Кр ОРГАНІЗАЦІЯ РОЗКРИТТЯ ТА РОЗСЛІДУВАННЯ ДТП З ТІЛЕСНИМИ УШКОДЖЕННЯМИ.

Контрольна робота
з дисципліни
"Організація розкриття та розслідування окремих видів злочинів"
на тему:
ОРГАНІЗАЦІЯ РОЗКРИТТЯ ТА РОЗСЛІДУВАННЯ
ДОРОЖНЬО-ТРАНСПОРТНИХ ПРИГОД, ВНАСЛІДОК ЯКИХ СПРИЧИНЕНО ТІЛЕСНІ УШКОДЖЕННЯ

ПЛАН

Вступ 3
1. Проведення невідкладних слідчих дій у справах про ДТП 4
1.1 Огляд місця події 4
1.2 Допит водія 8
1.3 Допит потерпілих 10
1.4 Допит свідків 11
2. Особливості планування розслідування 13
3. Розшук транспортного засобу і водія, що зникли з місця події 15
Висновки 20
Список використаної літератури 23


ВСТУП
У зв'язку з постійним збільшенням числа транспортних засобів зростає інтенсивність руху вулицями і дорогами, що позначається на кількості дорожньо-транспортних подій (ДТП).
Під ДТП розуміються події на вулицях і дорогах, обов'язковим учасником яких є автомототранспортні засоби, що спричинили загибель або тілесні ушкодження людей або завдали матеріальні збитки.
Розслідування ДТП покладається на органи охорони громадського порядку. Їх методика має низку особливостей.
Загалом для успішного розслідування ДТП необхідно не лише знати кримінальне й кримінально-процесуальне законодавство, вміти правильно проводити слідчі дії, пам'ятати загальні положення методики розслідування, але й добре орієнтуватися в типах і марках автомототранспортних засобів, знати Правила дорожнього руху України, мати хоча б загальне уявлення про устрій транспортних засобів, про дії водія при керуванні транспортним засобом, про динаміку тієї чи іншої ДТП тощо.


1. ПРОВЕДЕННЯ НЕВІДКЛАДНІХ СЛІДЧИХ ДІЙ У СПРАВАХ ПРО ДТП
1.1 Огляд місця події
Огляд місця ДТП необхідно проводити відразу після одержання повідомлення про подію. Зволіканням із виїздом на місце події може скористатися, наприклад, водій причетного до дорожньої події транспортного засобу. Щоб уникнути відповідальності за вчинене, він може знищити сліди події на своєму автомобілі (виправити вм'ятину, стерти з неї кров потерпілого тощо) або ж умисно пошкодити окремі вузли транспортного засобу (гальмівну систему, рульове управління та ін.).
Крім того, на вулицях і дорогах з інтенсивним рухом не можна залишати на тривалий час транспортні засоби, які брали участь в події, оскільки це заважає руху й призводить до скупчення біля місця події проїжджаючих мимо транспортних засобів, а також притягає з числа прохожих зацікавлених, які можуть не лише знищити наявні на місці події сліди, що відносяться до цієї події, перемістити або ушкодити інші речові докази, але й стати жертвами наїзду транспорту, який рухається повз місця події.
Якщо в результаті ДТП постраждалому завдані тілесні ушкодження, огляд місця події має проводити слідчий органів внутрішніх справ. Відомо, що від результатів огляду місця події багато в чому залежить підсумок розслідування. Тому для повноти й ретельності розслідування доцільно, щоб огляд місця події проводив той слідчий, який буде вести розслідування до кінця.
Поряд із слідчим до складу СОГ залежно від обставин ДТП входять: працівник ДАІ, експерт оперативно-технічного апарату, судово-медичний експерт (коли є загиблі), співробітник карного розшуку (коли водій зник з місця події) і фахівець з експлуатації відповідного виду транспортних засобів (за відсутністю працівників ДАІ або для участі в огляді засобів міського електротранспорту). За відсутністю слідчого огляд місця події повинна проводити особа, яка здійснює дізнання, а якщо з тієї чи іншої причини до місця події не прибула й вона, то огляд проводить інспектор ДАІ.
Працівник міліції, який першим прибув на місце події, зобов'язаний негайно вжити заходи щодо надання невідкладної допомоги постраждалим і відправлення їх у найближчий лікувальний заклад, встановити особистість водія транспортного засобу, причетного до ДТП, вилучити у нього посвідчення на право водіння транспортних засобів, талон технічного паспорту, забезпечити огородження, охорону території, яка підлягає огляду, вантажів і ушкодженого транспорту, встановити очевидців тощо.
