Кр ОРГАНІЗАЦІЯ РОЗКРИТТЯ І РОЗСЛІДУВАННЯ УМИСНИХ ВБИВСТВ З КОРИСЛИВИХ МОТИВІВ.

Контрольна робота
з дисципліни "Організація розкриття та розслідування злочинів"
на тему:
ОРГАНІЗАЦІЯ РОЗКРИТТЯ І РОЗСЛІДУВАННЯ УМИСНИХ ВБИВСТВ З КОРИСЛИВИХ МОТИВІВ

ПЛАН

Вступ 3
1. Криміналістична характеристика вбивств,
вчинених з корисливих мотивів 4
2. Типові слідчі ситуації та версії 7
3. Особливості початкового етапу розслідування 10
4. Загальна характеристика наступних етапів розслідування 14
Висновки 17
Список використаної літератури 18

ВСТУП
Статистика вбивств, які щорічно вчиняються в Україні, не може не викликати почуття турботи і занепокоєння й, навіть, шокувати. Вже на-разі чітко простежується тенденція до їх зростання.
Розслідування вбивств, у тому числі скоєних з корисливих моти-вів, має значні складнощі, оскільки злочинці застосовують різноманітні способи їх вчинення, маскування і приховування, вдаються до різнома-нітних засобів протидії встановленню істини.
Складність розслідування вбивств зумовлена також відсутністю, як правило, свідків, великою кількістю версій розслідування, характе-ром речових доказів, а у деяких випадках - інсценуванням обставин події злочину.
Отже, головним завданням оперативно-розшукових та слідчих ор-ганів є швидке розкриття таких злочинів, встановлення причин і умов, що сприяють їх вчиненню.


1. КРИМІНАЛІСТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВБИВСТВ, ВЧИНЕНИХ З КОРИСЛИВИХ МОТИВІВ
Умисне вбивство з корисливих мотивів (п. 6 ч. 2 ст. 115 КК) має місце тоді, коли винний, позбавляючи життя потерпілого, бажав одер-жати у зв'язку з цим матеріальні блага для себе або інших осіб (заво-лодіти грошима, коштовностями, цінними паперами, майном тощо), одержати чи зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних ви-трат чи обов'язків (одержати спадщину, позбавитися боргу, звільнитися від платежу тощо) або досягти іншої матеріальної вигоди. При цьому не має значення, чи одержав винний ту вигоду, яку бажав одержати внаслідок вбивства, а також, коли виник корисливий мотив - до початку чи під час вчинення цього злочину.
Ефективному розслідуванню вбивств з корисливих мотивів сприяє з'ясування даних, які складають криміналістичну характеристику цього злочину, тобто сукупності криміналістично значущих елементів, які допомагають найбільш швидкому розслідуванню.
До елементів криміналістичної характеристики вбивств з корисли-вих мотивів належать: спосіб вчинення; спосіб приховування; місце, час та обстановка; "слідова картина"; особа злочинця; особа потерпі-лого.
При розгляді способу вчинення злочину важливо з'ясувати, як са-ме вбивство було вчинено - в умовах неочевидності або очевидності. З'ясування цієї обставини впливає на планування та організацію розс-лідування.
У першому випадку факт вчинення вбивства неочевидний, і осо-ба, яка вчинила цей злочин, невідома. Завданням розслідування є встановлення особи злочинця, обставин вчинення злочину та особи потерпілого.
Вбивство, вчинене в умовах очевидності, характеризується тим, що особа злочинця відома, злочин вчинено в присутності інших осіб. Отже, завданням розслідування є встановлення обставин злочину, ви-явлення речових доказів, встановлення особи потерпілого і мотивів вбивства.
Зазвичай, способи вчинення вбивств з корисливих мотивів над-звичайно різноманітні: застосування вогнепальної і холодної зброї, удавлення зашморгом, дія високої температури, утоплення та ін.
Спосіб вчинення часто вказує на особу злочинця й дозволяє вису-вати версії як щодо вбивці, так і щодо мотивів вчинення злочину.
Спосіб вчинення злочину орієнтує також слідчого на комплекс слі-дів і речових доказів, що можуть бути виявлені у процесі розслідуван-ня.
Крім того, спосіб вчинення може сприяти встановленню особи по-терпілого (мається на увазі характер попередніх стосунків потерпілого зі злочинцем).
