Кр Обшук.

КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з дисципліни "Криміналістика"

ПЛАН

1. Практичне завдання 3
2. Задача 5
3. Поняття, правові підстави, завдання та види обшуку.
Організаційно-підготовчі заходи та тактичні прийоми проведення обшуку (в приміщенні, на відкритій місцевості, на транспорті, особистого обшуку) 10
3.1. Поняття, правові підстави, завдання та види обшуку 10
3.2. Організаційно-підготовчі заходи проведення обшуку 13
3.3. Тактичні прийоми проведення обшуку (в приміщенні, на відкритій місцевості, на транспорті, особистого обшуку) 14
Список використаної літератури 20

1. ПРАКТИЧНЕ ЗАВДАННЯ
Інсценувати "місце події" та здійснити орієнтуючу, оглядову, вузлову та детальну фотозйомки. Виготовити фототаблицю, як додаток до протоколу огляду місця події. До фототаблиці додати негативи або, якщо знімки виготовлені цифровою камерою, надати зображення на дискеті чи будь-якому іншому (магнітному) носії інформації.
За неможливістю виконання завдання на запропонованих умовах, надаю додаток до протоколу місця події, виконаний у вигляді плану приміщення, де було вчинено злочин.

Додаток
до протоколу огляду місця події від 20 вересня 2011 р.
Справа №238-Н

План кімнати, розташованої на другому поверсі буд. 44 по вул. Миру у кв. №15 (м. Запоріжжя). Квартира належить Петровій С. П.

Умовні позначки:
1 – ліжко-диван;
2 – шафа для одягу;
3 – стілець з відбитком сліду взуття (сфотографовано);
4 – тумбочка з телевізором;
5 – крісло;
6 – книжна шафа;
7 – стільці, на яких немає слідів злочину;
8 – стіл;
9 – труп.
Рис. 1 План приміщення

План складений правильно

Слідчий (підпис)

Поняті (підписи)

2. ЗАДАЧА
12 счіня 2007 року озброєна організована злочинна група у кількості 4 чоловік вчинила розбійницький напад на підприємця Рустамова Н. С. шляхом проникнення до житла з метою заволодіння 50 тис. доларами США. Проникнувши до будинку, злочинці закрили жінку з дочкою у ванній кімнаті, а Рустамова Н. С. прив'язали до крісла і, застосовуючи небезпечне для життя і здоров'я насильство, почали вимагати гроші. Рустамов Н. С. не погоджувався на пропозиції злочинців. Зважаючи на це, троє з групи відтягли його до гаражу де повісили на гачок. У той же час четвертий, що залишився у будинку, згвалтував жінку. Через годину Рустамов Н. С. помер. Злочинці, заволодівши індивідуальним майном, з місця злочину зникли.
Протягом місяця злочинна група була затримана. Під час допитів Фролов К. К. і Цимбал В. О. своєї вини не визнавали. Однак, Марченко І. М. і Носач К. В., які нещодавно увійшли до складу цієї групи і раніше до кримінальної відповідальності не притягувалися, "узяли" всі злочинні епізоди на себе (Марченко І. М. – убивство, а Носач К. В. – згвалтування і викрадення майна). При розслідуванні кримінальної справи у слідчого виникли грунтовні сумніви щодо можливості Марченка І. М. самостійно вчинити вбивство. Зважаючи на це, слідчим було прийняте рішення провести слідчу дію для з'ясування механізму злочину та перевірки спроможності Марченка І. М. підіймати певну вагу (оскільки вбитий Рустамов Н. С., якого злочинці повісили у гаражі на гачок, важив близько 145 кг).
Завдання: Яку слідчу дію повинен провести слідчий на даному етапі розслідування? Скласти план підготовки і проведення слідчої дії. Висвітлити організаційно-підготовчі заходи і тактичні прийоми проведення цієї слідчої дії.
Якщо при розслідуванні кримінальної справи у слідчого виникли сумніви щодо можливості Марченка І. М. самостійно вчинити вбивство, то для з'ясування механізму злочину та перевірки спроможності обвинуваченого підняти певну вагу (вбитий Рустамов Н. С., якого злочинці повісили у гаражі на гачок, важив близько 145 кг), він має прийняти рішення про відтворення обстановки і обставин події, щоб перевірити показання Марченка І. М. на місці вчинення злочину (ст.ст. 194, 195 КПК України).
З цією метою буде проведено слідчий експеримент, під час підготовки якого слідчий повинен:
– визначити мету експерименту;
– визначити умови, в яких повинен бути проведений слідчий експеримент (встановити, як, де, коли і у якій послідовності треба проводити досліди; скільки їх необхідно провести та ін);
– визначити кількість учасників експерименту (свідків, обвинувачених, понятих);
– передбачити, які матеріали, засоби, знаряддя будуть необхідні;
– підготувати слідчу валізу;
– скласти план проведення слідчого експерименту.
У плані доцільно внести такі дані:
– місце і час проведення експерименту;
– кількість учасників та їх розташування;
– сутність дослідів, їх послідовність, роль учасників експерименту при проведенні кожного досліду.
При складанні плану, особливо щодо проведення дослідів, необхідно проконсультуватися з фахівцями (наприклад, судово-медичним експертом, криміналістом), які можуть дати рекомендації з відтворення обстановки експерименту і характеру проведення дослідів.
Під час підготовки до експерименту слідчому треба побувати на місці майбутнього експерименту, щоб краще орієнтуватися в обстановці при його проведенні.
Також слідчому необхідно вирішити, чи роз'яснювати завдання експерименту та обставини справи учасникам експерименту або не робити цього. Зазвичай, мета експерименту і обставини справи повідомляються учасникам слідчого експерименту. Проте у деяких випадках такі роз'яснення є недоцільними.
Під час підготовки до експерименту необхідно вирішити питання про засоби зв'язку між окремими групами його учасників. Засобами зв'язку, за допомогою яких встановлюють початок здійснення досліду та його закінчення, можуть бути телефон, сигнали, що подані прапорцями, свистками, руками.

