Кр Прийоми і засоби виявлення та дослідження мікрооб'єктів.

КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з навчальної дисципліни
"КРИМІНАЛІСТИКА"

ПЛАН

1. Поняття та класифікація мікрооб'єктів. Прийоми і засоби виявлення, вивчення та дослідження мікрооб'єктів 3
2. Завдання № 2 10
3. Завдання № 3 13
4. Завдання № 4 15
Список використаної літератури 17

1. ПОНЯТТЯ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ МІКРООБ'ЄКТІВ. ПРИЙОМИ І ЗАСОБИ ВИЯВЛЕННЯ, ВИВЧЕННЯ ТА ДОСЛІДЖЕННЯ МІКРООБ'ЄКТІВ
Під мікрооб'єктами розуміються матеріальні носії криміналістичної інформації, які внаслідок малого розміру і кількості можуть досліджуватися лише на основі застосування спеціальних технічних засобів і методів.
Мікрооб'єкти поділяються на:
1) мікрочастки (волокна тканин рослинного й тваринного походження, пилок і спори рослин, мікроскопічні частки металу, лусочки шкіри людини та інші тверді тіла розміром до 1 мм);
2) мікрокількості речовин (різні з'єднання та елементи, що входять до складу твердих, рідких і газоподібних об'єктів).
Криміналістична практика, що склалася, свідчить про те, що дослідження мікрооб'єктів здійснюється комплексом методів морфологічного, хімічного і структурного аналізів. Це в значному ступені обумовлено особливостями властивостей мікрооб'єктів, що, з одного боку, мають певну морфологію, а, з іншого, – складаються з матеріалів і речовин.
Результати лабораторних аналізів мікрооб'єктів, зазвичай, залежать від правильності підготовки об'єктів дослідження. Ця робота включає в себе:
1) збір відомостей про всі можливі об'єкти дослідження й умови їх збереження;
2) визначення завдань дослідження, формулювання питань і направлення матеріалів експерту.
Виявлення і вилучення слідів та інших речових доказів є одним із найважливіших завдань розслідування, які переважно розв'язуються в ході проведення оглядів місць подій і речових доказів. Особливі труднощі виникають перед слідчим, якщо мова іде про виявлення і вилучення мікрочасток або мікрослідів речовин. Зазвичай, ці мікрооб'єкти розташовуються як на поверхні предметів-носіїв, що переміщуються (одязі, знаряддях вчинення злочину, транспортних засобах та ін.), так і нерухомих об'єктів (деталях будинків, поверхні землі тощо).
Оскільки від матеріалу предмета-носія мікрочастки або мікросліди речовин можуть відрізнятися лише такими властивостями, що виявляються в ході використання аналітичних методів, виявлення мікрооб'єктів є самостійним завданням як огляду, що проводиться слідчим (судом), так і експертизи.
Успішному виявленню мікрооб'єктів сприяє глибокий аналіз тих фактичних обставин справи, в ході яких змінюється або може змінюватися матеріальна обстановка злочину.
Наприклад, з факту заподіяння ушкодження одягу і тілу людини ножем завжди випливають два припущення:
1) на ножі залишилися мікроволокна, кров і частки тканин тіла людини;
2) на одязі й тілі людини залишилися мікрочастки клинка ножа, а також тих сторонніх речовин, що у момент використання зброї були на її поверхні.
Таким чином, при виявленні слідів треба звертати особливу увагу на такі обставини, як порушення цілісності предметів, їх переміщення чи контактування між собою та ін.
Пошук мікрочасток і мікрослідів речовин здійснюється з дотриманням численних методичних рекомендацій, розроблених у криміналістичній техніці:
– максимально можливе наближення огляду до моменту одержання повідомлення про подію;
– дотримання правил, що перешкоджають внесенню додаткових забруднень на предмети-носії;
– проведення огляду із використанням відповідних засобів криміналістичної техніки, включаючи спеціальні види освітлення;
