Кр 1. Опис ножа у протоколі 2. таємне вбивство 3. вимагання.

КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з дисципліни "Криміналістика"

ПЛАН

1. Практичне завдання 3
2. Задача 5
3. Криміналістична характеристика вимагань.
Особливості організації і тактики проведення слідчих дій
при розслідуванні злочинів вказаної категорії 8
Список використаної літератури 21


1. ПРАКТИЧНЕ ЗАВДАННЯ
Оглянути ніж та описати його у фрагменті протоколу огляду. Сфотографувати вказаний об'єкт методом масштабної зйомки та виготовити фотознімок. Додати негатив або, якщо знімок виготовлений цифровою камерою, надати зображення на дискеті чи будь-якому іншому (магнітному) носії інформації.
Виготовити схему-малюнок ножа як додаток до протоколу огляду.

ФРАГМЕНТ ПРОТОКОЛУ ОГЛЯДУ НОЖА
"При огляді в аеропорту особистого багажу гр. Попова А. А. із нього був вилучений ніж.
Ніж складається із клинка і рукоятки. Кріплення рукоятки до клинка. Загальна довжина ножа – 325 мм. Клинок ножа завдовжки 117 мм виготовлений із металу, має світлу гладку, дзеркально блискучу поверхню. У клинка виражені лезо, обух і скіс обуха. Лезо завдовжки 11,5 см, згинається вгору в бік вістря, початок вигину в 7,2 см від обмежувача. Лезо клинка з двостороннім заточуванням, лінія заточування знаходиться на рівні обуха. Клинок має прямокутну п'яту довжиною 11 мм. Товщина обуха клинка – 2,9 мм. Ширина клинка в середній частині – 24,8 мм в 42 мм від обмежувача, максимальна ширина в області п'яти – 25,2 мм. Лезо клинка плавно згинається і, з'єднуючись зі скосом обуха під кутом 45 градусів, утворює вістря.
Рукоятка ножа діжкоподібної форми, набірна і складається з пластмасових пластинок чорного, червоного і синього кольорів, які чергуються між собою. Довжина рукоятки – 104 мм. Діаметр рукоятки у напрямку від середини до кінців зменшується. Верхній кінець рукоятки закруглений і виступає у бік леза клинка на 5 мм.
На поверхні ножа слідів рук, будь-яких речовин не виявлено.
При огляді ножа використовувалися двократна лупа, штангенциркуль, лінійка, рулетка.
Ніж сфотографований за правилами детальної масштабної фотозйомки фотоапаратом. Складено схематичний план.
Ніж загорнутий в чистий папір і упакований у фанерний ящик, який перев'язаний шпагатом і опечатаний. На ящику зроблено напис: "Ніж, вилучений при огляді місця події ...". Дата, адреса, підписи слідчого і понятих."
ДОДАТОК ДО ПРОТОКОЛУ ОГЛЯДУ НОЖА:

Схема-малюнок ножа, вилученого при огляді


2. ЗАДАЧА
29 лютого 2007 р., близько 20 години до чергової частини Амур-Нижньодніпровського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області звернувся гр. Тищенко О. Ф., який повідомив, що цього ж дня приблизно о 19 годині він йшов зі своєю собакою уздовж берега р. Дніпро, де на пляжі у кущах, неподалік від буд. 31 по вул. Прирічній, що у
м. Дніпропетровську, собака знайшла пакунок із мішковини, перев'язаний алюмінієвим дротом. При огляді пакунку він виявив голову та верхню частину тіла без рук, відчленованих в плечових суглобах. Під час проведення низки оперативно-розшукових заходів була встановлена гр. Петрова О. В., яка повідомила, що 28 лютого 2007 р. приблизно о 22 годині на місці, де був виявлений труп людини, вона бачила автомобіль марки "BMW" чорного кольору. Оскільки було досить темно, вона запам'ятала на державному номері автомобіля цифру "5" та букви "АЕ".
