Кр ПОНЯТТЯ І ЗАВДАННЯ ПРОФІЛАКТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СЛІДЧОГО.

Контрольна робота
з дисципліни "Криміналістика"

ПОНЯТТЯ І ЗАВДАННЯ ПРОФІЛАКТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СЛІДЧОГО

Профілактична діяльність слідчого є складовою всієї діяльності ОВС щодо попередження злочинності, профілактики злочинів тощо.
Під профілактикою злочинності розуміються здійснення системи заходів, спрямованих на виявлення й усунення причин і умов, що сприяють вчиненню злочинів.
Профілактичні заходи можуть здійснюватися на усій території України або в окремому її регіоні, галузі народного господарства, на підприємстві, в установі, організації, серед групи населення (загальна профілактика) або стосовно конкретної особи (індивідуальна профілактика).
Профілактика злочинності в Україні передбачає контакти з відповідними органами інших держав, участь України у відповідних заходах, які здійснюються міжнародними організаціями.
Профілактика злочинності ведеться за принципами:
- законності, тобто здійснення лише тих заходів, що безпосередньо передбачені законодавчими актами України;
- спільності, тобто участі у профілактичній діяльності крім правоохоронних органів усіх інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян та окремих громадян;
- гуманізму, переважання методів переконання, тобто застосування примусових заходів лише після вичерпання всіх інших заходів впливу;
- гласності, тобто систематичного висвітлення у державній статистиці та засобах масової інформації відомостей про стан профілактики злочинності.
Профілактику злочинності в Україні здійснюють відповідно до своєї компетенції органи внутрішніх справ України та служби безпеки України, а також інші державні органи у випадках, передбачених законодавством України.
Діяльність, спрямовану на виявлення й усунення причин і умов, що сприяють вчиненню злочинів, проводять також органи громадської самодіяльності, інші об'єднання громадян та окремі громадяни відповідно до законодавства та своїх статутів (положень).
До заходів загальної соціальної профілактики злочинів належать:
- профілактична перевірка;
- профілактичний припис;
- повідомлення про невиконання профілактичного припису;
- кримінологічна експертиза;
- роз'яснення положень законодавства України з питань профілактики злочинності;
- роз'яснення положень законодавства України з питань соціальної профілактики злочинів;
- інформування населення про стан злочинності, засоби та методи їх захисту від злочинних посягань.
Профілактична перевірка на підприємстві, в установі, організації полягає у здійсненні заходів, спрямованих на своєчасне виявлення причин і умов, що можуть сприяти вчиненню злочинів, з метою їх усунення.
Профілактична перевірка проводиться працівниками правоохоронних органів у разі надходження достатніх відомостей про наявність причин і умов, що можуть сприяти вчиненню злочинів, на підставі відповідних рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, міністерств, інших центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, правоохоронних органів. До участі в перевірці залучаються фахівці, а у разі необхідності також представники об'єднань громадян.
Результати профілактичної перевірки оформляються актом, примірник якого подається керівникові підприємства, установи, організації, де вона проводилася, та органові, що ініціював її проведення.
З результатами профілактичної перевірки орган, за рішенням якого вона проводилася, надсилає керівникові підприємства, установи, організації, де виявлено причини і умови, що сприяють вчиненню злочинів, профілактичний припис. У профілактичному припису визначаються заходи щодо профілактики злочинності і термін їх здійснення.
Керівник підприємства, установи, організації зобов'язаний у встановлений приписом термін виконати зазначені заходи і повідомити про це орган, який надіслав профілактичний припис.
Орган, що склав профілактичний припис, у разі невиконання або виконання не в повному обсязі чи з порушенням визначених приписом заходів проводить роботу для забезпечення виконання цих заходів відповідним підприємством, установою, організацією, повідомляє про незадовільний стан профілактики злочинності орган внутрішніх справ, на території обслуговування якого знаходиться зазначене підприємство, установа, організація. Одночасно вирішує питання про притягнення до відповідальності згідно з чинним законодавством осіб, винних у невиконанні профілактичного припису.
