Кр 1 огляд слідів 2 слідчі дії 3 наркотики.

Контрольна робота
з дисципліни
"Криміналістика"

ПЛАН

1. Практичне завдання 3
2. Задача 6
3. Криміналістична характеристика злочинів, пов'язаних із незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин
та прекурсорів. Особливості організації і тактики проведення слідчих дій при розслідуванні злочинів вказаної категорії 11
3. 1 Криміналістична характеристика злочинів, що стосуються незаконних дій з наркотиками 11
3.2 Особливості розслідування злочинів про незаконні дії
з наркотичними засобами 19
3.3 Слідчі дії початкового та наступного етапів розслідування 23
Список використаної літератури 33

1. ПРАКТИЧНЕ ЗАВДАННЯ
Виявивши (зробивши) стежку слідів взутих ніг, описати її та окремий слід у вигляді фрагменту протоколу огляду. Сфотографувати даний слід взуття за правилами масштабної зйомки. Додати негативи або, якщо знімки виготовлені цифровою камерою, надати зображення на дискеті чи будь-якому іншому (магнітному) носії інформації. Виготовити схему зробленої Вами стежки слідів ніг (вказуючи усі елементи стежки), як додаток до протоколу огляду.

Сліди ніг і взуття – це відбитки морфологічних особливостей будови ніг, шкірного рельєфу (або рельєфу підошви взуття). Види слідів ніг (взуття) поділяються на об'ємні (утворюються на поверхні грунту) і поверхневі (видимі, невидимі), статичні та динамічні. Об'єктом трасологічного дослідження можуть бути сліди ніг людини, сліди взуття і доріжка слідів.
Сліди босої ноги бувають об'ємні й поверхневі; в них виділяють пальці, плюснову частину, звід і п'ятку. На поверхні ступні розташовані папілярні лінії, які утворюють певні візерунки. За статичними слідами босої ноги можна встановити особу, яка їх залишила.
На місці події може бути виявлено одиночний слід або кілька послідовно залишених слідів ніг чи взуття (рис. 1).
Доріжка слідів ніг – це група слідів ніг людини, яка складається з кількох (три і більше) послідовно розташованих відбитків босих ніг або взуття (рис. 2).
Елементи доріжки слідів ніг: лінія напрямку руху; лінія ходьби; довжина кроку; ширина кроку; кут розгортання стопи. Доріжка слідів ніг має діагностичне значення (дозволяє дійти висновку про напрямок, швидкість і характер пересування, зріст, стать, фізичний стан і приблизний вік, фізичні вади).

Рис. 1. Слід взуття:
1 – довжина сліду; 2 – довжина і ширина підметки; З – довжина і ширина проміжної частини; 4 – довжина і ширина підбора.


Рис. 2. Доріжка слідів ніг:
АБГ – лінія ходьби; АБ – довжина кроку лівої ноги; БГ – довжина кроку правої ноги;
БВ – ширина кроку; АВГ – довжина кроку; d – кут розгортання кроку правої ноги; !!! – кут розгортання кроку лівої ноги

Способи фіксації слідів ніг (взуття):
1) опис у протоколі;
2) фотографування;
3) копіювання;
4) виготовлення зліпків (із гіпсу, пасти "К", "СКТН", сірки, парафіну);
5) складання схем і замальовок.
У протоколі слідчого огляду слід зазначити: місце і час виявлення слідів; на якій поверхні вони виявлені (пісок, глина, сніг, асфальт тощо); вид сліду (об'ємний, поверхневий); форма (сліди черевиків, чобіт, босої ноги); розміри сліду; індивідуальні особливості підошви; дані вимірів елементів доріжки слідів; спосіб виявлення і фіксації сліду; спосіб вилучення сліду та його упаковка.
Сліди ніг (взуття) фотографуються за правилами масштабної зйомки. Об'ємні сліди ніг на снігу фотографують із жовтим або жовтогарячим світлофільтром і з блендою. Доріжка слідів фотографується панорамним способом.
Під час огляду одиночного сліду взуття підлягають вимірюванню такі параметри: 1) довжина сліду; 2) довжина і ширина підметки; 3) довжина і ширина проміжної частини; 4) довжина і ширина підбора.
Завжди необхідно намагатися вилучити слід в натурі. Якщо це неможливо, вдаються до копіювання слідів ніг.