Завдання:
Проаналізувати вихідну інформацію і прийняти рішення щодо порушення кримінальної справи. Скласти розгорнутий письмовий план розслідування за даною фабулою. Висунути слідчі версії. Розкрити особливості організаційно-підготовчих заходів і тактики проведення визначених у плані першочергових слідчих дій.

Аналіз вихідної інформації:
Має місце таємне вбивство, яке супроводжувалося розчленуванням трупа на частини та їх приховуванням. Відомі лише спосіб приховування і місце виявлення частин трупа.

ПРИБЛИЗНИЙ ПЛАН РОЗСЛІДУВАННЯ
І. Версії щодо механізму злочину.
З'ясувати:
1) З допомогою якого знаряддя було вчинено розчленування.
2) Час настання смерті.
3) Місце вчинення вбивства.
4) Посмертне чи прижиттєве розчленування.
5) Характер та послідовність ушкоджень.
Невідкладні слідчі дії:
1) Огляд місця події.
2) Огляд трупа.
3) Огляд слідів. З'ясування слідової картини.
4) Огляд речових доказів: пакунку із мішковини, алюмінієвого дроту.
5) Призначення та проведення судово-медичної експертизи.
8) Призначення інших досліджень (пакунку, дроту).
ІІ. Версії щодо особистості жертви.
Встановити особистість вбитого.
Невідкладні слідчі дії:
1) Пред'явлення трупа для впізнання.
2) Допит свідків.
ІІІ. Версії щодо мотивів злочину.
1) Вбивство з метою заволодіння майном потерпілого.
2) Вбивство з помсти.
3) Вбивство з метою приховання іншого злочину і страху викриття.
4) Вбивство з метою позбавитися необхідності турбуватися про потерпілого чи з метою одержати свободу дій (вступити в інший шлюб, не сплачувати аліменти та ін.).
5) Вбивство у сварці, бійці.

ІV. Версії щодо можливого вбивці.
Виявити осіб, яким було вигідно не лише вчинити вбивство, але й приховати його, побоюючись викриття.
Невідкладні слідчі дії.
1) Допит свідків.
2) Пошук власника автомобіля.


3. КРИМІНАЛІСТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВИМАГАНЬ. ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ І ТАКТИКИ ПРОВЕДЕННЯ СЛІДЧИХ ДІЙ ПРИ РОЗСЛІДУВАННІ ЗЛОЧИНІВ ВКАЗАНОЇ КАТЕГОРІЇ
У криміналістичній характеристиці вимагання, зазвичай, виділяють інформацію про суб'єкта і жертву злочину, способи та обставини його вчинення.
За своїм соціальним статусом вимагачів можна поділити на дві групи:
1) явно кримінальні елементи, тобто особи, що вчиняють вимагання у вигляді промислу і розглядають даний вид злочинної діяльності як засіб існування (насамперед, це члени організованих злочинних угруповань);
2) ззовні законослухняні громадяни – працівники комерційних та охоронних структур, банків, акціонерних товариств (вартові, експедитори, а інколи й керівники вказаних структур); студенти вузів, учні технікумів, коледжів та училищ; робітники підприємств; представники спортивних товариств (тренери, інструктори); працівники правоохоронних органів тощо.
У переважній більшості вимагачами є представники чоловічої статі (99%) віком: до 18 років – 10%; 18-25 років – 28%; 26-30 років – 25%; 31-35 років – 32%; 41-50 років – 5%. Серед них 75% раніше засуджених, в основному за корисливо-насильницькі злочини [9, с. 610].
Жертви вимагання також можуть бути поділені на дві групи.
До першої групи належать законослухняні громадяни – це, як правило, особи, що займаються підприємницькою діяльністю або державні службовці, функціональні обов'язки яких стосуються розподілу квот і видачі ліцензій на здійснення певних видів підприємницької діяльності або експортно-імпортних операцій, виділення земельних ділянок, надання приміщень у оренду, організації приватизаційних аукціонів тощо.
До другої групи відносяться особи, діяльність яких має протиправний характер: організатори фінансових "пірамід", посередники з "відмивання" брудних коштів, хабарники, учасники незаконних угод та ін.