Кримінологічна експертиза проводиться для визначення ролі певних обставин в якості причин і умов вчинення злочинів, прогнозування можливості впливу цих обставин на обумовлення злочинів у майбутньому та з метою обгрунтування необхідності вжиття профілактичних заходів для запобігання дії зазначених обставин.
Об'єктами кримінологічної експертизи можуть бути:
а) окремі напрямки та частини діяльності підприємств, установ, організацій;
б) поведінка та спосіб життя громадян, які порушують норми законодавства;
в) проект законодавчого або іншого нормативного акту, державної, відомчої або міжвідомчої програми, а також плану приватизації, іншого державного акту;
г) проект комерційної, інвестиційної, кредитної та іншої угоди, будівельного, господарського проекту, іншого управлінського акту.
Кримінологічна експертиза призначається компетентним на то органом за наявністю відповідних підстав. Підстави та порядок призначення кримінологічної експертизи, суб'єкти її проведення, права та обов'язки останніх, умови реалізації висновків експертизи визначаються окремими законодавчими актами.
Працівники органів прокуратури, юстиції, внутрішніх справ, служби безпеки, юридичних навчальних закладів і наукових установ ведуть серед населення окремих його категорій, посадових осіб та інших працівників підприємств, установ, організацій роботу з роз'яснення положень законодавства України з питань профілактики злочинності, зокрема щодо необхідності виявлення й усунення причин і умов, які сприяють вчиненню злочинів, а також відповідальності за злочинні діяння.
Інформація про стан, структуру й динаміку злочинності в Україні та в її адміністративно-територіальних одиницях доводиться до населення через засоби масової інформації.
Органи внутрішніх справ, прокуратури, юстиції, служби безпеки інформують населення про засоби та методи захисту від злочинних посягань шляхом проведення бесід, виступів у пресі, по радіо і телебаченню, видання спеціальних посібників, плакатів тощо.
До заходів індивідуальної профілактики злочинів належать:
- роз'яснення суспільної небезпечності поведінки правопорушника та усне попередження про неприпустимість протиправних і антигромадських дій;
- офіційне застереження про неприпустимість протиправної поведінки;
- профілактичний облік в органі внутрішніх справ чи служби безпеки і здійснюванні у зв'язку з цим заходи;
- адміністративний нагляд органів внутрішніх справ;
- соціальний патронаж.
Застосування заходів індивідуальної профілактики не має на меті приниження честі та гідності особи, а також не тягне правових наслідків, за винятком передбачених законодавством.
За наявності інформації, про те що особа вчинила адміністративне правопорушення або інші антигромадські дії, що можуть призвести до вчинення злочину, з метою роз'яснення суспільної небезпечності та усного попередження про неприпустимість протиправних і антигромадських дій особа викликається за місцем проживання до відповідного органу внутрішніх справ чи служби безпеки за місцем проживання.
У разі неявки правопорушника без поважних причин до органу внутрішніх справ чи служби безпеки за викликом для роз'яснення суспільної небезпечності поведінки та усного попередження про неприпустимість протиправних і антигромадських дій його може бути піддано приводу. Поважними причинами неявки визнаються: несвоєчасне одержання повістки, хвороба чи інші обставини, що практично позбавляють можливості своєчасно прибути за викликом.
Особі, яку двічі протягом року було піддано адміністративному стягненню або заходам іншого впливу за вчинення адміністративного правопорушення або іншого антигромадського діяння, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку, а також встановлений порядок управління органом внутрішніх справ чи служби безпеки за місцем проживання цієї особи оголошується офіційне письмове застереження про неприпустимість протиправної поведінки та можливі заходи профілактичного впливу.
Офіційне застереження оголошується начальником відповідного органу або його заступником чи начальником територіального підрозділу цього органу, оформляється протоколом, який підписується правопорушником і посадовою особою, що оголошує офіційне письмове застереження. У разі відмови правопорушника від підписання протоколу в ньому робиться про це запис.
