Кр ОСОБЛИВОСТІ ТАКТИКИ ДОПИТУ ОБВИНУВАЧЕНОГО.

Контрольна робота
з дисципліни "Криміналістика"
на тему:
ОСОБЛИВОСТІ ТАКТИКИ ДОПИТУ ОБВИНУВАЧЕНОГО

ПЛАН

1. Поняття, задачі та значення допиту 3
2. Загальна характеристика допиту 4
2.1 Види допиту 4
2.2 Стадії допиту 4
2.3 Підготовка до допиту 5
3. Зміст тактики допиту 7
Завдання № 2 11
Завдання № 3 15
Список використаної літератури 17

1. ПОНЯТТЯ, ЗАДАЧІ ТА ЗНАЧЕННЯ ДОПИТУ
Допит обвинуваченого (ст. 143 КПК України) - одна з найпоширеніших слідчих дій, що вимагає від слідчого високої професійної підготовки і майстерності. Його сутність полягає в одержанні від допитуваних осіб показань про будь-які обставини, що належить встановити і довести в справі.
Для ефективного проведення допиту слідчому необхідно добре розбиратися в психології допитуваних, уміти встановлювати з ними правильні взаємовідносини, варіювати з урахуванням конкретної ситуації, особистості допитуваного, наявних доказів різні тактичні прийоми і методи психологічного впливу.
Загальним завданням допиту є одержання від кожного допитуваного всіх відомих йому достовірних відомостей про обставини, за якими відбулася розслідувана подія, і осіб, до неї причетних.
Забезпечення повноти й достовірності одержуваної інформації є однією з найважливіших задач, оскільки допитуваний, навіть якщо він прагне до викладу правдивої інформації, не завжди в стані відразу згадати деякі обставини.
Крім того, він часто не усвідомлює, які саме факти і деталі цікавлять слідчого. Він може і сумлінно помилятися щодо того, як протікала та або інша подія. Ще більш складна ситуація виникає, коли допитуваний дає помилкові показання, замовчує окремі обставини, відмовляється від показань, прагне будь-якими шляхами перешкодити слідчому у встановленні істини в справі.
Показання допитуваного мають значення не лише тоді, коли вони відносяться до основних, головних обставин події, яка відбулася, але і тоді, коли отримані відомості щодо другорядних деталей. Повідомлена на допиті на перший погляд малозначна інформація може дозволити встановити важливих свідків, дані про їх особистість, виявити протиріччя в показаннях інших осіб, заповнити пробіли в доказовому матеріалі.
2. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДОПИТУ
2.1 Види допиту
Залежно від процесуального становища допитуваного розрізняються допит свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинувачуваного, підсудного, експерта тощо.
За віком допитуваних осіб допит поділяється на допит малолітньої, неповнолітньої, дорослої та літньої особи.
За послідовністю проведення - допит первинний, повторний, додатковий.
За суб'єктами проведення - допит, проведений слідчим, дізнавачем, прокурором, начальником слідчого відділу, судом. Особливим різновидом допиту є допит на очній ставці.
За якістю одержуваних відомостей допит поділяється на допит особи, яка дає свідомо помилкові показання, і допит особи, яка повідомляє правдиві дані.
Показання правдивої особи можуть поділятися на достовірні, відповідаючі істині, і не достовірні, коли допитуваний внаслідок різних причин допускає у своїх показаннях різні неточності, перекручування, пробіли тощо.
Залежно від взаємовідносин, які складаються з допитуваним, розрізняється допит у конфліктній ситуації і допит у безконфліктній ситуації.
2.2 Стадії допиту
Виділяються чотири основні стадії (етапи) допиту: попередня, вільної розповіді, запитально-відповідальна і процесуального оформлення отриманих показань.
У попередній стадії слідчий засвідчується в особистості допитуваного, заповнює анкетну частину протоколу, роз'ясняє допитуваному його права та обов'язки. Ця частина допиту використовується для ознайомлення з особистісними рисами допитуваного, з'ясування його позиції і встановлення з ним психологічного контакту.
