Кр Ідентифікація по голосу 2.розбійний напад з тілесними ушкодженнями.

КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з дисципліни "Криміналістика"
Варіант №12


Завдання №1
Ідентифікація особи за голосом (фоноскопічна експертиза): сутність, коло питань, що вирішуються (включаючи діагностичні), особливості підготовки матеріалів для проведення експертизи.

Найголовнішим засобом спілкування людей є усне мовлення. Воно залишає зміни в матеріальному середовищі, які прийнято називати звуковими слідами. Звукові сліди часто використовуються для розкриття, розслідування і попередження злочинів, дозволяють встановити особистість злочинця й інші обставини, що підлягають доведенню.
Роль звукових слідів людини у розслідуванні злочинів істотно зросла останнім часом. Це обумовлено тим, що традиційні засоби фіксації – письмові документи – все частіше замінюються звукозаписом і відеозйомкою. Розширилося їх використання й у інших випадках.
Наразі серед матеріалів кримінальних справ можуть бути присутні:
– фонограми, на яких випадково чи навмисно зафіксована інформація про підготовку, вчинення і приховання злочину, наприклад розмови злочинців, очевидців, потерпілих;
– фонограми, що стали об'єктами злочинних дій (якщо вони викрадені чи підроблені);
– фонограми, що були знаряддями злочину, наприклад, при вимаганні чи шантажі;
– фонограми допитів й інших слідчих дій, що є додатками до відповідного протоколу.
В усіх зазначених вище випадках аудио- і відеозаписи прилучаються до кримінальних справ як речовинні докази. Хоча з їх допомогою фіксується не лише людський голос, але й багато інших звукових слідів, основні завдання, котрі розв'язуються при дослідженні фонограм, – ідентифікація людини за голосом і діагностика особливостей її особи (стать, національна і соціальна приналежність, культурний рівень тощо).
Науковою основою ідентифікації людини за голосом є криміналістична фоноскопія, що вивчає звукову, особливо мовну, інформацію, в основному у вигляді магнітних і відеомагнітних записів, звуко- і відеозаписуючу апаратуру (магнітофони, відеомагнітофони, диктофони, магнітна стрічка).
Можна сформулювати такі теоретичні передумови методики ідентифікації особистості за фонограмами усного мовлення.
1. Голос людини індивідуальний. Це обумовлено специфічною формою і розмірами ротової і носової порожнин, горла, органів подиху. Тому фізичні характеристики звуків – частота, тривалість, інтенсивність – у кожної людини суворо індивідуальні.
2 Акустична характеристика голосу відносно стійка в часі й залишається індивідуальною навіть при морфологічних і патологічних змінах органів мовлення.
3. Мовлення людини характеризується рисами, властивими лише йому і визначається соціальними і психічними факторами. Особливості мовлення, що сформувалися ще в юності (приблизно до 20 років), інтонації і взагалі манера говорити стають стійкими і майже не змінюються впродовж усього життя.
В основу методики фоноскопічних досліджень покладені акустичний і лінгвістичний аналізи усного мовлення.
Лінгвістичний аналіз в цілому спрямований на дослідження усного мовлення, що відбиває соціальні, інтелектуальні, психофізіологічні й інші особистісні характеристики людини; акустичний – на вивчення характеристик, обумовлених анатомічними, фізіологічними і психофізіологічними особливостями індивідуума.
Акустичний аналіз базується на численних вимірах спектрально-тимчасових характеристик мовного сигналу і їх наступній статистичній обробці для виявлення індивідуального комплексу ознак. Причому якщо раніше цей процес був доволі трудомістким, сучасний розвиток комп'ютерної технології фоноскопічних досліджень дозволяє не лише цілком реалізувати всі можливості аналогових электроакустичних приладів, але й здійснювати виміри акустичних параметрів, що раніше було просто неможливо.
Комплексний лінгво-акустичний аналіз мовлення дозволяє проводити ідентифікацію людини навіть за фонограмами низької якості і малої тривалості.
Фоноскопічні дослідження проводяться з допомогою вимірювально-обчислювальних комплексів, що включають високоякісну звукозаписну і відтворювальну апаратуру, з'єднану з комп'ютером, оснащеним спеціальним пристроєм введення-виводу акустичної інформації і пакетом прикладних програм для обробки мовних сигналів і подальшого їх дослідження.
