Кр прийоми виявлення та вилучення слідів рук 1.

Контрольна робота
з дисципліни "Криміналістика"

ПЛАН

1. Способи та прийоми виявлення, огляду,
фіксації та вилучення слідів рук 3
1.1 Властивості та типи папілярних узорів пальців рук 3
1.2 Способи й засоби виявлення слідів рук,
їх фіксація та вилучення 5
2. Завдання 2 11
3. Завдання 3 16
Список використаної літератури 18

1. СПОСОБИ ТА ПРИЙОМИ ВИЯВЛЕННЯ, ОГЛЯДУ, ФІКСАЦІЇ
ТА ВИЛУЧЕННЯ СЛІДІВ РУК
1.1 Властивості та типи папілярних узорів пальців рук
Розділ криміналістики, який вивчає будову шкірних узорів внутрішніх (долонних) поверхонь рук для ідентифікації особи, кримінальної реєстрації і розшуку злочинця, називається дактилоскопією.
Шкіра людини на внутрішній поверхні кисті складається з двох шарів: зовнішнього – епідермісу і внутрішнього – дерми. Протоки потових залоз, які проходять через внутрішній шар шкіри, на зовнішній стороні утворюють пори. Ці протоки нібито трохи піднімають зовнішній шар шкіри, утворюючи лінійні потовщення – папілярні лінії. Уся сукупність папілярних ліній утворює цілісний складний узор.
Папілярні лінії мають властивості, які покладені в основу дактилоскопічного ототожнення особи, – індивідуальність, стійкість і відновлюваність.
Індивідуальність папілярних узорів означає, що в кожному окремо взятому узорі є велика кількість чітко виражених ознак побудови папілярних ліній, які в сукупності неповторні в інших узорах. Це означає, що точно однакових узорів немає і не може бути не лише у двох осіб, а й в однієї людини на різних руках чи пальцях.
Структура папілярних узорів нігтьових фаланг пальців рук, а також загалом морфологія внутрішньої поверхні кисті, виникнувши в період ембріонального розвитку, не змінюються протягом усього життя. Після смерті людини папілярні узори зберігаються до повного розкладу м'яких тканин тіла.
З цими важливими властивостями папілярних узорів пов'язана ще одна, яка зумовлює використання папілярних узорів для розкриття злочинів, а саме – їх відновлюваність. Якщо механічні ушкодження кисті руки не виливають на внутрішній шар (дерму), то через деякий час папілярні узори відновлюються. Якщо ж внутрішній шар ушкоджений, то в місцях пошкодження виникають рубці і шрами, які теж індивідуальні та стійкі, а тому можуть використовуватися для ідентифікації особи.
Залежно від наявності і форми внутрішнього візерунка усі узори на нігтьових фалангах пальців рук поділяють на три типи: дугові, завиткові та петлясті.
Дугові узори утворюють два потоки папілярних ліній: нижній потік проходить паралельно лінії згину, а верхній дещо піднімається в центрі вгору і за формою нагадує дугу (звідки й назва).
Узори, що утворюються трьома потоками папілярних ліній, внутрішній узор яких нагадує петлю, називають петлястими.
Завиткові узори, як і петлясті, складаються з трьох потоків папілярних ліній, але внутрішній потік утворює конфігурацію у вигляді кілець, еліпсів.
У місцях найбільшого зближення трьох потоків папілярних ліній у петлястих і завиткових узорах утворюється своєрідна фігура у вигляді трикутника, що за зовнішнім виглядом нагадує грецьку літеру дельта (звідси й назва такої фігури – дельта.
Кожному з названих типів папілярних узорів притаманні певні особливості структури. Так, у завитковому узорі три потоки папілярних ліній стикаються не менше двох разів, тому їх особливістю є наявність не менше двох дельт. У петлястому узорі три потоки папілярних ліній стикаються тільки один раз, що і зумовлює наявність лише однієї дельти. Оскільки в дуговому узорі є лише два потоки папілярних ліній, то відповідно і дельти у нього немає.
Узор папілярних ліній на середніх і основних фалангах пальців рук істотно різниться від узору на нігтьових фалангах. Зазвичай папілярні лінії на вказаних фалангах бувають прямими, дуго- або хвилеподібними.
На ділянках долоні папілярні лінії також мають різну будову. Крім папілярних ліній, на долоні є згинальні складки – флексорні лінії.
Процес виникнення відображень папілярних узорів має необхідний, стійкий і загальний характер, що повторюється. Основна закономірність цього процесу полягає в контактній взаємодії об'єкта (шкіра долоні людини), що утворює сліди, і поверхні матеріального тіла (предмети, на яких залишаються відбитки), яка сприймає сліди.
