Кр основи трасології.

КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з дисципліни "Криміналістика"

ЗМІСТ
1. Значення і наукові основи трасології. Поняття сліду в криміналістиці, класифікація слідів. Загальні правила виявлення, огляду, фіксації і вилучення слідів 3
1.1 Значення і наукові основи трасології.
Поняття сліду в криміналістиці 3
1.2 Класифікація слідів 6
1.3 Загальні правила виявлення, огляду, фіксації
і вилучення слідів 9
2. Виявлення, огляд, фіксація і вилучення на місці події зброї,
боєприпасів і слідів їх застосування. Визначення напрямку
польоту кулі і місця, відкіля зроблено постріл. Питання,
що вирішуються судово-балістичною експертизою 11
2.1 Виявлення, огляд, фіксація і вилучення на місці події зброї, боєприпасів і слідів їх застосування. Визначення напрямку
польоту кулі і місця, відкіля зроблено постріл 11
2.2 Питання, що вирішуються судово-балістичною експертизою 18
3. Практичне завдання 23
Список використаної літератури 25


1. ЗНАЧЕННЯ І НАУКОВІ ОСНОВИ ТРАСОЛОГІЇ. ПОНЯТТЯ СЛІДУ В КРИМІНАЛІСТИЦІ, КЛАСИФІКАЦІЯ СЛІДІВ. ЗАГАЛЬНІ ПРАВИЛА ВИЯВЛЕННЯ, ОГЛЯДУ, ФІКСАЦІЇ І ВИЛУЧЕННЯ СЛІДІВ
1.1 Значення і наукові основи трасології. Поняття сліду
в криміналістиці