ПЛАН СЛІДЧОГО ЕКСПЕРИМЕНТУ

1. Мета: встановити, чи був спроможний обвинувачений Марченко І. М. підняти і повісити на гачок Рустамова Н. С., вага котрого складала 145 кг.
2. Дата проведення слідчого експерименту: 20 лютого 2007 року.
3. Час проведення слідчого експерименту: 10-00.
3. Місце проведення: гараж Рустамова Н. С.
3. Послідовність дій обвинуваченого, які треба перевірити: Марченко І. М. повинен показати, як він дотягнув Рустамова Н. С. до місця повішання останнього, підняв його і повісив на гачок.
5. Забезпечити охорону гаражу під час проведення слідчого експериментую
6. Учасники експерименту: слідчий, дільничний інспектор міліції, працівник карного розшуку, експерт-криміналіст, 2 поняті, 2 статисти, обвинувачений.
7. Підготовка засобів проведення слідчого експерименту: манекен вагою 145 кг.
8. Підготувати слідчу валізу.
9. Усі дії обвинувачений має здійснити три рази.

Методика слідчого експерименту передбачає виконання та дотримання правил його проведення – процесуальних та тактичних.

До процесуальних правил належать:
– при проведенні слідчого експерименту обов'язковою є участь понятих;
– необхідною є участь фахівців у випадках, коли їх спеціальні знання можуть бути використані для відтворення обстановки події;
– доцільною є присутність при проведенні експерименту осіб, показання яких перевіряються;
– про перебіг і результати проведення слідчого експерименту складається протокол відповідно до ст. 195 КПК України.
Тактичні правила проведення слідчого експерименту:
– слідчий експеримент слід проводити в умовах і обстановці, максимально наближених до тих, в яких відбулася подія;
– слідчий експеримент бажано проводити на тому самому місці, де сталася подія, яку перевіряють;
– слідчий експеримент має проводитися у такий час, коли відбулась подія, яку перевіряють, з метою створення аналогічних умов обстановки;
– для проведення слідчого експерименту використовують ті самі знаряддя й засоби, які застосовувалися при події злочину, або однорідні предмети і знаряддя;
– після відтворення обстановки учасників треба розташувати саме так, як вони про це повідомили, а понятих поставити в місце проведення дослідів та на точки спостереження;
– досліди необхідно повторювати декілька разів, змінюючи умови експерименту.
Якщо обвинувачений, який бере участь у слідчому експерименті, заявляє клопотання про проведення того чи іншого досліду, як правило, таке клопотання задовольняється.
Під час дослідів слідчому рекомендується робити помітки про їх результати, а у разі потреби фотографувати окремі моменти досліду або проведення його в цілому.


