Кр ОРГАНІЗАЦІЯ РОЗКРИТТЯ ТА РОЗСЛІДУВАННЯ БАНДИТИЗМУ.

Контрольна робота
з дисципліни
"Організація розкриття та розслідування окремих видів злочинів"

на тему:
ОРГАНІЗАЦІЯ РОЗКРИТТЯ ТА РОЗСЛІДУВАННЯ БАНДИТИЗМУ

ПЛАН

Вступ 3
1. Об'єктивні та суб'єктивні ознаки бандитизму 5
2. Початковий етап розслідування бандитизму:
планування, слідчі ситуації та типові версії 9
3. Особливості проведення окремих слідчих дій
при розслідуванні злочинів, вчинених бандами 13
Висновки 18
Список використаної літератури 19

ВСТУП
Одним з найнебезпечніших кримінальних проявів є корисливо-насильницька злочинна діяльність. Злочини, що до неї відносяться, у тому числі бандитизм, спричиняють велику матеріальну шкоду фізичним особам, підприємствам, організаціям і установам різних форм власності, посягають на здоров я, фізичну й психічну недоторканість громадян, нерідко супроводжуються вбивствами. Такі злочини суттєво порушують конституційні права людини: невід'ємне право на життя, на повагу й гідність, на свободу та особисту недоторканість (ст. ст. 27-29 Конституції України), а також на соціальне і матеріальне благо - право власності (ст. ст. 13, 41 Конституції України).
Криміналістична наука покликана вивчати різні аспекти злочинної діяльності, її інформаційне відбиття в навколишній дійсності, а також сутність слідчої діяльності, що дозволить забезпечити практику дієвими методами, прийомами і засобами розкриття різних категорій злочинів.
Необхідно підкреслити, насамперед, практичне значення розробки методики розслідування бандитизму. Кількість таких злочинів протягом останніх років в залишається стабільно високою. Аналіз слідчої практики свідчить, що багато нападів чиняться бандами протягом тривалого часу.
Як правило, кожний наступний злочин відрізняється від попереднього більш ретельною підготовкою, більшою зухвалістю і жорстокістю. У ряді випадків такі злочини характеризуються докладним моделюванням ходу і варіантів злочинних операцій, чітким розподілом ролей між спільниками, хитромудрим маскуванням місць приховування викраденого майна, наявністю постійних каналів його збуту.
Злочинці нерідко змінюють райони вчинення окремих злочинів, форми їх протиправної діяльності різноманітні й динамічні. Вони постійно вдосконалюють способи реалізації злочинних задумів і приховування слідів злочинів, а також методи протидії розслідуванню. От чому вчасно припинити й успішно розслідувати злочини, вчинені бандами, доволі важко.
Усе сказане свідчить про актуальність названої проблеми.


1. ОБ'ЄКТИВНІ ТА СУБ'ЄКТИВНІ ОЗНАКИ БАНДИТИЗМУ
Як зазначається у ст. 257 КК, бандитизм - це організація озброєної банди з метою нападу на підприємства, установи, організації або на окремих осіб, а також участь у такій банді або в нападах, що здійснюються нею.
Цей злочин охоплює широке коло суспільно небезпечних дій.
Найчастіше бандитський напад відбувається за корисливими мотивами із метою насильницького заволодіння чужим майном. Але воно може відбуватися і за іншими мотивами і цілями (захоплення заручників, заволодіння зброєю або наркотичними речовинами, викрадення літака та ін.).
Бандитизм виходить далеко за межі злочинів проти власності. Суспільна небезпека цього злочину полягає в тому, що банда, будучи особливим видом злочинної організації, яка володіє зброєю, загрожує суспільній безпеці.
Організація озброєної банди полягає в об'єднанні зусиль двох або більше осіб у стійку злочинну групу або керівництві її учасниками.
Банда виступає як стійка озброєна група, злочинна організація, що відрізняється від інших видів співучасті якісними характеристиками. Під злочинною організацією необхідно розуміти стійке об'єднання, що зорганізувалося для вчинення злочинів, має керівника і підлеглих, де розподіл обов'язків ретельно продуманий.
Таким чином, банда як один з різновидів групового злочину, характеризується множинністю учасників, особистою участю кожного з них у забезпеченні виконання дій, що складають об'єктивну сторону того самого складу злочину; вчинення злочинного умислу спільною участю всіх осіб, що об'єдналися в банді.
