Кр 1.розбій 2.напад 3.умисне вбивство.

Контрольна робота
з навчального курсу "Криміналістика"

ЗМІСТ

1. Практичне завдання 3
2. Задача 5
3. Криміналістична характеристика умисних вбивств.
Особливості організації і тактики проведення слідчих дій
при розслідуванні умисних вбивств 8
3.1 Криміналістична характеристика умисних вбивств 8
3.2 Особливості організації і тактики проведення слідчих дій
при розслідуванні умисних вбивств 11
Список використаної літератури 17

1. ПРАКТИЧНЕ ЗАВДАННЯ
Виготовити дактилокарту та визначити тип папілярного узору на кожному відбитку пальця. Виготовити збільшену у 4-5 разів копію відбитка одного з пальців на дактилокарті та визначити на ній не менше 10 індивідуальних (часткових) ознак папілярного візерунку. Вказані індивідуальні (часткові) ознаки не повинні повторюватися.
ДАКТИЛОКАРТА

Нажаль дактилокарти іншої якості немає.

Тип папілярного узору на відбитках пальців
1 – петльовий.
2 – завитковий.
3 – завитковий.
4 – петльовий.
5 – петльовий.
6 – завитковий.
7 – завитковий.
8 – завитковий.
9 – завитковий.
10 – завитковий.

2. ЗАДАЧА
10 квітня 2007 року близько 20 години до Жовтневого РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області звернувся гр. Мішньов О. В. із заявою про те, що о 19 годині того ж дня в парку ім. Гагаріна м. Дніпропетровська на нього невідомою йому особою було учинено розбійницький напад. Під час нападу злочинець заволодів наручним годинником "Seіko", мобільним телефоном "Nokіa-7200", золотим обручальним кільцем та грошима у сумі 2 тис. 980 грн., чим спричинив потерпілому значної матеріальної шкоди. Розбійницький напад мав несподіваний і раптовий характер, внаслідок чого потерпілий не зміг запам'ятати особливих прикмет нападника.
Протягом доби по "гарячих слідах" за підозрою у вчиненні вказаного злочину був затриманий гр. Трофименко О.І., у якого при особистому обшуку було виявлено і вилучено мобільний телефон "Nokіa-7200" та наручний годинник "Seіko". Окрім того, підозрюваний Трофименко О.І. мешкав неподалік від місця учинення злочину (в кв. №7, буд. №32 по вул. Казакова у м. Дніпропетровську). Під час допиту у якості підозрюваного Трофименко О.І. повністю заперечував свою причетність до вчиненого злочину і пояснив, що телефон "Nokіa-7200" і наручний годинник "Seіko" йому подарували друзі на день народження.
Завдання:
Яку слідчу дію на даному етапі розслідування повинен провести слідчийі Скласти план підготовки і проведення слідчої дії. Висвітлити організаційно-підготовчі заходи і тактичні прийоми проведення цієї слідчої дії.

