Кр РОЗСЛІДУВАННЯ УМИСНИХ ВБИВСТВ, ВЧИНЕНИХ ОЗГ.

Контрольна робота
з дисципліни
"Організація розкриття та розслідування окремих видів злочинів"
на тему:
ОРГАНІЗАЦІЯ РОЗКРИТТЯ ТА РОЗСЛІДУВАННЯ УМИСНИХ ВБИВСТВ, ВЧИНЕНИХ ОРГАНІЗОВАНИМИ ЗЛОЧИННИМИ ГРУПАМИ

ПЛАН

Вступ 3
1. Криміналістична характеристика вбивств,
вчинених організованими групами 5
2. Початковий етап розслідування вбивств,
вчинених організованими групами 7
3. Наступний етап розслідування вбивств,
вчинених організованими групами 11
Висновки 15
Список використаної літератури 16


ВСТУП
Однією з особливостей організованої злочинності в Україні є те, що вбивства стали невід'ємною частиною її соціального буття. Так, у сфері підприємницької діяльності більшість конфліктів, що виникають на грунті бізнесу, при поділі сфер впливу, ринку бізнесмени вирішують не законним шляхом, а силовими методами. Це погроза фізичною розправою, викрадення й, нарешті, знищення конкурентів або взагалі будь-якої особи, що заважає їх діяльності.
Організовані злочинні групи кримінальної спрямованості звертаються до вбивств як способу розв'язання різноманітних питань ще частіше. Для них вчинення вбивства може бути і допоміжним "інструментом", і основним джерелом доходів (для груп, що спеціалізуються на замовлених вбивствах). Крім того, розвиток ринкової економіки обумовив розшарування суспільства за ознакою майнового статку, у зв'язку з чим значна частина населення України має вельми низький доход, а звідси й зниження рівня життя, посилення пияцтва, небажання вчитися і працювати.
Разом з тим, у деяких осіб з цієї частини населення з'являється бажання поліпшити своєї матеріальне становище за чужий рахунок, й вони створюють організовані злочинні групи, які вчинюють крадіжки, грабежі, розбійні напади та вбивства.
Необхідно зазначити і той факт, що останнім часом відбувається відтік фахівців, причому найбільш досвідчених, із правоохоронних органів. Постійно збільшується навантаження на слідчих і співробітників карного розшуку. Організовані злочинні групи намагаються поповнювати свій кадровий склад людьми з навичками оперативно-розшукової та слідчої роботи, використовують у своїй діяльності сучасні технічні засоби, вдосконалюючи методи злочинної діяльності. У сукупності це обумовлює особливу складність розкриття і розслідування даних вбивств.
В той же час, проблема розкриття цих злочинів є однією із найскладніших і основних в криміналістиці. Залишаючись нерозкритими, злочини, вчинені організованими злочинними групами, особливо вбивства, створюють умови для зростання суспільної напруги у суспільстві, умови для вчинення ними нових, все більш небезпечних злочинів аж до вчинення серій вбивств.
Виходячи з цього, основним методом боротьби з чиненими організованими злочинними групами вбивствами й організованою злочинністю в цілому є розкриття таких вбивств. У цьому зв'язку значення швидкого і повного розкриття вбивств, чинених такими злочинними групами, набуває особливого значення.


1. КРИМІНАЛІСТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВБИВСТВ, ВЧИНЕНИХ ОРГАНІЗОВАНИМИ ГРУПАМИ
Криміналістична характеристика вбивств, вчинених організованими злочинними групами, являє собою науково розроблену на основі судово-слідчої практики систему, яка включає в себе сукупність взаємозалежних відомостей про криміналістично значущі ознаки даного виду злочинів, що відбиває закономірні зв'язки між ними й призначену забезпечувати успішне вирішення завдань їх розкриття, розслідування і попередження.
Таким чином, із криміналістичної характеристики злочинів, що розглядаються, можливо почерпнути відомості про звичайні способи і обстановку їх вчинення, місце розташування слідів злочину, визначити коло осіб, серед яких можуть бути виявлені свідки, очевидці й злочинці.
Необхідно зазначити, що для того, щоб криміналістична характеристика мала практичне значення, вона повинна бути своєрідною моделлю для слідчого, що він її міг би зіставити з наявною в його розпорядженні інформацією. Виходячи з цього, криміналістична характеристика має, головним чином, пошукове значення при розслідуванні злочинів. Це й визначає структуру і склад її елементів.
