Кр ПОНЯТТЯ І РІЗНОВИДИ ПЕРШОЧЕРГОВИХ СЛІДЧИХ ДІЙ У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ПРО КОНТРАБАНДУ.

КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з дисципліни "Досудове розслідування в справах про контрабанду"
на тему:
ПОНЯТТЯ І РІЗНОВИДИ ПЕРШОЧЕРГОВИХ СЛІДЧИХ ДІЙ У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ПРО КОНТРАБАНДУ. ФІРМА І ЗМІСТ ПЛАНУ ПЕРШОЧЕРГОВИХ СЛІДЧИХ ДІЙ У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ПРО КОНТРАБАНДУ, ЙОГО ОБОВ’ЯЗКОВІ ЕЛЕМЕНТИ

ПЛАН

1. Криміналістична характеристика контрабанди 3
2. Типові слідчі ситуації, версії і планування розслідування.
Початкові слідчі дії при розслідуванні контрабанди 13
Список використаної літератури 20


1. КРИМІНАЛІСТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА КОНТРАБАНДИ
Контрабандою відповідно до ст. 201 КК признається переміщення товарів, валюти, цінностей та інших предметів через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, вчинене у великих розмірах, а також незаконне переміщення історичних та культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, радіоактивних або вибухових речовин, зброї та боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї.
До основних елементів криміналістичної характеристики контрабанди відносяться:
1) предмет злочинного посягання;
2) способи вчинення і приховування злочину;
3) "слідова картина" контрабанди;
4) обстановка вчинення контрабанди;
5) особистість злочинця.
За чинним законодавством предметами контрабанди можуть бути товари, валюта та інші цінності, які знаходяться у вільному обороті, так і предмети, обіг яких є обмеженим або взагалі вилученим з цивільного обороту (отруйні, сильнодіючі, радіоактивні, наркотичні речовини тощо).
Аналіз практики боротьби з контрабандою показує, що в сучасних умовах "асортимент" предметів контрабанди надзвичайно різноманітний і час від часу змінюється залежно від потреб визначених груп населення. Ці потреби детерміновані соціально-економічною обстановкою в країні, а також соціальними і психологічними властивостями проживаючих у ній громадян.
Найбільш часто предметами контрабанди виступають: іноземна валюта, продовольчі і промислові товари, сировина для їх виготовлення, наркотики, ювелірні вироби і дорогоцінні метали, антикваріат, твори мистецтва, зброя, бойові припаси, вибухові речовини тощо.
Поряд з ростом окремих видів контрабанди спостерігаються її якісні зміни: контрабандною діяльністю займаються організовані злочинні співтовариства зі стійкими міжнародними зв'язками. У контрабанді наркотичних засобів простежується перехід від об'ємних (макова соломка) до менш об'ємних і "важких" наркотиків - опій, екстракт макової соломки, кокаїн. Найчастіше зустрічаються випадки переміщення синтетичних наркотиків, прекурсорів.
Під контрабандою у великих розмірах слід розуміти переміщення через митний кордон предметів, загальна вартість яких складає двісті і більш офіційно встановлених на момент вчинення злочину мінімальних розмірів заробітної плати. У випадках, коли вартість предметів є менше зазначеного розміру, відповідальність (при відсутності інших ознак злочину) наступає як за порушення митних правил відповідно до Митного кодексу України (далі - МК).
При визначенні вартості предмету контрабанди необхідно виходити з нормативних актів про ціни і ціноутворення на відповідні предмети. В разі потреби це питання може бути вирішеним на підставі висновку експерта.
Спосіб вчинення контрабанди - це детермінована система дій злочинця з підготовки, виконання і приховання незаконного переміщення контрабанди через митний кордон, а також використанню результатів контрабандної діяльності.
Найбільш типовими способами вчинення контрабанди є:
1) переміщення поза митним контролем;
2) приховування предметів контрабанди від митного контролю.
Переміщення поза митним контролем припускає ввіз або вивіз товарів та інших предметів через митний кордон України поза визначеним митними органами України місць (митниць, митних постів) або поза встановленим часом для провадження митного контролю. Цей спосіб найбільш характерний для митниць, розташованих на кордонах України з Російською Федерацією, Білорусією, Молдовою та обумовлений у першу чергу існуванням "прозорих" кордонів.