2. ЗАДАЧА
18 березня 2007 року Леонтьєв Н. В. разом із Трохименко В. С. та Морозовим С. В., об'єднавшись в організовану злочинну групу, о три годині ночі таємно проникли до приватного будинку, де мешкав гр. Гришин О. О., звідки викрали телевізор "Sony", відеомагнітофон "Samsung", відеокамеру "Panasonіk" та гроші у сумі 4 тис. 917 грн., чим спричинили потерпілому значної матеріальної шкоди. Після учинення крадіжки члени організованої групи з місця злочину зникли.
Під час огляду місця події слідчо-оперативною групою жодних слідів злочинної діяльності групи виявлено не було. Встановлення свідків злочинної події також виявилося безрезультатним. Протягом 3-х діб, вжитими оперативно-розшуковими заходами, місце перебування викрадачів було встановлене та проведене їх затримання. Під час допиту у якості підозрюваних Трохименко В. С. та Морозов С. В. свою вину не заперечували, пояснивши, що зорганізував злочин і втягнув їх у злочинну діяльність Леонтьєв Н. В. Незважаючи на це, Леонтьєв Н. В. свою вину категорично заперечував, пояснивши, що ніяку злочинну групу він не організовував і участі у вчиненні будь-яких злочинів не приймав.
Завдання: Яку слідчу дію на даному етапі розслідування повинен провести слідчий? Висвітлити організаційно-підготовчі заходи, порядок і тактичні прийоми проведення цієї слідчої дії.

Розв'язання:
У випадку, що розглядається, слідчому необхідно провести очну ставку.
Очна ставка – слідча дія, що являє собою одночасний допит в одному і тому ж місці двох допитаних раніше осіб, в показаннях яких є істотні суперечності, з метою перевірки правдивості раніше даних показань і отримання достовірних даних по справі.
Суперечності, які є в показаннях допитаних раніше осіб, повинні бути істотними.
Очна ставка проводиться лише між двома будь-якими допитаними раніше особами. Ці особи можуть мати як однаковий, так і різний процесуальний статус.
Сутність очної ставки зводиться до постановки почергово перед допитаними раніше особами запитань про обставини справи та про їх ставлення до показань один одного.
Проведення очної ставки є правом, а не обов'язком слідчого. Відповідно до ст. 172 КПК України слідчий мас право провести очну ставку між двома допитаними раніше особами, у показаннях яких є суттєві протиріччя. Доцільність її проведення визначається слідчим з урахуванням можливості небажаного психологічного впливу на особу, яка дала правдиві показання.
Головними учасниками очної ставки є дві допитані раніше особи, якими можуть бути свідок, потерпілий, підозрюваний, обвинувачений. Очна ставка проводиться між будь-ким із них, у тому числі й між учасниками, які мають один і той самий процесуальний статус. Наприклад, між двома підозрюваними або між двома свідками тощо. Захисник обвинуваченого (підозрюваного) має право бути присутнім при проведенні всіх слідчих дій, в яких бере участь його підзахисний.
Якщо очна ставка проводиться з неповнолітнім свідком, то в ній можуть брати участь особи, присутність яких передбачена законом стосовно допиту неповнолітнього (ст. 168 КПК України) – віком до чотирнадцяти років, а за розсудом слідчого – віком до шістнадцяти років проводиться в присутності педагога, а при необхідності – лікаря, батьків чи інших законних представників неповнолітнього.
Мета очної ставки – перевірка даних раніше показань і отримання достовірних фактичних даних (доказів) у кримінальній справі.
Порядок проведення очної ставки передбачений ст. 173 КПК України і здебільшого відповідає порядку допиту.
На початку очної ставки згідно з вимогами ст. 53, 85 КПК України всім її учасникам роз'яснюються їх права й обов'язки відповідно до їх процесуального статусу. Вони мають право викладати свої зауваження і з дозволу слідчого задавати запитання.
Свідки попереджаються про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань і за давання заздалегідь неправдивих показань, а потерпілі – за давання заздалегідь неправдивих показань.
Слідчий з'ясовує, чи знають особи, викликані на очну ставку, один одного і в яких стосунках перебувають між собою.
Викликаним на очну ставку особам по черзі пропонують дати показання про ті обставини справи, для з'ясування яких призначена очна ставка. Як правило, першим пропонується відповісти тому, хто, на думку слідчого, давав на допиті правдиві показання. Після цього слідчий може ставити учасникам очної ставки запитання, а з його дозволу допитувані можуть ставиш запитання один одному.
Запитання, поставлені особами, між якими проводиться очна ставка та законними представниками, педагогом або лікарем, і їх зауваження заносяться до протоколу.
Слідчий вправі відвести поставлене запитання, але відведене запитання повинно бути занесене до протоколу. Кожен з допитуваних засвідчує підписом у протоколі правильність своїх показань та відповідей на запитання.
