Кр 1.Відбиток 2.Обшук 3.Криміналістична характеристика згвалтувань.

КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з дисципліни
"Криміналістика"

ПЛАН

1. Практичне завдання 3
2. Задача 9
3. Теоретичне питання: Криміналістична характеристика згвалтувань.
Особливості організації і тактики проведення слідчих дій при розслідуванні злочинів вказаної категорії 14
Список використаної літератури 22


1. ПРАКТИЧНЕ ЗАВДАННЯ
Залишити на поверхні якогось об'єкту відбиток пальця руки, виявити та вилучити його за допомогою відомих вам криміналістичних засобів. Процес виявлення та вилучення сліду пальця руки описати у фрагменті протоколу огляду, до якого додати вилучений об'єкт. Виготовити збільшену у 4-5 разів копію відбитка пальця та визначити на ній не менше 10 індивідуальних (часткових) ознак папілярного візерунку. Вказані індивідуальні (часткові) ознаки не повинні повторюватися.

Фрагмент протоколу огляду місця події, де мова іде про відбитки пальців рук:
"Біля західної стіни кімнати на відстані 1 м один від одного розташовані вікна розміром 120 х 150 см. Кватирки на вікнах закриті. На вікнах жодних порушень та слідів немає. Вікна розташовані на відстані 80 см від підлоги. На вікнах є штори з матерії синього кольору. Під лівим вікном, впритул до стіни, знаходиться кухонний стіл. Посеред столу стоїть чайна чашка білого кольору. Під час огляду поверхні чайної чашки у навкісних променях денного освітлення на зовнішній поверхні виявлені сліди потожирової речовини. Для поліпшення контрасту зображення слідів об'єкт був обпилений темним феромагнітним порошком "Малахіт" за допомогою магнітного пензля. Після обпилення в результаті огляду встановлено: на зовнішньому боці чашки знаходяться три сліди папілярних узорів. Слід 1 розташований на відстані 5 мм від вінця та 20 мм від ручки чашки. Слід 2 розташований на 8 мм нижче сліду 1 на відстані 36 мм від вінця і 36 мм від ручки чашки. Слід 3 розташований на зовнішньому боці чашки на відстані 10 мм від дна та 12 мм від ручки чашки".

