Кр ПОНЯТТЯ, СУТНІСТЬ ТА ВИДИ СЛІДЧИХ СИТУАЦІЙ.

КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з дисципліни "Криміналістика"
на тему:
ПОНЯТТЯ, СУТНІСТЬ ТА ВИДИ СЛІДЧИХ СИТУАЦІЙ

ПЛАН

1. Поняття, сутність та види слідчих ситуацій 3
Завдання № 2 17
Завдання № 3 20
Список використаної літератури 21


1. ПОНЯТТЯ, СУТНІСТЬ ТА ВИДИ СЛІДЧИХ СИТУАЦІЙ
Слово "ситуація" означає сукупність обставин, стан, обстановка.
У логіці ситуація – це впорядкована множина сумісних станів предметів.
У психології ситуацію розуміють як систему зовнішніх стосовно об'єкта умов, що спонукають і сприяють його активності.
У фундаментальних науках ситуація розуміється як пошукове завдання "проблемна ситуація", метод, науковий підхід.
Отже, ситуація – це реальний стан матеріальних речей, явищ, подій і фактів, з якими зіштовхується суб'єкт у своєї практичній діяльності.
Ситуація існує за наявності пізнаючого суб'єкта. Сама сукупність матеріальних предметів, їх стан і зв'язок між собою являють лише матеріальну обстановку – "слідову картину" взаємодії речей і людей, яка містить потенційну інформацію. Зробити цю інформацію корисною для себе, тобто актуалізувати її, може лише суб'єкт. Тому ситуація є категорією суб'єктивною.
Таким чином, матеріальна обстановка лише спонукає суб'єкта до діяльності, ставить перед ним мету пізнання: чи є ця сума джерел закономірним чи випадковим явищем, про яку взаємодію свідчить кожне джерело, який зв'язок між ними тощо?.
Ситуація своєю сукупністю обставин, предметів, їх відносин створює для суб'єкта проблему (завдання). У цьому плані ситуацію допустимо розуміти як засіб, підхід у пізнавальній діяльності. Тому поняття "ситуаційний підхід" треба інтерпретувати як специфічний процес діяльності, в якому ситуація є пізнавальним засобом.
Сутність ситуаційного підходу в науковому і практичному обігу полягає в тому, що створювана якоюсь взаємодією (подією) сукупність речей і обставин породжує в суб'єкта завдання її пізнання.
Отже, наукову і практичну діяльність можна уявити як послідовний перехід від попередньої до наступної проблемної ситуації внаслідок дискретного прирощення знання про досліджуваний об'єкт. Такий пізнавальний процес називається ситуаційним, оскільки рух до знання (мети) відбувається за рахунок послідовної побудови і вирішення проблемних ситуацій, які виконують роль методу, засобу дослідження.
Під слідчою ситуацією розуміється сукупність сформованих на певний момент розслідування обставин, які повинні враховуватися при розробці та реалізації програми подальшого розслідування.
Слідча ситуація – складне, багатомірне утворення. Як продукт зіткнення, збігу, співіснування, взаємодії і протидії обставин різної природи, вона має правовий, інформаційний, техніко- і тактико-криміналістичний, методичний, організаційно-управлінський, оперативно-пошуковий та інші аспекти.
Коло обставин, які можуть визначати тип, вид і зміст ситуації, є достатньо численним. Серед них виділяються обставини інформаційного, криміналістичного, психологічного, матеріально-технічного, організаційного, кадрового, правового та іншого порядку.
Характерна риса слідчої ситуації – об'єктивність її змісту, а також те, що її утворюють лише такі обставини, котрі є елементами системи розслідування, яке проводиться по справі.
До них належать клас, вид і особливості пізнаваних об'єктів, включаючи кримінальні ситуації, витрачений час на розслідування і час, який залишився, зібрані докази по справі, канали і джерела їх надходження, наявні в розпорядженні слідчого засоби криміналістичної техніки, їх достатність, можливість ефективного застосування тощо.
Проте в ролі чинників, що визначають характер і специфіку слідчих ситуацій та впливають на їх формування і розвиток, виступають обставини більш широкого кола (рисунок 1.1). У нього входять не лише обставини внутрішнього для розслідування порядку, але й елементи зовнішніх стосовно нього систем, які обумовлюють і позитивні, і негативні факти, акти, тенденції, процеси, властивості і взаємодії яких додають ситуаціям їх своєрідність.