Оголошення показань учасників очної ставки, які містяться в протоколах попередніх їх допитів, а також відтворення звукозапису цих показань допускається лише після давання ними показань на очній ставці і запису до протоколу.
Слідчий має бути максимально мобілізованим, вжити всіх необхідних заходів для забезпечення як особистої безпеки, так і безпеки всіх учасників слідчої дії, пильно стежити за тим, щоб перебіг очної ставки не вийшов з-під контролю. Якщо це трапилось, і очна ставка може завдати шкоди встановленню істини в справі або її учасникам, слід негайно припинити або перервати її.
У перспективі, на наш погляд, з метою забезпечення безпеки свідків та потерпілих, необхідно передбачити в законі можливість проведення очної ставки за участю свідка чи потерпілого поза візуальним спостереженням таких з боку інших учасників слідчої дії, а також із застосуванням технічних каналів зв'язку та створення при цьому акустичних чи візуальних перешкод для запобігання ідентифікації особи за голосом та зовнішністю. Наприклад, для цього можуть бути використані мобільний відеозв'язок та комп'ютерна техніка.
Якщо допитуваний на очній ставці відмовився давати показання, цей факт фіксується в протоколі і після цього слідчий має право оголосити дані ним раніше показання.
По завершенні очної ставки слідчий складає з додержанням вимог ст. 85 та 173 КПК України протокол очної ставки і пред'являє його особам, яких допитано, для прочитання або за їх проханням прочитує їм цей протокол
Допитані особи мають право вимагати доповнення протоколу і внесення до нього поправок. Ці доповнення або поправки підлягають обов'язковому занесенню в протокол. Протокол очної ставки підписує кожна з допитаних осіб та слідчий.
У разі застосування технічного документування протоколі складається за загальними правилами з додержанням додаткових вимог, зазначених у ст.ст. 85-1, 85-2 КПК України.

3. КРИМІНАЛІСТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗЛОЧИНІВ, ПОВ'ЯЗАНИХ ІЗ НЕЗАКОННИМ ОБІГОМ НАРКОТИЧНИХ ЗАСОБІВ, ПСИХОТРОПНИХ РЕЧОВИН ТА ПРЕКУРСОРІВ. ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ І ТАКТИКИ ПРОВЕДЕННЯ СЛІДЧИХ ДІЙ ПРИ РОЗСЛІДУВАННІ ЗЛОЧИНІВ ВКАЗАНОЇ КАТЕГОРІЇ
3.1 Криміналістична характеристика злочинів, що стосуються незаконних дій з наркотиками
Серед типових елементів криміналістичної характеристики злочинів, що стосуються незаконних дій з наркотичними засобами, доцільно розглядати такі:
1) предмет, знаряддя злочину;
2) узагальнені відомості про суб'єкти злочину;
3) відомості про типові способи вчинення злочинів, що стосуються незаконного обігу наркотичних засобів;
4) слідова картина тощо.
Злочини, скоєні незаконними діями з наркотичними засобами, психотропними речовинами, їх аналогами та прекурсорами, посягають на здоров'я і життя людини. Вони створюють небезпеку для її біофізіологічного та психічного стану.
Перелік цих предметів і засобів наведено в Законі України "Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори" від 15.02.1995 р. № 60/95-ВР, частково в Законі України "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними" від 15.02.1995 р. №62/95-ВР.
Окрім цього, всі ці предмети (крім аналогів) передбачені Переліком наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів (далі – Перелік), складеним відповідно до законодавства і міжнародних зобов'язань України і затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 р. №770. Перелік налічує чотири таблиці (Таблиця І, ІІ, ІІІ, ІV), кожну з яких сформовано зі Списку №1 і Списку № 2, а Таблицю І – ще й зі Списку № 3. Ці списки містять перелік наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, обіг яких в Україні або взагалі заборонений (наприклад, Списки № 1 і 2 Таблиці І), або обмежений, але щодо якого встановлено заходи контролю різної суворості.
У певних випадках знаряддям, в інших – предметом злочину є:
Наркотичні засоби (ст.ст. 305-309, 313-320 КК України) – це зачислені до Переліку речовини, вилучені з вільного обігу, споживання яких спричинюють психічне захворювання – наркоманію, в основі якого лежить нестримне прагнення індивіда до штучної стимуляції особливих "зон комфорту" у центральній нервовій системі.
Такі речовини природного чи синтетичного походження, препарати чи рослини становлять небезпеку для здоров'я населення у випадку зловживання ними, оскільки чинять стимулюючий, збуджуючий, гнітючий, галюциногенний вплив на центральну нервову систему людини.
