Кр Відтворення обстановки та обставин події .

ПЛАН

Вступ 3
1. Характеристика відтворення обстановки
та обставин події як слідчої дії 6
2. Особливості проведення слідчого експерименту 10
3. Тактика перевірки показань на місці 20
4. Роль відтворення обстановки та обставин події
у встановленні алібі 25
5. Фіксація результатів відтворення обстановки та обставин події 27
Висновки 29
Список використаної літератури 32

ВСТУП
При розслідуванні кримінальної справи слідчий виконує дії та ухвалює рішення, передбачені або зумовлені кримінально-процесуальним законом. Ці дії та рішення різні, кожне з них, як правило, має свої завдання, виконати які прагне слідчий.
Відтворення обстановки та обставин події (ст. 194 КПК України) - слідча дія, яка полягає в тому, що слідчий у присутності понятих, а в необхідних випадках за участю спеціаліста, свідка, потерпілого і підозрюваного чи обвинуваченого, відтворюючи обстановку й умови, в яких ті чи інші події могли відбуватися в дійсності, виконує дії щодо пе-ревірки показань учасників процесу й інших доказів та одержання нових даних.
Перевірка показів на місці, отже, проводиться для встановлення відповідності або невідповідності показів допитаних осіб (підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого або свідка) обстановці місця здійснення події.
Основні завдання, які вирішує слідчий при перевірці показів на місці, такі:
- вияснити обізнаність чи необізнаність допитаної особи про дослі-джувану подію, що дозволяє визнати (або не визнати ) його очевидцем або учасником даної події;
- перевірити вже існуючі докази;
- отримати додаткову інформацію стосовно тої, що вже була отримана в ході допиту підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, або свідка;
- викрити особу, яка дає неправдиві покази.
За своїм змістом перевірка показів на місці включає елементи огляду місця події, допиту, впізнання, слідчого експерименту, у зв'язку з чим поєднує в собі тактичні й психологічні особливості цих слідчих дій.
У ході підготовки до перевірки показів на місці необхідно враховувати ряд моментів, які мають певний тактичний зміст.
По-перше, необхідно визначити ті обставини, які підлягають перевірці.
По-друге, правильно вибрати час відтворення показів (якщо обвинувачений дає правдиві покази, то затримка у зв'язку з виїздом на місце пригоди може призвести до зміни ним своєї позиції).
По-третє, вивчити психологічні особливості особи, чиї покази перевіряються (важливість даного положення полягає в тому, що обізнанність у психіці цієї людини допоможуть встановити й підтримати неоьхідний психологічний контакт, уникнути конфліктних ситуацій).
По-четверте, підготувати питання, які підлягають виясненню.
Певні особливості при перевірці показів на місці має і організація фотографування, відеозапису, які відображають дії підозрюваного, обвинуваченого на шляху слідування, при пошуку і показах об'єктів і предметів, виконанні ним окремих операцій тощо.
Отже, успішне відтворення показів на місці події вимагають від слідчого високих організаторських здібностей, спостережливості і міцних навичок та вмінь грунтовного аналізу обстановки, фактів і ситуацій.
Все наведене вище свідчить про актуальність теми курсової робо-ти.
Об'єкт дослідження - відтворення обстановки та обставин події як слідча дія.
Предмет дослідження - організаційні й тактичні принципи та прийоми проведення слідчого експерименту й перевірки показань на місці.
Мета роботи - визначити поняття, сутність і зміст відтворення обстановки та обставин події.
Методи дослідження - порівняльний, описовий.
Для досягнення поставленої мети в роботі вирішувались такі за-вдання:
- охарактеризувати відтворення обстановки та обставин події як слідчої дії;
- розглянути особливості проведення слідчого експерименту;
- описати тактику перевірки показань на місці;
- розкрити роль відтворення обстановки та обставин події у встановленні алібі;
- визначити правила фіксації результатів відтворення обстановки та обставин події.
Структура роботи: вступ, п'ять розділів, висновки, список використаноы літератури.


1. ХАРАКТЕРИСТИКА ВІДТВОРЕННЯ ОБСТАНОВКИ
ТА ОБСТАВИН ПОДІЇ ЯК СЛІДЧОЇ ДІЇ
З метою перевірки та уточнення результатів допиту свідка, потерпі-лого, підозрюваного або обвинуваченого, а також даних, одержаних при провадженні огляду та інших слідчих дій, слідчий може виїхати на місце і в присутності понятих, а в необхідних випадках з участю спеціаліста, свідка, потерпілого і підозрюваного або обвинуваченого, відтворити обстановку та умови, в яких ті чи інші події могли відбуватися в дійсності [10, C. 328].