Стадія вільної розповіді - це допит про ті обставини, у зв'язку з якими особа викликана для дачі показань. У цій стадії не рекомендується без необхідності перебивати допитуваного. Втручатися в його розповідь доцільно лише при явному відхиленні від теми допиту.
У запитально-відповідальній стадії слідчий задає уточнюючі, додаткові, конкретизуючі, контрольні, нагадуючі питання, подає докази. Питання ставляться в ясній, чіткій формі. Вони не повинні містити підсказування і носити навідний характер.
Хід і результати допиту оформляються в його четвертій, завершуючій стадії.
2.3 Підготовка до допиту
Необхідною умовою одержання на допиті достовірних і повних показань є ретельна підготовка до його проведення. Підготовка містить у собі:
- спеціальне вивчення з цією метою матеріалів кримінальної справи;
- визначення предмета допиту, тобто кола обставин, з яких необхідно одержати показання;
- вивчення психологічних особливостей допитуваного, його морально-вольового вигляду, відношення до справи і взаємовідносин з основними учасниками процесу, насамперед, з обвинувачуваним і потерпілим;
- вивчення наявних доказів і підготовка їх до найбільш ефективного використання;
- забезпечення участі в допиті передбачених законом осіб (педагога, законного представника неповнолітнього, перекладача, експерта та ін.), а також у разі потреби фахівців;
- перевірку готовності науково-технічних засобів (наприклад, звуковідеозаписувальної апаратури).
Готуючись до допиту, слідчий повинний заздалегідь продумати формулювання питань, їх послідовність. Йому потрібно прогностично оцінити як відреагує допитуваний на той або інший доказ, передбачити варіанти своїх аргументів, якщо допитуваний спробує спростувати або опорочити наявні докази.
Якщо в справі потрібно провести допити декількох осіб, то доцільно визначити їх послідовність. За загальним правилом спочатку допитуються ті особи, що мають у своєму розпорядженні найбільш важливу інформацію (про подію, свідків, очевидців, інші джерела доказів) або в силу різних причин можуть з часом забути окремі обставини або деталі події (наприклад, внаслідок малолітнього віку, хвороби та ін.).
Раніше інших допитуються особи, що знаходяться в якийсь залежності від підозрюваного (обвинувачуваного), з тим, щоб останній не встигнув вплинути на них. Не треба поспішати з допитом тих, хто легко може передати іншим про те, чим цікавиться слідчий.
При наявності декількох обвинувачених в числі перших допитуються ті, від кого передбачається одержати правдиві показання (особи, що вперше брали участь у вчиненні злочину, відіграли другорядну роль, а також особи, стосовно винності яких слідчий має у своєму розпорядженні переконливі докази).
Велике значення має спосіб і порядок виклику на допит (повісткою, телефоном, через рідних, близьких та ін.). Треба заздалегідь визначити час, який займуть допит і фіксація показань. Якщо треба провести декілька допитів, то доцільно спланувати їх так, щоб допитувані не витрачали час на очікування і виключалася можливість якогось небажаного їх спілкування між собою.
Завершується підготовка до допиту складанням письмового плану, в якому позначаються всі основні параметри допиту - час, завдання, коло питань, які потрібно з'ясувати, їх послідовність, докази, що можуть знадобитися.
3. ЗМІСТ ТАКТИКИ ДОПИТУ
Тактика допиту складається з найбільш ефективних прийомів, що сприяють одержанню повних і об'єктивних показань.
Під час допиту використовуються різноманітні тактичні прийоми: постановка тих чи інших запитань, пред'явлення речових і письмових доказів, оголошення показань інших осіб, допит на місці події, роз'яснення суті наслідків вчиненого злочину, переконання у необхідності надання допомоги органам розслідування тощо.
