Р СПОСОБИ ФІКСАЦІЇ ОБСТАНОВКИ ПРИ ОГЛЯДІ МІСЦЯ ПОДІЇ.

РЕФЕРАТ
з дисципліни "Методика розслідування окремих видів злочинів"
на тему:
СПОСОБИ ФІКСАЦІЇ ОБСТАНОВКИ ПРИ ОГЛЯДІ МІСЦЯ ПОДІЇ

ПЛАН

Вступ 3
1. Протокол огляду місця події 4
2. Фотографування 10
3. Плани і схеми місця події 11
Висновки 17
Список використаних джерел 18


ВСТУП
Огляд місця події (ст.ст. 85-1, 85-2, 190-193, 195 КПК України) – одна із найпоширеніших слідчих дій в структурі методики розслідування злочинів. Під час його проведення вирішується багато планових завдань досудового слідства й отримуються різні фактичні дані. Тому проведення огляду місця події з боку слідчого вимагає значних зусиль і часу.
Місцем події може бути не лише те місце, де вчинено злочин, а й те, де знайдено різні сліди, що вказують на його зв'язок із злочином. Зазвичай, це місце підготовки до злочину, приховування об'єктів злочинного посягання, знарядь злочину й інших речових доказів.
Огляд місця події – це слідча дія, яка має на меті дослідження матеріальної обстановки місця події шляхом безпосереднього особистого її сприйняття слідчим або іншими учасниками огляду для виявлення, фіксації і вилучення різних слідів злочину й інших речових доказів, з'ясування механізму події та інших обставин, які мають значення для розслідування справи. Під сприйняттям обстановки місця події розуміють насамперед візуальне сприйняття, у тому числі підсилене засобами та методами криміналістичної техніки.
Огляд місця події – це здебільшого найближча в часі та просторі слідча дія, при проведенні якої слідчий стикається із подією злочину. Вона є найбільш трудомісткою (може тривати довгий час), продуктивною (дозволяє встановити значний обсяг доказової інформації стосовно всіх сторін складу злочину) і складною (вимагає застосування низки тактичних прийомів і засобів криміналістичної техніки).
У наданому рефераті розглядаються способи фіксації обстановки при огляді місця події.

1. ПРОТОКОЛ ОГЛЯДУ МІСЦЯ ПОДІЇ
Фіксація результатів огляду місця події згідно зі ст. 195 КПК України передбачає складання протоколу із дотриманням вимог ст. 85 КПК України та описом у ньому всіх дій слідчого під час огляду в тій послідовності, в якій це відбувалося. Слідчий фіксує обстановку в тому вигляді, в якому вона була ним виявлена. Надалі, під час проведення окремих слідчих дій (допитів, експериментів) можна буде встановити, якою вона була раніше.
Протокол має три частини: вступну, описову й заключну.
Вступна частина містить дані про учасників огляду (прізвище, ім'я, по батькові, адресу, посаду), підстави проведення огляду, час, місце проведення, умови огляду (погоду, освітлення), процесуальні норми, що регламентують його проведення.
Описова частина відбиває всі дії слідчого й інших учасників огляду в тій послідовності, в якій вони відбувалися. Спочатку наводять дані про матеріальну обстановку: межі, розташування об'єктів і їх ознаки, стан внутрішньої обстановки (стін, стелі, підлоги, дверей, вікон, меблів, наявність і стан замків, засувок на дверях і вікнах), застосування спеціальних знань і науково-технічних засобів.
У цій частині також описують знайдені сліди та інші речові докази послідовно за схемою: найменування, місце розташування; загальні ознаки (розмір, форма, колір, маса, маркування); індивідуальні ознаки (ознаки зносу й амортизації виробництва); сліди на них; криміналістичні способи фіксації слідів.
У заключній частині протоколу вказують, які сліди, зліпки, відбитки пальців вилучені з місця події (їх перераховують), їх упаковку, які є додатки до протоколу (фотознімки, плани, схеми), що забезпечують наочність його змісту.
Протокол огляду складають безпосередньо на місці події у присутності всіх учасників огляду, щоб у будь-який момент можна було перевірити правильність запису. Цей документ має бути написаний у точних, зрозумілих, ясних виразах, які не допускають двозначного тлумачення.