Виконання цих дій допускається за умови, якщо вони не принижують гідності осіб, що беруть у них участь, і не є небезпечними для їх здоров'я.
Для одержання найбільш вірогідних результатів ця слідча дія має проводитись в умовах, максимально наближених до тих, в яких відбува-лась відтворювана подія, і в кількох варіантах.
Зазвичай відтворення обстановки та обставин події проводиться, щоб перевірити:
- відповідність показань будь-якого учасника процесу реальній об-становці місця події;
- можливість бачити або чути будь-що за певних умов (наприклад, чи могла конкретна людина в певних умовах сприйняти ту чи іншу подію, чи міг свідок в описаних умовах і з указаної відстані побачити, як відбувалась подія, тощо);
- можливість існування певного явища, об'єктивну можливість події (наприклад, чи може відбутися самозагорання певної речовини за відповідних умов, чи можуть утворитися певні сліди);
- можливість здійснити ту або іншу дію (виготовити фальшиві гроші, проникнути в приміщення, відкрити замок, включити запалення автомобіля, перенести крадене на певну відстань тощо);
- можливість виконати певні дії протягом заданого часу;
- як саме відбувалась певна подія (наприклад, уточнити шлях прямування обвинуваченого до місця вчинення злочину);
- наявність або відсутність певних професійних навичок;
- механізм подій, що відбулися, та механізм слідоутворення;
- місцезнаходження та дислокацію слідів злочину.
Отже, завдання відтворення обстановки та обставин події, що включає в себе слідчий експеримент і перевірку показань на місці без проведення експериментальних дій, полягає у перевірці зібраних доказів, одержанні нових доказів, виявленні причин та умов, які сприяли вчиненню злочину.
Проводячи цю слідчу дію, слідчий зобов'язаний:
1) вжити заходів до того, щоб забезпечити відповідність умов тим, які були в момент розслідуваної події;
2) підготувати необхідні інструменти і технічні засоби;
3) роз'яснити особам, які беруть участь у слідчій дії, мету та завдання проваджуваних дій, функції, права та обов'язки кожного з учасників;
4) дібрати необхідних понятих та спеціалістів;
5) забезпечити безпеку проведення експерименту, виконання вимог закону та належне закріплення отриманих фактичних даних [22, С. 290].
Закон та інші нормативні акти встановлюють такі основні правила проведення відтворення обстановки та обставин події:
- при провадженні слідчого експерименту обов'язкова присутність не менше двох понятих;
- у випадку необхідності в слідчому експерименті можуть брати участь підозрюваний, обвинувачений, потерпілий, свідки;
- до участі в слідчому експерименті може бути запрошений і спеціа-ліст, який подає слідчому необхідну допомогу в відтворенні обстановки й обставин події;
- у необхідних випадках слідчий здійснює виміри, складає плани, схеми, креслення, а також фотографування, відеозйомку;
- провадження слідчого експерименту допускається за умови, щоб при цьому не принижувалися честь та гідність осіб, які беруть у ньому участь, та оточуючих, не створювалася небезпека для їх життя та здоров'я.
Як і при будь-якій слідчій дії на початку проведення відтворення обстановки та обставин події слідчий роз'яснює всім учасникам їх права й обов'язки та попереджує про передбачену законом відповідальність.
Потерпілий і свідок перед проведенням відтворення обстановки та обставин події попереджаються про кримінальну відповідальність за да-вання заздалегідь неправдивих показань, а свідок - ще й за відмову від давання показань.
Для одержання більш достовірних результатів дана слідча дія повинна проводитися в умовах, максимально наближених до часу і місця, в яких відбувалась подія, що відтворюється. Доказове значення мають як позитивні, так і негативні результати даної слідчої дії.
З урахуванням характеру відтворення обстановки та обставин події та змісту виконуваних при ньому дій слідчий вирішує питання про участь спеціаліста. При цьому всі дії здійснюються під контролем та керівництвом слідчого.
Спеціаліст може допомогти у відтворенні (реконструкції) обстановки та обставин події, що перевіряється, дібрати інструменти та матеріали, необхідні для дослідження, безпосередньо здійснювати досліди з тим, щоб були додержані всі необхідні умови експерименту, застосувати фото- і кінозйомку, звуко- і відеозапис та інші технічні засоби для фіксації перебігу слідчої дії та її результатів, дати оцінку результатів експерименту та визначити вплив окремих факторів на отримані дані.