Наркотичні засоби рослинного походження – похідні різних сортів конопель (анаша, марихуана, гашиш тощо), опійні препарати, кокаїн; синтетичні наркотики – це наркотики, синтезовані в хімічних лабораторіях (здебільшого кустарних, з різних хімічних речовин (наприклад, перветин, метадон, фентаніл, фенамін, мелоквалон та інші).
Психотропні речовини (ст. ст. 305-309, 313-314, 315, 317-320 КК України) – це зачислені до Переліку природні або синтетичні речовини, препарати, природні матеріали, що чинять стимулюючий чи депресивний вплив на центральну нервову систему людини і здатні спричинити стан залежності, порушення сприйняття, емоцій, мислення чи поведінки.
Такі речовини становлять небезпеку у випадку зловживання ними (вони перелічені у списках міжнародних конвенцій – Віденської конвенції про психотропні речовини 1971 р. і Конвенції ООН про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин 1988 p.).
До психотропних речовин зачислено мескалін, амфетамін, барбітал, дізепам, феназепам, ЛСД тощо.
Прекурсори наркотичних засобів і психотропних речовин (далі – прекурсори: ст. ст. 305, 306, 311, 312, 318, 320 КК України) – це речовини та їх солі, які використовують під час виробництва, виготовлення наркотичних засобів і психотропних речовин, зачислених до Переліку: ацетон, етиловий ефір, соляна кислота, сірчана кислота, толуол.
Аналоги наркотичних засобів і психотропних речовин (ст. ст. 305-309, 313-315, 317, 320 КК України) – це заборонені до обігу в Україні речовини природного чи синтетичного походження, не зачислені до Переліку, хімічна структура і властивості яких подібні до структури та властивостей наркотичних засобів і психотропних речовин, психоактивну дію яких ці речовини відтворюють.
Зазвичай, виготовлення наркотиків-аналогів відбувається під час створення нового фармацевтичного препарату, щодо якого визначають і вивчають низку речовин, які мають подібні властивості, однак дещо відрізняються своєю молекулярною структурою.
Снодійний мак і опій (ст. 310 КК України) – це різні сорти маку, які містять алкалоїди опіуму (морфін, кодеїн, тебаїн тощо). Поширеним є виготовлення макової соломки. Це зібрані будь-яким способом суцільні стебла і коробочки будь-якого снодійного маку (за винятком власне макового насіння) або подрібнені аж до порошкоподібного вигляду. Часто з макової соломки різними способами (наприклад, шляхом виокремлення наркотично активних алкалоїдів водою чи органічними розчинниками) отримують опій екстракційний в розчиненому, смолоподібному або твердому стані.
Коноплі (каннабіс) – поширені назви – посівні (звичайні, культурні), іноді індійські – однорічна рослина, в якій плодоносні та квітучі верхівки (суцвіття), пилок і смола містять тетрагідроканнабінол – наркотично активний алкалоїд (ст. 310 КК України). Наркотичні засоби конопляної групи – марихуана, гашиш, смола каннабісу, гашишне масло, усі ізомери тетрагідроканнабінолу.
За наркоманії відбувається деформування, а згодом і руйнування системи мотивацій, розрив соціальних зв'язків особистості, формується протиправна поведінка, що виявляється в готовності до вчинення будь-якого злочину задля придбання наркотичних засобів і прагненні прищепити навколишнім схильність до їх вживання.
Наркотичні засоби і психотропні речовини на український підпільний ринок потрапляють різним шляхом. Чимало з них виготовляють на спеціально організованих підпільних міні-заводах, створених у хімічних лабораторіях науково-дослідних закладів, вищих навчальних закладів, а також у приватних помешканнях. Значну частину викрадають із підприємств фармакологічної промисловості. Важливим джерелом надходження наркотиків на підпільний ринок є лікувальні заклади, де створюють необліковані запаси під виглядом списання препаратів із простроченими термінами придатності для вживання, а також шляхом підміни наркотиків іншими ліками. Значна кількість наркотиків потрапляє з аптек, для чого використовують підроблені медичні рецепти.
Останніми роками наркотики надходять контрабандним шляхом з-за кордону, передусім із країн Середньої Азії, з Близького Сходу і навіть Північної Америки.
Злочини, що стосуються незаконного обігу наркотиків, здебільшого є груповими, організованими, вчиненими в умовах повної конспірації.
