Кр ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ МЕТОДИКИ ОРГАНІЗАЦІЇ РОЗКРИТТЯ ТА РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ.

Контрольна робота
з дисципліни "Організація розкриття та розслідування злочинів орга-нами внутрішніх справ"
на тему: ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ МЕТОДИКИ ОРГАНІЗАЦІЇ РОЗКРИТТЯ ТА РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ

ПЛАН

Вступ 3
1. Поняття і джерела методики розслідування злочинів 4
2. Структура криміналістичної методики 5
3. Завдання і принципи криміналістичної методики 7
4. Класифікація криміналістичних методик 9
5. Методи розслідування 11
6. Етапи процесу розслідування злочинів 14
Висновки 15
Список використаної літератури 17

ВСТУП
Методика розслідування злочинів (криміналістична методика) - розділ науки криміналістики, який вивчає закономірності виявлення, розслідування, розкриття й попередження злочинів з метою напрацювання відповідно до вимог закону науково обгрунтованих рекомендацій щодо найефективнішого провадження розслідування окремих видів (груп) злочинів [18, с. 48].
Криміналістичну методику розглядають також як безпосередній процес розслідування злочинів, а саме - як специфічну діяльність уповноважених законом органів та осіб, що проводиться на підставі застосування засобів криміналістичної техніки, прийомів криміналістичної тактики, методів розслідування певних видів і груп суспільно-небезпечних діянь [5, с. 58].
У взаємозв'язку цих двох напрямів - практичного і теоретичного - криміналістична методика розслідування злочинів виявляє своє призна-чення, сприяючи розробці наукових рекомендацій здійснення цього процесу і запровадженню їх у практику розслідування злочинів.
У наданій контрольній роботі розглядаються загальні положення методики організації розкриття та розслідування злочинів.


1. ПОНЯТТЯ І ДЖЕРЕЛА МЕТОДИКИ РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ
Методика розслідування злочинів - це самостійний розділ криміналістики. Його складають наукові положення, рекомендації та методи розслідування окремих видів злочинів, що грунтуються на вимогах кримінально-процесуального законодавства [7, с. 8].
Джерелами криміналістичної методики є:
а) Конституція України;
б) закони України;
в) норми Кримінального і Кримінально-процесуального кодексів України;
г) слідча, судова і експертна практика;
д) положення науки [11, с. 354].
Норми кримінально-процесуального закону впливають на побудову окремих методів, визначають перелік слідчих дій, які віднесені до першочергових та невідкладних.
Практика є основою пізнання та критерієм істини. Взаємозв'язок практики з криміналістичною методикою реалізується в таких напрямах:
1) вона є основою для визначення завдань щодо вдосконалення методики розслідування;
2) теоретичні положення наук перевіряються практикою розкриття та розслідування злочинів;
3) засоби та прийоми розслідування, що виникають на практиці, набувають завершеної форми після наукового узагальнення та дослідження [15, с. 231].
Наука як джерело криміналістичної методики - проявляється у двох формах:
1) створення нових технічних засобів та тактичних прийомів;
2) вдосконалення структури криміналістичної методики, що робить її більш ефективною та економічною, розширює коло засобів доказування [18, с. 49].
Таким чином, джерелами криміналістичної методики є закон, практика та наука.
Інколи до джерел криміналістичної методики ще відносять організаційно-методичні, інформаційно-теоретичні та методологічні основи.
До першого і другого з них належать вивчення та узагальнення слідчої практики, вивчення способів вчинення злочинів, методи розкриття та розслідування, що дозволяє формулювати принципи методики, розробляти криміналістичну характеристику, класифікувати злочини.
Третє джерело - методологічні основи. Їх суть полягає у встановленні на основі пізнання механізму здійснення і класифікації злочинів закономірних зв'язків між елементами криміналістичної характеристики, формуванні нових методів розкриття та розслідування злочинів, розробки програм та алгоритмів діяльності слідчого в типових ситуаціях.
Все це розвиває наукові та практичні основи криміналістичної методики.
2. СТРУКТУРА КРИМІНАЛІСТИЧНОЇ МЕТОДИКИ
Методика розслідування складається із двох основних частин:
1) загальні наукові положення (поняття, завдання, методика, криміналістична характеристика, зміст та структура);
2) окремі видові і спеціальні методики розслідування (розслідування окремих видів злочинів згідно з Особливою частиною КК України) [11, с. 356].