Найбільш традиційними способами приховування вбивства є:
1) знищення слідів злочину;
2) приховування чи знищення знарядь і засобів;
3) інсценування вбивства під нещасний випадок чи самогубство;
4) знищення трупа (спалювання, утоплення, розчленування, зако-пування);
5) спотворення трупа з метою приховування особи потерпілого.
Усі перелічені дії, як правило, пов'язані із бажанням вбивці уник-нути відповідальності, приховати свою причетність до злочину.
Для вчинення злочину, що розглядається, злочинець зазвичай обирає час, коли немає свідків, коли потерпілий один у будинку чи в офісі або в іншому місці, нерідко вечірній або нічний.
Місце вчинення вбивства - це переважно безлюдна місцевість чи квартира, в якій потерпілий може бути один. Це може бути також тран-спорт (автомобільний чи залізничний), зруйновані будинки або такі, що будуються, інші місця, куди з різних обставин потрапляє потерпілий.
Місце злочину, як і обстановка його вчинення, є надзвичайно важ-ливим джерелом інформації, оскільки воно містить чималу кількість слідів і речових доказів, що визначають напрям розслідування і вису-вання слідчих версій.
"Слідову картину" утворюють обставини і сліди події злочину. Ви-явлення їх, аналіз, встановлення причинних зв'язків дозволяють побу-дувати картину події, сформувати уявні чи дійсні моделі злочину, ме-ханізм його вчинення. Дослідження таких слідів і речових доказів може вказати на особу злочинця, особу потерпілого, виявити негативні об-ставини, сліди приховання злочину.
Злочинець, що вчинив вбивство з корисливих мотивів, зазвичай має такі якості, як агресивність, жорстокість, егоїзм, цинізм, зневага до чужих інтересів, жадібність тощо. Переважно це чоловіки у віці від 18 до 50 років, які зловживають алкогольними напоями чи наркотиками. Серед вбивць нерідкі випадки психічних захворювань.
Зазначені вище характеристики справедливі для більшості випад-ків побутових корисливих вбивств, а також вуличних корисливих вбивств.
Особа потерпілого часто вказує на особу злочинця (зв'язки потер-пілого зі злочинцем, характер їх стосунків, мотиви вчиненого злочину), тому вивчення особи потерпілого дозволяє висунути версії щодо вбив-ці, мотивів вчинення злочину тощо.
Дані, отримані при огляді місця події або місця виявлення трупа, в сукупності з інформацією про спосіб вчинення злочину дають можли-вість висунути версії про особистість вбивці та характер його стосунків з потерпілим. Наприклад, переміщення трупа в затишне місце, маску-вання його (землею, листами, травою, гілками), утоплення, закапуван-ня трупа і його частин, спотворення обличчя часто свідчать про вчи-нення злочину людиною з числа найближчого оточення потерпілого.
Набагато складнішою є ситуація, коли злочин вчинений нетипо-вим вбивцем.
Особливо важкі для розслідування випадки дій професійних вбивць, які пройшли спеціальну підготовку під час військової чи іншої спеціальної служби, мають високорозвинені інтелектуальні здібності, знання в галузі криміналістики. Саме з таких осіб, що залишають міні-мум слідів своєї злочинної діяльності на місці події, представники зло-чинного світу обирають виконавців у випадках необхідності вчинення так званих вбивств на замовлення.
2. ТИПОВІ СЛІДЧІ СИТУАЦІЇ ТА ВЕРСІЇ
Типові ситуації - це слідчі ситуації, які найчастіше зустрічаються у практиці та пов'язані з певними особливостями їх розслідування. Розг-лядаючи конкретну ситуацію, слідчий використовує знання про способи вирішення типових завдань, модернізуючи їх з урахуванням реальнос-ті. Момент оцінки слідчої ситуації виникає в двох передбачених зако-ном випадках - при підготовці ухвалення рішення про напрямок розслі-дування і про проведення слідчих дій.
Індивідуальна слідча ситуація як стан розслідування визначається співвідношенням наявної і відсутньої інформації, існуючих доказів і допоміжної інформації про вбивство, даними про можливості слідчого, умови оточуючого середовища та ін.
=== Ситуація 1.===
Вбивство очевидне (відкрите), вбивця затриманий і особистість його відома. Іноді на початку розслідування бувають неясними справж-ні мета і мотив, а іноді - форма вини. Можуть бути не встановленими і співучасники.
У цій ситуації спочатку не можна стверджувати, що дії, наслідком яких стала смерть потерпілого, протиправні (наприклад, у разі необхід-ної оборони).
=== Ситуація 2.===
Таємне вбивство, але без приховування трупа та інсценування, яке виявлене відразу чи невдовзі після вчинення злочину.