Відправляючи потерпілих у лікувальний заклад, працівник міліції повинен записати адресу і назву того лікувального закладу, до якого відправляються потерпілі, а по можливості - їх прізвище, ім'я, по батькові і домашню адресу. Потім усі ці відомості він передає особі, яка прибула для проведення огляду місця події.
Загальний огляд місця події полягає насамперед в тому, що слідчий орієнтується на місці події, обходить його та одержує про нього загальне уявлення. Зокрема, він визначає характер шляху (вулиця, шосе, путівець, полотно трамвайної колії), його малюнок (пряма дорога, заворот, роздоріжжя), профіль (дорога горизонтальна, спуск, підйом); тип покриття дороги (бетон, асфальт, брущатка, кругляк, грунтова); стан покриття проїжджої частини (сухе, вологе, мокре, засніжене, зледеніле, забруднене); встановлює наявність обочин, кюветів, тротуарів, зелених насаджень, дорожніх сигнальних знаків, ліній безпеки. При цьому він з'ясовує розташування причетних до події транспортних засобів, слідів і речових доказів стосовно проїжджої частини або інших елементів дороги (обочини, кювету, тротуару тощо) і постійних орієнтирів.
На даному етапі окреслюються межі ділянки дороги (вулиці, полотна трамвайної колії), яку необхідно оглянути детально, визначається послідовність огляду і проводяться орієнтуюча та оглядова фотозйомки місця події.
Оскільки при ДТП місце події, як правило, займає велику площу, орієнтуючу фотозйомку доцільно здійснювати способом лінійної панорами. Поряд із цим рекомендується провести фотозйомку місця події уздовж вулиці (дороги) в обох напрямках. Точку зйомки за напрямком руху транспортного засобу бажано вибирати по можливості на відстані від центру місця події з тим, щоб на фотознімку збереглася інформація про ділянку вулиці (дороги) до місця події, тобто та ділянка, яку повинен був бачити водій.
При оглядовій зйомці місце події фотографується крупним планом без навколишнього оточення. Для більшої наочності оглядову зйомку рекомендується робити з 2-х або 4-х протилежних точок.
При детальному огляді місця події фіксується розташування і стан об'єктів, що оглядаються, наявність різних слідів та інших речових доказів, робляться вузлова і детальна фотозйомки.
Вузлова зйомка проводиться для фіксації характерних ділянок місця події (вузлів). Метою детальної фотозйомки є фіксація окремих предметів і слідів, що мають відношення до розслідуваної події. У першу чергу, треба сфотографувати ті сліди, які неможливо вилучити з місця події або які можуть швидко зникнути в результаті впливу тих чи інших чинників, наприклад сліди протектора під час снігопаду можуть бути швидко занесені снігом.
Потім слід перейти до детального огляду проїжджої частини (дороги, вулиці або полотна трамвайної колії). За допомогою великої рулетки вимірюється ширина проїжджої частини, а в необхідних випадках - ширина обочин, кюветів, тротуарів тощо. Іноді може виникнути необхідність у визначенні кута підйому (ухилу) дороги, кута сходження доріг, радіуса поворотів тощо.
При наявності на місці події слідів, залишених колесами, які рухалися, слідів гальмування, слідів занесення повинно бути точно зафіксоване їх положення стосовно обочини, тротуару, кювету, шляхом проведення відповідних вимірів. Розташування цих слідів визначить, на якій відстані від обочини (тротуару та ін.) рухався наданий транспортний засіб, чи був його рух прямолінійним або водій перед подією повернув у той чи інший бік.
Особливо ретельно повинні вимірюватися сліди гальмування. Крім того, що вимірюється відстань кожного сліду гальмування від обочини (тротуару), повинна вимірюватися довжина кожного сліду гальмування. Якщо ж сліду "юзу" передує слід коливання, то вимірюється і довжина сліду коливання і довжина сліду "юзу".
У тих випадках, коли водій, залишивши транспортний засіб на місці події, приховується, необхідно, якщо це можливо, простежити сліди коліс на можливо більшу відстань від місця події. З урахуванням розташування слідів на проїжджій частині можна буде зробити висновок про те, у якому ряду він їхав і чи впевнено керував транспортним засобом. Зигзагоподібна колія зазвичай залишається у випадках, коли за кермом була особа, яка керувала транспортним засобом вперше, або коли водій знаходився в нетверезому стані.
