Кр Поняття і зміст тактичної комбінації.

КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з дисципліни "Криміналістика"

1. Поняття і зміст тактичної комбінації.

Перш за все розглянемо, що таке тактичний прийом.
Тактичний прийом - це спосіб здійснення процесуальної дії, спрямований на досягнення її конкретної мети, заснований на психологічному механізмі його реалізації, і найбільш раціональний і ефективний у певних ситуаціях.
Тактичний прийом виконуватиме свої функції тільки в тому разі, якщо він відповідатиме низці вимог, до числа яких відносяться законність, етичність, науковість, вибірковість, пізнавальна цінність.
Законність, як принцип застосування тактичних прийомів, полягає в тому, що за своїм характером, змістом і цілеспрямованістю ці прийоми повинні повністю відповідати духу і букві закону. Тактичний прийом може застосовуватися лише в межах тих слідчих і судових дій, порядок здійснення яких визначений кримінально-процесуальним законом. Відповідність тактичного прийому вимогам законності означає також й те, що він не може суперечити закону.
Допустимість тактичного прийому пов'язана не тільки з його законністю, а й з етичністю. Етичність тактичних прийомів полягає в тому, що вони не можуть містити в собі елементів неправдивої інформації, введення особи в оману, вчинення такого впливу на психіку людини, що тягне за собою негативні наслідки. Неприпустимими є тактичні прийоми, засновані на насильстві, погрозах, обмані, використанні аморальних спонукань, культурної відсталості, релігійних упереджень тощо.
Важливою вимогою, що ставиться до тактичних прийомів, є їх науковість, під якою розуміють відповідність прийому науковим даним, що лежать в основі його формування. Розробка тактичних прийомів грунтується на даних різних наук - психології, логіки, педагогіки, лінгвістики, кібернетики та ін. Проте вимога науковості не вичерпується цим. Вона перш за все визначає природу тактичного прийому. Наукова обгрунтованість передбачає:
1) науковість прийому за джерелом його походження;
2) відповідність прийому сучасному стану науки;
3) можливість наукового передбачення результатів використання прийому.
Наступною вимогою до тактичних прийомів виступає їх вибірковість як спроможність вирішувати тактичні завдання у певних ситуаціях. Ситуативний характер прийомів, залежність їх від обставин, що виникають під час провадження досудового чи судового слідства в цілому або при проведенні окремих слідчих (судових) дій, обумовлює необхідність опрацювання найрізноманітніших тактичних прийомів.
Серед вимог, які висуваються щодо тактичного прийому, є також його пізнавальна цінність. Тактичні прийоми за своїм призначенням і спрямованістю сприяють пізнанню, переслідують мету одержати доказову інформацію (знайти сліди чи знаряддя злочину, одержати показання від свідка чи обвинуваченого, встановити особу злочинця чи жертви тощо).
У сучасній криміналістичній тактиці використовуються поняття "тактична комбінація" і "тактична операція", визначення яких має дискусійний характер.
У сучасній криміналістичній тактиці використовуються поняття "тактична комбінація" і "тактична операція", визначення яких має дискусійний характер.
Тактична комбінація - це певне поєднання тактичних прийомів чи слідчих дій та інших заходів, що має на меті вирішити конкретне завдання розслідування та зумовлене цією метою і слідчою ситуацією.
Тактична операція передбачає поєднання однойменних і різнойменних слідчих дій, а іноді й організаційно-технічних заходів, спрямованих на виконання завдань розслідування у даній слідчій ситуації.
У криміналістичній теорії історія виникнення тактичних комбінацій пов'язана з концепцією правомірності "слідчих хитрощів" і "психологічних пасток", що розглядаються як різновиди тактичних комбінацій.
Визначення поняття тактичної комбінації викликає заперечення з таких міркувань:
1) має місце гіперболізація "слідчих хитрощів" ("психологічних пасток"); фактично виходить, що "слідчі хитрощі" - це комплекси (поєднання) тактичних прийомів. Цим поняттям охоплюють як припустимі, правомірні тактичні прийоми, так і засоби та дії, які порушують вимоги етичності, а навіть й комплекси, групи, сукупності прийомів;
2) недоцільно об'єднувати в одному понятті дві самостійні категорії - "поєднання тактичних прийомів" (система прийомів) і "поєднання слідчих (або інших) дій" (тактична операція). "Поєднання тактичних прийомів" і "поєднання слідчих (або інших) дій" переслідують різну мету і є нерівнозначними;
3) в етимологічному смислі термін "комбінація" тотожній терміну "система прийомів" для досягнення чого-небудь. Тактична комбінація можлива лише у межах однієї слідчої (судової) дії і не припускає поєднання з тактичними прийомами іншої процесуальної дії.
Тактичне рішення - це визначення мети тактичного впливу на слідчу ситуацію в цілому або на окремі її компоненти, на хід і результати процесу розслідування та його елементи, вибір методів, прийомів та засобів досягнення мети.