Крім ідентифікаційних можливо також вирішення не менш актуальних для розкриття і розслідування злочинів діагностичних завдань, що дозволяють судити про фізичні, психічні й соціальні ознаки особистості.
При вилученні касет з магнітною стрічкою, аудио- і відеоапаратури необхідно діяти обережно, що забезпечує збереження слідів, які можуть виявитися на цих об'єктах і навіть безпосередньо на магнітній стрічці. Тому їх рекомендується брати тільки за торці. На касетах і апаратурі можуть бути виявлені не лише сліди рук, але й мікрочастинки і мікросліди (біологічного походження, пил, волокна, волос та ін.).
У протоколі огляду касети необхідно відобразити маркерувальні позначення, що маються на касеті: фірмові знаки, тип стрічки та ін. Якщо тип стрічки не позначений, описується її колір, характер основи (блискуча чи матова). Фіксуються написи і позначення на ракорді (кольорова смужка наприкінці стрічки). З допомогою збільшувальних приладів виявляються і відбиваються всі дефекти й ушкодження на касеті, котушці і стрічці.
Потім запис прослуховується і у протоколі фіксується його характер (мовлення, музика, інша звукова інформація). Для мовлення – його зміст, для музики – характер, для іншої звукової інформації – її природа. Перевіряється і відзначається цілісність стрічки.
Після закінчення прослуховування стрічка перемотується у вихідний стан, упаковується і забезпечується пояснювальним написом.
Далі магнітні носії зберігаються в поліетиленових пакетах і картонних коробках у вертикальному положенні на відстані від металевих предметів і електромагнітних полів при температурі 10-2°С.
Для вирішення діагностичних й ідентифікаційних завдань призначається фоноскопічна експертиза, успіх якої багато в чому визначається якістю і кількістю зразків для порівняльного дослідження, наданих у розпорядження експерта слідчим і судом.
З метою одержання якісних експериментальних зразків на фонограмі особи, що встановлюється, виявляють її індивідуальні лінгвістичні і фонетичні ознаки. При цьому матеріали, що подаються для порівняльного дослідження, повинні містити в першу чергу слова і фрази, у яких найбільш яскраво виявляються особливості вимови, патології чи інші відхилення від загальноприйнятих норм літературного мовлення.
При цьому бажано встановити заздалегідь, з допомогою якої записуючої апаратури й у яких акустичних умовах вироблявся досліджуваний магнітофонний запис.
Високоякісні експериментальні зразки виходять при дотриманні таких умов: мікрофон розташовують на відстані близько 0,5 метра від людини; вікна і двері приміщення, де робиться запис, повинні бути щільно закриті, телефонні апарати відключені, усунуті й інші джерела можливих сторонніх шумів; на магнітній стрічці повинно бути записано, коли, ким і в чиїй присутності вироблявся добір порівняльного матеріалу. Для цього запрошують фахівця. Процес одержання порівняльних зразків здійснюється у такий спосіб, щоб при записі фонограми випробуваний був змушений вимовляти ті ж самі фрази і слова, що й у досліджуваному записі.
При цьому необхідно дотримуватися тих же умов запису, використовувати ту ж (чи принаймні аналогічну) апаратуру, що використовувалася при записі досліджуваної фонограми. У разі необхідності з оригіналу можуть бути виконані копії і використовуватися для більш детального ознайомлення. Це дозволяє зберегти якість запису.
Якщо експериментальні зразки одержати неможливо, як матеріал для порівняльного дослідження можуть бути представлені вільні зразки – магнітні записи бесід, розмов, де особу, що перевіряється, змушують вимовляти певні слова та вирази. Такі записи можна робити, наприклад, при проведенні слідчих дій.
Експерту також необхідно повідомити, коли робився цей звукозапис, яке обладнання для цього використовувався і який його технічний стан, вид електроживлення при запису (електромережа, акумулятор, батарея), план приміщення з вказівкою місцезнаходження магнітофона, мікрофона й учасників запису.
До числа основних завдань фоноскопічної експертизи належать ідентифікація людини за голосом, а також ототожнення звуко- і відеозаписуючої апаратури.
