична характеристика контрабанди.
Особливості організації і тактики проведення слідчих дій при розслідуванні злочинів вказаної категорії 12
Список використаної літератури 26


1. ПРАКТИЧНЕ ЗАВДАННЯ
Оглянути гільзу від автоматичної чи напівавтоматичної зброї та описати її у фрагменті протоколу огляду. Сфотографувати вказаний об'єкт методом масштабної зйомки та виготовити фотознімок. Додати негатив або, якщо знімок виготовлений цифровою камерою, надати зображення на дискеті чи будь-якому іншому (магнітному) носії інформації.
Виготовити схему-малюнок гільзи як додаток до протоколу огляду.

Опис гільзи в протоколі огляду:
"... На підлозі у 80 см від західної (правої) стіни, у 192 см від південної (передньої) стіни спальні лежить гільза пляшкової форми, виготовлена із червоного металу. Капсуль гільзи виготовлений із жовтого металу. Гільза має кільцеву проточку. Висота гільзи – 24,5 мм, діаметр дульця – 8 мм, діаметр капелюшки – 10 мм. На денці гільзи маються маркувальні знаки у вигляді чисел "270", "38" і зображення двох п'ятикутних зірочок. На капсулі гільзи є утиснений слід грушоподібної форми, зміщений від центру в бік маркувального знака "38". Між маркувальним знаком "270" і зірочкою, що знаходиться праворуч від нього, на денці гільзи є утиснений слід трикутної форми. На відстані 1 мм від краю дульця гільзи знаходяться три точкові сліди, залишені від кріплення способом керніння, які розташовуються колом із проміжками у 120°.
Усередині порожнина гільзи покрита нальотом темно-сірого кольору. Запах згорілого пороху не відчувається.
Гільза сфотографована, загорнута у папір, нерухомо упакована у картонну коробку, яка перев'язана ниткою. Кінці нитки опечатані печаткою №122 прокуратури Жовтневого району м. Запоріжжя, скріплені підписами понятих, слідчого, забезпечені пояснювальними написами "


2. ЗАДАЧА
30 жовтня 2011 року близько 23 години Канюк Ф. П. повертався із вечірки, яка проходила у ДК "Шинник", що у м. Дніпропетровську, додому. Мешкав Канюк Ф. П. по вул. Татарській, що у селищі Краснопілля в м. Дніпропетровську. Неподалік від заправочної станції, що знаходиться неподалік від шинного заводу, його зустріли Ребров Р. С. та Смірнов Ю. Б., які знаходилися у нетверезому стані і потребували від Канюка Ф. П. гроші, на що той відповів відмовою. Долаючи опір Канюка Ф. П., застосовуючи насильство небезпечне для життя і здоров’я, вони повалили його на землю і почали бити руками і ногами в область голови, шиї, живота та паху поки той не втратив свідомості. Здолавши опір Канюка Ф. П., нападники заволоділи золотим кільцем, мобільним телефоном "Nокіа-7200", наручним годинником "Seіco" та 658 гривнями, спричинивши потерпілому значної матеріальної шкоди, з місця учинення злочину зникли.
З тілесними пошкодженнями Канюк Ф. П. був доставлений до найближчої лікарні, про що черговий лікар повідомив у місцевий орган внутрішніх справ.
Завдання:
Проаналізувати вихідну інформацію і прийняти аргументоване рішення щодо порушення кримінальної справи. Яку слідчу дію повинен провести слідчий на даному етапі розслідування? Висвітлити організаційно-підготовчі заходи і тактичні прийоми проведення цієї слідчої дії. Скласти розгорнутий письмовий план розслідування за даною фабулою.
Дії Р. С. Реброва та Ю. Б. Смірнова треба кваліфікувати за ч.ч. 2, 4 ст. 187 КК України: напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб і поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень.
Для кваліфікації цього злочину за ч. 4 ст. 187 КК України – розбій, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, – необхідно провести судово-медичну експертизу на предмет встановлення таких ушкоджень, заподіяних Канюку Ф. П.
Підготовка, призначення та проведення судової експертизи включає:
1) визначення мети та конкретних завдань експертного дослідження;
2) визначення експертної установи або експерта;
3) підготовку матеріалів для дослідження;
4) винесення постанови про проведення експертизи, формулювання завдання експерту.