Для систематичного і цілеспрямованого здійснення заходів індивідуальної профілактики щодо особи, поведінка якої свідчить про реальну можливість вчинення нею злочину, така особа підлягає взяттю на профілактичний облік в органі внутрішніх справ чи службі безпеки.
На профілактичний облік в органі внутрішніх справ беруться особи:
- звільненні з місць позбавлення волі, ті, що відбували покарання за умисний злочин, з яких судимість не знято або не погашено у встановленому законом порядку;
- засуджені за вчинення злочину, виконання вироку щодо яких відстрочено, а також засуджені умовно або до міри покарання, не пов'язаної з позбавленням волі;
- звільнені після вчинення умисного злочину від кримінальної відповідальності із застосуванням заходів адміністративного або громадського впливу;
- звільнені з лікувально-трудових профілакторіїв та інших установ, у яких вони лікувалися від алкоголізму і наркоманії, а також із спеціальних навчально-виховних і лікувально-виховних установ для дітей та підлітків;
- що знаходились на примусовому лікуванні від алкоголізму і наркоманії в спеціальних наркологічних закладах, а також спеціальних навчально-виховних і лікувально-виховних установах для дітей та підлітків;
- що вчинили двічі протягом року адміністративні правопорушення, за які згідно із законом може бути призначено покарання у вигляді адміністративного арешту, або особи, що вчинили адміністративне правопорушення після оголошення офіційного застереження про неприпустимість протиправної поведінки;
- що були визнані в установленому порядку хронічними алкоголіками або зловживають спиртними напоями і двічі протягом року доставлялись у медичний витверезник або двічі притягалися до адміністративної чи іншої відповідальності за розпиття спиртних напоїв або появи у нетверезому стані у громадських місцях, що допускають на грунті пияцтва інші порушення громадського порядку чи правил громадського співжиття, створюють конфліктні ситуації в сім'ї тощо;
- що були визнані в установленому порядку наркоманами, токсикоманами або вживають наркотичні речовини без призначення лікаря;
- психічно хворі, які є суспільно небезпечними і перебувають на спеціальному обліку в закладах охорони здоров'я;
- що допускають конфлікти у сфері сімейно-побутових стосунків після винесення офіційного застереження про неприпустимість протиправної поведінки;
- що не досягнувши віку притягнення до адміністративної чи кримінальної відповідальності, вчинили суспільно небезпечне діяння, або зловживають спиртними напоями, наркотичними (без призначення лікаря) чи іншими речовинами, які призводять до запаморочення, або ті, що систематично бродяжать;
- батьки або особи, які їх замінюють, котрі не виконують обов'язків щодо виховання і навчання дітей і своєю протиправною поведінкою сприяють вчиненню ними правопорушень.
Необхідність взяття на профілактичний облік осіб у кожному випадку визначаються індивідуально, з урахуванням характеру проступку, поведінки особи щодо наміру продовження антигромадських дій, які можуть перерости у злочин.
Рішення про взяття особи на профілактичний облік приймається начальником органу внутрішніх справ чи служби безпеки або його заступником за місцем її проживання, оформляється постановою і підлягає оголошенню особі, яка береться на облік, протягом трьох днів з моменту винесення рішення, а в разі відсутності цієї особи за місцем проживання - протягом трьох днів з моменту встановлення місцезнаходження. Особа, яка не згодна з рішенням, може оскаржити його до суду. Взяття на профілактичний облік неповнолітнього може бути оскаржене його батьками або законними представниками. . З метою запобігання вчиненню злочину особою, взятою на профілактичний облік, здійснюються такі заходи:
- контроль за її поведінкою за місцем роботи та проживання, в тому числі шляхом нагляду за нею безпосередньо працівником органу, в якому вона перебуває на обліку (включаючи відвідання з 8 до 22 години у зазначених місцях), збирання відомостей про вчинені нею правопорушення за даними органів внутрішніх справ та служби безпеки, припинення правопорушення та інших антигромадських вчинків підоблікового, профілактичного впливу на нього за їх вчинення, організації впливу з боку громадськості у зв'язку з такими вчинками;
- виховно-профілактичний вплив на підоблікового з метою його виправлення, запобігання протиправним вчинкам, роз'яснення мір відповідальності за них;
- виявлення й усунення криміногенних факторів у сімейно-побутовому, дозвільному та іншому мікросередовищі підоблікового, профілактичний вплив, спрямований на припинення антигромадських зв'язків, інших негативних впливів на нього, що сприяють формуванню злочинних намірів;
- надання допомоги підобліковому у влаштуванні на роботу, розв'язуванні конфліктних ситуацій, направлення на лікування, в тому числі від алкоголізму, наркоманії, психічної патології і таке інше;
- притягнення до адміністративної або дисциплінарної відповідальності, передбаченої законодавством України за протиправну поведінку.