– неприпустимість експериментальних чи випадкових контактів предметів, на яких маються або можуть матися мікрочастки або мікросліди речовин.
При пошуку мікрооб'єктів повинні обов'язково враховуватися обставини справи, характер і особливості місця огляду, природа мікрооб'єктів. Важливо визначити, які саме мікрооб'єкти у даному випадку можуть зустрітися і де їх шукати.
На стадії загального огляду з метою виявлення мікрооб'єктів треба приділяти особливу увагу таким об'єктам, як зламані перешкоди, шорсткуваті, грубі поверхні та ін. На слідах взуття і під нігтями підозрюваного можуть бути виявлені частки грунту (забруднень), рослин та іншої матерії. У слідах злому можуть виявитися мікрочастки іржі, фарби, мікросліди змащення, властиві знаряддям і інструментам, що могли застосовуватися при зломі.
На необхідність відповідних запобіжних заходів необхідно вказувати всім особам, що беруть участь в оперативному або слідчому огляді. При цьому необхідно враховувати, що мікрочастки, як правило, неміцно пов'язані з поверхнею предмета-носія, а тому учасники огляду легко можуть їх позбавитися, якщо будуть поводитися з предметами-носіями необережно.
Крім того, на місце огляду можуть бути привнесені сторонні мікрооб'єкти. Щоб виключити цю можливість, на місці огляду забороняється паління, розчісування волосся та інші дії, здатні забруднити обстановку, яка досліджується, частками попелу, волокнами одягу, обривками волосся та інших речовин.
Для пошуку мікрооб'єктів рекомендується застосовувати:
– спеціальні освітлювачі, що забезпечують одержання спрямованого світлового потоку (для цього можуть бути використані кишенькові ліхтарі, освітлювачі з діафрагмами, прилади, що дозволяють розглядати об'єкт з різною кратністю збільшення як при мінливому освітленні, так і у світлі, що падає під різними кутами, а також джерела поляризованого світла, галогенові лампи та ін.);
– 4-10-кратні лупи з підсвічуванням і кольорові світлофільтри;
– ультрафіолетові освітлювачі та електронно-оптичні перетворювачі;
– металографічні й біологічні мікроскопи, переобладнані для упора в предмет, на якому передбачається наявність мікрооб'єктів.
Виявлені в ході оглядів матеріали, речовини і вироби, що мають або здатні мати відношення до злочину, який розслідується, так само як і предмети-носії з наявними або можливими накладеннями мікрочасток або мікрослідів речовин, підлягають вилученню і збереженню з мінімальними змінами їх властивостей. Мікрочастки і мікросліди речовин знімаються лише з тих предметів-носіїв, коли є небезпека втрати цих мікрооб'єктів при транспортуванні, або якщо предмет-носій вилучити і зберегти не можна.
Вилученню речових доказів повинен передувати їх докладний опис, що має на меті, з одного боку, індивідуалізувати кожен об'єкт і, з іншого боку, максимально повно зафіксувати ті властивості, що можуть мати значення для подальшого слідчого і експертного дослідження об'єктів.
Виявлення і вилучення матеріалів, речовин і виробів, так само як і відповідних предметів-носіїв, у багатьох випадках буде більш ефективним, якщо в огляді бере участь фахівець з криміналістичним профілем підготовки.
Вилучення проводиться з допомогою малогабаритних пилососів, які обладнені спеціальними змінними фільтрами, а також клейких стрічок і дактилоскопічних плівок, скальпелів, стерильної марлі і вати та ін.
Забороняється змішувати мікрооб'єкти, вилучені з різних ділянок, треба збирати їх в окремі ємкості з вказівкою місця, на якому вони виявлені.
