Кр Підготовка до проведення експертизи.

КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з навчальної дисципліни
"КРИМІНАЛІСТИКА"
ПЛАН

1. Підготовка до проведення експертизи. Визначення виду,
мети і об'єму дослідження. Особливості проведення
експертизи поза експертним закладом 3
Завдання №2 11
Завдання №3 17
Завдання №4 19
Список використаних джерел 20


1. ПІДГОТОВКА ДО ПРОВЕДЕННЯ ЕКСПЕРТИЗИ. ВИЗНАЧЕННЯ ВИДУ, МЕТИ І ОБ'ЄМУ ДОСЛІДЖЕННЯ. ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ ЕКСПЕРТИЗИ ПОЗА ЕКСПЕРТНИМ ЗАКЛАДОМ
Порядок підготовки і проведення судової експертизи врегульовано Законом України "Про судову експертизу" від 25.02.1994 р. № 4038 в ред. від 09.07.2007 р. та ст.ст. 75-77, 196-205 КПК України.
Судова експертиза має бути старанно підготовлена. Процес підготовки експертизи містить такі основні елементи:
1) збирання необхідних матеріалів;
2) вибір моменту призначення експертизи;
3) визначення виду, предмета і мети судової експертизи;
4) формулювання запитань експерту, визначення об'єму дослідження;
5) вибір експертної установи або експерта.
Збирання необхідних матеріалів.
Такими матеріалами насамперед є досліджувані об'єкти (речові докази, жива особа, труп або його частини тощо), щодо яких слідчий (суд) повинен з'ясувати певні питання.
Досліджувані об'єкти збираються під час проведення слідчих (судових) дій (оглядів, обшуків, виїмок та ін.) з дотриманням встановлених законом правил.
У деяких випадках експерту необхідно надавати так звані зразки порівняльного матеріалу.
Під зразками для експертного дослідження розуміються матеріальні об'єкти, що надаються експерту для порівняння з об'єктами, які ідентифікуються або діагностуються. Це можуть бути зразки почерку, відбитки пальців рук, зліпки зубів, взуття, проби крові, слини, зразки шрифту друкарської машинки, які використовуються в процесі проведення експертиз як порівняльні матеріали при дослідженні рукописів, предметів з відбитками рук, ніг, зубів, паперів та інших об'єктів, що надаються експерту для дослідження.
Слідчий збирає зразки в процесі таких слідчих дій, як огляд, обшук, виїмка або шляхом безпосереднього відібрання їх у обвинуваченого, підозрюваного, свідка або потерпілого.
Так, відповідно до ст. 199 КПК України у разі потреби слідчий має право винести постанову про вилучення або відібрання зразків почерку та інших зразків, необхідних для експертного дослідження. При цьому отримання зразків для порівняльного дослідження є вже процесуальною дією, яка полягає в отриманні порівняльних матеріалів для експертного дослідження.
Для відібрання або вилучення зразків слідчий може використовувати допомогу спеціаліста. Про відібрання зразків складається протокол.
На відміну від речових доказів, зразки для порівняльного дослідження не пов'язані з подією, що розслідується, й безсумнівно походять від конкретного об'єкта.
Зразки повинні мати репрезентативність (достатність кількості та якості) та порівняльність (можливість порівняння).
За способом отримання зразки поділяються на дві групи:
1) вільні зразки;
2) експериментальні зразки.
Вільні зразки виключають можливість будь-якого умисного викривлення ознак об'єкта, що досліджується. Це зразки створені або отримані поза зв'язком з кримінальною справою, котра розслідується, і, як правило, до її порушення (наприклад, особисте листування особи, у якої відбираються зразки, її щоденники та інші рукописні документи, виконані до кримінальної справи).
Експериментальні зразки – це зразки, що спеціально отримані для проведення цієї конкретної експертизи.
Вибір моменту призначення експертизи.
За загальним правилом судова експертиза повинна бути призначена своєчасно. Своєчасність призначення експертизи забезпечується плануванням цієї слідчої (судової) дії.
Визначаючи момент призначення експертизи, необхідно враховувати:
1) властивості та стан об'єктів експертного дослідження;
2) необхідність та можливість отримання порівняльних зразків;
експертного дослідження (складність, наявність відповідних методик, час проведення тощо);
4) слідчу ситуацію.