Трасологія є галуззю криміналістичної техніки і являє собою систему наукових положень, а також відповідних їм технічних засобів і методів виявлення, фіксації й дослідження матеріальних слідів з метою розкриття злочинів.
Слідами прийнято називати зміни, що виникли на місці події. Слідчий з метою з'ясування за такими слідами обставин події, що розслідується, часто звертається за допомогою до фахівців, які використовують знання з різних галузей науки і техніки, наприклад, для визначення природи і властивостей речовини, якою утворений слід.
У криміналістиці прийнято розрізняти сліди в широкому й вузькому розумінні слова.
Під слідами в широкому їх значенні розуміють будь-які матеріальні зміни, що відбулися в обстановці місця події й інших матеріальних об'єктах, які стали результатом підготовки, вчинення або приховування злочину.
Такими є, наприклад, покинуті, залишені чи загублені злочинцем на його шляху речі, предмети, недопалки тощо; зміни у взаємному розташуванні предметів і речей на місці вчинення злочину; зміни у вигляді, стані об'єктів внаслідок зовнішньої дії на них (зламані двері, зірвана пломба); залишки речовин (плями крові, частки пилу); відсутність на місці події предметів чи об'єктів, які мали там бути (наприклад, відсутність ошурок на місці перепилювання дужки замка).
Зазначені сліди вивчають із застосуванням прийомів методів не лише трасології, а й судової балістики, судової фотографії, медичних і біологічних методів.
Крім того, сліди в широкому розумінні слова досліджуються не лише за допомогою техніко-криміналістичних методів і засобів, а й за допомогою тактичних прийомів, що дає змогу відповісти на питання про механізм вчинення злочину, уявити його загальну картину, подумки реконструювати його.
Під слідами у вузькому розумінні слова розуміють лише ті зміни матеріальної обстановки, в яких відображена зовнішня будова об'єктів (форма, розмір, рельєф поверхні тощо), що взаємодіяли з цією обстановкою.
Саме ці сліди і є об'єктами трасологічного дослідження, основним завданням якого є ідентифікація людини, предмета, речей, що залишили слід.
Пізнавальна цінність таких слідів визначається можливістю вже на початковому етапі розслідування з'ясувати характер і особливості об'єкта, який залишив слід. Не менш важливим є вивчення слідів-відбитків з точки зору встановлення особливостей слідоутворення, що дає можливість відтворити механізм події та її окремі деталі. Цінність слідів полягає також у тому, що за ними встановлюється зв'язок об'єктів з подією, яку розслідують.
Будь-який матеріальний слід має властивості інформативності, індивідуальності та стійкості.
Інформативність слідів означає, що слід може містити три види інформації:
1) відображати зовнішню будову слідоутворюючого об'єкта і відповідати на запитання: "Яким є відображуваний об'єкт або його контактуюча частина?";
2) свідчити про механізм слідоутворення, тобто відповідати на запитання: "Як виник слід?";
3) інформувати про навички суб'єкта взаємодії, що використовує предмет як засіб, і відповідати на запитання: "Хто діяв і в який спосіб?".
Індивідуальність слідів означає тотожність об'єкта самому собі, свідчить про неповторність сукупності його властивостей і ознак. Об'єкти індивідуального виробництва завжди тотожні самим собі. Предмети масового виготовлення, як правило, подібні (однорідні) - наприклад, гудзики, взуття на литій підошві, цвяхи, скріпки тощо. Такі об'єкти стають індивідуальними лише після їх експлуатації, коли вони набувають експлуатаційних ознак.
Стійкість слідів - це властивість об'єктів певний час зберігати свою зовнішню будову і внутрішню організацію. Період, протягом якого об'єкт зберігає свої ознаки і властивості, шо дозволяють ототожнювати його, називається ідентифікаційним періодом. Оскільки всі об'єкти матеріального світу змінюються, стійкість слід розуміти як відносну властивість, а зміни, що сталися, є такими, при яких річ залишається ще сама собою.
Таким чином, трасологію можна визначити як систему наукових положень і принципів найбільш раціонального й ефективною використання розроблених криміналістикою технічних засобів, прийомів і методів виявлення, фіксації, вилучення й дослідження слідів як відбитків зовнішньої будови різних об'єктів з метою ідентифікації останніх та встановлення інших обставин, що мають значення для розкриття, розслідування й правильно/о вирішення справи.
Розробка технічних засобів, прийомів і методів роботи зі слідами, а також наукове обгрунтування їх ефективного застосування неможливі без пізнання закономірностей виникнення слідів як одного з важливих завдань наукових досліджень у галузі трасології.
Закономірності виникнення слідів-відбитків пов'язуються із загальною для всіх матеріальних об'єктів властивістю - у процесі взаємодії з іншими матеріальними об'єктами відтворювати (відбивати) у своїх особливостях особливості тих об'єктів, які з ними взаємодіяли.
Наприклад, у сліді коліс відображаються особливості малюнка протектора, у сліді розрубу - мікрорельєф поверхні леза сокири. Причиною взаємодії може бути будь-яка енергія - механічна, термічна, хімічна, біологічна.
Процеси відображення виявляються не лише у відтворенні зовнішніх ознак, а й у відтворенні інших властивостей предметів. Зокрема, у слідах відтворюється напрям механічної дії, її сила, взаємне розташування об'єктів, а це дає змогу встановити за об'ємними слідами взуття вагу людини, за слідом гальмування - швидкість автомобіля тощо. Таке відтворення зумовлене властивістю відображення і має стійкий, повторюваний, закономірний характер.
1.2 Класифікація слідів