Спосіб вилучення мікрооб'єктів залежить від виду і характеру об'єкта, на якому вони виявлені, але в будь-яких випадках віддається перевага вилученню об'єкта-носія повністю, або його частині з виявленими частками і слідами.
Предмети, на яких можуть бути або знаходяться мікрооб'єкти, вилучаються у таких випадках:
– коли об'єкти неможливо або недоцільно відокремлювати від предмета (плями крові, слина, пально-мастильні речовини, сліди близького пострілу та ін.);
– коли на об'єкті-носії зберігається топографія мікрооб'єктів, яка сама може бути об'єктом дослідження, у тому числі й трасологічного (наприклад, слід взуття, відбиток пальця, відбиток структури тканини та ін.);
– коли мікрооб'єкти не виявлені на предметі, проте наявність їх передбачається і виявлення можливе лише в лабораторних умовах.
Упаковка мікрооб'єктів проводиться з дотриманням певних правил.
Кожен предмет, зразок матеріалу або речовини упаковується окремо з урахуванням забезпечення повного їх збереження. Малогабаритні предмети, на яких можуть знаходитися мікрооб'єкти, закріплюються в тарі нерухомо і у такий спосіб, щоб при транспортуванні їх положення не було порушено.
Зволожені об'єкти попередньо висушуються при кімнатній температурі для збереження їх від загнивання, зацвілості тощо. Тара повинна мати гарну герметизацію.
Матеріали і речовини, що схильні до висихання, гниття, танення та ін., щільно закупорюються, охолоджуються і висушуються.
Об'єкти, схильні до інтенсивної зміни під впливом внутрішніх або зовнішніх факторів, підлягають консервації (наприклад, нафтопродукти з метою виключення зміни їх складу внаслідок фракційного випару та ін.).
Стосовно об'єктів біологічного походження вживаються заходи для їх збереження від комах і тварин.
Не можна допускати зіткнення носіїв мікрослідів зі сторонніми предметами. Пакувальний матеріал (тканина, папір, картон, фанера та ін.) не повинні мати ворсистої поверхні. Кожне упакування забезпечується індивідуальної маркіруванням (цифри, текстові записи) і засвідчувальними реквізитами (підпис, печатка).
Попереднє дослідження матеріалів, речовин і виробів проводиться слідчим особисто або за участю фахівців відповідно до рекомендацій криміналістичної техніки і спрямовано на розв'язання таких конкретних завдань:
– виявлення накладень мікрочасток і мікрослідів на поверхні предметів-носіїв;
– визначення природи, походження і призначення відповідних матеріалів, речовин і виробів у ступені, можливому із застосуванням деяких спеціальних прийомів;
– з'ясування механізму взаємодії предметів, їх руйнування, відділення частин матеріалів або речовин (кількість відділеного, особливості складу тощо);
– порівняння матеріалів, речовин і виробів з метою виділення порівнянних об'єктів експертного дослідження.
На підставі результатів попереднього дослідження висуваються конкретні слідчі версії, формулюються завдання проведення тих чи інших слідчих дій (додаткових оглядів, допитів, обшуків, експертиз та ін.). При цьому рекомендуються лише такі методи, при яких у мінімальному ступені змінювалися б властивості мікрооб'єктів. Наприклад, при вивченні мас сипучого матеріалу (піску, зерна) або обсягів рідини (фарби, олії) неприпустиме перемішування речовин з різних місць матеріального утворення. Для їх дослідження використовуються мікроскопія, фотографія, дослідження з допомогою електронно-оптичних перетворювачів та ін.
Самостійного доказового значення результати попереднього дослідження, як правило, не мають. Проте результати порівняльного дослідження можуть бути зафіксовані в протоколі, якщо вони мають значення для наступних дій слідчого.


