Кр Тактичні прийоми допиту на очній ставці.

КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з дисципліни "Криміналістика"

ПЛАН

Завдання 1. Тактичні прийоми допиту на очній ставці 3
Задача2 15
Задача3 16
Список використаної літератури 18

1. Тактичні прийоми допиту на очній ставці
Допит – одна з найпоширеніших слідчих дій, що вимагає від слідчого високої професійної підготовки і майстерності. Його сутність полягає в одержанні від допитуваних осіб показань про будь-які обставини, які належить встановити і довести в справі.
Для ефективного проведення допиту слідчому необхідно добре розбиратися в психології допитуваних, вміти встановлювати з ними правильні взаємовідносини, варіювати з урахуванням конкретної ситуації, особистості допитуваного, наявних доказів різні тактичні прийоми і методи психологічного впливу.
Загальним завданням допиту є одержання від кожного допитуваного усіх відомих йому достовірних свідчень про обставини, за яких відбулася розслідувана подія, і осіб, до неї причетних.
Забезпечення повноти й достовірності одержуваної інформації є вельми важливим, оскільки допитуваний, навіть якщо він прагне до викладу правдивої інформації, не завжди в стані відразу згадати деякі обставини. Крім того, він не завжди усвідомлює, які саме факти і деталі цікавлять слідчого. Він може і сумлінно помилятися щодо того, як протікала та чи інша подія.
Ще більш складна ситуація виникає, коли допитуваний дає неправдиві показання, замовчує окремі обставини, відмовляється від показань, прагне у будь-який спосіб перешкодити слідчому у встановленні істини в справі.
Показання допитуваного мають значення не лише тоді, коли вони належать до основних, головних обставин події, яка відбулася, але й тоді, коли отримані свідчення щодо другорядних деталей. Повідомлена на допиті на перший погляд малозначна інформація може дозволити встановити важливих свідків, дані про їх особистість, виявити протиріччя в показаннях інших осіб, заповнити пробіли в доказовому матеріалі.
Залежно від процесуального становища допитуваного розрізняють допит свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, експерта.
За віком допитуваних осіб допит поділяється на допит малолітньої, неповнолітньої, дорослої, старої особи.
За послідовністю проведення – допит первинний, повторний, додатковий.
За суб'єктами проведення – допит, проведений слідчим, особою, яка проводить дізнання, прокурором, начальником слідчого відділу, судом.
Особливим різновидом допиту є допит на очній ставці.
За якістю одержуваних свідчень допит поділяється на допит особи, яка дає свідомо неправдиві показання, і допит особи, яка повідомляє правдиві дані. Показання правдивої особи можуть поділятися на достовірні, відповідаючі істині, і не достовірні, коли допитуваний у силу різних причин допускає у своїх показаннях різні неточності, перекручування, пробіли.
Залежно від взаємовідносин, які складаються із допитуваним, виділяють допит у конфліктній ситуації і допит у безконфліктній ситуації.
Зазвичай виокремллють чотири основні стадії (етапи) допиту: попередня, вільної розповіді, питально-відповідальна і процесуального оформлення отриманих показань.
У попередній стадії слідчий засвідчується в особистості допитуваного, заповнює анкетну частину протоколу, роз'ясняє допитуваному його права й обов'язки. Ця частина допиту використовується для ознайомлення з особистісними особливостями допитуваного, з'ясування його позиції і встановлення з ним психологічного контакту.
Стадія вільної розповіді – це допит про ті обставини, у зв'язку з якими особа викликана для дачі показань. У цій стадії не рекомендується без необхідності перебивати допитуваного. Втручатися в його розповідь доцільно лише при явному відхиленні від теми допиту.
У питально-відповідальній стадії слідчий задає уточнюючі, додаткові, конкретизуючі, контрольні, нагадуючі питання, подає докази. Питання ставляться в ясній, чіткій формі. Вони не повинні містити підказування і носити навідний характер.