Переміщення контрабанди поза митним контролем найчастіше здійснюється шляхом об'їзду митних постів легковими і вантажними автомобілями. У таких випадках контрабандисти з метою відхилення від митного контролю, як правило, використовують не традиційно існуючі магістралі транспортного руху, а путівці, об'їзні дороги. При цьому злочинці заздалегідь готуються до вчинення контрабанди таким способом.
Наприклад, при переміщенні товарів автотранспортом контрабандисти виписують фіктивні товарно-транспортні документи в прикордонний український населений пункт, а у випадку їхньої затримки використовують зазначені документи для підтвердження версії, що вони "не мали наміру перетинати кордон", а лише "заблудилися".
Значно рідше на практиці зустрічається переміщення контрабанди шляхом обходу місць митного контролю пішоходами.
У митній практиці зустрічаються й інші способи відхилення від митного контролю, зокрема шляхом використання тварин, спеціальних літальних пристосувань, торпед, трубопроводів тощо.
Приховання від митного контролю предметів контрабанди являє собою будь-який спосіб утаювання, який утрудняє їх виявлення, зокрема: використання схованок та інших способів "фізичного приховання", що утрудняють візуальне виявлення контрабанди; надання одним предметам виду інших; надання митному органу як підстави для переміщення документів, які містять недостовірні відомості, підроблених документів, документів, отриманих незаконним шляхом.
Під схованками слід розуміти спеціально виготовлені, обладнані або пристосовані сховища, а також конструктивні ємності і пустоти транспортних засобів, багажу, а також інші предмети, що попередньо були розібрані, демонтовані або перебудовані.
Найбільш поширеними місцями приховання контрабандних предметів у транспортних засобах є: шина ходових і запасних коліс; спеціально обладнані паливні і водяні баки; шухляди для інструмента з подвійними стінками і дном; простір за приладовою панеллю і декоративною оббивкою кабіни; простір між подвійними стінками вантажного приміщення; схованки, спеціально обладнані в балках і лонжеронах шасі автомашини або вантажного причепа; простори і спеціально створені схованки у вантажному причепі тощо.
На залізничному транспорті широко використовуються як місця приховання міжстелеві простори, туалети, сміттєві шухляди, опалювальні печі вагонів, ями для постільної білизни, схованки в службових купе, акумуляторні шухляди, плафони освітлення, різні ніші, сидіння і спинки диванів, порожні частини столиків, порожні ручки і поручні, попередньо виряджені вогнегасники тощо.
Під "фізичним" прихованням розуміється створення умов, при яких візуальне виявлення предметів контрабанди під час митного контролю утруднено. Залежно від об'єктів митного контролю, до інших способів фізичного приховання контрабанди можна віднести: приховання безпосередньо на самому тілі контрабандиста; приховання в організмі людини (внутрішньопорожні і ковтальні способи); приховання безпосередньо в одязі, взутті та особистих речах; приховання в особистому багажі і ручній поклажі контрабандиста; приховання в легальному товарі, вантажах; приховання в транспортних засобах; приховання в міжнародних поштових відправленнях й ін.
Приховання шляхом камуфлювання предметів контрабанди - це використовуваний спосіб маскування, який полягає в зміні зовнішнього вигляду предметів (форми, стану, упаковки, етикеток) з метою контрабандного переміщення. Це може бути розбір предметів і роздільне переміщення їх складових частин, надання одним предметам (товарам) зовнішнього виду інших тощо.
Так, наприклад, зброя, зокрема спеціально пристосована для стрілянини, може бути закамуфльована під різні предмети побуту - авторучку, запальничку, пачку сигарет. У таких випадках, камуфляж є конструктивним оформленням даного виду зброї, при котрому істотно змінюються його зовнішні ознаки, що дозволяють віднести зброю до предметів побуту.
Приховання від митного контролю охоплює також дії контрабандиста, що виражаються в пред'явленні митному органу як підстави для переміщення через митний кордон предметів контрабанди:
а) підроблених документів;
б) документів, отриманих незаконним шляхом;
в) документів, які містять недостовірні відомості.
Документи, що містять недостовірні відомості, - це документи, що є справжніми за формою але не містять відповідних дійсності відомостей.
У таких випадках має місце так звана інтелектуальна підробка (внесення в документи помилкових відомостей). З цією метою, як правило, використовуються митні декларації, в яких зменшується кількість товару, записують предмети, товари іншим найменуванням тощо.