Кожний з учасників співтовариства приймає на себе певні зобов'язання, що випливають з його цілей. Будь-який акт злочинної діяльності того чи іншого учасника, вчинений у напрямку досягнення загальної мети, є актом індивідуальної волі того чи іншого учасника й у той же час - вираженням погоджених злочинних бажань учасників співтовариства в цілому.
Тому, якщо всі ці фактичні обставини не були відомі суб'єкту і не охоплювалися його умислом, його дії не можна кваліфікувати за ст. 257 КК.
Організованість як ознака бандитизму, виражається у встановленні певних організаційних форм зв'язку між всіма учасниками, які виражаються в ієрархічній побудові й розподілі функцій; погодженості дій, готовності до виконання загальних задач відповідно до ролі у злочинному співтоваристві. Підкріплює все це дисципліна.
Під стійкістю треба розуміти постійну чи тимчасову злочинну діяльність, розраховану на неодноразовість вчинення злочинних дій, відносну безперервність у скоєнні злочинних діянь.
Перерви у вчиненні злочину можуть мати місце, але банда як споєне формування продовжує функціонувати на інтелектуальному рівні, готуючи черговий напад, при цьому кожному учаснику банди довіряється виконання певних дій, спрямованих на вчинення злочину.
У цьому й полягає відміна бандитського формування від простої співучасті чи вчинення злочинною групою.
Стійкість як характеристика бандитизму має великий діапазон коливань, багато ступенів, від найпростішого, коли має місце просте об'єднання збройних людей спонтанно вчиняючих злочин без ретельної їх розробки, до детальної розробки участі кожного члена в чиненому нападі.
Найважливіший елемент стійкості - попередня змова. Попередня змова повинна мати місце до вчинення злочину, інакше співучасники не складуть злочинної організації. Угода повинна бути саме про спільні дії.
Напад - одна з обов'язкових ознак складу бандитизму, прямо зазначена у законі.
У кримінально-правовому змісті напад - це агресивна протиправна дія, чинена з будь-якою злочинною метою і створююча реальну і безпосередню небезпеку негайного застосування насильства як засобу досягнення цієї мети.
Напад при бандитизмі може виражатися в різноманітних формах і відбуватися з різними цілями, і, як правило, супроводжується або насильством, або погрозою його застосування, найчастіше - фізичною розправою. Напад характеризується тривалістю в часі.
При нападі може бути використано не тільки фізичне, але й психічне насильство у формі погрози застосування до потерпілого негайного фізичного насильства. Наприклад, члени збройної банди виламують вікна і двері та уриваються в приміщення, де є люди. У цьому випадку в наявності є напад із психічним насильством над потерпілими, навіть якщо до них не було застосовано фізичне насильство.
Озброєність є істотною ознакою банди. До зброї, щоб вона складала ознаку озброєності банди, пред'являються чіткі вимоги, тобто під зброєю треба розуміти предмети, винятково призначені для ураження живої мети і не мають іншого господарського призначення. Вона може бути вогнепальною, холодною і зброєю вибухової дії.
Банда визнається озброєною, якщо зброя мається хоча б в одного з її учасників і всі учасники знають про це.
Дії, пов'язані з організацією банди, полягають у вербуванні осіб, пошуку зброї, складанні, хоча б загалом, плану вчинення нападів та ін. Організаційні дії, які передують створенню банди, але не призводять до фактичного її створення, породжують відповідальність за ст.ст. 14 і 257 КК.
Участь в банді означає не лише більш-менш тривалий злочинний зв'язок декількох осіб, об'єднаних загальною метою нападів на ті або інші об'єкти, але й самий факт входження в банду і практичну участь у її діяльності.
При цьому той, хто вступив у озброєну стійку групу, не обов'язково повинний брати участь у нападах, що здійснюються бандою. Участь в ній може висловитися в прихованні членів банди, знарядь злочину, майна, добутого злочинним шляхом, пошуку підхожих об'єктів для нападу, притягненні нових осіб, а також у виконанні інших функцій, спрямованих на досягнення загальної цілі банди.
Участь у банді визнається закінченим злочином з моменту, коли особа впізнала про злочинні наміри і плани банди, дала згоду на вступ у банду і виконала її доручення, незалежно від того, вчинила банда намічені напади або ні.
Напад озброєної банди кваліфікується за ст. 257 КК незалежно від того, чи була фактично застосована зброя або ні.