На вирішення діагностичної фоноскопічної експертизи ставляться такі питання:
1) скільки осіб брало участь у розмові на фонограмі;
2) чи є мовлення, представлене на фонограмі, вільним чи його фрагменти заучені, прочитані;
3) яким є зміст нерозбірливого запису на поданій фонограмі;
4) які джерела і характер звуків, що супроводжують основний запис; яке було навколишнє оточення в момент виготовлення фонограми (характер приміщення, у якому відбувався запис, запис на відкритій місцевості та ін.);
5) чи є представлена фонограма (відеофонограма) оригіналом (копією), а якщо копією, то якою (першою, другою та ін.);
6) чи містить фонограма (відеофонограма) безупинний запис чи із зупинками (магнітофона, відеомагнітофона, відеокамери);
7) який тип магнітної стрічки використовувався; чи використовувалася для запису нова чи та, що раніше вже мала запис (який) стрічка;
8) чи піддавалася подана фонограма (відеофонограма) монтажу (склейці, електроакустичному монтажу та ін.), а якщо так, то яка її частина змонтована; чи є ознаки інших змін, привнесених у процес запису після його закінчення; чи одночасно робився запис звуку і зображення на представленій відеофонограмі;
9) чи виготовлена представлена на дослідження фонограма на одному чи різних звукозаписних апаратах;
10) на магнітофоні (відеомагнітофоні, диктофоні) якого типу, марки, класу, країни-виробника здійснений даний магнітний запис, мікрофон якого типу використовувався для проведення звукозапису;
11) чи мали будь-які несправності, судячи із запису, звукозаписний апарат чи мікрофон і які саме; чи не використовувалися технічні засоби для навмисного перекручування голосу;
12) який технічний рівень навичок виготовлювача фонограми;
13) у якій місцевості формувалося усне мовлення й у яких можливих місцях довгостроково проживала особа, мовлення якої записана;
14) яка стать, вік, анатомічні особливості мовного тракту, фізичні й психічні характеристики особи, мовлення якої представлена на фонограмі;
15) які соціальні характеристики особи (освіта, інтелект, рівень культури та ін.), мовлення якої представлена на фонограмі;
16) який емоційний стан особи в період запису її усної мови.
На вирішення ідентифікаційної фоноскопічної експертизи ставляться такі питання:
1) чи належить зафіксоване на фонограмі усне мовлення даній особі (особам), які фрагменти звукозапису яким особам належать:
2) чи виготовлена дана фонограма на представленому звукозаписному апараті, чи відтворювалася вона на якомусь магнітофоні (відеомагнітофоні, диктофоні); на якому з представлених магнітофонів (відеомагнітофонів, диктофонів), записувалася чи відтворювалася дана фонограма; чи є вона копією, виготовленою шляхом запису з лазерного диска на даний відеомагнітофон;
3) чи є відеофонограма №1 цілком чи частково копією відеофонограми №2, чи є відеофонограми №1 і №2 дублікатами, виготовленими шляхом копіювання з однієї і тієї ж відеофонограми №3;
4) чи складали склеєні фрагменти даної магнітної стрічки раніше одне ціле.
Фоноскопічні експертизи вже перестали бути унікальними. Наразі вони проводяться в державних експертних установах Міністерства юстиції і Міністерства внутрішніх справ України.
Завдання №2
У кримінальній справі про розбійний напад на квартиру Гуренко Н. М., потерпіла отримала тілесні ушкодження і непритомна була доставлена до лікарні. Під час огляду місця події вилучені 5 слідів рукавичок, слід взуття, ніж та мікроб'єкти. В результаті оперативно-розшукових заходів затриманий підозрюваний Куранов, який визнав себе винним і дав детальні пояснення про скоєння злочину.
Завдання: проаналізуйте та змоделюйте ситуацію, складіть графічний план розслідування злочину стосовно фабули, вкажіть основні напрями розслідування. Обгрунтуйте свою відповідь.

У ситуації, що запропонована – Куранов визнав себе винним і дав детальні пояснення про скоєння злочину – доцільно провести слідчий експеримент для підтвердження зізнання Куранова і встановлення достовірності його показань, а також призначити відповідні трасологічні експертизи
Дії слідчого – підготовка та проведення слідчого експерименту (відтворення обстановки і обставин події – ст. 194 КПК України).
Заходи організаційно-технічного характеру, які повинен виконати слідчий у ході підготовки до проведення слідчого експерименту:
1. Визначити коло учасників слідчого експерименту й вжити заходів до їх явки. У цьому зв'язку необхідно вирішити питання про участь у проведенні слідчого експерименту й забезпечити явку в призначений час обвинуваченого, потерпілого, свідка, представників громадськості (понятих й осіб, яким поручається проведення певних дій).