Рисунок 1.1 Чинники, що визначають характер і специфіку слідчих
ситуацій

Головне в ситуації – це стан розслідування у наданий момент, який визначається рівнем вирішення його завдань. Всі інші елементи групуються навколо цього показника, відіграють підпорядковану йому роль, виступають як обставини (умови, засоби), що сприяють або перешкоджають досягненню мети розслідування.
Слідча ситуація, будучи складним і неоднорідним за своїм складом утворенням, у той же час є рухливою, динамічною структурою. Сформована у тому чи іншому вигляді до моменту порушення кримінальної справи, вона під час розслідування безупинно трансформується, набуваючи одні і змінюючи інші ознаки.
У багатьох кримінальних справах вихідні ситуації початкового етапу розслідування зазвичай формуються в силу збігу обставин, що не залежать від намірів, волі і дій слідчого. Їх зміст визначається, головним чином, особливостями кримінальної ситуації, обставинами події, з приводу якої порушена кримінальна справа. Втім, в усіх випадках напрямок розвитку ситуації після виявлення події з ознаками злочину, то, який характер вона набуває і яким змістом наповнюється, значною мірою залежить від зусиль слідчого.
У сформованій слідчій ситуації завжди відбиваються два взаємозалежних моменти:
1) фактичне положення, реальний стан розслідування – фактична база;
2) стратегічний і тактичний потенціал, зачатки, зародки майбутнього стану розслідування, його перспективне спрямування.
Слідчий, його внутрішня і зовнішня активність знаходяться у центрі ситуацій, які трансформуються одна в одну під час розслідування, виступаючи сполучною ланкою їх фактичної і перспективної частин, об'єднуючи їх в одне нерозривне ціле.
Сформована в справі ситуація лише тоді набуває практичної значущості з погляду поліпшення стану розслідування, коли вона сприйнята слідчим, коли він поставив їй точний діагноз, проникнув у зміст і конструктивно використовував отримані знання. Це стає можливим на основі побудови, вивчення й об'єктивної критичної оцінки уявної моделі ситуації.
Складовими частинами загальної моделі ситуації незавершеного розслідування можуть бути такі моделі (рисунок 1.2).