Що стосується змісту криміналістичної характеристики вбивств, вчинених організованими злочинними групами, то він повинен складатися з таких елементів:
1) характеристика злочинної групи й особистості злочинця;
2) обстановка вчинення вбивства;
3) характеристика способу вчинення вбивства;
4) типові матеріальні сліди та імовірні місця їх виявлення;
5) мотиви вчинення вбивства;
6) характеристика особистості потерпілого.
Як можна побачити, між складом елементів криміналістичної характеристики злочину й обставинами, що підлягають встановленню в справі, багато загального.
Криміналістична характеристика деталізує предмет доведення, передбачений кримінально-процесуальним законодавством, наповняючи його загальну форму змістом, типовим для окремих видів і груп злочинів. Криміналістична характеристика, як сукупність елементів, що її складають, таким чином, являє собою типову програму розслідування кримінальних справ.
Типові програми при цьому, представляючи собою систему логічно упорядкованих типових завдань, дозволяють зробити таке:
1) визначити, що необхідно з'ясувати при розслідуванні злочину;
2) організувати аналіз вихідних матеріалів справи;
3) згрупувати, систематизувати, використати наявну інформацію;
4) визначити основні завдання розслідування;
5) одержати нові знання й знайти приховану інформацію.
У криміналістичній характеристиці виду злочинів, що розглядається, особливе значення має той факт, що вони вчинюються злочинними об'єднаннями, спеціально створеними й добре організованими для заняття злочинною діяльністю, які не є простою чисельною сукупністю її членів, а здобувають нові якості, що додають їм підвищену суспільну небезпеку і утруднюють їх викриття.
Саме ці якості – організованість і стійкість злочинної групи – додають їй підвищену суспільну небезпеку.
Для того, щоб розслідування цих злочинів було повним, всебічним і об'єктивним, необхідно ретельно з'ясовувати особливості формування таких груп, їх структуру, роль лідерів, рольові статуси учасників, стосунки між ними, способи захисту від викриття.
Недостатнє приділення уваги з'ясуванню питань, пов'язаних із формуванням і функціонуванням такого роду груп, як свідчить практика, призводить, зазвичай, до неповноті розслідування, встановлення не всіх учасників вчиненого злочину, неправильної кваліфікації дій співучасників, не виявлення в повному обсязі масштабів злочинної діяльності, обставин, що їй сприяли, а також до невжиття необхідних заходів для усунення зазначених обставин.
Знання криміналістичної характеристики даних злочинів орієнтує слідчого на вибір найбільш оптимальної тактики розслідування, а також сприяє усуненню перелічених вище недоліків, а суду дозволяє індивідуалізувати покарання відповідно до тяжкості вчиненого і з урахуванням особистості кожного співучасника.

2. ПОЧАТКОВИЙ ЕТАП РОЗСЛІДУВАННЯ ВБИВСТВ, ВЧИНЕНИХ ОРГАНІЗОВАНИМИ ГРУПАМИ
Зазвичай вважається, що вбивства, вчинені організованою групою, важко піддаються розкриттю. Проте наразі правоохоронними органами вже накопичений значний досвід у розслідуванні таких вбивств. Про це свідчать результати дослідження матеріалів кримінальних справ і дані офіційної статистики.
При розкритті вбивств, вчинених організованою групою, слідчі й оперативно-розшукові працівники застосовують методичні рекомендації, вироблені для "звичайних" вбивств, а також знання про організовану злочинність у цілому.
Як і при розслідуванні "звичайного вбивства", слідчий на початковому етапі розслідування повинний з'ясувати такі обставини:
1) визначити, що мало місце, – вбивство, самогубство, нещасний випадок, природна смерть;
2) при наявності обставин, що вказують на протиправне позбавлення життя, вжити заходів до встановлення злочинця і його затримання;
3) зібрати щонайбільше даних, які викривають винного і процесуально закріпити їх.
Способи вирішення завдань початкового етапу розслідування визначені виникненням відповідних слідчих ситуацій. Практика свідчить, що початком розслідування вбивств, вчинених організованою групою, слугують, зазвичай, такі обставини.
1. Про злочин стало відомо негайно після його вчинення або замаху на нього. Представники правоохоронних органів прибули на місце події відразу після одержання повідомлення про те, що трапилося.
Злочинець у такий ситуації може бути вже як затриманий, так і ні. У даному випадку можливо організувати розшук підозрюваного по "гарячих слідах".
2. Надійшло повідомлення про виявлення трупа.
З моменту вчинення вбивства до моменту його виявлення пройшло значно більше часу, ніж у попередньому випадку. Стосовно суб'єкта злочину мається деяка інформація, що дає можливість слідчому лише дещо зорієнтуватися у напрямках пошуків вбивці.