Свої особливості має профілактика окремих видів злочинів.
Розглянемо, наприклад, діяльність слідчого щодо запобігання хуліганства.
Обставини, які сприяють скоєнню хуліганських дій, досить різноманітні і повністю стають відомими після закінчення розслідування. Проте деякі з них стають відомі вже після огляду місця події. Виявивши обставини, які потребують негайного реагування, слідчий вносить письмове подання в відповідну організацію, установу з пропозицією усунути конкретні умови, які сприяли скоєнню даного правопорушення.
Обставини, які сприяли скоєнню хуліганства, породжуються різними факторами, джерелами яких можуть бути:
а) особа злочинця (низький рівень освіти, антигромадські погляди);
б) недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій, інтереси яких порушуються хуліганством;
в) недоліки в роботі правоохоронних органів (відсутність маршрутів рухомих міліцейських груп і дружинників на околицях населеного пункту, місцях масового відпочинку людей тощо).
Діяльність слідчого по виявленню обставин, які сприяли скоєнню хуліганства включає:
а) безпосереднє розслідування;
б) узагальнення та вивчення розглянутих судом кримінальних справ про хуліганство за визначений період. На підставі зробленої роботи слідчий приймає заходи по усуненню причин і умов, які сприяли скоєнню хуліганства.
Форми реагування слідчого поділяються на:
а) процесуальні (внесення подання);
б) організаційно-профілактичні (виступи з докладами, бесідами в колективах, де скоєно хуліганство або працюють правопорушники; замітки в печаті про найбільш важливі в виховному плані розслідувані справи; виступи по радіо, телебаченню; робота в колективах громадськості, які приймають участь в охороні громадського порідку; ознайомлення з правилами несення служби, використання технічних засобів охорони місця події, припинення протиправних дій та ін.).

2. В чергову частину РВС поступила заява від гр. Зінченко І. Т. про те, що Львов М. К., зловживаючи довірою, присвоїв її гроши в розмірі 5000 дол. 22 січня вони подали до РАГСу заяву про вступ до шлюбу, після чого Зінченко дала Львову 5000 дол. для придбання 1-кімнатної квартири. Але з 10 лютого Львов зник з грошами і особистими речами. За цим фактам були проведені попередні слідчі дії і в рапорті оперуповноваженого вказувалося, що гр. Зінченко, ознайомившись з фотографіями злочинців, що були на обліку, спізнала в одному Львова. На фотографії був зображений аферист Мілько С. Н., що знаходився в розшуку.
Завдання: проаналізуйте ситуацію та первісний матеріал. Яку інформацію ще потрібно зібрати і із яких джерел? Складіть письмовий план початкових слідчих дій. Обгрунтуйте свою відповідь.

Цей випадок являє собою шахрайство - заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою особи, у володінні якої знаходиться відповідне майно. Термін "майно" тут розуміється в широкому змісті, який охоплює не тільки предмети, речі з визначеними споживчими властивостями, але і будь-які об'єкти, що представляють ту або іншу цінність, включаючи гроші.
Від інших майнових злочинів шахрайство відрізняється тим, що власник предмета злочинного зазіхання усвідомлено і по добрій волі віддає його злочинцю, будучи введений їм у помилку і, будучи, таким чином, жертвою обману.