У ситуації, що розглядається, слідчій повинен провести впізнання речей, знайдених при особистому обшуку підозрюваного (годинника "Seіko" й мобільного телефону "Nokіa-7200"), потерпілим.
Мета проведення цієї слідчої дії – з'ясувати, чи належать речі, що впізнаються, потерпілому Мішнову О. В..
Порядок пред'явлення речей для впізнання визначений ст. 229 КПК України 2012 р.
Перед тим, як пред'явити для впізнання річ, слідчий спочатку запитує в особи, яка впізнає, чи може вона впізнати цю річ, опитує про ознаки цієї речі і обставини, за яких вона цю річ бачила, про що складається протокол.
Якщо особа заявляє, що вона не може назвати ознаки, за якими впізнає річ, але може впізнати її за сукупністю ознак, слідчий зазначає це у протоколі.
Забороняється попередньо демонструвати особі, яка впізнає, річ, яка повинна бути пред'явлена для впізнання, або надавати будь-які відомості про її прикмети.
Річ, що підлягає впізнанню, пред'являється особі, яка впізнає, в числі інших однорідних речей одного виду, якості і без різких відмінностей у зовнішньому вигляді, у кількості не менше трьох.
Особі, яка впізнає, пропонується вказати на річ, яку вона впізнає, і пояснити, за якими ознаками вона її впізнала.
Якщо інших однорідних речей не існує, особі, яка впізнає, пропонується пояснити, за якими ознаками вона впізнала річ, яка їй пред'являється в одному екземплярі.
Приблизний план проведення слідчої дії – пред'явлення речей для впізнання
1. Визначити сили, необхідні для проведення пред'явлення речей для впізнання.
Склад учасників:
а) обов'язкові: слідчий; впізнаючий; поняті.
б) додаткові: співробітник органу дізнання, помічник слідчого для надання технічної допомоги (фотограф).
2. Забезпечити наявність знарядь, необхідних для проведення слідчої дії
Засіб фіксації слідчої дії – фотоапарат (перевірити його на справність і якість роботи в умовах, у яких буде проводитися слідча дія).
3. Підготувати приміщення для проведення слідчої дії.
Обрати приміщення, визначити місце, де будуть розташовані речі, забезпечити його освітленість й вільний доступ до речей, що будуть впізнаватися.
4. Знайти однорідні речі для впізнання годинника "Seіko" і мобільного телефону "Nokіa-7200".
5. Провести впізнання речей з додержанням вимог ст. 229 КПК України.
6. Скласти протокол проведеної слідчої дії.


3. КРИМІНАЛІСТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА УМИСНИХ ВБИВСТВ. ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ І ТАКТИКИ ПРОВЕДЕННЯ СЛІДЧИХ ДІЙ ПРИ РОЗСЛІДУВАННІ УМИСНИХ ВБИВСТВ
3.1 Криміналістична характеристика умисних вбивств
Вбивство є злочином проти життя особи і являє собою умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині (ст. 115 КК України).
Найважливішим завданням оперативно-розшукових та слідчих органів є швидке розкриття таких злочинів, встановлення причин і умов, що сприяли їх вчиненню. Складність розслідування вбивств зумовлена відсутністю, як правило, свідків, великою кількістю версій розслідування, характером речових доказів, а у деяких випадках – інсценуванням обставин події злочину.
Ефективному розслідуванню злочинів сприяє з'ясування даних, що складають криміналістичну характеристику вбивств, тобто сукупності криміналістично значущих елементів, які допомагають найбільш швидкому розслідуванню.
До елементів криміналістичної характеристики умисних вбивств належать:
1) спосіб вчинення;
2) спосіб приховування;
3) місце, час та обстановка;
4) "слідова картина";
5) особа злочинця;
6) особа потерпілого.