Фрагмент витягу з висновку експерта:
Об'єкти дослідження:
1. Чайна чашка, що була вилучена під час огляду місця крадіжки квартири громадянки Клименко Л.І.
2. Дактилокартка на гр. Люка І. М.
3. Дактилокартка на гр. Клименко Л.І.
На вирішення експертизи поставлені запитання:
1. Чи є на чайній чашці сліди рук, придатні для ідентифікації особи?
2. Якщо такі сліди є, то чи не залишені вони підозрюваним Люком І. М. або потерпілою Клименко Л.І.?
Дослідження
Чайна чашка надійшла на дослідження в картонній коробці, що має прямокутну форму та розміри 120 x 100 x 50 мм. Упаковка опечатана відбитком мастичної печатки СВ УВС м. Запоріжжя синього кольору з текстом "СВ УВС Запорізької області. Для пакетів №1". На коробці є рукописний текст "Чайна чашка, вилучена під час огляду місця події: крадіжки особистого майна з квартири гр. Клименко Л.І." Поняті: підписи, слідчий: підпис". Упаковка та відбиток печатки пошкоджень не мають. Дактилокартки з відбитками пальців та долонь рук громадян Люка І. М. та Клименко Л.І. надійшли на дослідження у конверті розміром 150 x 250 мм, в неопечатаному вигляді.
Чайна чашка білого кольору, товщина стінок 3 мм. Діаметр вінця чашки 80 мм, діаметр дна 43 мм, висота 46 мм. Ручка чашки діаметром 20 мм, товщиною 8 мм. На відстані 3 мм від вінця чашки розташована блискуча облямівка жовтого кольору шириною 2 мм з незначними потертостями. Зовнішня поверхня чашки під облямівкою має декоративну обробку у вигляді заглиблень у формі підкови розміром 7 х 13 мм і товщиною лапок підкови 2 мм. Через один фрагмент, між лапками підкови, барвником жовтого кольору виконано малюнок, що нагадує форму краплі довжиною 6 мм. На відстані 20 мм від вінця чашки розташований малюнок орнаменту у вигляді стилізованих кольорових квітів (див. фото 1 у фототаблиці).
Під час огляду поверхні чайної чашки у навкісних променях денного освітлення на зовнішній поверхні виявлені сліди потожирової речовини. Для поліпшення контрасту зображення слідів об'єкт був обпилений темним феромагнітним порошком "Малахіт" за допомогою магнітного пензля.
Після обпилення в результаті огляду встановлено: на зовнішньому боці чашки знаходяться три сліди папілярних узорів. Для зручності опису всі сліди позначені цифрами 1, 2, 3 (див. фото 1 в фототаблиці).
Слід 1 розташований на відстані 5 мм від вінця та 20 мм від ручки чашки. Слід овальної форми, розміром 22 х 16 мм, у ньому відобразилася центральна частина петльового узору з напрямком ніжок петель вправо та ліва дельта. Основа узору звернена до ручки чашки.
Слід 2 розташований на 8 мм нижче сліду 1 на відстані 36 мм від вінця і 36 мм від ручки чашки. Слід має овальну форму, його розміри 18 х 16 мм, у ньому відобразилася центральна частина завиткового узору та дві дельти, вид узору – простий круговий. Основа узору звернена до ручки чашки.
Слід 3 розташований на зовнішньому боці чашки на відстані 10 мм від дна та 12 мм від ручки чашки. В сліді відобразилась центральна частина простого дугового узору, основа якого звернена до ручки чашки.
Загальні та особисті ознаки будови папілярних узорів у слідах 7, 2, 3 у вигляді деталей будови у сукупності стійкі, особисті та достатні для ідентифікації особи. Судячи з форми слідів, крутості потоків папілярних ліній, їх щільності та розташування, можна зробити висновок, що сліди залишені нігтьовими фалангами пальців рук.
Фотографування слідів проводилось на установці "Уларус" безпосередньо на фотопапір після їх попереднього копіювання на темну дактилоплівку. Зображення папілярних ліній на фотознімках чорне на білому фоні (див. фото № 2, 3, 4 у фототаблиці).
Відбитки пальців рук гр. Люка І. М. та Клименко Л.І. подані на стандартних бланках дактилокарток та виконані барвником чорного кольору. На всіх відбитках та контрольних відбитках папілярні узори відобразилися повно, чітко і для порівняльного дослідження придатні. Фотознімок дактилокартки підозрюваного Люка І. М. див. на фото №5.
Під час порівняльного дослідження методом порівняння слідів пальців рук 7, 2, 3, виявлених на чашці, вилученій під час огляду міс ця події, з відбитками пальців рук гр. Люка І. М. та Клименко Л.І. встановлено:
1. Збіг сліду 7 з відбитком великого пальця правої руки гр. Люка І. М.
2. Збіг сліду 2 з відбитком підмізинного пальця правої руки гр. Клименко Л.І. (потерпілої) за загальними ознаками будови папілярних узорів (типом, видом узору, розташуванням дельт), а також за наявністю, розташуванням та взаєморозташуванням деталей будови папілярних узорів.
Для ілюстрації у фототаблиці на фото №6 і №7 однойменними цифрами та лініями червоного кольору у сліді 7 та відбитку великого пальця правої руки гр. Люка І. М. позначені такі збіжні ознаки:
– початок папілярної лінії (3, 4, 7, 11);
– закінчення папілярної лінії (8, 9, 10);
– злиття папілярних ліній (2);
– розгалуження папілярної лінії (14);
– місток (7);
– гачок (5);
– фрагмент папілярної лінії (6, 72, 73, 75).
Сукупність вказаних вище збіжних загальних та особистих ознак узорів, за відсутності суттєвих відмінностей, стійка, утворює індивідуально-характерний комплекс ознак, та достатня для висновку про те, що слід пальця руки 7 на чайній чашці залишений великим пальцем правої руки гр. Люка І. М., а слід 2 – підмізинним пальцем правої руки потерпілої Клименко Л.І.
Між слідом 3 та відбитками пальців рук гр. Люка І. М. та Клименко Л.І. встановлено відмінності за загальними ознаками будови папілярних узорів, а в схожих за загальними ознаками – за розташуванням та взаєморозташуванням деталей будови папілярних узорів. Вказані відмінності є суттєвими і достатніми для висновку про те, що слід 3 залишено пальцем руки не гр. Люка І. М., не Клименко Л.І., а іншої особи.
Висновок
1. На чайній чашці, вилученій під час огляду місця події, – крадіжки особистого майна із будинку гр. Клименко Л.І. в м. Запоріжжі, вул. Карбишева, 3, виявлено три сліди пальців рук 1, 2, З, придатні для ідентифікації особи.
2. Слід пальця руки 1, виявлений на зовнішній поверхні чашки, залишений великим пальцем правої руки гр. Люка І. М.
Слід пальця руки 2, виявлений на поверхні чайної чашки, залишений підмізинним пальцем правої руки потерпілої гр. Клименко Л.І.
Слід пальця руки 3 залишений пальцем руки не гр. Люка І. М., не Клименко Л.І., а іншої особи.
Додаток:
1. Фототаблиця на 3 аркушах.