Допомога спеціаліста в проведенні даної слідчої дії буде результативною лише тоді, коли він чітко уявить собі, з чим пов'язана необхідність її проведення, її мета і завдання.
Слідчий повинен ознайомити запрошеного для участі у слідчій дії спеціаліста з обставинами справи, якими зумовлена необхідність експериментальних дій; метою, конкретними завданнями, які планується розв'язати за допомогою тих чи інших дослідів; визначити, які конкретно факти слід перевірити; з'ясувати зміст умови, місце та час дослідів, які мають відбутися.
За необхідності експерту-криміналісту надаються для вивчення від-повідні матеріали кримінальної справи.


2. ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ СЛІДЧОГО ЕКСПЕРИМЕНТУ
Слідчий експеримент є окремою слідчою дією, яка полягає у здійс-ненні дослідів з метою перевірки, чи могли відбутися за певних умов ті або інші події та яким саме чином [14, С. 277].
Проведення цієї слідчої дії пов'язано зі здійсненням дослідів, результати яких і є тими фактичними даними, що дозволяють дійти висновку про обставини, що мають значення для розкриття злочину.
У 30-х pp. XX ст. у криміналістичній літературі з'явилися праці П. І. Тарасова-Радіонова, у яких вперше досліджувались питання процесуальної природи і тактики проведення слідчого експерименту. Згодом питанням тактики проведення слідчого експерименту приділялося дедалі більше уваги, а у підручниках з криміналістики з'явилися глави, присвячені слідчому експерименту, були видані окремі посібники для слідчих.
Слідчий експеримент схожий з науковим експериментом. І слідчий, і науковий експерименти дають змогу вивчати факти шляхом проведення дослідів. Втім, слідчий експеримент має власні відмінні риси:
1) його застосування потребує певних процесуальних умов;
2) він відтворює явище не повністю, а лише деякі умови, за яких відбувалися події або мали місце факти, що цікавлять слідчого [6, С. 211].
Слідчий експеримент має своїм завданням встановлення того, могла чи не могла відбутися подія або дія у певних умовах. Крім того, слідчий експеримент не завжди пов'язаний з місцем події, він може бути проведений залежно від його мети не на місці події. Слідчий експеримент супроводжується проведенням дослідів, що істотно відрізняє його від слідчого огляду і виділяє у самостійну слідчу дію.
Слідчий експеримент відрізняється від експертизи. Незважаючи на їх зовнішню схожість, експертиза потребує застосування спеціальних знань, у той час як слідчий експеримент у процесі його проведення не вимагає цього.
З'ясовуючи природу слідчого експерименту, неаобхідно вказати на те, що він має на меті не лише перевірку певних фактів, а й одержання нових доказів у справі. Наприклад, у разі проведення слідчого експерименту для визначення можливості витягнути викрадені товари через пролом у стіні магазину, слідчий встановлює новий доказ: можливість витягнення викрадених товарів або його неможливість [13, С. 328].
Слідчий експеримент відрізняється від перевірки показань на місці. Він може бути у деяких випадках проведений без участі свідків та обвинувачених, тоді як перевірка показань на місці без їх участі є неможливою. При слідчому експерименті можуть бути присутніми всі свідки і обвинувачені одночасно, а при перевірці показань на місці дія проводиться щодо кожного обвинуваченого або свідка окремо.
Залежно від мети слідчого експерименту розрізняють певні його види:
1) слідчий експеримент для перевірки можливості бачити у даних умовах. Завдання такого експерименту іноді полягає у встановленні можливості не лише бачити, а й розрізняти деталі та особливості об'єктів у певних умовах;
2) слідчий експеримент для перевірки можливості чути в конкретних умовах.
У деяких випадках при проведенні слідчого експерименту на відкритій місцевості важливо встановити силу та напрямок вітру в момент події злочину, а також наскільки суттєво ці чинники впливають на можливість почути;
3) слідчий експеримент для перевірки можливості проникнути крізь певний отвір та вийняти через нього ті чи інші предмети.
Таким експериментом повинна бути встановлена як об'єктивна можливість вчинення дій (проникнення, витягування), так і суб'єктивна здатність на це певної особи або осіб. Важливо з'ясувати, чи може предмет певної конфігурації та об'єму пройти крізь даний отвір, а також чи може вказана особа проникнути через виявлений пролом;
4) слідчий експеримент для перевірки можливості вчинення якоїсь дії за певний проміжок часу.