Названі частини складають структуру криміналістичної методики, яку необхідно відрізняти від структури окремих методик, розслідування різних видів злочинів, наприклад, вбивств, дорожньо-транспортних злочинів, крадіжки тощо.
Загальні наукові положення (основи) методики - це засновані на за-коні та узагальненій слідчій практиці вимоги та криміналістичні рекомендації, які сприяють найефективнішому розслідуванню злочинів усіх видів [8, с. 11].
До них належать:
1) дотримання законності;
2) плановість розслідування;
3) оперативність та швидкість розслідування;
4) індивідуальність розслідування;
5) взаємозв'язок слідчого з оперативним апаратом органів розслідування;
6) активне використання спеціальних знань та технічних засобів;
7) використання допомоги громадськості [11, с. 357].
Методика розслідування окремого виду злочину або окрема методика становить систему положень та наукових рекомендацій, які визначають порядок діяльності слідчого під час розслідування окремого виду злочину [6, c. 20].
Кожен злочин є індивідуальним, тому його розслідування характеризується специфічними та індивідуальними особливостями.
Втім, для кожного виду злочинів існують структурні схеми, алгоритми діяльності, які придатні для розслідування будь-якого іншого виду злочинів [16, с. 90].
Такі алгоритми діяльності називають структурою окремої методики. Вона включає такі основні елементи:
1) криміналістичну характеристику даного виду злочинів;
2) обставини, які необхідно встановити;
3) особливості порушення кримінальної справи;
4) першочергові слідчі дії та оперативно-розшукові заходи;
5) типові слідчі ситуації, типові версії та планування;
6) тактику провадження окремих слідчих дій;
7) профілактичні дії слідчого [11, с. 358].
Врахування перелічених елементів під час розслідування злочинів дозволяє визначати напрям розслідування та оптимізувати діяльність слідчого.
3. ЗАВДАННЯ І ПРИНЦИПИ КРИМІНАЛІСТИЧНОЇ МЕТОДИКИ
Завданнями криміналістичної методики (окрім загальних завдань кримінального судочинства - ст. 2 КПК України) є:
- систематичне узагальнення слідчої, судової та експертної практики провадження у кримінальних справах;
- вивчення криміногенної ситуації загалом у державі та в окремих регіонах; стану, структури та динаміки злочинності;
- аналіз кримінального, кримінально-процесуального, кримінально-виконавчого, адміністративного, цивільно-правового чи іншого галузевого законодавства, зокрема встановлення юридичної відповідальності за правопорушення у різних сферах діяльності (господарської, фінансової, банківської, податкової, екологічної) тощо;
- розробка ефективних методів і засобів розкриття та розслідування злочинів, побудова їх криміналістичної характеристики;
- оптимізація процесу розслідування окремих видів і груп злочинів на основі використання даних про типові слідчі ситуації;
- напрацювання системи типових версій і комплексів (алгоритмів) слідчих дій, організаційних та оперативно-розшукових заходів;
- вдосконалення процесу прогнозування змін у структурі злочин-ності та розробка нових окремих методик розслідування й вдоскона-лення тих, що застосовують наразі (реалізація прогностичної функції криміналістики);
- розробка криміналістичних аспектів проблеми латентності та розкриття злочинів. Латентність небезпечна, оскільки негативно впливає на рівень розкриття злочинів. Негативним є не лише безкарність за вчинене, а й те, що вона є джерелом рецидивної злочинності [7, с. 11].
Принципи криміналістичної методики - це вимоги, яким повинна відповідати побудова будь-яких окремих методик [7, с. 14].
Ці принципи поділяють на:
1) загальні (визначальні), до яких відносяться:
- законність методик;
- цілісність методик;
- наукова обгрунтованість і достовірність;
- вимога побудови методики розслідування на основі змісту і диспозицій відповідних норм кримінального закону, інших законодавчих актів, що встановлюють юридичну відповідальність (цивільно-правову, адміністративну), а також регламентують діяльність правоохоронних органів;
2) окремі принципи, а саме:
- конкретність криміналістичних методичних рекомендацій;
- етапність методик розслідування;
- ситуаційність і багатоваріантність;
- ефективність;
- структурна єдність;
- принцип вивчення механізму та способів вчинення злочинів, їх приховування; вивчення особи злочинця та ін.;
- принцип узагальнення і використання передового досвіду розслідування та слідчо-експертної практики, криміналістичної теорії, даних суміжних юридичних наук та інших галузей знань;
3) спеціальні принципи:
- принцип індивідуальності розслідування;
- взаємозв'язок слідчого з оперативним апаратом органів дізнання;
- максимально активне використання спеціальних (фахових) знань, технічних засобів і допомоги громадськості;
- принцип плановості розслідування;
- принцип оперативності та швидкості розслідування;
- принцип оптимального набору слідчих дій.