У трасології сліди класифікуються за різними підставами.
Залежно від роду слідоутворюючих об'єктів виділяють сліди людини, сліди тварин, сліди предметів.
Стосовно конкретних слідоутворюючих об'єктів найчастіше зустрічаються сліди рук, ніг, зубів, транспортних засобів, знарядь злому та інструментів.
Залежно від механізму утворення слідів розрізняють сліди об'ємні та поверхневі; статичні й динамічні; локальні та периферичні.
Об'ємні (вдавлені) сліди відображають зовнішню будову слідоутворюючого об'єкта в об'ємі, тобто у всіх трьох його вимірах - за довжиною, шириною і глибиною. Вони виникають від вдавлення слідоутворюючого об'єкта у податливу слідосприймаючу поверхню, яка при цьому деформується.
Часто об'ємні сліди утворюються на слідосприймаючій поверхні (наприклад, грунті, деревині, пластиліні, замазці) в результаті натискання або удару (сліди взуття на снігу, сліди пальців рук на пластиліні та ін.). Об'ємний слід дає змогу уявити зовнішню будову та окремі елементи слідоутворюючого об'єкта. Якість сліду залежить від властивостей речовини слідосприймаючої поверхні, сили і напрямку натискання (удару), інших умов слідоутворення.
Поверхневі (площинні) сліди виникають в результаті змін, що відбуваються на поверхні слідосприймаючого об'єкта (за двома вимірами - довжиною і шириною). Обидва об'єкти, що беруть участь у слідоутворенні, за твердістю приблизно однакові. До поверхневих слідів можуть бути віднесені, наприклад, сліди пальців рук на поверхні меблів, сліди босих ніг на паркетній підлозі, сліди протектора транспортного засобу на асфальті.
Поверхневі сліди звичайно поділяють на два види: сліди нашарування і сліди відшарування.
Сліди нашарування формуються внаслідок накладення на слідосприймаючий об'єкт речовини, яка має на собі слідоутворюючии об'єкт (потожирові сліди пальців рук, сліди, залишені забрудненою підошвою взуття, та ін.).
Сліди відшарування формуються з речовини, частки якої відокремлюються від слідосприймаючого об'єкта і залишаються на слідоутворюючому об'єкті (наприклад, сліди пальців рук, утворені на вкритій порохом або свіжепофарбованій поверхні).
Поверхневі сліди можуть бути видимими і невидимими. Видимі сліди - це такі, які можна виявити шляхом безпосереднього зорового сприйняття, а невидимі - відшукання і сприйняття яких передбачає застосування спеціальних засобів або пристосувань.
Залежно від стану об'єктів на момент слідоутворення виникають статичні або динамічні сліди.
Статичні сліди виникають в момент спокою (статики), що наступає під час механічної взаємодії слідоутворюючого і слідосприймаючого об'єктів, які контактують у перпендикулярному напрямку. У більшості випадків такі сліди зберігають зовнішні ознаки слідоутворюючого об'єкта, відображають його без істотних перекручувань, тому їх називають також відтисками.
Типовими прикладами статичного сліду є відбиток пальця руки з відображенням папілярного візерунка та відбиток підошви взуття на грунті.
Різновидом статичних слідів є сліди кочення, які утворюються при прокатуванні слідоутворюючого об'єкта по слідосприймаючому (наприклад, слід протектора транспортного засобу, утворений при поступально-обертальному русі по будь-якій поверхні).
Динамічні сліди виникають в результаті самого руху одного або обох об'єктів слідоутворення. Кожна точка утворюючої поверхні залишає слід у вигляді лінії (траси). До динамічних можуть бути віднесені сліди розрубу, розпилу, ковзання, свердління, різання, тертя тощо.
Залежно від місця, на якому відбулися зміни слідосприймаючого об'єкта, вирізняють локальні та периферичні сліди.
Локальні сліди виникають у межах контакту взаємодіючих об'єктів (наприклад, слід босої ноги в межах контакту з поверхнею дерев'яної підлоги). Навколо локального сліду поверхня слідосприймаючого об'єкта залишається незмінною.
Периферичні сліди виникають за межами контактної взаємодії слідоутворюючого і слідосприймаючого об'єктів (наприклад, слід від забрудненого борошном (цементом, пилюкою) верху взуття, утворений "на периферії", навколо взуття, за межами підошви).
Сліди бувають механічного, хімічного, біологічного, термічного походження.
У криміналістиці переважно вивчаються сліди механічної дії, як найбільш поширені об'єкти трасологічного дослідження.
1.3 Загальні правила виявлення, огляду, фіксації і вилучення слідів
Виявлення, фіксація та вилучення матеріальних слідів здійснюється зазвичай під час огляду місця події.
Методи та засоби виявлення й фіксації слідів залежать від виду, поверхні та матеріалу слідосприймаючого об'єкта. Для виявлення слідів застосовуються візуальні прийоми огляду - на просвіт, у кососпрямованому, розсіяному, затемненому світлі; інструментальні прийоми виявлення слідів - огляд у концентрованих променях світла, з лупою, мікроскопом та іншими приладами, використовуються спеціальні засоби для виявлення невидимих слідів - магнітні та феромагнітні порошки, хімічні препарати, різноманітні випромінювання - УФ, 14, рентгенівських, радіоактивних, лазерних джерел тощо.
Засоби фіксації:
1) протоколювання;
2) фотографування;
3) копіювання;
4) моделювання;
5) вилучення предмета разом зі слідом.
При огляді предмета з метою виявлення слідів належить дотримуватися такої послідовності:
- першими фіксувати сліди запаху та мікрочастин;
- виявляти та фіксувати невидимі сліди пальців рук, сліди контакту;
- останніми фіксувати видимі сліди;
- не можна наносити на слідоутворювальний об'єкт сторонні сліди;
- якщо фіксація сліду пов'язана з ризиком його пошкодження, треба здійснювати вилучення предмета із слідами;
- дбайливо забезпечувати збереження слідів та їх копій від пошкоджень.