У теорії криміналістики існує певна класифікація запитань, які можуть бути сформульовані допитуваному. За своєю спрямованістю запитання поділяються на основні (спрямовані на з'ясування головних відомостей у справі) та доповнюючі (спрямовані на з'ясування фактів, пропущених допитуваним у вільній розповіді).
Відповідно до цільового призначення запитання можуть бути:
а) уточнюючими - спрямовані на найповніше і найточніше з'ясування питань, що мають значення для справи (наприклад: "Ви показали, що пістолет знаходився біля трупа. Чи не можете Ви сказати, з якого боку і на якій відстані від трупа знаходився пістолет?");
б) нагадуючими - переслідують мету оживити пам'ять допитуваного, викликати ті чи інші асоціації (наприклад: "Що Ви робили після дня народження? В якому місці Ви гуляли?" тощо);
в) контрольними - спрямовані на перевірку даних, що були повідомлені допитуваним, з'ясування джерел одержання фактів (наприклад: "На підставі чого Ви стверджуєте, що злочин було вчинено о 16 годині?").
Під час допиту як тактичний прийом застосовується пред'явлення доказів. Криміналістична тактика передбачає певні способи пред'явлення доказової інформації.
Найдоцільнішою є класифікація способів пред'явлення доказів за декількома підставами:
1. За характером використання доказів у розслідуванні:
а) пред'явлення доказів на одному допиті;
б) пред'явлення доказів під час ряду допитів однієї особи.
2. За характером взаємозв'язку доказів у кримінальній справі:
а) роздільне пред'явлення одиничних доказів;
б) пред'явлення комплексу взаємопов'язаних доказів;
в) пред'явлення всієї системи доказів.
3. За характером демонстрації доказів на допиті:
а) згадування про наявні докази на допиті;
б) перерахування доказів, що мають місце, із зазначенням джерел їх походження;
в) показ доказів допитуваному не повністю, мимохідь;
г) надання допитуваному можливості розглядати, вивчати докази;
д) підкреслена демонстрація ознак об'єкта, що пред'являється.
4. За характером послідовності пред'явлення доказів:
а) пред'явлення доказів у послідовності "зростання сили";
б) пред'явлення доказів у послідовності "зменшення сили".
5. За характером додаткових умов, що посилюють вплив на допитуваного доказів, що пред'являються:
а) несподіване пред'явлення доказів;
б) пред'явлення доказів після попереднього з'ясування обставин, які пов'язані з ними;
в) пред'явлення доказів і роз'яснення їх значення у кримінальній справі;
г) використання науково-технічних засобів для роз'яснення допитуваному особливостей доказів, що пред'являються;
д) супроводження пред'явлення доказів описом передбачуваного перебігу розслідуваної події та її обставин (запропонована система пред'явлення доказів була досліджена В. С. Комарковим).
Використання тактичних прийомів у процесі допиту повинно мати не хаотичний характер, а логічну доцільність їх реалізації. Тактичні прийоми можуть бути упорядковані відповідно до ситуації допиту.
Дослідження типових ситуацій допиту дозволяє встановити такі їх види:
1) повідомлення правдивих показань;
2) добросовісна помилка допитуваного;
3) суперечності у показаннях допитуваного;
4) відмова від давання показань;
5) повідомлення неправдивих показань.
Побудова і використання систем тактичних прийомів допиту залежать не лише від ситуаційної зумовленості, а й від мети допиту, його виду, процесуального становища допитуваного та інших чинників.
Можна запропонувати системи тактичних прийомів (тактичні комбінації), що мають на меті:
1) встановлення психологічного контакту з допитуваним;
2) спонукання його до давання показань;
3) уточнення свідчень і усунення в них суперечностей;
4) актуалізацію забутого в пам'яті допитуваного;
5) викриття неправди;
6) усунення перекручень при добросовісній помилці допитуваного.
Запропоновані системи тактичних прийомів допиту можуть містити у своєму складі підсистеми прийомів, що зумовлено можливістю конкретизації мети тієї чи іншої системи і відмінністю в процесуальному становищі допитуваного.