Взаємодія поверхні долоні руки з елементами матеріального середовища місця події зумовлює появу змін на сприймаючих об'єктах у вигляді нашарування слідоутворюючої речовини. На шкірі поверхні долоні рук людини немає жирових залоз, але саме на руках утворюються потожирові речовини. Руки людини практично завжди забруднені внаслідок торкання ними частин тіла (обличчя, волосся, вушних раковин тощо), на яких шкіра постійно вкрита жиром, що виділяється з жирових залоз. Цей жир, потрапляючи на руки, змішується з потом, внаслідок чого і утворюється потожирова речовина. Сама потожирова речовина безбарвна, тому на предметах непомітна. Якщо рука забруднена, то, як правило, залишаються видимі забарвлені сліди.
Отже, залежно від стану шкірного покриву (сильне чи слабке потовиділення, забрудненість тощо) утворюються відповідно або потожирові, або забарвлені сліди. Тому сліди можуть бути помітні, малопомітні чи взагалі непомітні.
1.2 Способи й засоби виявлення слідів рук, їх фіксація та вилучення
Існують різноманітні методи й засоби виявлення потожирових слідів пальців рук:
а) на предметах, витягнутих із води;
б) на предметах, що підлягають впливу високої температури;
в) на текстильних і синтетичних тканинах з дрібною структурною поверхнею;
г) на тілі людини.
Способи виявлення слідів пальців рук можна розділити на дві групи:
– методи й засоби для виявлення видимих слідів;
– методи й засоби для виявлення невидимих слідів.
Видимі сліди пальців рук – це об'ємні та забарвлені поверхневі сліди, для їх виявлення достатньо візуального спостереження при звичайному освітленні або при використанні кишенькового ліхтарика для створення кососпрямованого освітлення.
Виявлені сліди фотографують масштабним способом із застосуванням світлофільтрів, якщо забарвлений слід малоконтрастний.
Об'ємні сліди фіксують шляхом виготовлення зліпків, використовуючи для цього гіпс, пасту К, сієласт та інші полімерні пасти.
Проте зазвичай об'ємні та забарвлені сліди необхідно вилучати разом з предметом.
У слідчій практиці більшість слідів рук – невидимі, а методи та засоби їх виявлення доволі різноманітні. Їх можна розділити на три групи – фізичні, хімічні та радіографічні.
Основу фізичних методів становлять об'єктивні закономірності, відомі у фізиці та суміжних з нею галузях знань, а саме: адгезія, змочування, конденсація, гальваностегія та люмінесценція.
Адгезія – це прилипання, зчеплення поверхонь різних тіл. Якщо на невидимий слід (нашарування потожирової речовини, яке певний час залишається липким) потрапляють частини будь-якої речовини, то вони прилипають і слід стає видимим. Тому до свіжих слідів порошки прилипають добре, а при висиханні потожирової речовини через деякий час можливість виявлення сліду адгезійними методами та засобами зменшується.
Адгезійний метод виявлення слідів передбачає такі дії:
– невидимий слід можна виявити, доки потожирова речовина не висохла;
– можна використати будь-який сухий, дрібний, кольоровий порошок (сажу, окис цинку, порошок заліза, окис міді тощо);
– якщо слід не можна виявити за допомогою порошку, то це не означає, що сліду немає зовсім. У такому випадку треба застосовувати інші методи.
Для фізичних методів виявлення слідів використовують порошок заліза, відновленого воднем, газову сажу, окис кобальту, окис свинцю, гамму кольорових порошків на феромагнітній основі:
а) білі (опал, топаз);
б) червоно-жовті (рубін, гранат);
в) темні (агат, сапфір).
Немагнітні порошки застосовуються в аерозольній упаковці:
а) "Дактозоль" – алюмінієва пудра;
б) "Дактозоль-С" – газова сажа;
в) "Дактозоль-Т" – тальк;
г) "Дактозоль-ОЦ" – окис цинку.
Як замінники порошків можна використовувати й інші речовини. Важливо, щоб вони були сухими та ретельно подрібненими. Зокрема, широко розповсюджені порошки рослинного походження (подрібнена певна трава).
Змочування – це фізичне явище, яке виникає при стиканні рідини з твердим тілом.
Існують змочувані та незмочувані тіла. Наприклад, жирова речовина – незмочувана у воді. На цьому принципі грунтуються методи виявлення слідів жирової речовини на папері шляхом фарбування у водному розчині аніліновим фарбником (фіолетовим, синім тощо). Якщо занурити аркуш паперу у розчин барвника, то фон його піддається фарбуванню, а слід потожирової речовини залишається білим. Цим методом користуються при виявленні слідів на чистих аркушах паперу.
Конденсація – перехід речовини із газоподібного в рідкий або твердий кристалічний стан. Це явище лежить в основі методу виявлення слідів парами йоду та методу вакуумного напилення. Для застосування парів йоду існують різноманітні йодні трубки. Метод вакуумного напилення достатньо складний і тому застосовується в лабораторних умовах.