3. ПОНЯТТЯ, ПРАВОВІ ПІДСТАВИ, ЗАВДАННЯ ТА ВИДИ ОБШУКУ. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПІДГОТОВЧІ ЗАХОДИ ТА ТАКТИЧНІ ПРИЙОМИ ПРОВЕДЕННЯ ОБШУКУ (В ПРИМІЩЕННІ, НА ВІДКРИТІЙ МІСЦЕВОСТІ, НА ТРАНСПОРТІ, ОСОБИСТОГО ОБШУКУ)
3.1. Поняття, правові підстави, завдання та види обшуку
Обшук – це обгрунтована доказами, що є в справі, слідча дія, суть якої полягає у примусовому обслідуванні приміщень, ділянок місцевості, інших об'єктів та окремих громадян, з метою виявлення та вилучення знарядь злочину, речей та цінностей, здобутих злочинним шляхом, а також предметів і документів, які мають значення для встановлення істини в справі. Обшук може бути також проведений для виявлення злочинців, що переховуються.
Від інших слідчих дій обшук відрізняється такими рисами:
1) примусовим характером.
Примусовий характер має місце й під час проведення інших слідчих дій, наприклад, допиту свідка. Згідно зі ст.ст. 166, 167 КПК України свідок викликається на допит і зобов'язується розповісти усе йому відоме у справі. У разі невиконання цього обов'язку наступає кримінальна відповідальність відповідно до ст.ст.384, 385 КК України.
Проте примус під час проведення обшуку має більш глобальний характер. Слідчий може примусово увійти до приміщення, розкривати сховища, якщо його володільці відмовляються зробити це самі, роздягти людину із метою обстеження її одягу і тіла без її згоди тощо;
2) пошуковим характером;
3) наявністю відповідного правового статусу в об'єктів, які підлягають обшуку. Ними можуть бути приміщення чи ділянки місцевості, транспортні засоби, які знаходяться у постійному або тимчасовому володінні конкретних осіб, та ін.;
4) наявністю в осіб, які підлягають обшуку, особливого правового статусу громадян України, котрий визначається їх конституційними правами та обов'язками;
5) наявністю правових механізмів вилучення предметів і документів, які можуть мати значення для встановлення істини у справі;
6) досудовим характером.
Підставою для прийняття слідчим рішення про проведення обшуку є наявність достатньої сукупності даних, яка дає можливість слідчому вважати, що у певному місці, або у певної особи знаходиться певна річ або предмет, які мають значення для справи, що розслідується, або переховується особа, яка вчинила злочин.
Під достатніми даними для проведення обшуку розуміються відомості, що містяться у показаннях свідків, потерпілих, підозрюваних, обвинувачених, протоколах слідчих дій, заявах та повідомленнях громадян, а також одержані в ході оперативно-розшукової діяльності.
Чинне кримінально-процесуальне законодавство передбачає, що обшук проводиться за вмотивованою постановою слідчого з санкції прокурора чи його заступника, за винятком житла чи іншого володіння особи (ч. 3 ст. 177 КПК України).
У невідкладних випадках обшук, за винятком житла чи іншого володіння особи, може бути проведений без санкції прокурора, але з наступним повідомленням прокурора в добовий строк про проведений обшук та його результати (ч. 4 ст. 177 КПК України).
Обшук житла чи іншого володіння особи, за винятком невідкладних випадків, проводиться лише за вмотивованою постановою судді (ч. 5 ст. 177 КПК України).
При необхідності провести обшук слідчий за погодженням з прокурором звертається з поданням до судді за місцем провадження слідства. Суддя негайно розглядає подання і матеріали справи, а у разі необхідності вислуховує слідчого, прокурора і за наявності підстав виносить постанову про проведення обшуку чи постанову про відмову в проведенні обшуку.
Постанова судді про проведення обшуку оскарженню не підлягає. На постанову судді про відмову в проведенні обшуку протягом трьох діб з дня її винесення прокурором може бути подана апеляція до апеляційного суду.
У невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, обшук житла чи іншого володіння особи може бути проведено без постанови судді. При цьому в протоколі зазначаються причини, що обумовили проведення обшуку без постанови судді. Протягом доби з моменту проведення цієї дії слідчий направляє копію протоколу обшуку прокуророві.
Класифікація обшуку проводиться за його об'єктами. Об'єкт обшуку – це те, що підлягає примусовому дослідженню для виявлення матеріалізованої інформації щодо події злочину або інших обставин справи.
Залежно від характеру об'єкта обшуку, обшук поділяють на такі види:
1) обшук жилих та нежилих приміщень (квартири, індивідуальні будинки, службові кабінети, сховища, гаражі, підсобні приміщення та ін.);