Серед потерпілих за віковим складом найбільший відсоток становлять особи зрілого віку – 30-45 років (64%). У багатьох випадках (понад 45%) жертви були знайомі із вимагачами, раніше мали з ними спільний бізнес [9, с. 611].
Найбільш поширені способи вимагання:
– пряма передача коштів, цінних паперів на пред'явника або майна потерпілого;
– переведення коштів на визначений вимагачами рахунок у банку;
– переоформлення на ім'я зазначених вимагачами осіб і передача їм документів, що дають право на майно;
– оформлення на користь вимагачів строкових розписок або анулювання боргових розписок, отриманих потерпілим від третіх осіб;
– переадресування на ім'я зазначених вимагачами осіб цінних паперів;
– оплата нав'язаних послуг, виконуваних організаціями, контрольованими вимагачами, у сумі, що явно перевищує обсяг виконаних робіт;
– вимога на постачання сировини, матеріалів або встановлення каналів збуту готової продукції, виробленої потерпілими, на умовах вимагачів;
– прийняття на роботу зазначених вимагачами осіб за умови одержання ними заробітної плати без виконання роботи;
– здача в оренду приміщення за невисоку плату;
– залучення жертви до азартної гри; згода на фінансування її ризикованої угоди з явно нереальними для боржника умовами повернення боргу.
Своєрідність структури організованих груп вимагачів полягає в тому, що вона, зазвичай, складається з кількох відносно самостійних підгруп – "бойових загонів", діяльність яких координує організатор і наближені до нього активні члени злочинного угруповання. Вони розробляють плани злочинних акцій (оцінюють матеріальне становище потерпілого, визначають суму, яку можна з нього зажадати, і порядок її передачі, здійснюють добір виконавців, виходячи з можливого опору з боку потерпілого та ін.), поділяють злочинний прибуток, координують злочинну діяльність учасників, виробляють правила поведінки учасників групи і стежать за їх виконанням, встановлюють потрібні зв'язки.
Погрози, що їх висловлюють вимагачі, різноманітні за характером і пов'язані, зазвичай, із застосуванням насильства: від побоїв до вбивства потерпілих та їх близьких, згвалтувань, викрадення, взяття в заручники. При цьому виконання погроз, пов'язаних із насильством, має, як правило, жорстокий характер: потерпілих б'ють, приковують наручниками до бампера автомашини, що рухається, підвішують униз головою, одягають на голову поліетиленові пакети, припікають паяльною лампою, праскою та ін.
Вимагачі погрожують потерпілим знищенням майна: підпалом дверей квартири або офісу, спаленням дачі або торговельного об'єкта, вибухом автомобіля, знищенням товару, а також розголошенням ганебних для потерпілих та їх близьких відомостей (дані з особистого життя, діяльності в сфері бізнесу та ін.).
У процесі розслідування вимагання підлягають встановленню такі обставини:
І. Час вчинення вимагання:
– коли конкретно вперше була пред'явлена вимога вимагачами;
– скільки разів висувалися вимоги і на який предмет (той самий або різні) вони були спрямовані;
– який термін було встановлено для передачі предмета вимагання;
– коли потерпілий передав вимагачам необхідне або вчинив майнові дії на їх користь;
– чи супроводжувалися вимоги вимагачів погрозами на адресу потерпілого та коли вони були висловлені;
– коли саме вимагачі реалізували свої погрози;
– якщо вимагачі зробили потерпілому певну послугу (допомогу, підтримку), то коли саме й скільки разів;
– коли відбулася домовленість між співучасниками або лідерами злочинних груп про спільну діяльність щодо здійснення вимагання;
– коли відбулося затримання вимагачів.
ІІ. Місце вчинення вимагання:
– в якому місці потерпілому були висунуті вимоги;
– якщо потерпілий виконав вимоги злочинців, то де саме передав їм предмет вимагання;
– у разі відмови потерпілого від виконання вимог вимагачів: де були вчинені насильницькі дії щодо нього або його рідних та близьких, де знаходилось знищене чи пошкоджене майно, де утримувалися заручники;
– де були затримані вимагачі.