У такому разі існують сприятливі можливості для пошуку й вилу-чення слідів, фіксації показань свідків, тобто все необхідне для успіш-ного розслідування. Є можливості для організації пошукових дій щодо переслідування і затримки злочинця.
Отже, типові версії в наданій ситуації:
а) версії про особистість вбивці (або про коло підозрюваних);
б) версії про можливі мотиви;
в) пошукові версії про місцезнаходження злочинця, який прихову-ється.
=== Ситуація 3.===
Вбивство таємне, недавнє, але не ясний його механізм. Труп ви-явлено, особистість жертви встановлена. Маються дані, що вказують на самогубство (чи нещасний випадок, чи смерть від природних при-чин), але є підозри про можливе інсценування для приховання вбивст-ва.
Така ситуація має місце й тоді, коли інсценування, яке припуска-ється, може бути здійснено не для приховування вбивства, а для при-ховування його справжнього мотиву (отже, справжнього вбивці).
У наданій ситуації будуються версії про механізм розслідуваної події. Після підтвердження версії вбивства висуваються версії про мо-тив і про особистість вбивці.
=== Ситуація 4.===
Таємне вбивство, внаслідок якого справа порушена за фактом ви-явлення невпізнаного трупа. Ушкодження на трупі вказують на вбивст-во, але труп спотворений у такому ступені, що впізнання його за озна-ками зовнішності майже неможливо.
В таких ситуаціях насамперед будуються і перевіряються версії про особистість жертви.
=== Ситуація 5.===
Вбивство таємне і давнє, але може бути розкритим, оскільки ви-явлено останки - череп і кісти з рештою одягу, причина смерті невідома (на початку розслідування), можна припустити як вбивство, так й інші причини смерті. Особистість жертви також переважно невідома.
Отже, на початку розслідування будуються і перевіряються версії про особистість потерпілого і про сутність події.
=== Ситуація 6.===
Таємне вбивство, що супроводжувалося розчленуванням трупа на частини і приховуванням цих частин. З усіх елементів злочину відомі лише спосіб приховування вбивства і місце виявлення частин трупа.
У такому випадку, насамперед, конструюються і перевіряються версії про механізм вбивства і про особистість жертви.
При встановленні особистості жертви вивчаються версії про осіб, яким було вигідно не лише вчинити вбивство, але й приховати його, побоюючись викриття.
=== Ситуація 7.===
Зникнення людини. Вбивство таємне, давнє, але таке, що лише припускається, оскільки труп не виявлений. Особистість жертви відома, але все інше невідомо.
Типові первісні версії про причини зникнення:
а) людина вбита;
б) вчинила самогубство;
в) сховалася від родичів;
г) скоїла злочин й приховується від правосуддя;
д) вмерла чи перебуває у лікарні під чужим ім'ям та ін.
Коли версія вбивства підтверджена, а інші обгрунтовано відпали, вивчення особистості, способу життя, стосунків зниклої особи з іншими людьми дозволяє будувати версії про мету і мотив, про час і місце вбивства, а також про особистість вбивці.
3. ОСОБЛИВОСТІ ПОЧАТКОВОГО ЕТАПУ
РОЗСЛІДУВАННЯ
В процесі розслідування вбивств необхідно з'ясувати низку обста-вин, що сприяють встановленню істини. До них належать:
1) безпосередня причина смерті;
2) що мало місце - насильницьке заподіяння смерті чи смерть сталася з інших причин;
3) яким способом, за допомогою яких знарядь вчинено вбивство;
4) час настання смерті;
5) місце вчинення вбивства;
6) обставини, за яких вчинено вбивство;
7) особа жертви;
8) співучасники вбивства і роль кожного з них у вчиненні злочину;
9) особа вбивці;
10) мотиви вбивства;
11) обставини, що сприяли вбивству, заходи, яких треба вжити для попередження таких злочинів.
Перелічені обставини є основними питаннями при розслідуванні вбивств, але не вичерпують їх.
Початкові дії при розслідуванні вбивств з корисливих мотивів включають невідкладні слідчі дії та оперативно-розшукові заходи.
До оперативно-розшукових заходів належать:
а) організація переслідування злочинця;
б) опитування громадян, які першими виявили труп, або тих, що перебували на місці злочину;
в) організація спостереження на вокзалах, пристанях;
г) улаштування засідок тощо.
Першою невідкладною слідчою дією є огляд місця події і трупа.