Визначення мети експертизи та формулювання питань складають одне з головних завдань підготовки судової експертизи. Як правило, під час призначення експертизи питання формулюються відносно таких типових обставин:
1) причинного зв'язку між явищем та його наслідками;
2) часу, напряму дії, швидкості, сили, послідовності та інших параметрів досліджуваного процесу;
3) властивостей та стану досліджуваних об'єктів (наприклад, судимість, вік, статева зрілість, справність зброї тощо);
4) родової належності та індивідуальної тотожності.
Формулюючи питання слідчий керується такими положеннями:
– з'ясувати суть обставин, які необхідно встановити за допомогою експертизи;
– ознайомитись з існуючими науковими можливостями та методами встановлення (одержання) інформації щодо факту, який встановлено;
– визначити наявність інших методів встановлення обставин кримінальної справи.
При проведенні судово-медичної експертизи з метою визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, як правило, вирішуються такі питання:
1) Які характер та локалізація ушкоджень, заподіяних потерпілому?
2) У результаті якого виду травматичної дії (предмета) могли бути спричинені виявлені ушкодження?
3) Які характеристики мав травмуючий чинник (предмет)?
4) Який безпосередній механізм (механізми) заподіяння ушкоджень?
5) Яка давність заподіяння ушкоджень?
6) Який ступінь тяжкості заподіяних потерпілому тілесних ушкоджень?
7) Чи могли заподіяні ушкодження утворитись за обставин, викладених у постанові про призначення експертизи?

ПЛАН РОЗСЛІДУВАННЯ
у кримінальній справі №123, порушеної за ознаками злочину, передбаченого, ст. 187 КК України

Дата порушення справи: 31.10.2011 р.
Дата прийняття справи до виробництва: 31.10.2011 р.
Термін закінчення розслідування: 31.11.2011 р.
Коротка суть справи: (викладена в умовах завдання).
Слідча версія № 1: Злочин мав місце і скоєний за обставин, зазначених потерпілим.
Слідчі дії, тактичні операції та оперативно-розшукові заходи:
1. Допит потерпілого.
Питання (обставини), що підлягають встановленню: де, коли і за яких обставин було вчинено злочин; як потерпілий опинився на місці події; чим і які ушкодження йому завдані; ознаки, що характеризують викрадені цінності; за яких обставин і звідки з'явились злочинці поруч з потерпілим; які були дії нападників; в якому напрямку і як вони зникли; хто міг спостерігати те, що відбувалося; як поводився потерпілий до, в момент і після пограбування; які прикмети злочинців, їх одягу; чи може впізнати злочинців.
Виконавець: слідчий.
Термін виконання: 31.10.2011 – 01.11.2011 р.
2. Огляд місця події.
Питання (обставини), що підлягають встановленню: вивчається обстановка; встановлюються обставини нападу; відшукуються сліди злочинців, збір додаткової інформації про скоєний злочин, виявлення свідків-очевидців.
Виконавець: слідчий, експерт-криміналіст.
Термін виконання: 31.10.2011 – 01.11.2011 р.
3. Призначення судово-медичної експертизи.
Питання (обставини), що підлягають встановленню: характер і ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, заподіяних потерпілому.
Виконавець: судово-медичні експерти та експерти-криміналісти.
Термін виконання: 01.10.2011 р.
4. Допит свідків.
Питання (обставини), що підлягають встановленню: у який час, куди йшли, освітленість на шляху прямування; де і кого вони зустрічали, скільки було людей у даному місці; про характер події, його місце, час, навколишнє оточення, дії конкретних осіб, почутих ними словах, криках; за яких обставин і звідки з'явились злочинці, чим вони були озброєні й якими були їх дії; які прикмети злочинців, їх одягу; в якому напрямку і як зникли нападники.
Виконавець: слідчий.
Термін виконання: 02.10.2011 – 15.10.2011 р..
5. Розшук і затримання злочинців, розшук викраденого: пошукові заходи з використанням ознак зовнішності злочинців, повідомлених потерпілим; виявлення, розкриття інших злочинів, які могли зробити шукані особи; виявлення і перевірка можливої причетності до даного злочину осіб, схильних до насильницьких, корисливих та корисливо-насильницьким злочинам; ведеться спостереження за місцями легального і нелегального зберігання, збуту викраденого.
Виконавець: слідчий, працівники ОУР.
Термін виконання: до 27.11.2011 р.
