Кр Які злочини у сфері службової діяльності мають матеріальний склад 1

КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з дисципліни "Кримінальне право"

Які злочини у сфері службової діяльності мають матеріальний склад?

Класифікація складів злочину має важливе значення для їх всебічного дослідження, правильної кваліфікації діяння і призначення судом справедливого вироку. Суть різних видів класифікації полягає в тому, що вони здійснюються, виходячи з положень, викладених у статтях Особливої частини КК України.
За конструкцією складу злочину вони поділяються на злочини з формальним складом ("формальні злочини") і на злочини з матеріальним складом ("матеріальні злочини").
Злочин з формальним складом сформульований в диспозиції статті у такий спосіб, що містить в собі тільки суспільно небезпечне діяння – дію або бездіяльність без вказівки на настання суспільно небезпечних наслідків.
Скажімо, одержання хабара (ст. 368 КК України) є злочином з формальним складом, оскільки згідно з його формулюванням (конструкцією) він є закінченим з моменту вчинення самої дії – одержання хабара і не вимагає настання якихось наслідків.
Злочин з матеріальним складом сформульований в диспозиції статті у такий спосіб, що містить у собі не тільки суспільно небезпечне діяння – дію або бездіяльність, а й суспільно небезпечні наслідки, які настали в результаті цього діяння.
Серед злочинів у сфері службової діяльності злочинами з матеріальним складом є:
1) зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 КК України);
2)перевищення влади або службових повноважень (ст. 365 КК України);
3) службова недбалість (ст. 367 КК України).
Зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 КК України) з об'єктивної сторони полягає в діянні (дії чи бездіяльності), що:
1) вчинюється з використанням влади або службового становища;
2) здійснюється в межах наданих особі службових повноважень;
3) суперечить інтересам служби;
4) визнається закінченим із моменту заподіяння істотної шкоди чи спричинення тяжких наслідків;
5) перебуває у причинному зв'язку з зазначеними наслідками.
Службове зловживання – це завжди протиправне використання службовою особою наданої їй влади або службового становища. Тому ним визнається не будь-яке діяння службової особи, а лише таке, яке обумовлено його службовим становищем і пов'язане зі здійсненням нею своїх службових (владних) повноважень. Характер та обсяг службових повноважень, коло службових обов'язків визначають компетенцію службової особи, яка встановлюється відповідними нормативними актами: законами, постановами, положеннями, статутами, інструкціями тощо.
Конкретні форми службового зловживання є вельми різноманітними. Найпоширенішими на практиці є:
– незаконна експлуатація праці підлеглих в особистих інтересах;
– зловживання службовим становищем у процесі приватизації державного майна, реєстрації суб'єктів господарської діяльності, видачі ліцензій на право заняття такою діяльністю;
– нецільове використання фінансових коштів, службових приміщень, обладнання, транспорту;
– потурання злочинам та їх приховування тощо.
В усіх цих випадках діяння, може бути кваліфіковано за ст. 364 КК України лише за умови, якщо відповідальність за його вчинення не передбачено іншими – спеціальними – нормами КК України (наприклад, ч. 2 ст. 149, ст. 159, ч. 2 ст. 191, ст. 210, ч. 2 ст. 256, ч. 2 ст. 308 КК України).
Суб'єктивна – сторона злочину – умисна чи змішана форма вини. При цьому діяння вчинюється лише з прямим умислом, а щодо наслідків вина може бути як умисною, так і необережною.
Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони службового зловживання є мотив:
а) корисливі мотиви (прагнення шляхом зловживання одержати незаконну матеріальну вигоду або позбутися матеріальних витрат);
б) інші особисті інтереси (бажання просунутися по службі, одержати винагороду, уникнути відповідальності за недоліки у роботі тощо);
в) інтереси третіх осіб (прагнення догодити начальству, надати переваги родичам чи пільги іншим фізичним або юридичним особам тощо).
Службове зловживання, яке вчинюється з корисливих мотивів і спричиняє майнові збитки (ст. 364 КК України), за характером наслідків, способом їх заподіяння та за формою вини слід відрізняти від заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем (ч. 2 ст. 191 КК України).