Особливості огляду місця події по справах цієї категорії виплива-ють із специфіки характеру вбивства (застосування вогнепальної зброї, удавлення зашморгом, отруєння тощо).
Важливими є також пошук і огляд слідів та речових доказів. Хара-ктер вбивства орієнтує слідчого на пошук слідів, характерних для за-стосування тих чи інших знарядь і засобів вчинення злочину. Так, слі-дами застосування вогнепальної зброї можуть бути гільзи, стріляні кулі, іноді пістолет, а також сліди крові, сліди опору (боротьби), мікросліди й сліди нашарування. Аналіз таких слідів дозволить дійти висновку про вид зброї, з якої було зроблено постріл.
У випадках, коли наявні ознаки отруєння, на місці події необхідно вилучити посуд із залишками харчів, лікарські препарати (порошки, пляшки з ліками), виділення потерпілого.
При удавленні зашморгом чи повішенні особливу увагу необхідно зосередити на матеріалі зашморгу, його формі, способі в'язання, оскі-льки це часто пов'язано із фаховими навичками особи, яка вчинила злочин, і вказує на певне коло осіб, які можуть бути причетними до по-дії. Так, при розслідуванні вбивства шляхом удавлення зашморгом жін-ки, труп якої був виявлений у водосховищі, дослідження характеру в'я-зання зашморгу вказувало на те, що воно притаманно фаховим діям телятників - саме так зв'язують телят. Зять потерпілої був телятником. Незважаючи на висунуте ним неправдиве алібі, вину його було дове-дено.
Огляд місця події і трупа здійснюється з участю судово-медичного експерта, який виконує у цьому випадку функції фахівця.
Судово-медичний експерт допомагає слідчому в здійсненні огля-ду, зосереджуючи свою увагу на огляді трупа. Втім, це не означає, що огляд трупа здійснюється лише судово-медичним експертом, оскільки слідчий бере в ньому найактивнішу участь.
Огляд трупа здійснюється в певній послідовності. Саме у такій же послідовності фіксуються в протоколі його результати.
У процесі огляду місця події внаслідок аналізу виявленого слідчий у процесі моделювання картини злочину може виявити негативні обставини - такі, що суперечать даним про природний розвиток подій. Зокрема, це може бути посмертний характер странгуляційної борозни при заяві про самогубство потерпілого, відсутність крові при чималій кількості ножових поранень тощо.
До початкових слідчих дій належить також призначення до прова-дження судово-медичної експертизи.
Серед питань, що розв'язуються судово-медичною експертизою, можуть бути такі:
1) причина смерті, час її настання;
2) характер та послідовність ушкоджень;
3) чи міг постраждалий сам нанести собі ушкодження;
4) прижиттєвість або посмертність ушкоджень трупа;
5) його резус-фактор, що сприяє визначенню особливостей крові, сліди якої можуть бути виявлені на одязі підозрюваного.
Судово-медична експертиза відкриває можливість для індивідуа-льної ідентифікації особи по крові, частках м'язів, фрагментах кісток тощо.
Поряд із судово-медичною експертизою можуть призначатися й інші експертизи, в тому числі судово-балістична, трасологічна, дакти-лоскопічна, біологічна та ін.
До невідкладних слідчих дій належить пред'явлення трупа для впізнання. Необхідність у цьому виникає тоді, коли іншим шляхом осо-бу постраждалого встановити неможливо.
Пред'явлення для впізнання здійснюється у морзі особам, які зая-вили про зникнення, або можливому вбивці. Пред'явленню для впіз-нання передує допит заявників про прикмети зовнішності та одягу пос-траждалого, а також здійснення туалету трупа з метою надати зовніш-ності прижиттєвого вигляду.
Результати пред'явлення для впізнання фіксуються у протоколі.
При розслідуванні вбивств з корисливих мотивів особливе місце посідає допит свідків.
До плану допиту включаються всі питання, що характеризують склад злочину. Особливе значення має деталізація показань, оскільки вона може містити необхідну інформацію для контрольних запитань і перевірки показань як свідків, так і обвинувачених. Показання свідків можуть мати значення для розшуку злочинця (опис прикмет зовнішнос-ті) та наступного пред'явлення для впізнання.
При розслідуванні вбивств однією із важливих слідчих дій є об-шук, метою якого є виявлення слідів і речових доказів причетності осо-би до злочину.