6. Допит підозрюваних.
Питання (обставини), що підлягають встановленню: час, місце, спосіб вчинення злочину і обстановку при якій було скоєно злочин.
Виконавець: слідчий.
Термін виконання: до 27.11.2011 р.
7. Обшук місця проживання, роботи підозрюваних; особистий обшук.
Питання (обставини), що підлягають встановленню: у ході обшуку відшукуються і вилучаються знаряддя нападу, предмети, одяг, які були на підозрюваних в момент злочину, викрадені цінності; при особистому обшуку відшукуються частки речовин, які потрапили на одяг у момент скоєння злочину.
Виконавець: слідчий, потерпілий (для впізнавання вкраденого), експерт-криміналіст, спеціаліст (для виявлення, фіксації і попереднього дослідження об'єктів).
Термін виконання: до 27.11.2011 р.
8. Пред'явлення для впізнання.
Питання (обставини), що підлягають встановленню: ідентифікація злочинців, знарядь злочину, предметів вилучених у потерпілого чи втрачених нападникам на місці події.
Виконавець: слідчий.
Термін виконання: до 27.11.2011 р.
9. Слідчий експеримент.
Питання (обставини), що підлягають встановленню: уточнення і перевірка показань підозрюваного, потерпілого, свідків; з'ясування місця знаходження і взаємного становища потерпілого та нападників; для вирішення питання можливості чути, спостерігати конкретні події.
Виконавець: слідчий, підозрюваний, потерпілий, свідок, працівники служби конвою.
Термін виконання: до 27.11.2011 р.
Слідча версія № 2:
Злочин дійсно скоєно, але потерпілий в силу різних причин невірно сприйняв і виклав обставини інциденту.
Слідчі дії тактичні операції та оперативно-розшукові заходи:
1. Допит потерпілого.
Питання (обставини), що підлягають встановленню: де, коли і за яких обставин було вчинено злочин; як потерпілий опинився на місці події; чим і які ушкодження йому завдані; ознаки, що характеризують викрадені цінності; за яких обставин і звідки з'явились злочинці поруч з потерпілим; які були дії нападників; в якому напрямку і як вони зникли; що залишили на місці пригоди; хто міг спостерігати те, що відбувалося; як поводився потерпілий до, в момент і після пограбування; які прикмети злочинця, його одягу; кого потерпілий підозрює у вчиненні злочині; чи може впізнати злочинців.
Виконавець: слідчий.
Термін виконання: 31.10.2011 – 01.11.2011 р.
2. Виявлення і допит свідків.
Питання (обставини), що підлягають встановленню: порівнюючи та аналізуючи їх показання, виявити схожість і усунути наявні в цих показаннях протиріччя.
Виконавець: слідчий.
Термін виконання: 02.10.2011 – 15.10.2011 р..
3. Огляд місця події.
Питання (обставини), що підлягають встановленню: виявлення слідів злочину; оцінка показань раніше допитаних осіб; висунення обгрунтованих версій про подію злочину, місце знаходження викраденого майна.
Виконавець: слідчий, експерт-криміналіст.
Термін виконання: 31.10.2011 – 01.11.2011 р.
4. Призначення судово-психіатричної експертизи.
Питання (обставини), що підлягають встановленню: встановлення здатності потерпілого сприймати що мають значення для справи обставини і давати про них правильні показання.
Виконавець: лікар-психіатр.
Термін виконання: 02.10.2011 р.
5. Призначення судово-психологічної експертизи.
Питання (обставини), що підлягають встановленню: встановлення здатності потерпілого сприймати що мають значення для справи обставини і давати про них правильні показання.
Виконавець: експерт.
Термін виконання: 04.10.2011 р.


3. КРИМІНАЛІСТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА КОНТРАБАНДИ. ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ І ТАКТИКИ ПРОВЕДЕННЯ СЛІДЧИХ ДІЙ ПРИ РОЗСЛІДУВАННІ ЗЛОЧИНІВ ВКАЗАНОЇ КАТЕГОРІЇ.
Контрабандою відповідно до ст. 201 КК України визнається переміщення товарів, валюти, цінностей та інших предметів через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, вчинене у великих розмірах, а також незаконне переміщення історичних та культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, радіоактивних або вибухових речовин, зброї та боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї).