2) обшук ділянок місцевості (подвір'я, садові ділянки, підсобні господарства, території установи);
3) обшук особи, її тіла та одягу;
4) обшук транспортних засобів.
Крім того, розрізняють такі види обшуку: первинний та повторний, одиночний та груповий (одночасний). Груповий (одночасний) обшук – це тактична операція з одночасним здійсненням серії обшуків за єдиним планом у різних осіб у межах однієї розслідуваної кримінальної справи.
Таким чином, обшук – це слідча дія, змістом якої є примусове обстеження приміщень і споруд, ділянок місцевості, окремих громадян з метою відшукання і вилучення предметів, що мають значення по справі, а також виявлення розшукуваних осіб. Головна мета обшуку як пошукової дії полягає у виявленні джерел доказової та орієнтуючої інформації. Обшук має на меті виявити знаряддя злочину, речі та цінності, здобуті злочинним шляхом, а також інші предмети і документи, які мають значення для встановлення істини по справі.
3.2. Організаційно-підготовчі заходи проведення обшуку
Існує низка рекомендацій щодо організаційно-підготовчого аспекту проведення обшуку, дотримання яких сприяє слідчому в досягненні оптимальних результатів обшуку.
1. Слідчий повинен чітко визначити мету та місце проведення обшуку.
2. Визначивши місце проведення обшуку, слідчий повинен зібрати детальну інформацію про місце проведення майбутнього обшуку.
3. Отримати інформацію стосовно особи, яка підлягає обшуку, членів її сім'ї, способу життя, розпорядку дня та ін. Наявність такої інформації дає слідчому можливість обрати оптимальний час для проведення обшуку, визначити лінію поведінки на місці проведення обшуку та тактику проведення пошукових дій.
4. Одним із головних правил обшуку є його раптовість. Дотримання слідчим цього правила позбавляє особу, яка вчинила злочин, можливості зникнути, знищити або приховати сліди вчинення злочину або речові докази.
5. Забезпечення конспіративності підготовки обшуку. Раптовість проведення обшуку є неможливою без дотримання даної умови, оскільки розголошення відомостей про обшук, що готується, значній кількості осіб може призвести до витоку інформації та втрати чинника раптовості обшуку.
6. Для результативного проведення обшуку суттєве значення має правильний та обгрунтований вибір кількісний та персональний склад учасників обшуку.
7. Слідчий повинен визначити перелік технічних засобів, необхідність застосування яких може виникнути під час проведення обшуку (засоби криміналістичної техніки, зв'язку, пошукові та транспортні засоби), а у необхідних випадках і перевірити її робочий стан та комплектність (валіза слідчого, портфель слідчого).
8. У випадках проведення групового (одночасного) обшуку за єдиним планом необхідно передбачити заходи для забезпечення одночасного початку проведення обшуків та створення перешкод можливим спробам осіб, що підлягають обшуку, повідомити своїм співучасникам про обшук.
Отримавши необхідну для підготовки обшуку інформацію та вирішивши усі зазначені вище питання, слідчий спільно з оперативними працівниками складає детальний план проведення обшуку. До виїзду на місце проведення обшуку слідчий проводить інструктаж членів слідчо-оперативної групи, визначає засоби зв'язку та порядок їх використання.
3.3. Тактичні прийоми проведення обшуку (в приміщенні, на відкритій місцевості, на транспорті, особистого обшуку)
Обшук в приміщенні
Обшук у приміщенні є найбільш розповсюдженим видом обшуку. Тактичні прийоми обшуку приміщення поділяють на загальні та окремі. До загальних прийомів належать:
– планомірність та послідовність обстеження приміщення;
– активне використання технічних засобів і спеціальних знань (спеціалістів);
– використання логічних і психологічних прийомів. Особливу увагу слід звертати на дії осіб, які виявляють послужливість, прагнення у всьому полегшити роботу слідчого і таким чином залишити тайники не дослідженими, створити невірне уявлення, що шукати даремно.
Окремі тактичні прийоми залежать від виду приміщення й характеру обстановки, де проводиться обшук, зокрема, обшук в окремій ізольованій квартирі або приватному будинку необхідно розпочинати з обстеження житлового приміщення. Особи, які знаходяться в приміщенні, крім господаря, запрошуються до іншої кімнати або на кухню та за ними встановлюється спостереження. Під час обшуку із приміщення не дозволяється виходити. Особи, які знаходяться в приміщенні, можуть піддаватися особистому обшуку.