Співвиконавцем бандитського нападу визнається особа, яка разом із членами банди вчинювала, наприклад, насильство, захоплення майна або інші дії відповідно до розподілу ролей в момент нападу банди.
Окремі випадки сприяння бандитам з боку особи, що не є членом банди й не приймала особистої участі в бандитському нападі, повинні кваліфікуватися за ст.ст. 27 і 257 КК як пособництво бандитизму.
Суб'єктивна сторона бандитизму характеризується наявністю прямого умислу.
Його зміст визначається свідомістю особи, що вона з метою вчинення нападів створює злочинне співтовариство, бере участь у ньому або в нападах, яки ним скоюються, і бажає поступати у такий спосіб.
При цьому учасники банди, а також інші учасники окремих нападів, які вчиняються бандою, найчастіше керуються корисливими мотивами, прагненням наживи. Іноді їх дії диктуються й іншими мотивами, наприклад, помстою.
Всі учасники банди відповідають як виконавці злочину незалежно від тих конкретних дій, які кожний з них вчинив. Однак кожному учаснику банди ставляться у вину лише дії, які були ним вчинені у виконання плану злочинної діяльності банди, і ті напади, у яких він приймав особисту участь, а також ті, вчиненню яких він сприяв.

2. ПОЧАТКОВИЙ ЕТАП РОЗСЛІДУВАННЯ БАНДИТИЗМУ: ПЛАНУВАННЯ, СЛІДЧІ СИТУАЦІЇ ТА ТИПОВІ ВЕРСІЇ
Після отримання інформації про вчинений злочин слідчий оцінює її практичну значущість і правдивість. З урахуванням зібраних і задокументованих відомостей він визначає їх вірогідність, достатність для початку розслідування і вирішує, чи забезпечать вони судову перспективу кримінальної справи.
Якщо наявних відомостей недостатньо або вони викликають сумнів, то згідно зі ст. 97 КПК України проводиться попередня перевірка, яка передбачає встановлення додаткових обставин або їх вірогідності шляхом отримання пояснень від потерпілого, очевидців, уточнення окремих елементів на місці злочину.
В процесі перевірки необхідно звертати увагу на конкретні ознаки, притаманні бандитизму.
До них можна віднести:
1) наявність ознак ретельної підготовки й зухвальства з боку нападників;
2) організація спостереження за жертвою, про що свідчать сліди, залишені на місці спостереження;
3) характер спрямованості дій;
4) спосіб зникнення з місця вчинення злочину;
5) способи приховування та реалізації майна і цінностей, придбаних злочинним шляхом;
6) дані про осіб, які раніше вчиняли аналогічні злочини, їх зв'язки.
Встановлення перелічених ознак здійснюється як на стадії дослідчої перевірки, так і на початковому етапі розслідування. Їх виявлення проводиться поетапно, оскільки вони тісно пов'язані між собою.
Прийнявши рішення про порушення кримінальної справи за ознаками ст. 257 КК України, слідчий дає процесуально-криміналістичну оцінку наявної початкової інформації.
Наявність необхідних відомостей про злочин, осіб, які вчинили напад, місце їх знаходження, товарну цінність і значущість викраденого майна, місця приховування й збуту забезпечує не лише слідчу та судову перспективу, а й дозволяє визначити комплекс слідчих дій та оперативно-розшукових заходів.
У справах про бандитизм слідчий вже на початковому етапі розслідування, як правило, має певну інформацію про обставини виявленого злочину, а часто й про осіб, які його вчинили. Ця інформація надходить слідчому із заяви потерпілих та інших джерел. Оцінюючи цю інформацію і результати первісної перевірки, слідчий має можливість вже на початковому етапі розпочати перевірку висунутих версій і планування розслідування.
Планування розслідування бандитизму здійснюється з урахуванням даних, одержаних в результаті вжиття перевірочних заходів. Особливістю планування є врахування слідчої ситуації, що склалася на початковому етапі розслідування.
Існують дві головні слідчі ситуації:
1) коли особи, які вчинили злочин, відомі;
2) коли злочинці невідомі.
На початковому етапі розслідування в справах про бандитизм можна висунути такі типові версії:
1) мав місце бандитський напад;
2) злочин вчинено підозрюваними чи іншими особами;
3) злочину не було, повідомлення неправдиве.