До основних елементів криміналістичної характеристики контрабанди належать:
1) предмет злочинного посягання;
2) способи вчинення і приховування злочину;
3) "слідова картина" контрабанди;
4) обстановка вчинення контрабанди;
5) особистість злочинця.
Предметами контрабанди можуть бути товари, валюта та інші цінності, які знаходяться у вільному обороті, так і предмети, обіг яких є обмеженим або взагалі вилученим з цивільного обороту (отруйні, сильнодіючі, радіоактивні, наркотичні речовини тощо).
Найбільш часто предметами контрабанди виступають: іноземна валюта, продовольчі і промислові товари, сировина для їх виготовлення, наркотики, ювелірні вироби і дорогоцінні метали, антикваріат, твори мистецтва, зброя, бойові припаси, вибухові речовини тощо.
Під контрабандою у великих розмірах розуміється переміщення через митний кордон предметів, загальна вартість яких складає двісті і більш офіційно встановлених на момент вчинення злочину мінімальних розмірів заробітної плати. У випадках, коли вартість предметів є менше зазначеного розміру, відповідальність (при відсутності інших ознак злочину) наступає як за порушення митних правил відповідно до Митного кодексу України.
Спосіб вчинення контрабанди – це детермінована система дій злочинця з підготовки, виконання і приховування незаконного переміщення контрабанди через митний кордон, а також використання результатів контрабандної діяльності.
Найбільш типовими способами вчинення контрабанди є:
1) переміщення поза митним контролем;
2) приховування предметів контрабанди від митного контролю.
Переміщення поза митним контролем припускає ввіз або вивіз товарів та інших предметів через митний кордон України поза визначеними митними органами України місць (митниць, митних постів) або поза встановленим часом для провадження митного контролю. Цей спосіб найбільш характерний для митниць, розташованих на кордонах України з Російською Федерацією, Білоруссю, Молдовою та обумовлений у першу чергу існуванням "прозорих" кордонів.
Переміщення контрабанди поза митним контролем зазвичай здійснюється шляхом об'їзду митних постів легковими і вантажними автомобілями. У таких випадках контрабандисти з метою відхилення від митного контролю, як правило, використовують не традиційно існуючі магістралі транспортного руху, а путівці, об'їзні дороги тощо. При цьому злочинці заздалегідь готуються до вчинення контрабанди таким способом.
Наприклад, при переміщенні товарів автотранспортом контрабандисти виписують фіктивні товарно-транспортні документи у прикордонний український населений пункт, а у випадку їх затримки використовують зазначені документи для підтвердження версії, що вони "не мали наміру перетинати кордон", а лише "заблудилися".
Значно рідше на практиці зустрічається переміщення контрабанди шляхом обходу місць митного контролю пішоходами.
У митній практиці зустрічаються й інші способи відхилення від митного контролю, зокрема шляхом використання тварин, спеціальних літальних пристосувань, трубопроводів тощо.
Приховування від митного контролю предметів контрабанди являє собою будь-який спосіб утаювання, який утрудняє їх виявлення, зокрема:
– використання схованок та інших способів "фізичного приховування", що утрудняють візуальне виявлення контрабанди;
– надання одним предметам вигляду інших;
– надання митному органу як підстави для переміщення документів, які містять недостовірні відомості, підроблених документів, документів, отриманих незаконним шляхом.
Під схованками слід розуміти спеціально виготовлені, обладнані або пристосовані сховища, а також конструктивні ємності і пустоти транспортних засобів, багажу, а також інші предмети, що попередньо були розібрані, демонтовані або перебудовані.
Найбільш поширеними місцями приховання контрабандних предметів у транспортних засобах є: шина ходових і запасних коліс; спеціально обладнані паливні й водяні баки; шухляди для інструмента з подвійними стінками і дном; простір за приладовою панеллю і декоративною оббивкою кабіни; простір між подвійними стінками вантажного приміщення; схованки, спеціально обладнані в балках і лонжеронах шасі автомашини або вантажного причепа; простори і спеціально створені схованки у вантажному причепі тощо.
На залізничному транспорті широко використовуються як місця приховання міжстелеві простори, туалети, сміттєві шухляди, опалювальні печі вагонів, ями для постільної білизни, схованки у службових купе, акумуляторні шухляди, плафони освітлення, різні ніші, сидіння і спинки диванів, порожні частини столиків, порожні ручки і поручні, попередньо виряджені вогнегасники тощо.