Хід і результати допиту оформляються в його четвертій, завершуючій стадії.
Необхідною умовою одержання на допиті достовірних і повних показань є ретельна підготовка до його проведення. Підготовка містить у собі (рисунок 1).

Рисунок 1 – Етапи підготовки до допиту
Готуючись до допиту, слідчий повинний заздалегідь продумати формулювання питань, їх послідовність. Йому потрібно прогностично оцінити як відреагує допитуваний на той чи інший доказ, передбачити варіанти своїх аргументів, якщо допитуваний спробує спростувати або опорочити наявні докази.
Якщо в справі потрібно провести допити декількох осіб, то доцільно визначити їхню послідовність.
За загальним правилом спочатку допитуються ті особи, що мають у своєму розпорядженні найбільш важливу інформацію (про подію, свідків, очевидців, інші джерела доказів) або в силу різних причин можуть з часом забути окремі обставини або деталі події (наприклад, у силу малолітнього віку, хвороби тощо).
Раніше інших допитуються особи, що знаходяться в якийсь залежності від підозрюваного (обвинуваченого), із тим, щоб останній не устиг вплинути на них. Не варто квапитися з допитом тих, хто легко може передати іншим про те, чим цікавиться слідчий.
При наявності декількох обвинувачуваних у числі перших допитуються ті, від кого передбачається одержати правдиві показання (особи, що вперше брали участь у вчиненні злочину, грали другорядну роль, а також особи, у відношенні винності яких слідчий має у своєму розпорядженні переконливі докази).
Велике значення має спосіб і порядок виклику на допит (повісткою, по телефону, через рідних, близьких та ін.). Треба заздалегідь визначити час, який займуть допит і фіксація показань. Якщо треба провести декілька допитів, то доцільно спланувати їх так, щоб допитувані не витрачали час на чекання і виключалася можливість якогось небажаного їхнього спілкування між собою.
Завершується підготовка до допиту складанням письмового плану, в якому позначаються всі основні параметри допиту – час, завдання, коло питань, які потрібно з'ясувати, їх послідовність, докази, що можуть знадобитися.
Очна ставка – це одночасний допит двох раніше допитаних осіб, що проводиться із метою усунення істотних суперечностей в їх показаннях.
Сутність очної ставки полягає в тому, що слідчий задає по черзі двом раніше допитаним особам питання про одні й ті ж обставини (факти, явища), аналізує і зіставляє поступаючі від допитуваних показання, і встановлює істину щодо спірних обставин (фактів, явищ).
Очна ставка є різновидом допиту, тому що являє собою комплекс пізнавальних і удостовірчих операцій, виконуваних із метою одержання і закріплення показань про обставини, що мають значення для правильного вирішення кримінальної справи. Водночас очна ставка – це самостійна слідча дія, із властивими тільки їй цілями, основами й умовами проведення.
У психологічному відношенні очна ставка – надійний засіб встановлення істини, чим допит, тому що аргументи в обгрунтовання того або іншого положення приводить не слідчий, а допитувані особи.
Ретельно підготовлена і правильно організована очна ставка являється не тільки способом усунення істотних суперечностей у показаннях, але і засобом викриття помилкового алібі, інсценівки злочину, самообмови й обмови одного допитуваного іншим. Крім того, у ході очної ставки можуть бути отримані нові фактичні дані, прямо або побічно відносні до розслідуваної події.
Очна ставка може проводитися:
1) тільки між двома особами одночасно (свідками, потерпілими, підозрюваними й обвинуваченими в будь-якому сполученні);
2) тільки між особами, раніше допитаними з тих самих обставин;
3) тільки при наявності в їх показаннях істотних суперечностей.
Оскільки обов'язковою умовою проведення очної ставки є наявність істотних суперечностей у показаннях, при відсутності таких очна ставка не може бути здійснена.