4. КЛАСИФІКАЦІЯ КРИМІНАЛІСТИЧНИХ МЕТОДИК
Криміналістичні методики мають свою класифікацію.
3 погляду причетності до кримінального закону (тобто залежно від виду чи групи злочинів) розрізняють:
1) типові (видові) методики: методика розслідування вбивств, крадіжок, шахрайств тощо;
2) особливі (групові) методики, які класифікують залежно від:
а) способу вчинення злочину:
- вбивства (з використанням холодної зброї, вогнепальної зброї та ін.);
- крадіжки (наприклад, кишенькові, квартирні, з автомобілів тощо);
б) місця вчинення злочину:
- на транспорті;
- в екстремальних умовах;
- у великому місті;
- поза межами населеного пункту;
- у місцях відбування покарання;
в) суб'єкта злочину (тобто особливостей злочинця, наприклад: особливі методики розслідування злочинів, вчинених неповнолітніми, особами із дефектами психіки, рецидивістами та іншими категоріями девіантних осіб);
г) особи потерпілого: особливі методики розслідування злочинних посягань на:
- неповнолітніх;
- малолітніх;
- жінок;
- іноземців;
д) часу вчинення злочину і моменту розпочатого розслідування:
- особливі методики або усічені рекомендації розслідування злочинів "по гарячих слідах";
- особливі методики розслідування нерозкритих окремих груп чи видів злочинів минулих років.
Залежно від обсягу окремі методики можна класифікувати на:
1) повні (тобто з виконанням усього процесу розслідування тієї чи іншої групи або виду злочину);
2) неповні (скорочені, усічені), тобто методичні рекомендації щодо організації та здійснення певного етапу розслідування.
Залежно від кількості видів злочину, які трактують окремі криміналістичні методики:
1) комплексні криміналістичні методики, тобто методики розсліду-вання двох чи більше взаємозв'язаних злочинів (наприклад, методика розслідування пограбувань і розбійних нападів або вбивств, поєднаних зі згвалтуванням);
2) конкретні (методика розслідування конкретного виду злочину).
За рівнем конкретизації методичних рекомендацій:
1) одноступеневі (наприклад, методика розслідування крадіжок);
2) двоступеневі (наприклад, методика розслідування крадіжок особистого майна громадян);
3) багатоступеневі (методики поглибленої деталізації рекомендацій, наприклад, методика розслідування крадіжок особистого майна громадян із помешкань громадян).
5. МЕТОДИ РОЗСЛІДУВАННЯ
Методи розслідування поділяють на три групи:
1) методи практичної діяльності осіб, які проводять слідство. В їх основі - наукові (загальнонаукові та спеціальні наукові) методи пізнання;
2) організаційно-управлінські методи провадження слідства, збирання та обробки інформації;
3) аналітичні методи, методи аналізу події злочину та зібраної інформації (побудовані на законах інформатики, математичної статистики та прийомах логічного пізнання) [11, с. 359].
Наразі для обробки та зберігання в автоматизованих банках даних (АБД) інформації використовують математичні, кібернетичні, кількісно-якісні методи, різні види моделювання, логічного аналізу тощо.
Алгоритм - це сукупність правил, які визначають ефективну процедуру вирішення будь-якого завдання. Оскільки розслідування - ситуаційний процес, а кожна ситуація ставить конкретне завдання, то порядок вирішення ситуації є алгоритмом у його криміналістичному розумінні [13, c. 208].
Криміналістична методика, особливо окрема, - це алгоритми, які приписують, як діяти слідчому, які застосовувати слідчі дії, технічні засоби для розслідування конкретного виду злочину (вбивство, злодійство, розбійництво, рекет тощо). У зв'язку з цим криміналістичні рекомендації за суттю складають алгоритми діяльності для слідчого [17, с. 82].
Евристична діяльність слідчого під час розслідування найяскравіше виявляється при плануванні та визначенні напряму розслідування взагалі. На основі узагальнення практики розслідування останнім часом розроблені та розробляються евристичні методи побудови типових версій.