Приховання шляхом маскування предметів контрабанди полягає у зміні зовнішнього вигляду предметів (форми, стану, упаковки, етикеток) з метою контрабандного переміщення. Це може бути розбір предметів і роздільне переміщення їх складових частин, надання одним предметам (товарам) зовнішнього виду інших тощо. Так, наприклад, зброя, спеціально пристосована для стрілянини, може бути закамуфльована під різні предмети побуту – авторучку, запальничку, пачку сигарет.
Приховання від митного контролю охоплює також дії контрабандиста, що виражаються у пред'явленні митному органу як підстави для переміщення через митний кордон предметів контрабанди підроблених документів; документів, отриманих незаконним шляхом; документів, які містять недостовірні відомості.
Аналіз слідчої практики свідчить, що невід'ємною частиною способу вчинення контрабанди є використання результатів злочинної діяльності.
У кримінально-правовому відношенні контрабанда вважається закінченою з моменту фактичного переміщення предмета посягання через митний кордон, при наявності однієї із ознак, зазначених у законі. Під час ввозу товарів (предметів, речовин) на митну територію України – з моменту фактичного перетинання кордону; під час вивозу – з моменту подачі митної декларації або вчинення іншої дії, безпосередньо спрямованої на реалізацію наміру вивезти або ввезти предмети.
У криміналістичному аспекті істотно важливим є те, що і після вищевказаного моменту закінчення контрабанди, злочинна діяльність продовжується. Вона виражається у використанні результатів контрабандної діяльності. Наприклад, це можуть бути дії з реалізації контрабандних товарів і одержанні прибутку або ж розпорядження предметами контрабанди для особистих потреб, приміром, використання контрабандних автомобілів як засобу пересування; або використання меблі, електро-, радіо-, відеоапаратури тощо.
Способи реалізації і використання предметів контрабанди обумовлені особливостями особистості контрабандиста і властивостями товарів (предметів, речовин). Контрабандний товар реалізується безпосередньо злочинцем, за допомогою посередників (перекупників), через комісійні і комерційні підприємства, через родичів і знайомих. Практика показує, що переважно товари реалізуються за місцем проживання контрабандиста.
Проміжною ланкою використання результатів контрабанди виступають способи збереження і транспортування, що є важливим джерелом криміналістичної інформації.
Аналізуючи діяльність злочинців з транспортування до місця збереження контрабандного вантажу, а також безпосереднє його збереження, органи дізнання (слідства) зазвичай виявляють ознаки порушення митного законодавства.
Як свідчить практика, місцями збереження предметів контрабанди можуть бути квартира, гаражі, склади (власні, знайомих, родичів або орендовані).
При переміщенні контрабанди поза митним контролем за допомогою автотранспортних засобів "слідова картина" припускає наявність різних матеріальних слідів транспортних засобів: сліди коливання і ковзання, гальмування і пробуксовки коліс; сліди тиску, утворені при русі гусеничного транспорту; площинні сліди ковзання від переміщення полозів.
При використанні схованок та інших способів "фізичного приховування" звертають на себе увагу такі сліди, як:
– дефекти швів, зчленувань частин настилу підлоги кузова (фургона) автомобіля, металевої і пластмасової апаратури різних вузлів транспортних засобів;
– сліди на поверхні попільниці, пригвинченої до спинки сидіння салону автобуса;
– сліди свердлення, розрізи, розпили, нашарування при зварюванні, сліди металізації;
– сліди утворення дерев'яної стружки при виготовленні схованок у дерев'яних частинах транспортного засобу.
Як правило, при незаконному переміщенні контрабандних предметів із приховуванням від митного контролю, правопорушника зазвичай видає його незвичайне поводження. Людина хвилюється, нервується або ж перебуває у неприродно збудженому стані.
При вчиненні контрабанди шляхом фальсифікації митних та інших документів найбільш поширеними є:
1) сліди підробки митних документів шляхом підчищення, дописки, травлення, заміни окремих листів документів;
2) сліди підробки відбитків, печаток і штампів.
Найбільш характерним місцем вчинення контрабанди є зона митного контролю. Це, як правило, приміщення митниці, купе вагона, борт літака, досмотровий майданчик автомобілів, борт морського або річкового судна, спеціально відведені місця для проведення митного контролю, а також місця нелегального переходу державного контролю.