ІІІ. Спосіб вчинення вимагання:
– яким чином вимагачі висунули вимоги потерпілому – зателефонувавши, письмово чи при особистому контакті;
– які конкретно вимоги пред'явили вимагачі (сплата готівкою; передача конкретних речей, цінностей; перерахування коштів на банківські рахунки членів злочинної групи та ін.);
– який характер мали погрози з боку вимагачів (вбивство потерпілого, його родичів, близьких, завдання їм тілесних ушкоджень, згвалтування; знищення майна, захоплення заручників та ін.);
– зміст обіцянок вимагачів у випадку задоволення потерпілим їх вимог (допомога в охороні від інших вимагачів; сприяння у поставці товару, сировини; допомога у збуті готової продукції тощо);
– які конкретно погрози здійснили вимагачі (побиття жертви, розголошення ганебних для потерпілих та їх близьких відомостей, спалення будинку або торгового об'єкта, вибух автомобіля, знищення товару та ін.);
– з ким конкретно з представників влади, правоохоронних органів, податкових служб мали корумпований зв'язок вимагачі та в чому він виявився;
– конкретні дії кожного з учасників злочину та його роль у реалізації злочинного наміру;
– яка конкретно зброя була використана під час вимагання (вогнепальна, холодна або вибуховий пристрій; кому з членів групи вона належала і хто, де, коли її застосовував, які наслідки її застосування; чи мали власники зброї право на її носіння, збереження; яким чином зброя потрапила до членів злочинної групи);
– за допомогою яких знарядь здійснювався фізичний вплив на потерпілого (праски, паяльники, лампи, спеціальні інструменти тощо);
– який транспортний засіб використовували вимагачі.
ІV. Предмет вимагання:
– кошти, дорогоцінності, інші цінні предмети;
– право на майно, що закріплене у відповідних документах (видача генерального доручення на право керування автомашиною потерпілого; передача цінних паперів та ін.);
– різноманітні документи.
V. Особа вимагача: стать, вік, місце роботи або навчання, якщо не працював і не навчався, то чому, протягом якого часу і на які кошти існував; судимість, за якими конкретно статтями КК України, чи не погашена судимість, чи не знята вона актом амністії, помилування; місце проживання – був постійним жителем місцевості, де вчинено вимагання, або "заїжджим гастролером"; як характеризувався вимагач за місцем проживання і роботи; мотив вчинення злочину.
Якщо вимагання вчинене організованими злочинними угрупованнями, то додатково слід з'ясувати такі обставини:
– як давно функціонує це злочинне угруповання;
– хто був ініціатором його створення, а надалі став лідером;
– який процес формування групи (добровільний вступ або залучення);
– принцип розподілу обов'язків серед учасників злочинної групи;
– рольова участь і злочинна активність кожного з членів групи;
– які стосунки були між учасниками групи (симпатії, антипатії), хто кому підпорядковувався;
– чи існувала у групі система заохочень і покарань, у чому вона полягала;
– чи є дана група самостійною або належить до іншого, більш потужного злочинного співтовариства;
– які інші злочини, крім вимагання, вчинені даною злочинною групою або окремими її членами;
– чи розроблявся у групі план поведінки її учасників на слідстві у разі їх арешту, у чому він полягав, хто його розробляв;
– чи займалася ця злочинна група комерційною діяльністю, якою саме, в якій організаційно-правовій формі.
VІ. Особа потерпілого: соціально-психологічний портрет (стать, вік, службовий та матеріальний стан); характер стосунків з вимагачами; чи вживав потерпілий контрзаходи проти вимагачів та подавав заяви до правоохоронних органів про факт вимагання; які тілесні ушкодження були заподіяні потерпілому, ступінь їх тяжкості; яке саме майно потерпілого пошкоджене вимагачами, розмір матеріальних збитків та ін.