У переважній більшості випадків наїздів транспортних засобів на перешкоди або пішоходів, а також при зіткненнях транспортних засобів між собою як на транспортних засобах, так і на тих об'єктах, із якими вони зштовхнулися, залишаються сліди. Це вм'ятини і подряпини на зовнішній поверхні транспортного засобу, розбиті фари, підфарники і скла кабіни, обламані деталі транспортного засобу (відсутність підфарника, фари або їх ободків, відсутність буфера, кронштейну номерного знаку, самого знаку тощо), наявність на зовнішній поверхні транспортного засобу крапель крові, пучків волос, обривків одягу, слідів дотику рук потерпілого та ін. На глянсових зовнішніх поверхнях транспортних засобів (стеклах фар, підфарників, облицюванні радіатора, капоті, нікельованих деталях та ін.) можуть бути виявлені сліди долонь або пальців рук потерпілого.
Знайдені на транспортному засобі сліди, що відносяться до події, фотографуються, визначаються їх розміри, положення стосовно тих чи інших деталей транспортного засобу, висота розташування над проїжджою частиною. Такі сліди, як засохлі краплі крові, шкірного покриву, пучки волос, частки сторонньої фарби, знімаються або зскрібаються з поверхні транспортного засобу й упаковуються в пробірки.
Всі встановлені в ході огляду обставини записуються в протоколі огляду місця події, який оформлюється з дотриманням вимог ст.ст. 85, 195 КПК України.
1.2 Допит водія
У містах і населених пунктах водії транспортних засобів, причетних до ДТП, у більшості випадків затримуються на самому місці події. Цих водіїв необхідно відразу по закінченні огляду місця події направити на перевірку для встановлення, чи не знаходилися вони на момент події в нетверезому стані.
Допитуючи водія про обставини дорожньої події, варто з'ясувати, у якому стані був транспортний засіб, яким він управляв. Якщо водій повідомить, що транспортний засіб був зіпсований, то необхідно запропонувати йому докладно розповісти, у чому полягала несправність, чи знаходилася вона у причинному зв'язку з ДТП, коли й при яких обставинах водій виявив цю несправність, чому сразу ж не зупинив транспортний засіб для її усунення.
Далі у водія потрібно з'ясувати швидкість його руху, видимість спереду і оглядовість шляху, на якій відстані від обочини шосе або від тротуару він вів свій транспортний засіб, які ще транспортні засоби знаходилися на проїзджій частині, на якій відстані й у якому положенні стосовно керованого ним транспортному засобу вони знаходилися, які заходи вживалися ним, щоб уникнути події.
У випадку наїзду на пішохода у водія, крім того, з'ясовується, де, коли і на якій відстані він вперше побачив пішохода, на якого був вчинений наїзд, що в цей момент робив пішохід (стояв, йшов, біг), куди він рухався (справа ліворуч або зліва праворуч), які заходи вжмв водій із тим, щоб уникнути наїзду, якою частиною транспортного засобу був збітий пішохід.
У тих випадках, коли водій на своєму транспортному засобі з місця події зникнув, при його допиті, крім перелічених вище обставин, встановлюється, чому він не надав допомоги потерпілим і зникнув з місця події, де він знищував сліди події (змивав краплі крові або вставляв у фару нове скло, виправляв вм'ятини тощо) і хто знає про це.
Допитуючи водія, необхідно з'ясувати, хто, крім нього, знаходився в кабіні його транспортного засобу, і записати їх прізвища й адреси. Згодом ці особи допитуються як свідки.
У ході допиту варто враховувати, що водії, намагаючись уникнути відповідальності, нерідко спотворюють обставини події. Наприклад, вони занижують швидкість руху, посилаються на зненацька виниклу несправність рульового управління, заявляють, що їх осліпили фари зустрічного транспорту, що уникнути наїзду (зіткнення) їм перешкоджав інший транспортний засіб, неправильно характеризують поведінку пішохода на проїжджій частині, а іноді взагалі заперечують свою причетність до події.
Для викриття водіїв, що дають на допитах неправдиві показання, необхідно ретельно перевіряти ці показання, вміло використовуючи сукупність доказів, які були встановлені у ході проведення всіх слідчих дій.
1.3 Допит потерпілих
Допит потерпілих не рекомендується відкладати, оскільки це може призвести до згладжування в їх пам'яті окремих деталей події. Крім того, на них можуть впливати заінтересовані особи (водій, його родичі, родичі потерпілого тощо). При цьому треба враховувати, що і самі потерпілі зазвичай є зацікавленою у результатах розслідування стороною. Тому вони часто умисно спотворюють обставини події (завищують швидкість руху транспортних засобів, що їх збили, та ін.).
У більшості випадків потерпілих із місця події негайно відправляють у лікувальний заклад і допит проводиться там із дозволу відповідного лікаря.
Перед допитом необхідно встановити, чи не страждає потерпілий будь-якими психічними чи фізичними хворобами, наслідком яких могла бути його неправильна поведінка на проїжджій частині дороги (короткозорість, дальтонізм, глухота тощо).