Спосіб вчинення.
Способи вчинення умисних вбивств надзвичайно різноманітні: застосування вогнепальної і холодної зброї, удавлення зашморгом, дія високої температури, утоплення та ін.
Спосіб вчинення часто вказує на особу злочинця і дозволяє висувати версії як щодо вбивці, так і щодо мотивів скоєння злочину.
Спосіб вчинення злочину орієнтує слідчого на комплекс слідів і речових доказів, що можуть бути виявлені у процесі розслідування. Крім того, спосіб вчинення може сприяти встановленню особи потерпілого (мається на увазі характер попередніх стосунків потерпілого зі злочинцем).
Спосіб приховування.
Найбільш традиційними способами приховування є:
– знищення слідів злочину;
– приховування чи знищення знарядь і засобів;
– інсценування вбивства під нещасний випадок чи самогубство;
– знищення трупа (спалювання, утоплення, розчленування, закопування);
– спотворення трупа з метою приховування особи потерпілого.
Як правило, усі зазначені дії пов'язані з бажанням вбивці уникнути відповідальності, приховати свою причетність до злочину.
Час, місце та обстановка події злочину.
Зазвичай злочинець обирає час, коли немає свідків, коли потерпілий один у будинку чи в офісі або в іншому місці, нерідко вечірній або нічний.
Місце вчинення вбивства – це, як правило, безлюдна місцевість чи квартира, в якій потерпілий може бути один. Також це може бути транспорт (автомобільний чи залізничний), зруйновані будинки або такі, що будуються, інші місця, куди з різних обставин потрапляє потерпілий.
Місце злочину, як і обстановка, є надзвичайно важливим джерелом інформації, оскільки воно містить велику кількість слідів і речових доказів, що визначають напрям розслідування і висунення слідчих версій.
"Слідова картина" події (сліди злочину).
"Слідову картину" утворюють обставини і сліди події злочину. Виявлення їх, аналіз, встановлення причинних зв'язків дозволяють побудувати картину події, сформувати уявні або дійсні моделі злочину, механізм його вчинення.
Дослідження таких слідів і речових доказів може вказати на особу злочинця, особу потерпілого та обставини події, виявити негативні обставини, сліди приховання злочину.
Особа злочинця.
Соціальний і психологічний портрет вбивці має різноманітні риси залежно від того, чи є злочин умисним або вчинений з необережності.
Злочинець, який вчинив убивство умисно, характеризується негативно, має такі властивості, як агресивність, жорстокість, егоїзм, цинізм, зневага до чужих інтересів, розпущеність тощо.
Серед злочинців цієї категорії переважають наркомани, сексуальні психопати, особи з психічними відхиленнями. У випадках необережних убивств злочинці, як правило, не мають таких якостей.
Дії злочинця на місці події дозволяють дійти висновків щодо його обережності, продуманості дій, наявності фахових навичок, сили, жорстокості та ін.
Особа потерпілого.
Особа потерпілого нерідко вказує на особу злочинця (зв'язки потерпілого зі злочинцем, характер їх стосунків, мотиви вчиненого злочину). Тому вивчення особи потерпілого дозволяє висунути версії щодо вбивці, мотивів скоєння злочину, в окремих випадках – щодо віктимної поведінки потерпілого.
3.2 Особливості організації і тактики проведення слідчих дій при розслідуванні умисних вбивств
У процесі розслідування умисних вбивств необхідно з'ясувати ряд обставин, що сприяють встановленню істини. До них належать:
1) безпосередня причина смерті;
2) що мало місце – насильницьке заподіяння смерті чи смерть сталася з інших причин (нещасний випадок, хвороба);
3) у який спосіб, з допомогою яких знарядь вчинено вбивство;
4) час настання смерті (має важливе значення для встановлення багатьох обставин, зокрема часу вчинення злочину, визначення кола можливих свідків, організації оперативно-розшукових заходів, пов'язаних з пошуком злочинця, та ін.);
5) місце вчинення вбивства;
6) обставини, за яких вчинено вбивство;
7) особа жертви (може бути встановлена у разі виявлення документів, які посвідчують особу, а також пред'явлення для впізнання особам, котрі першими виявили потерпілого, або тим, які проживають поруч з місцем події; особа жертви може бути встановлена шляхом звернення до криміналістичних обліків, зокрема, до дактилоскопічного і обліку осіб, які зникли безвісти);
8) співучасники вбивства і роль кожного з них у вчиненні злочину;
9) особа вбивці (може бути встановлена шляхом опитування свідків, складання суб'єктивного портрета, його показу по телебаченню);
10) мотиви вбивства (помста, користь, ревнощі, бажання усунути конкурента, "розборки" організованих злочинних груп);
11) обставини, що сприяли вбивству (умисному чи необережному), заходи, яких треба вжити для попередження таких злочинів.
Перелічені обставини є основними питаннями при розслідуванні умисних вбивств, але не вичерпують їх.
Першочергові дії при розслідуванні умисних вбивств включають невідкладні слідчі дії та оперативно-розшукові заходи. До оперативно-розшукових заходів належать:
– організація переслідування злочинця;
– опитування громадян, які першими виявили труп, або тих, котрі перебували на місці злочину;
– організація спостереження на вокзалах, пристанях;
– улаштування засідок тощо.
Першочерговою невідкладною слідчою дією є огляд місця події і трупа.
Особливості огляду місця події у справах цієї категорії випливають із специфіки характеру вбивства (застосування вогнепальної зброї, удавлення зашморгом, отруєння тощо). Важливими є також пошук і огляд слідів та речових доказів. Характер вбивства орієнтує слідчого на пошук слідів, характерних для застосування тих чи інших знарядь і засобів вчинення злочину.
Наприклад, слідами застосування вогнепальної зброї можуть бути гільзи, стріляні кулі, іноді пістолет, а також сліди крові, сліди опору (боротьби) і, що особливо важливо, мікросліди й сліди нашарування.
Аналіз таких слідів дозволить дійти висновку про вид зброї, з якої було зроблено постріл; при дослідженні мікрослідів (крупинок, ниток) можна встановити групову належність тканини одягу злочинця.