Під час обстеження підлоги, стін, сховищ застосовуються аналітичні методи та технічні засоби виявлення тайників. У приміщеннях (складах), загромаджених предметами останні переміщуються для дослідження підлоги, стін. Досліджують окремо упаковані об'єкти (ящики, кіпи), сипкі речовини пересипають, а рідини переливають із місткості в місткість. Особливу увагу необхідно звертати на обстеження кухонь, туалету, ванної кімнати, балконів, горища та підсобних приміщень – комор, ніш.
При обстеженні конструктивних вузлів будівлі необхідно звертати увагу на елементи, що не передбачені проектом, відсутність окремих деталей, неоднорідність фарбування, відмінності у кольорі штукатурки, пошкодження павутиння.
При провадженні обшуку необхідно враховувати професійну діяльність обшуканої особи, її схильності та захоплення, так як це може бути пов'язано із способами переховування предметів і документів, а також обранням місць для обладнання тайників.
В окремих випадках на правильність напряму пошуків може вказувати поведінка обшуканого або членів його родини. На місця переховування шуканих предметів може вказувати реакція обшукуваної особи на ті чи інші дії слідчого – зміна тембру голосу, кольору шкіри, тремтіння рук тощо, які свідчать про високу нервову напругу у випадках, коли слідчий наближається до тайників або сховищ. З метою спостереження за обшукуваною особою та іншими особами, що перебувають на місці обшуку, доцільно спеціально доручити одному із членів групи постійно спостерігати за ними та їх реакцією на дії слідчого.
Обшук в комунальній квартирі, в гуртожитку, на робочому місці також має свої тактичні особливості.
1. У комунальній квартирі обшук слід починати з місць загального користування (кухня, коридор, туалет, комора, горище, підвал). Обслідуванню підлягають тільки ті об'єкти, які належать обшуканій особі; наприклад, кухонна шафа, плита, умивальник у загальній кухні. Інші речі обслідуються з дозволу їхніх господарів, які повинні бути присутніми. Останнім пропонується переглянути свої речі – чи немає там сторонніх, що не належать їм, предметів. Якщо господар дає дозвіл, то слідчий може сам провести дослідження. Аналогічним чином проводиться обслідування приміщення в гуртожитку.
2. Після обслідування приміщень загального користування проводиться обшук житлового приміщення за загальними правилами. Під час обшуку в гуртожитках обов'язково повинен бути присутній представник адміністрації (комендант, майстер).
3. Обшук на робочому місці у службових приміщеннях необхідно розпочинати з робочого місця обшукуваного. У першу чергу оглядають робочий стіл, сейфи, шафи. Тайників, як правило, на робочих місцях не роблять, але предмети можуть бути схованими або замаскованими серед книжок, документів, папок.
Під час здійснення обшуку вилученню підлягають не тільки предмети і речі, що мають значення у розслідуваній справі, а й речі та документи, що свідчать про вчинення обшукуваною особою іншого злочину, а також речі, вилучені із цивільного обігу.
Враховуючи примусовий характер обшуку, слідчий під час його проведення має право розкривати замкнені приміщення і сховища, якщо володар відмовляється їх відчинити, але при цьому слідчий повинен уникати не викликаних необхідністю пошкоджень замків, дверей та інших предметів.
Обшук на відкритій місцевості
Об'єктом обшуку може бути ділянка місцевості (території подвір'я, садиби, садової ділянки, підсобного господарства, саду, городу, які належать або знаходяться в користуванні конкретної особи, установи).
Коли місцевість стає самостійним об'єктом обшуку, слідчий виносить окрему постанову на обшук та подає її керівнику, господарю ділянки або іншій особі, у володінні чи користуванні якої знаходиться ця ділянка. У випадках, коли обшук здійснюється у конкретної особи, про що зазначено у постанові, а її садиба, дача чи город належать до об'єктів обшуку, виносити окрему постанову про обшук ділянок місцевості непотрібно.
Цей вид обшуку є найбільш трудомістким. Обстеження місцевості необхідно здійснювати планомірно та у певній послідовності. Ділянку місцевості розподіляють на сектори або квадрати та методично і послідовно досліджують.
Залежно від характеру місцевості, особливостей об'єктів пошуку та інших конкретних обставин можуть застосовуватися ексцентричний, концентричний або фронтальний методи дослідження місцевості з використанням у необхідних випадках тих чи інших технічних засобів.