2. ВИЯВЛЕННЯ, ОГЛЯД, ФІКСАЦІЯ І ВИЛУЧЕННЯ НА МІСЦІ ПОДІЇ ЗБРОЇ, БОЄПРИПАСІВ І СЛІДІВ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ. ВИЗНАЧЕННЯ НАПРЯМКУ ПОЛЬОТУ КУЛІ І МІСЦЯ, ВІДКІЛЯ ЗРОБЛЕНО ПОСТРІЛ. ПИТАННЯ, ЩО ВИРІШУЮТЬСЯ
СУДОВО-БАЛІСТИЧНОЮ ЕКСПЕРТИЗОЮ
2.1 Виявлення, огляд, фіксація і вилучення на місці події зброї, боєприпасів і слідів їх застосування. Визначення напрямку польоту кулі і місця, відкіля зроблено постріл
Найбільш розповсюдженими об'єктами дослідження криміналістичної балістики є:
- ручна нарізна й гладкоствольна вогнепальна зброя заводського виготовлення (гвинтівки, карабіни, автомати, пістолети, мисливські рушниці), перероблена (обрізи, газова зброя, що пристосована для бойової стрільби) та саморобна;
- окремі частини і приладдя зброї;
- боєприпаси (патрони, кулі, гільзи, шрот, пижі, капсулі, порох, продукти пострілу);
- перешкоди зі слідами застосування зброї;
- засоби, пристрої, інструменти, що були використані для виготовлення зброї чи спорядження боєприпасів;
- предмети зі слідами зберігання зброї.
Останнім часом поширилося використання, а, отже, й дослідження криміналістичною балістикою, спеціальної вогнепальної зброї та боєприпасів (з глушниками, безшумних патронів), а також різного роду пристосувань для стрільби, замаскованої зброї тощо. Під час дослідження цієї зброї виникають різноманітні питання, їх розв'язують шляхом проведення слідчого огляду чи призначення судової експертизи.
Вогнепальна зброя є одним з основних об'єктів балістичного дослідження. Для визнання зброї вогнепальною треба насамперед встановити, чи має вона певну сукупність ознак, зокрема такі:
1) вогнестрільність, тобто здатність надати снаряду (кулі, картечі, шроту тощо) кінетичну енергію за рахунок хімічного розкладу вибухових речовин з виділенням великої кількості тепла у вигляді порохових газів і тим самим створення високого тиску на снаряд, що рухається у стволі;
2) спеціальне призначення для заподіяння ушкоджень людині, тварині, або пошкодження інших об'єктів;
3) уражаюча здатність, тобто здатність завдати супротивникові ушкоджень, які є небезпечними для життя;
4) конструктивна пристосованість для метання снаряду;
5) здатність до здійснення більше одного пострілу, тобто можливість повторного й неодноразового використання без внесення істотних змін до конструкції зброї.
Внаслідок пострілу з вогнепальної зброї відбуваються певні процеси, що вносять зміни до навколишнього середовища, які називають слідами пострілу або слідами застосування зброї. Такими слідами є:
- стріляні снаряди й гільзи;
- сліди на снарядах і гільзах від взаємодії з частинами зброї та від перешкоди;
- частки речовин, що є результатом згоряння пороху й капсульного складу;
- кіптява й частинки не згорілого пороху; сліди-пошкодження й нашарування на перешкодах;
- сліди термічної дії; сліди від вторинних снарядів (тверді частинки, що "вибиті" кулею чи основним зарядом патрона).
Важливим балістичним об'єктом є специфічний слід - штанцмарка, тобто відбиток дульного зрізу ствола зброї на перешкоді як ознака пострілу впритул. Для розв'язання багатьох питань має правильне визначення вхідного та вихідного кульових отворів на перешкодах.
Вхідний отвір наскрізного ушкодження, як правило, менший за вихідний. В еластичних перешкодах він менший за калібр кулі, в металі, листовому залізі - близький до діаметру кулі, а на ламких перешкодах (скло, цегла) - більший за калібр кулі.
На тілі людини та на інших щільних перешкодах вхідний отвір має рівні краї, поясок обтирання (забруднення), а за значної кінетичної енергії кулі - дефект "мінус тканина" як наслідок вибивання кулею частинок перешкоди.
Вихідний отвір має нерівні краї, за розміром більше вхідного, не має пояска обтирання. Куля зі зміщеним центром ваги призводить до значних руйнувань, її вихідний отвір за розміром може значно перевищувати вхідний. Ушкодження лише з вхідним отвором називається "сліпим" і його наявність означає, що куля чи інший снаряд потрапили вглиб перешкоди, де й треба їх шукати.
Виявлення, огляд і попереднє дослідження балістичних об'єктів на місці події має на меті встановити низку важливих обставин, потрібних для розслідування злочину. Зокрема, це визначення виду вогнепальної зброї, яку застосовано для заподіяння ушкоджень, дистанції, з якої здійснено постріл, напряму пострілу, кількості пострілів, взаємного розташування злочинця і жертви в момент пострілу тощо.
Точніші відповіді на ці питання дає судово-балістична експертиза, висновки якої можуть стати доказами у кримінальній справі.
При пострілі з вогнепальної зброї відбувається взаємодія порохового заряду, снаряда (кулі, дробу) і перепони, в результаті чого виникають зміни, які називаються слідами пострілу або слідами застосування зброї. До цих слідів належать:
1) стріляні снаряди, гільзи, пижі;
2) частки речовин, що виникають при згорянні пороху, які викидаються з каналу ствола;
3) сліди, що утворюються на стріляних кулях і гільзах;
4) сліди-ушкодження від снаряда на ураженому об'єкті;
5) відкладення кіптяви пострілу на тілі (найчастіше на руці) особи, яка стріляла.
Сліди згоряння заряду у вигляді кіптяви залишаються у каналі ствола зброї, на кулях, картонних прокладках, пижах, на паску обтирання та перепоні.
Сліди частин зброї утворюються на кулях, дробу і гільзах. Вид і характер слідів залежить від конструкції зброї.
На гільзах, відстріляних з автоматичної зброї, сліди утворюються:
а) на капсулі - слід від бійка ударника у вигляді вм'ятин і сліди переднього зрізу затвора - борозенки і валика;