Експерт: підпис

Додаток № 2

ФОТОТАБЛИЦЯ
до висновку експерта №123 від 12 грудня 2011 р.



2. ЗАДАЧА
19 березня 2007 року під час несення служби неподалік від центрального автовокзалу, що знаходиться у м. Дніпропетровську, співробітниками патрульно-постової служби міліції о 20 годині був затриманий гр. Таран Р. С., у валізі якого було виявлено і вилучено 10 кг макової соломки, 20 пістолетних патронів калібру 9 мм та ручну гранату Ф-1. За цим фактом слідчим було порушено кримінальну справу.
Під час допиту у якості підозрюваного Таран Р. С. пояснив, що макову соломку придбав для особистого споживання у незнайомого йому раніше чоловіка на Андріївському узвозі в м. Києві, де він відпочивав з друзями протягом тижня. Наявність пістолетних патронів 9 калібру та ручної гранати Ф-1 затриманий пояснити не зміг. Слідчим було встановлено, що Таран Р. С. є студентом Дніпропетровського хіміко-технологічного університету і мешкає у гуртожитку за адресою пр. Гагаріна, 7, кім. 23 разом із Абдурагімовим В. К. та Гришковцем Ю. М.
Завдання: Яку слідчу дію повинен провести слідчий на даному етапі розслідування? Скласти план підготовки і проведення слідчої дії. Висвітлити організаційно-підготовчі заходи і тактичні прийоми проведення цієї слідчої дії.