2. ЗАВДАННЯ № 2
У кримінальній справі про розкрадання грошей групою керівників-підприємців було встановлено, що керівник приватного підприємства "Арос" Гурко І.І. укладав фіктивні договори на продаж бензину, використовуючи підроблені документи.
Завдання: проаналізуйте та змоделюйте ситуацію, складіть графічний план розслідування злочину відносно фабули, вкажіть основні напрями розслідування. Обгрунтуйте свою відповідь.
Ситуація:
Розкрадання грошей і майна вчинено шляхом використання фіктивних документів. У первинних матеріалах слідства є документи, використані розкрадачем. Особа злочинця відома.
План розслідування:
1. Встановити всі особливості способу розкрадання грошей і майна, вчиненого І.І. Гурком.
2. Ознайомитися з особистістю злочинця, встановити місця його знаходження.
3. З'ясувати можливості вчинення І.І. Гурком раніше нерозкритих розкрадань, вчинених із використанням фіктивних договорів.
4. Встановити, чи є реальними особи, з якими укладалися фіктивні договори на продаж бензину.
5. З'ясувати, як використовувався бензин, що був предметом фіктивних договорів, – продавався, присвоювався, інше.
6. Встановити місце знаходження викраденого бензину.
7. Визначити розмір заподіяної шкоди.
8. Слідчі дії, які необхідно провести:
8.1. Затримання І.І. Гурка.
8.2. Обшук робочого місця І.І. Гурка та приміщення, де він мешкає.
8.3. Виїмка фіктивних договорів.
8.4. Огляд і попереднє дослідження договорів.
8.5. Допит І.І. Гурка.
8.6. Допит свідків (колег І.І. Гурка; осіб, які бачили договори; працівників бухгалтерії та ін.).
8.7. Призначення і проведення експертиз.
Огляд документів (слідча дія 8.4) полягає в їх вивченні та дослідженні з метою виявлення і фіксації ознак, що надають документам значення речових доказів.
Попереднє дослідження документів може здійснювати слідчий. Проведення такого огляду регламентовано ст.ст. 190, 191 та 195 КПК України.
На цьому етапі слідчим з'ясовуються такі питання:
1) визначення характеру і призначення документа;
2) аналіз зовнішнього вигляду і стану документа;
3) вивчення змісту документа;
4) аналіз його реквізитів;
5) вивчення матеріалів документа;
6) виявлення ознак підробки документа.
Під час слідчого огляду документів необхідно звертати увагу на відповідність форми документа його змісту. Окремі суперечності встановлюються шляхом зіставлення певних реквізитів. При цьому застосовуються огляд в косопадаючому та проникаючому світлі, за допомогою оптичних збільшуючих приладів, в ультрафіолетових та інфрачервоних променях, за допомогою електронно-оптичного перетворювача.
Повне й всебічне технічне дослідження документів здійснюється під час проведення технічної експертизи – техніко-криміналістичного дослідження документів. Об'єктами дослідження є зміст документа, матеріали і знаряддя письма. Технічна експертиза документів поділяється на експертизу реквізитів і експертизу матеріалів документів.
Експертиза реквізитів документів вирішує такі основні завдання:
1) встановлення особливостей виготовлення друкарських засобів і їх відбитків;
2) встановлення факту і способу внесення змін до документа (підчистка, травлення, дописка, переклеювання фотокарток тощо);
3) виявлення залитих, замазаних, вицвілих та інших слабковидимих або невидимих текстів (зображень) на різних матеріалах, а також текстів (зображень) на обгорілих та згорілих документах за умови, що папір, на якому вони виготовлені, не перетворився на попіл;
4) встановлення типу, системи, марки, моделі та інших кваліфікаційних категорій друкарської техніки, а також ідентифікація цих засобів за відбитками їх знаків;
5) ідентифікація печаток, штампів, факсиміле за їх відбитками;
6) ідентифікація засобів розмножувальної техніки за їх відбитками;
7) ідентифікація компостерних знаків за просічками;
8) ідентифікація письмового приладдя за штрихами;
9) ідентифікація особи, яка надрукувала машинописний текст, намалювала і (або) вирізала зображення, за особливостями навичок виконавця;
10) встановлення належності літер певному комплекту шрифту;
11) визначення відносної давності виконання документа або його фрагментів, а також послідовності нанесення штрихів, що перетинаються.