Доказова сила виявлених у процесі огляду слідів і речових доказів зумовлюється якістю й точністю опису, фотографування, виміру. Від того, наскільки об'єктивно й повно, процесуально й криміналістично грамотно описані в протоколі огляду обстановка місця події, сліди та речові докази, здебільшого залежить якість розслідування кримінальної справи.
Отже, при складанні протоколу огляду місця події необхідно дотримуватися деяких рекомендацій.
Загальні вимоги до протоколу огляду місця події. Протокол повинен:
1) складатися у точній відповідності вимогам КПК України;
2) містити повне й об'єктивне викладення усього, що фіксується, з тим, щоб можна було на його підставі одержати чітку уяву про обстановку місця події;
3) містити опис усіх предметів і слідів, які виявлені на місці події і можуть мати значення для встановлення істини у справі;
4) мати дані, викладені у такий спосіб, щоб за необхідності їх можна було використати для реконструкції місця події.
Щоб забезпечити високу якість протоколу огляду, при дослідженні місця події (або його окремої частини) рекомендується спочатку зробити попередні нотатки, а вже потім складати протокол.
Час складання протоколу огляду місця події. Протокол складається у ході слідчої дії або безпосередньо після її закінчення і відразу підписується учасниками огляду. Якщо з об'єктивних причин цього зробити неможливо, то слідчий обмежується нотатками у чернетці, а коли з'являється можливість, складає протокол, котрий підписують учасники огляду.
Технічні вимоги до протоколу огляду місця події. Протокол може бути написаний від руки або надрукований на комп'ютері. Бажано мати два його примірники, щоб у разі необхідності один примірник передати експерту разом із постановою щодо призначення експертизи (наприклад, судово-медичної).
Якщо протокол складено на кількох сторінках, доцільно, щоб поняті підписали знизу кожну сторінку. До протоколу, що складений нерозбірливим почерком, потрібно додати копію, яка виконана друкованим способом.
Протокол огляду місця події, як вже зазначалося, складається із трьох частин:
1. Вступна частина, де записуються: підстави (привід і норми КПК України) для здійснення огляду; час одержання повідомлення про подію та від кого надійшло повідомлення; прізвище та ініціали кожного учасника огляду, їх посади та звання, а стосовно понятих – прізвище, ім'я, по батькові та адреса.
У вступній частині також наводиться інформація про:
а) роз'яснення спеціалісту його прав і обов'язків;
б) роз'яснення понятим їх прав і обов'язків;
в) час і умови, в яких здійснювався огляд.
2. Описова (дослідна) частина, де відображаються:
а) зміст огляду місця події, тобто описуються всі дії слідчого, пов'язані із оглядом місця події, а також все те, що було встановлено під час огляду, в тій послідовності та в тому вигляді, як це було виявлено, час здійснення тих чи інших дій (наприклад, час фіксації трупних явищ). За необхідності матеріал може бути викладений систематизовано;
б) технічні засоби, що застосовувалися під час здійснення огляду, умови та порядок їх використання; об'єкти, до яких ці засоби були застосовані; одержані результати застосування технічних засобів.
3. Заключна частина, де зазначають, куди направлено для розтину труп, якщо його було виявлено на місці події; перераховують об'єкти, вилучені у ході огляду місця події, дають їх опис, зазначають, куди вони були направлені й кому передані для зберігання, як були упаковані; наводять зауваження понятих з приводу виконаних дій; роблять посилання на додатки до протоколу (плани, схеми, зліпки, відбитки слідів тощо).
Протокол підписують слідчі, поняті та інші учасники слідчої дії.
Особливості відображення у протоколі обстановки місця події. У протоколі можуть бути відображені обставини, встановлені з допомогою органів зору, чуттів (наприклад, "труп на дотик холодний"), нюху (наприклад, "у кімнаті чутно запах гасу"), слуху, якщо звуки характеризують фізичний стан об'єкта (наприклад, при натисканні на грудну клітку трупа чути хрустіння зламаних ребер").
Стиль мови протоколу огляду місця події. Під час складання протоколу огляду місця події рекомендують уникати вживання:
а) довгих фраз з великою кількістю дієприкметникових і дієприслівникових зворотів;
б) невизначених виразів типу "біля", "недалеко", "поряд";
в) місцевих виразів і спеціальних (без необхідності) термінів, що є незрозумілими учасникам огляду;
г) застарілих слів і словосполучень.
