Кр відтворення обстановки і обставин події.

КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з навчальної дисципліни
"КРИМІНАЛІСТИКА"

ПЛАН

1. Тактичні прийоми відтворення обстановки і обставин події.
Фіксація результатів проведення 3
Завдання №2 12
Завдання №3 16
Завдання №4 18
Список використаної літератури 19

1. ТАКТИЧНІ ПРИЙОМИ ВІДТВОРЕННЯ ОБСТАНОВКИ І ОБСТАВИН ПОДІЇ. ФІКСАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ПРОВЕДЕННЯ
Відтворення обстановки та обставин події (ст. 194 КПК України) – слідча дія, яка полягає в тому, що слідчий у присутності понятих, а в необхідних випадках за участю спеціаліста, свідка, потерпілого і підозрюваного чи обвинуваченого, відтворюючи обстановку й умови, в яких ті чи інші події могли відбуватися в дійсності, здійснює дії щодо перевірки показань учасників процесу й інших доказів та одержання нових даних.
Підготовка і тактика проведення відтворення обстановки й обставин події може бути розглянута із двох кутів зору:
1) тактики проведення слідчого експерименту;
2) тактики проведення перевірки показань на місці.
Тактика проведення слідчого експерименту
У тактиці організації, проведення і управління слідчою дією реалізуються його принципи, що визначають прийоми і засоби діяльності як предметно-перетворюючої сутності. Слідчий експеримент у цьому плані становить одну з найбільш програмованих дій, обмежених тактико-організаційними та управлінськими засадами.
Тактично найбільш складним є експеримент з перевірки можливості людини органолептично сприймати подію. Зазвичай експериментально перевіряються можливості сприймати за допомогою зору і слуху (бачити – не бачити, чути – не чути). Допустимі експерименти з перевірки сприйняття інформації та інших органів чуттів, наприклад, нюхом – того чи іншого виду запаху, дотиком – температури і структури поверхні тіла тощо.
Експеримент проводиться на тому ж місці, вибирається час доби, коли метеорологічні та інші умови, що впливають на чутність, будуть приблизно такими ж. Дотримання всіх умов експерименту забезпечує вірогідність його результатів.
Готувати слідчий експеримент і керувати ним складно. Існують тактичні рекомендації, серед яких важливішими є такі.
1. Кількість учасників повинна бути значною, обов'язково запрошують помічників слідчого і статистів для виконання дослідних дій.
2. Всі учасники експерименту поділяються на дві групи: одна перебуває на місці джерела інформації, а друга – на місці сприймаючого суб'єкта. У цьому разі понятих має бути не менше чотирьох, вони попарно присутні при проведенні дослідних дій у кожному місці перебування учасників експерименту.
3. Групи забезпечуються засобами радіо- або дротового зв'язку фіксації результатів експерименту, встановлюються сигнали початку і закінчення дослідних дій. Керує слідчим експериментом слідчий. Фіксація результатів експерименту проводиться одночасно вдвох місцях після закінчення кожної дослідної дії. Зрозуміло, такий слідчий експеримент повинен бути ретельно спланований.
4. Досліди обов'язково повторюються в трансформованих умовах, наприклад, змінюються звучання голосу і зміст тексту. Спочатку вимовляються фрази тихо, потім голосніше і голосно, іноді відтворюється лемент, наприклад: "Караул! Допоможіть! Рятуйте! ". Змінюється відстань між джерелом інформації і сприймаючою особою, вводяться перешкоди, наприклад, сторонній шум транспорту, коли це диктується умовами експерименту.
5. Оскільки учасники і поняті розділені на дві групи, одні спостерігають тільки дії учасників у місці джерела інформації, а інші – у місці перебування особи, чиї показання перевіряються. Рекомендується проводити експеримент у два етапи, тобто після провадження всіх дослідних дій поняті повинні помінятися місцями, і експеримент необхідно повторити ще раз, що обов'язково відзначається в протоколі.
У криміналістичній тактиці особливе місце посідає тактичний експеримент.