У випадках, коли злочинці відомі, перед слідчим постає завдання перевірити їх причетність до вчинення злочину. У цьому разі необхідно ретельно дослідити версію щодо можливого повідомлення потерпілим неправдивої інформації та інсценування акту бандитизму.
Крім того, в плані необхідно передбачити заходи, спрямовані на перевірку алібі підозрюваних.
Коли ж злочинців затримано на місці злочину, передусім необхідно передбачити такі заходи, як допит потерпілого, огляд місця події, огляд одягу підозрюваного, допит очевидців та інших осіб.
Перевірка версій і планування розслідування бандитизму, коли злочинці невідомі потерпілому, має свої особливості. У цих випадках необхідно перевірити версії про осіб, які могли вчинити напад, для чого слідчий повинен якомога ефективніше використати можливості оперативно-розшукових органів.
Причому перевірка версій має здійснюватися за допомогою передбачених у плані конкретних слідчих дій та оперативно-розшукових заходів. Необхідно чітко оцінити наявні докази та іншу інформацію, а саме:
- проаналізувати показання потерпілих, свідків та інших осіб;
- перевірити за картотекою наявність нерозкритих випадків бандитизму у даному районі чи населеному пункті, виявити можливих "гастролерів";
- за даними криміналістичного обліку перевірити відбитки слідів рук.
Цей комплекс заходів, спрямованих на встановлення осіб, які вчинили напад, може бути розширеним з урахуванням слідчої ситуації та конкретних обставин.
При плануванні затримання злочинців з речовими доказами, якщо про це відомо слідчому, необхідно передбачити:
1) розміщення оперативних працівників, які беруть участь у затриманні, з урахуванням всіх можливих обставин опору з боку злочинців;
2) питання щодо часу і моменту операції;
3) можливі способи фіксації злочинних дій;
4) способи належного процесуального затримання.
Плануванню розслідування повинна передувати й побудова висновків із версії про вчинення злочину бандою.
З версії про наявність банди, висунутої за результатами огляду місця злочину, у загальній формі можуть бути виведені висновки про:
1) кількість злочинців;
2) число осіб, що безпосередньо приймали участь у реалізації обраного способу вчинення злочину;
3) число осіб, які реалізували спосіб приховування злочину;
4) рольовий розподіл виконавців;
5) використання знарядь злочину одноосібно (лише одним з учасників), персоніфіковано, групою (кількісний склад групи);
6) число осіб, на яких могли залишитися сліди вчинених ними дій або сліди з місця події.
Наведена вище схема істотно поповниться, якщо слідчий вже в перші години своєї роботи зі справою буде мати інформацію, отриману від потерпілих і свідків.
У цьому випадку версія про груповий злочин може в принципі не викликати сумнівів, завдання буде полягати, крім її підтвердження, у деталізації висновків, які повинні охоплювати не лише факт колективних злочинних дій, але і їх зміст, реальний розподіл функцій між учасниками банди, ознаки, що вказують на лідерство в ній тієї чи іншої особи, свідчать про рівень організації групи.
На початковому етапі розслідування обов'язково плануються детальні допити потерпілих і свідків.
Істотні відмінності має планування початкового етапу розслідування справи, порушеної на підставі оперативних матеріалів. План розслідування в цьому випадку являє собою по суті визначення шляхів і засобів реалізації оперативних даних: слідчий має орієнтуючу інформацію про чисельність банди, рівень її організації, рольові стосунки між її учасниками, епізоди злочинної діяльності.
В нього є можливість, скориставшись висунутими оперативними працівниками версіями, сконструювати найбільш імовірну версію, отже, продуктивніше вести розслідування.
3. ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ ОКРЕМИХ СЛІДЧИХ ДІЙ ПРИ РОЗСЛІДУВАННІ ЗЛОЧИНІВ, ВЧИНЕНИХ БАНДАМИ
До слідчих дій у справах про бандитизм належать: огляд місця події, допит потерпілих і свідків, освідування потерпілих, пред'явлення для впізнання та призначення судових експертиз.
Послідовність проведення перелічених слідчих дій визначається в кожному окремому випадку слідчими ситуаціями. Так, у разі, коли з моменту вчинення злочину і до моменту подання заяви минув незначний проміжок часу, необхідно негайно оглянути місце події.
Якщо ж з моменту нападу вже минув деякий час, доцільніше передусім допитати потерпілого і свідків, після чого оглянути місце події.