3. Правоохоронними органами затриманий один із членів злочинної групи, причетний до вчиненого раніше цією групою вбивства. Добре, якщо затриманий готовий співпрацювати зі слідством і дати показання стосовно обставин злочину і своєї участі в ньому.
Немає потреби говорити, що такі ситуації – рідкість – й не можна розраховувати, що, якщо затримано таку особу, то вона буде допомагати хоча б у чому-небудь слідчому.
Розглянемо кожну з цих ситуацій більш докладно.
У першій ситуації вирішення питання про сутність події, що трапилася, не викликає особливих труднощів. Злочинці діють у такий спосіб, щоб забезпечити максимальну імовірність смерті потерпілого.
Якщо в ході вчинення злочину використовувалася вогнепальна зброя, то постріли спрямовані у життєво важливі органи людського організму. Відомі випадки, коли жертви нападів мали на собі близько десяти й більш вогнепальних ушкоджень. Такі численні ушкодження завдаються переважно під час так званих "розбирань" між окремими злочинними групами.
Особливим, "фірмовим" знаком замовлених вбивств є постріл в упор у голову жертви.
Встановлення і затримання осіб, причетних до вбивства, у даній ситуації здійснюється шляхом переслідування злочинця по "гарячих слідах".
Якщо слідчо-оперативна група прибула на місце події оперативно і грамотно організувала свою роботу, здійснила пошук у правильному напрямку, то зусилля співробітників з високою часткою імовірності можуть увінчатися успіхом.
У другому випадку, якщо труп не зазнав сильних гнилісніх змін, ознаки насильницької смерті встановлюються доволі легко. Певні труднощі виникають, коли труп змінився в силу природних (скелетування) або штучно створених причин (спалення, розчленування тощо).
Хоча, як правило, ознаки приховування трупа свідчать про насильницьку смерть, слідчий зобов'язаний переконатися в тому, що вони зроблені не через будь-яку заінтересованість в утаюванні природної смерті.
У цій ситуації встановлення і розшук злочинця можливі, зазвичай, після встановлення особистості загиблого. Встановлення контактів і зв'язків потерпілого, його найближчого оточення дозволяє значно звузити коло пошуку. З оперативних даних слідчому стає відомо, з якою із злочинних груп потерпілий мав контакт, знаходився у конфліктних відносинах, кому заважали його дії та ін.
Доведення причетності підозрюваного до вчинення вбивства в даній ситуації є досить складним. Злочинцям часто вдається реалізувати свій злочинний задум повністю, включаючи дії із приховування самого злочину і всіх його слідів. Тому, якщо слідів, що дозволяють встановити особистість злочинця, при огляді місця події не виявлено, слідству необхідно зосередитися на більш ретельній фіксації й локалізації місця виявлення трупа, на навколишньому оточенні, характері ушкоджень тощо. Надалі ці дані можуть бути використані в ході перевірки показань на місці.
У третій ситуації дані про злочин слідчий одержує із показань підозрюваного. Тому потрібно як можна скоріше знайти підтвердження таким показанням. Показання порівнюються з отриманою раніше інформацією і, якщо її достатньо, робиться висновок про істинність цих показань або про наявність самообмови.
Підозрюваного необхідно якнайдетальніше розпитати про місце перебування трупа, час й інші обставини вчиненого діяння. Після цього доцільно провести перевірку показань затриманого на місці злочину. Тут необхідно знайти і зафіксувати всі підтверджуючі слова підозрюваного докази, оскільки існує ризик відмови підозрюваного від своїх колишніх показань.
На початковому етапі розслідування вельми важливо знайти наявність або відсутність ознак причетності організованої групи до вчиненого вбивства, оскільки саме це допомагає визначити хід усього подальшого розслідування.
До обставин, що дозволяють з високим ступенем впевненості висунути версію про причетність до злочину організованого формування, належать:
1) ретельна продуманість діяння, ефективне досягнення злочинної мети при одночасній зухвалості його вчинення;
2) висока підготовленість учасників злочинного діяння, наявність в їх діях розподілу ролей;
3) висока технічна оснащеність і озброєність;
4) отримані слідчим або оперативно-розшуковим шляхом дані про зв'язки жертви із злочинним світом;
5) зухвала поведінка затриманих, їх відмова від співробітництва зі слідством, заперечування та ін.;
6) неадекватна поведінка деяких потерпілих, що виражається у різкій зміні показань, відмови від їх дачі тощо.