У ході допиту потерпілого необхідно в деталях з'ясувати динаміку події. З цією метою в нього з'ясовують, де він знаходився у момент події, що робив (йшов, стояв, біг), якщо рухався, то в яку сторону - вздовж проїжджої частини, по ходу руху транспорту або назустріч транспорту, переходив дорогу справа ліворуч або навпаки, яку сторону вулиці в цьому випадку він вважає правою, а яку - лівою та ін.). Якщо він переходив проїджу частину, то в якому місці (по пішохідному переходу, біля переходу, через перехрестя), у яку сторону при цьому дивився і чи бачив транспорт, що рухався, і зокрема той транспортний засіб, який заподіяв йому тілесні ушкодження, що це був за транспортний засіб (його тип, модель, колір, номер), яка була швидкість його руху, в яку сторону він рухався, на якій відстані від краю проїжджої частини, чи рухалися поруч із ним інші транспортні засоби, і якщо рухалися, то які і як вони були розташовані, якими були дії пішохода на проїжджій частині перед моментом наїзду, які були дії водія перед наїздом (загальмував, подав звуковий сигнал, повернув у сторону). При наявності на місці події світлофора у потерпілого з'ясовується, який був на ньому сигнал.
Якщо потерпілий став жертвою ДТП в момент обходу транспортного засобу, який стояв на зупинці, то з'ясовується, що це був за транспортний засіб (автобус, трамвай, тролейбус) і з якої сторони він його обходив (спереду, позаду).
У тих випадках, коли потерпілий є пасажиром транспортного засобу, причетного до події, у ході його допиту потрібно з'ясовувати, як вів цей транспортний засіб водій, чи не відвертався він розмовами, чи не випускав із рук кермове колесо для того, щоб прикурити, чи не заснув він за кермом, чи не скаржився на нездужання, чи не говорив, що транспортний засіб є несправним, із якою швидкістю він вів транспортний засіб, дії водія та ін.
2.4 Допит свідків
У справах про ДТП як свідки можуть бути допитані найрізноманітніші особи. Це можуть бути пішоходи, що знаходилися у момент події в цьому місці, пасажири або водії транспортних засобів, працівники міліції, які першими прибули на місце події, особи, що працювали на вулиці в районі місця події, працівники медичного закладу, у якій доставлений потерпілий, працівники транспортної організації та ін.
Із свідків зазвичай в першу чергу допитуються свідки-очевидці. Як правило, цих свідків виявляє і записує працівник міліції, який першим прибув на місце події, але нерідко й водій транспортного засобу, причетного до події, особливо в тому випадку, коли він вважає себе невинним. Свідків-очевидців можна знайти серед осіб, що працюють або проживають у районі місця події, працівників транспорту (наприклад, водіїв транспортних засобів, маршрути яких проходять по цій вулиці).
При допиті свідків-очевидців потрібно пам'ятати, що для них, як і для потерпілих, подія є несподіваною і тому зазвичай значна частина таких свідків спостерігає лише окремі моменти події (один свідок бачив рух транспортного засобу до події, іншій - запам'ятав лише дії пішохода, третій - момент самої події).
При допиті свідків треба мати на увазі, що іноді окремі особи, знаходячись у натовпу людей на місці події, послухавши розмови про те, що трапилося, а іноді й пояснення водія про те, що потерпілий сам винний, видають на допиті почуте за те, що вони бачили. Тому під час допиту необхідно встановити, що ж насправді міг бачити свідок.
З цією метою в першу чергу слідчий має з'ясувати, де знаходився свідок у момент події (на якій вулиці, на якому тротуарі, біля якого будинку, у скількох метрах від місця події та ін.), що він робив (йшов, стояв), якщо йшов, то в якому напрямку та у яку сторону дивився, якщо стояв, то з якою метою (стояв на зупинці, очікуючи транспорту, стояв у черзі за газетою, стояв із знайомим і розмовляв та ін.), у яку сторону при цьому дивився.
Крім цього, у свідка необхідно уточнити, чому він звернув увагу на ті чи інші обставини того, що трапилося.
Позитивні результати для встановлення місця перебування свідка в момент події дає такий прийом, коли йому пропонується на схемі ділянки вулиці (дороги), де відбулася ДТП, показати то місце, де він знаходився під час події. Це дозволить слідчому надалі перевірити і правильно оцінити показання свідка.
У ході допитів свідків-очевидців необхідно з'ясувати динаміку події, користуючись питаннями, що у цьому ж плані задаються при допиті водія і потерпілого. У тих випадках, коли транспортний засіб із місця події зник, з'ясовуються його прикмети.
Оцінюючи показання свідків, потрібно пам'ятати, що несподіваність ДТП, їх тяжкі наслідки часто впливають на правильність сприйняття людиною події, шо спостерігається, та це в кінцевому підсумку відбивається на її показаннях.