Завдання № 2.
На залізничному вокзалі по підозрі у перевезенні наркотиків був затриманий Кірєєв А. П. При затриманні у нього було виявлено і вилучено сумку з 10 кг макової соломки і 5 пістолетних патронів калібру 9 мм. Кірєєв пояснив, що макову соломку везе з м. Львова для особистого споживання. Наявність патронів він пояснити не міг. Встановлено, що Кірєєв є студентом електромеханічного технікуму і проживає у гуртожитку технікуму в кімнаті № 13. Порушено кримінальну справу.
Завдання: складіть письмовий план розслідування, висуньте версії відносно фабули, вкажіть основні напрями розслідування. Обгрунтуйте свою відповідь.

Кірєєву буде пред'явлено обвинувачення у зв'язку з вчиненням ним злочину, передбаченому ст. 307 КК України - незаконне перевезення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів
Існують такі варіанти незаконного обороту наркотиків:
1) контрабандний ввіз з-за кордону і реалізація їх в Україні;
2) виготовлення і реалізація в Україні;
3) виготовлення в Україні і контрабандний вивіз за рубіж, переважно в країни Європи і Центральної Азії (СНД);
4) контрабандний транзит через територію України.
Успішна боротьба з наркобізнесом при першому, третьому і четвертому варіантах припускає встановлення тісних ділових зв'язків з правоохоронними і митними органами відповідних країн, чітку координацію спільних дій при суворому дотриманні їх конспіративності, виявлення всіх ланок обороту наркотиків: виробників, відправників, перевізників, одержувачів, збувальників.
Легальними виробниками наркотичної сировини і наркотиків є спеціалізовані фармацевтичні підприємства й організації; нелегальні виробники - сільські жителі, що вирощують наркотиковміщуючі культури (коноплі, опійний мак та ін.), підпільні лабораторії з переробки рослинної сировини чи виготовлення напівсинтетичних і синтетичних наркотиків. Офіційні власники наркотиків - фармацевтичні і медичні установи, що здійснюють продаж і відпустку наркотиків у суворо встановленому порядку для певних потреб і обмеженого кола осіб.
Перевізниками наркотиків можуть бути посередники між виробниками і збувальниками, самі збувальники, споживачі, особи, що займаються транспортуванням наркотиків у силу службових можливостей (працівники транспорту, кур'єри, поштові працівники тощо.). Нерідко перевізники використовуються "у темну": вони не знають ні характеру вантажу, ні його джерела, виконуючи прохання знайомого, родича і навіть випадкової людини ("відвезти пакет родичу" та ін.).
Сліди незаконного обороту наркотичних речовин у літературі поділяють на кілька груп:
- виготовлення (вирощування) сировини і наркотиків;
- транспортування, збереження і збут наркотиків;
- споживання наркотиків.
Сліди другої групи (до якої відносяться дії Кірєєва) - паперове й інше упакування, спеціальні контейнери, схованки в транспортних засобах, в одязі перевізчиків і збувальників, сліди самих наркотичних речовин у швах, на згинах, у кишенях затриманих та інші мікрооб'єкти, своєрідні "контейнери", поміщені в тіло перевізника (у природні отвори, у шлунок) та ін.
Типові версії при плануванні розслідування: незаконний оборот макової соломки здійснюється організованою групою; вона збувається самим вирощувачем; перевозиться наркоманом для задоволення своїх потреб або для продажу.
На первісному етапі розслідування плануються детальний допит затриманого, обшук злочинця, встановлення його зв'язків, допити наявних свідків тощо.
На наступному етапі проводяться різні експертизи, допити свідків, споживачів наркотиків.
Суть допиту затриманого залежить від його ролі в незаконному обороті наркотиків і характері інших пов'язаних з ним злочинів.
Допитом затриманих при транспортуванні наркотиків чи психотропних речовин треба встановити: джерело вантажу і його місцезнаходження, характер перевезеного вантажу, одержувач; яка винагорода передбачалася за перевезення, від кого і яким чином вона мала бути отримана; чи здійснювалися раніше аналогічні перевезення, коли, від кого і кому, у якому обсязі; чи споживає наркотики сам перевізник; паролі і засоби зв'язку з відправником і одержувачем.
Крім допиту винного на первісному етапі розслідування проводиться обшук в нього. Об'єкти пошуку: наркотичні засоби і психотропні речовини, залишки їх упакування, сліди їх застосування: ампули, шприци з залишками речовини, недокурки і скрутки зі слідами просочення чи гашишем з добавкою анаші; бинти, марля, інші об'єкти з плямами жовтого кольору; предмети, що могли використовуватися для виготовлення чи переробки наркотиків: лабораторний посуд, апаратура, сита, відходи виготовлення наркотиків та ін.; сировина для виготовлення наркотиків; спеціальна література, рецепти, записи інструктивного характеру; речі, що могли слугувати платою за наркотик чи психотропну речовину, за відвідування кубла; спеціальні контейнери й інші пристосування для транспортування названих об'єктів - що носяться і що возяться; схованки як у приміщенні, так і в транспортних засобах.
Об'єктами слідчого огляду можуть бути місце затримки на гарячому, місце збереження наркотичної сировини, приміщення кубла. Мета огляду - виявлення тих же об'єктів (ознак), що і при обшуку.
З числа судових експертиз на цьому етапі розслідування звичайно проводиться судово-хімічна експертиза речовин і матеріалів. Основне питання - природа досліджуваної речовини (сировини та ін.), виявленої в затриманого.