У випадках, коли наявні ознаки отруєння, на місці події необхідно вилучити посуд із залишками харчів, лікарські препарати (порошки, пляшки з ліками), виділення потерпілого.
При удавленні зашморгом чи повішенні особливу увагу треба зосередити на матеріалі зашморгу, його формі, способі в'язання, бо це часто пов'язано з фаховими навичками особи, яка вчинила злочин, і вказує на певне коло осіб, які можуть бути причетними до події.
Огляд місця події і трупа здійснюється з участю судово-медичного експерта, який виконує у цьому випадку функції спеціаліста. Він допомагає слідчому в здійсненні огляду, зосереджуючи свою увагу на огляді трупа. Проте це не означає, що огляд трупа здійснюється лише судово-медичним експертом, слідчий бере в ньому найактивнішу участь. Огляд трупа здійснюється в певній послідовності. Саме у такій послідовності фіксуються в протоколі його результати.
При огляді трупа в протоколі зазначаються:
1) загальні дані (зріст, вік, стать, поза, положення);
2) одяг (його стан, ознаки, наявність слідів впливу знаряддя вбивства);
3) будова тіла, колір шкіри, особливі прикмети;
4) ушкодження, що є на тілі (розмір, форма, місце розташування).
Велике значення має огляд ложа трупа (тобто місця його виявлення). Тут можуть бути виявлені документи, предмети, загублені злочинцем, знаряддя вбивства та інші сліди, що мають значення для з'ясування характеру вчиненого злочину.
У процесі огляду місця події внаслідок аналізу виявленого слідчий у процесі моделювання картини злочину може виявити негативні обставини – такі, що суперечать даним про природний розвиток подій. Зокрема, це може бути посмертний характер странгуляційної борозни при заяві про самогубство потерпілого, відсутність крові при чималій кількості ножових поранень тощо.
До першочергових слідчих дій належить призначення до провадження судово-медичної експертизи.
Серед питань, що розв'язуються судово-медичною експертизою, можуть бути такі:
– причина смерті, час її настання;
– характер та послідовність ушкоджень;
– чи міг постраждалий сам нанести собі ушкодження;
– прижиттєвість або посмертність ушкоджень трупа;
– його резус-фактор, що сприяє визначенню особливостей крові, сліди якої можуть бути виявлені на одязі підозрюваного.
Судово-медична експертиза відкриває можливість для індивідуальної ідентифікації особи по крові, частках м'язів, фрагментах кісток тощо.
Поряд із судово-медичною експертизою можуть призначатися й інші експертизи, в тому числі судово-балістична, трасологічна, дактилоскопічна, біологічна та ін.
До невікладних слідчих дій належить пред'явлення трупа для впізнання.
Потреба у цьому виникає тоді, коли іншим шляхом особу постраждалого встановити неможливо. Пред'явлення для впізнання здійснюється у морзі особам, які заявили про зникнення, або можливому вбивці. Пред'явленню для впізнання передує допит заявників про прикмети зовнішності та одягу постраждалого, а також здійснення туалету трупа з метою надати зовнішності прижиттєвого вигляду. Результати пред'явлення для впізнання фіксуються у протоколі.
При розслідуванні вбивств особливе місце посідає допит свідків.
До плану допиту включаються всі питання, що характеризують склад злочину. Особливе значення має деталізація показань, оскільки вона може містити необхідну інформацію для контрольних запитань і перевірки показань як свідків, так і обвинувачених. Показання свідків можуть мати значення для розшуку злочинця (опис прикмет зовнішності) та наступного пред'явлення для впізнання.
При розслідуванні вбивств однією з важливих слідчих дій є обшук.
Метою обшуку є виявлення слідів і речових доказів причетності особи до злочину. В процесі обшуку слідчий повинен бути орієнтований на пошук:
– одягу і взуття злочинця, що були на ньому під час події;
– знарядь і засобів заподіяння смерті;
– цінностей і предметів, що належали потерпілому;
– зброї і боєприпасів;
– листування, фотознімків та інших даних, що можуть пояснити характер стосунків між злочинцем і потерпілим;
– слідів крові.
При проведенні обшуку в будинках, надвірних будівлях і на дворових ділянках можуть бути виявлені сліди розчленування і останків розчленованого трупа.
Успіх розслідування умисного вбивства визначається його плануванням, яке в своїй основі передбачає висунення версій, виявлення доказів внаслідок логічного аналізу їх походження, ролі та значення.
Висунення загальних версій є важливим етапом планування і має місце на тій стадії розслідування, коли вже проведені основні невідкладні слідчі дії.
Аналізуючи одержані докази, слідчий висуває найбільш імовірні версії, серед яких суттєве значення мають версії про осіб, які вчинили вбивство, і мотиви вчинення злочину. Залежно від одержаних матеріалів можуть бути висунуті такі слідчі версії:
1) смерть є наслідком убивства;
2) смерть є наслідком самогубства;
3) смерть є наслідком нещасного випадку;
4) природна смерть.
Щодо мотивів вбивства можуть бути висунуті такі версії:
1) вбивство з метою заволодіння майном потерпілого;
2) вбивство із помсти;
3) вбивство з метою приховання іншого злочину і страху викриття;
4)вбивство з метою позбавитися необхідності турбуватися про потерпілого чи з метою одержати свободу дій (вступити в інший шлюб, не сплачувати аліменти та ін.);
5) вбивство у сварці, бійці;
6) вбивство з необережності;
7) вбивство при необхідній обороні.
Висунення слідчих версій сприяє вирішенню таких питань:
– чи вчинено вбивство в місці виявлення трупа;
– шляхи проникнення вбивці до місця злочину або виявлення трупа;
– діяла на місці злочину одна людина чи декілька;
– які зміни на місці події залишив убивця;
– тривалість перебування вбивці на місці події;
– час вчинення убивства (час доби);
– положення жертви і вбивці в момент убивства;
– які дії, крім убивства, вчиняв злочинець на місці злочину;
– які предмети залишив убивця на місці злочину;
– які сліди з місця події могли залишитись на вбивці;
11) хто і звідки міг бачити і чути, що відбувалося.