Під істотними суперечностями, як підставою для проведення очної ставки між раніше допитаними особами, варто розуміти наявність в їх показаннях взаємовиключних даних про одні й ті ж обставини (події, факти, явища), що мають значення для правильного вирішення кримінальної справи.
Питання про те, чи є суперечності в показаннях істотними, вирішує слідчий, виходячи з обставин справи і впливу суперечностей на прийняті в справі рішення.
За своїм характером очна ставка – складна слідча дія, що вимагає виконання слідчим комплексу наступних організаційно-підготовчих заходів:
1) ухвалення рішення про проведення очної ставки;
2) визначення учасників очної ставки;
3) психологічну підготовку очної ставки;
4) складання плану проведення очної ставки.
5) підготовку умов для проведення очної ставки.
Перед початком очної ставки слідчий повинний роз'яснити допитуваним та іншим учасникам суть майбутніх дій, значення і порядок їхнього виконання, а також роз'яснити обов'язки і права кожного учасника (ст. 173 КПК України).
Якщо в очній ставці бере участь педагог, законний представник неповнолітнього, захисник і експерт, то слідчий нагадує їм (бажано у відсутності допитуваних) про те, що задавати питання можна тільки з дозволу слідчого, а також про те, що неприпустимо висловлення зауважень з приводові поводження допитуваних і показань, що ними даються.
Якщо очна ставка робиться за участю свідка і потерпілого, що досягли 16-літнього віку, вони до початку допиту попереджаються про відповідальність за відмову або ухилення від дачі показань, про що слідчий робить відмітку в протоколі, що засвідчується підписами допитуваних осіб.
На початку очної ставки встановлюється, чи знають особи, що викликані на очну ставку, один одного і в яких стосунках вони перебувають між собою. З'ясування зазначених обставин має істотне значення для оцінки показань, отриманих на очній ставці, і в якомусь ступеню впливає на вибір тактичних прийомів її проведення.
У більшості випадків очна ставка проводиться між особами, що або були знайомі раніше, або бачили один одного в той момент, коли відбувалася подія, про обставини якої вони давали показання. Однак закон не містить будь-яких обмежень на цей рахунок і тому очна ставка може проводитися між незнайомими людьми за умови, що в їх показаннях із приводу тих самих обставин виявилися істотні суперечності.
Безпосередньо очна ставка починається з того, що слідчий пропонує допитуваним по черзі дати показання про ті обставини, для з'ясування яких вона проводиться. Після дачі показань слідчий може задавати питання кожному з допитуваних. Особи, між якими проводиться очна ставка, можуть, із дозволу слідчого, задавати друг другу питання, про що здійснюється відмітка в протоколі.
Оголошення показань учасників очної ставки, що містяться в протоколах попередніх допитів, а також відтворення звукозапису цих показань допускається лише після дачі ними показань на очній ставці і записі їх до протоколу (ч. 3 ст. 173 КПК України). Встановлені законом умови оголошення раніше даних показань спрямовані на обмеження впливу слідчого на осіб, що змінили показання на очній ставці, а також впливу показань однієї особи на показання іншої. Порушення цього положення приводить до того, що результати очної ставки втрачають доказове значення.
Тактика очної ставки залежить від характеру розслідуваної справи, від процесуального положення і морально-психологічних властивостей допитуваних, від взаємовідносин допитуваних й інших чинників. Однак вирішальне значення має причина виникнення суперечностей у показаннях допитуваних осіб. Суперечності в показаннях можуть бути результатом сумлінної помилки одного або обох допитуваних або свідомої помилковості показань одного або обох учасників очної ставки.
Причина суперечностей у показаннях, в більшості випадків, визначається слідчим лише приблизно, із більшим або меншим ступенем імовірності і тому розподіл показань на правдиві, достовірні і помилкові, недостовірні є умовним, принаймні, до проведення очної ставки. Слідчий повинний бути готовий до того, що в ході очної ставки виявиться хибність його початкової оцінки достовірності показань. Однак без розподілу показань на правдиві і помилкові, навіть умовного, практично неможливо намітити тактику проведення очної ставки.