Вибір моменту призначення експертизи передбачає визначення її місця у системі інших слідчих (судових) дій. Призначення та проведення експертизи зумовлені тактичними міркуваннями. Визначення часу призначення експертизи пов'язано з особливостями злочину, що розслідується, слідчою ситуацією, наявністю або відсутністю необхідних матеріалів для призначення експертизи.
Визначення виду, предмета і мети судової експертизи.
Крім звичайної експертизи існують її особливі процесуальні види: комісійна, комплексна, додаткова і повторна. При призначенні експертизи в постанові повинно бути зазначено, який вид експертизи призначається.
Комісійна експертиза – це експертиза, що проводиться декількома експертами однієї спеціальності (чи вузької спеціалізації).
Комплексна експертиза – експертиза, у проведенні якої беруть участь кілька експертів різних спеціальностей чи вузьких спеціалізацій (профілів).
Найбільш часто проводяться комплексні медико-криміналістичні експертизи, зокрема медико-балістичні – для встановлення механізму пострілу (напрямок і дальність пострілу, взаємне розташування особа, яка стріляла, і особи, в яку стріляли, та ін.), медико-трасологічні – для встановлення механізму заподіяння тілесних ушкоджень (наприклад, ножового поранення).
Одержують поширення транспортно-трасологічні експертизи щодо встановлення механізму ДТП шляхом дослідження ушкоджень на транспортних засобах й інших об'єктах автотехніками і трасологами.
Додаткова експертиза призначається у випадку недостатньої ясності чи повноти висновку. Неясність експертного висновку може виразитися в нечіткості формулювань, їх розпливчастості, невизначеності тощо. Зазвичай, цей недолік усувається шляхом допиту експерта, оскільки для цього не потрібно проведення додаткових досліджень.
Неповнота експертного висновку має місце, коли експерт залишив без вирішення деякі з поставлених перед ним питань, звузив їхній обсяг, досліджував не всі представлені йому об'єкти та ін.
Повторна експертиза призначається для дослідження тих же об'єктів і вирішення тих же питань, коли попередній висновок експерта недостатньо обгрунтований чи його правильність викликає сумнів.
У теорії кримінального процесу іноді зустрічається такий вид експертизи як синтетична експертиза. Це така експертиза, при проведенні якої один з експертів (як правило, криміналіст), котрий має найбільші пізнання в галузі методології і методики судово-експертного дослідження, може синтезувати висновки інших експертів (хіміків, фізиків, біологів та ін.) і вирішити завдання встановлення тотожності, а також класифікаційні, неідентифікаційні, діагностичні і ситуаційні завдання.
Існує і такий вид експертиз як ситуаційні. Вони в деяких випадках відносяться до числа комплексних. Ситуаційні експертизи давно й успішно проводяться в рамках криміналістичних експертиз.
За характером предмета дослідження всі експертизи можна класифікувати у такий спосіб:
1) криміналістична експертиза, у якій виділяються такі види: експертиза почерку; експертиза авторів творів; техніко-кримінологічна експертиза документів; судово-трасологічна експертиза (дактилоскопічна; експертиза слідів ніг і взуття; експертиза слідів знарядь злому й інструментів; експертиза слідів зубів); судово-балістична експертиза; експертиза з метою ідентифікації особистості за рисами зовнішності; фототехнічна експертиза; експертиза холодної зброї;
2) планово-економічна експертиза;
3) технічна експертиза, у якій виділяють кілька підвидів: технічна експертиза загального характеру; пожежно-технічна експертиза; будівельно-технічна експертиза; агротехнічна експертиза; судово-автотехнічна експертиза;
4) технологічна експертиза;
5) експертиза матеріалів, речовин і виробів, що підрозділяється на: експертизу наркотичних речовин; експертизу матеріалів і сплавів; експертизу фарб і лаків; експертизу пально-мастильних матеріалів; експертизу волокон; експертизу скла і кераміки; експертизу пластмас і полімерів;
6) фармацевтична і фармакологічна експертиза;
7) експертиза харчових продуктів;
8) грунтознавча експертиза;
9) судово-біологічна експертиза;
10) судово-ветеринарна експертиза;
11) екологічна експертиза;
12) психіатрична експертиза;
13) психологічна експертиза;
14) інші судові експертизи, такі як: експертиза звуко- (відео-) записів і фоно- (відео-) апаратури; експертиза з метою ототожнення джерел звуку; органолептико-одорологічна експертиза (експертиза запаху); іхтіологічна експертиза (експертиза забруднення водойм).