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Кримінальний кодекс України від 05.01.2001 р. №2341-ІІІ в ред. від 01.01.2013 р.
2. Кримінально-процесуальний кодекс України від 13.04.2012 р. №4651-VІ.
3. Коваленко Є. Г., Маляренко В. Т. Кримінальний процес України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 704 с.
4. Когутич І.І. Криміналістика: Особливості методики розслідування окремих видів злочинів: Тексти лекцій. – Львів: Тріада плюс, 2006. – 456 с.
5. Колесниченко А. Н. Общие положения методики расследования отдельных видов преступлений. – Харьков: Изд-во Харьковского юрид. ин-та, 1976. – 288 с.
6. Криміналістика: Підручник / За ред. В. Ю. Шепітька. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 728 с.
7. Кузьмічов В. С., Прокопенко Г.І. Криміналістика: Навч. посібник / За ред. В. Г. Гончаренка, Є. М. Моісеєва. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 366 с.
8. Руководство по расследованию убийств. – М.: Юрид. лит., 1977. – 438 с.
9. Салтевський М. В. Криміналістика (у сучасному вигляді): Підручник. – К.: Кондор, 2005. – 588 с.
10. Сидоров В. Е. Начальный этап расследования: организация, взаимодействие, тактика. – М.: Новый юрист, 1996. – 288 с.