Версія про вчинення злочину бандою може бути висунута вже під час огляду місця події на підставі виявлених слідів, особливостей предмета посягання, способу вчинення і знарядь злочину, змін в обстановці тощо.
Про груповий характер вчиненого злочину можуть свідчити, насамперед, сліди пальців рук, залишені, судячи з малюнку папілярних ліній, різними особами. Підтвердженням цієї обставини є розходження слідів однойменних пальців при однаковій давності їх утворення. При виявленні слідів різнойменних пальців версію про груповий злочин підтверджує істотне розходження в їх розмірах. Висновок про те, що злочинців було декілька, може бути зроблений за слідами рук лише після виключення їх приналежності потерпілому або особам з його оточення.
За тими ж критеріями оцінюються і сліди ніг (взуття). Розходження встановлюються за конфігурацією і розмірами слідів взуття, за ознаками підошовної частини взуття, що відобразилися в слідах, при наявності доріжок слідів - за розходженнями в ознаках ходи.
Корисну інформацію може дати аналіз слідів паління. Про те, що злочинців було декілька, свідчить наявність сигарет або цигарок різних марок, розходження в способі гасіння, манері докурювати їх до кінця або залишати недокурок тієї чи іншої величини, звичка м'яти гільзу цигарки своєрідним способом, ознаки використання мундштука, сліди губної помади.
Розходження можуть бути встановлені й шляхом дослідження слини на недокурках. При виявленні недокурків сигарет або цигарок однієї марки варто звернути увагу на товарний знак, оскільки вони можуть бути виготовлені на різних фабриках, що вказує на приналежність недокурків різним особам.
Вказівкою на те, що злочин вчинений групою, є сліди переміщення, переносу громіздких або важких предметів, значний обсяг і вага викраденого майна.
Спосіб вчинення злочину виступає свідченням банди в тих випадках, коли характеризується особливою витонченістю або складністю.
Зі способом пов'язані знаряддя і засоби вчинення злочину, використання важких інструментів для різання металу при відкритті сейфів та інших металевих сховищ, виявлення на місці події стріляних гільз від різних екземплярів зброї, сліди різних знарядь злому, сліди декількох транспортних засобів, належність яких до події злочину безсумнівна, та ін.
Крім того, про групу (банду) можуть свідчити зміни в обстановці місця події порівняно із тривалістю перебування там злочинців. Так, значні зміни обстановки квартири, спорожнені шухляди з білизною, розкидані речі, розкриті шухляди письмового столу, буфета, шафи в зіставленні з тим встановленим фактом, що час перебування злодіїв у квартирі не міг перевищувати на півгодини, дозволяють припустити, що злочинець був не один.
Усі виявлені сліди, предмети, зміни обстановки місця події повинні бути оперативно оцінені під кутом зору їх належності до розслідуваної події, а також в плані версії бандитизму.
Крім результатів огляду місця події, як вихідну інформацію на стадії порушення кримінальної справи використовують дані, отримані в результаті вжитих паралельно з оглядом оперативно-розшукових заходів (робота негласних співробітників, поквартирний обхід, опитування потерпілих й інших осіб, застосування службово-пошукового собаки тощо). Це, як правило, відомості про кількість злочинців, їх рольову диференціацію, особливості спілкування один з одним, прикмети, а також про підготовчі до вчинення злочинного посягання дії: розпити мешканців, кількаразові відвідування майбутнього місця події тощо.
Сукупність вихідної інформації повинна містити достовірні дані про ознаки бандитизму.
Допит потерпілого має свої особливості.
У випадку очевидного для потерпілого злочинного посягання при його допиті необхідно з'ясувати:
1) кількість осіб, що приймали участь у вчиненні групового злочину, зовнішні ознаки злочинців;
2) конкретні дії кожного з них, особливості поведінки, як вони називали один одного, чи використовували клички, кримінальне арго;
3) хто керував діями співучасників;
4) хто і чим був озброєний;
5) у який спосіб нападники залишили місце події, чи не подала команду будь-яка особа, що спостерігала за вчиненням злочину.
За аналогічною схемою повинні бути допитані й свідки-очевидці, але при цьому додатково з'ясовується, де вони знаходилися в момент події, чи приймали участь в ньому (якщо так, то яку), в якому стані сприймали дії злочинців і потерпілих та ін.