В процесі обшуку слідчий повинен бути орієнтований на пошук:
а) одягу і взуття злочинця, що були на ньому під час події;
б) знарядь і засобів заподіяння смерті;
в) цінностей і предметів, що належали потерпілому;
г) зброї і боєприпасів;
д) листування, фотознімків та інших даних, що можуть пояснити характер стосунків між злочинцем і потерпілим;
е) слідів крові.
Загалом успіх розслідування вбивств з корисливих мотивів визна-чається його плануванням, яке в своїй основі передбачає висування версій, виявлення доказів внаслідок логічного аналізу їх походження, ролі та значення.
4. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА НАСТУПНИХ ЕТАПІВ РОЗСЛІДУВАННЯ
Якісно новий етап розслідування виникає, коли в ході розсліду-вання виявлена особа, яка обвинувачується у вчиненні вбивства з ко-рисливих мотивів.
Завданням цього етапу є викриття вбивці й доведення його вин-ності.
Важливим джерелом доказів на даному етапі розслідування є по-казання самого підозрюваного.
Під час допиту підозрюваного важливо одержати розгорнуті й де-тальні показання. Доказом може слугувати і поінформованість особи про такі факти, що можуть бути відомі лише виконавцеві злочину. Вони підлягають ретельній перевірці. Часто при цьому необхідно спросту-вання неправдивого алібі. До перевірочних дій можуть бути віднесені слідчі експерименти, перевірки показань на місці вчинення злочину та ін.
Незалежно від того, визнає вбивця свою винність у вчиненому чи ні, наступним завданням є його викриття.
Викриття вбивці здійснюється за допомогою показань свідків-очевидців, пред'явлення їм вбивці для впізнання і проведення при не-обхідності очних ставок, обшуків у житлі й за місцем роботи вбивці, огляду його самого, оглядів його одягу та об'єктів, виявлених при про-веденні цих заходів, пред'явлення для впізнання цих об'єктів і резуль-татів ідентифікаційних експертиз речових доказів.
При цьому повинно бути доведене, що вбивця знаходився на місці вбивства в момент його вчинення, що він мав усі необхідні об'єктивні можливості для вчинення наданого вбивства (достатній час для скоєння певних дій, необхідну фізичну силу, відповідні уміння і навички, знаряддя тощо).
Вивчення особистості вбивці - частина розслідування на даному етапі не лише в зв'язку із вирішенням питань процесуального характе-ру і кримінально-правової кваліфікації дій обвинуваченого, необхідніс-тю подальшої індивідуалізації покарання судом, але й у зв'язку з істот-ним впливом цих даних на висування версій, вибір тактичних прийомів слідчих дій.
Підтвердження мотиву і форми вини - також важлива частина ро-зслідування, під час якої необхідно довести наявність користі у вбивст-ві.
Треба встановити:
а) передбачала чи ні винна особа наслідки своїх дій, до якої мети прагнула.
Це можна об'єктивно оцінити за:
- фактичними даними про особливості обстановки, в якій було вчинено вбивство, спосіб і знаряддя вбивства, їх властивості;
- станом потерпілого;
- поведінкою обвинуваченого до і після вбивства (дії з підготовки вбивства і приховування його слідів чи, навпаки, спроби допомогти, ви-кликати "швидку допомогу" тощо);
- особливостями психіки обвинуваченого і його психічного стану в момент вбивства;
б) стосунки обвинуваченого з потерпілим, наявність чи відсутність у минулому особистих неприязні, сварок, погроз тощо, наявність чи ві-дсутність саме корисливої заінтересованості в смерті потерпілого;
в) поведінка потерпілого перед вбивством і під час вбивства (наявність чи відсутність з його боку образ, шантажу, провокацій, погроз та ін.).
На заключному етапі розслідування головне завдання - прийняти правильне, обгрунтоване рішення про подальший напрямок криміналь-ної справи.
Прийняттю цього рішення передує його підготовка, яка полягає у підсумкуванні розслідування, аналізі зібраних доказів, ознайомленні учасників процесу з матеріалами справи і розгляді їх клопотань про провадження додаткових слідчих дій та оцінці їх результатів.


ВИСНОВКИ
Підсумовуючи викладене у контрольній роботі, можна зробити ви-сновок, що успіх розслідування вбивств з корисливих мотивів визнача-ється перш за все його плануванням, яке в своїй основі передбачає висування версій, виявлення доказів внаслідок логічного аналізу їх по-ходження, ролі та значення.