При розслідуванні вимагання проводяться такі слідчі дії.
Місце пред'явлення вимагачами своїх вимог є об'єктом огляду, якщо:
1) потерпілий негайно подав заяву до правоохоронних органів щодо висловлених на його адресу вимог з боку вимагачів.
У даному випадку огляд проводиться негайно, а до його початку заявник попереджається про неприпустимість внесення змін у речову обстановку приміщення, вилучення з нього будь-яких предметів.
Завданнями огляду є виявлення та вилучення залишених злочинцями слідів (рук, мікрочастинок, запаху, кинутих або випадково залишених предметів), аби одержати доказову інформацію, якою підтверджується факт знаходження вимагачів у цьому приміщенні;
2) на досудовому слідстві вимагачі визнають себе винними у вчиненому та докладно описують обстановку місця, де ними були висловлені погрози і вимоги до потерпілого.
У цьому випадку огляд проводиться для того, щоб пересвідчитися у правдивості показань обвинувачених і, як правило, передує перевірці показань на місці. Якщо до огляду в обстановку приміщення внесені які-небудь зміни, то результати огляду оцінюються в зіставленні з показаннями потерпілого і свідків, що спостерігали обстановку приміщення до внесення до неї змін.
Огляд місця затримання вимагачів "на гарячому" проводиться негайно після їх затримання. Завданням огляду є виявлення викинутих або загублених вимагачами предметів, аби надалі довести факт їх приналежності злочинцям або тимчасового перебування злочинців у цьому приміщенні.
Огляд місця утримання заручника або викраденої особи має на меті виявити:
1) сліди перебування інших злочинців, крім осіб, затриманих при звільненні потерпілих (сліди рук, паління, слини, мікрочастинки, забуті або кинуті предмети);
2) предмети, що використовувалися для захоплення, утримання і катування потерпілих;
3) зброю, наркотики, вибухові пристрої;
4) відео- або аудіоапаратуру із записом звернення до родичів заручника про надання викупу.
Підлягають огляду усі виявлені та вилучені під час огляду місця події, обшуку, виїмки або добровільної видачі предмети (наприклад, пакунки, пакети з грошима або інші предмети вимагання).
Обшук при розслідуванні вимагання є невідкладною слідчою дією, під час здійснення якої максимально повинен бути використаний чинник раптовості при мінімальному витоку інформації про терміни і місце проведення.
Під час здійснення обшуку необхідно шукати:
1) отримані від потерпілого дорогоцінності, аудіо- і відеоапаратуру, антикварні речі, ікони, картини, цінні папери на пред'явника;
2) документи, що надають вимагачам будь-які блага і складені потерпілим під погрозою;
3) документи, що підтверджують одержання від потерпілого об'єкта вимагання (квитанції переказів, товарно-транспортні накладні, прибутково-видаткові ордери та ін.);
4) цінні папери (акції, сертифікати, векселя), приватизаційні посвідчення на нерухомість;
5) зброю (вогнепальну і газову), боєприпаси, вибухові пристрої, електрошокову апаратуру, наручники;
6) засоби маскування зовнішності (перуки, маски, формений одяг працівників органів МВС);
7) фальшиві документи, що дають право на здійснення владних повноважень;
8) чисті бланки документів суворої звітності;
9) фальшиві гроші;
10) наркотичні препарати, напівфабрикати для їх виготовлення, лікарські препарати, вилучені з обороту;
11) записні й телефонні книжки, блокноти, перекидні календарі, листи та інші джерела, що можуть бути доказами щодо стосунків між вимагачами та потерпілим;
12) документи, що відображають господарську і фінансову діяльність злочинної групи, яка займається вимаганням, а також свідчать про наявність корумпованих зв'язків;
13) звуко- і відеозаписуючу апаратуру, а також різноманітні пристрої підслуховування.