2. Визначити місце і час проведення слідчого експерименту. При визначенні місця і часу проведення слідчого експерименту необхідно виходити з того, що умови, у яких провадиться експеримент, повинні бути максимально наближені до умов, у яких відбувалася подія, що перевіряється. Тому слідчий експеримент проводиться на тому ж місці, де відбулася відповідна подія. Навіть якщо слідчий експеримент у принципі може бути проведений в іншому місці, необхідно враховувати, що відтворення дій на тому самому місці сприяє пожвавленню асоціативних зв'язків, кращому пригадуванню істотних обставин події злочину.
3. Підготувати необхідні технічні засоби, що можуть знадобитися під час проведення слідчого експерименту: фотоапарат, відеокамеру, манекена (оскільки потерпіла перебуває у лікарні) тощо.
4. Вирішити питання про зміст інформації, що підлягає повідомленню учасникам слідчого експерименту. Всім учасникам слідчого експерименту необхідно чітко уявляти собі, де вони повинні перебувати і які саме дії виконувати по команді слідчого.
5. Перевірити відповідність умов проведення майбутнього експерименту умовам події, яка перевіряється.
6. Скласти план проведення слідчого експерименту.
7. Провести психологічну підготовку учасників слідчого експерименту.
У плані проведення слідчого експерименту вказується :
– де, ким й які дії повинні провадитися;
– де повинні знаходитися учасники слідчого експерименту;
– порядок виконання дослідних дій;
– які питання й коли необхідно задати учасникам слідчого експерименту:
а) Куранову – у який спосіб він проникнув у квартиру; які технічні засоби використав для цього; як поводився, потрапивши в квартиру; яких дій припустився, побачивши Гуренко, та ін.;
б) Гуренко (під час допиту у лікарні, якщо це можливо) – чи знаходилася вона у квартирі безпосередньо під час нападу або зненацька повернулася додому; що почала діяти, побачивши Куранова; чи чинила йому опір та ін.);
– порядок фіксації ходу й результатів слідчого експерименту (зафіксувати хід експерименту на відеоплівку, зробити фотознімки окремих епізодів тощо).
Дії слідчого під час проведення слідчого експерименту й доцільні тактичні прийоми:
– представляється особам, які прибули за його викликом для участі в експерименті, повідомляє про початок проведення слідчого експерименту й встановлює особистість кожного з його учасників;
– роз'яснює обвинуваченому і його захисникові (якщо він бере участь у проведенні слідчого експерименту) право заявити відвід слідчому;
– роз'ясняє понятим їх обов'язки і права;
– попереджає учасників слідчого експерименту про відповідальність за розголошення даних досудового слідства;
– повідомляє учасників слідчого експерименту про застосування технічних засобів фіксації ходу й результатів слідчого експерименту та про використання манекена;
– фіксує в протоколі факт виконання перелічених дій, а також час початку слідчого експерименту, що засвідчує підписами учасників слідчого експерименту;
– проводить інструктаж учасників слідчого експерименту, у ході якого:
а) роз'яснює мету слідчого експерименту, зміст і послідовність виконання дій кожним з його учасників;
б) визначає місце знаходження кожного з учасників і маршрути їх пересування по команді слідчого;
в) установлює способи зв'язку з учасниками слідчого експерименту;
г) визначає точки зйомки, приблизне розташування фахівців при проведенні експериментальних дій, а також фрагменти обстановки, які повинні бути зафіксовані.
Учасників експерименту необхідно попередити про неприпустимість прояву на адресу обвинуваченого почуттів обурення, презирства або жалості, оскільки це може призвести до порушення психологічного контакту між слідчим й обвинуваченим, а в підсумку, – до неможливості проведення слідчого експерименту.
Для того щоб результати проведеного слідчого експерименту відповідали вимогам вірогідності й допустимості, необхідно дотримувати таких правил:
1) до початку слідчого експерименту обстановка події, що перевіряється, не повинна залишатися в тому ж вигляді, у якому вона сприймалася особою, показання якої підлягають перевірці й уточненню способом відтворення обстановки або інших обставин певної події;
2) під час відтворення обстановки неприпустимі будь-які підказки, а також неприпустима постановка навідних запитань.
Вірогідність і переконливість результатів слідчого експерименту забезпечується шляхом застосування таких тактичних прийомів:
1) повторення експериментальних дій у тих самих умовах;
2) повторення експериментальних дій у змінених умовах. При цьому ставиться завдання врахувати всі можливі умови, які при однократному виконанні експериментальних дій не вдалося встановити або точно відтворити;
3) проведення контрольних експериментальних дій за участю дублерів.