Злочинні угруповання здебільшого очолюють особи, раніше засуджені за посягання, зумовлені наркоманією. Ролі між учасниками угруповання чітко розподілені. Хтось відповідає за виробництво наркотичних засобів, хтось – за їх реалізацію, хтось виконує роль кур'єрів. Дисципліна в таких групах буває доволі суворою, а осіб, запідозрених у можливому зв'язку з оперативним апаратом правоохоронних органів, зазвичай, жорстоко фізично знищують. Корпоративності наркоугруповань часто сприяє те, що їх створюють за національною чи родинною ознакою.
Способи (конкретні дії) щодо вчинення злочинів, зумовлених незаконним обігом наркотичних засобів різноманітні й залежать, здебільшого, від виду незаконних дій, що утворюють складний процес:
1) збір (висівання, вирощування) наркотичних культур;
2) виготовлення шляхом одержання наркотику з маку, коноплі, коки, з медичних препаратів і хімічних речовин;
3) перевезення, пересилання, збут;
4) зберігання наркотичних засобів;
5) придбання наркотичних засобів шляхом крадіжки чи їх розкрадання медичними працівниками на переробних підприємствах, у медичних установах, в аптеках за підробленими рецептами;
6) купівля сировини чи готових наркотичних засобів у розкрадачів, незаконних власників посівів, реалізаторів;
7) введення в організм наркотичних засобів, психотропних речовин чи їхніх аналогів; публічне їх вживання;
8) схиляння до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів інших осіб;
9) організація чи утримання місць для протиправного вживання, виробництва чи виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів;
10) "відмивання" доходів, отриманих від наркобізнесу тощо.
Виробництво та виготовлення наркотиків – системна і постійна діяльність щодо виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів з використанням механізмів, промислових ліній і комплексів, здійснювана професійно і на професійному обладнанні. Це також переробка, рафінування (очищення) з метою підвищення концентрації або наркотичного ефекту, вчинювана в домашніх чи лабораторних умовах, шляхом хімічних реакцій.
Придбання наркотиків – дії, скеровані на отримання наркотичних засобів або психотропних речовин у самого виробника чи інших осіб. Способи придбання – це крадіжки, пограбування і розбійні напади, розкрадання медичними працівниками з медичних установ і переробних підприємств, незаконне придбання в аптеках за підробленими рецептами і скуповування у незаконних власників посівів і збувальників, а також одержання наркотику шляхом обміну, дарування, частування, у рахунок боргу, шляхом вимагання. Важливо довести джерело придбання, щоб виявити всіх співучасників злочинної групи.
Зберігання – фактичні таємні чи відкриті дії щодо володіння наркотичними засобами або психотропними речовинами (при собі, в приміщенні, в тайнику чи інших місцях), у тім числі їх носіння.
Наркотик переважно зберігають у схованках, розташованих у таких місцях, де є сильний запах, що перебиває запах наркотику: у туалетах, вигрібних ямах, в упакуванні від парфумерії тощо.
Перевезення, пересилання – переміщення будь-яким транспортним засобом, по землі, воді або в повітрі наркотичного засобу чи психотропної речовини з одного пункту в інший; пересилання їх багажем або поштою.
На кожному із перелічених вище етапів (тобто після вчинення конкретних дій) злочинці залишають матеріальні сліди:
1) наркотик, сировину для його одержання, напівфабрикати;
2) сліди збирання: спеціальні ножі-шкребки; ємкості для збирання соку, який виділяється з голівок маку (глечики, бідони); бинти й марлю, що використовують для збирання опію, із плямами коричневого кольору; мішки для макової соломки, коноплі;
3) сліди кустарного виготовлення та зберігання наркотичних засобів: коричневий наліт на посуді (казанах, каструлях, горнятах, ложках); частинки наркотику на дошках, клейонках, столах, ганчірках; залишки рідини темно-бурого кольору, залишки хімічних речовин; наявність медичної і технічної літератури з описом процесів виготовлення наркотиків;
4) сліди споживання: папіроси й сигарети з марихуаною (гашишем); голки, шприци, виварені бинти, марля, вата, спеціальні трубки для паління;
5) мікросліди на упакуванні, що використовується для збереження, переміщення та збуту: на поліетиленових мішечках, банках, сумках, транспортних засобах;
6) сліди крадіжок: сліди злому, проникнення, залишене упакування від наркотичних засобів та ін.;
7) сліди незаконного одержання наркотику в аптеках: підроблені рецепти, підроблені документи з обліку та збереження рецептів;
8) сліди створення резерву для розкрадання в медичних закладах та установах: сфальсифіковані документи щодо видачі, розходу та обліку наркотичних лікарських препаратів;
9) сліди "відмивання" грошей від наркобізнесу: необгрунтовані банківські проводки, фальшиві бухгалтерські документи.