Вибір часу вчинення контрабанди обумовлений певними закономірностями. Якщо час вчинення контрабанди не пов'язаний із розкладом транспорту, то злочинці, як правило, намагаються вибрати другу половину ночі або кінець зміни митного наряду, що обумовлено втомою в цей період часу і меншою уважністю працівників митниці. Іноді контрабандисти планують вчинення контрабанди у вихідні, святкові або передсвяткові дні, а також у погану погоду.
Узагальнення практики свідчить, що контрабанда належить до розряду "чоловічих злочинів", оскільки переважна кількість цих злочинів вчинюється чоловіками (71,8%). Проте останнім часом простежується тенденція зростання кількості осіб жіночої статі, що вчинюють контрабанду.
У більшості випадків жінки здійснюють контрабанду дорогоцінностей, валюти, наркотиків з приховуванням від митного контролю шляхом використання місць, які утрудняють їх виявлення: статеві органи, нижня білизна, спеціально пристосовані панчохи, шпильки для волос, одяг і взуття. Вельми рідко зустрічаються випадки вчинення жінками контрабанди зброї, боєприпасів, радіоактивних, вибухових речовин, а так само приховування з використанням виготовлених (пристосованих) схованок, що більш характерно для чоловіків.
Значення обізнаності про типові слідчі ситуації розслідування контрабанди полягає у тому, що ними зумовлені:
1) завдання, що підлягають вирішенню під час розслідування у таких справах;
2) сукупність слідчих дій та інших заходів, які необхідно щодо цього здійснити на первинному і наступних етапах розслідування;
3) інші питання методики цього процесу (організація, планування тощо).
Типові ситуації початкового етапу розслідування контрабанди зазвичай, такі:
1. Існують достовірні та аргументовані дані про вже вчинену контрабанду, тобто і про предмет, і про суб'єктний склад події (за умови, що ознаки контрабанди встановлені безпосередньо під час проходження конкретною особою митного чи прикордонного контролю або під час адміністративного провадження у справі про порушення митних правил).
2. Існують відомості про дії, що містять ознаки контрабанди, і винну особу, проте місцезнаходження цього суб'єкта невідоме або він перебуває за кордоном.
3. Існує інформація про дії, що містять ознаки контрабанди, утім, інформація щодо винної особи або відсутня, або її недостатньо для її встановлення – так звана безадресна (безгосподарна) контрабанда.
Першочергові завдання розслідування для першої типової слідчої ситуації такі:
– встановлення поки що невідомої слідству стадії підготовки контрабанди;
– вивчення, аналіз і фіксація усіх слідів;
– з'ясування мотивів і мети злочину;
– доведення вини підозрюваного (обвинуваченого);
– визначення запобіжного заходу.
Окремі типові версії для такої ситуації випливають з перелічених завдань і зумовлюються мотивами, метою та особливостями можливих учасників контрабанди та ін.
Для вирішення перелічених завдань під час планування первинного етапу розслідування передусім необхідно встановити:
1) кого з підозрюваних доцільно першочергово затримати чи арештувати, у якій послідовності, де, коли і за яких обставин;
2) у кого з підозрюваних чи їх близьких потрібно зробити обшук, що і де шукати.
Після цього необхідно виконати такі дії:
1. Визначитись із перспективами слідчого огляду предметів і документів, вилучених під час обшуків.
2. Здійснити слідчий огляд засобів і пристосувань, які використано для переміщення і збереження контрабанди.
3. Здійснити виїмку за місцем проживання і роботи підозрюваного та в інших осіб, у яких можуть знаходитися предмети контрабанди і документи, що її підтверджують.
4. Здійснити слідчий огляд документів, використаних для приховування контрабанди.
5. Визначити коло осіб, що підлягають допиту як свідки, коли й у якій черговості, які факти й обставини підлягають з'ясуванню під час допиту кожного з них.
6. Визначити, які обставини і в якій послідовності повинні з'ясовуватися під час перших допитів підозрюваних.
7. Визначити, коли, у кого, в якій послідовності та якими силами здійснити накладення арешту на майно, грошові внески й інші цінності, що підлягають конфіскації.
8. Запланувати накладення арешту на поштово-телеграфну кореспонденцію та її виїмку.
9. Пред'явити свідкам, у тому числі очевидцям, предмети контрабанди, а за необхідності – і підозрюваним.
10. Провести очні ставки між свідками і підозрюваними.