Розслідування - це процесуальна діяльність слідчого, яка здійснюється засобами та методами переліченими в законі, а також розробленими наукою криміналістикою. Ця діяльність є певною системою, до якої включено:
а) встановлення у виявленій події ознак злочину;
б) прийняття рішення стосовно початку розслідування та визначення його напряму;
в) впровадження невідкладних слідчих дій та оперативно-розшукових заходів щодо встановлення злочинця;
г) планування розслідування та провадження подальших слідчих дій;
д) нарешті, після встановлення обставин, які необхідно довести, розслідування закінчується заключним етапом [12, с. 17].
Вибір напряму розслідування - це уявна прогностична діяльність слідчого, спрямована на оцінку первинної зібраної інформації щодо події злочину. Потреба в оцінці та виборі напряму слідчої та розшукової діяльності виникає відразу після одержання повідомлення стосовно вчиненого злочину [5, с. 60].
Основу напрямів розслідування складають певні методологічні засади, які базуються на використанні системи методів пізнання, відомих і класифікованих у філософії на загальні, загальнонаукові та приватні.
Методологічною основою напряму розслідування є загальні поло-ження, принципи та рекомендації, наприклад: яким чином діяти під час вирішення конкретної ситуації, які рішення приймати на основі отриманої в ході розслідування конкретної інформації?
Структура такої діяльності включає:
а) логічний аналіз та оцінку інформації, одержаної під час огляду або вивчення первинних матеріалів;
б) встановлення обставин: чи мав місце злочин у даному випадку чи такого не було; вчинено злочин на даному місці, чи це лише місце виявлення слідів злочину; яким шляхом злочинець (злочинці) проник на місце події; яку мету переслідували злочинці; скільки часу злочинці знаходилися там; які сліди повинні обов'язково залишитися на місці події; що вилучено; хто і звідки міг спостерігати подію тощо [11, с. 371].
Аналіз та оцінка інформації, які здійснюються під час визначення напряму розслідування, дозволяють побудувати слідчі версії, визначити напрями основних дій слідчого.
Після того, як визначено напрям розслідування, сформульовані версії, слідчий приступає до планування розслідування. Зазвичай, планування здійснюється на слідчому етапі, проте у ряді складних справ воно розпочинається відразу ж після порушення кримінальної справи.
На першочерговому етапі планування має більш оперативно-розшуковий напрям, що планується у такий спосіб:
1) пошук та збирання джерел інформації стосовно злочину;
2) пошук злочинця;
3) пошук викраденого майна;
4) забезпечення відшкодування матеріального збитку [13, с. 211].
З цією метою плануються тактичні операції: розкриття злочину "за гарячими" слідами, збирання інформації стосовно події злочину, пошук та затримання злочинця тощо.
На слідчому етапі план розслідування має процесуальний характер, спрямований на забезпечення справи доказовою інформацією. Діяльність слідчого направлена на збирання та оцінку доказів та побудову з них логічної системи, яка встановлює істину за справою, що розслідується.
6. ЕТАПИ ПРОЦЕСУ РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ
З погляду організації процесу розслідування злочинів загальноприйнятим є його поділ на три окремих етапи, кожний з яких - це такий період розслідування, під час котрого поряд із загальними вирішуються і свої, властиві конкретному етапу, завдання [7, c. 17].
Перший етап - період проведення початкових (зазвичай, невідклад-них) слідчих дій, а також оперативно-розшукових заходів, спрямованих на вирішення загальних і специфічних завдань (встановлення події, що має ознаки злочину; виявлення, переслідування та затримання особи, яку підозрюють у вчиненні злочину по "гарячих слідах" тощо).
Початкові (невідкладні) слідчі дії проводяться у порівняно обмеже-ний проміжок часу, проте визначити його тривалість для усіх випадків розслідування злочинів заздалегідь неможливо. Обмежений термін початкового етапу розслідування злочинів вимагає максимальної інтенсифікації діяльності слідчого саме у цей період [17, с. 84].
Наступний етап пов'язаний із проведенням всіх інших слідчих дій, скерованих на збирання та дослідження доказів у справі (викриття винного у вчиненому злочині, пред'явлення обвинувачення; з'ясування обставин, котрі з тих чи інших причин залишились не встановленими на початковому етапі розслідування).