Слідчому необхідно провести обшук приміщення, де мешкає Таран Р. С.
Обшук – це обгрунтована доказами, що є в справі, слідча дія, суть якої полягає у примусовому обслідуванні приміщень, ділянок місцевості, інших об'єктів та окремих громадян, з метою виявлення та вилучення знарядь злочину, речей та цінностей, здобутих злочинним шляхом, а також предметів і документів, які мають значення для встановлення істини в справі.
Підставою для прийняття слідчим рішення про проведення обшуку є наявність достатньої сукупності даних, яка дає йому можливість вважати, що у певному місці, або у певної особи знаходиться певна річ або предмет, які мають значення для справи, що розслідується, або переховується особа, яка вчинила злочин.
Під достатніми даними для проведення обшуку розуміються відомості, що містяться у показаннях свідків, потерпілих, підозрюваних, обвинувачених, протоколах слідчих дій, заявах та повідомленнях громадян, а також одержані в ході оперативно-розшукової діяльності.
Чинне кримінально-процесуальне законодавство передбачає, що обшук проводиться за вмотивованою постановою слідчого з санкції прокурора чи його заступника, за винятком житла чи іншого володіння особи (ч. 3 ст. 177 КПК України).
Обшук житла чи іншого володіння особи, за винятком невідкладних випадків, проводиться лише за вмотивованою постановою судді (ч. 5 ст. 177 КПК України).
При необхідності провести обшук слідчий за погодженням з прокурором звертається з поданням до судді за місцем провадження слідства. Суддя негайно розглядає подання і матеріали справи, а у разі необхідності вислуховує слідчого, прокурора і за наявності підстав виносить постанову про проведення обшуку чи постанову про відмову в проведенні обшуку.
Слідчий повинен:
– чітко визначити мету та місце проведення обшуку;
– зібрати детальну інформацію про місце проведення обшуку;
– отримати інформацію стосовно особи, яка підлягає обшуку, членів її сім'ї, способу життя, розпорядку дня та ін.
Одним із головних правил обшуку є його раптовість. Дотримання слідчим цього правила позбавляє особу, яка вчинила злочин, можливості зникнути, знищити або приховати сліди вчинення злочину або речові докази.
Слідчий забезпечує конспіративність підготовки обшуку. Розголошення відомостей про обшук, що готується, значній кількості осіб може призвести до витоку інформації та втрати чинника раптовості обшуку.
Для результативного проведення обшуку суттєве значення має правильний та обгрунтований вибір кількісний та персональний склад учасників обшуку.
Слідчий повинен визначити перелік технічних засобів, необхідність застосування яких може виникнути під час проведення обшуку (засоби криміналістичної техніки, зв'язку, пошукові та транспортні засоби), а у необхідних випадках і перевірити її робочий стан та комплектність (валіза слідчого, портфель слідчого).
Отримавши необхідну для підготовки обшуку інформацію та вирішивши усі зазначені вище питання, слідчий спільно з оперативними працівниками складає детальний план проведення обшуку. До виїзду на місце проведення обшуку слідчий проводить інструктаж членів слідчо-оперативної групи, визначає засоби зв'язку та порядок їх використання.
Тактичні прийоми обшуку приміщення поділяють на загальні та окремі.
До загальних прийомів належать:
– планомірність та послідовність обстеження приміщення;
– активне використання технічних засобів і спеціальних знань (спеціалістів);
– використання логічних і психологічних прийомів. Особливу увагу слід звертати на дії осіб, які виявляють послужливість, прагнення у всьому полегшити роботу слідчого і таким чином залишити тайники не дослідженими, створити невірне уявлення, що шукати даремно.
Особи, які знаходяться в приміщенні, крім господаря, запрошуються до іншої кімнати або на кухню та за ними встановлюється спостереження. Під час обшуку із приміщення не дозволяється виходити. Особи, які знаходяться в приміщенні, можуть піддаватися особистому обшуку.
Під час обстеження підлоги, стін, сховищ застосовуються аналітичні методи та технічні засоби виявлення тайників. У приміщеннях (складах), загромаджених предметами останні переміщуються для дослідження підлоги, стін. Досліджують окремо упаковані об'єкти (ящики, кіпи), сипкі речовини пересипають, а рідини переливають із місткості в місткість. Особливу увагу необхідно звертати на обстеження кухонь, туалету, ванної кімнати, балконів, горища та підсобних приміщень – комор, ніш.
При обстеженні конструктивних вузлів будівлі необхідно звертати увагу на елементи, що не передбачені проектом, відсутність окремих деталей, неоднорідність фарбування, відмінності у кольорі штукатурки, пошкодження павутиння.
На місця переховування шуканих предметів може вказувати реакція обшукуваної особи на ті чи інші дії слідчого – зміна тембру голосу, кольору шкіри, тремтіння рук тощо, які свідчать про високу нервову напругу у випадках, коли слідчий наближається до тайників або сховищ. З метою спостереження за обшукуваною особою та іншими особами, що перебувають на місці обшуку, доцільно спеціально доручити одному із членів групи постійно спостерігати за ними та їх реакцією на дії слідчого.
Під час обшуку в гуртожитках обов'язково повинен бути присутній представник адміністрації (комендант, майстер).
Під час здійснення обшуку вилученню підлягають не тільки предмети і речі, що мають значення у розслідуваній справі, а й речі та документи, що свідчать про вчинення обшукуваною особою іншого злочину, а також речі, вилучені із цивільного обігу.
Враховуючи примусовий характер обшуку, слідчий під час його проведення має право розкривати замкнені приміщення і сховища, якщо володар відмовляється їх відчинити, але при цьому слідчий повинен уникати не викликаних необхідністю пошкоджень замків, дверей та інших предметів.