Тактичний експеримент – це вид слідчого експерименту, який проводиться для встановлення поінформованості особи про факти, що цікавлять слідство. Експеримент передбачає штучне створення обстановки, яка спонукає особу добровільно виконувати дії, що розкривають зміст тільки їй відомої інформації. Цей експеримент застосовується для викриття співучасників злочинів у стадії як їх вчинення, так і підготовки та приховування. Він розкриває наявність в осіб попереднього злочинного зговору, служить засобом реалізації оперативних матеріалів.
Від звичайних видів слідчого експерименту тактичний експеримент відрізняється специфічними ознаками, до яких можна віднести:
1) включення до його змісту елементів оперативно-розшукової діяльності;
2) проведення в дві стадії, перша з яких включає оперативно-розшукові дії, а друга – слідчі;
3) проведення дослідних дій у реальних умовах, при цьому особу, чия поінформованість перевіряється, на першій стадії не доводять до відома про провадження експерименту; на другій стадій експерименту особі розкривають сутність вчинення нею умисних дій відповідно до створеної штучної обстановки і проводять слідчу дію, наприклад, затримання з доказами.
За своєю сутністю тактичний експеримент нагадує тактичну операцію, в якій поєднуються організаційні, тактичні й слідчі дії для вирішення одного тактичного завдання. Особливе значення тактичний експеримент може мати при виявленні та документуванні ознак корупції, підкупу і хабарництва, розкриття злочинних афер в економічних злочинах, для встановлення, наприклад, змови щодо одержання пільгового банківського кредиту тощо.
Оцінка результатів слідчого експерименту має практичне значення для використання їх у доказуванні. Якщо встановлено можливість вчинення певної дії, то це не означає, що вона обов'язково мала місце насправді. Якщо буде встановлено, що з місця перебування свідка можна чути лемент жертви про допомогу, то це не означає, що свідок справді його чув (він мав можливість чути, оскільки там перебував, якщо в нього нормальний слух). Таким чином, при позитивних результатах слідчого експерименту прямий зв'язок з подією, що перевіряється, не встановлюється.
Негативний результат експерименту свідчить про відсутність зв'язку між відтвореною обстановкою і подією, що перевіряється. У даних умовах подія, що перевіряється, відбутися не може, отже, її не було взагалі. Тому при встановленні факту неможливості сприймати в даних умовах певну подію вона оцінюється як доказ того, що свідок добросовісно помиляється або говорить неправду, коли він стверджує, що безпосередньо сприймав подію.
Тактика проведення перевірки показань на місці
Перевірка показань на місці – це слідча дія, що полягає у зіставленні показань про пов'язані з певним місцем обставини злочину з фактичною обстановкою на цьому місці, показаною слідчому в присутності понятих особою, яка дала показання, з метою з'ясування їх достовірності.
Перевірка показань на місці має на меті отримання нових фактів, а також перевірку, уточнення вже встановлених під час розслідування. Необхідність у застосуванні цієї дії виникає у випадках, коли іншим шляхом, крім зіставлення показань з тим, що існує в дійсності на місці події, неможливо переконатися в достовірності таких показань.
Зміст перевірки показань на місці полягає в тому, що слідчий пропонує особі, яка була допитана (свідку, потерпілому, підозрюваному, обвинуваченому), вказати місце вчинення злочину (чи інше місце), розповісти про цю подію, супроводжуючи у певних випадках свою розповідь демонстрацією своїх дій чи дій інших осіб.
Потім слідчий зіставляє відомості, одержані під час перевірки, з реальною обстановкою на місці, з одного боку, і з раніш одержаними показаннями та іншими доказами по справі, з іншого. Особа, показання якої перевіряються, дає їх в присутності понятих, показує, де і що відбувалося.
Слідчий у процесі перевірки показань на місці вирішує кілька завдань:
1) переконується в існуванні місця, про яке йшлося у показаннях;
2) перевіряє відповідність опису ознак обстановки у показаннях конкретної особи дійсній обстановці на місці;
3) встановлює наявність слідів чи предметів, які підтверджують зміст показань;
4) визначає напрямок руху учасників досліджуваної події, їх взаємне розташування в той чи інший момент розвитку події злочину;
5) зіставляє опис обстановки на місці та у показаннях підозрюваних, обвинувачених, потерпілих чи свідків.
Проведення перевірки показань на місці передбачає стадії підготовки, проведення та фіксації результатів.