Так, у міжнародному пункті пропуску Тиса (Закарпатська область) при огляді двох автомобілів було виявлено 4 тис. коробок сигарет "Мальборо", захованих за тюками бавовни. Документи були оформлені на бавовну, яка транспортувалася в Італію.
Підробка документів може полягати як у частковій зміні початкового змісту справжнього документа (шляхом підчищання, підробки, виправлення тощо), так і в повному виготовленні фальшивого документа від бланка до підписів, печаток і штампів. В даному випадку має місце так називана матеріальна підробка. Характерним є використання контрабандистами митних декларацій з відбитками підробленої особистої номерної печатки інспектора митниці і підробкою його підпису.
Нерідко пред'являються декларації з митниць, які не проводять пасажирських операцій; декларації з відбитками печаток митниць старого зразка; справжні декларації з внесеними змінами шляхом підчищання, дописки тощо.
Так, наприклад, при проходженні митного контролю на літаку "Київ -Тель-Авів" у Бориспільському аеропорті К. пред'явив як підставу для переміщення іноземної валюти підроблену митну декларацію, в якій він власноручно виправив суму завезеної ним в Україну валюти з "400" на "4000" доларів США шляхом дописки цифри "0" і виправлення слова "hundred" на "thouthend".
Приховання від митного контролю з використанням документів, отриманих незаконним шляхом, передбачає одержання дійсних документів, які дають право на переміщення предметів через митний кордон особі, що такого права не має. До таких відносяться документи, отримані за допомогою хабара, а також шляхом погроз, фізичного примусу, обману.
Наприклад, це може виявлятися в незаконному оформленні співробітником митниці вантажної митної декларації без дійсного митного оформлення вантажу. В іншому випадку прикладом такого способу приховання є вивіз за кордон товарів, підлеглих ліцензуванню, за ліцензією, отриманою як хабар.
В останній час поширення одержують способи вчинення контрабанди за участю представників підприємницьких структур; з використанням фіктивного транзиту; при сприянні осіб, які здійснюють митний контроль. Активно використовуються фіктивні фірми, відбуваються контрабандні операції з давальницькою сировиною, гуманітарною допомогою, декларуються вантажі не своїм найменуванням, змінюються коди товарів, занижується митна вартість тощо.
Приховання контрабанди - це навмисні дії злочинця, які полягають у перешкоджанні встановленню об'єктивної істини щодо незаконного переміщення через кордон шляхом утаювання, знищення, маскування або фальсифікації слідів контрабанди, спрямовані на повне або часткове відхилення винного від кримінальної відповідальності.
Аналіз слідчої практики показує, що невід'ємною частиною способу вчинення контрабанди є використання результатів злочинної діяльності. У кримінально-правовому відношенні контрабанда вважається закінченою з моменту фактичного переміщення предмета посягання через митний кордон, при наявності одної з ознак, зазначених у законі. Під час ввозу товарів (предметів, речовин) на митну територію України - з моменту фактичного перетинання кордону; під час вивозу - з моменту подачі митної декларації або вчинення іншої дії, безпосередньо спрямованої на реалізацію наміру вивезти або ввезти предмети.
У криміналістичному аспекті істотно важливим є те, що і після вищевказаного моменту закінчення контрабанди, злочинна діяльність продовжується. Вона виражається у використанні результатів контрабандної діяльності. Наприклад, це можуть бути дії з реалізації контрабандних товарів і одержанні прибутку або ж розпорядження предметами контрабанди для особистих потреб, приміром, використання контрабандних автомобілів як засобу пересування; або використання меблі, електро-, радіо-, відеоапаратури тощо.
Способи реалізації і використання предметів контрабанди обумовлені особливостями особистості контрабандиста і властивостями товарів (предметів, речовин). Контрабандний товар реалізується безпосередньо злочинцем, за допомогою посередників (перекупників), через комісійні і комерційні підприємства, через родичів і знайомих. Практика показує, що переважно товари реалізуються за місцем проживання контрабандиста.
Проміжною ланкою використання результатів контрабанди виступають способи збереження і транспортування, що є важливим джерелом криміналістичної інформації. Аналізуючи діяльність злочинців з транспортування до місця збереження контрабандного вантажу, а також безпосереднє його збереження, органи дізнання (слідства) найчастіше виявляють ознаки порушення митного законодавства. Як свідчить практика, місцями збереження предметів контрабанди можуть бути квартира, гаражі, склади (власні, знайомих, родичів або орендовані).