ПЛАН ОБШУКУ ПРИМІЩЕННЯ, ДЕ МЕШКАЄ ТАРАН Р. С.
1. Мета обшуку: пошук і виїмка макової соломки, інших наркотичних засобів та боєприпасів (патронів, гранат), що можуть зберігатися обвинуваченим Тараном Р. С. за місцем свого проживання.
2. Дата проведення обшуку: 21 березня 2007 року.
3. Час проведення обшуку: початок 9-00, кінець – 11-00.
4. Місце проведення обшуку: пр. Гагаріна, 7, кім. 23 (гуртожиток).
5. Склад групи, що буде проводити обшук (виходячи із розміру кімнати у гуртожитку): слідчий, працівник карного розшуку, експерт-криміналіст. Інші учасники: 2 поняті, представник адміністрації гуртожитку.
6. Підготувати технічні засоби для проведення обшуку (технічні засоби пошуку схованок наркотичних засобів і боєприпасів).
7. Підготувати слідчу валізу.
8. Інструктаж призначити на 20 березня 2007 року, о 17-00, в кабінеті слідчого

Керівник обшуку слідчий Іванов І.І.


3. ТЕОРЕТИЧНЕ ПИТАННЯ
Криміналістична характеристика згвалтувань. Особливості організації і тактики проведення слідчих дій при розслідуванні злочинів вказаної категорії
Криміналістична характеристика згвалтувань складається із таких елементів:
1) спосіб вчинення та приховання злочину;
2) найбільш характерні сліди, пов'язані з насильством;
3) особа злочинця;
4) особа потерпілої (це може бути й потерпілий);
5) місце і час вчинення злочину;
6) обстановка злочину.
Спосіб вчинення згвалтування визначений у диспозиції ст. 152 КК України (із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи), а найбільш поширеним способом приховання цього злочину є маскування насильника, замовчування про себе чи повідомлення неправдивих відомостей, вбивство потерпілої, а іноді, навпаки, прагнення надати їй першу допомогу.
Фізичне насильство залишає матеріальні сліди на одязі й тілі потерпілої, злочинця і на предметах місця події. Одяг потерпілої нерідко буває забруднений плямами, має розриви, колото-рвані пошкодження. На тілі потерпілої можна знайти синці, садна, сліди здавлювання дихальних шляхів, укусу, виривання волосся тощо. На тілі гвалтівника можуть бути укуси, подряпини на обличчі, розриви одягу, перехідні мікрочастинки одягу потерпілої, нашарування часток грунту, рослинності місця виявлення потерпілої. На місці події можна знайти сліди боротьби, опору потерпілої (пошкоджена трава, розкидані меблі, постільна білизна тощо).
Крім того, майже завжди залишаються ідеальні сліди злочину – потерпіла часто може доволі докладно описати зовнішність злочинця і його одяг.
Особа злочинця по цих справах різниться за віком, освітою, соціальним станом. За віком пік припадає на період від 18 до 27 років. У побуті злочинці характеризуються цинічним ставленням до жінок, вульгарною поведінкою, багато з них раніше судилися за хуліганство, грабежі, розбійні напади і згвалтування. На роботі характеризуються негативно. Деякі вживають наркотики, страждають на алкоголізм, розлучені або пішли з дому.
Місцем вчинення згвалтувань зазвичай бувають підсобні приміщення (наприклад, сараї), покинуті будинки, підвали багатоповерхових будинків, горища, а іноді й квартири, куди потерпіла потрапила внаслідок обману з боку насильника, готелі, пустирі та інші місця, де немає сторонніх. Найчастіше згвалтування трапляються у вечірні години, у передсвяткові й святкові дні.
Всі елементи криміналістичної характеристики згвалтувань взаємопов'язані. Поєднання цих елементів у конкретних ситуаціях неоднакове, а тому й значення їх для розслідування є неоднозначним у кожному окремому випадку.
Викладені особливості криміналістичної характеристики згвалтувань визначають специфіку предмета доведення по цих справах.
При розслідуванні справ про згвалтування необхідно встановити такі обставини:
1) наявність події злочину (тобто чи мав місце факт статевих зносин, якщо так – коли і де);
2) чи було при цьому застосовано насильство, якщо так – у якій конкретно формі воно проявилося (побиття, погроза вбивством, приведення потерпілої у безпорадний стан);
3) особу потерпілої (чи не є вона фізично або психічно хворою, неповнолітньою тощо);
4) особу, яка вчинила згвалтування, та її винність у цьому злочині;
5) якими є наслідки згвалтування, чи не є вони особливо тяжкими (смерть потерпілої, тяжкі тілесні ушкодження, душевне захворювання, зараження венеричною хворобою та ін.);
6) матеріальний збиток, завданий потерпілій внаслідок згвалтування;
7) причини та умови, що сприяли згвалтуванню.