При проведенні такого експерименту головним чинником є час, оскільки викликає сумнів не сам факт можливості вчинення певних дій, а час, протягом якого вони були вчинені;
5) слідчий експеримент для перевірки можливості настання певних наслідків даних дій (розгоряння, поламки та ін.).
Такі експерименти слід проводити у випадках, коли ці питання не вимагають експертного дослідження і застосування спеціальних знань;
6) слідчий експеримент для встановлення спеціальних та професійних навичок особи.
Такі експерименти рекомендують проводити тоді, коли обвинуваче-ний або свідок стверджує, що він володіє можливістю виконати ту чи іншу роботу. У разі заперечення ним цього, проводити слідчий експеримент не рекомендується;
7) слідчий експеримент для встановлення, як саме відбулась подія.
Слідчий експеримент може бути проведений не в усіх випадках. Не-припустимо проведення експериментів, які принижують гідність людини; загрожують життю або здоров'ю учасників експерименту або інших осіб; загрожують майну або можуть призвести до значних матеріальних збитків [13, С. 330].
Слідчий експеримент - складна (системна) слідча дія, у провадженні якої використовуються два простих джерела інформації: люди і речі (вербальні і нонвербальні) [19, С. 390].
Експеримент - динамічна дія, сутність якої полягає у проведенні дослідів.
Перш ніж проводити дослідні дії (експериментувати), необхідна по-передня підготовка, що включає:
1) прийняття рішення про проведення слідчого експерименту;
2) визначення його мети, тобто які обставини можуть бути встанов-лені слідчим експериментом;
3) визначення часу і місця проведення експерименту;
4) забезпечення умов, максимально наближених до обстановки, що перевіряється;
5) підбір учасників слідчого експерименту;
6) підготовка об'єктів, необхідних для постановки дослідів;
7) складання плану експерименту і забезпечення охорони місця його проведення [22, С. 290].
Якщо прийняте рішення провести слідчий експеримент, треба чітко визначити його мету, точно сформулювати завдання й назвати, які нові докази можуть бути отримані, які перевірені або уточнені.
Вид слідчого експерименту дозволяє визначати, передбачати та оцінювати його результати. Не може бути два результати: можливо або неможливо. Наприклад, суб'єкт не міг бачити або вчиняти якісь дії. Такий результат експерименту має значення категорично достовірного висновку, що даної події не було: суб'єкт не міг чути, не міг пролізти через отвір тощо. При позитивних результатах експерименту доводиться, що суб'єкт вчинив певну дію, наприклад, уліз через кватирку в квартиру, відімкнув замок відмичкою тощо. Такі висновки оцінюються як ймовірні, оскільки факт проникнення через кватирку прямо не пов'язаний зі зникненням майна з квартири. Тому не рекомендується проводити експеримент, якщо заздалегідь будуть відомі його позитивні результати [19, С. 391].
Експерименти на визначення можливості існування якого-небудь факту (чути, бачити), як правило, проводяться на тому ж місці, де цей факт сприймався суб'єктом, приблизно в той же час. Для перевірки наявності в людини професійних навичок допустимо намалювати купюру, виготовити підроблений бланк документа, відремонтувати годинник тощо, експеримент можна проводити в будь-якому зручному місці.
Перед слідчим експериментом слідчий обов'язково повинен побувати на місці, ознайомитися з обстановкою, визначити і погодити час проведення експерименту. В будь-якому разі місце визначається залежно від цілей і виду експерименту.
Особливо точно треба ставитися до визначення звукового середовища - обстановки, яка була в момент часу події, що перевіряється. Якщо подія, що перевіряється, відбувалася вночі, коли шум вулиці стихає, то й слідчий експеримент треба проводити приблизно в такий же час, коли стихає шум вулиці.
У деяких видах експерименту, наприклад, на встановлення фактів можливості чути, бачити, виконувати якісь дії (проникнути в отвір тощо), участь особи, чиї показання перевіряються, є не обов'язковою, а іноді й шкідливою, оскільки обвинувачений майже завжди не "чує" або не "бачить" того, що спостерігають, чують і встановлюють як реальний факт інші учасники і поняті. У цьому зв'язку присутність обвинуваченого є бажаною як тактичний прийом, що може похитнути його неправдиву позищю. Крім понятих, яких при деяких експериментах повинно бути не менше чотирьох, запрошуються статисти - виконавці дослідних дій. Участь фахівця в більшості експериментів є бажаною.