Рисунок 1.2 Елементи загальної моделі ситуації незавершеного
розслідування

Тому при вивченні й оцінці ситуації в увагу приймаються зібрані і відсутні дані щодо обставин, які підлягають встановленню, їх повнота, достовірність, наявність необхідних умов для швидкого і результативного заповнення пробілів у знанні щодо досліджуваної події в цілому, її окремих елементів і сторін, усунення допущених помилок тощо.
Враховуються й інші обставини (та їх взаємозв'язки), що як сприяють встановленню істини, прийняттю й успішної реалізації обгрунтованих правових і криміналістичних рішень, так і перешкоджають цьому (наприклад, надання розслідуванню допомоги з боку потерпілого, очевидців вчиненого або протидія встановленню істини з боку сил, не заінтересованих у розкритті злочину, викритті всіх його учасників і притягненні їх до кримінальної відповідальності).
Мета вивчення й оцінки уявної моделі ситуації полягає:
1) у визначенні стану розслідування з позиції рівня вирішення всіх його завдань, а також наявності проблем, що вимагають вирішення для розвитку ситуації в потрібну сторону;
2) у розробці програми подальшого розслідування.
Залежно від кола, характеру та змісту виявлених проблем визначаються цілі майбутньої діяльності, намічається перелік і послідовність завдань, що підлягають вирішенню, моделюються дії, засоби і методи їх вирішення.
У програмі вирішення ситуації, поряд з цим, повинні бути передбачені заходи для кадрового, інформаційного, оперативного й іншого забезпечення майбутньої роботи.
Таким чином, ситуація виступає як визначальна, фундаментальна ланка такої конструкції: вихідна ситуація – проблема – мета – завдання – програма подальшого розслідування – реалізація програми – досягнуті результати – нова за своїм змістом ситуація.
Слідча ситуація тісно пов'язана з етапом розслідування.
Поняттям етапу розслідування в криміналістичному трактуванні позначається відносно самостійний, відокремлений відрізок (частина, період) даної діяльності, у рамках якого здійснюється перехід від однієї слідчої ситуації до іншої, що є продуктом, результатом розвитку передуючої ситуації, але відображає на відміну від неї якісно інший зміст (стан) розслідування.
Перехід від одного етапу розслідування до іншого – це перехід від однієї ситуації до іншої, від одних цілей і завдань до інших. Кожний етап має свій початок і свій кінець. На "вході" в етап постає одна ситуація, а, отже, і ситуаційно обумовлений комплекс адекватних їй специфічних цілей і завдань, а на "виході" – інша ситуація, яка є розвитком попередньої ситуації, і обумовлені нею цілі і завдання.
За своєю суттю механізм розслідування є процесом поетапного розвитку вихідної слідчої ситуації, зміни її змісту, якісних характеристик.
Таке розуміння не заперечує методологічній і методичній значущості положення про різні ситуації на різних етапах розслідування. Ідея, на яку обпирається це положення, важлива з різних точок зору, зокрема, оскільки вона дозволяє здійснити класифікацію і типізацію ситуацій за ознакою їх зв'язку з тим чи іншим етапом розслідування.
Як підстави загальних і спеціальних класифікацій слідчих ситуацій використовуються їх різноманітні ознаки, а також така специфічна властивість, як зв'язки і відносини, існуючі між наданим об'єктом та іншими системними утвореннями.
До числа базових, загальних належать, у першу чергу, класифікації, які будуються за ознакою черговості ситуацій, а також за ознакою зв'язку ситуації з етапом розслідування.
На цій основі виділяються вихідні (початкові), проміжні, кінцеві ситуації, а також ситуації початкового, наступного і заключного етапів розслідування.
Практика свідчить: кожному типу виділених таким шляхом ситуацій властива істотна специфіка. Вона у значному ступені визначається розбіжністю обсягу й змістом знань про об'єкти пошуку і пізнання слідчого, ступенем повноти і результативності вирішення слідчих завдань.
Ще одна класифікація виходить з урахування розходжень рівня ситуацій, обумовлених рівнем досліджуваних по кримінальних справах завдань. На цій основі виділяються ситуації стратегічного значення і ситуації тактичного характеру.
Ситуації стратегічного значення виникають у зв'язку з вирішенням завдань розслідування як стадії кримінального процесу, включаючи встановлення обставин, які входять у предмет доведення (наприклад, ситуації, що виникають у процесі встановлення особистості і місця перебування злочинця, який приховався з місця події; виявлення місця приховання трупа потерпілого; виявлення і розкриття інших злочинів обвинуваченого, відомості про які отримані після порушення кримінальної справи).