Підлягають встановленню також обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність винних, які мають враховуватися у справах про згвалтування.
Визначивши обставини, які підлягають з'ясуванню, необхідно розпочати проведення першочергових слідчих дій та оперативно-розшукових заходів. Перелік слідчих дій має ситуаційний характер і визначається типовими слідчими ситуаціями.
Перша ситуація характеризується заподіянням потерпілій тяжких тілесних ушкоджень, коли згвалтована перебуває на місці вчинення злочину в тяжкому стані, а іноді в несвідомому і безпорадному, і не може давати показання.
Одержавши таке повідомлення, черговий направляє оперативно-слідчу групу, викликає на місце події швидку допомогу. Якщо інформація про подію надійшла від патрульно-постового наряду або дільничного, то останні організують охорону місця події та надають першу допомогу постраждалій.
Якщо постраждала перебуває у тяжкому стані, а лікар забороняє спілкування з нею, то її евакуюють. Слідчий дає доручення своєму помічнику супроводжувати потерпілу й спробувати з дозволу лікаря опитати її про основні обставини згвалтування. Бажано показання записувати на диктофон.
Після поліпшення стану здоров'я проводиться перший допит потерпілої для збирання інформації про злочинця і обставини згвалтування. Зазвичай рекомендується одержати відповіді лише на основні питання: чи знає вона злочинця, а якщо не знає, то які його основні ознаки – зріст, вік, чи був у масці, у чому був одягнений, які характерні ознаки одягу – куртка, плащ, якого кольору, які запам'ятала помітні прикмети, як напав гвалтівник.
Друга ситуація характеризується тим, що згвалтована, яка перебуває на місці події, за станом здоров'я може давати показання. Природно, спочатку їй надають невідкладну допомогу, а потім вона пише заяву про згвалтування, її допитують і проводять освідування.
Якщо це відбувається на місці події, то слідчий проводить короткий допит про основні обставини злочину: хто гвалтівник, знайомий чи незнайомий, якщо знайомий, то як його прізвище, де проживає. Коли злочинець не знайомий, то передусім треба встановити його загальні ознаки – приблизний вік, особливі прикмети, колір волосся, вид одягу і прикметні ознаки – незвичайний колір, форма, розцвічення одягу, нашивки на ньому, як злочинець поводився, чи не намагався приховати обличчя, очі.
В обох ситуаціях цієї інформації зазвичай буває досить, щоб організувати розкриття згвалтування по "гарячих слідах".
Починаючи розшук, треба будувати такі пошукові версії: злочинець "свій" і проживає в районі вчинення злочину і злочинець "чужий", у даній місцевості не проживає.
На основі первинної інформації про особу злочинця слідчий доручає:
1) працівникам органів дізнання – обстежити будинки і підвали, що прилягають до місця події (подвірний, поквартирний обхід і опитування). Якщо місце події знаходиться в лісі, то організувати прочісування, переслідування можливими шляхами відходу злочинця;
2) кінологу – організувати застосування службово-розшукового собаки від запахового сліду на місці події або залишеної речі;
3) повідомити про ознаки злочинця патрульно-постовим нарядам, на контрольно-пропускні пункти і доручити їм вести спостереження і перевірку, запідозрених затримувати до прибуття слідчого з потерпілою, щоб провести оперативне впізнання;
4) організувати розшук злочинця шляхом впізнання його потерпілою. Для цього потерпілій, при її згоді й доброму стані здоров'я, пропонують взяти участь у патрулюванні на машині вулиць, площ, де можливо "розчинився" злочинець. Нерідко під час патрулювання потерпіла в юрбі на вулиці впізнає злочинця. Запідозреного затримують і організують процесуальне пред'явлення для впізнання, що проводять пізніше.
Третя ситуація виникає в зв'язку з характером заяви потерпілої: якщо потерпіла знає гвалтівника і повідомляє його прізвище, місце проживання, роботи, то гвалтівника затримують за підозрою і проводять детальну перевірку заяви потерпілої про його причетність до згвалтування.
Проте, потерпіла не завжди повідомляє про злочин негайно після згвалтування. Трапляється, минають дні й тижні, поки вона вирішує зробити заяву. Не поодинокі випадки, коли про згвалтування неповнолітньої довідаються батьки, роблять заяву і через деякий час вказують на конкретну особу.
Дослідження таких ситуацій починається після прийняття заяви про згвалтуння, детального допиту потерпілої та її освідування. При допиті з'ясовують особу гвалтівника, місце, час вчинення злочину, характер насильства і слідів на тілі, одязі потерпілої, на місцевості.