Якщо істотні суперечності в показаннях виникнули в зв'язку із сумлінною помилкою одного з учасників очної ставки і ці суперечності не вдалося усунути шляхом повторного допиту й інших слідчих дій, то очна ставка грунтується на застосуванні тактичних прийомів, спрямованих на надання допомоги допитуваному в подоланні помилки щодо обставин, із приводу яких виникнули суперечності. Для цього дуже важливо установити з допитуваним такий психологічний контакт, який стимулював би в нього зацікавленість у встановленні істини.
Якщо такий контакт вдається установити, то учасник очної ставки, показання якого є недостовірними, сприймає показання другого допитуваного не як спробу опорочити його показання без будь-яких на то підстав, а як бажання нагадати про те, як подія відбувалася у дійсності.
Тому, якщо в слідчого є підстави думати, що допитуваний сумлінно помиляється, то перед початком очної ставки він повинний спокійно пояснити допитуваному, що його не підозрюють у дачі свідомо помилкових показань, однак дані їм показання суперечать наявним у справі доказам і це не дає можливості правильно вирішити справу.
Після проведення психологічної підготовки слідчий пропонує учаснику, показання якого він вважає достовірними, дати пояснення за суттю питання, щодо якого виникнули суперечності. Вислуховуючи показання, другий учасник в думках порівнює їх із уявленнями, що збереглися в його пам'яті, і нерідко пригадує ті деталі, які він не міг згадати на допиті. Іноді це відбувається у зв'язку з тим, що перший допитуваний повідомляє нові дані, а іноді тому, що показання, які виходять безпосередньо від допитуваного, активізують в учасника очної ставки, який помиляється сумлінно, асоціативне мислення.
Водночас не варто забувати, що в даному випадку може відбутися мимовільне коригування показань через підвищену схильність допитуваного навіюванню. Тому, якщо допитуваний змінює свої показання, слідчий зобов'язаний задати йому контрольні питання і перевірити, чи є причиною показань пригадування або це результат впливу обстановки, сформованої на очній ставці.
Таким чином, створення на очній ставці спокійної, безконфліктної обстановки – надзвичайно важлива задача. У таких умовах основним прийомом усунення істотних суперечностей має бути постановка допитуваному питань, розрахованих на пожвавлення в його пам'яті асоціативних зв'язків і пригадування допитуваним окремих обставин, що нерідко дозволяє виявити помилковість в його показаннях.
При наявності відповідних умов слідчий може провести очну ставку на місці, де відбувалася подія, із приводу якої виявилися істотні суперечності в показаннях учасників очної ставки. В результаті може виявитися, що обидва учасники дають правильні показання, а причиною суперечностей є те, що ту ж саму подію вони спостерігали з різних позицій або в різний час.
Якщо очна ставка проводиться в безконфліктній ситуації, усуненню істотних суперечностей у показаннях сприяє обговорення допитуваними обставин, із приводу яких виникнули ці суперечності. Для цього необхідно запропонувати допитуваним задавати друг другу питання, що відносяться до обставин, із приводу яких виникнули істотні суперечності.
Однак діалог допитуваних варто постійно контролювати, тому що нерідко предметом обговорення стають обставини, які не мають безпосереднього відношення до істотних суперечностей, у результаті чого на наявні суперечності нашаровуються нові й очна ставка не досягає поставлених цілей.
Якщо в ході очної ставки буде встановлено, що причиною істотних суперечностей в показаннях є дефекти зору або слуху одного з допитуваних, або його сп'яніння в момент сприйняття події, із приводу якої суперечності виникнули, то не варто домагатися від допитуваного потрібних показань, тому що в даному випадку його показання потребують перевірці шляхом проведення інших слідчих дій (допитів, слідчого експерименту та ін.).