3. ЗАВДАННЯ № 3
На підлозі (грунті) під час огляду місця події виявлено стріляну пістолетну гільзу. Зафіксувати виявлену гільзу за правилами детальної фотозйомки.
Завдання: зробити опис виявленого предмета у вигляді фрагменту протоколу огляду місця подій та надати разом з фотознімками для перевірки.

Малюнки гільз:

Опис гільзи в протоколі огляду:
"... На підлозі у 80 см від західної (правої) стіни, у 192 см від південної (передньої) стіни спальні лежить гільза пляшкової форми, виготовлена з червоного металу. Капсуль гільзи виготовлений із жовтого металу. Гільза має кільцеву проточку. Висота гільзи – 24,5 мм, діаметр дульця – 8 мм, діаметр капелюшки – 10 мм. На денці гільзи маються маркувальні знаки у вигляді чисел "270", "38" і зображення двох п'ятикутних зірочок. На капсулі гільзи є утиснений слід грушоподібної форми, зміщений від центру в бік маркувального знака "38". Між маркувальним знаком "270" і зірочкою, що знаходиться праворуч від нього, на денці гільзи є утиснений слід трикутної форми. На відстані 1 мм від краю дульця гільзи знаходяться три точкові сліди, залишені від кріплення способом керніння, які розташовуються колом із проміжками у 120°.
Усередині порожнина гільзи покрита нальотом темно-сірого кольору. Запах згорілого пороху не відчувається.
Гільза сфотографована, загорнута у папір, нерухомо упакована в картонну коробку, яка перев'язана ниткою. Кінці нитки опечатані печаткою №122 прокуратури Жовтневого району м. Запоріжжя, скріплені підписами понятих, слідчого, забезпечені пояснювальними написами "


4. ЗАДАЧА № 4
У ході допиту підозрюваного, коли слідчий для викриття неправдивих показань пред'явив докази, той заявив, що хворий і просить припинити допит. Слідчий зазначив, що якби допитуваний насправді був хворий, то сказав про це на початку допиту, а в даній ситуації його заява про нездужання є спробою уникнути розмови, зміст якої виявився для нього несподіваним. Потім він продовжив допит.
Завдання: Схарактеризуйте ситуацію та рішення слідчого. Аргументуйте свою відповідь

Згідно із частиною 1 ст. 107 КПК України виклик і допит підозрюваного провадяться з додержанням правил, встановлених ст.ст. 134 – 136, 145 і 146 КПК України.
Допит – це слідча дія, в процесі якої слідчий отримує від особи, яка володіє відомостями, що мають значення по кримінальній справі (у наданому випадку – підозрюваного), словесну інформацію про обставини події злочину та інші факти, які мають значення для встановлення об'єктивної істини і забезпечення правильного застосування закону.
Під час допиту підозрюваних часто мають місце ситуації, коли вони, побоюючись можливих запитань слідчого, або з інших причин починають посилатися на поганий стан здоров'я, вимагають припинити допит.
На мій погляд, якщо допитуваний почав скаржитися на свій хворобливий стан, це має бути враховано слідчим навіть у тому випадку, якщо у нього виникла підозра, що допитуваний прикидається.
По-перше, те, що допитуваний не попередив слідчого про свою хворобу перед допитом, ще нічого не означає. Допитуваний міг почати себе погано почувати вже під час допиту.
По-друге, нехтувати такими заявами – вельми ризиковано з боку слідчого у разі, якщо допитуваний насправді відчув себе хворим. Наслідки можуть бути непередбачуваними.
Тому, вважаю, краще припинити допит, зробивши про це відповідну відмітку в протоколі допиту.


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28.12.1960 р. №1001-25 в ред. від 12.10.2010 р.
2. Кримінальний кодекс України від 05.01.2001 р. №2341-ІІІ в ред. від 12.10.2010 р.
3. Коваленко Є. Г., Маляренко В. Т. Кримінальний процес України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 704 с.
4. Криміналістика: Підручник / За ред. В. Ю. Шепітька. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: ін Юре, 2004. – 520 с.
5. Криминалистика: Учебник / Под ред. Р. С. Белкина. – М.: ИНФРА-М, 2001. – 990 с.
6. Кузьмічов В. С., Прокопенко Г.І. Криміналістика: Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 368 с.
7. Митричев В. С. Криминалистическая экспертиза материалов, веществ и изделий. – Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1980. – 114 с.
8. Рожнова В. В., Штанько О. Ф., Азаров Ю.І. Практикум зі складання кримінально-процесуальних документів (досудове провадження). – К.: Вид-во ПАЛИВОДА А. В., 2005. – 308 с.
9. Руководство по расследованию преступлений: Науч.-практ пособие. – Харьков: Консум, 2001. – 590 с.
10. Салтевський М. В. Криміналістика (у сучасному вигляді): Підручник. – К.: Кондор, 2005. – 588 с.
11. Тертишник В. М. Кримінально-процесуальне право України: Підручник. – 4-те вид., доп. і перероб. – К.: А. С. К., 2003. – 1120 с.
12. Шепитько В. Ю. Довідник слідчого. – К.: Юрінком Інетр, 2001. – 584 с.