Порядок складання протоколу огляду місця події. Для зручності складання протоколу та ознайомлення з ним доцільно використовувати підзаголовки розділів (наприклад, "Огляд кухні", "Положення трупа", "Вміст кишень одягу трупа"); виділяти абзаци; нумерувати окремі об'єкти.
Відображення у протоколі підстав для проведення огляду. У вступній частині протоколу мають бути наведені фактичні дані, котрі обумовили здійснення огляду місця події. При цьому зазначають:
а) куди надійшло повідомлення про подію;
б) хто і коли повідомив про неї;
в) стислий зміст повідомлення.
У протоколі необхідно також навести посилання на статті КПК України, що регламентують дії слідчого з огляду місця події, роз'яснення прав учасників: понятих – згідно зі ст. 127 КАК України; спеціалістів – згідно зі ст. 128-1 КПЕ України.
Зазначення часу проведення огляду. У протоколі огляду місця події зазначають не час прибуття слідчого на місце події, а час, коли слідчий безпосередньо розпочав огляд. Часом його закінчення слід вважати момент підписання протоколу учасниками огляду місця події (за винятком випадків, коли у зв'язку з несприятливими умовами протокол не був складений безпосередньо на місці події – тоді вказується час фактичного закінчення огляду). Крім того, фіксують початок і закінчення перерви під час здійснення огляду, якщо перерву було зроблено.
Якщо здійснюють огляд трупа, то зазначають час безпосереднього його огляду, а також час фіксації тих чи інших його особливостей.
Опис умов здійснення огляду. У протоколі огляду місця події записують:
а) стан освітлення (якщо освітлення штучне – перераховують джерела світла, якщо природне – зазначають його характер, наприклад, "при яскравому сонячному освітленні" або "у хмарну погоду";
б) погодні умови (дощ, сніг, град);
в) температуру повітря.
Опис того, що було вилучено під час огляду місця події. Виявлення і вилучення у ході огляду слідів і предметів відображають в описовій частині протоколу. Вилучені сліди та предмети мають бути перераховані також у заключній його частині (доцільно перерахувати їх із зазначенням порядкових номерів кожного вилученого об'єкта).
Якщо предмет упаковується та опечатується, то у протоколі зазначають характер упаковки, вид печатки (пластилінова, сургучева) та повний текст відбитка печатки.
Назви об'єктів. Назву об'єкта наводять у протоколі огляду лише в тому разі, якщо правильність назви не викликає сумніву ні у слідчого, ні у понятих. В інших випадках замість неї наводиться опис зовнішніх ознак (наприклад, "шматок металу жовтого кольору у вигляді паралелепіпеда зі сторонами 60; 20 і 40 мм").
Недопустимо, щоб один і той самий об'єкт у різних частинах протоколу позначався різними словами (навіть якщо вони є синонімами).
Фіксація заяв і зауважень учасників огляду. У протоколі огляду місця події необхідно навести такі заяви та зауваження осіб, що були присутніми під час огляду та брали у ньому участь:
1) про неправильні, на думку учасника огляду, дії слідчого;
2) про необхідність відображення у протоколі тих чи інших, не зазначених у ньому обставин;
3) заяви спеціаліста, пов'язані із виявленням, закріпленням і вилученням доказів;
4) про приналежність того чи іншого предмета (наприклад, заява понятого С. про те, що сокира, виявлена на місці події, належить К.);
5) інші заяви та зауваження, що впливають на характер дій слідчого під час огляду місця події та на напрям пошуків (наприклад, заява завідувача магазином про те, що порядок розташування товарів на вітрині порушено);
6) пов'язані із обстановкою на місці події дані, що повідомляють обвинувачувані, підозрювані, потерпілі або свідки, які беруть участь в огляді місця події.
Заяви та зауваження бажано викладати від першої особи.
У протоколі огляду місця події мають бути зазначені неправомірні дії учасників огляду та інших осіб (наприклад, спроба викрасти предмет, знищити слід) та заходи, які було вжито з цього приводу слідчим.
Додатки до протоколу. У протоколі необхідно навести перелік додатків і посилання на них. Інакше певний додаток втрачає доказове значення. Дані, що містяться у додатках, не повинні суперечити змісту протоколу.