Якщо очна ставка проводиться з метою викриття неправди, то першим звичайно допитується учасник, показання якого представляються слідчому правдивими. Однак у деяких випадках найбільший ефект досягається, якщо першим допитати учасника, який дав помилкові показання, що торкаються інтересів другого учасника очної ставки. Помилкові показання, у такому випадку, викликають обурення учасника, що дав правдиві показання і він, обгрунтовуючи їх справедливість, займає активну позицію у викритті неправди. Такий тактичний прийом може застосовуватися, якщо є впевненість в тому, що учасник очної ставки, показання якого являються правдивими, твердо має намір відстоювати позицію, яку він займає.
У ході очної ставки, що проводиться для подолання неправди, слідчий використовує тактичний прийом, в основі якого лежить оперування правдивими показаннями одного з допитуваних. У цьому зв'язку варто мати на увазі, що в ряді випадків очна ставка досягає цілі, якщо оперування правдивими показаннями сполучається з іншими тактичними прийомами:
– пред'явленням доказів;
– застосуванням психічного впливу на учасника очної ставки, який дає помилкові показання;
– розподілом предмета очної ставки на окремі епізоди і послідовне їхнє дослідження;
– використанням позитивних властивостей особистості учасника, який дає помилкові показання, із метою схиляння його до дачі правдивих показань;
– маскуванням дійсних цілей очної ставки постановкою питань, розрахованих на те, що учасник, який дає помилкові показання, з необережності повідомить цікавлячі слідчого факти і т.д.
Недосягнення цілей очної ставки не повинно служити підставою до того, щоб відмовитися від проведення очних ставок між учасниками, які дають помилкові показання, та іншими учасниками, що дали правдиві показання, тому що проведення серії очних ставок нерідко приводить до зміни позиції учасника, який дав помилкові показання.
Ефективність очних ставок залежить від уміння слідчого сполучати їх із проведенням інших слідчих дій. Проведення очних ставок у сполученні з допитами, пред'явленням для впізнання і слідчого експерименту, як правило, вчинює психологічний вплив на учасника, який дав помилкові показання.
Для того щоб учасник, який дає помилкові показання, не зробив навіювачого впливу на учасника, даючого правдиві показання, їх доцільно розмістити так, щоб перший із них не знаходився в поле зору другого. З метою припинення можливих спроб допитуваних до змови або погроз на адресу учасника, що дає правдиві показання, із боку іншого учасника, доцільно залучити до проведення очної ставки ще одного слідчого, про що необхідно зробити відмітку в протоколі.
Якщо обвинувачуваний (підозрюваний) поводиться агресивно, загрожує свідку (потерпілому), який викриває його у вчиненні злочину, то слідчий повинний ужити заходів до своєчасного припинення таких дій, а в разі потреби, припинити проведення очної ставки, вказавши в протоколі причину.
У випадку зміни в ході очної ставки правдивих показань на помилкові, не варто відразу ж з'ясовувати причини, тому що це може бути результатом психічного впливу другого учасника очної ставки й у його присутності навряд чи буде можливість установити причину зміни показань. З цією ціллю відразу ж після очної ставки необхідно допитати учасника, який змінив показання, про причини такого вчинку.


ЗАДАЧІ
2. 15 червня на центральному ринку робітниками міліції був затриманий Морозов С. С. при спробі обміну підроблених 20 грн. купюр на загальну суму 200 грн. в обмінному пункті банку "Еліта". При огляді автомобілю Морозова було виявлено ще 300 таких купюр, що мали ознаки підроблених.
Завдання:
Проаналізуйте ситуацію та прийміть рішення про порушення кримінальної справи, складіть письмовий план початкових слідчих дій, висуньте версії відносно фабули. Обгрунтуйте свою відповідь.

Підставою для порушення кримінальної справи відносно Морозова С. С. може бути використання ним підроблених грошових знаків, оскільки він затриманий на місці злочину.
Кількість знайдених купюр дозволяє припустити, що вони не могли опинитися у Морозова С. С. випадково, тобто має бути розроблені дві версії: Морозов С. С. сам підробляє грошові знаки або являється їх реалізатором та діє в кримінальній групі.