При переміщенні контрабанди поза митним контролем за допомогою автотранспортних засобів "слідова картина" припускає наявність різних матеріальних слідів транспортних засобів: сліди коливання і ковзання, гальмування і пробуксовки коліс; сліди тиску, утворені при русі гусеничного транспорту; площинні сліди ковзання від переміщення полозів.
Найчастіше в даному випадку залишаються також сліди неходових частин транспортного засобу і сліди, які здійснюються виступаючими вузлами і деталями та частинами, що відокремилися від транспортного засобу:
а) сліди тертя, ковзання, нанесені бампером, радіатором, заднім мостом тощо;
б) деталі і частини, що відокремилися від транспорту (осколки від скла фари, плями олії або тормозної рідини тощо);
в) сліди вантажу, який транспортується (цукор, зерно, рис, хімікати тощо).
При використанні схованок та інших способів "фізичного приховання" звертають на себе увагу такі сліди, як:
а) дефекти швів, зчленувань частин настилу підлоги кузова (фургона) автомобіля, металевої і пластмасової апаратури різних вузлів транспортних засобів;
б) сліди на поверхні попільниці, пригвинченої до спинки сидіння салону автобуса;
в) сліди свердлення, розрізи, розпили, нашарування при зварюванні, сліди металізації;
г) сліди утворення дерев'яної стружки при виготовленні схованок у дерев'яних частинах транспортного засобу.
Визначений інтерес можуть представляти сліди фарбування деяких місць, нові частини в транспортному засобі, сильне забруднення вузлів і механізмів, наявність нових дверних петель, замінені гвинти тощо.
Як правило, при незаконному переміщенні контрабандних предметів із прихованням від митного контролю, частіше усього правопорушника видає його незвичайне поводження. Найчастіше людина поводиться неприродно, хвилюється, нервується або ж знаходиться в неприродно-збудженому стані. Іноді пасажир надмірно створює видимість "відвертості", поводиться послужливо, лестиво або ж навпаки це виявляється в підвищеній роздратованості, знервованості.
Деякі контрабандисти ясно виражають свої побоювання й страх викриття вираженням обличчя, мімікою, жестами, непевністю у відповідях тощо.
При вчиненні контрабанди шляхом фальсифікації митних та інших документів найбільш поширеними є:
1) сліди підробки митних документів шляхом підчищання, дописки, травлення, заміни окремих листів документів;
2) сліди підробки відбитків, печаток і штампів.
Найбільш характерним місцем вчинення контрабанди є зона митного контролю. Це, як правило, приміщення митниці, купе вагона, борт літака, досмотровий майданчик автомобілів, борт морського або річкового судна, спеціально відведені місця для проведення митного контролю, а також місця нелегального переходу державного контролю.
Вибір часу вчинення контрабанди обумовлений визначеними закономірностями. Якщо час вчинення контрабанди не пов'язаний з розкладом транспорту, то злочинці, як правило, намагаються вибрати другу половину ночі або кінець зміни митного наряду, що пов'язано з втомою в цей період часу і меншою уважністю працівників митниці.
Узагальнення практики свідчить, що найчастіше контрабанда здійснюється вночі, рідше - удень.
Іноді контрабандисти планують вчинення контрабанди у вихідні, святкові або передсвяткові дні, а також у погану погоду.
Узагальнення практики показує, що контрабанда відноситься до розряду "чоловічих злочинів", оскільки переважна кількість цих злочинів вчинюється чоловіками (71,8%). При цьому останнім часом простежується тенденція росту кількості осіб жіночої стать, що вчинюють контрабанду.
При цьому характерною є "спеціалізація" контрабандистів за статевою приналежністю.
У більшості випадків жінки здійснюють контрабанду дорогоцінностей, валюти, наркотиків з прихованням від митного контролю шляхом використання місць, які утрудняють їх виявлення: статеві органи, нижня білизна, спеціально пристосовані панчохи, шпильки для волос, одяг і взуття.
Водночас, дуже рідко зустрічаються випадки вчинення жінками контрабанди зброї, боєприпасів, радіоактивних, вибухових речовин, а так само приховання з використанням виготовлених (пристосованих) схованок, що більш характерно для чоловіків.
За принципом громадянства, засуджені за ст. 201 КК є в переважній більшості громадяни України (67,4%).