До протоколу огляду можуть додаватися не лише додатки, а й інші об'єкти, що відображають обстановку місця події, або окремі предмети (наприклад, стрічки самописних приладів у справах про злочинні порушення правил техніки безпеки).
2. ФОТОГРАФУВАННЯ
Фотографування має перевагу перед усіма іншими методами фіксації обстановки місця події, оскільки цей процес не порушує слідів обстановки.
Під час загального огляду насамперед проводять орієнтовну фотозйомку, на якій місце події фіксується на тлі оточуючої місцевості, поблизу розташованих будівель, певних орієнтирів. Орієнтовна фотографія дає загальну характеристику ділянки, на якій відбулася подія.
Оглядова зйомка відображає місце події великим планом, позаоточуючою обстановкою. Фотографують окремі найважливіші предмети, скупчення слідів і речових доказів на якійсь одній невеликій ділянці. Такі знімки називаються вузловими.
На стадії детального огляду здебільшого проводять детальну зйомку, якщо потрібно зафіксувати окремі сліди, речі або будь-яку незначну за розмірами, але важливу для справи, особливість: вхідний отвір ранового каналу, слід віджиму знаряддя зламу, розташування відбитків цвяхів в об'ємному сліді каблука тощо. Детальні знімки роблять за правилами масштабної фотографії.
Фотознімки наочно ілюструють обстановку місця події і все виявлене під час огляду. Додані до протоколу огляду місця події знімки монтують у фототаблицю, яка завіряється підписом спеціаліста, котрий здійснював зйомку. Кожен знімок має містити пояснювальний напис про те, що на ньому зображено, з якого місця зроблена зйомка.
Фототаблиця має містити дані про умови зйомки (дату, місце, погодні умови, тип камери, об'єктива, плівки, її світлочутливість, точку зйомки й відстань до об'єктива, наявність додаткових пристроїв – подовжувальні кільця, штатив, експозиція – витримка, діафрагма).
3. ПЛАНИ І СХЕМИ МІСЦЯ ПОДІЇ
План місця події повинен точно й повно відображати реальну картину місця події, складатися саме там, де відбулася подія, містити загальноприйняті топографічні позначення і масштаб, мати необхідні реквізити й не містити зайвих деталей, які безпосередньо не стосуються справи.
План, схема до протоколу огляду – це площинне розгорнуте зображення місця події, його ділянок, об'єктів і слідів. На плані графічні елементи виконують у прямокутній проекції та в певному масштабі. На схемі графічні елементи будують поза масштабом, але із збереженням відносних розмірів і взаєморозташування слідів. Необхідні розміри у метрах або сантиметрах проставляють прямо на схемі, стрілками показують відстані тощо.
У спеціальній літературі стосовно плану часом вживають прикметник "схематичний". Це означає, що план виконано без урахування масштабу.
До планів і схем ставляться такі вимоги:
– повне й точне відображення реальної дійсності;
– наявність відповідних реквізитів;
– використання лише тих умовних позначень, які є загальноприйнятими та зрозумілими; належне процесуальне їх оформлення.
За обсягом реальної інформації розрізняють такі види планів і схем:
і) орієнтовні, на котрих зображується безпосередньо саме місце події та ділянка, яка до нього прилягає. Це дозволяє зорієнтуватися, де знаходиться місце події. Місце події зображується відносно місцевості навколо нього;
2) оглядові, на яких зображується лише саме місце події. Це дозволяє уявити взаємне розташування на ньому об'єктів і слідів;
3) вузлові, на котрих зображується найважливіша ділянка місця події з групою об'єктів, слідів або будь-який окремий важливий предмет;
4) детальні, на яких зображуються невеликі об'єкти або окремі сліди на об'єкті, що є носієм слідів.
За методом зображення плани та схеми приміщень можуть бути простими площинними, на котрих обстановка зображується так, як вона виглядає при проекції зверху, і розгорнутими, на котрих окрім вертикальної проекції наводиться у розгорнутому вигляді проекція стін та стелі. Такі плани та схеми викреслюються в разі необхідності фіксації слідів на окремих частинах приміщення (проломи у стелі, бризки крові, сліди рук на стіні тощо).