Окрім того, сліди незаконних дій з наркотиками можна виявити і на людині: сліди ін'єкцій на руках, частинки наркотичного засобу на долонях, під нігтями, на поверхні одягу, у кишенях.
Виробництво саморобних наркотиків, що мають специфічний запах, вимагає ізольованого місця виготовлення та спеціального упакування, що не пропускає запаху, чи переховування поруч з іншим, значно сильнішим запахом (наприклад, від парфумерних товарів).
Коли відбуваються крадіжки наркотичних засобів у медичних закладах, злочинці прагнуть знищити упакування, залишки котрого можуть свідчити про вчинений злочин. Виготовлення саморобних (кустарних) медичних препаратів (ефедрона та інших речовин) вимагає спеціальної сировини, виявлення якої також сприяє розкриттю злочину.
Розкрадання наркотиків здійснюють матеріально відповідальні та інші службові особи, які залишають сліди у документах з обліку, зберігання, відпуску, використання наркотичних засобів, на бланках рецептів та виписаних рецептах хворим.
Рослини, з яких виготовляють саморобні наркотики – опійний і маслинний мак, різні види коноплі – ростуть у відповідних регіонах країни.
Встановлення зв'язків запідозрених осіб (наркоманів, скупників наркотичної сировини) з мешканцями цих регіонів допомагає конструюванню версій про ймовірних учасників – спільників злочинних груп.
Використовуються також зв'язки злочинців зі співучасниками – працівниками медичних установ.
Типовими криміналістичними ознаками цього виду злочинів є описані матеріальні сліди, зростання кількості наркоманів у певних мікрорайонах, виявлення притону, наркотиків, порушення правил обігу наркотичних засобів з боку медичного персоналу, передусім з боку осіб, що відповідають за їхнє дотримання.
3.2. Особливості розслідування злочинів про незаконні дії з наркотичними засобами
Кримінальні справи щодо незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин порушують за різних ситуацій.
Наприклад, за виявлення таких предметів під час огляду авіапасажирів чи інших громадян, яких запідозрили працівники міліції, що несуть патрульну службу, охороняють якісь важливі об'єкти (метро, вокзали тощо).
Приводом слугує рапорт цих працівників правоохоронних органів. Інколи кримінальні справи порушують за заявами родичів наркоманів, працівників аптек, які виявили підроблені рецепти на отримання наркотичних засобів, представників підприємств та організацій, на яких виявлено підпільні лабораторії з виробництва наркотиків або виявлені факти крадіжок продукції – ліків, що містять наркотичні засоби чи сильнодіючі препарати.
Порушують кримінальні справи також за заявами засобів масової інформації (газет, радіо, телебачення), в яких містяться дані про наркопритони, нелегальні посіви коноплі, опійного маку, канали надходження наркотиків у країну або конкретний регіон, а також інші відомості, що стосуються незаконного обігу наркотиків.
Втім, зазвичай, кримінальні справи порушують за матеріалами оперативних розробок, під час яких визначають угруповання, що займаються наркобізнесом. Тоді оперативні працівники надають слідчому зібрану інформацію, на основі якої й вирішується питання щодо порушення кримінальної справи й початок розслідування (а досудове розслідування у таких справах здійснюють слідчі органів внутрішніх справ, за винятком справ про контрабанду наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, оскільки такі справи розслідують слідчі СБУ).
Підставою щодо порушення справ цієї категорії є, як правило, достовірні й достатні факти затримання особи з наркотичним засобом під час його придбання чи перевезення, а також під час митного огляду чи огляду речей в адміністративно затриманих осіб.
Факт виявлення наркотичних засобів у жилому і виробничому приміщеннях, у спецкомендатурі, медвитверезнику, у поштових відправленнях та ін. у розмірах, що перевищують кількість, за яку передбачено адміністративну відповідальність, також є достатньою підставою для прийняття відповідного рішення.
Встановленню підлягають такі обставини.
1. Способи виготовлення, придбання, збереження, перевезення, пересилання і збуту наркотичних засобів тощо.
2. Час вчинення усіх епізодів злочинної діяльності, що обчислюють днями, годинами, іноді місяцями і навіть роками, залежно від кількості епізодів та їх однорідності (взаємозв'язку), а також місце їх вчинення.
3. Вигляд, точне найменування, кількість, вартість наркотичного засобу під час його купівлі і продажу. У законі жодних кількісних показників не називають, вжито лише термін "у значних розмірах".