Так, наприклад, свідки іноді перебільшують швидкість руху транспортних засобів, неправильно описують дії потерпілого, неточно показують розташування перед подією транспортних засобів та ін. Часто свідки свої показання будують на особистій суб'єктивній оцінці дій водія або потерпілих. Такі свідки, незважаючи на те, що їх про це не питають, заявляють, що в події винна певна особа (водій, пішохід).
Щоб одержати точне й докладне уявлення про ДТП, потрібно встановлювати можливо більшу кількість свідків. Оцінку ж їх показань необхідно робити шляхом зіставлення з показаннями інших свідків, підозрюваного, потерпілого, а також шляхом звірки з результатами огляду місця події й інших слідчих дій.
2. ОСОБЛИВОСТІ ПЛАНУВАННЯ РОЗСЛІДУВАННЯ
Планування розслідування включає в себе визначення кола обставин, які підлягають доведенню, висування слідчих версій. У плані розслідування намічаються конкретні слідчі дії й оперативно-пошукові заходи, необхідні для збирання доказів, і встановлюється черговість їх проведення, а також інші дії, які треба виконати в процесі розслідування.
Висунуті в ході розслідування загальні версії повинні грунтуватися на фактичних даних, добутих у процесі проведення огляду місця події та інших невідкладних слідчих дій.
Перш за все, висуваються версії про механізм події, її причини, про винність окремих осіб, про транспортні засоби, які причетні до події, про причини й умови, що сприяли вчиненню злочину тощо. З метою перевірки цих версій, у тому випадку, коли водій транспортного засобу знаходиться до моменту огляду на місці події, проводяться допити водія, потерпілих, свідків, призначаються судові експертизи, а в необхідних випадках проводяться слідчі експерименти.
При розслідуванні подій, коли транспортний засіб був залишений водієм на місці події, а сам він приховався, плануються заходи щодо виявлення свідків, допитів свідків-очевидців, потерпілих (про динаміку події, про прикмети водія і пасажирів, якщо такі були й приховалися разом із водієм, та ін.), організується розшук водія. Якщо розшуканий водій заявляє алібі, то для перевірки цієї заяви планується проведення необхідних заходів (наприклад, допитів свідків із числа членів його сім'ї, родичів, знайомих, колег по роботі тощо).
При виявленні в ході огляду транспортного засобу слідів пальців рук водія призначається дактилоскопічна експертиза. З цією метою в підозрюваного беруться відбитки пальців.
Якщо ж водій на своєму транспортному засобі після події з місця події зникнув, то проводиться робота щодо виявлення свідків-очевидців. Плануються допити потерпілих і свідків із метою встановлення прикмет транспортного засобу і водія, а також динаміки події. Одночасно організується перекриття всіх доріг, розшук транспортного засобу шляхом переслідування його по "гарячих слідах", перевірка гаражів і транспортних організацій.
Окреслюючи проведення конкретних слідчих дій, і оперативно-пошукових заходів і визначаючи їх послідовність, не можна забувати про ту велику допомогу, яку може зробити розслідуванню громадськість.
При розслідуванні ДТП представники громадськості можуть бути притягнуті до участі у встановленні очевидців події, у перекритті доріг і розшуку водія, що приховався, у проведенні ряду слідчих дій (огляді місця події, слідчих експериментах тощо), у виявленні умов, які сприяють вчиненню ДТП.
3. РОЗШУК ТРАНСПОРТНОГО ЗАСОБУ І ВОДІЯ,
ЩО ЗНИКЛИ З МІСЦЯ ПОДІЇ
У випадках, коли водій транспортного засобу, причетного до події, на цьому транспортному засобі виїхав у невідомому напрямку або, залишивши транспортний засіб на місті події, приховався, необхідно вжити термінових заходів до його розшуку. Прикмети цього транспортного засобу, його водія, а іноді й пасажирів можуть бути встановлені шляхом опитів очевидців і потерпілих, що бачили цей транспортний засіб і могли запам'ятати його тип, марку, номер (або частину номеру), колір фарбування, вантаж, що перевозився, особливі прикмети транспортного засобу (ушкодження, відсутність якийсь деталі, напису на кузові та ін.), напрямок, у якому виїхав цей транспортний засіб тощо.
Про подію і про прикмети розшукуваного транспортного засобу необхідно негайно оповістити сусідні територіальні органи міліції, інспекторів ДАІ, постових міліціонерів і дільничних уповноважених із тим, щоб були перекриті усі дороги або виїзди з населеного пункту і розшук транспортного засобу, що зникнув з місця події, здійснювали всі працівники органів міліції, які несуть службу на вулиці. Одночасно треба організувати переслідування цього транспортного засобу по "гарячих слідах".