3. НАСТУПНИЙ ЕТАП РОЗСЛІДУВАННЯ ВБИВСТВ, ВЧИНЕНИХ ОРГАНІЗОВАНИМИ ГРУПАМИ
Для переходу до наступного етапу розслідування вбивства, вчиненого організованим злочинним формуванням, слідчий повинен:
1) мати достовірні докази того, що смерть жертви наступила в результаті насильницьких причин;
2) мати точні відомості про особистості жертв;
3) більш-менш повно уявляти собі механізм вбивства, зміст заходів щодо його підготовки і приховування;
4) мати вагомі підстави вважати, що дане вбивство вчинене злочинним формуванням;
5) мати у своєму розпорядженні будь-які відомості про особистість безпосереднього вбивці.
Вкрай складним завданням у розслідуванні справ даної категорії є встановлення замовників вбивства. Її виконання можливе лише через самого підозрюваного й багато в чому залежить від становища, що він його займав в організованій групі.
Якщо підозрюваний входить у нижчу виконавську ланку, зазвичай, він може повідомити лише імена організаторів злочину.
У випадку, якщо був затриманий представник організаційної ланки, можна розраховувати на те, що він має певну інформацію про те, хто є лідером групи, хто віддав наказ про вбивство, у який спосіб було вчинено вбивство, але замовник залишається невідомим.
Іноді виникає зворотна ситуація, коли відомий замовник вбивства, але встановити виконавця злочину не є можливим.
Може мати місце й третя ситуація, коли є всі підстави припускати, що вбивство було кимсь замовлено, але ні виконавець, ні замовник не встановлені.
У всіх випадках лише добре налагоджена, ділова й раціональна взаємодія слідчого із співробітниками органів дізнання, особливо зі співробітниками карного розшуку, є однією з першорядних умов, що забезпечують успішне розкриття і розслідування вбивств, вчинених організованими групами.
Слідчі, оперативно-розшукові й інші підрозділи розташовують специфічними, лише їм притаманними засобами і методами розкриття злочинів, тому доцільно використовувати ці можливості в комплексі. Кожний із суб'єктів взаємодії, діючи в рамках своєї компетенції за допомогою своїх засобів і методів, в остаточному підсумку прагне до досягнення єдиної мети – швидкому і повному розкриттю злочину і викриттю винних.
Взаємодія повинна будуватися на певних принципах.
Основним принципом спільної діяльності слідчого з органами дізнання є її відповідність вимогам закону. Це означає, що слідчий по розслідуваним ним справам дає органам дізнання окремі доручення з вказівками про проведення пошукових і слідчих дій. Такі доручення обов'язкові для органів дізнання.
Другим принципом взаємодії є організуюча роль і відповідальність слідчого за своєчасне і якісне розслідування злочинів. Цей принцип означає, що ініціатива в спільній діяльності, як правило, виходить від слідчого. Саме він з урахуванням конкретних обставин справи визначає працівників, яких треба залучити до спільної діяльності.
Якщо при розслідуванні вбивств співробітники органу дізнання ще виявляють певну заінтересованість у зв'язку з тим, що такі справи знаходяться на особливому контролі у начальників підрозділів, то по інших видах злочинів слідчий може лише мріяти про те, щоб його доручення виконувалися вчасно.
Третім принципом взаємодії є плановість і безперервність розслідування, оскільки найбільший ефект досягається саме завдяки погодженому планування слідчих дій і оперативно-розшукових заходів.
У плані вказується участь всіх задіяних у розслідуванні злочину служб, вказуються конкретні виконавці, встановлюються певні терміни.
План може бути як єдиним для усіх виконавців, так і роздільним. Роздільний план складається в тих випадках, коли в ньому розкривається конкретний зміст оперативно-розшукових заходів, що в загальному плані відбивати недоцільно.
При розслідуванні вбивств, особливо вчинених в умовах неочевидності, такий план визначає сфери і порядок взаємодії усіх заінтересованих служб і у такий спосіб має відчутну користь.
Безперервність взаємодії означає, що вона починається з моменту виникнення приводу до порушення кримінальної справи або при наявності підстав до розшуку злочинця, який приховався від слідства, і в подальшому тимчасова тривалість та інтенсивність взаємодії детермінується обставинами й інтересами справи.
Основними завданнями взаємодії слідчих з органами дізнання є:
1) розкриття і розслідування злочинів;
2) притягнення до кримінальної відповідальності осіб, що вчинили злочин;
3) спільна діяльність щодо розшуку злочинців;
4) припинення злочинів і вжиття заходів щодо їх запобігання.