При оцінці результатів допиту потерпілих треба мати на увазі можливість дачі ними неправдивих показань з помсти, образи, жадібності, співчуття до обвинуваченого, остраху перед ним або його спільниками, що часто має місце у випадках, коли із всіх учасників злочинної групи затримано лише одного. Іноді потерпілі повідомляють не про всі злочинні дії учасників групи, приховуючи ті з них, розголосу яких вони бажають уникнути, наприклад, повідомляють про розбійний напад, але умовчують про згвалтування.
Коло свідків-очевидців по групових справах залежить від характеру й обставин злочинного посягання. У справах про напади на квартири це, зазвичай, сусіди потерпілих, ліфтери, працівники комунальних служб або органів зв'язку. При нападах на банківські установи - касири, інкасатори, працівники охорони, особи, які у момент нападу знаходилися на місці події або поблизу нього. Їх показання будуть залежати від того, яку роль вони відіграли в події: активно протидіяли нападу або спостерігали його.
Особливо важливими є показання тих свідків, які можуть назвати конкретних злочинців, повідомити дані про їх зв'язки та ін.
Іноді під час розслідування справ про бандитизм виникає необхідність у пред'явленні для впізнання осіб, які вчинили напад. У цьому випадку необхідно організувати впізнання відповідно до рекомендацій, вироблених криміналістичною наукою та кримінально-процесуальним законодавством.
З метою уточнення показань обвинуваченого і виявлення їх відповідності іншим обставинам у справах, які вивчаються, доцільно здійснювати перевірку показань на місці. Особа, яка вчинила напад, може вказати шляхи пересування, місця спостереження за потерпілим.
Крім судово-медичної експертизи, залежно від слідчої ситуації та необхідності встановити конкретні обставини і з'ясувати окремі питання у справах цієї категорії можуть бути призначені трасологічна, хімічна, біологічна та інші види експертиз.


ВИСНОВКИ
Загалом розслідування бандитизму, як і розслідування будь-яких інших злочинів, складається з трьох етапів: початкового, наступного та заключного.
Початкові дії при розслідуванні нападів, вчинених бандами, включають невідкладні слідчі дії та оперативно-розшукові заходи. До оперативно-розшукових заходів належать організація переслідування злочинців, опитування громадян, які перебували на місці злочину, та ін.
Якісно новий етап розслідування починається, коли в ході розслідування виявлені особи, що обвинувачуються у вчиненні розбою.
На заключному етапі розслідування головне завдання - прийняти правильне рішення про подальший напрямок кримінальної справи. Прийняттю цього рішення передує його підготовка, яка полягає в узагальненні даних, зібраних у процесі розслідування, їх аналізі та оцінці, ознайомленні учасників процесу з матеріалами справи та ін.
Як свідчить аналіз практики, для багатьох слідчих і оперативних працівників використання у повному обсязі методик розслідування нападів, вчинених бандами, з метою розкриття таких злочинів викликає певні труднощі. Ця ситуація вимагає всебічної підготовки слідчих і оперативних працівників для ефективного розслідування нападів, вчинених бандами, всебічної і тісної взаємодії між ними, вмілої організації всього розслідування даних злочинів.


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. № 2341-ІІІ в ред. від 01.10.2007 р.
2. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28.12.1960 р.
№ 1001-05 в ред. від 11.12.2007 р.
3. Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю: Закон України від 30.06.1993 р. в ред. від 03.03.2006 р.
4. Біленчук П. Д., Перкін В.І. Тактичні прийоми, тактичні комбінації та тактичні операції в розслідуванні злочинів. - К.: Атіка, 1996. - 334 с.
5. Когутич І.І. Криміналістика: Особливості методики розслідування окремих видив злочинів. - Львів: Тріада плюс, 2006. - 456 с.
6. Колесниченко А. Н. Общие положения методики расследования отдельных видов преступлений. - Харьков: Изд-во ХЮИ, 1976. - 288 с.
7. Криміналістика: Підручник / За ред. В. Ю. Шепітька. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Ін Юре, 2004. - 520 с.
8. Расследование разбоев и бандитизма / А. Ю. Головин, В. Д. Рожков, И. В. Тишутина. - М.: Юрлитинформ, 2004. - 288 с.
9. Салтевський М. В. Криміналістика (у сучасному вигляді): Підручник. - К.: Кондор, 2005. - 588 с.
10. Шепітько В. Ю. Довідник слідчого. - К.: Юрінком Інтер, 2000. - 480 с.