Знаючи номер транспортного засобу, необхідно, використовуючи картотеку ДАІ, встановити місце його стоянки і кому воно належить. Як правило, ці відомості особа, що проводить розслідування, одержує по телефону. Після цього необхідно негайно виїхати до місця стоянки і до місця перебування власника транспортного засобу з тим, щоб не дати можливості водію знищити сліди події (змити з транспортного засобу краплі крові, виправити вм'ятини, зафарбувати місця, де виявилася здерта фарба, вставити нове скло в розбиту фару тощо). У ряді випадків це дає можливість зустріти транспортний засіб у момент його прибуття на стоянку і позбавляє водія можливості заявити, наприклад, що в цей день він взагалі нікуди не виїжджав.
Мають місце випадки, коли оперативні працівники, що прибули до місця стоянки розшукуваного транспортного засобу або за місцем проживання водія цього транспортного засобу, застають там і водія і сам транспортний засіб, а водій заявляє, що ні він, ні будь-хто іншій на його транспортному засобі сьогодні нікуди не виїжджав. У таких випадках при огляді цього транспортного засобу необхідно також звернути увагу на наявність свіжого бруду на колесах, осях, ресорах, карданному валу та ін., а також на температуру мотора. Наявність свіжого бруду чи теплий мотор зазначать на те, що на даному транспортному засобі недавно виїжджали.
Отримавши повідомлення про дорожню подію і прикмети транспортних засобів, що зникли з місця події, міліціонери-регулювальники, інспектора ДАІ, працівники зовнішньої служби міліції зобов'язані підсилити спостереження за транспортом, що проїжджає, і з метою перевірки, зупиняти всі транспортні засоби, що за прикметами схожі на розшукуваний або які мають зовнішні ушкодження (розбиті фари, пом'яті крила або облицювання радіатора та ін.).
Іноді очевидці або потерпілі називають лише частину номеру транспортного засобу. Знаючи вид транспортного засобу і частину його номеру, можна, використовуючи облік ДАІ, встановити групу транспортних засобів, серед яких повинен знаходитися той, що зникнув з місця події. Потім із цієї групи виключаються ті транспортні засоби, що у той день знаходилися в ремонті й нікуди не виїжджали, ті транспортні засоби, котрих (якщо це точно встановлено) у даному районі в той день не було, та ін.
Звузивши методом виключення коло транспортних засобів, які могли брати участь у події, що трапилася, можна їх оглянути, наприклад, під видом проведення позачергової перевірки технічного стану транспортних засобів працівниками ДАІ. У процесі цього огляду звертається увага на виявлення індивідуальних особливостей шин, різних ушкоджень тощо.
Доказом тому, що даний транспортний засіб є саме тим, що зник з місця події, буде, наприклад, виявлення на ньому капель крові або обривків тканини, схожої за малюнком переплетення ниток і за кольором з тканиною одягу потерпілого, шин, що мають малюнок й індивідуальні особливості, схожі з малюнком й особливостями, що відобразилися у слідах шин, виявлених на місці події.
Якщо ж відомі лише тип і прикмети транспортного засобу, а номер його невідомий, то з метою виявлення транспортного засобу, що має ушкодження або інші сліди, які могли утворитися в результаті ДТП, перевіряються машини у гаражах і в індивідуальних власників, а також проглядаються шляхові листи для встановлення маршрутів.
Проте, у більшості випадків транспортний засіб, який брав участь в ДТП і зник з місця події, на початковому етапі розслідування залишається невідомим.
При таких обставинах відправні дані про транспортні засоби, причетні до ДТП, можна отримати лише в результаті ретельно проведеного огляду місця події, огляду потерпілого та його одягу.
Так, вимірявши ширину колії, ширину сліду протектора, визначив розташування слідів коліс і встановив малюнок протектора шини, можна визначити тип транспортного засобу, що залишив ці сліди.
По слідах, виявлених на місці події, іноді можна встановити напрямок, у якому зник транспортний засіб, або характер ушкоджень, отриманих ним у момент ДТП. Так, доріжка з крапель води, що з'явилася після події, вказує на ушкодження радіатора, а доріжка з крапель олії - на течу олії.
Іноді на місці події виявляють деталі (або частини їх), що відокремилися від транспортного засобу при ДТП, без яких транспортний засіб не може далеко від'їхати. Виявлення таких деталей дає підставу припустити, що транспортний засіб не міг далеко від'їхати і знаходиться де-небудь поблизу від місця події. Тому необхідно оглянути всі прилягаючі до місця події вулиці і провулки, двори, гаражі та інші місця, де може бути укритий транспортний засіб.