Підготовка до перевірки показань на місці включає підготовчі дії, пов'язані із вивченням показань допитуваного, та підготовку забезпечення цієї дії на місці її проведення.
Така підготовка полягає в тому, що слідчий:
1) пропонує особі, показання якої перевіряються, взяти участь у слідчій дії і показати на місці те, про що вона повідомила на допиті; роз'яснює, в чому полягає сутність перевірки показань на місці та яким буде порядок ії проведення. Необхідною умовою перевірки показань на місці є добровільна згода на це допитуваного;
2) перевіряє достатність і ступінь конкретності даних про місце, на якому буде проведена перевірка. Якщо цих даних недостатньо, проводиться додатковий допит певної особи;
3) визначає склад учасників слідчої дії, запрошує до участі у перевірці понятих, роз'яснює їм їх права і обов'язки;
4) готує необхідні науково-технічні й допоміжні засоби, транспорт;
5) визначає найбільш доцільний час проведення перевірки показань на місці;
6) складає план проведення слідчої дії. У плані зазначається: де, коли і з якою метою провадитиметься перевірка, порядок і послідовність дій її учасників.
Проведення перевірки показань на місці характеризується такими тактичними особливостями:
1) показання повинні перевірятися лише на тому місці, де відбувалася подія злочину, де йшов (їхав) підозрюваний (обвинувачений, свідок) до місця події, де він залишив сліди чи знаряддя злочину;
2) особа, показання якої перевіряються, повинна сама показувати, де і що відбувалося. Така особа дає згоду на перевірку показань на місці;
3) якщо перевіряються показання кількох осіб, кожна з них виводиться на місце окремо. Групова перевірка суперечить сутності слідчої дії і втрачає своє доказове значення;
4) при перевірці показань на місці неприпустимо відтворювати цинічні дії чи дії, що загрожують безпеці оточуючих осіб, принижують їх честь і гідність. Про такі дії обвинувачений може тільки розповісти на місці;
5) слідчий не повинен допускати в своїх діях чи запитаннях навідних вказівок чи слів.
Тактика перевірки показань на місці передбачає використання різних тактичних прийомів:
1) постановку уточнюючих, доповнюючих чи контрольних запитань;
2) аналіз відповідей особи, показання якої перевіряються;
3) зіставлення показань, що були одержані на допиті, з реальною картиною місця події;
4) надання свідку (обвинуваченому) можливості пояснити розбіжності між показаннями і даними місця події тощо.
У ході підготовки до перевірки показань на місці необхідно враховувати ряд моментів, які мають психологічний аспект.
По-перше, необхідно визначити ті обставини, які підлягають перевірці.
По-друге, правильно вибрати час відтворення показань (якщо обвинувачений дає правдиві показання, то затримка у зв'язку з виїздом на місце пригоди може призвести до зміни ним своєї позиції).
По-третє, вивчити психологічні особливості особи, чиї покази перевіряються (важливість даного положення полягає в тому, що добрі знання психіки цієї людини допоможуть встановити і підтримувати потрібний психологічний контакт, уникнути конфліктних ситуацій).
По-четверте, підготувати питання, які підлягають виясненню.
Отже, успішне відтворення показань на місці події вимагають від слідчого високих організаторських здібностей, спостережливості й міцних навичок та вмінь психологічного аналізу обстановки, фактів і ситуацій.
Фіксація результатів відтворення обстановки та обставин події
Основним способом фіксації результатів відтворення обстановки та обставин події є протокол, який складається відповідно до вимог ст.ст. 84, 85, 195 КПК України.
Він повинен бути складений так, щоб максимально повно і всебічно зафіксувати всю інформацію та речові докази, що були одержані і стосуються справи.
За своєю структурою у протоколі виділяють три частини: вступну, описову і заключну.
В описовій частині протоколу містяться такі відомості: точне місце проведення слідчої дії; метеорологічні, звукові та інші умови; обстановка (якщо її було реконструйовано, то зазначається, як і на підставі яких даних); розміщення учасників перед початком дослідів; зміст кожного досліду; одержані результати та ін.