Ситуації тактичного порядку є менш масштабними, мають локальний потенціал. Їх відмінною рисою є те, що вони виникають при підготовці конкретної слідчої дії й у процесі її проведення у зв'язку з вирішенням завдань цієї дії.
Існують й інші загальні класифікації. Слідчі ситуації поділяються на проблемні й безпроблемні, сприятливі і несприятливі, конфліктні і безконфліктні, прості та складні,
Проблемною вважається ситуація, яка несе в собі протиріччя між знанням і незнанням, відомим і невідомим, а також, коли шукане безпосередньо у вихідних даних не міститься, коли є відсутньою заздалегідь визначена процедура вирішення, пошуку. Це протиріччя може виражатися і в інших формах, мати іншу природу і характеристику (наприклад, протиріччя між наявними недостатніми засобами вирішення якогось завдання й тих засобів, що забезпечують в ідеалі його оптимальне вирішення).
Іншими словами, мова йде про протиріччя між встановленими нормами, криміналістичним, управлінським або іншим порядком речей і тим, що є в наданому випадку, між ідеальним і реальним, між тим, що, як, на яких умовах повинно здійснюватися і здійснюється в дійсності.
Проблема може перебувати, наприклад, у відсутності необхідних доказів, достатніх для пред'явлення обвинувачення, ухвалення рішення про віддання справи у суд. Така проблема лежить у тій площині ситуації, яка безпосередньо пов'язана з доказовим пізнанням.
У той же час проблематика, що вирішується під час досудового розслідування, може виникати не лише в зв'язку з реалізацією пізнавальної функції в режимі процесуального доведення. Проблеми часто виникають у ході реалізації пошукової, організаційної, управлінської, профілактичної й інших функцій попереднього розслідування і можуть носити правовий, тактичний, техніко-криміналістичний та інший характер.
Так, у рамках реалізації пізнавальної функції підхід до ситуацій здійснюється насамперед з погляду встановленого і того, що ще потрібно встановити, наявної і відсутньої доказової інформації, каналів надходження і джерел такої інформації.
Проте навіть безпроблемна у цьому змісті ситуація може різко загостритися, а процес розслідування серйозно ускладнитися за різними причинами, які знаходяться за межами зазначеної функції (наприклад, у тому випадку, коли злочинець втік з-під варти).
Під сприятливими ситуаціями розуміються такі обставини, що склалися в той чи інший момент розслідування, які є умовами, чинниками, сприяючими оптимальному досягненню цілей розслідування або цілей одного або декількох слідчих дій. У таких сприятливих умовах протікає розслідування, коли обвинувачений не лише визнав свою вину у вчиненому, але й активно бере участь у розкритті злочину, викритті співучасників, відшкодуванні заподіяного збитку тощо.
Як несприятливі треба розглядати ситуації, що містять елементи цілеспрямованої протидії розслідуванню з боку будь-яких осіб (обвинувачених, їх друзів та ін.), інші обставини, що спричиняють негативний вплив на ефективність розслідування (наявність у провадженні слідчого надмірно великої кількості кримінальних справ, витрачені з-поза недогляду або чиєїсь безтурботності, нерозторопності, невміння важливі речові докази, безпідставна відмова наглядаючого прокурора у санкції на продовження строку утримання під вартою небезпечного злочинця, помилкове притягнення до кримінальної відповідальності невинного тощо).
Діючи в умовах сприятливої ситуації, слідчий прагне максимально повно і швидко реалізувати її потенційні можливості, використати їх для досягнення максимального результату.
Якщо ж умови несприятливі, необхідно вжити заходів для впливу на ситуацію з метою її зміни в потрібну сторону, до усунення або хоча б нейтралізації чинників негативного характеру.
До числа чинників, що ускладнюють розслідування, належить наявність конфлікту між слідчим та іншими учасниками розслідування. Для конфліктної слідчої ситуації є характерним зіткнення протилежних цілей та інтересів, поєднане з протистоянням, протиборством, протидією сторін.
Завдання слідчого в таких випадках полягає в тому, щоб виявити причини конфлікту, вжити заходів до їх усунення, зробити все можливе, щоб на розумній, етичній і законній основі розрядити конфліктну ситуацію, пом'якшити її гостроту і перевести відносини в нормальне русло взаєморозуміння та конструктивної взаємодії.
Критерії, які дозволяють віднести ситуацію до числа складних, є такими (рисунок 1.3).