Тактичне рішення складається з трьох частин:
1) інформаційної (полягає в аналізі та оцінці слідчої ситуації та її компонентів, процесуальних цілей та ін.);
2) організаційної (містить висновки про розподіл функцій, форми та напрями взаємодії, резервні можливості, виконання необхідних організаційних заходів);
3) операційної (полягає у визначенні мети тактичного впливу, способів її досягнення, прогнозуванні результату реалізації рішення).
Оптимальне використання тактичних прийомів та їх систем передбачає дослідження проблеми тактичного ризику, постановка якої у криміналістиці відноситься до середини 70-х рр. XX ст.
У психології ризик визначається як ситуативна характеристика діяльності, що полягає у невизначеності її результату та можливих несприятливих наслідках в разі неуспіху. Терміну "ризик" у психології відповідають три основних взаємопов'язаних значення:
1) ризик як міра очікуваного неблагополуччя у разі неуспіху у діяльності, що визначається сполученням ймовірності неуспіху та ступеня несприятливих наслідків;
2) ризик як дія, яка в тому або іншому відношенні загрожує суб'єкту втратою (програшем, травмою, шкодою);
3) ризик як ситуація вибору одного з двох можливих варіантів дії: менш привабливого, але більш надійного, чи більш привабливого, але менш надійного (результат якого проблематичний і пов'язаний з можливими несприятливими наслідками).
У криміналістиці тактичний ризик може бути визначений як виконання слідчим або суддею діяльності в умовах можливого виникнення негативних наслідків. За ступенем локалізації ризик повинен поширюватися на:
1) проведення тактичних операцій;
2) здійснення слідчих (судових) дій та оперативно-розшукових заходів;
3) застосування систем (підсистем) тактичних прийомів окремих процесуальних дій;
4) використання окремих тактичних прийомів.
Складність прийняття рішень слідчим або суддею зумовлена ступенем невизначеності ситуації, яка припускає настання неоднозначних наслідків - позитивних або негативних. Завдання полягає в тому, щоб обрати позицію найменшого тактичного ризику, заздалегідь зпрогнозувати негативні наслідки та передбачити заходи щодо їх попередження.
Тактичний ризик пов'язаний з ситуаційною обумовленістю - об'єктивними чинниками (відсутністю або недостатністю інформації, наявністю суперечливих даних, що знижують можливість прогнозу ходу розслідування (судового розгляду) або можливих ситуацій процесуальної дії та ін.). Важливе значення для визначення того, чи є він необхідним, має слідча (судова) ситуація або ситуація слідчої (судової) дії.
Тактичний ризик обумовлений також суб'єктивними чинниками: досвідом слідчого або судді при оцінці зібраного матеріалу, можливостями використання рефлексивного мислення, вмінням аналізувати та прогнозувати можливі ситуації.
При обранні тактики у ситуації тактичного ризику необхідно дотримуватися таких положень:
1) прогнозувати можливе настання результатів як наслідок реалізації тактичного рішення;
2) варіювати доказовою інформацією;
3) визначати допустимість тактичного ризику у конкретній ситуації.
Найбільшу складність тактичний ризик має при обранні тактичної операції, адже чим більша кількість дій і завдань входить до неї, тим ширший характер можливих негативних наслідків. Проводити тактичні операції доцільно у ситуаціях з незначним ризиком.
Тактичний ризик може бути прогнозованим щодо окремої процесуальної дії або тактичних прийомів її провадження. Використання тих чи інших прийомів у ситуації тактичного ризику дозволяє слідчому (судді) регулювати її. Тут можна говорити про ситуацію дійсну, яка має місце, і ситуацію, що створена через використання певних прийомів, та одержанням у зв'язку з цим нової інформації. Тобто йдеться про ситуацію, що динамічно розвивається.
Тактичний ризик може мати місце відносно системи прийомів у цілому (в разі ускладнень з визначенням ситуації або можливості несприятливої її зміни) або окремих її прийомів (внаслідок дефіциту інформації). У процесі реалізації системи її тактичні прийоми наповнюються конкретним змістом відповідно до обставин злочину та інших фактичних даних. В умовах тактичного ризику окремі елементи системи можуть залишитися невитребуваними через наявність прогалин в інформації або сумнів щодо її якості.
Гнучкість та варіантність тактичних прийомів, їх взаємозамінність у багатьох випадках дозволяють пом'якшити ступінь тактичного ризику при провадженні слідчої дії. Здійснення систематизації тактичних прийомів, розробка та пропонування судово-слідчим працівникам типових систем дає змогу зменшити ступінь тактичного ризику. Зниження або усунення ризику пов'язано з можливістю:
1) вибору комплексу тактичних прийомів, які є найдоцільнішими у відповідній ситуації;
2) заміни та використання іншої системи прийомів, якщо ситуація буде недостатньо чітко прогнозована або система не працюватиме.