Плани (схеми) вертикального розрізу приміщення (будівлі). На такому кресленні зображують конструкцію об'єкта у проекції збоку. Наприклад, у дачному будинку вчинено вбивство на першому поверсі, а труп перенесено з допомогою драбини на горище, де він і був виявлений під час огляду місця події. У плані, що додається до протоколу, буде відображено розташування слідів і шлях руху злочинця. Під час складання такого плану або схеми доцільно користуватися прийомами та правилами виготовлення креслень, що застосовуються в будівництві.
Плани (схеми) місцевості можуть бути:
1) простими (площинними), на котрих ділянка місцевості зображується у вертикальній проекції (зазвичай застосовують схеми з позначенням необхідних відстаней). Під час складання плану використовують методи топографічної прив'язки, вимірювальну зйомку або роблять копію в необхідному обсязі топографічної широкомасштабної карти з уточненнями, які потрібні під час проведення слідчих дій;
2) профільними (розрізами вздовж або поперек ділянок місцевості). Такі креслення складаються під час розслідування випадків загибелі військовослужбовця у водоймищі, при здійсненні земельних робіт у кар'єрі тощо. При цьому профільна лінія розрізу має позначатися також на площинному плані;
3) планами (схемами) маршруту, на якому ділянка місцевості зображується у вертикальній проекції, де позначені необхідні відстані. Під час їх складання використовують методи топографічної прив'язки ділянок (вимірювальна зйомка) або копію топографічної широкомасштабної карти з певними уточненнями.
Необхідні реквізити планів і схем:
1) заголовок, в якому зазначають, що зображено на плані чи схемі, де розташована дана ділянка місцевості, або приміщення, або об'єкт огляду, до протоколу якого вони додаються, дата його проведення;
2) орієнтування за сторонами світу з позначенням стрілкою у правому верхньому куті напрямку північ-південь;
3) масштаб (для плану) в цифровому та лінійному вигляді (на плані зручніше розмістити його у правій середній частині, що забезпечує можливість його оптимального застосування);
4) умовні позначення, або експлікація (позначки об'єктів, деталей, слідів). На схемі надписи роблять безпосередньо на зображеннях і проставляють їх розміри. На планах об'єкти нумерують і кожний номер розшифровують;
5) дата складання плану (схеми);
6) інформація у вигляді резюме, в якому зазначають, що план (схема) складений правильно, завіряють підписами слідчого, понятих та інших учасників огляду місця події.
Для зображення обстановки, предметів та слідів па планах і схемах використовують умовні позначення, що застосовуються у топографії, будівництві та в технології обладнання. Об'єкти креслять у проекції зверху і, коли це можливо, у масштабі. За необхідності позначення розшифровують у тексті.
Плани приміщень, зазвичай, креслять у масштабі 1:20-1:100. При цьому орієнтуються на площу приміщення, котре необхідно зобразити на стандартному аркуші паперу, передбачивши також місце для розташування необхідних реквізитів.
Спочатку складають ескіз плану в чернетці, що має вигляд схеми, на котрій з дотриманням відносних розмірів і конфігурацій зображують приміщення, об'єкти та сліди. На цих зображеннях позначають встановлені їх розміри. Виявлені на місці події зброя, труп та інші об'єкти та сліди точно фіксують методом прив'язки з використанням прямокутної або трикутної системи координат. Досвідчені слідчі спочатку малюють план, а потім складають протокол огляду, що сприяє оптимізації змісту останнього.
Остаточний (чистовий) план зручніше креслити на міліметрівці із зазначенням лінійного масштабу, що дозволяє переносити зменшені у масштабі розміри об'єктів на план, використовуючи вимірювальний циркуль.
Остаточний (чистовий) план креслять олівцем, уточнюють, а потім лінії наводять чорними тушшю, кульковою ручкою або тонким фломастером. Червоний колір, як правило, використовують для зображення слідів крові.
Зображення приміщення на плані доцільно креслити так, щоб вхідні двері знаходилися у нижній частині аркуша. Таким планом буде зручніше користуватися.
Під час уточнення плану необхідно ретельно перевірити правильність зображення об'єктів, слідів, їх розміри, а також відповідність обраному масштабу.
Прив'язка окремих об'єктів може бути додатково відображена на плані. Наприклад, автомат, що лежить на підлозі (який зображений у відповідному масштабі в прямокутній або трикутній системі координат), прив'язується до нерухомих точок, а на лініях прив'язки вказують дійсні відстані.