Інформація, отримана під час експерименту використовується для перевірки й уточнення показань обвинуваченого й потерпілої про механізм вчинення злочину й про інші обставини, що мають значення для правильного вирішення кримінальної справи, за умови, що обстановка події запам'яталася в їх пам'яті у зв'язку з тим, що вони спостерігали її в той момент, коли відбувалася дана подія.


Завдання №3
3. На підлозі (грунті) під час огляду місця події виявлено знаряддя зламу (сокира, стамеска, лом тощо). Зафіксувати виявлений предмет за правилами детальної фотозйомки.
Завдання: зробити опис виявленого предмета у вигляді фрагменту протоколу огляду місця події та надати разом з фотознімками для перевірки.

Приблизний опис знаряддя зламу (стамески) у протоколі огляду місця події
"... на сходовому майданчику ліворуч, впритул біля дверей квартири № 14 лежить стамеска довжиною 250 мм. Ручка її дерев'яна, циліндричної форми, діаметр у середній частині 20 мм, довжиною 100 мм. Накінцівник і кільце виготовлені з металу білого кольору. Робоча частина стамески з металу темного кольору, прямокутного перерізу, шириною 25 мм, товщиною 4 мм. З одного боку на ній є штамп у вигляді букв "ППЗ", оточених овалом. Лезо стамески гостро відточене. До ріжучої кромки леза прилиплі частки речовини світло-блакитного кольору.
Стамеска сфотографована способом вузлової і детальної зйомки. Вона упакована в картонну коробку, яка перев'язана шпагатом й скріплена печаткою № 123 прокуратури Жовтневого району м. Запоріжжя і підписами понятих, слідчого, оснащена пояснювальними написами".


Завдання №4
Обстеживши кімнату підозрюваного, котрий проживає в комунальній квартирі, й не знайшовши шуканого, слідчий оглянув місця загального користування, а потім, незважаючи на заперечення батьків підозрюваного, які запевняли, що живуть окремо від сина, провів обшук у їх квартирі, яка відділена від кімнати сина коридором.
Завдання:
Схарактеризувати ситуацію та дії слідчого. Аргументуйте свою відповідь.

Постановою про проведення обшуку у конкретної особи, що проживає в комунальній квартирі, охоплюється огляд місць загального користування.
При проведенні обшуку в такому приміщенні спочатку обшукуються місця загального користування для того, щоб, по-перше, особи, які проживають в інших кімнатах, не могли сприяти обшукуваному у приховуванні шуканих предметів, а, по-друге, забезпечити сусідам особи, що обшукується, можливість користування цими місцями.
Огляд речей сторонніх людей, які проживають із обшукуваним в гуртожитку, готелі, комунальній квартирі постановою про проведення обшуку в конкретної особи не охоплюється.
Втім, у випадку виникнення підозри або одержання відомостей про те, що сусіди обшукуваного приховують у себе шукані об'єкти, слідчий вправі зробити обшук приміщення, у якому можуть бути знайдені шукані об'єкти, без санкції прокурора, але з наступним повідомленням прокурора в добовий строк про проведений обшук і його результати (ст. 177 КПК України).
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28.12.1960 р. №1001-05 в ред. від 13.11.2011 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.
2. Белкин Р. С. Курс криминалистики: Учеб. пособие. -3-е изд., доп. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. – 410 с.
3. Гора І. В., Колесник В. А. Криміналістика: Спеціальний курс лекцій. – К.: Вид-во НА СБ України, 2002. – 320 с.
4. Коваленко Є. Г. Кримінальний процес України: Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 576 с.
5. Когутич І.І. Криміналістика: Особливості методики розслідування окремих видів злочинів: Тексти лекцій. – Львів: Тріада плюс, 2006. – 456 с.
6. Криміналістика: Підручник / За ред. В. Ю. Шепітька. – К.: Ін Юре, 2004. – 728 с.
7. Кузьмічов В. С., Прокопенко Г.І. Криміналістика: Навч. посібник / За ред. В. Г. Гончаренка, Є. М. Моісеєва. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 366 с.
8. Салтевський М. В. Криміналістика (у сучасному вигляді): Підручник. – К.: Кондор, 2005. – 588 с.
9. Шепітько В. Ю. Довідник слідчого. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 480 с.