З метою реалізації цих завдань відбувається обмін інформацією, яка має інтерес для слідства, оперативно-розшукової й іншої діяльності. Оперативні працівники здійснюють інформаційне забезпечення слідчих дій.
Слідчий не лише використовує отриману оперативну інформацію, але й повідомляє оперативному працівникові про результати її реалізації. Відбувається спільне обговорення результатів слідчих і оперативно-розшукових дій, профілактичних заходів щодо запобігання надалі таких видів злочинів.
Профілактичні заходи на практиці зводяться, в основному, до перевірки дільничним інспектором осіб, що раніше вчинили злочини або мають схильність до їх вчинення, а також виявлення слідчим причин і умов скоєння злочинів і внесенням представлень у відповідні інстанції.


ВИСНОВКИ
Розслідування вбивств, вчинених організованими групами, як і розслідування будь-яких інших злочинів, складається з трьох етапів: початкового, наступного та заключного.
Початкові дії при розслідуванні вбивств, вчинених організованими групами, включають невідкладні слідчі дії та оперативно-розшукові заходи.
До оперативно-розшукових заходів належать організація переслідування злочинця, опитування громадян, які першими виявили труп, або тих, що перебували на місці злочину та ін.
Якісно новий етап розслідування починається, коли в ході розслідування виявлена особа (особи), що обвинувачується (обвинувачуються) у вчиненні вбивства.
На заключному етапі розслідування головне завдання – прийняти правильне рішення про подальший напрямок кримінальної справи. Прийняттю цього рішення передує його підготовка, яка полягає в узагальненні даних, зібраних в процесі розслідування, їх аналізі та оцінці, ознайомленні учасників процесу з матеріалами справи та ін.
Як свідчить аналіз практики, для багатьох слідчих і оперативних працівників використання методик розслідування вбивств, вчинених організованими злочинними групами, у повному обсязі з метою розкриття таких злочинів викликає серйозні проблеми.
Отже, сформована ситуація вимагає всебічної підготовки слідчих і оперативних працівників для ефективного розслідування вбивств, вчинених організованими злочинними групами, всебічної і тісної взаємодії між ними, вмілої організації всього розслідування даних злочинів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Кримінальний кодекс України від 05.01.2001 р. № 2341-ІІІ в ред. від 26.10.2010 р.
2. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28.12.1960 р. № 1001-25 в ред. від 12.10.2010 р.
3. Андреева Л. А. Расследование убийств: Учеб. пособие. – М.: Юрид. лит., 1989. – 272 с.
4. Вопросы расследования преступлений: Спр. пособие / Под ред. И. Н. Кожевникова. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Спарк, 2006. – 354 с.
5. Дворкин А. И., Бабаева Э. У., Токарева М. Е., Чернова К. Т. Расследование убийств, совершенных организованными вооруженными группами. – М.: Юристъ, 1995. – 288 с.
6. Диянова З. В., Щеголева Т. М. О качестве проведения судебно-психологических экспертиз // Следователь. – 1998. – № 8. – С. 19 – 20.
7. Колесниченко А. Н. Общие положения методики расследования отдельных видов преступлений. – Харьков: Изд-во Харьковского юрид. ин-та, 1976. – 288 с.
8. Криміналістика: Підручник / За ред. В. Ю. Шепітька. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Ін Юре, 2004. – 520 с.
9. Крылов И. Ф. Следы на месте преступления. – Л.: Изд-во Ленинградского гос. ун-та, 1961. – 252 с.
10. Осмотр места происшествия: Справочник следователя / Общ. ред.
А. А. Леви. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Юрид. лит., 1982. – 270 с.
11. Пещак Я. Н. Следственные версии. – М.: Юрид. лит., 1976. – 188 с.
12. Рассейкин Д. П. Осмотр места происшествия и трупа при расследовании убийств. – Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1967. – 160 с.
13. Расследование убийств. – Саратов: Изд-во Саратовского ун-та,
1965. – 372 с.
14. Рощин А. И, Биленчук П. Д., Омельченко Г. Е. Книга криминалиста: Практ. пособие. – К.: Украина, 1995. – 310 с.
15. Руководство для следователей / Под ред. Н. А. Селиванова,
В. А. Снеткова. – М.: ИНФРА-М, 1997. – 732 с.
16. Салтевський М. В. Криміналістика (у сучасному вигляді): Підручник. – К.: Кондор, 2005. – 588 с.
17. Сотов А. И. Методические основы расследования убийств, совершенных организованными преступными группами // Следователь. – 1998. – № 5. – С. 11 – 16.
18. Шепітько В. Ю. Довідник слідчого. – К.: Де Юре, 2008. – 208 с.