ЗАВДАННЯ № 2

У кримінальній справі про розбійний напад на квартиру Гуренко Н. М., в результаті якого вона отримала тілесні ушкодження і непритомна була доставлена до лікарні, обвинувачений Куранов визнав себе винним і дав детальні пояснення про скоєння злочину. Для всебічного дослідження обставин нападу слідчий вирішив провести відтворення обстановки та обставин події з участю обвинуваченого й використанням манекену.
Завдання:
Проаналізуйте ситуацію, вкажіть тактичні прийоми, що необхідно застосувати з метою вирішення завдань слідчої дії, складіть письмовий план відтворення обстановки та обставин події, вкажіть основні напрями роботи з отриманою інформацією.

Суть ситуації - підготовка та проведення слідчого експерименту (відтворення обстановки і обставин події - ст. 194 КПК України).
Заходи організаційно-технічного характеру, які повинен виконати слідчий у ході підготовки до проведення слідчого експерименту:
1. Визначити коло учасників слідчого експерименту й вжити заходів до їх явки. У цьому зв'язку необхідно вирішити питання про участь у проведенні слідчого експерименту й забезпечити явку в призначений час обвинуваченого, потерпілого, свідка, представників громадськості (понятих й осіб, яким поручається проведення певних дій).
2. Визначити місце і час проведення слідчого експерименту. При визначенні місця і часу проведення слідчого експерименту необхідно виходити з того, що умови, у яких провадиться експеримент, повинні бути максимально наближені до умов, у яких відбувалася подія, що перевіряється. Тому слідчий експеримент проводиться на тому ж місці, де відбулася відповідна подія. Навіть якщо слідчий експеримент у принципі може бути проведений в іншому місці, необхідно враховувати, що відтворення дій на тому самому місці сприяє пожвавленню асоціативних зв'язків, кращому пригадуванню істотних обставин події злочину.
3. Підготувати необхідні технічні засоби, що можуть знадобитися під час проведення слідчого експерименту: фотоапарат, відеокамеру, манекена тощо.
4. Вирішити питання про зміст інформації, що підлягає повідомленню учасникам слідчого експерименту. Всім учасникам слідчого експерименту необхідно чітко уявляти собі, де вони повинні перебувати і які саме дії виконувати по команді слідчого.
5. Перевірити відповідність умов проведення майбутнього експерименту умовам події, яка перевіряється.
6. Скласти план проведення слідчого експерименту.
7. Провести психологічну підготовку учасників слідчого експерименту.
У плані проведення слідчого експерименту вказується :
- де, ким й які дії повинні провадитися;
- де повинні знаходитися учасники слідчого експерименту;
- порядок виконання дослідних дій;
- які питання й коли необхідно задати учасникам слідчого експерименту (Куранову - у який спосіб він проникнув у квартиру; які технічні засоби використав для цього; як поводився, потрапивши в квартиру; яких дій припустився, побачивши Гуренко, та ін.; Гуренко - чи знаходилася вона у квартирі безпосередньо під час нападу або зненацька повернулася додому; що почала діяти, побачивши Куранова; чи чинила йому опір та ін.);
- порядок фіксації ходу й результатів слідчого експерименту (зафіксувати хід експерименту на відеоплівку, зробити фотознімки окремих епізодів тощо).