Під час допиту потерпілого необхідно з'ясувати:
– чи відомі потерпілому особи вимагачів;
– чи вперше вимагачі висунули незаконні вимоги або вони висловлювалися неодноразово;
– в якій формі висувалися вимоги;
– що саме вимагалося і що обіцяли вимагачі у разі виконання їх вимог;
– чи вимагали від потерпілого одноразової передачі грошей або постійної сплати "данини", у якій формі передбачалося здійснювати такі платежі, на які рахунки;
– чи виконував раніше потерпілий вимоги вимагачів і як саме;
– чи звертався потерпілий за допомогою, якщо так, то до кого саме і який був результат, якщо не звертався, то чому;
– вид погроз і характер насильства над потерпілим, його родичами;
– кількість вимагачів і як вони спілкувалися між собою (жаргон, імена, прізвиська, особливості промови); яка зброя була у злочинців; в якому одязі були вимагачі); яким транспортним засобом користувалися; ознаки цінностей, якими заволоділи злочинці;
– чи використовували вимагачі серед висловлених ними погроз намір поширити відомості ганебного змісту про особу потерпілого, які саме, їх істинність і можливе джерело походження;
– якщо потерпілим зроблений магнітофонний запис телефонної розмови з вимагачами, то на якій апаратурі він здійснений, у чиїй присутності.
Допит обвинувачених (підозрюваних) є важливим джерелом одержання незаперечних доказів від того або іншого суб'єкта у вчиненому злочині.
При організації допиту обвинувачених (підозрюваних) у вчиненні вимагання слідчому необхідно враховувати такі обставини:
а) хвилювання вимагачів після їх затримання "на гарячому", необізнаність злочинців про обсяг доказів, що є у розпорядженні слідства;
б) суперечності в злочинній групі, акцентування уваги на тих співучасниках, які перебувають у конфронтації з лідером, не згодні з розробленим ним планом вчинення акту вимагання, не задоволені поділом злочинного прибутку.
При допиті вимагачів слід з'ясувати:
– коли виник намір вчинити вимагання і хто був його ініціатором, чим керувалися у виборі жертви, в яких відносинах були з нею (персонально);
– якою інформацією керувалися злочинці, замишляючи вимагання, від кого була отримана ця інформація;
– хто, де, коли та які вимоги висував, яка сума вимагалася; якщо предметом вимагання було право на майно, то кому конкретно воно мало бути передане, яким чином; якщо предметом вимагання було вчинення жертвою певних дій, то у чому вони полягали;
– яким чином планувалось здійснити вимагання – одноразово або тривало; чи передбачалося в останньому випадку систематично підвищувати свої вимоги, посилювати примусові заходи;
– у чому полягали погрози вимагачів, ким, коли та за яких умов були викладені; чи застосовувалася зброя і яка саме, у кого була придбана, коли; чи було відомо іншим членам групи про наявність зброї в окремих її членів, які були наслідки її використання; яким чином погрози доводилися до відома жертви;
– чи одержували раніше вимагачі від потерпілого яке-небудь майно, гроші, документи, де вони знаходяться у даний час, скільки фактів вимагання в минулому мало місце;
– якщо планувалося захоплення жертви або інших заручників, то чи було воно здійснене; хто був захоплений; коли і звідки (із будинку, з роботи); яким чином; хто конкретно викрадав заручників; де знаходиться місце утримання заручників або викрадених людей; в яких умовах вони утримувалися, хто їх охороняв та ін.;
– якою комерційною діяльністю займалися фірми, контрольовані злочинною групою, з якими організаціями листувалися, в яких банках відкриті розрахункові рахунки та на що використовувалися кошти; хто був підставною особою тощо;
– за яким принципом розподілялися злочинні прибутки, хто яку частку одержував, які взаємовідносини були між учасниками групи;
– що відомо про корумповані зв'язки учасників злочинної групи з представниками правоохоронних і контролюючих органів, владних структур, хто підтримував контакт із представниками цих структур, яка була форма подяки.