При розслідуванні даного випадку необхідно встановити і довести:
1. Факт заволодіння грошима шляхом обману та зловживання довірою особи, що володіє цінностями і внаслідок помилки передає їх винному;
2. Спосіб обману, зловживання довірою.
3. Обставини заволодіння грошима, здійсненого шляхом обману, зловживання довірою потерпілої, включаючи місце, час, обстановку, у якій вчинений злочин.
4. Закінченість складу шахрайства, тобто факт реального одержання шахраєм грошей.
5. Причинний зв'язок між обманом, зловживанням довірою і матеріальним збитком, заподіяним потерпілій.
6. Дані про потерпілу, її матеріальне положення.
7. Дані про особу, яка притягується до кримінальної відповідальності за шахрайство.
8. Суб'єктивну сторону розслідуваного злочину, тобто факт вчинення шахрайських дій із прямим наміром, корисливою ціллю і за визначеним мотивом.
9. Зм'якшуючі й обтяжуючі провину обставини.
10. Причини й умови, що сприяли розслідуваному шахрайству.
До числа таких причин в даному випадку можна відности:
а) неінформованість громадянки про способи злочинних дій, до яких удають шахраї;
б) відсутність або слабість контролю за діями осіб, що виконують операції по наданню матеріальних благ, із боку відповідних посадових осіб.
Напрямки розслідування шахрайства й обумовлена ними оптимальна послідовність відповідних дій залежать від характеру вихідних даних у справі.
Частіше усього кримінальна справа порушується в зв'язку з повідомленням потерпілого про здійснене обманним шляхом заволодіння будь-яким матеріальним благом, яка зробила невідома або відома заявнику людина.
При достовірності повідомлення, що надійшло, розслідування ведеться в напрямку від факту шахрайства до особи, що його скоїла.
На початковому етапі даного розслідування треба здійснити:
- допит потерпілої;
- огляд місця події; огляд предметів, переданих злочинцем жертві обману з метою шахрайського заволодіння матеріальними цінностями (документів);
- допити свідків-очевидців;
- судова експертиза - для встановлення факту підробки пред'явленого злочинцем документа;
- початкові оперативно-пошукові заходи.
Для наступного етапу розслідування шахрайства типові такі дії, як:
- затримання підозрюваного;
- обшук (особистий, а також за місцем проживання або роботи);
- пред'явлення для спізнання затриманого;
- додаткове призначення судових експертиз;
- пред'явлення обвинувачення і допит відповідної особи як обвинувачуваної.
До числа найважливіших задач розслідування по справах про шахрайство поряд із доведенням факту вчинення злочину визначеною особою відносяться:
- встановлення способу і технічних засобів, застосованих злочинцем; ретельне вивчення підготовчих дій шахрая;
- своєчасне виявлення, вилучення і дослідження технічних засобів і документів, за допомогою яких були зроблені шахрайські дії.
У процесі розслідування необхідно установити:
1) місце, час, спосіб виготовлення засобів технічного забезпечення шахрайських дій (підроблених документів);
2) джерела придбання засобів, використаних для досягнення злочинних цілей (інструментів і матеріалів для підробки документів);
3) осіб, що виготовили засоби технічного забезпечення шахрайства.
Перераховані обставини встановлюються за допомогою ряду слідчих дій, у тому числі допитів потерпілої і свідків, обшуку, судових експертиз, допитів обвинувачуваного, слідчого експерименту.
Оскільки потерпіла була знайома з винним доцільно з'ясувати, які поводження, спосіб життя людини, що скоїла дане шахрайство; чи займалася дана особа шахрайством будь-коли раніше і якщо так, то коли, відносно кого, у якій формі, при яких обставинах; чому допитувана знає про це; якими є зв'язки особи, обвинувачуваної у даному шахрайстві, із ким він дружить, перебуває в приятельських відносинах, звичайно спілкується.
Важливо з'ясувати, де, коли, як здійснено шахрайство відносно потерпілої. У потерпілої варто з'ясувати, у чиїй присутності вчинений злочин, у якому напрямку і яким способом вийшов злочинець із місця здійснення шахрайських дій (виїхав на автомашині, суспільному транспорті, пішов пішки).