Дослідні дії іноді вимагають використання тих об'єктів, що використовувалися в ході перевірки встановлюваної події. У цих випадках слідчий підбирає подібні за зовнішніми ознаками об'єкти, іноді моделює подібні, тобто виготовляє макети, найчастіше холодної і вогнепальної зброї. Реальну зброю використовувати не можна.
В тактиці організації, проведення і управління слідчою дією реалізуються його принципи, що визначають прийоми і засоби діяльності як предметно-перетворюючої сутності [7, С. 117].
Слідчий експеримент у цьому плані становить одну з найбільш програмованих дій, обмежених тактико-організаційними та управлінськими засадами [19, C, 393].
Тактично найбільш складним є експеримент з перевірки можливості людини органолептично сприймати подію. Найчастіше експериментально перевіряються можливості сприймати за допомогою зору і слуху (бачити - не бачити, чути - не чути). Допустимі експерименти з перевірки сприйняття інформації та інших органів чуттів, наприклад, нюхом - того чи іншого виду запаху, дотиком - температури і структури поверхні тіла тощо.
Особливістю експериментів по встановленню фактів на видимість або чутність є розосередження джерела інформації і сприймаючої її особи. Як правило, між джерелом інформації, наприклад, людиною, що кличе на допомогу голосом, є якась перешкода - стіна, велика відстань, ліс тощо. Сприймаючий цю інформацію, як правило, не бачить джерело звуку, або бачить, але з якихось об'єктивних причин (шум вулиці, транспорту, вітру, працюючих машин) практично не може чути, але стверджує, що в конкретних умовах він чув. При підготовці до експерименту така особа підлягає лікарському освідуванню.
Експеримент проводиться на тому ж місці, вибирається час доби, коли метеорологічні та інші умови, що впливають на чутність, будуть приблизно такими ж.
М. В. Салтевський наводить такий приклад [19, С. 393]
Розслідуючи вбивство на дачі, розташованій на березі моря, слідчому необхідно було визначити точний час вбивства. Він знайшов свідків - двох жінок, які у цього дня вранці працювали на виноградниках і чули крик про допомогу, що долітали до них здачі. Дача розташована на схилі берега, на відстані близько 2 км. Між виноградниками і дачею розкинувся фруктовий сад. Слідчий двічі проводив експеримент у новий час доби, але експеримент був негативним. Ознайомившись з результатами експерименту, прокурор порадив звернутися до метеослужби. Фахівець-метеоролог порадив провести експеримент уранці, оскільки в цей час вітер дме у бік моря і чутність поліпшується. Проведення експерименту вранці й ввечері показало, що вранці лемент і навіть голосну мову чути на винограднику, а в інший час доби не чути.
Таким чином, дотримання всіх умов експерименту забезпечує вірогідність його результатів.
Готувати такий експеримент і керувати ним складно. Існують тактичні рекомендації, серед яких важливішими є такі [23, С. 212].
1. Кількість учасників повинна бути значною, обов'язково запрошують помічників слідчого і статистів для виконання дослідних дій.
2. Всі учасники експерименту поділяються на дві групи: одна перебуває на місці джерела інформації, а друга - на місці сприймаючого суб'єкта. У цьому разі понятих має бути не менше чотирьох, вони попарно присутні при проведенні дослідних дій у кожному місці перебування учасників експерименту.
3. Групи забезпечуються засобами радіо- або проводового зв'язку фіксації результатів експерименту, встановлюються сигнали початку і закінчення дослідних дій. Керує слідчим експериментом слідчий. Фіксація результатів експерименту проводиться одночасно вдвох місцях після закінчення кожної дослідної дії. Зрозуміло, такий слідчий експеримент повинен бути ретельно спланований.
4. Досліди обов'язково повторюються в трансформованих умовах, наприклад, змінюються звучання голосу і зміст тексту. Спочатку вимовляються фрази тихо, потім голосніше і голосно, іноді відтворюється лемент, наприклад: "Караул! Допоможіть! Рятуйте! ". Змінюється відстань між джерелом інформації і сприймаючою особою, вводяться перешкоди, наприклад, сторонній шум транспорту, коли це диктується умовами експерименту.
5. Оскільки учасники і поняті розділені на дві групи, одні спостерігають тільки дії учасників у місці джерела інформації, а інші - у місці перебування особи, чиї показання перевіряються. Рекомендується проводити експеримент у два етапи, тобто після провадження всіх дослідних дій поняті повинні помінятися місцями, і експеримент необхідно повторити ще раз, що обов'язково відзначається в протоколі.