Завдання № 3.
Після повідомлення слідчого про те, що допит буде проводитися із застосуванням звукозапису, свідок заявив, що за наявності магнітофона він відмовляється давати свідчення.
Завдання: Як має поводитись слідчий?

Важливе значення для розслідування має правильна фіксація результатів допиту в протоколі, де повинні бути повно і об'єктивно відображені повідомлені допитуваним дані.
Рекомендуються три методи одержання показань: вільна розповідь, запитання - відповідь і поєднання першого і другого методів. Це відбивається й у протоколі допиту. Положення, що гарантують найбільш правильну і точну фіксацію показань, зводяться до такого:
1) показання записують від першої особи і по можливості дослівно;
2) поставлені запитання та відповіді на них у разі необхідності записуються дослівно;
3) на прохання допитуваного йому надається можливість власноручно викласти показання, про що в протоколі слідчий робить відмітку;
4) протокол не може бути стилізованим, а повинен точно фіксувати вирази, які вживає допитуваний;
5) протокол підписують допитуваний, слідчий та інші особи, присутні на допиті.
Протокол допиту повинен містити:
1) відмітку про попередження допитуваного (свідка) про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань і за давання свідомо неправдивих показань, що підтверджується його підписом;
2) відмітку про роз'яснення допитуваному свідоцького імунітету;
3) відмітку про роз'яснення допитуваному у вчиненні якого злочину його підозрюють та про його право на захист;
4) заяву обвинуваченого про те, чи визнає він себе винним;
5) відомості про перекладача, експерта, захисника, педагога, батьків або законних представників неповнолітнього.
У процесі допиту свідок або обвинувачений може виконати за власним бажанням чи за пропозицією слідчого схеми, креслення, малюнки, плани, що пояснюють його показання. Вони повинні бути засвідчені підписами допитуваного і слідчого.
Способом фіксації допиту може бути звуко- і відеозапис.
Згідно із КПК України такий запис проводиться після попереднього повідомлення всіх учасників слідчої дії (ст.ст. 85-1, 85-2). Доцільно застосовувати його у випадках складних допитів або ж таких, що супроводжуються визнанням обвинуваченим своєї вини, або для фіксації показань потерпілого, який перебуває у хворобливому стані тощо. Паралельно зі звуко- і відеозаписом слідчий веде протокол.
Оскільки ця слідча дія не потребує згоди на неї допитуваного (він лише попереджається про те, що під час допиту буде застосований звукозапис), то слідчий має попередити допитуваного про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань.


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Конституція України від 28.06.1996 р. в ред. від 01.01.2006 р. //http://zakon.rada.gov.ua
2. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. № 2341-ІІІ в ред. від 12.10.2006 р. //http://zakon.rada.gov.ua
3. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28.12.1960 р. № 1001-05 в ред. від 12.01.2007 р. //http://zakon.rada.gov.ua
4. Аверьянова Т. В., Белкин Р. С., Корухов Ю. Г., Россинская Е. Р. Криминалистика: Учебник. - М.: ИНФРА-М, 2001. - 990 с.
5. Криміналістика / П. Д. Біленчук, О. П. Дубовий, М. В. Салтевський та ін.; За ред. П. Д. Біленчука. - К.: Атіка, 1998. - 416 с.
6. Криминалистика / Под ред. В. А. Образцова. - М.: Юристъ, 1995. - 592 с.
7. Криміналістика: Підручник / За ред. В. Ю. Шепітька. - К.: Ін Юре, 2001. - 684 с.
8. Криминалистика: Учебник / Под ред. Н. П. Яблокова. - М.: БЕК, 1995. - 690 с.
9. Кузьмічов В. С., Прокопенко Г. І. Криміналістика: Навч. посібник. - К.: Юрінком Інтер, 2001. - 368 с.
10. Найденов В. В., Олейник П. А. Руководство для следователей. Ч. 1. - М.: Юрид. лит., 1981. - 438 с.
11. Руководство для следователей / Под ред. Н. А. Селиванова,
В. А. Снеткова. - М.: ИНФРА-М, 1997. - 732 с.
12. Салтевський М. В. Криміналістика (у сучасному вигляді): Підручник. - К.: Кондор, 2005. - 588 с.
13. Шепітько В. Ю. Довідник слідчого. - К.: Юрінком Інтер, 2000. - 480 с.