Доцільно запропонувати допитуваній описати упаковку, в якій знаходилася сума грошей, передана шахраю. Необхідно з'ясувати також, коли й у зв'язку з чим потерпіла переконалася в тому, що стала жертвою шахрайства, кому, коли, де розповіла про те, що трапилося із нею.
На початковому етапі розслідування шахрайства слідчий звичайно дає доручення органу дізнання вжити заходів до розшуку винного і матеріальних цінностей, отриманих ним шляхом обману.
Інформація, що орієнтує про акт шахрайства, прикметах злочинця й отриманих їм нечесним шляхом цінностей, доводиться до відома місцевих, а при необхідності також сусідніх, територіальних і транспортних органів внутрішніх справ.
Тиражованим у потрібній кількості екземплярів портретом забезпечуються працівники кримінального розшуку, а в необхідних випадках і співробітники Державтоінспекції з метою пошуку людини відповідної зовнішності. Проводиться також патрулювання працівниками міліції, по можливості за участю потерпілої, у місцях можливої появи розшукуваного злочинця.

3. У підозрюваного, якого треба пред'явити для спізнання, немає одного ока. Підібрати для спізнання осіб з аналогічним дефектом не представляється можливим.
Який можна знайти вихід із даної ситуації?

Добір об'єктів, серед яких буде пред'явлений об'єкт, що спізнається, має принципове значення. Особи, які пред'являються для спізнання, повинні мати по можливості подібні один одному опорні ознаки зовнішності (вік, ріст, національну приналежність, форму і колір обличчя, статуру, волоси, очі, фасон одягу, її колір, ступінь зношеності та ін.). Запропоновані предмети повинні бути однорідні, особи і предмети пред'являються в загальній кількості не менше трьох. При груповому пред'явленні об'єктів особа, яка спізнає їх, порівнює їх не тільки зі своїми уявами, але і між собою. Це направляє пізнавальний процес на виділення індивідуальних особливостей. При наявності декількох об'єктів спізнання вони пред'являються роздільно.
Коло осіб, запрошених для участі в пред'явленні для спізнання, повинно бути ретельно продуманим. Фахівець (частіше усього психолог, педагог) може в необхідних випадках зробити допомогу слідчому в одержанні правдивих показань від особи, яка спізнає певні об'єкти, й у їх доборі.
В даному випадку, оскільки особа, яку потрібно спізнати, має дефект ока, що зустрічається рідко, варто розташувати осіб, запрошених для участі в пред'явленні для спізнання, профілем із здоровим оком убік особи, що здійснює спізнання. Використання в даному випадку пов'язки або очок може відвернути увагу особи, яка здійснює спізнання, й утруднити цей процес.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Конституція України від 28.06.1996 р. в ред. від 01.01.2006 р.
2. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. № 2341-ІІІ в ред. від 15.06.2007 р.
3. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28.12.1960 р. № 1001-05 в ред. від 01.07.2007 р.
4. Аверьянова Т. В., Белкин Р. С., Корухов Ю. Г., Россинская Е. Р. Криминалистика: Учебник. - М.: ИНФРА-М, 2001. - 990 с.
5. Криминалистика / Под ред. В. А. Образцова. - М.: Юристъ, 1995. - 592 с.
6. Криміналістика: Підручник / За ред. П. Д. Біленчука. - К.: Атіка, 2001. - 544 с.
7. Криміналістика: Підручник / За ред. В. Ю. Шепітька. - К.: Ін Юре, 2004. - 728 с.
8. Криминалистика: Учебник / Под ред. Н. П. Яблокова. - М.: БЕК, 1995. - 690 с.
9. Кузьмічов В. С., Прокопенко Г.І. Криміналістика: Навч. посібник. - К.: Юрінком Інтер, 2001. - 368 с.
10. Салтевський М. В. Криміналістика (у сучасному вигляді): Підручник. - К.: Кондор, 2005. - 588 с.