Слідчий експеримент на встановлення механізму утворення слідів найбільш близький до судової експертизи, але не адекватний їй. Він найчастіше проводиться для визначення взаєморозташування слідоутворюючих об'єктів у момент події, наприклад, потерпілого і транспортного засобу; знаряддя в руці злочинця і положення жертви; способу проникнення, механізму злому перешкоди або замикаючого пристрою; настання конкретних подій при певних обставинах (самозаймання змоченого олією клоччя, неправильно складованого кам'яного вугілля тощо) [4, С. 280].
Складність таких експериментів очевидна, оскільки для їх прова-дження потрібно відтворити реальну обстановку, а це не завжди можливо. Тому такі завдання рекомендується вирішувати за допомогою експертизи.
У криміналістичній тактиці особливе місце посідає тактичний експе-римент.
Тактичний експеримент інтерпретується ученими по-різному. Одні вважають, що тактичний експеримент - це прийом, інші бачать у ньому вид слідчого експерименту або нову слідчу дію, що народжується.
Тактичний експеримент - це вид слідчого експерименту, який проводиться для встановлення поінформованості особи про факти, що цікавлять слідство. Експеримент передбачає штучне створення обстановки, яка спонукає особу добровільно виконувати дії, що розкривають зміст тільки їй відомої інформації [8, С. 125].
Цей експеримент застосовується для викриття співучасників злочинів у стадії як їх вчинення, так і підготовки та приховування. Він розкриває наявність в осіб попереднього злочинного зговору, служить засобом реалізації оперативних матеріалів.
Від звичайних видів слідчого експерименту тактичний експеримент відрізняється специфічними ознаками, до яких можна віднести:
1) включення до його змісту елементів оперативно-розшукової діяльності;
2) проведення в дві стадії, перша з яких включає оперативно-розшукові дії, а друга - слідчі;
3) проведення дослідних дій у реальних умовах, при цьому особу, чия поінформованість перевіряється, на першій стадії не доводять до відома про провадження експерименту; на другій стадій експерименту особі розкривають сутність вчинення нею умисних дій відповідно до створеної штучної обстановки і проводять слідчу дію, наприклад, затримання з доказами [25, С. 270].
Тактичний експеримент вчені визначають як специфічний, заздале-гідь запланований перехід сукупності оперативних заходів у процесуа-льно фіксовану слідчу дію - слідчий експеримент у результаті встановлюваних дій причетних до вчинення злочину осіб, що могли бути вчинені ними тільки в результаті знання певних обставин, отриманих у ході злочинного зговору до експерименту [7, C. 118].
За сутністю тактичний експеримент нагадує тактичну операцію, в якій поєднуються організаційні, тактичні й слідчі дії для вирішення одного тактичного завдання. Особливе значення тактичний експеримент може мати при виявленні та документуванні ознак корупції, підкупу і хабарництва, розкриття злочинних афер в економічних злочинах, для встановлення, наприклад, змови щодо одержання пільгового банківського кредиту тощо.
На наш погляд, тактичний експеримент - це майбутня самостійна дія, яка поки що перебуває в стадії формування і розробки її теоретичних основ. Зараз тактичний експеримент - це тактична операція, розробка теоретичних засад і практичне застосування якої необхідні.
Оцінка результатів слідчого експерименту має практичне значення для використання їх у доказуванні. Якщо встановлено можливість вчинення певної дії, то це не означає, що вона обов'язково мала місце насправді. Якщо буде встановлено, що з місця перебування свідка можна чути лемент жертви про допомогу, то це не означає, що свідок справді його чув (він мав можливість чути, оскільки там перебував, якщо в нього нормальний слух). Таким чином, при позитивних результатах слідчого експерименту прямий зв'язок з подією, що перевіряється, не встановлюється.
Негативний результат експерименту свідчить про відсутність зв'язку між відтвореною обстановкою і подією, що перевіряється. У даних умовах подія, що перевіряється, відбутися не може, отже, її не було взагалі. Тому при встановленні факту неможливості сприймати в даних умовах певну подію вона оцінюється як доказ того, що свідок добросовісно помиляється або говорить неправду, коли він стверджує, що безпосередньо сприймав подію.
Таким чином, негативний результат слідчого експерименту оцінюється як доказ відсутності явища, що перевіряється, у минулому.