Спостерігається тенденція зростання злочинів, які вчинюються громадянами країн СНД, зокрема Росії, Казахстану, Узбекистану, Грузії, Литви і т.д. Помітне місце у вчиненні цього злочину займають громадяни Польщі, Румунії, Індії, Китаю, В'єтнаму, Монголії й ін. Для іноземних громадян характерні факти вчинення контрабанди особами, що навчаються у вищих навчальних закладах України.
2. ТИПОВІ СЛІДЧІ СИТУАЦІЇ, ВЕРСІЇ І ПЛАНУВАННЯ РОЗСЛІДУВАННЯ. ПОЧАТКОВІ СЛІДЧІ ДІЇ ПРИ РОЗСЛІДУВАННІ КОНТРАБАНДИ
Значення обізнаності про типові слідчі ситуації розслідування контрабанди полягає у тому, що ними, окрім іншою, зумовлені:
1) завдання, що підлягають вирішенню під час розслідування у таких справах;
2) сукупність слідчих дій та інших заходів, які необхідно щодо цього здійснити на первинному і наступних етапах розслідування;
3) інші питання методики цього процесу (організація, планування тощо).
Типові ситуації початкового етапу розслідування контрабанди (переважно - це головний стан досудового провадження у таких справах), зазвичай, такі:
1. Існують достовірні та аргументовані дані про вже вчинену контрабанду, тобто і про предмет, і про суб'єктний склад події (за умови, що ознаки контрабанди встановлені безпосередньо під час проходження конкретною особою митного чи прикордонного контролю або під час адміністративного провадження у справі про порушення митних правил).
2. Існують відомості про дії, що містять ознаки контрабанди, і винну особу, однак місцезнаходження цього суб'єкта невідоме або він перебуває за кордоном.
3. Існує інформація про дії, що містять ознаки контрабанди, однак інформація щодо винної особи або відсутня, або її недостатньо для її встановлення - так звана безадресна (безгосподарна) контрабанда.
Першочергові завдання розслідування для першої типової слідчої ситуації такі:
- встановлення поки що невідомої слідству стадії підготовки контрабанди;
- вивчення, аналіз і фіксація усіх слідів;
- з'ясування мотивів і мети злочину;
- доведення вини підозрюваного (обвинуваченого);
- визначення запобіжного заходу.
Окремі типові версії для такої ситуації випливають з перелічених завдань і зумовлюються мотивами, метою та особливостями можливих учасників контрабанди та ін.
Для вирішення перелічених завдань під час планування первинного етапу розслідування передусім необхідно встановити:
* Кого з підозрюваних доцільно першочергово затримати чи арештувати, у якій послідовності, де, коли і за яких обставин.
* У кого з підозрюваних чи їх близьких потрібно зробити обшук, що і де шукати.
Після цього необхідно виконати такі дії:
1. Визначитись із перспективами слідчого огляду предметів і документів, вилучених під час обшуків.
2. Здійснити слідчий огляд засобів і пристосувань, які використано для переміщення і збереження контрабанди.
3. Здійснити виїмку за місцем проживання і роботи підозрюваного та в інших осіб, у яких можуть знаходитися предмети контрабанди і документи, що її підтверджують.
4. Здійснити слідчий огляд документів, використаних для приховування контрабанди.
5. Визначити коло осіб, що підлягають допиту як свідки, коли й у якій черговості, які факти й обставини підлягають з'ясуванню під час допиту кожного з них.
6. Визначити, які обставини і в якій послідовності повинні з'ясовуватися під час перших допитів підозрюваних.
7. Визначити, коли, у кого, в якій послідовності і якими силами здійснити накладення арешту на майно, грошові внески й інші цінності, що підлягають конфіскації.
8. Запланувати накладення арешту на поштово-телеграфну кореспонденцію та її виїмку.
9. Пред'явити свідкам, у тім числі очевидцям, предмети контрабанди, а за необхідності - і підозрюваним.
10. Провести очні ставки між свідками і підозрюваними.
11. Відтворити обстановку та обставини події (слідчого експерименту), здійснити пошукові заходи (або оперативні заходи).
12. Призначити судові експертизи, ревізії та документальні перевірки.
За цієї ситуації можливі випадки, коли деякі співучасники контрабанди залишаються на волі. Тоді слідчому необхідно підтримувати тісний контакт із працівниками органів дізнання, які продовжують свою пошукову роботу, щоб вчасно використати під час розслідування одержані ними дані.