11. Відтворити обстановку та обставини події (слідчого експерименту), здійснити пошукові (оперативні) заходи.
12. Призначити судові експертизи, ревізії та документальні перевірки.
За цієї ситуації можливі випадки, коли деякі співучасники контрабанди залишаються на волі. Тоді слідчому необхідно підтримувати тісний контакт із працівниками органів дізнання, які продовжують свою пошукову діяльність, щоб вчасно використати під час розслідування одержані ними дані.
Головні завдання розслідування за наступної типової ситуації (коли є відомості про дії, що містять ознаки контрабанди, і винну особу, проте її місцезнаходження невідоме або вона перебуває за кордоном, передбачають:
– збір необхідної інформації про контрабандиста, його родичів та інші близькі зв'язки, можливих співучасників;
– встановлення їх точного місцезнаходження;
– вивчення стадії підготовки до контрабанди, місць збереження її об'єктів;
– виявлення свідків злочину;
– огляд об'єктів контрабанди, закріплення її слідів як доказів злочинної діяльності контрабандиста, що приховується;
– збір інших доказів вини підозрюваного, з'ясування мотивів і мети вчинення злочину, характеру і розміру завданих державі збитків;
– встановлення обставин, що сприяли від'їзду підозрюваного з постійного місця проживання за кордон, передумов, що полегшили здійснення контрабанди і можливості приховатися від слідства.
У цій ситуації слідчому необхідно активно використовувати оперативно-розшукові можливості органу дізнання, а також налагодити взаємодію із зарубіжними правоохоронними органами. Йому потрібно грамотно виконати усі можливі без участі винної особи слідчі та інші дії, а саме:
1) оглянути місце події та об'єкти контрабанди, інші об'єкти, що можуть стати речовими доказами;
2) допитати свідків і співучасників;
3) обшукати за місцем постійного проживання контрабандиста його родичів і близьких йому людей (там можна відшукати і докази контрабанди, і знайти самого розшукуваного);
4) здійснити виїмку необхідних документів;
5) призначити криміналістичні та інші судові експертизи;
6) пред'явити для впізнання предмети і засоби контрабанди, фотографії винного;
7) накласти арешт на поштово-телеграфну кореспонденцію і здійснити її виїмку.
Третя типова слідча ситуація, коли контрабандист невідомий, найскладніша для слідства.
Винятковість розслідування цієї категорії злочинів за такої ситуації полягає в тому, що на первинному етапі не завжди однозначно зрозуміло: чи є досліджувана подія результатом власне злочинних дій, і чи містить вона склад контрабанди. Ще більша складність із головним питанням – хто вчинив ці дії.
За умови виявлення ознак "безгосподарної" контрабанди конструюють версії про:
– коло причетних до неї осіб;
– місця їх можливого перебування чи переховування;
– мотиви і цілі, джерела придбання предметів контрабанди;
– способи маскування і переміщення об'єктів контрабанди;
– місця збереження, місця збуту об'єктів;
– наявність чи відсутність співучасників;
– зв'язок події контрабанди з іншими деліктами.
Перевірка версій йде шляхом з'ясування таких головних питань:
1. Що слугувало безпосередньою причиною, яка зумовила вчинення розслідуваної події?
2. Який зв'язок між "безгосподарною" контрабандою з діями чи бездіяльністю відповідних осіб?
3. Хто вони? Чи наявний в їх діях склад злочину?
4. Які обставини виявлення контрабанди?
5. Які події передували цьому?
6. Що відбувалося після виявлення контрабанди?
7. Де шукати матеріальні сліди злочину?
8. Які суб'єкти володіють криминалістично значущою інформацією щодо події контрабанди?
У справах про контрабанду, в яких вже на початку зрозуміло, що її причиною є умисні дії певної особи, головні зусилля спрямовують на встановлення цієї особи.
За такої ситуації серед початкових слідчих дій варто зазначити:
– огляд місця події;
– огляд предметів контрабанди;
– допит свідків (у тому числі посадових осіб митниці й військовослужбовців прикордонних військ),
– виїмку відповідних документів;
– призначення і здійснення відповідних судових експертиз.