Зазвичай, в результаті слідчих дій, проведених на початковому етапі, буває з'ясовано основні обставини щодо події злочину.
Наступні дії слідчого пов'язані із перевіркою інформації та складанням розгорнутого плану розслідування.
Особливості наступного етапу розслідування багато в чому залежать від того, наскільки повно досліджені на початковому етапі версії про обставини згвалтування, стосунки та поведінку потерпілої і підозрюваного, позицію підозрюваного після пред'явлення йому постанови про притягнення як обвинуваченого та при допиті.
Типові ситуації наступного етапу розслідування пов'язані з тим, що обвинувачений:
1) визнає зустріч з потерпілою та факт статевих зносин з нею, але заперечує їх насильницький характер;
2) визнає знайомство з потерпілою, наявність між ними інтимних стосунків та заявляє, що статевий акт з нею був добровільним;
3) заперечує зустріч з потерпілою, посилаючись на алібі.
У першій ситуації завдання слідчого полягає в тому, щоб на підставі зібраних на початковому етапі розслідування фактичних даних побудувати версії, перевірка яких дозволить встановити:
– з якою метою та з чиєї ініціативи зустрілись потерпіла та обвинувачений на місці події, чи утаювали вони цю зустріч від інших;
– чи мали місце насильство з боку обвинуваченого та опір потерпілої;
– чи настроювало їх знайомство та стосунки до статевого акту.
Для перевірки версій необхідно докладно проаналізувати обставини зустрічі та стосунки потерпілої з обвинуваченим. З цією метою слідчий повинен шляхом допиту обвинуваченого, потерпілої та свідків, на яких вони посилаються, встановити:
1) чи давно вони знайомі та за яких обставин відбулося їх знайомство;
2) чи виявлялась при колишніх зустрічах у кого-небудь з них схильність до зближення;
3) як поводилася потерпіла в колі знайомих з обвинуваченим та іншими чоловіками;
4) чи була вона раніше або в даний час близька з ким-небудь з них.
Важливо також з'ясувати, з якою метою та з чиєї ініціативи відбулася зустріч на місці події, хто знав про цю зустріч та бачив їх перед нею.
Перевірка версій і пояснень потерпілої та обвинуваченого потребує ретельного аналізу слідів насильства на одязі та тілі як потерпілої, так і обвинуваченого, перевірки їх свідчень про виникнення цих слідів, відповідності їх висновкам судово-медичної та криміналістичної експертиз.
Важливо також проаналізувати, перевірити показання свідків, які чули крики потерпілої або бачили її з обвинуваченим на місці події. При розходженні показань потерпілої та свідків необхідно, якщо дозволяють умови, провести слідчий експеримент.
Перевірка версій та показань потерпілої і обвинуваченого, крім детального з'ясування характеру їх колишніх стосунків, повинна бути спрямована на всебічне вивчення обстановки події, що розслідується.
Стосовно другої ситуації (обвинувачений вказує на знайомство з потерпілою, визнає наявність інтимних стосунків між ними та добровільні статеві зносини) по кожному з фрагментів його пояснення необхідно висунути обгрунтовані версії та критично їх перевірити виїмкою і оглядом листів до потерпілої, з'ясуванням та вивченням інших доказів, на які він посилається (щоденники, фотокартки, подарунки тощо), а також допитом осіб, які добре знають обох та стосунки між ними протягом всього періоду знайомства.
Встановлення факту інтимного зв'язку з обвинуваченим, який раніше приховувала потерпіла, може стати важливим підтвердженням правдивості його показань про добровільний характер статевого акту та підставою для побудови версій про можливу обмову потерпілої, а також мотив цієї обмови.
Стосовно третьої ситуації (обвинувачений заперечує факт зустрічі з потерпілою, посилаючись на алібі) необхідно ретельно, критично перевірити посилання на алібі, підтвердити або спростувати версію обвинуваченого про його перебування на місці події та факт статевих зносин з потерпілою із застосуванням насильства.
У цих випадках перевірка посилань на алібі має схожість з перевіркою алібі при розслідуванні інших злочинів. Шляхом зіставлення показань обвинуваченого та потерпілої з результатами огляду місця події та інших слідчих дій повинна бути перевірена версія про перебування обвинуваченого на місці події. При цьому важливе значення може мати проведення очної ставки між ним та потерпілою, а також перевірка їх показань на місці події.
Важливим завданням наступного етапу розслідування згвалтування є виявлення причин та умов, які сприяли вчиненню даного злочину.