Рисунок 1.3 Критерії, які дозволяють віднести ситуацію
до числа складних

Складні ситуації можуть бути поділені на групи залежно від природи, характеру, змісту, ступеня складності, причин труднощів, які долаються під час розслідування.
Слідчі ситуації тактичного характеру можуть поділятися на групи стосовно окремих видів слідчих дій (наприклад, ситуації, що виникають при допиті), а також груп криміналістично схожих слідчих дій (наприклад, ситуації, що складаються при проведенні вербальних слідчих дій).
Поряд з загальними існують численні специфічні класифікації слідчих ситуацій, що виникають при вирішенні окремих типових для справ різних категорій завдань, а також при розслідуванні тих чи інших груп криміналістично схожих видів злочинів, їх певних видів і різновидів (наприклад, у процесі дослідження алібі, викриття неправди, розслідування у справах про злочини в сфері економіки, у справах про вбивства тощо).
Ці класифікації розраховані на використання, в першу чергу, при розробці методик розслідування. У дану групу входять також класифікації ситуацій, що виникають при підготовці й проведенні окремих видів слідчих дій у справах певних категорій (наприклад, ситуації, що виникають на очних ставках у справах про згвалтування або про вимагання майна).
Слідчі ситуації в таких умовах мають тенденцію до повторюваності. Ця обставина створює основу для різного роду узагальнень і типізації даного об'єкта. Операція типізації здійснюється стосовно не будь-яких, а лише істотних з тієї чи іншої точки зору рис, ознак слідчих ситуацій, що стає можливим на підставі виявлення об'єктивних внутрішніх і зовнішніх зв'язків елементів слідчої ситуації.
З урахуванням цього виділяються і типізуються ситуації, що виникають на момент порушення кримінальної справи, ситуації, що складаються після проведення невідкладних слідчих дій, на інших етапах розслідування (як у справах різних категорій, так і у справах певної категорії).
Зазначені загальні типології доповнюються загальними типологіями іншого рівня – типовими ситуаціями, що складаються при підготовці та проведенні окремих слідчих дій (тактичні типології), і типологіями ситуацій, що складаються при підготовці і проведенні слідчих дій у конкретних категоріях справ (наприклад, типології ситуацій, що виникають при допиті обвинувачених у справах про корисливо-насильницькі злочини, у справах про шахрайство тощо).
Під типовою розуміється ситуація, у структурі якої переважають загальні, такі, що повторюються, риси, властиві усім ситуаціям того ж порядку.
При типізації слідчих ситуацій враховується їх схожість за якоюсь однією істотною ознакою або схожість комплексу ознак. При цьому в увагу приймаються схожі ознаки кримінальних ситуацій, місця, часу й інших обставин злочинів, їх наслідків (зв'язок злочинів із загибеллю людей, схожість способів вчинення злочинів, знарядь злочинів тощо), а також ознаки діяльності щодо виявлення і розкриття злочинів (періоду часу, що пройшов з моменту вчинення злочину до моменту порушення кримінальної справи, наявність або відсутність активної протидії розслідуванню з боку злочинців тощо).
До числа загальних типових початкових ситуацій, що складаються на момент порушення кримінальної справи, відносяться, зокрема, такі (рисунок 1.4).

Рисунок 1.4 Загальні типові початкові ситуації, що складаються
на момент порушення кримінальної справи

Типізуються також ситуації проміжних і кінцевого етапів розслідування. Так, на наступному після невідкладних слідчих дій етапі можуть виникати, зокрема, такі типові ситуації (рисунок 1.5).

Рисунок 1.5 Типові ситуації проміжних і кінцевого
етапів розслідування

Як типові кваліфікуються ситуації, що складаються тоді, коли кримінальні справи припиняються стосовно обвинувачених внаслідок відсутності достатніх доказів їх винності.
Актуальною є типізація і класифікація ситуацій, що складаються на різних етапах розслідування злочинів певних видів і різновидів. Так, у коло типових ситуацій, що виникають при порушенні кримінальних справ про посадові розкрадання, входять, зокрема, такі:
– кримінальна справа порушена на підставі виявлення злочину працівниками правоохоронних органів;
– кримінальна справа порушена за матеріалами різних перевірок, службових розслідувань контролюючих органів (відомчих і позавідомчих документальних ревізій, перевірок, проведених податковими інспекціями тощо).

Завдання № 2
4 вересня у РВВС звернулася Мещерякова Н. П. із заявою про те, що її чоловік Мещеряков В. В. 1 вересня пішов на роботу й не повернувся. Працює він замісником директора приватного універсального магазину. На думку Мещерякової, її чоловік міг стати жертвою злочину.
Висуньте версії стосовно зникнення Мещерякова В. В., вкажіть основні напрями розслідування.
Обгрунтуйте свою відповідь.