Застосування грунтовно розробленої методики розслідування вбивств з корисливих мотивів забезпечує виконання комплексу дій, що дозволяють з'ясувати, чи мало місце вбивство або смерть особи на-ступила внаслідок природних причин, самогубства або нещасного ви-падку. Тому всі випадки виявлення трупів людей або відомості про зникнення людей при неясних обставинах необхідно досліджувати за правилами розслідування вбивств.
Нерозкриті вбивства, як правило, є наслідком неякісного прове-дення слідчих і пошукових заходів на початковому етапі, пов'язаним з оцінкою версії про вбивство як малоймовірної.
Методика розслідування будь-якого виду вбивств є основою для творчого її застосування на практиці.
Необхідного ефекту можна досягти при наявності в особі, що про-водить розслідування, розвинених навичок міжособистісного спілку-вання, спостережливості, здатності до правильної оцінки (у тому числі правової) сукупності отриманих під час розслідування обставин, гарно-го знання психології, ясної уяви про тактичні прийоми проведення окремих слідчих дій, уміння правильно організувати пошукові заходи й будувати необхідну взаємодію з підрозділами органа дізнання, який забезпечує їх проведення.


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Конституція України від 28.06.1996 р. в ред. від 01.01.2006 р. //http://zakon.rada.gov.ua
2. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. № 2341-ІІІ в ред. від 12.10.2006 р. //http://zakon.rada.gov.ua
3. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28.12.1960 р. № 1001-05 в ред. від 12.01.2007 р. //http://zakon.rada.gov.ua
4. Аверьянова Т. В., Белкин Р. С., Корухов Ю. Г., Россинская Е. Р. Криминалистика: Учебник. - М.: ИНФРА-М, 2001. - 990 с.
5. Біленчук П. Д., Перкін В. І. Тактичні прийоми, тактичні комбінації та тактичні операції в розслідуванні злочинів. - К.: Атіка, 1996. - 334 с.
6. Вопросы расследования преступлений: Справочное пособие / Под ред. И. Н. Кожевникова. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Спарк, 1997. - 354 с.
7. Гусев Л. Н., Муравьев А. С. Предупреждение, пресечение и ра-скрытие убийств. - М.: Новый юрист, 1992. - 276 с.
8. Когутич І. І. Криміналістика: Особливості методики розсліду-вання окремих видив злочинів: Тексти лекцій. - Львів: Тріада плюс, 2006. - 456 с.
9. Колесниченко А. Н. Общие положения методики расследова-ния отдельных видов преступлений. - Харьков: Изд-во ХЮИ, 1976. - 288 с.
10. Криміналістика / П. Д. Біленчук, О. П. Дубовий, М. В. Салтевсь-кий та ін.; За ред. П. Д. Біленчука. - К.: Атіка, 1998. - 416 с.
11. Криминалистика / Под ред. В. А. Образцова. - М.: Юристъ, 1995. - 592 с.
12. Криміналістика: Підручник / За ред. В. Ю. Шепітька. - К.: Ін Юре, 2001. - 684 с.
13. Криминалистика: Учебник / Под ред. Н. П. Яблокова. - М.: БЕК, 1995. - 690 с.
14. Крылов И. Ф. Следы на месте преступления. - Л.: Изд-во Лени-нградского гос. ун-та, 1961. - 252 с.
15. Кузьмічов В. С., Прокопенко Г. І. Криміналістика: Навч. посіб-ник. - К.: Юрінком Інтер, 2001. - 368 с.
16. Найденов В. В., Олейник П. А. Руководство для следователей. Ч. 1. - М.: Юрид. лит., 1981. - 438 с.
17. Осмотр места происшествия: Справочник следователя / Общ. ред. А. А. Леви. - 2-е изд., испр. и доп. - М.: Юрид. лит.,
1982. - 270 с.
18. Пещак Я. Н. Следственные версии. - М.: Юрид. лит., 1976. - 188 с.
19. Руководство для следователей / Под ред. Н. А. Селиванова,
В. А. Снеткова. - М.: ИНФРА-М, 1997. - 732 с.
20. Салтевський М. В. Криміналістика (у сучасному вигляді): Підру-чник. - К.: Кондор, 2005. - 588 с.
21. Селиванов Н. А., Видонов Л. Г. Типовые версии по делам об убийствах. - М.: Юрид. лит., 1989. - 340 с.
22. Синчук В. Розслідування вбивств: шляхи вдосконалення та оп-тимізації // Вісник Академії правових наук України. - 2002. -
№ 3. - С. 166 - 172.
23. Шепітько В. Ю. Довідник слідчого. - К.: Юрінком Інтер, 2000. - 480 с.