Головні завдання розслідування за наступної типової ситуації (коли є відомості про дії, що містять ознаки контрабанди, і винну особу, однак її місцезнаходження невідоме або вона перебуває за кордоном, передбачають:
- збір необхідної інформації про контрабандиста, його родичів та інші близькі зв'язки, можливих співучасників;
- встановлення їх точного місцезнаходження;
- вивчення стадії підготовки до контрабанди, місць збереження її об'єктів;
- виявлення свідків злочину;
- огляд об'єктів контрабанди, закріплення її слідів як доказів злочинної діяльності контрабандиста, що приховується;
- збір інших доказів вини підозрюваного, з'ясування мотивів і мети вчинення злочину, характеру і розміру завданих державі збитків;
- встановлення обставин, що сприяли від'їзду підозрюваного з постійного місця проживання за кордон, передумов, що полегшили здійснення контрабанди і можливості приховатися від слідства.
У цій ситуації слідчому необхідно якнайактивніше використати оперативно-розшукові можливості органу дізнання, а також налагодити взаємодію із зарубіжними правоохоронними органами. Йому потрібно грамотно виконати усі можливі без участі винної особи слідчі та інші дії, а саме:
1) оглянути місце події та об'єкти контрабанди, інші об'єкти, що можуть стати речовими доказами;
2) допитати свідків і співучасників;
3) обшукати за місцем постійного проживання контрабандисті а його родичів і близьких йому людей (там можна відшукати і докази контрабанди, і знайти самого розшукуваного);
4) здійснити виїмку необхідних документів;
5) призначити криміналістичні та інші судові експертизи;
6) пред'явити для впізнання предмети і засоби контрабанди, фотографії винного;
7) накласти арешт на поштово-телеграфну кореспонденцію і здійснити її виїмку.
Третя типова слідча ситуація, коли контрабандист невідомий, найскладніша для слідства.
Винятковість розслідування цієї категорії злочинів за такої ситуації полягає в тому, що на первинному етапі не завжди однозначно зрозуміло: чи є досліджувана подія результатом власне злочинних дій, і чи містить вона склад контрабанди.
Ще більша складність із головним питанням - хто вчинив ці дій
За умови виявлення ознак "безгосподарної" контрабанди конструюють версії про:
- коло причетних до неї осіб;
- місця їх можливого перебування чи переховування;
- мотиви і цілі, джерела придбання предметів контрабанди;
- способи маскування і переміщення об'єктів контрабанди;
- місця збереження, місця збуту об'єктів;
- наявність чи відсутність співучасників;
- зв'язок події контрабанди з іншими деліктами.
Перевірка версій йде шляхом з'ясування таких головних питань:
1. Що слугувало безпосередньою причиною, яка зумовила вчинення розслідуваної події?
2. Який зв'язок між "безгосподарною" контрабандою з діями чи бездіяльністю відповідних осіб?
3. Хто вони? Чи наявний в їх діях склад злочину?
4. Які обставини виявлення контрабанди?
5. Які події передували цьому?
6. Що відбувалося після виявлення контрабанди?
7. Де шукати матеріальні сліди злочину?
8. Які суб'єкти володіють криминалістично значущою інформацією щодо події контрабанди?
У справах про контрабанду, в яких вже на початку зрозуміло, що її причиною є умисні дії певної особи, головні зусилля спрямовують на встановлення цієї особи.
За такої ситуації серед початкових слідчих дій варто зазначити:
- огляд місця події;
- огляд предметів контрабанди;
- допит свідків (у тім числі посадових осіб митниці і військовослужбовців прикордонних військ),
- виїмку відповідних документів;
- призначення і здійснення відповідних судових експертиз.
З усіх початкових слідчих дій визначальним у цій ситуації є огляд місця події і предметів контрабанди, оскільки на початковому етапі розслідування допит підозрюваного виконати неможливо. Це відбувається тому, що предмети контрабанди виявлено, а контрабандиста не встановлено. За такої ситуації, зазвичай, передусім найпродуктивнішою є тільки ця слідча дія, оскільки вона дає змогу встановити важливий для з'ясування обставин розслідуваної контрабанди зв'язок наявних на місці огляду матеріальних слідів з цією подією.
Отримані дані використовують для розшуку і викриття злочинця. Для огляду місця події і предметів контрабанди залучають спеціалістів-криміналістів та інших фахівців, залежно від виду контрабанди і способів її здійснення.