Однією з найпоширеніших експертиз є судово-медична, що дає висновки з питань медичного і біологічного характеру.
Предмет експертизи – це ті обставини, які можуть бути з'ясовані в процесі експертного дослідження, та фактичні дані, що встановлюються на основі спеціальних знань і дослідження матеріалів справи.
Предмет експертизи визначається питаннями, поставленими перед експертом, слідчим або судом.
Метою експертизи є вирішення експертом питань, що вимагають спеціальних пізнань у науці, техніці, мистецтві чи ремеслі, які виникають при розгляді кримінальних справ. Проведення експертизи сприяє встановленню істини у справі.
Формулювання запитань експерту, визначення об'єму дослідження.
Перед експертом можуть бути поставлені лише такі питання, для вирішення яких необхідні наукові, технічні або інші спеціальні знання. Існують типові переліки питань щодо різних видів експертиз при розслідуванні тих або інших категорій злочинів. Проте такі переліки є орієнтуючими.
Питання експерту повинні відповідати таким основним вимогам:
1) не виходити за межі спеціальних знань експерта і не мати правового характеру;
2) бути визначеними, конкретними та короткими;
3) мати логічну послідовність;
4) характеризуватися повнотою та мати комплексний характер.
Вибір експертної установи або експерта.
Вибір експертної установи здійснюється з урахуванням виду експертизи, об'єктів дослідження та характеру питань, які підлягають вирішенню.
В Україні існує система судово-експертних установ, в яких проводяться судові експертизи.
Судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також у випадках, визначених законодавством України, судові експерти, які не є працівниками зазначених установ.
До державних спеціалізованих установ належать:
– науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України;
– науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров'я України;
– експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України.
Виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов'язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз.
Відповідно до статей 75, 196 КПК України експертиза може проводитися не лише в експертній установі, а й будь-якою досвідченою особою. Ст.ст. 7 і 10 Закону України "Про судову експертизу" свідчать, що поза державними судово-експертними закладами експертизи можуть проводитися атестованими експертами, які не є співробітниками державних установ, а також фахівцями для проведення особливих видів судово-експертного дослідження.
Слідчий самостійно вибирає досвідчену особу з відповідної галузі знань і не заінтересовану в результаті справи, після чого виносить постанову про проведення експертизи.
Компетенція експерта на етапі призначення експертизи встановлюється з допомогою зіставлення його характеристик з пропонованими професійними та кваліфікаційними вимогами, а також на підставі свідоцтва фахівця про присвоєння йому кваліфікації експерта з відповідної спеціальності, диплома про вищу освіту, диплома про науковий ступінь та ін.
Проведення експертизи за разовими договорами може мати місце в тих випадках, коли провести її в іншому порядку неможливо. При цьому в договорі повинні бути зазначені терміни виконання експертизи, розмір винагороди експертові і порядок її виплати.
У постанові вказується прізвище обізнаної особи, якій доручається проведення експертизи. Після виклику особи до правоохоронного органу з'ясовується її особистість, спеціальність і компетенція (за наявними документами), встановлюється ставлення до обвинуваченого, підозрюваного і потерпілого, вирішується питання про відсутність обставин, що можуть спричинити відведення особи як експерта.
Обізнаній особі вручається копія постанови про призначення експертизи, роз'яснюються права і обов'язки згідно зі ст. 77 КПК України, вона попереджається про кримінальну відповідальність за відмову від дачі висновку (ст. 385 КК України) і дачу завідомо неправдивого висновку (ст. 386 КК України), з'ясовується, чи немає у неї заяв. Всі проведені дії відображаються у "Протоколі роз'яснення експерту його прав і обов'язків ".
Підпис обізнаної особи в протоколі відповідає моменту вступу її в процес як судового експерта. Після виконання експертизи висновок підписується експертом і надсилається разом із дослідженими матеріалами слідчого.


2. ЗАВДАННЯ №2
14 лютого в тунелі вокзалу ст. "Запоріжжя-1" працівниками міліції був затриманий гр. Куценко Р. Л., у якого були вилучені дві сумки з маковою соломкою загальною вагою 16 кг 600 г.
Завдання:
Який первісний матеріал повинен бути складений, яку інформацію він має містити?
Проаналізуйте та змоделюйте ситуацію, складіть графічний план розслідування злочину відносно фабули, вкажіть основні напрями розслідування.