Найбільш поширений метод виявлення слідів парами йоду. Для водяного підігріву, наприклад, використовують термос. Перед виїздом на місце події в термос наливають гарячу воду. Для виявлення слідів у колбу термоса занурюють йодну трубку та проводять окурювання поверхні звичайним шляхом. Такий субліматор парів йоду дозволяє одержувати струмінь у 60°С, що необхідно при виявленні слідів рук на тканинах.
Для виявлення потожирових слідів рекомендована суміш із крохмалем: 1 частина йоду на 10 частин крохмалю. Кристалики йоду розтирають у ступці, змішують з крохмалем. На тканину порошок наносять щіточкою або посипають. Через 7-8 хвилин порошок струшують, а виявлений слід закріплюють порошком заліза, відновленого воднем. За допомогою такого способу вдається виявити сліди папілярних узорів на тканинах давністю до 3-5 днів.
Гальваностегія – це нанесення на поверхню предмета частин металу, металевих плівок методом електролітичного осадження. Якщо предмет зі слідом занурити в електролітичну ванну, вся його поверхня покриється металом, а папілярні лінії як незмочувані залишаться чистими.
Потожирові сліди можна виявити й шляхом люмінесценції, яка спостерігається в різних ділянках спектра, головним чином в ультрафіолетовій, інфрачервоній. Сучасними джерелами збудження люмінесценції є лазери.
Суть хімічних методів виявлення невидимих потожирових слідів пальців рук полягає у тому, що хімічна речовина, яку наносять на слід, вступає в реакцію з потожировою речовиною сліду. Утворюється забарвлена сполука, яка відрізняється від фону паперу, предмета.
До хімічних засобів належить розчин азотнокислого срібла, марганцевокислого калію з сірчаною кислотою (на 100 куб. см води – 1 г марганцевокислого калію, 0,2-0,3 мл сірчаної кислоти).
Для виявлення слідів на склі, полімерних плівках, фаянсі, папері достатньо предмет занурити в розчин, а потім сполоснути його у воді.
Доволі поширені такі хімічні засоби виявлення слідів пальців рук, як розчини нінгідрину або алоксану в ацетоні. Розчин наносять на об'єкт пульверизатором або тампоном і залишають на світлі. Через 7-9 годин на об'єкті з'являється фіолетове (нінгідроване) або оранжеве (алоксанове) зображення сліду.
Хімічні розчини застосовують у лабораторних умовах для виявлення старих слідів на папері, картоні, дереві давністю до 10 років.
Суть радіографічного методу полягає в тому, що об'єкт зі слідами пальців опромінюють потоком нейтронів, внаслідок чого деякі елементи (натрій, калій, фосфор, магній тощо), які належать до складу потожирової речовини, перетворюються на радіоактивні ізотопи. Потім до об'єкта притискують фотоплівку в місці розташування папілярних ліній сліду, і фотоплівка засвічується. Якщо плівку проявити, то на прозорому фоні буде одержано слід пальця.
Цей метод застосовують, коли слід знаходиться на друкованому тексті, кольоровому малюнку, від впливу якого звичайним методом позбавитися майже неможливо. Крім того, радіографічний метод дозволяє виявити сліди давністю до 50 років.
У потожирових слідах пальців рук на гладких полірованих поверхнях, якісному папері та інших відповідних об'єктах відображуються пори, форма розташування яких на папілярних лініях суто індивідуальна. Таким чином, комплекс пор неповторний і може бути використаний для ідентифікації людини.
При пороскопічному дослідженні для ототожнення достатньо ділянки папілярного узору розміром 5x5 мм. Важливо, щоб у сліді були чітко відображені пори. Експериментальні зразки пороскопічних слідів відбираються за допомогою фахівця, як правило, на склі, гладких полірованих об'єктах. Пороскопічне дослідження проводиться в експертних підрозділах.
Способи фіксації слідів рук:
1) основний спосіб – опис у протоколі;
2) фотографування;
3) копіювання слідів.
Після виявлення слідів рук їх необхідно сфотографувати, а потім описати у протоколі слідчого огляду. В протоколі зазначається:
– на якому предметі виявлено сліди та їх місцезнаходження;
– розташування слідів на об'єкті;
– характер і стан поверхні об'єкта;
– вид сліду;
– розміри шкірного сліду;
– які способи виявлення і фіксації використовувалися;
– як саме упаковані об'єкти зі слідами.
Копіювання потожирових слідів, забарвлених дактилоскопічними порошками, здійснюється на спеціальну слідокопіювальну плівку (темну або світлу).
Для копіювання об'ємних слідів рук використовують полімерні матеріали: силіконові пасти "К", "У-4", "СКТН-1", "Сиеласт".
Вилучені предмети зі слідами рук повинні бути певним чином упаковані. Способи упакування:
а) циліндричні предмети (наприклад, склянку) можна помістити між двома дощечками, які перев'язують шпагатом;
б) предмет може бути затиснутий листами картону, поміщений у коробку, яка перев'язується шпагатом.