Свідками у справі про вимагання можуть бути допитані: члени сім'ї потерпілого, інші особи, з якими потерпілий перебував у ділових, приятельських або інтимних стосунках; злочинці; особи, в яких потерпілий брав гроші в борг, що призначалися для вимагачів, або ті, що на прохання потерпілого повинні були вчинити дії на користь вимагачів; боржники потерпілого, які були змушені раніше обумовленого терміну повернути йому борг або відсотки з позики; родичі, друзі, знайомі обвинувачених, а також особи, яким відомі зв'язки та спосіб життя обвинувачених; випадкові особи, яким злочинці заподіяли матеріальну або фізичну шкоду як попередження або залякування (підпал, вибух); очевидці захоплення заручників або викрадення громадян, передачі цінностей, а також громадяни, які мешкають неподалік від місця утримання заручників (наприклад, робітники заміських кемпінгів або пансіонатів, сусіди по гаражному кооперативу та ін.).
При розслідуванні вимагання можуть призначатися такі судові експертизи:
1) судово-медична – для визначення наявності, ступеня тяжкості, а також давнини і механізму утворення тілесних ушкоджень у потерпілих;
2) судово-товарознавча – для оцінки реальної вартості викраденого або знищеного майна потерпілих, а також для встановлення приналежності речі до однієї партії, сорту, виготовлення її певним підприємством;
3) судово-почеркознавча – для ідентифікації виконавця рукопису тексту, отриманого потерпілими або їхніми родичами у процесі реалізації вимагання;
4) криміналістична мікрооб'єктів, виявлених на одязі потерпілого і вимагачів, або на предметах, що були кинуті останніми при їх затриманні "на гарячому", а також для встановлення факту контактної взаємодії одягу заручника або викраденого з одягом злочинця;
5) судово-технічна документів – для встановлення тотожності матеріалів і технічних засобів, використаних вимагачами для виготовлення рукописних текстів, направлених потерпілому, а також для ідентифікації виконавця машинописного тексту, виготовленого з тією самою метою;
6) судово-балістична і криміналістична холодної зброї;
7) наркотичних і сильнодіючих речовин, виявлених у вимагачів для власного вжитку або використаних ними для приведення взятих заручників у безпорадний стан;
8) вибухотехнічна – у тих випадках, коли за допомогою вибуху проводиться акція залякування потерпілого або знищується його майно після відмови від виконання вимог вимагачів;
9) судово-хімічна – для ідентифікації речовини-маркера, виявленого на одязі та шкірних покровах вимагачів після їх затримання "на гарячому";
10) судово-економічна – для встановлення розміру і характеру збитків організації, що виникли внаслідок погіршення її економічного стану у зв'язку із задоволенням вимог.
Характерними для розслідування даної категорії злочинів є фоноскопічна і відеофоноскопічна експертизи.


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Кримінальний кодекс України від 05.01.2001 р. №2341-ІІІ в ред. від 19.11.2012 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : //http://zakon.rada.gov.ua.
2. Кримінально-процесуальний кодекс України від 13.04.2012 р. №4651-VІ [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua.
3. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18.02.1992 р. №2135-XІІ в ред. від 02.12.2012 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.
4. Аверьянова Т. В., Белкин Р. С., Корухов Ю. Г., Россинская Е. Р. Криминалистика: Учебник / Под ред. Р. С. Белкина. – М.: ИНФРА-М, 2001. – 990 с.
5. Біленчук П. Д., Перкін В.І. Тактичні прийоми, тактичні комбінації та тактичні операції в розслідуванні злочинів. – К.: Атіка, 1996. – 334 с.
6. Когутич І.І. Криміналістика: Особливості методики розслідування окремих видів злочинів: Тексти лекцій. – Львів: Тріада плюс, 2006. – 456 с.
7. Криміналістика: Підручник / За ред. В. Ю. Шепітька. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Ін Юре, 2004. – 520 с.
8. Кузьмічов В. С., Прокопенко Г.І. Криміналістика: Навч. посібник / За ред. В. Г. Гончаренка, Є. М. Моісеєва. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 366 с.
9. Кузьмічов В. С. Криміналістичний аналіз розслідування злочинів. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 396 с.
10. Шепітько В. Ю. Довідник слідчого. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 480 с.