Дії слідчого під час проведення слідчого експерименту й доцільні тактичні прийоми:
- представляється особам, які прибули за його викликом для участі в експерименті, повідомляє про початок проведення слідчого експерименту й встановлює особистість кожного з його учасників;
- роз'яснює потерпілому, обвинуваченому і його захисникові (якщо зазначені особи беруть участь у проведенні слідчого експерименту) право заявити відвід слідчому;
- роз'ясняє понятим їх обов'язки і права;
- попереджає учасників слідчого експерименту про відповідальність за розголошення даних досудового слідства;
- повідомляє учасників слідчого експерименту про застосування технічних засобів фіксації ходу й результатів слідчого експерименту та про використання манекена;
- фіксує в протоколі факт виконання перелічених дій, а також час початку слідчого експерименту, що засвідчує підписами учасників слідчого експерименту;
- проводить інструктаж учасників слідчого експерименту, у ході якого:
* роз'яснює мету слідчого експерименту, зміст і послідовність виконання дій кожним з його учасників;
* визначає місце знаходження кожного з учасників і маршрути їх пересування по команді слідчого;
* установлює способи зв'язку з учасниками слідчого експерименту;
* визначає точки зйомки, приблизне розташування фахівців при проведенні експериментальних дій, а також фрагменти обстановки, які повинні бути зафіксовані.
Учасників експерименту необхідно попередити про неприпустимість прояву на адресу обвинуваченого почуттів обурення, презирства або жалості, оскільки це може призвести до порушення психологічного контакту між слідчим й обвинуваченим, а, в підсумку, - до неможливості проведення слідчого експерименту.
Для того щоб результати проведеного слідчого експерименту відповідали вимогам вірогідності й допустимості, необхідно дотримувати таких правил:
1) до початку слідчого експерименту обстановка події, що перевіряється, не повинна залишатися в тому ж виді, у якому вона сприймалася особою, показання якого підлягають перевірці й уточненню способом відтворення обстановки або інших обставин певної події;
2) під час відтворення обстановки неприпустимі будь-які підказки, а також неприпустима постановка навідних запитань.
Вірогідність і переконливість результатів слідчого експерименту забезпечується шляхом застосування таких тактичних прийомів:
1) повторення експериментальних дій у тих самих умовах;
2) повторення експериментальних дій у змінених умовах. При цьому ставиться завдання врахувати всі можливі умови, які при однократному виконанні експериментальних дій не вдалося встановити або точно відтворити;
3) проведення контрольних експериментальних дій за участю дублерів.
Інформація, отримана під час експерименту використовується для перевірки й уточнення показань обвинуваченого й потерпілої про механізм вчинення злочину й про інші обставини, що мають значення для правильного вирішення кримінальної справи, за умови, що обстановка події запам'яталася в їх пам'яті у зв'язку з тим, що вони спостерігали її в той момент, коли відбувалася дана подія.


ЗАВДАННЯ № 3

Обстеживши кімнату підозрюваного, котрий проживає в комунальній квартирі, й не знайшовши шуканого, слідчий оглянув місця загальною користування, а потім, незважаючи на заперечення батьків підозрюваного, які запевняли, що живуть окремо від сина, провів обшук у їх квартирі, відділеній від кімнати сина коридором.
Завдання:
Схарактеризувати ситуацію та дії слідчого.

Постановою про проведення обшуку у конкретної особи, що проживає в комунальній квартирі, охоплюється огляд місць загального користування.
При проведенні обшуку в такому приміщенні спочатку обшукуються місця загального користування для того, щоб, по-перше, особи, які проживають в інших кімнатах, не могли сприяти обшукуваному у приховуванні шуканих предметів, а, по-друге, забезпечити сусідам особи, що обшукується, можливість користування цими місцями.
Огляд речей сторонніх людей, які проживають із обшукуваним в гуртожитку, готелі, комунальній квартирі постановою про проведення обшуку в конкретної особи не охоплюється.
Втім, у випадку виникнення підозри або одержання відомостей про те, що сусіди обшукуваного приховують у себе шукані об'єкти, слідчий вправі зробити обшук приміщення, у якому можуть бути знайдені шукані об'єкти, без санкції прокурора, але з наступним повідомленням прокурора в добовий строк про проведений обшук і його результати (ст. 177 КПК України).

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України від 28.06.1996 р. в ред. від 01.01.2006 р.
2. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. № 2341-ІІІ.
3. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28.12.1960 р. № 1001-05.
4. Про судову експертизу: Закон України від 25.02.1994 р.
5. Криміналістика: Підручник / За ред. В. Ю. Шепітька. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Ін Юре, 2004. - 520 с.
6. Криминалистика: Учебник / Отв. ред. Н. П. Яблоков. - М.: БЕК, 1995. - 708 с.
7. Криминалистика: Учебник / Под ред. В. А. Образцова. - М.: Юрист, 1995. - 592 с.
8. Криміналістика / П. Д. Біленчук, О. П. Дубовий, М. В. Салтевський та ін.; За ред. П. Д. Біленчука. - К.: Атіка, 1998. - 416 с.
9. Орлов Ю. К. Заключение эксперта и его оценка по уголовным делам. - М.: ИНФРА-М, 1995. - 274 с.
10. Палиашвили А. Я. Экспертиза в суде по уголовным делам. - М.: Юрид. лит., 1973. - 360 с.
11. Руководство для следователей / Под ред. Н. А. Селиванова, В. А. Снеткова. - М.: ИНФРА-М, 1997. - 732 с.
12. Салтевський М. В. Криміналістика (у сучасному вигляді): Підручник. - К.: Кондор, 2005. - 588 с.
13. Судебные экспертизы / В. В. Колкутин, С. М. Зосимов, Л. В. Пустовалов и др. - М.: Юрлитинформ, 2004. - 490 с.
14. Шляхов А. Р. Судебная экспертиза: организация и проведение. - М.: Юрид. лит., 1979. - 346 с.