За статтею 364 КК України матеріальна шкода може полягати як у прямих (реальних) майнових збитках, так и в упущеній вигоді, тоді як за ч. 2 ст. 191 КК України – лише у заподіянні реальної майнової шкоди. За частиною 2 ст. 191 КК винний незаконно вилучає майно з наявних фондів та безоплатно обертає на свою користь, використовуючи для цього службове становище як спосіб такого заволодіння. При зловживанні (ст. 364 КК України) винний хоча й одержує майнову вигоду чи позбавляється матеріальних витрат, але за рахунок:
а) незаконного використання майна;
б) тимчасового його вилучення з наміром повернення чи оплати його вартості в майбутньому;
в) приховування раніше заподіяних збитків (наприклад, використання службового транспорту в особистих цілях, тимчасове "запозичення" майна, заплутування обліку для приховування нестачі тощо).
За частиною 2 ст. 191 КК України злочин вчинюється лише шляхом активної поведінки, тоді як за ст. 364 КК України – і шляхом бездіяльності.
Психічне ставлення до наслідків злочину за ч. 2 ст. 191 КК України – лише умисна форма вини, а за ст. 364 КК України – як умисна, так і необережна.
За частиною 2 ст. 364 КК України карається те саме діяння, яке спричинило тяжкі наслідки, а за ч. З – вчинене працівником правоохоронного органу, коло яких визначено у ст. 2 Закону України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів" від 23 грудня 1993 р.
Отже, для наявності ч. З ст. 364 КК України слід встановити, що:
а) злочин вчинено працівником правоохоронного органу;
б) цей працівник є службовою особою;
в) у вчиненому ним діянні є всі ознаки службового зловживання.
Перевищення влади або службових повноважень (ст. 365 КК України).
З об'єктивної сторони злочин вчинюється лише шляхом активних дій, які:
1) зумовлені службовим становищем винного;
2) пов'язані з реалізацією його службових повноважень;
3) явно виходять за межі цих повноважень;
4) спричиняють істотну шкоду або тяжкі наслідки правам, свободам та інтересам фізичних, юридичних осіб або державним чи громадським інтересам;
5) перебувають у причинному зв'язку із зазначеними наслідками.
Отже, по-перше, відповідальність за ст. 365 КК України настає лише тоді, коли дії службової особи були зумовлені її службовим становищем і пов'язані з її владними (службовими) повноваженнями. Якщо такого зв'язку немає, дії винного за наявності до того підстав можуть кваліфікуватися лише за статтями КК України, що передбачають відповідальність за злочини проти особи, власності, громадського порядку тощо.
По-друге, характерною ознакою об'єктивної сторони перевищення влади є також те, що хоча службова особа і здійснює якісь "службові" дії, проте вони не лише не належать до її компетенції, а, навпаки, явно виходять за межі її службових повноважень. Саме в цьому полягає принципова відмінність перевищення влади (ст. 365 КК України) від службового зловживання (ст. 364 КК України), при вчиненні якого службова особа хоча і діє всупереч інтересам служби, проте використовує для цього ті повноваження, які надані їй за службою, і діє в їх межах.
Характер і обсяг повноважень, а також порядок (умови) їх реалізації визначаються компетенцією службової особи, яку закріплено в різних законах, статутах, положеннях, наказах, інструкціях, правилах та інших нормативних актах. Тому для вирішення питання про те, чи виходять дії службової особи за межі її повноважень, необхідно з'ясовувати, яким нормативним актом вони регулюються і які саме положення цього акта було порушено.
Найбільш характерними способами (формами) вчинення перевищення влади є:
– вчинення дій, які належать до компетенції будь-якої іншої (але не цієї) службової особи (службової особи вищого рівня цього відомства чи службової особи іншого відомства);
– вчинення дій, виконання яких дозволяється лише за наявності особливих і відсутніх у цьому випадку умов (в особливих випадках, обстановці, з особливого дозволу, з додержанням особливого порядку);
– вчинення одноособово дій, які можна було здійснювати лише колегіально;
– вчинення дій, які жодна службова особа не має права виконувати або дозволяти.
Суб'єктивна сторона перевищення влади характеризується умисною чи змішаною формою вини. Явний вихід за межі повноважень означає, що винний діє з прямим умислом, оскільки усвідомлює очевидність та безперечність такого виходу й протиправність своєї поведінки. Щодо наслідків можлива як умисна, так й необережна форма вини.
За частиною 2 ст. 365 КК України відповідальність настає за умови, якщо перевищення влади супроводжувалося:
1) насильством;
2) застосуванням зброї;
3) болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями.
Насильство при перевищенні влади може бути фізичним і психічним. Якщо фізичне насильство полягало в незаконному позбавленні волі, завданні побоїв, мордуванні, заподіянні легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень, а психічне – у реальній погрозі фізичного насильства щодо потерпілого чи його близьких, дії винного слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 365 КК України.