Треба також зазначати: звідки почався маршрут прямування до місця перевірки; як він проходив; які показання давав обвинувачений (підозрюваний чи свідок); які дії він виконував на місці події; які запитання ставилися особі, показання якої перевіряються; які вона давала відповіді; які сліди чи предмети були виявлені під час перевірки показань на місці.
У протоколі відтворення обстановки і обставин події містяться дані про заяви та зауваження учасників слідчої дії (якщо вони мали місце), про час початку і закінчення відтворення, про попередження учасників щодо нерозголошення даних слідства.
Протокол складає особа, яка проводить слідчу дію, а підписують його всі особи, які брали участь у відтворенні обстановки та обставин події, поняті та слідчий.
Додатковими способами фіксації результатів відтворення обстановки і обставин події є складання планів і схем, використання фото-, кіно-, відеозйомки, звукозапису. Метою такої фіксації є наочне відображення обстановки і обставин відтворюваної події. Так, плани і схеми дозволяють відобразити розташування ділянок місцевості й приміщень, розміщення всіх предметів і учасників слідчої дії. На планах і схемах бажано намітити маршрут руху із зазначенням його початку та закінчення, проміжні зупинки, місця проведення дослідів тощо.
Фотозйомку доцільно застосовувати для фіксації взаємного розташування учасників відтворення обстановки і обставин події, важливих елементів дослідів або пересування учасників перевірки показань на місці, їх результатів. Окремі моменти під час слідчої дії фотографуються за правилами судово-оперативної зйомки.
Відеозйомка має певні переваги порівняно з фотографуванням. Вона дозволяє зафіксувати всі дії обвинуваченого (чи свідка) в динаміці, послідовність цих дій, ініціативу обвинуваченого у показі та розповіді під час відтворення обстановки і обставин події.


ЗАВДАННЯ № 2
23 квітня до чергової частини РВВС зателефонував директор дома культури Смірнов П. П. і повідомив, що група молодих чоловіків увірвалася до приміщення, де відбувалася дискотека. Хулігани брутально висловлювались, побили декількох відпочиваючих. В результаті завдано значних матеріальних збитків, двох потерпілих доставлено до лікарні. Під час огляду місця події було виявлено: сліди крові на підлозі танцювального залу; розбите скло у холі, пошкоджені електро-музикальні інструменти; уламок клинка ножа в дерев'яному корпусі звукової колонки; шматок гумового шлангу на підлозі біля сцени.
Завдання: проаналізуйте та змоделюйте ситуацію, складіть графічний план розслідування злочину відносно фабули, вкажіть основні напрями розслідування. Обгрунтуйте свою відповідь.

Початковий етап розслідування хуліганства починається із аналізу та оцінки первинних матеріалів. Це дозволяє визначити слідчу ситуацію, а потім спланувати тактичні операції для її вирішення.
Типові слідчі ситуації:
1. Осіб затримано на місці події, є свідки, потерпілий і матеріальні сліди. Це характерно для хуліганства, скоєного на вулиці, в громадському транспорті, в комунальній квартирі та ін.
У цьому разі можливі такі тактичні операції (тобто комплекс організаційних, оперативно-розшукових та слідчих дій):
а) для встановлення особи затриманого, встановлення ознак хуліганства в його діях;
б) для виявлення та забезпечення збереження джерел доказів. Включають: бесіди, опитування, огляд, допит, особистий обшук, обшук за місцем проживання (наприклад, у випадку розслідування радіохуліганства) та ін.
2. Особа, яка скоїла хуліганські дії, знаходиться на місці події та продовжує їх скоювати. Це типово для квартирного дебошу, порушень правил поводження на пляжі, при спробі зриву громадських заходів (концерт, збори), коли хулігани, не звертаючи уваги на попередження громадян, погрожують застосуванням фізичної сили, заподіянням тілесних ушкоджень. Особливо небезпечними бувають п'яні та озброєні хулігани, а також хулігани, об'єднанні в групи.
При перевірці згаданої слідчої ситуації застосовуються тактичні операції для припинення хуліганських дій; затримання під час скоєння злочину; встановлення джерел доказів.