б) на дінці гільзи - слід відбивача;
в) на ребрі та дні кільцевого паза - сліди від зачіпки викидача.
На корпусі гільзи можуть відбитися сліди патронника у вигляді повздовжніх трас і дрібні вм'ятини від країв кожуха затвора.
На кулі (при пострілі з нарізної зброї) утворюються сліди від стінок каналу ствола. Такі сліди складаються з дрібних валиків і борозенок. Кількість слідів (смуги) та їх нахил щодо повздовжньої осі кулі відповідають кількості та напрямку нарізів каналу ствола.
На перепонах від кулі та дробу виникають пробоїни, вм'ятини, тріщини, розриви, сліди кіптяви у вигляді пояска обтирання.
У пробоїні розрізняють вхідний і вихідний отвори. Вхідний кульовий отвір в еластичних перепонах має дещо менший діаметр, ніж діаметр кулі; у сухому дереві, листовому металі отвір близький до калібру кулі; у ламких твердих перепонах (скло, цеглина) отвір може бути навіть дещо більшим, ніж діаметр кулі; на тілі людини діаметр вхідного отвору, як правило, менший за діаметр кулі.
Ознаки вхідного отвору:
1) дефект тканини - відсутність частин тканини;
2) наявність навколо рани (на тілі людини) пояска осаднення у вигляді кайми завширшки 1-3 мм червоно-бурого кольору;
3) наявність пояска обтирання;
4) наявність ознак пострілу з близької відстані або в упор (при пострілі в упор відбивається дуловий зріз зброї - штанцмарка).
Вихідний кульовий отвір має різні розміри й форму. Найчастіше краї вихідного отвору нерівні, вивернуті назовні. Вихідний отвір, як правило, більший, ніж вхідний.
При пострілі можуть утворюватись сліди рикошету, які виникають при ударі кулі об перепону при малому куті зіткнення. При цьому куля змінює свій напрямок.
Поясок обтирання - одна з важливих ознак кульового ушкодження; має вигляд темної смуги, розташованої по краю вхідного отвору. Поясок обтирання утворюється частинами речовин, які винесені кулею з каналу ствола, а також частинами матеріалу, з якого виготовлена куля.
Огляд зброї, боєприпасів і слідів пострілу здійснюється відповідно до вимог норм КПК України (ст. ст. 190-193, 195). У разі потреби слідчий запрошує для участі в огляді спеціаліста з судової балістики.
Завданням огляду є виявлення, фіксація, вилучення зброї, боєприпасів, слідів пострілу і дослідження їх на місці події для визначення виду, системи, калібру зброї, кількості пострілів, дистанції, напрямку і місця, з якого було зроблено постріл.
Виявлену зброю фіксують за допомогою фотозйомки та описують у протоколі огляду. При огляді зброї необхідно дотримуватися певних правил. Так, при огляді бойової зброї необхідно:
1) встановити, чи знаходиться курок (ударник) на бойовому або захисному взводі та чи є патрон у патроннику;
2) витягти магазин, оглянути його поверхню;
3) розрядити зброю;
4) вжити заходів щодо відшукання слідів;
5) оглянути внутрішню поверхню каналу ствола для виявлення слідів пострілу у вигляді нагару, незгорілих порошинок;
6) встановити, чи немає яких-небудь ушкоджень на зброї або чи не відсутні які-небудь частини;
7) визначити наявність або відсутність запаху пороху в каналі ствола.
У протоколі огляду про зброю слід вказати: місце виявлення, відстань від двох нерухомих об'єктів, положення ствола зброї, вид, систему, наявність і зміст маркувальних позначок, номер зброї або її частин, загальний стан зброї, положення курка, запобіжника, кожуха затвора, наявність патрона (гільзи) у патроннику, магазині (барабані), слідів пальців на зброї, кіптяви і нагару, сторонніх часток у стволі та слідів запаху порохових газів.
Патрони, гільзи, кулі, дріб, картеч, прокладки, пижі підлягають виявленню, фіксації й дослідженню при огляді на місці події.
У протоколі огляду при описі гільзи вказують: місце виявлення, форму, колір металу, маркувальні позначки, розміри, наявність і форму слідів зброї. При описі кулі (дробу) у протоколі відзначається: вид перепони, розміри ушкодження кулі, наявність на кулі сторонніх речовин.
Під час пошуку гільз необхідно враховувати механізм викидування гільзи (бік викидування). При цьому ефективним буде застосування металошукача.
Дріб може бути виявлений у тілі (або одягу) потерпілого та в інших об'єктах. Гранична дальність польоту дробу 400 м (при діаметрі дробу 5 мм - дальність 500 м, картеч - дальність до 600 м).
Під час огляду вогнепальних пошкоджень фіксують: вид і властивості перепони, форму країв ушкодження та його розміри, взаємне розташування декількох пошкоджень, їх розміщення на перепоні.
При виявленні слідів кіптяви, незгорілих порошинок, частин змазки необхідно описати в протоколі: форму, кількість зон відкладення, інтенсивність кожної зони, колір кіптяви чи порошинок, їх віддаленість від пошкодження та ін.
Визначення напрямку пострілу і місця, звідки він був зроблений. При огляді місця події місце пострілу визначають за допомогою виявлення гільз та за слідами вогнепальних пошкоджень. Напрямок польоту кулі звичайно визначається шляхом візирування (спостереженням крізь канал пробоїни). Наявність двох пробоїн дозволяє визначити напрямок польоту кулі з достатньою точністю. Візирування може здійснюватися за допомогою виготовленої з паперу трубки або протягуванням шнура крізь пробоїни. Місце пострілу, встановлене за допомогою візирування, фотографують. При стрільбі з великої відстані необхідно враховувати траєкторію польоту кулі. У складних випадках доцільно запрошувати спеціаліста з судової балістики.
Виявлена та досліджена на місці події вогнепальна зброя, сліди її дії та боєприпаси підлягають вилученню. Ці об'єкти належним чином упаковуються та опечатуються печаткою слідчого.