Обгрунтуйте свою відповідь.

Громадянин Куценко Р. Л. має бути притягнутий до кримінальної відповідальності згідно із ч. 1 ст. 309 КК України за незаконне зберігання і перевезення наркотичних засобів.
Наркотичні засоби (ст.ст. 305-309, 313-320 КК України) – це зачислені до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою КМУ від 06.05. 2000 р. № 770, речовини, вилучені з вільного обігу, споживання яких спричиняє психічне захворювання – наркоманію.
Снодійний мак і опій (ст. 310 КК України) – це різні сорти маку, які містять алкалоїди опіуму (морфін, кодеїн, тебаїн тощо).
Макова соломка – зібрані будь-яким способом або подрібнені до порошкоподібного вигляду суцільні стебла і коробочки снодійного маку (за винятком власне макового насіння). Часто з макової соломки отримують (наприклад, шляхом виокремлення наркотично активних алкалоїдів водою чи органічними розчинниками) опій екстракційний в розчиненому, смолоподібному або твердому стані.
Підставою для порушення справ цієї категорії є достовірні й достатні факти затримання особи з наркотичним засобом під час його придбання чи перевезення, а також під час митного огляду чи огляду речей в осіб, затриманих в адміністративному порядку.
Обставини, що підлягають встановленню.
1. Способи виготовлення, придбання, збереження, перевезення і збуту наркотичного засобу.
2. Час здійснення усіх епізодів злочинної діяльності, що обчислюють днями, годинами, іноді місяцями і навіть роками, залежно від кількості епізодів та їх однорідності (взаємозв'язку), а також місце їх вчинення.
3. Вигляд, точне найменування, кількість, вартість наркотичного засобу.
У законі жодних кількісних показників не називається, вжито лише термін "у значних розмірах". Під час визначення розміру наркотичного засобу на практиці керуються Таблицею Комітету з контролю за наркотиками при МОЗ, в якій у майже 60-ти найменуваннях наркотиків зазначено їх конкретні розміри, котрі можна розглядати як невеликі, великі й особливо великі.
4. Канали надходження наркотику. Встановлення каналів надходження наркотику вимагає відповіді на питання про те, звідки він надходить і від кого.
5. Канали збуту. Каналами збуту є наркомани, виробники, перепродувачі, притони, медичні установи, ринки.
8. Дані щодо особи обвинуваченого, у тому числі з'ясувати відомості, які його характеризують:
а) чи притягався раніше до кримінальної відповідальності за незаконний обіг наркотиків, інші попередні судимості;
б) чи є обвинувачений наркоманом, потребує чи не потребує примусового лікування;
в) чи ставить себе і свою сім'ю у важке матеріальне становище;
г) чи варто ставити питання щодо обмеження дієздатності у обвтнуваченого.
9. Причини злочину та умови, що сприяли його вчиненню. Встановлюючи причини злочину, слідчий з'ясовує, як в обвинуваченого формувалась антисоціальна установка і які обставини сприяли її прояву, вчиненню злочину тощо.
За ситуації, коли речовини, схожі на наркотики, виявлено під час огляду багажу, особу, що підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ст. 309 КК України, супроводжують в міліцію для вирішення питання щодо її затримання.
Інколи сумнівні, підозрілі речовини піддають попередньому дослідженню із використанням набору реактивів "Політест". Вони позитивно реагують на найпоширеніші наркотики, у тому числі макову соломку. Якщо реакція позитивна, порушують кримінальну справу, а особу, у котрої вилучено наркотичну речовину, затримують, проводять інші слідчі дії.
Попереднє виконане дослідження виявлених засобів з допомогою реактивів "Політест" не виключає необхідності виконання хімічної експертизи.
У протоколі обшуку детально описують вилучене:
1) наркотичний засіб (вигляд, консистенція);
2) найменування (макова соломка);
3) упакування;
4) вага (або обсяг);
5) пристосування для виготовлення соломки, її транспортування, зберігання.
Зазначають також, якою вагою зважували наркотичний засіб і хто виконував зважування.
Після цього вилучений наркотичний засіб упаковують, скріплюють печаткою і зазначають необхідну інформацію на пакеті.
В обов'язковому порядку, затвердженому наказом МОЗ за узгодженням з ОВС, здійснюють наркологічне освідування затриманого. Головним завданням цієї слідчої дії є виявлення та фіксація на тілі підозрюваної особи слідів вживання наркотиків. При виявленні таких слідів з'ясовують питання про наркотичну залежність особи.