2. 29 січня до чергової частини РВВС надійшло повідомлення, що у вагоні електропоїзду, що знаходився на відстої на станції Промислова, був знайдений молодий чоловік без свідомості і документів, в крові, з багатьма тілесними пошкодженнями. Після доставлення до лікарні потерпілий помер, не приходячи до свідомості. В результаті огляду місця події були виявлені, зафіксовані і вилучені: змиви крові з підлоги та дивану; скляна пляшка зеленого кольору (0,5 л) з 2 чіткими слідами пальців рук, два недопалки сигарет "Фільтр" і "Ватра".
Завдання: Проаналізуйте слідчу ситуацію. Яку інформацію ще потрібно зібрати і з яких джерел? Висуньте й обгрунтуйте слідчі версії, складіть постанови на призначення судових експертиз.

Відповідь:
Внаслідок одержання тяжких тілесних ушкоджень потерпілий помер. Маємо ознаки злочину, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 121 КК України – смерть в результаті заподіяння тяжких тілесних ушкоджень.
Слідча ситуація може бути сформульована у такий спосіб: це таємне вбивство шляхом заподіяння тяжких тілесних ушкоджень. Особистість потерпілого невідома.
Типові версії в наданій ситуації:
а) версії про особистість потерпілого (вбитого);
б) версії про особистість вбивці (або про коло підозрюваних);
в) версії про можливі мотиви;
г) пошукові версії про місцезнаходження злочинця, який приховується.
У процесі розслідування необхідно з'ясувати низку обставин, що сприяють встановленню істини. До них належать:
1) безпосередня причина смерті;
2) що мало місце – насильницьке заподіяння смерті чи смерть сталася з інших причин;
3) яким способом, за допомогою яких знарядь вчинено вбивство;
4) час настання смерті;
5) місце вчинення вбивства;
6) обставини, за яких вчинено вбивство;
7) особа жертви;
8) співучасники вбивства і роль кожного з них у вчиненні злочину;
9) особа вбивці;
10) мотиви вбивства;
11) обставини, що сприяли вбивству.
Перелічені обставини є основними питаннями при розслідуванні наданого вбивства, але не вичерпують їх.
Початкові дії при розслідуванні цього злочину повинні включати невідкладні слідчі дії та оперативно-розшукові заходи. До оперативно-розшукових заходів належать:
а) опитування особи або осіб, які знайшли потерпілого;
б) організація спостереження на станції;
в) організація переслідування злочинця.
Першою невідкладною слідчою дією є огляд місця події і трупа (пошук і огляд слідів та речових доказів).
До початкових слідчих дій належить також призначення до провадження судово-медичної експертизи. Серед питань, що розв'язуються судово-медичною експертизою, можуть бути такі:
1) причина смерті, час її настання;
2) характер та послідовність ушкоджень;
3) чи міг постраждалий сам нанести собі ушкодження;
4) його резус-фактор, що сприяє визначенню особливостей крові, сліди якої можуть бути виявлені на одязі підозрюваного.
Судово-медична експертиза відкриває можливість для індивідуальної ідентифікації особи по крові, частках м'язів, фрагментах кісток тощо.
Поряд із судово-медичною експертизою можуть призначатися й інші експертизи, в тому числі трасологічна, дактилоскопічна, біологічна та ін.
До невідкладних слідчих дій належить пред'явлення трупа для впізнання. Необхідність у цьому виникає тоді, коли іншим шляхом особу постраждалого встановити неможливо.
Особливе місце у розслідуванні посідає допит свідків.
Загалом успіх розслідування вбивств визначається його плануванням, яке в своїй основі передбачає висування версій, виявлення доказів внаслідок логічного аналізу їх походження, ролі та значення.
Наведемо проект постанови про призначення трасологічної експертизу цієї справі.