2.2 Питання, що вирішуються судово-балістичною експертизою
Судово-балістичні експертизи призначаються для вирішення широкого кола задач ідентифікаційного і неідентифікаційного характеру, пов'язаних з дослідженням вогнепальної зброї і боєприпасів, слідів пострілу у самій зброї, на ураженій перешкоді і на стрільці.
Об'єктами судово-балістичної експертизи є вогнепальна зброя, боєприпаси та їх частини (патрони, гільзи, кулі, дріб, картеч, пижі, прокладки), предмети зі слідами пострілу.
При вирішенні ідентифікаційних задач може бути проведено ототожнення конкретного екземпляра зброї за стріляними кулями, гільзами, дробом або встановлено, що кулі (дріб) або гільзи, вилучені в різних місцях, вистріляні з одного екземпляра зброї. Визначається також групова належність зброї, боєприпасів або їх частин (калібр, вид, модель зброї). Встановлення групової належності зброї та боєприпасів, як правило, проводиться з метою розшуку зброї.
Неідентифікаційними судово-балістичними дослідженнями встановлюються:
1) належність досліджуваних об'єктів до вогнепальної зброї, їх вид, калібр, модель, зразок;
2) технічний стан зброї (її справність, придатність до стрільби, можливість здійснення пострілу без натискування на спусковий гачок за певних умов);
3) бойові якості зброї та боєприпасів (пробивна дія, максимальна дальність тощо);
4) обставини пострілу на місці події (відстань, напрямок пострілу, взаємне розташування зброї і ураженого об'єкта в момент пострілу тощо).
У зв'язку з тим, що наразі не розроблені надійні універсальні методи встановлення абсолютної давності пострілу, - це питання судово-балістична експертиза, як правило, позитивно не вирішує.
Проте, питання про те, чи проводилась стрільба із зброї після її останнього чищення і змазування, може бути вирішене шляхом хімічного дослідження нагару в каналі ствола зброї.
Для проведення судово-балістичної експертизи застосовуються різноманітні методи дослідження, вибір яких зумовлюється видом і характером досліджуваних об'єктів і вирішуваних експертом питань.
Ідентифікаційні дослідження проводяться з використанням візуальних, фотографічних і мікроскопічних методів, профіло-графування, експерименту, моделювання і реконструкції.
У ході проведення експериментів і моделювання необхідно враховував ти різноманітні фактори, що дозволяє одержувати сліди на експериментальних гільзах і снарядах, які найбільш відповідають слідам на досліджуваних об'єктах; вивчати і оцінювати ступінь сталості експериментальних слідів, котрі оптимально відображають особливості конкретного екземпляра зброї.
При проведенні неідентифікаційних досліджень застосовуються методи, які використовуються у військово-технічних і спортивно-мисливських галузях знань. Обов'язковою умовою дослідження технічного стану зброї і боєприпасів, її бойових властивостей є проведення різноманітних експериментів, у тому числі експериментальної стрільби.
Дослідження слідів пострілу, а також компонентів спорядження боєприпасів проводиться з використанням мікроскопічних, хімічних і фізичних методів (емісійний спектральний аналіз, лазерний мас-спектральний аналіз, інфрачервона спектрометрія, рентгеноструктурний аналіз тощо).
Для вивчення металізації на об'єктах застосовуються контактно-дифузійний і електрографічні методи.
Судово-балістичною експертизою вирішуються такі питання:
1) Чи є вогнепальною зброєю предмет, вилучений у громадянина А.?
Для цього досліджуються атипова зброя (саморобного виготовлення), яка може не мати аналогів серед стандартної вогнепальної зброї. (Стосовно саморобної вогнепальної зброї питання про її справність не вирішується, оскільки справною є зброя, яка відповідає певним технічним умовам, а на саморобну зброю вимоги нормативних документів не поширюються).