Під час визначення розміру практика наразі керується Таблицею Комітету з контролю за наркотиками при МОЗ, в якій у майже 60-ти найменуваннях наркотиків зазначено їх конкретні розміри, які можна розглядати як невеликі, великі та особливо великі. Наприклад, партію маріухани вагою до 100 г вважають невеликою, від 100 до 500 г – великою, а понад 500 г – особливо великою; дозу героїну вагою до 5 мг вже вважають великим розміром, понад 5 мг – особливо великим.
Встановлення цих обставин допомагає не лише оцінити дії обвинувачуваного, але й визначити джерело походження сировини, напівфабрикатів, готового наркотику, канали збуту. Ці дані сприяють активізації пошуку цінностей, грошей у злочинців, усіх учасників організованої групи, допомагають суду конкретизувати міру покарання.
4. Канали надходження наркотику. Встановлення каналів надходження наркотику вимагає відповіді на питання про те, звідки він надходить і від кого. В Україну наркотики надходять із Російської Федерації, середньоазіатських та інших країн. Особи, які постачають наркотики, – це збирачі, перепродувачі, виробники, викрадачі.
5. Канали збуту. Каналами збуту є наркомани, виробники, перепродувачі, притони, армія, виправно-трудові, медичні установи, ринки.
6. Учасники злочинної групи і роль кожного у злочинній діяльності: у виготовленні, збуті, постачанні сировини, наданні порад, засобів та ін. Важливо визначити роль кожного в організованій групі з певною ієрархією, розподілом ролей, чітко визначеною часткою прибутку кожного, відповідальністю, функціями прикриття злочинної діяльності.
7. Частка вини кожного обвинуваченого у скоєнні злочину, мотиви і мета поведінки і версії захисту.
Доказування злого наміру створює іноді певні труднощі, отож необхідно довести, що особа усвідомлювала незаконність своїх дій і ту обставину, що вони вчинені з наркотичними засобами (а не з іншими речовинами), і переслідувала (чи не переслідувала) мету збуту.
Обвинувачені у свій захист висувають, здебільшого, такі версії:
– наркотик підкинули ("підсунули");
– вони вперше його бачать і не знають, звідкіля він з'явився;
– обвинуваченого почастували цигаркою, проте він не здогадувався, що в ній наркотик;
– він знайшов пакет у громадському місці й не встиг з'ясувати до затримання, що у ньому знаходиться;
– виготовив розчин для лікування і не знав, що в ньому наркотик;
– приймав наркотик як ліки від важкої хвороби та ін.
Важливо вчасно врахувати такі захисні версії, зачисливши їх до плану розслідування, і перевірити.
8. Дані щодо особи кожного обвинуваченого, у тому числі з'ясувати характеризуючі його відомості (чи притягався раніше до кримінальної відповідальності за незаконний обіг наркотиків, інші попередні судимості; яку роль відіграв у складі наркогрупи; чи є обвинувачений наркоманом, потребує чи не потребує примусового лікування; чи ставить себе і свою сім'ю у важке матеріальне становище; чи варто ставити питання щодо обмеження особи у дієздатності тощо).
9. Характер і розмір шкоди, заподіяної, наприклад, у ході крадіжки наркотиків або сировини для їх виготовлення тощо. Інколи доволі непросто визначити характер і розмір шкоди за наслідками конкретного злочину, що стосується наркотичних засобів.
Їх доказування можливе шляхом:
– встановлення кількості наркоманів, котрі користувались наркотиками, які збував обвинувачений;
– часу, протягом якого ці люди не працювали і лікувались за державний кошт;
– вартості лікування і пошкодженого державного чи приватного майна.
Слідчому необхідно вжити усіх можливих заходів щодо відшкодування завданих збитків і забезпечення виконання можливого цивільного позову.
10. Причини злочину та умови, що сприяли його вчиненню. Встановлюючи причини злочину, слідчий з'ясовує, як в обвинуваченого формувалась антисоціальна установка і які обставини сприяли її прояву, вчиненню конкретного злочину.
11. Інші злочини, взаємозв'язані з тим, що розслідують: схиляння до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів; викрадення, привласнення, вимагання наркотичних засобів тощо чи заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем; організація чи утримання місць для незаконного вживання, виробництва, виготовлення наркотичних засобів тощо.
3.3 Слідчі дії початкового та наступного етапів розслідування
Первинні слідчі дії залежать від існуючої слідчої ситуації.