ПОСТАНОВА
про призначення трасологічної експертизи

м. Запоріжжя 30.01.2009 р.

Слідчий CВ УМВС України у м. Запоріжжі капітан міліції Говоров А. А., розглянувши матеріали кримінальної справи № 120054 за фактом вчинення злочину за ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України

ВСТАНОВИВ:
29 січня 2009 р. до чергової частини УМВС України у м. Запоріжжі надійшло повідомлення, що у вагоні електропоїзду, який знаходився на відстої на станції Промислова біля м. Запоріжжя, знайдений молодий чоловік без свідомості і документів, в крові, з багатьма тілесними ушкодженнями. Після доставлення до лікарні потерпілий помер, не приходячи до свідомості.
При огляді місця події було виявлено, зафіксовано й вилучено: змиви крові з підлоги та дивану; скляна пляшка зеленого кольору (0,5 л) з 2 чіткими слідами пальців рук, два недопалки сигарет "Фільтр" і "Ватра".
Беручи до уваги те, що для вирішення питань, які цікавлять досудове слідство, необхідні спеціальні знання в галузі криміналістичної трасології, керуючись статтями 75, 196 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:
1. Призначити в цій справі трасологічну експертизу таких видів – дактилоскопічну, експертизу слідів зубів людини – та доручити її проведення експертам НДЕКЦ при УМВС України в м. Запоріжжі.
2. На вирішення експертів поставити такі питання:
1) чи придатні виявлені сліди пальців руки для ідентифікації особи, що їх залишила?
2) чи не належать сліди пальців руки певній особі?
3) якою рукою та якими пальцями руки залишені сліди?
4) які особливості мають пальці того, хто залишив сліди?
5) в результаті якої дії залишені сліди пальців руки?
6) чи є на недопалку сигарети, що надається на експертизу, сліди зубів людини?
7) які особливості будови зубного апарату людини, що залишила сліди на недопалку?
8) зубами верхньої чи нижньої щелепи залишені сліди?
9) чи не залишені сліди зубними протезами?
10) який механізм утворення слідів зубів?
3. Для дослідження надати експертам такі матеріали:
1) дактилоплівки зі слідами пальців рук;
2) два недопалки сигарет "Фільтр" і "Ватра".
4. Копію постанови направити для виконання експертам НДЕКЦ при УМВС України в м. Запоріжжі.