2) До вогнепальної зброї якої системи, моделі, зразка, калібру належить револьвер, вилучений у даного громадянина?
3) Чи справний і придатний для стрільби пістолет, вилучений з тайника?
4) Чи міг із конкретного наданого пістолета відбутися постріл без натискування на спусковий гачок під час падіння його на дерев'яну підлогу стволом вниз з висоти 70 см? Конкретні параметри умов пострілу задаються залежно від обставин розслідуваної події.
5) Із зброї якого виду, калібру і системи вистріляна куля, вилучена з трупа?
6) Чи вистріляна ця куля з конкретного пістолета, вилученого у підозрюваного?
7) Чи відстріляні п'ять гільз, виявлених на місці події, з конкретного пістолета, вилученого в обвинуваченого?
8) Чи вистрілено дріб (картеч), вилучений з тіла потерпілого, з конкретної мисливської рушниці?
9) Чи є частинами одного патрона куля, вилучена з тіла потерпілого, і гільза, виявлена на місці події?
10) Чи стріляли з двоствольної мисливської рушниці, вилученої у даного громадянина, після її останнього чищення і змазування?
11) Яким порохом і якими снарядами (дробом, картеччю, кулею) зроблені останні постріли з коленого ствола цієї рушниці?
12) 3 якої відстані стріляли в двері даного будинку судячи з розсіювання дробу?
13) Яким було взаємне розташування зброї і дверей даного будинку в момент пострілу судячи з напрямку каналу вогнепального пошкодження?
Всі дослідження вогнепальних пошкоджень одежі і взуття, пов'язаних з одночасним заподіянням тілесних ушкоджень людині, належать до компетенції судово-медичної експертизи.
У тих випадках, коли в процесі експертизи виникає необхідність дослідження таких пошкоджень у сукупності з аналізом особливостей пострілу (специфіка дії конкретного екземпляра зброї, боєприпасів тощо), може бути проведена комплексна медико-криміналістична експертиза експертом-балістом і судово-медичним експертом.
Завершуючи тему постановки питань експерту, наводимо, крім зазначених, групу питань, яка, втім, не є вичерпною.
1) Частиною вогнепальної зброї якого виду і зразка (моделі) є дана деталь (магазин, затвор, вісь барабана револьвера тощо)?
2) Якою є пробивна дія даної зброї (або дальність прицільної стрільби, дальність убивчої дії, максимальна дальність польоту снаряда)?
3) Яка причина розриву ствола дробової рушниці?
4) Які матеріали, предмети, інструменти і технічні засоби використовувались для виготовлення саморобної зброї або зміни будови зброї промислового виготовлення? Якими були професійні навички особи, яка здійснювала виготовлення або переробку зброї?
5) Промисловим чи саморобним способом виготовлено дані патрони і снаряди (куля, дріб, картеч)?
6) Чи є даний шматочок металу частиною кулі, а якщо так, то до якого виду і зразка належить ця куля?
7) У який спосіб виготовлено даний пиж (вирізання, висічка тощо)?
8) Чи проходила куля через які-небудь перешкоди перш ніж влучити в уражений об'єкт?
9) Яка з наданих куль, вистріляних з одного екземпляра зброї, вистріляна першою?
10) Чи належать дані патрони (їх частини у вигляді куль, гільз, дробу, картечі) до продукції одного підприємства (одного року випуску, однієї виробничої партії, однієї маси)?
11) Чи є пошкодження на ураженому об'єкті вогнепальним?
12) Який з отворів вогнепального пошкодження на об'єкті є вхідним і який вихідним?
13) Яка черговість утворення декількох вогнепальних пошкоджень?
14) 3 якої відстані зроблено постріл у даний об'єкт?
15) Чи є сліди близького пострілу на одежі потерпілого?
16) Чи міг потерпілий сам заподіяти собі дане ушкодження з даної зброї?
17) Чи є на руках даної особи мікронашарування, які з'явилися в результаті пострілу із зброї певного виду (моделі)?
18) 3 якого місця (ділянки місцевості) зроблено постріл?