За наявності законних підстав, із додержанням встановленої процедури провадять обшуки у приміщеннях (житлових і нежитлових), у яких мешкав чи з інших причин перебував затриманий.
Під час таких обшуків використовують пошуковий прилад "Жасмін", котрий реагує на схованки – місця збереження наркотичних засобів. Інший пошуковий прилад – "Іріс-Е" – дає змогу ефективно обстежувати стіни будинків, підсобні приміщення, присадибні ділянки, де також можуть знаходитись схованки.
До проведення обшуків необхідно залучати фахівців з наркотичних засобів (співробітників НДЕКЦ УВС, хімічних лабораторій, сільськогосподарських установ).
Метою обшуків є виявлення:
1) сировини, яку використано з метою виготовлення наркотичного засобу (головної та додаткової);
2) готового наркотичного засобу;
3) предметів і пристосувань, на яких могли залишитися сліди наркотичного засобу (ножиці, м'ясорубки, кавомолки та ін.);
4) записних книжок, записів, фотографій, телеграм із зазначенням імен, прізвищ, кличок, адресів співучасників;
5) квитанцій грошових і поштових переказів;
6) квитків на залізничний, повітряний і водний транспорт, багажних квитанцій;
7) грошей, цінностей, чекових книжок.
Передбачається, що наркотичні засоби можна замаскувати у схованках, зроблених у хлібі, олії, копченій рибі, банках з консервами та ін.
Під час підготовки до обшуку необхідно взяти набір для експрес-аналізу, скляні банки з притертими кришками (чи інше упакування), вагу і набір важок.
Важливе значення має огляд місця виконання затримання. Під час огляду необхідно з'ясувати, що є предметом чи речовиною, які потрапили в поле зору слідчого у зв'язку зі справою. Якщо це макова соломка, визначають її запах, колір, форму, кількість (зважування обов'язкове). З допомогою лупи встановлюють домішки зернин рослин і сторонніх частинок.
Під час огляду приладів, що могли застосовуватись для подрібнення стеблин снодійного маку, візуально або під лупою на їх ріжучих частинах намагаються виявити темну маслянисту масу, котра засвідчує факт використання цих предметів для перероблення рослин маку.
Об'єкти, які оглядають, необхідно сфотографувати, використовуючи продовжувальні кільця. Це дає змогу добре розгледіти на фотозображенні наявні на упаковці написи, малюнки, фірмові знаки тощо.
Під час огляду пакувального матеріалу вживаються заходи щодо виявлення відбитків пальців рук.
У протоколі огляду:
1) детально описують місце виявлення об'єкта, спосіб його упакування та пакувальний матеріал; зовнішній вигляд, колір, запах, вагу, кількість упаковок;
2) фіксують, чи виконувалось попереднє дослідження цих об’єктів та їх результати, факт застосування фотографування, способи упакування тощо.
Виявлену речовину піддають експрес-аналізу, а згодом призначають криміналістичну експертизу наркотичного засобу. З допомогою цієї експертизи встановлюють:
1) чи є вилучена речовина наркотичною, якого вона виду;
2) який вміст наркотичного засобу в сумішах і розчинах;
3) сліди наркотичного засобу на наданих експерту предметах;
4) коли виготовлено наркотичний засіб;
5) як довго він зберігався;
6) де й у чому його зберігали і перевозили;
7) яким способом виготовлено наркотичний засіб.
Зібравши максимально можливі на відповідний період розслідування дані щодо досліджуваної події, слідчий розпочинає допит підозрюваного. Характер підготовки до такого допиту залежить від конкретних обставин справи.
Свідками у справі, що розглядається, є особи, які були присутніми під час затримання та обшуку підозрюваного, його родичі, знайомі, сусіди, інші громадяни, яким може бути відома інформація щодо обставин розслідуваної події. Перелік питань на таких допитах залежить від конкретних обставин справи.


3. ЗАВДАННЯ №3
Умови задачі відсутні (їх пропущено у методичних рекомендаціях щодо виконання контрольної роботи).
Завдання: зробити опис виявленого сліду у вигляді фрагменту протоколу огляду місця події та надати разом з фотознімками для перевірки.