У ході проведення обшуку необхідно звертати увагу на ознаки, які можуть свідчити про можливість знаходження у тому чи іншому місці замаскованого тайника – ділянки землі з пожовклою травою на фоні загальної зеленої маси, пошкодження грунту, мітки на деревах, скопана грядка на присадибній ділянці тощо. На наявність тайників або місця поховання трупа в окремих випадках може вказувати поведінка свійських тварин.
Здійснюючи обшук на місцевості, можна проводити розкопки місцевості, розорювання ділянки, видалення насаджень та інші пошукові дії.
Обшук на транспорті
Обшук транспортних засобів передбачає примусове обстеження будь-якого транспортного засобу, який є у приватному володінні особи (мотоцикл, автомобіль, катер, яхта). Залежно від виду транспортного засобу, що підлягає дослідженню, обшук має певну специфіку. Обстеження транспортних засобів повинно мати планомірний та послідовний характер.
Особистий обшук
Обшук особи передбачає примусове обстеження тіла людини, її одягу та інших речей. Об'єктами пошуку можуть бути насамперед: вогнепальна та холодна зброя, дорогоцінні речі, наркотики, гроші, валютні цінності, документи та інші речі, що мають значення у справі.
Обшук особи рекомендується проводити у певній послідовності – зверху донизу. Спочатку досліджується головний убір, потім одяг (пальто, сукня, піджак, штани, спідниця тощо), взуття, а потім натільна білизна. Ці речі знімають з особи у наведеній послідовності та досліджують.
Особливу увагу необхідно приділяти дослідженню кишень, швів, підкладці пальта, піджака, спідниці, каблукам взуття. Потім досліджується тіло людини. Це пов'язано з тим, що невеликі та мініатюрні речі, а також певні речовини (наркотики) можуть переховуватися як в одязі, так і на тілі, або в природних порожнинах тіла.
Застосування тактичних прийомів обшуку особи пов'язано з проблемою статі та використанням тактичних засобів для виявлення та вилучення предметів, що сховані. Тому попередньо, перш ніж розпочати примусове обслідування, слід переконати особу, що обшукується, добровільно видати сховані предмети.
Для обшуку тіла людини та застосування технічних засобів обов'язково запрошують спеціаліста – судмедексперта, рентгенолога, хірурга. Обшук може проводитися в спеціально обладнаному приміщенні, наприклад на виробництвах, пов'язаних з добуванням та обробкою дорогоцінних металів, каменів тощо.
Під час обшуку особи підлягають обстеженню і супутні речі, що є в обшукуваного – валізи, дипломати, сумки, гаманці, портсигари, трубки для куріння тощо.
Обшук особи, як правило, проводиться на підставі постанови слідчого. Частиною 2 ст. 184 КПК України передбачаються випадки, коли особистий обшук здійснюється без постанови слідчого – в зв'язку із затриманням підозрюваної особи чи ув'язненням її під варту, або коли у слідчого є підстави вважати, що особа, перебуваючи у приміщенні, де здійснюється обшук, може переховувати при собі предмети чи документи, що мають значення у справі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к96-ВР в ред. від 08.12.2011 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.
2. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. №2341 в ред. від 23.11.2011 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.
3. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28.12.1960 р. №1001-05 в ред. від 13.11.2011 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.
4. Галиця О. Поняття обшуку // Юридичний журнал: Юстиніан. – 2008. – №6. – С. 24 – 27.
5. Денисюк Г. Ф., Шепитько В. Ю. Обыск. – Харьков: Консум, 1999. – 274 с.
6. Коваленко Є. Г., Маляренко В. Т. Кримінальний процес України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 704 с.
7. Криміналістика: Підручник / За ред. В. Ю. Шепітька. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 728 с.
8. Кузьмічов В. С., Прокопенко Г.І. Криміналістика: Навч. посібник /
За ред. В. Г. Гончаренка, Є. М. Моісеєва. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 366 с.
9. Руководство для следователей / Под ред. Н. А. Селиванова,
В. А. Снеткова. – М.: ИНФРА-М, 2007. – 732 с.
10. Рыжаков А. П. Предварительное расследование. – М.: Юристь, 2006. – 276 с.
11. Сокиран Ф. М., Сокиран М. Ф. Шляхи вдосконалення тактики психологічного впливу при проведенні окремих слідчих дій: Посібник. – К.: НАВСУ, 2005. – 160 с.
12. Тертышник В. М. Обыск. – Харьков: Гриф, 1997. – 230 с.
13. Шепітько В. Ю. Довідник слідчого. – К.: Де Юре, 2008. – 208 с.