1. За умови, коли повідомлення про незаконний обіг наркотиків надходять із засобів масової інформації, закладів чи організацій, від родичів наркоманів чи інших громадян, порушенню кримінальної справи, зазвичай, передує попередня (дослідча) перевірка з метою встановлення ознак злочину. За умови виявлення таких:
а) приймають рішення щодо порушення кримінальної справи;
б) допитують заявників, інших громадян, яким відома будь-яка інформація, що стосується розслідуваної події;
в) виконують інші слідчі дії початкового етапу розслідування, що стосуються закріплення первинних доказів вини та ін.
2. За ситуації, коли речовини, схожі на наркотики, виявлено під час митного огляду чи огляду багажу, перед посадкою в літак тощо, тоді запідозрених осіб, зазвичай, супроводжують в міліцію для вирішення питання щодо їхнього затримання.
Інколи сумнівні, підозрілі речовини піддають попередньому дослідженню із використанням набору реактивів "Політест". Вони позитивно реагують на найпоширеніші наркотики: коноплю, гашиш, марихуану, опій-сирець, соломку маку, морфін, кодеїн, героїн, промедол, барбітурати, кокаїн, ефедрин, амфетаміни, ЛСД.
Коли реакція позитивна, порушують кримінальну справу, а особу, у котрої вилучено наркотичну речовину, затримують, здійснюють інші слідчі дії. Попереднє виконане дослідження виявлених засобів з допомогою реактивів "Політест", зазвичай, не виключає необхідності виконання хімічної експертизи.
3. За ситуації, коли кримінальну справу порушують за матеріалами оперативного напрацювання, буває наперед відомо про склад злочинного наркоугруповання, способи придбання і збуту наркотиків, час їх реалізації, інші дані, що мають важливе значення для планування та виконання первинних слідчих дій. Зазвичай, у такій ситуації розслідування розпочинають затриманням із речовими доказами.
Оскільки від членів наркогруп завжди можна очікувати озброєного опору, до їх затримання необхідно ретельно готуватись.
До складу СОГ необхідно зачислити співробітників спецпідрозділів, що володіють досвідом затримання озброєних злочинців і мають для цього необхідні спецзасоби.
Важливо також запланувати участь спєціаліста-криміналіста, який фіксуватиме процес затримання відеозаписом, надасть слідчому допомогу у використанні пошукової техніки, й під час попереднього дослідження об'єктів, виявлених унаслідок затримання та здійснення особистого обшуку.
Оскільки під час розслідування і в суді злочинці здебільшого стверджують, що наркотики підкинули в момент затримання працівники міліції, необхідно завчасно продумати участь понятих, котрі згодом, за необхідності, можуть спростувати такі твердження обвинувачених (підсудних).
Особистий обшук і одержання зразків для порівняльного чи іншого майбутнього дослідження
За найрозповсюдженішої ситуації, коли відбулося затримання злочинців з речовими доказами, провадять їх ретельний особистий обшук: оглядають вміст кишень, прощупують, за необхідності і розпорюють шви, бортики піджаків і пальто, прокладку головного убору; відшукують тайники також у взутті, білизні.
Із допомогою лікаря обстежують тіло особи. Коли є підстави до припущення, що на одязі затриманої особи можуть бути частинки наркотичної речовини, його вилучають, упаковують у целофанові мішечки і скеровують на хімічну експертизу.
У кожному випадку в протоколі обшуку в усіх подробицях описують вилучене:
1) наркотичні засоби (їх вигляд, консистенція);
2) найменування (коли воно відоме);
3) упакування;
4) вага (або обсяг);
5) пристосування для виготовлення наркотичних засобів, їх транспортування, зберігання.
Зазначають також: якою вагою зважували наркотик; хто виконував зважування.
Після цього вилучені наркотичні засоби упаковують, опечатують і зазначають необхідну інформацію на пакеті тощо.
Зразки для майбутнього визначення можливого наркотичного сп'яніння затриманої особи отримують унаслідок змивання з губ і рота, за зразками крові, сечі, слини. Для доказування того, що особа вчиняла певні дії з наркотиками, роблять зіскрібки і змиви з долонь, вилучають піднігтьовий уміст, зрізи нігтів. Зразки упаковують в окремі пробірки. У пробірку упаковують і контрольний зразок вати чи бинта, за допомогою котрих зроблено змиви.
Освідування затриманого
В обов'язковому порядку, затвердженому наказом місцевих органів управління охорони здоров'я за узгодженням з органами внутрішніх справ, здійснюють наркологічне освідування затриманого.
Головним завданням цієї слідчої дії є виявлення та фіксація на тілі підозрюваної особи слідів вживання наркотиків, наприклад, від голок шп