На початку розслідування можна розглянути версію про те, що зникла людина не є потерпілою. Перевіряючи її, треба простежити, що конкретно про долю зниклого сказав заявник різним особам (одним, наприклад, що він виїхав до родичів, іншим – що є у відпустці).
Версія перевіряється запитом в організацію, куди нібито убув зниклий, допитами громадян, до яких він нібито направився, і знайомих шуканої особи з питань: чи висловлював він намір виїхати у певне місце, чи була в нього потреба в цьому.
Різновидом розглянутої версії є: "живий, але зник всупереч своєї волі", наприклад, заарештований і знаходиться під слідством, засуджений, госпіталізований. Способи її перевірки ті ж – запити в певні організації і допити знайомих зниклого.
При версії "людина померла" паралельно з'ясовується рід можливої смерті – насильницька або природна.
Факт природної смерті встановлюється запитами в лікувальні установи, морги і допитами інформованих про це осіб.
Обгрунтованість версії "людина вбита" значною мірою залежить від виявлення матеріальних слідів вбивства, у тому числі трупа або його останків. Діям щодо їх виявлення додається пріоритетне значення. Для локалізації місць перспективних пошуків треба з'ясувати, де напередодні пропажі був потерпілий.
Необхідно вивчити передбачуваний маршрут переміщення потерпілого до зникнення, після чого направити в правоохоронні органи, лікарні, морги, що знаходяться уздовж нього, запити про можливе виявлення трупа з прикметами зниклої особи.
При підтвердженні версії "людина вбита" природно виникає версія "ким був вбитий зниклий"і
Основами версії "вбивство вчинене людиною, близькою потерпілому", можуть бути:
а) гостроконфліктні відносини зниклого з підозрюваним (на грунті ревнощів, незадоволеності подружнім життям, спадщини тощо;
б) протиріччя в поясненнях щодо причин і обставин зникнення потерпілого, що підозрюваний дав різним особам, або розбіжність його повідомлень із точно встановленими фактами;
в) поведінка близької людини, характерна для винного у вбивстві, наприклад, проговорки про його смерть.
Перевірити цю версію допомагають допити свідків, що або підтверджують, або спростовують факти, покладені в основу версії.
Версія "вбивство вчинила стороння людина" висувається зазвичай на підставі таких ознак:
а) відсутність серед близьких зниклої особи заінтересованих у її смерті;
б) наявність достовірних даних про від'їзд потерпілого в будь-якому напрямку;
в) значні цінності, які мав при собі зниклий, на які міг посягнути невідомий злочинець.
Дії по перевірці цієї версії локалізуються уздовж передбачуваного маршруту переміщення зниклого і спрямовуються насамперед на встановлення населеного пункту і приміщення, де зниклого бачили в останній раз, а також особи, з якою він спілкувався перед зникненням.

Завдвння № 3
У ході огляду місця крадіжки з магазину від працівників поступив перелік зауважень щодо попереднього стану об'єктів, які оглядались (про відсутність конкретних товарів у місцях їх розміщення, про зникнення пакету з грошовою виручкою, про зміну місцеположення хімічної пастки та інші), які слідчий заніс до протоколу огляду.
Чи підлягають такі пояснення відображенню в протоколі огляду?

Ні, не підлягають. Слідчий описує лише те, що бачить сам, тому ця слідча дія і має назву – огляд. Оглядати можна тільки ті предмети, які знаходяться в полі зору оглядаючого.
У статті 195 КПК України зазначено, що протокол огляду, освідування або відтворення обстановки та обставин події складається з додержанням правил ст. 85 КПК України.
В протоколі зазначають підстави для проведення цих дій, описують все, що було виявлено, в тій послідовності, в якій це відбувалося, і в тому саме вигляді, в якому спостерігалось під час проведення дії.
До протоколу додають відповідні схеми, фотознімки, плани, документи тощо.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к96-ВР в ред. від 27.11.2008 р.
2. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. № 2341-ІІІ в ред. від 01.01.2009 р.
3. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28.12.1960 р.
№ 1001-05 в ред. від 01.01.2009 р.
4. Коваленко Є. Г. Кримінальний процес України: Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 768 с.
5. Когутич і. і. Криміналістика: Особливості методики розслідування окремих видів злочинів: Тексти лекцій. – Львів: Тріада плюс, 2006. – 456 с.
6. Коновалова В. Е., Шепитько В. Ю. Криминалистическая тактика: теории и тенденции. – Xарьков: Консум, 1997. – 230 с.
7. Криміналістика: Підручник / За ред. В. Ю. Шепітька. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: ін Юре, 2004. – 520 с.
8. Кузьмічов В. С., Прокопенко Г.І. Криміналістика: Навч. посібник / За ред. В. Г. Гончаренка, Є. М. Моісеєва. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 366 с.
9. Ларин А. М. Расследование по уголовному делу: Планирование и организация. – М.: Юрид. лит., 1970. – 322 с.
10. Салтевський М. В. Криміналістика (у сучасному вигляді): Підручник. – К.: Кондор, 2005. – 588 с.
11. Тактика следственных действий / Под ред. В. Л. Васильева. – СПб.: Питер, 1997. – 460 с.
12. Шепітько В. Ю. Довідник слідчого. – К.: Юрінком інтер, 2000. – 480 с.