Виявити автомобіль, який зник з місця події, за наявними відомостями про вантаж, що перевозився, можна шляхом перевірки в автогосподарствах шляхових листів за дану добу.
Так, на місці наїзду невідомого автомобіля на велосипедиста в ході огляду місця події на проїжджій частині був виявлений розсипаний торф, внаслідок чого була висунута версія про те, що автомобіль, який збив велосипедиста, перевозив торф. У процесі перевірки цієї версії були виявлені всі автомобілі, що перевозили в цей день торф. В результаті огляду однієї з цих машин на правому крилі були виявлені свіжі вм'ятини і подряпина, у якій були знайдені частки речовини, схожої на фарбу, в яку був пофарбований велосипед потерпілого. Під час подальшого розслідування водій цього автомобілю був викритий у вчиненні наїзду на велосипедиста.
Для розшуку транспортного засобу можуть бути використані результати огляду одягу постраждалого. На ній можуть бути виявлені сліди фарби, у яку пофарбований транспортний засіб. У складках одягу можуть бути виявлені осколки стекол фар, підфарників, вітрового скла тощо, що вкажуть на ті чи інші пошкодження транспортного засобу, а іноді й на його марку.
У розшуку транспортного засобу і його водія повинні приймати активну участь працівники карного розшуку. Встановлення особистості водія транспортного засобу, залишеного на місці події, як правило, не представляє особливих труднощів. Оперативний працівник через ДАІ встановлює приналежність даного транспортного засобу певній організації чи особі. Проте встановити і довести, хто управляв цим транспортним засобом в момент події, справа нелегка.
З тим щоб встановити, хто управляв у момент події цим транспортним засобом, необхідно відшукати відбитки пальців рук водія на кермовому колесі, важелях керування, ручках двері, стеклах кабіни, зафіксувати їх і вилучити. Докладно повинні бути зафіксовані й сліди взуття, що виявляються біля тpaнспортного засобу. Одночасно необхідно організувати розшук водія, який приховався, за місцем його проживання, а також у родичів або близьких знайомих.
Найчастіше приховуються ті водії, які керували транспортним засобом у нетверезому стані. Вони це роблять для того, щоб приховатися хоча б на той період, поки знаходяться у стані сп'яніння, оскільки знають, що це є обставиною, яка обтяжує. Згодом при затримці такий водій заявляє, що він був тверезий, а втік із місця події через страх. Тому до розшуку водія, що приховався з місця події, необхідно приступити невідкладно.
Із метою встановлення причетного до події транспортного засобу і його водія, а також для виявлення свідків-очевидців рекомендується використовувати можливості радіо, телебачення і преси, виступати з повідомленнями про ДТП на підприємствах і в організаціях перед колективами працюючих та ін.


ВИСНОВКИ
Отже, як вже зазначалось, для успішного розслідування дорожньо-транспортних подій необхідно знати кримінальне і кримінально-процесуальне законодавство, вміти правильно проводити слідчі дії, пам'ятати загальні положення методики розслідування, добре орієнтуватися в типах і марках автомототранспортних засобів, знати Правила дорожнього руху України, мати хоча б загальне уявлення про устрій транспортних засобів, про дії водія при управлінні транспортним засобом, про динаміку тієї чи іншої ДТП тощо.
Огляд місця ДТП повинен проводитися відразу після одержання повідомлення про подію. Загальний огляд місця події полягає насамперед в тому, що слідчий, який вже має із слів опитаних ним осіб деякі відомості про те, що трапилося, орієнтується на місці події, обходить його та одержує про нього загальне уявлення. При детальному огляді місця події фіксується розташування і стан об'єктів, що оглядаються, наявність різних слідів та інших речових доказів, робляться вузлова і детальна фотозйомки. Одним з етапів огляду місця події є огляд транспортних засобів. Якщо причетні до події транспортні засоби знаходяться на тому місці, де вони зупинилися у момент події, то вимірюють відстані від передніх і задніх коліс (від їх центру) до обочини або тротуару і від передньої або задньої частин кузова до перехрестя, пішохідного переходу, дорожнього знаку, кута будинку та ін. і фіксують положення кожного транспортного засобу на місці події. Знайдені на транспортному засобі сліди, що відносяться до події, фотографуються, визначаються їх розміри, положення стосовно тих або інших деталей транспортного засобу, висота розташування над проїжджою частиною.
Допитуючи водія про обставини ДТП, варто з'ясувати, у якому стані був транспортний засіб, яким він керував. Далі у водія потрібно з'ясувати швидкість його руху, видимість спереду і оглядовість шляху, на якій відстані від обочини шосе або від тротуару він вів свій транспортний засіб, які ще транспортні засоби знаходилися на проїжджій частині, на якій відстані й у якому положенні стосовно керованого ним транспортному засобові вони знаходилися.