Слідчий СВ УМВС України
у м. Запоріжжі капітан міліції __________________ Говоров А. А.
(підпис)


З. Після оголошення постанови про пред'явлення обвинувачення та пропозиції дати показання, обвинувачений попросив відкласти допит, щоб він міг усвідомити зміст обвинувачення, згадати відповідні обставини.
Завдання: Як має повестися слідчий у даній ситуації?

Відповідь:

Слідчий виносить мотивовану постанову про притягнення особи як обвинуваченого, коли має достатньо доказів, які вказують на вчинення злочину конкретною особою (ст. 131 КПК України).
Упевнившись в особі обвинуваченого, слідчий оголошує йому постанову про притягнення як обвинуваченого, роз'яснює суть пред'явленого обвинувачення та надає копію постанови про притягнення як обвинуваченого (ч. 2 ст. 140 КПК України).
Про пред'явлення обвинувачення, роз'яснення його суті і вручення копії постанови слідчий складає протокол із зазначенням години і дати пред'явлення обвинувачення, який підписується обвинуваченим, слідчим та захисником. У разі відмови обвинуваченого поставити підпис у протоколі слідчий робить на ньому відмітку про відмову від підпису і зазначає мотиви відмови, про що сповіщає прокурора.
Згідно із частиною 1 ст. 143 КПК України слідчий зобов'язаний негайно допитати обвинуваченого. Мінімальний строк, протягом якого може бути допитана особа після пред'явлення їй обвинувачення, – не пізніше доби після пред'явлення відповідного обвинувачення. Це положення також зафіксоване у ч. 1 ст. 143 КПК України.
Як зазначають Є. Г Коваленко, В. Т. Маляренко, "дача обвинуваченим показань є його правом на захист, а не обов’язком" [7, с. 361].
Обвинувачений взагалі має право відмовитися давати показання, про що попереджається слідчим перед допитом (ч. 1 ст. 142 КПК України).
Отже, на мій погляд, слідчий може піти назустріч обвинуваченому і дати йому час, щоб останній міг усвідомити зміст обвинувачення, згадати деякі обставини, проте, як вже зазначалось, цей час не може перевищувати доби після пред'явлення обвинувачення.


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к96-ВР в ред. від 30.09.2009 р.
2. Кримінальний кодекс України від 05.01.2001 р. № 2341-ІІІ в ред. від 10.09.2009 р.
3. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28.12.1960 р.
№ 1001-05 в ред. від 10.11.2009 р.
4. Воробьева И. Б., Маланьина Н. И. Следы на месте преступления. – М.: ИНФРА-М, 1996. – 214 с.
5. Гора І. В., Колесник В. А. Криміналістика. Ч. 1: Криміналістична техніка. – К.: Алерта, 2005. – 318 с.
6. Грановский Г. Л. Основы трасологии. – М.: Юрид. лит., 1974. – 190 с.
7. Коваленко Є. Г., Маляренко В. Т. Кримінальний процес України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 704 с.
8. Корнеева Л. М., Статус В. Ф. Предъявление обвинения. – М.: ИНФРА-М, 2005. – 156 с.
9. Криміналістика: Підручник / За ред. В. Ю. Шепітька. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Ін Юре, 2004. – 520 с.
10. Кузьмічов В. С., Прокопенко Г.І. Криміналістика: Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 368 с.
11. Лобойко Л. М. Кримінально-процесуальне право: Курс лекцій: Навч. посібник. – К.: Істина, 2005. – 468 c.
12. Майлис Н. П. Судебная трасология. – М.: Экзамен, 2003. – 270 с.
13. Шепітько В. Ю. Довідник слідчого. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 480 с.