План розслідування на попередньому етапі має бути зорієнтованим на перевірку достовірності, уточнення фактичних даних, що стали підставою для порушення кримінальної справи, збір нових фактичних даних і попередження можливих спроб зацікавлених осіб приховати сліди злочину.
Початкові слідчі дії:
– виїмка та попереднє дослідження підроблених грошових знаків;
– призначення експертизи для підтвердження підробки грошових знаків;
– обшук за місцем проживання та праці затриманого;
– допит підозрюваного;
– допит свідків (адміністрації і співробітників банка, яким були пред'явлені підроблені купюри; осіб, підтверджуючих окремі обставини дій злочинця).
Результати кожної з зазначених дій приводять до формулювання нових завдань.
Якщо буде з'ясовано, що Морозов С. С. являється учасником кримінальної групи, яка займається виробництвом фальшивих грошових знаків, треба буде встановити коло її учасників, розподіл ролей між ними та організувати по можливості негайну їх затримку.

3. На очній ставці її учасники обмінялися умовними знаками. Слідчий попередив їх про недопустимість подобних дій. Однак незабаром обмін знаками повторився. Слідчий припинив очну ставку.
Завдання:
Охарактеризуйте ситуацію та дії слідчого. Що можна зробити для продовження очної ставки?

Слідчий повинний був вже при підготовці очної ставки з'ясувати характер відносин між її майбутніми учасниками і припустити, як буде розвиватися їх спілкування між собою, наприклад вирішити для себе, чи є в когось із передбачуваних учасників намір вплинути на показання іншого учасника. Виходячи з наміченого плану, можна було спочатку розташувати учасників очної ставки таким чином, щоб виключити обмін знаками між ними.
Якщо слідчий не допускав подібного ходу очної ставки, не пізно розсадити її учасників способом, який влаштовує слідчого, в процесі її проведення.
В тому випадку, якщо учасники спробують перешкоджати проведенню очної ставки і після зміни їхнього розташування відносно один одного, можна запросити для участі в очній ставці іншого слідчого, який допоможе контролювати обстановку (про це необхідно зробити відмітку в протоколі).
Якщо ж і після вжитих заходів допитувані дозволять собі порушувати встановлені для них правила, очну ставку можна припинити.


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Кримінальний кодекс України від 05.01.2001 р. № 2341-ІІІ в ред. від 10.09.2009 р.
2. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28.12.1960 р. № 1001-05 в ред. від 10.11.2009 р.
3. Криминалистика: Учебник для вузов / Отв. ред. проф. Н. П. Яблоков. – М.: БЕК, 1995. – 708 с.
4. Криминалистика: Учебник для юрид. вузов / Под ред. докт. юрид. наук, проф. В. А. Образцова. – М.: Юрист, 1995. – 592 с.
5. Криміналістика / П. Д. Біленчук, О. П. Дубовий, М. В. Салтевський та ін.; За ред. акад. П. Д. Біленчука. – К.: Атіка, 2006. – 416 с.
6. Криміналістика: Підручник / За ред. В. Ю. Шепітька. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Ін Юре, 2004. – 520 с.
7. Кузьмічов В. С., Прокопенко Г. І. Криміналістика: Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 368 с.
8. Найденов В. В., Олейник П. А. Руководство для следователей. Ч. 1. – М.: Юрид. лит., 1981. – 438 с.
9. Рощин А. И., Биленчук П. Д., Омельченко Г. Е. Книга криминалиста: Практ. пособие. – К.: Украина, 1995. – 416 с.
10. Руководство для следователей / Под ред. докт. юрид. наук, проф. В. А. Снеткова. – М.: Лига Разума, 1997. – 732 с.
11. Салтевський М. В. Криміналістика (у сучасному вигляді): Підручник. – К.: Кондор, 2005. – 588 с.