Фрагмент протоколу огляду слідів крові:
"У правому ближньому куті сараю, на дерев'яній забарвленій підлозі, у вхідних дверей виявлено труп чоловіка. Потерпілий лежав у калюжі крові розміром 70 x 80 см. На стіні сараю на висоті 60 см від підлоги знайдена напівкругла помарка. Над помаркою розташовані бризки крові, що мають різне спрямування й зафіксовані на стінах сараю на різній відстані від 25 до 175 см. Кілька одиночних плям червоно-бурого кольору, схожі на кров, променеподібної форми, було виявлено в глибині сараю біля столу, який знаходився в двох метрах від вхідних дверей.
Виявлені сліди крові відзначені на схематичному плані, доданому до протоколу огляду місця події. При огляді використовувалися двократна лупа, лінійка і рулетка.
Сліди сфотографовані за правилами вузлової і детальної масштабної фотозйомки фотоапаратом "Зеніт-Е" з об'єктивом "Геліос-44" на плівку чутливістю 64 одиниці при діафрагмах "5, 6" та "8", витримка 1/30 сек. з використанням лампи-спалаху.
При вилученні крові з калюжі, її з допомогою ложки зібрали в пробірку, помарки і плями зіскоблили, помістили на аркуш паперу білого кольору. Верхній одяг чоловіка упакували в мішки з поліетилену, а потім в пакети з крафт-паперу. Пробірку закрили пробкою їх биркою. На пакетах і бирці зроблено напис із зазначенням, які об'єкти знаходяться у даних упаковках, стосовно якого факту й коли вони вилучені ..."


4. ЗАВДАННЯ №4
Під час обшуку в квартиру подзвонив громадянин і спитав, чи не здається тут кімната? Слідчий запропонував йому увійти в квартиру, пред'явити документи й повідомити, чи знайомий він із мешканцями цієї квартири. Громадянин назвав себе, пред'явив паспорт, повідомив, що приїхав у це місто вперше й нікого тут не знає та запросив піти.

Порядок проведення обшуку врегульовано у главі 16 КПК України. Затримувати особу, яка нібито випадково опинилась у квартирі, де проводився обшук, не можна, оскільки немає підстав для цього – відсутні дані, що вона скоїла адміністративний проступок чи вчинила злочин, чи "проходить по справі". Тому слідчому необхідно зафіксувати паспортні дані цієї особи, узнати від неї, чому саме у цю квартиру вона звернулася з метою орендувати житло, дати доручення співпрацівнику карного розшуку обійти сусідні квартири і з'ясувати, чи зверталася до них ця особа з проханням зняти кімнату, попросити особу пред'явити квіток, який підтверджує її прибуття з іншого міста, а потім вже діяти по обставинах.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28.12.1960 р. № 1001-25 в ред. від 12.10.2010 р.
2. Кримінальний кодекс України від 05.01.2001 р. №2341-ІІІ в ред. від 12.10.2010 р.
3. Про судову експертизу: Закон України від 25.02.1994 р. № 4038 в ред. від 09.07.2007 р.
4. Коваленко Є. Г., Маляренко В. Т. Кримінальний процес України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 704 с.
5. Криміналістика: Підручник / За ред. В. Ю. Шепітька. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: ін Юре, 2004. – 520 с.
6. Криминалистика: Учебник / Под ред. Р. С. Белкина. – М.: ИНФРА-М, 2001. – 990 с.
7. Кузьмічов В. С., Прокопенко Г.І. Криміналістика: Навч. посібник / За ред. В. Г. Гончаренка, Є. М. Моісеєва. – К.: Юрінком інтер, 2001. – 366 с.
8. Руководство по расследованию преступлений: Науч.-практ пособие. – Харьков: Консум, 2001. – 590 с.
9. Салтевський М. В. Криміналістика (у сучасному вигляді): Підручник. – К.: Кондор, 2005. – 588 с.
10. Сидоров В. Е. Начальный этап расследования: организация, взаимодействие, тактика. – М.: Новый юрист, 1996. – 288 с.
11. Тертишник В. М. Кримінально-процесуальне право України: Підручник. – 4-те вид., доп. і перероб. – К.: А. С. К., 2003. – 1120 с.
12. Шепітько В. Ю. Довідник слідчого. – К.: Де Юре, 2008. – 208 с.
13. Щербаковский М. Г. Судебные экспертизы. – Харьков: Эспада, 2005. – 536 с с.
14. Экспертизы в судебной практике. – Харьков: Консум, 2007. – 320 с.