3. Хуліганські дії скоєні в минулому, особи злочинців відомі. Ця ситуація типова при порушенні кримінальної справи по заяві потерпілих. Заявники в більшості випадків і є потерпілими, є свідки та деякі матеріальні джерела доказів (наприклад, довідки судово-медичного освідування, використані хуліганами предмети для нанесення ушкоджень, сліди руйнування та знищення майна, фотознімки, звукозапис, фонограми та кіноплівки, на яких зафіксовані хуліганські дії).
У цьому випадку допустимі тактичні операції для встановлення факту скоєння хуліганства; вжиття заходів, які забезпечують присутність підозрюваних на досудовому слідстві; встановлення джерел доказів.
4. Особа, яка скоїла хуліганські дії, зникла; вона відома лише в обсязі ознак зовнішності, які встигли запам'ятати потерпілий та свідки. Це є типовим при скоєнні хуліганства в громадському транспорті, в малолюдних місцях, місцях відпочинку, де хулігану не було вчинено потрібного опору, і він зник. Є потерпілі, свідки (в більшості випадків), матеріальні сліди (наприклад, сліди ніг, ушкодження на одязі, тілі людини, залишені знаряддя скоєння хуліганства).
При даній ситуації можливі тактичні операції для розшуку та затримання зниклого хулігану; ідентифікації особи затриманого; встановлення джерел доказів.
5. Знайдено сліди хуліганських дій, злочинець невідомий, свідків не має. Це характерно для хуліганства, скоєного "без свідків" (глум над пам'ятниками культури, нанесення на парканах і будовах нецензурних текстів, які ганьблять честь та гідність громадянина, завдання шкоди державному або особистому майну тощо). В цьому випадку знайдені матеріальні сліди відображають ознаки складу хуліганства, а також несуть інформацію про спосіб скоєння, про знаряддя та особи злочинців.
Для з'ясування обставин в цьому випадку можливі тактичні операції по збиранню даних про скоєне хуліганство на місці події та розшуку злочинців по знайдених слідах.
Ситуація, яка є типовою при скоєнні хуліганства в місцях відпочинку: особи, котрі скоїли хуліганські дії, зникли. Вони відомі лише в обсязі ознак зовнішності, які встигли запам'ятати потерпілі та свідки. Є потерпілі, матеріальні сліди тощо.
При даній ситуації можливі:
1) тактичні операції для розшуку та затримання зниклих хуліганів;
2) ідентифікація осіб затримання;
3) встановлення джерел доказів.
План тактичної операції "Розшук і затримання хуліганів" включає:
– огляд місця події;
– допит свідків;
– допит потерпілих;
– обшук;
– впізнання;
– перевірку показань на місці;
– проведення оперативно-розшукових заходів;
а) переслідування "по гарячих слідах";
б) організацію спостереження за місцями імовірної появи злочинців;
в) блокування вокзалів, місць відпочинку та місць, де вони можуть переховуватися;
г) використання для розшуку криміналістичних обліків та інформаційно-довідникових систем ОВС;
л) залучення до розшуку громадськості.
План тактичної операції "Розшук злочинця по матеріальних слідах-відображеннях скоєного хуліганства".
У цьому випадку проводяться:
– допит заявника;
– огляд місця події;
– попереднє дослідження або призначення судових експертиз з метою дослідження слідів злочину;
– обшуки;
– оперативно-розшукові заходи;
– організаційні заходи.
План тактичної операції "Встановлення джерел доказів", яка включає:
– проведення оперативно-розшукових заходів;
– огляд місця події;
– обшук;
– виїмку;
– встановлення свідків-очевидців та їх допити;
– витребування інформації із криміналістичних обліків та автоматизованих інформаційно-довідникових систем.
Першочергові слідчі дії: огляд місця події; огляд предметів; затримання й особистий обшук; допит потерпілих; допит свідків.
ЗАВДАННЯ № 3
На підлозі (грунті) під час огляду місця події виявлено залізний прут зі слідами речовини бурого кольору. Зафіксувати виявлений предмет за правилами детальної фотозйомки.
Завдання: зробити опис виявленого предмета у вигляді фрагменту протоколу огляду місця події та надати разом з фотознімками для перевірки.

Фрагмент протоколу огляду місця події
"... Кімната являє собою прямокутник розміром 4 х 9 кв. м. Підлога в кімнаті паркетна. Впритул до входу у кімнату, у західної стіни стоїть платтяна шафа. В лівому дальньому куті кімнати знаходиться дерев'яна тумбочка чорного кольору. На поверхні тумбочки жодних слідів не виявлено.