Недопустимо давати на підпис учасникам слідчої дії план, виконаний олівцем, а потім самостійно його остаточно оформляти, наводячи лінії ручкою або іншим письмовим приладдям.
Під час викреслювання схем ділянки місцевості, зазвичай, використовують зменшене зображення приблизно з масштабом 1:500-1:1000, а точні відстані позначають розмірними стрілками. На схемі має бути позначка орієнтиру напрямку "північ – південь". На ній також позначають напрямки на найближчі населені пункти та відстані до них, окремі будівлі, дороги, ліса, озера та їх назви, лісні масиви та їх конфігурацію, об'єкти, що є орієнтирами, від яких здійснювалися вимірювання, тощо.
Усі розміри та відстані, котрі необхідно навести у протоколі огляду, наносять на схему. Дрібні деталі позначають цифрами і а розшифровують на схемі.
На практиці зручніше на схемі спочатку накреслити загальний вигляд ділянки місцевості, а потім позначити основні місцеві предмети та орієнтири, після чого зафіксувати об'єкти та сліди злочину, виявлені на місці події.
Для більшої наочності схема ділянки місцевості може бути виконана різними кольорами. На схемах місцевості зазвичай застосовують умовні топографічні позначки, а при складанні планів – способи вимірювальної зйомки або перенесення зображення з великомасштабної топографічної карти.
Підтвердженням правильності та точності плану (схеми) є підписи учасників огляду. Необхідно попередньо надати їм змогу ознайомитися з цим документом, звернувши їх увагу на об'єкти, їх розміри, сліди та інші дані, котрі зображені, оскільки показання учасників огляду можуть бути потрібними у процесі проведення досудового слідства та судового розгляду.


ВИСНОВКИ
Підсумовуючи викладене у рефераті, можна зробити такі стислі висновки:
1. Протокол огляду місця події є обов'язковим процесуальним засобом фіксації, всі інші засоби фіксації – додатковими криміналістичними (ст.ст. 851, 852 КПК України).
2. Додатковими засобами фіксації обстановки на місці події є фотознімки, плани, схеми, кіно- та відеофільми. З їх допомогою можна реально уявити місце події. Проте фотознімки в кримінальних справах переважно бувають низької якості, оформляються з порушенням вимог, які ставляться до судово-оперативної фотографії, містять незначне інформаційне навантаження. У результаті цього вони не завжди можуть бути використані при проведенні судових експертиз.
3. Протоколи огляду місця події, що засвідчують обставини та факти, якщо вони оформлені відповідно до закону, є джерелом доказу і мають значення для розслідування злочинів.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Винницкий Л. В. Осмотр места происшествия : организационные, процессуальные и тактические вопросы / И. В. Винницкий. – Караганда : Изд-во Карагандинского ун-та, 1986. – 190 с.
2. Гора І. В. Криміналістика : спец. курс лекцій / І. В. Гора,
В. А. Колесник. – К. : Вид-во НА СБ України, 2002. – 320 с.
3. Коваленко Є. Г. Кримінальний процес України : навч. посібник /
Є. Г. Коваленко, В. Т. Маляренко. – К. : Юрінком Інтер, 2006. – 780 с.
4. Криміналістика : підручник / за ред. В. Ю. Шепітька. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К. : Ін Юре, 2004. – 520 с.
5. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28.12.1960 р. №1001-05 в ред. від 18.01.2012 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.
6. Кузьмічов В. С. Криміналістика : навч. посібник / В. С. Кузьмічов,
Г.І. Прокопенко; за ред. В. Г. Гончаренка, Є. М. Моісеєва. – К. : Юрінком Інтер, 2001. – 366 с.
7. Огляд місця події при розслідуванні окремих видів злочинів : наук.-практ. посібник / за ред. Н.І. Клименка. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – 216 с.
8. Осмотр места происшествия : справочник следователя / под общ. ред. А. А. Леви. – 2-е изд., испр. и доп. – М. : Юрид. лит., 1982. – 270 с.
9. Разумов Э. А. Осмотр места происшествия / Э. А. Разумов,
Н. П. Молибога. – К. : Юмана, 1994. – 210 с.