З усіх початкових слідчих дій визначальним у цій ситуації є огляд місця події і предметів контрабанди, оскільки на початковому етапі розслідування допит підозрюваного виконати неможливо. Це відбувається тому, що предмети контрабанди виявлено, а контрабандиста не встановлено. За такої ситуації, зазвичай, передусім найбільш продуктивною є лише ця слідча дія, оскільки вона дає змогу встановити важливий для з'ясування обставин розслідуваної контрабанди зв'язок наявних на місці огляду матеріальних слідів з цією подією.
Отримані дані використовують для розшуку і викриття злочинця. Для огляду місця події і предметів контрабанди залучають спеціалістів-криміналістів та інших фахівців залежно від виду контрабанди і способів її здійснення.
Під час затримання й огляду на кордоні предметів контрабанди здійснюють огляд місця події, транспортних засобів, виявлених схованок. Це дає змогу здобути необхідну криміналістично значущу інформацію не лише про матеріальні сліди, але й про склад злочину:
– яким способом вчинено контрабанду;
– коли, ким, з якою метою, з чиєю допомогою це здійснено;
– яку завдано шкоду;
– хто міг знати про те, що відбулося;
– де придбано чи отримано предмети контрабанди;
– коли і як їх приховано з метою незаконного переміщення через кордон України;
– чи спеціально виготовлено у цих цілях схованку або ж використано конструктивні особливості конкретного транспортного засобу;
– які специфічні ознаки багажу, вантажу;
– чи проявились, і якщо так, то як – професійні навички контрабандиста;
– які хитрощі ним застосовано для реалізації злочинного задуму.
Важливе значення для розкриття контрабанди має своєчасність і результативність допитів свідків. Значну частину таких свідків у справах цієї категорії відомо з матеріалів, що слугували підставою для порушення кримінальної справи. Інших встановлюють під час оперативно-розшукової діяльності, або під час первинних слідчих дій.
Допит свідків, зазвичай, дає змогу отримати інформацію про ймовірного злочинця, його індивідуальні ознаки, про інших свідків контрабанди. Цю інформацію необхідно негайно передати органу, що розшукує контрабандиста.
Якщо всі слідчі дії та оперативно-розшукові заходи, можливі для здійснення за відсутності підозрюваного, буде виконано, а контрабандист залишиться невиявленим, досудове слідство у законному порядку зупиняють за правилами ст. 207 КПК України.
При встановленні контрабандиста здійснюють його затримання, огляд та особистий обшук, допит як підозрюваного, а також інші слідчі дії. Тоді розглянута слідча ситуація трансформується в одну з різновидів першої.
У практиці розслідування справ про контрабанду трапляються змішані ситуації, що поєднують елементи розглянутих вище типових ситуацій.
Слідчому, зазвичай, завжди необхідно враховувати конкретні обставини. Після з'ясування реальної слідчої ситуації успіх розслідування залежить значною мірою від тісної взаємодії слідчого з оперативними підрозділами митних та інших правоохоронних органів, у тому числі за межами України.


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к96-ВР в ред. від 08.12.2011 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.
2. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. №2341 в ред. від 23.11.2011 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.
3. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28.12.1960 р. №1001-05 в ред. від 13.11.2011 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.
4. Митний кодекс України від 11.07.2002 р. № 92-ІV в ред. від 05.07.2011 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.
5. Когутич І.І. Криміналістика: Особливості методики розслідування окремих видів злочинів: Тексти лекцій. – Львів: Тріада плюс, 2006. – 456 с.
6. Колесниченко А. Н. Общие положения методики расследования отдельных видов преступлений. – Харьков: Изд-во Харьковского юрид. ин-та, 1976. – 288 с.
7. Криміналістика: Підручник / За ред. В. Ю. Шепітька. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Ін Юре, 2004. – 520 с.
8. Кузьмічов В. С., Прокопенко Г.І. Криміналістика: Навч. посібник / За ред. В. Г. Гончаренка, Є. М. Моісеєва. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 366 с.
9. Расследование отдельных видов преступлений / Под ред. О. Я. Баева, А. Г. Филиппова. – М.: Юрист, 1995. – 490 с.
10. Руководство по расследованию преступлений: Науч.-практ пособие. – Харьков: Консум, 2005. – 590 с.
11. Салтевський М. В. Криміналістика (у сучасному вигляді): Підручник. – К.: Кондор, 2005. – 588 с.
12. Сидоров В. Е. Начальный этап расследования: организация, взаимодействие, тактика. – М.: Новый юрист, 1996. – 288 с.