На південній стіні кімнати розташовано вікно розміром 120 х 150 см. Кватирка на вікні зачинена. На рамах, склі та лутках жодних порушень та слідів немає. На вікні є штори з матерії червоного кольору, на яких також не знайдено жодних слідів.
Перед вікном знаходиться письмовий стіл, біля якого розташовані два стільці. Справа від столу, у східної стіни кімнати знаходиться сервант. На відстані 1 м від серванту знайдений металевий прут діаметром 15 мм довжиною 25 см зі слідами рідини темно-бурого кольору, схожої на кров.
На журнальному столику знайдені недопалки сигарет "Президент" та пачка з-під сигарет "Президент", в якій знаходилася одна сигарета. Посеред кухонного столу знайдені три порожні пляшки місткістю по 0,5 літра з-під горілки "Гайдамацька" та три порожні 200-грамові стакани".


ЗАВДАННЯ № 4
У справі про розкрадання та зловживання посадовим становищем під час обшуку на робочому місці бухгалтера підприємства, що підозрюється в причетності до скоєного злочину, виявлено велику кількість документів у розрізненому стані. Щоб не гаяти часу на сортирування та відбір, слідчий склав їх у мішки та вилучив для подальшого огляду й аналізу.
Завдання: Схарактеризувати ситуацію та дії слідчого. Аргументуйте свою відповідь.

У випадку, що розглядається, слідчому треба було провести виїмку – слідчу дію, яка проводиться при необхідності вилучення певних документів, коли точно відомо, де і в кого вони знаходяться.
Процесуальний режим виїмки регулюється статтями 178-184, 186, 187-1, 188, 189 КПК України.
Виїмку необхідно було провести за вмотивованою постановою слідчого (без санкції прокурора), у присутності особи, у веденні якої знаходяться документи, і двох понятих. Про проведення виїмки складається протокол, копія якого вручається особі, в якої проведено виїмку.
Таким чином, слідчому треба було оглянути документи й вилучити лише ті з них, в яких можуть міститися факти про розкрадання, а не всі підряд документи.


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28.12.1960 р. № 1001-25 в ред. від 12.10.2010 р.
2. Аверьянова Т. В., Белкин Р. С., Корухов Ю. Г., Россинская Е. Р. Криминалистика: Учебник / Под ред. Р. С. Белкина. – М.: ИНФРА-М, 2001. – 990 с.
3. Андреев И. С, Грамович Г. И., Порубов Н. И. Курс криминалистики / Под ред. Н. И. Порубова. – М.: Перспектива, 2000. – 480 с.
4. Белкин Р. С. Курс криминалистики: Учеб. пособие. -3-е изд., доп. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. – 410 с.
5. Біленчук П. Д., Перкін В.І. Тактичні прийоми, тактичні комбінації та тактичні операції в розслідуванні злочинів. – К.: Атіка, 1996. – 334 с.
6. Васильев А. Н. Тактика отдельных следственных действий. – М.: Юрид. лит., 1981. – 288 с.
7. Гора І. В., Колесник В. А. Криміналістика: Спеціальний курс лекцій. – К.: Вид-во НА СБ України, 2002. – 320 с.
8. Коваленко Є. Г. Кримінальний процес України: Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 576 с.
9. Коновалова В. Е., Шепитько В. Ю. Криминалистическая тактика: теории и тенденции. – Xарьков: Консум, 1997. – 230 с.
10. Криміналістика: Підручник / За ред. В. Ю. Шепітька. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Ін Юре, 2004. – 520 с.
11. Кузьмічов В. С., Прокопенко Г.І. Криміналістика: Навч. посібник / За ред. В. Г. Гончаренка, Є. М. Моісеєва. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 366 с.
12. Салтевський М. В. Криміналістика (у сучасному вигляді): Підручник. – К.: Кондор, 2005. – 588 с.
13. Тактика следственных действий / Под. ред. В. Л. Васильева. – СПб.; Питер, 1997. – 460 с.
14. Шепітько В. Ю. Довідник слідчого. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 480 с.