Отже, слідчий експеримент є окремою слідчою дією, яка полягає у здійсненні дослідів з метою перевірки, чи могли відбутися за певних умов ті чи інші події та у який саме спосіб. Результати цих дослідів є тими фактичними даними, котрі дозволяють дійти висновку про обставини, що мають значення для розкриття злочину.

3. ТАКТИКА ПЕРЕВІРКИ ПОКАЗАНЬ НА МІСЦІ
Перевірка показань на місці - це слідча дія, що полягає у зіставленні показань про пов'язані з певним місцем обставини злочину з фактичною обстановкою на цьому місці, показаною слідчому в присутності понятих особою, яка дала показання, з метою з'ясування їх достовірності [14, С. 278].
Перевірка показань на місці має на меті отримання нових фактів, а також перевірку, уточнення вже встановлених під час розслідування. Не-обхідність у застосуванні цієї дії виникає у випадках, коли іншим шляхом, крім зіставлення показань з тим, що існує в дійсності на місці події, неможливо переконатися в достовірності таких показань [21, С. 372].
Зміст перевірки показань на місці полягає в тому, що слідчий пропонує особі, яка була допитана (свідку, потерпілому, підозрюваному, обвинуваченому), вказати місце вчинення злочину (чи інше місце), розповісти про цю подію, супроводжуючи у певних випадках свою розповідь демонстрацією своїх дій чи дій інших осіб.
Потім слідчий зіставляє відомості, одержані під час перевірки, з реальною обстановкою на місці, з одного боку, і з раніш одержаними показаннями та іншими доказами по справі, з іншого. Особа, показання якої перевіряються, дає їх в присутності понятих, показує, де і що відбувалося.
Слідчий у процесі перевірки показань на місці вирішує кілька за-вдань:
1) переконується в існуванні місця, про яке йшлося у показаннях;
2) перевіряє відповідність опису ознак обстановки у показаннях конкретної особи дійсній обстановці на місці;
3) встановлює наявність слідів чи предметів, які підтверджують зміст показань;
4) визначає напрямок руху учасників досліджуваної події, їх взаємне розташування в той чи інший момент розвитку події злочину;
5) зіставляє опис обстановки на місці та у показаннях підозрюваних, обвинувачених, потерпілих чи свідків [13, С. 329].
Проведення перевірки показань на місці передбачає стадії підготовки, проведення та фіксації результатів.
Підготовка до перевірки показань на місці включає підготовчі дії, пов'язані із вивченням показань допитуваного, та підготовку забезпечення цієї дії на місці її проведення.
Така підготовка полягає в тому, що слідчий:
1) пропонує особі, показання якої перевіряються, взяти участь у слідчій дії і показати на місці те, про що вона повідомила на допиті; роз'яснює, в чому полягає сутність перевірки показань на місці та яким буде порядок ії проведення. Необхідною умовою перевірки показань на місці є добровільна згода на це допитуваного;
2) перевіряє достатність і ступінь конкретності даних про місце, на якому буде проведена перевірка. Якщо цих даних недостатньо, проводиться додатковий допит певної особи;
3) визначає склад учасників слідчої дії, запрошує до участі у перевірці понятих, роз'яснює їм їх права і обов'язки;
4) готує необхідні науково-технічні й допоміжні засоби, транспорт;
5) визначає найбільш доцільний час проведення перевірки показань на місці;
6) складає план проведення слідчої дії. У плані зазначається: де, коли і з якою метою провадитиметься перевірка, порядок і послідовність дій її учасників [17, С. 532].
Складність структури перевірки показань на місці робить її схожою на інші слідчі дії - допит, огляд, експеримент, пред'явлення для впізнання, обшук. Перевірка показань на місці включає окремі елементи цих дій, у зв'язку з чим її тактика деякою мірою схожа з тактикою проведення названих слідчих дій.
Проте, тактика перевірки показань на місці в цілому має свою, при-таманну тільки їй специфіку. Проведення перевірки показань на місці ха-рактеризується такими тактичними особливостями:
1) показання повинні перевірятися лише на тому місці, де відбувалася подія злочину, де йшов (їхав) підозрюваний (обвинувачений, свідок) до місця події, де він залишив сліди чи знаряддя злочину;
2) особа, показання якої перевіряються, повинна сама показувати, де і що відбувалося. Така особа дає згоду на перевірку показань на місці;
3) якщо перевіряються показання кількох осіб, кожна з них виводиться на місце окремо. Групова перевірка суперечить сутності слідчої дії і втрачає своє доказове значення;
4) при перевірці показань на місці неприпустимо відтворювати цинічні дії чи дії, що загрожують безпеці оточуючих осіб, принижують їх честь і гідність. Про такі дії обвинувачений може тільки розповісти на місці;
5) слідчий не повинен допускати в своїх діях чи запитаннях навідних вказівок чи слів [8, С. 126].