Застосування зброї при перевищенні влади припускає не тільки заподіяння чи спробу заподіяння з її допомогою тілесних ушкоджень або смерті, а й реальну погрозу нею. Зброєю за ч. 2 ст. 365 КК України визнаються предмети, призначені для ураження живої цілі. Вона може бути як вогнепальною (у тому числі гладкоствольною), так і холодною.
Болісними й такими, що ображають особисту гідність потерпілого, визнаються дії, які завдають йому особливого фізичного болю чи моральних страждань і полягають у протиправному застосуванні спеціальних засобів (наручники, гумові кийки, отруйні гази, водомети тощо), тривалому позбавленні людини їжі, води, тепла, залишенні її у шкідливих для здоров'я умовах, використанні вогню, електроструму, кислоти, лугу, радіоактивних речовин, отрути, а також у приниженні честі, гідності, заподіянні душевних переживань, глумлінні тощо (п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень" від 26.12.2003 р. № 15).
За частиною 3 ст. 365 КК України карається перевищення влади, яке спричинило тяжкі наслідки.
Службове підроблення (ст. 366 України). За частиною 2 ст. 366 КК карається службове підроблення, що спричинило тяжкі наслідки. Саме таке службове підроблення є злочином з матеріальним складом.
Службова недбалість (ст. 367 КК України) з об'єктивної сторони припускає несумлінне ставлення службової особи до покладених на неї службових обов'язків, що виявляється в їх невиконанні (бездіяльність) або у неналежнім виконанні (дія) і заподіює істотну шкоду (ч. 1) чи тяжкі наслідки (ч. 2). Таке несумлінне ставлення полягає в тому, що за наявності у винного реальної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, він або взагалі не діє – не виконує службові обов'язки, або хоча і діє, але неналежним чином (не відповідно до закону та умов, що склалися, або відповідно до них, але неякісно, неточно, неповно, несвоєчасно, поверхово, суперечачи встановленому порядку тощо).
Для наявності об'єктивної сторони недбалості необхідно встановити:
1) нормативний акт, яким визначається компетенція службової особи;
2) коло службових обов'язків, покладених на неї цим актом;
3) які саме конкретні обов'язки, в якому обсязі та порядку вона повинна була виконати в конкретних умовах;
4) чи мала вона реальну можливість належним чином виконати свої обов'язки в цих умовах;
5) у чому саме виявилися допущені нею порушення службових обов'язків;
6) які наслідки спричинили ці порушення;
7) чи перебували ці порушення в причинному зв'язку з наслідками.
Суб'єктивна сторона недбалості зазвичай виражається в необережній формі вини як щодо діяння, так і його наслідків. Можлива й змішана форма вини – умисел до діяння і необережна форма вини до наслідків цього діяння. Не виключається недбалість і тоді, коли умисне порушення службових обов'язків тягне за собою наслідки, яких особа хоч і не бажала, але свідомо припускала їх настання (наприклад, коли цінний вантаж, що прибув на залізничну станцію, було розкрадено через те, що начальник станції не виконав свої службові обов'язки і не виставив охорону, вважаючи без жодних на те підстав, що про збереження вантажу подбає сам вантажоодержувач).
У наведеному прикладі винний усвідомлює факт порушення ним своїх службових обов'язків, передбачає і свідомо припускає можливість розкрадання вантажу. Проте в його поведінці немає як корисливих, так й інших особистих мотивів, що виключає наявність службового зловживання (ст. 364 КК України) і свідчить лише про службову недбалість (ст. 367 КК України), вчинену з непрямим умислом.


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Конституція України від 28.06.1996 р. №254к96-ВР в ред. від 04.02.2011 р. //http://zakon.rada.gov.ua.
2. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. № 2341-ІІІ в ред. від 05.05.2011 р. //http://zakon.rada.gov.ua.
3. Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 р. № 15 //http://zakon.rada.gov.ua.
4. Здpавомыслов Б. В. Должностные пpеступления: Понятие и квалификация. – М.: Юpид. лит., 1975. – 168 с.
5. Коржанський М. Й. Кваліфікація злочинів. – К.: Атіка, 2002. – 568 с.
6. Кримінальне право України: Особлива частина: Підручник / За ред.
М. І. Мельника, В. А. Клименка. – К.: Юридична думка, 2007. – 690 с.
7. Навроцький В. О. Основи кримінально-правової кваліфікації: Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 704 с.
8. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України /
За ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – 3-тє вид., перероб. та доп. – К.: Атіка, 2005. – 1064 с.
9. Светлов А. Я. Ответственость за должностные пpеступления. – К.: Hаукова думка, 1978. – 304 с.