Завершальний етап - заключний період розслідування - розпочина-ється моментом прийняття слідчим рішення про закінчення розслідування і завершується направленням справи прокуророві або складенням постанови про закриття кримінальної справи. За змістом цей етап охоплює оцінку зібраних у справі доказів, виконання додаткових і повторних дій та визначення порядку завершення розслідування.


ВИСНОВКИ
Таким чином, основні завдання методики розслідування безпосередньо пов'язані із завданнями кримінального законодавства, що полягають у правовому забезпеченні охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам.
Кожна окрема методика розслідування розробляється відповідно до норм Особливої частини КК України, що містять опис ознак злочинів певних видів. Відповідні норми КПК України становлять основу для розробки типових обставин, що підлягають встановленню в процесі доказування у справах про злочини певного виду, і побудови структури окремої методики розслідування.
Найважливішим чинником розробки ефективних методик розсліду-вання є вивчення та аналіз кримінального оточення особи злочинця, механізму та способів вчинення та приховування різних видів злочинів. Дотримання цього принципового положення забезпечує умови для наукового розроблення криміналістичної характеристики окремих видів (різновидів) злочинів, їх класифікації.
Отже, криміналістичні методики як сукупність теоретичних узагальнень і практичних рекомендацій допомагають слідчим в організації і здійсненні розслідування різноманітних видів злочинів.
Втім, вони не дають і не можуть дати слідчому поради щодо розслідування кожного конкретного злочину, тобто вони не є рецептами на всі випадки життя. В них містяться узагальнені рекомендації, що відображають особливості діяльності слідчого під час відшукання, виявлення, розкриття, розслідування та попередження певних видів, груп (різновидів) злочину.
Криміналістичні методики сприятимуть найефективнішому прова-дженню у кримінальних справах тоді, коли слідчі творчо застосовувати-муть напрацьовані криміналістикою рекомендації, добиваючись максимальної вичерпності, оперативності, швидкості та об'єктивності розслідування.


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к96-ВР в ред. від 11.12.2007 р. //http://zakon.rada.gov.ua
2. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. № 2341-ІІІ в ред. від 01.10.2007 р. //http://zakon.rada.gov.ua
3. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28.12.1960 р.
№ 1001-05 в ред. від 01.07.2007 р. //http://zakon.rada.gov.ua
4. Аверьянова Т. В., Белкин Р. С., Корухов Ю. Г., Россинская Е. Р. Криминалистика: Учебник. - М.: ИНФРА-М, 2001. - 990 с.
5. Белкин Р. С. Проблемы криминалистической методики: Курс криминалистики. В 3 т. Т. 3. - М.: Юристъ, 1997. - 544 с.
6. Васильев А. Н. Проблемы методики расследования отдельных видов преступлений. - М.: Юрид. лит., 1978. - 328 с.
7. Когутич І.І. Криміналістика: Особливості методики розслідування окремих видив злочинів: Тексти лекцій. - Львів: Тріада плюс, 2006. - 456 с.
8. Колесниченко А. Н. Общие положения методики расследования отдельных видов преступлений. - Харьков: Изд-во ХЮИ, 1976. - 288 с.
9. Коновалова В. Е., Шепитько В. Ю. Криминалистическая тактика: теории и тенденции. - Xарьков: Консум, 1997. - 230 с.
10. Криміналістика: Підручник / За ред. В. Ю. Шепітька. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Ін Юре, 2004. - 520 с.
11. Кузьмічов В. С., Прокопенко Г.І. Криміналістика: Навч. посібник. - К.: Юрінком Інтер, 2001. - 368 с.
12. Пантелеев И. Ф. Методика расследования преступлений. - М.: Юрид. лит., 1975. - 410 с.
13. Салтевський М. В. Криміналістика (у сучасному вигляді): Підручник. - К.: Кондор, 2005. - 588 с.
14. Старушкевич А. В. Криміналістична характеристика злочинів. - К.: Юрінком Інтер, 1997. - 438 с.
15. Сущность методических основ расследования преступлений // Руководство для следователей / Под ред. Н. А. Селиванова,
В. А. Дворкина. - М.: БЕК,1998. - С. 230 - 248.
16. Танасевич В. Г. Проблемы методики раскрытия и расследования преступлений. - М.: Юрид. лит., 1978. - 430 с.
17. Шепітько В. Ю. Довідник слідчого. - К.: Юрінком Інтер, 2000. - 480 с.
18. Яблоков К. П. Криминалистическая методика расследования. - М.: Юрид. лит., 1985. - 374 с.