Тактика перевірки показань на місці передбачає використання різних тактичних прийомів:
1) постановку уточнюючих, доповнюючих чи контрольних запитань;
2) аналіз відповідей особи, показання якої перевіряються;
3) зіставлення показань, що були одержані на допиті, з реальною картиною місця події;
4) надання свідку (обвинуваченому) можливості пояснити розбіжності між показаннями і даними місця події тощо [16, С. 309].
У ході підготовки до перевірки показань на місці необхідно враховувати ряд моментів, які мають психологічний аспект [20, С. 36].
По-перше, необхідно визначити ті обставини, які підлягають пере-вірці.
По-друге, правильно вибрати час відтворення показань (якщо обвинувачений дає правдиві показання, то затримка у зв'язку з виїздом на місце пригоди може призвести до зміни ним своєї позиції).
По-третє, вивчити психологічні особливості особи, чиї покази перевіряються (важливість даного положення полягає в тому, що добрі знання психіки цієї людини допоможуть встановити і підтримувати потрібний психологічний контакт, уникнути конфліктних ситуацій).
По-четверте, підготувати питання, які підлягають виясненню.
У психологічному плані перевірка показань на місці споріднена з психічним процесом впізнання. На місці пригоди, знаходячись серед предметів, про які під час допиту людина говорила по пам'яті, вона в змозі згадати такі факти і деталі, які в кабінеті слідчого вона забула. І сам слідчий в ході відтворення показань на місці може отримати більше інформації, оскільки він не лише слухає (як при допиті), але й бачить конкретні образи предметів і документів, порівнює і зіставляє.
Це дає йому можливість більш глибоко сприймати і осмислювати подію, що вивчається.
Після прибуття на місце підозрюваний, звинувачений, потерпілий або свідок вільно викладає відповідні обставини, які пов'язані з подією, яка вивчається. Як правило, слідчий намагається встановити шлях прямування до місця злочину, місцезнаходження предметів, які мають значення для слідства, невідомих слідству осіб, обставини, які сприяли вчиненню злочину та ін.
Так, проводилося слідство у справі про згвалтування та вбивство чотирирічної X. В якості підозрюваного фігурував С. В результаті продуманої організації слідства, висунення і перевірки обгрунтованих версій і психологічно грамотно проведених допитів С. визнав себе винним в посяганні на згвалтування та вбивстві X.
При виїзді на місце пригоди С. відтворив свої дії відносно X. аж до поміщення трупа у мішок. При перевірці показань він відтворив такі деталі і обставини, які при початковому огляді місця пригоди були перекручені й неправильно відображені в протоколі огляду. У сукупності з іншими доказами суд визнав С. винним у вчиненні злочину [12, С. 93].
У процесі перевірки показань на місці події слідчий може зіткнутися з рядом труднощів психологічного характеру.
Перш за все, можливе неправдиве впізнання і добросовісна омана з боку потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого чи свідка. У край на-пруженому психічному стані особа, яку перевіряють, може відчувати ілюзію повторного бачення тих обставин, які в дійсності сприймаються ним вперше. Часом відбувається невпізнання об'єктів і предметів з чітко вираженими впізнавальними ознаками. Все це повинно враховуватися слідчим, викликаючи в одних випадках сумнів у правдивості показань даної особи, а в інших - зміну умов перевірки показань на місці пригоди, в третіх - викриття у брехні та ін.
Психологічне значення при перевірці показань на місці має і організація фотографування, відеозапису, які відображають дії підозрюваного, обвинуваченого на шляху слідування, при пошуку і показах об'єктів і предметів, виконанні ним окремих операцій та ін.


4. РОЛЬ ВІДТВОРЕННЯ ОБСТАНОВКИ ТА ОБСТАВИН ПОДІЇ У ВСТАНОВЛЕННІ АЛІБІ
Відтворення обстановки і обставин події, як слідча дія, проводиться при перевірці заявлених алібі у 19,2% випадків [15, С. 98].
Суб'єкти доказування проводять цю слідчу дію при відтворенні тих обставин, що існували на момент перебування підозрюваного (обвинуваченого) у місці, на яке він посилається у своєму алібі.