3. Дослідити рукописний текст та описати його у виді фрагмента протоколу огляду документа.

ПРОТОКОЛ
огляду документа

м. Запоріжжя 11.02.2008 р.

Огляд розпочато о 10 год. 35 хв.
Огляд закінчено о 11 год. 10 хв.

Слідчий слідчого відділу Шевченківського РВ УМВС України в
м. Запоріжжі лейтенант міліції Мороз В. В. в кримінальній справі № 17745 по обвинуваченню Сорокина Петра Петровича у привласнені чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, в кабінеті № 35 Шевченківського РВ ГУ МВС України в
м. Запоріжжі в присутності понятих:
1. Близнюка Івана Дмитровича, який мешкає за адресою: м. Запоріжжя, вул. Іванова, буд. 16, кв. 74;
2. Шокіна Олега Олександровича, який мешкає за адресою:
м. Запоріжжя, вул. Морозова, буд. 1, кв. 55,
з дотриманням вимог статей 190, 191 КПК України провів огляд документа - договору житлового найму, поданої обвинуваченим Сорокиним П. П., про що, керуючись статтями 85, 195 КПК України, склав цей протокол.
Перед початком огляду понятим роз'яснений порядок його проведення, а також їх право бути присутніми при всіх діях, які проводяться під час огляду, робити заяви та зауваження з приводу проведеної слідчої дії, які підлягають обов'язковому занесенню до протоколу, а також засвідчити своїми підписами відповідність записів у протоколі виконаним діям.

Поняті: І. Д. Близнюк
О. О. Шокін

При провадженні огляду документа науково-технічні засоби - не застосовувалися.
Огляд проводився в робочому кабінеті слідчого при природному, рівномірному освітленні.
Оглядом встановлено:
Представлений обвинуваченим Сорокиним П. П. договір виконаний на аркуші форматом А4. Текст виконаний кульковою ручкою чорного кольору. Текст розміщений на одній стороні аркуша.
Аркуш, який оглядається, має посередині поперечний слід, що свідчить про те, що він був у складеному положенні.
Від понятих заяв і зауважень щодо порядку проведення огляду не надійшло.
Протокол зачитаний слідчим уголос. Записано все правильно.

Поняті: І. Д. Близнюк
О. О. Шокін

Слідчий лейтенант міліції В. В. Мороз

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. № 2341-ІІІ в ред. від 01.10.2007 р. //http://zakon.rada.gov.ua
2. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28.12.1960 р.
№ 1001-05 в ред. від 01.07.2007 р. //http://zakon.rada.gov.ua
3. Воробьева И. Б., Маланьина Н. И. Следы на месте преступления. - М.: ИНФРА-М, 1996. - 214 с.
4. Гора І. В., Колесник В. А. Криміналістика. Ч. 1: Криміналістична техніка. - К.: Алерта, 2005. - 318 с.
5. Грановский Г. Л. Основы трасологии. - М.: Юрид. лит., 1974. - 190 с.
6. Експертизи у судовій практиці /За заг. ред. В. Г. Гончаренка. - К.: Юрінком Інтер, 2005. - 386 с.
7. Ермоленко Б. Н. Теоретические и методические проблемы судебной баллистики. - К.: Вища школа, 1976. - 324 с.
8. Криміналістика: Підручник / За ред. В. Ю. Шепітька. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - 728 с.
9. Криминалистическое исследование охотничьего огнестрельного оружия / И. В. Писаренко, Н. П. Молибога, Г. П. Василенко,
П. Д. Биленчук. - К.: РИО МВД УССР, 1987. - 320 с.
10. Крылов И. Ф. Криминалистическое учение о следах. - Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1976. - 196 с.
11. Кузьмічов В. С., Прокопенко Г.І. Криміналістика: Навч. посібник. - К.: Юрінком Інтер, 2001. - 368 с.
12. Майлис Н. П. Судебная трасология. - М.: Экзамен, 2003. - 270 с.
13. Руководство для следователей / Под ред. В. А. Снеткова. - М.: Лига Разума, 1997. - 732 с.
14. Салтевський М. В. Криміналістика (у сучасному вигляді): Підручник. - К.: Кондор, 2005. - 588 с.
15. Турчин Д. А. Теоретические основы учения о следах в криминалистике.- Владивосток, 1983. - 132 с.
16. Шепітько В. Ю. Довідник слідчого. - К.: Юрінком Інтер,
2000. - 480 с.