Не рекомендується відкладати допит потерпілих, оскільки це може призвести до згладжування в їх пам'яті окремих деталей події. Крім того, на них можуть впливати заінтересовані особи (водій, його родичі, родичі потерпілого тощо). У ході допиту потерпілого необхідно в деталях з'ясувати динаміку події. З цією метою в нього з'ясовують, де він знаходився у момент події, що робив (йшов, стояв, біг), якщо рухався, то в яку сторону - вздовж проїжджої частини, по ходу руху транспорту або назустріч транспорту, переходив дорогу справа ліворуч або навпаки, яку сторону вулиці в цьому випадку він вважає правою, а яку - лівою) та інші обставини.
У справах про дорожньо-транспортні події як свідки можуть бути допитані найрізноманітніші особи. Це можуть бути пішоходи, що знаходилися у момент події в цьому місці, пасажири або водії транспортних засобів, працівники міліції, які першими прибули на місце події, особи, що працювали на вулиці в районі місця події, працівники медичного закладу, у якій доставлений потерпілий, працівники транспортної організації та ін. З свідків звичайно в першу чергу допитуються свідки-очевидці.
Планування розслідування включає в себе визначення кола обставин, які підлягають доведенню, висування слідчих версій тощо. У плані розслідування намічаються конкретні слідчі дії й оперативно-пошукові заходи, необхідні для збирання доказів, і встановлюється черговість їх проведення, а також інші дії, які треба здійснити в процесі розслідування.
Найчастіше висуваються версії про механізм події, її причини, про винність окремих осіб, про транспортні засоби, які причетні до події або зникнули з місця події, про причини й умови, що сприяли вчиненню злочину тощо.


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Конституція України від 28.06.1996 р. в ред. від 01.01.2006 р. //http://zakon.rada.gov.ua
2. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. № 2341-ІІІ в ред. від 12.10.2006 р. //http://zakon.rada.gov.ua
3. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28.12.1960 р.
№ 1001-05 в ред. від 12.01.2007 р. //http://zakon.rada.gov.ua
4. Автотранспортные происшествия и их расследование / Под ред.
Н. С. Алексеева, И. Х. Максутова. - 2-е изд., перераб. - М.: Юрид. лит., 1979. - 280 с.
5. Байэтт Р., Уоттс Р. Расследование дорожно-транспортных происшествий / Пер. с англ. А. А. Шалатова. - М.: Транспорт, 1983. - 288 с.
6. Жарский В. Е. Расследование дорожно-транспортных преступлений: Лекция / Под ред. Г. Г. Зуйкова. - М.: Юрид. лит., 1968. - 140 с.
7. Зорин Г. А., Зорин Р. Г. Типовые программы допросов участников и очевидцев дорожно-транспортных происшествий. - Гродно, 1995. - 126 с.
8. Зотов Б. Л. Расследование и предупреждение автотранспортных происшествий. - М.: Юрид. лит., 1972. - 192 с.
9. Когутич І. І. Криміналістика: Особливості методики розслідування окремих видив злочинів: Тексти лекцій. - Львів: Тріада плюс, 2006. - 456 с.
10. Колесниченко А. Н. Общие положения методики расследования отдельных видов преступлений. - Харьков: Изд-во ХЮИ, 1976. - 288 с.
11. Криміналістика: Підручник / За ред. В. Ю. Шепітька. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Ін Юре, 2004. - 520 с.
12. Крылов И. Ф. Криминалистическое учение о следах. - Л.: Изд-во Ленинградского ун-та, 1976. - 196 с.
13. Лившиц Е. М., Белкин Р. С. Тактика следственных действий. - М.: Юрист, 1997. - 236 с.
14. Медведев С. И. Негативные обстоятельства и их использование в раскрытии преступлений. - Волгоград: Изд-во Волгоградского ун-та, 1973. - 180 c.
15. Осмотр места происшествия: Справочник следователя / Общ. ред. А. А. Леви. - 2-е изд., испр. и доп. - М.: Юрид. лит., 1982. - 270 с.
16. Порубов Н. И. Практикум по криминалистике: Метод. пособие. - 2-е изд., доп. и перераб. - Минск: Вышэйшая школа, 1988. - 320 с.
17. Правила дорожнього руху України. - Харків: Світлофор, 2006. - 142 с.
18. Рощин А. И., Биленчук П. Д., Омельченко Г. Е. Книга криминалиста: Практ. пособие. - К.: Украина, 1995. - 416 с.
19. Руководство для следователей / Под ред. Н. А.