Під час затримання й огляду на кордоні предметів контрабанди здійснюють огляд місця події, транспортних засобів, виявлених схованок. Це дає змогу здобути необхідну криміналістично значущу інформацію не тільки про матеріальні сліди, але й про склад злочину:
- яким способом вчинено контрабанду;
- коли, ким, з якою метою, з чиєю допомогою це здійснено;
- яку завдано шкоду;
- хто міг знати про те, що відбулося;
- де придбано чи отримано предмети контрабанди;
- коли і як їх приховано з метою незаконного переміщення через кордон України;
- чи спеціально виготовлено у цих цілях схованку або ж використано конструктивні особливості конкретного транспортного засобу;
- які специфічні ознаки багажу, вантажу;
- чи проявились, і якщо так, то як - професійні навички контрабандиста;
- які хитрощі ним застосовано для реалізації злочинного задуму.
Якщо після здійснення контрабанди пройшло небагато часу, а під час огляду місця події і предметів контрабанди стало можливим одержати інформацію, достатню для визначення напряму дій (руху) злочинця, організовують його переслідування "по гарячих слідах", здійснюють загороджувальні і пошукові заходи на шляху його відходу з місця події.
Важливе значення для розкриття контрабанди має своєчасність і результативність допитів свідків. Значну частину таких свідків у справах цієї категорії відомо з матеріалів, що слугували підставою для порушення кримінальної справи. Інших встановлюють під час оперативно-розшукової діяльності, або під час первинних слідчих дій.
Допит свідків, зазвичай, дає змогу отримати інформацію про ймовірного злочинця, його індивідуальні ознаки, про інших свідків контрабанди. Цю інформацію необхідно негайно передати органу, що розшукує контрабандиста.
Якщо всі слідчі дії та оперативно-розшукові міроприємства, можливі для здійснення за відсутності підозрюваного, буде виконано, а контрабандист залишиться невиявленим, досудове слідство у законному порядку зупиняють, за правилами ст. 207 КПК України.
При встановленні контрабандиста здійснюють його затримання, огляд та особистий обшук, допит як підозрюваного, а також інші слідчі дії. Тоді розглянута слідча ситуація трансформується в одну з різновидів першої.
У практиці розслідування справ про контрабанду трапляються змішані ситуації, що поєднують елементи розглянутих вище типових ситуацій. Слідчому, зазвичай, завжди необхідно враховувати конкретні обставини. Після з'ясування реальної слідчої ситуації успіх розслідування залежить значною мірою від тісної взаємодії слідчого з оперативними підрозділами митних та інших правоохоронних органів, у тім числі за межами України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Конституція України від 28.06.1996 р. в ред. від 01.01.2006 р. //http://zakon.rada.gov.ua
2. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. № 2341-ІІІ в ред. від 03.02.2007 р. //http://zakon.rada.gov.ua
3. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28.12.1960 р.
№ 1001-05 в ред. від 20.03.2007 р. //http://zakon.rada.gov.ua
4. Митний кодекс України від 11.07.2002 р. № 92-ІV в ред. від 10.02.2007 р. //http://zakon.rada.gov.ua
5. Когутич І. І. Криміналістика: Особливості методики розслідування окремих видів злочинів: Тексти лекцій. - Львів: Тріада плюс, 2006. - 456 с.
6. Колесниченко А. Н. Общие положения методики расследования отдельных видов преступлений. - Харьков: Изд-во Харьковского юрид. ин-та, 1976. - 288 с.
7. Криміналістика: Підручник / За ред. В. Ю. Шепітька. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Ін Юре, 2004. - 520 с.
8. Кузьмічов В. С., Прокопенко Г. І. Криміналістика: Навч. посібник / За ред. В. Г. Гончаренка, Є. М. Моісеєва. - К.: Юрінком Інтер, 2001. - 366 с.
9. Расследование отдельных видом преступлений / Под ред. О. Я. Баева, А. Г. Филиппова. - М.: Юрист, 1995. - 490 с.
10. Руководство по расследованию преступлений: Науч.-практ пособие. - Харьков: Консум, 2005. - 590 с.
11. Салтевський М. В. Криміналістика (у сучасному вигляді): Підручник. - К.: Кондор, 2005. - 588 с.
12. Сидоров В. Е. Начальный этап расследования: организация, взаимодействие, тактика. - М.: Новый юрист, 1996. - 288 с.