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к96-ВР в ред. від 08.12.2011 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.
2. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. №2341 в ред. від 23.11.2011 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.
3. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28.12.1960 р. №1001-05 в ред. від 13.11.2011 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.
4. Андреева Л. А. Расследование изнасилований: Учеб. пособие. – 2-е изд. – М.: Юрид. лит., 1980. – 154 с.
5. Колесниченко А. Н. Общие положения методики расследования отдельных видов преступлений. – Харьков: Изд-во Харьковского юрид. ин-та, 1976. – 288 с.
6. Криміналістика: Підручник / За ред. В. Ю. Шепітька. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Ін Юре, 2004. – 520 с.
7. Крючков В. П. Обыск по делам об изнасилованиях. – Свердловск: Изд-во Свердловского юридического ин-та, 1980. – 190 с.
8. Кузьмічов В. С., Прокопенко Г.І. Криміналістика: Навч. посібник / За ред. В. Г. Гончаренка, Є. М. Моісеєва. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 366 с.
9. Руководство для следователей / Под ред. Н. А. Селиванова,
В. А. Снеткова. – М.: ИНФРА-М, 1997. – 732 с.
10. Салтевський М. В. Криміналістика (у сучасному вигляді): Підручник. – К.: Кондор, 2005. – 588 с.
11. Сидорик В. Н. Методика расследования изнасилований. – Минск: полымя, 1981. – 262 с.
12. Скорченко П. Т. Расследование изнасилований. – М.: Былина, 2004. – 224 с.