б Які злочини у сфері службової діяльності мають матеріальний склад.

Які злочини у сфері службової діяльності мають матеріальний склад?
За кількістю обов'язкових ознак, що відносяться до об'єктивної сторони злочину, всі склади поділяються на формальні і матеріальні.
Формальний – це такий склад злочину, у якому самий факт вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого кримінальним законом, утворює закінчений злочин. Настання суспільно небезпечних наслідків є не обов'язковою, а факультативною ознакою. Злочини з формальними складами можуть викликати ті чи інші суспільно небезпечні наслідки, проте ці наслідки не є необхідними ознаками складу злочину.
Матеріальні – це такі склади, у яких суспільно небезпечні наслідки передбачаються як необхідна ознака закінченого злочину.
Причинний зв'язок – одна із обов'язкових ознак об'єктивної сторони матеріального складу злочину. У даному випадку наявність причинного зв'язку виступає як необхідна умова кримінальної відповідальності.
Суспільно небезпечна поведінка людини може бути визнана причиною шкідливого наслідку, який наступив, лише у тому випадку, якщо вона у часі передувала факту настання цього наслідку. Водночас, проста послідовність явищ у часі ще не означає, що між ними існує причинний зв'язок. Для доказу наявності причинного зв'язку між діянням і суспільно небезпечними наслідками необхідно встановити, що дане діяння, яке передувало суспільно небезпечному наслідку, що наступив, в часі, не тільки мало місце до настання цього наслідку, але й викликало його настання.
Серед злочинів у сфері службової діяльності злочинами з матеріальним складом є:
1) зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 КК України);
2) перевищення влади або службових повноважень (ст. 365 КК України);
3) службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення документів, а також складання і видача завідомо неправдивих документів, якщо воно спричинило тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 366 КК України);
4) службова недбалість (ст. 367 КК України).
Зловживання владою або службовим становищем визнається злочином за наявності трьох спеціальних ознак в їх сукупності:
1) використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби;
2) вчинення такого діяння з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб;
3) заподіяння такими діями істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.
Відсутність однієї із зазначених ознак свідчить про відсутність складу злочину, передбаченого ст. 364 КК України.
Таким чином, з об'єктивної сторони цей злочин може мати такі форми:
1) зловживання владою, що завдало істотної шкоди;
2) зловживання службовим становищем, що завдало істотної шкоди.
Під зловживанням владою розуміється умисне використання службовою особою, яка має владні повноваження, всупереч інтересам служби своїх прав щодо пред'явлення вимог, а також прийняття рішень, обов'язкових для виконання іншими фізичними чи юридичними особами. Зловживати владою може як представник влади, так і службова особа, яка виконує організаційно-розпорядчі обов'язки, оскільки остання також має владні повноваження, що розповсюджуються на підпорядкованих їй осіб.
Зловживання службовим становищем – це будь-яке умисне використання службовою особою всупереч інтересам служби своїх прав і можливостей, пов'язаних з її посадою. У цілому зловживання службовим становищем – це більш широке поняття, воно охоплює зловживання владою, оскільки використовувати всупереч інтересам служби службова особа може і владні права та можливості, якщо вона ними наділена.
Зловживання владою або службовим становищем передбачає наявність взаємозв'язку між службовим становищем винного і його поведінкою, яка виражається в незаконних діях або бездіяльності. Службова особа при зловживанні у будь-якій формі прагне скористатися своїм службовим становищем, яке передбачає як наявність передбачених законами та іншими нормативно-правовими актами повноважень (прав і обов'язків), так і наявність фактичних можливостей, які надає їй сам авторитет посади (її загальновизнана вага, важливість, впливовість).
Словосполучення "всупереч інтересам служби" передбачає, що службова особа не бажає рахуватися з покладеними на неї законом чи іншим нормативно-правовим актом обов'язками, діє всупереч їм, не звертає увагу на службові інтереси.
Під інтересами служби розуміються, насамперед, інтереси держави взагалі, і крім того, інтереси певного органу, підприємства, установи або організації, що не суперечать, не протиставляються інтересам держави. Тому дії службової особи, вчинені у вузьковідомчих інтересах на шкоду загальнодержавним інтересам чи інтересам інших підприємств, установ та організацій, також можуть визнаватися вчиненими всупереч інтересам служби.
Фактичне настання істотної шкоди необхідно для визнання злочину, який розглядається, закінченим, адже склад його за своєю конструкцією є матеріальним. Необхідною ознакою об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 364 КК України, є наявність причинного зв'язку між зловживанням владою або службовим становищем і істотною шкодою.
Суб'єктом зловживання владою або службовим становищем може бути лише службова особа.
З суб'єктивної сторони цей злочин характеризується умисною або змішаною формою вини.
Корисливий мотив, інші особисті інтереси та інтереси третіх осіб є обов'язковими ознаками зловживання владою або службовим становищем і підкреслюють той факт, що цей злочин може бути вчинено під впливом саме таких спонукань.
Корисливий мотив можна визначити як прагнення службової особи шляхом зловживання владою або службовим становищем отримати незаконну матеріальну вигоду (отримати майно, майнові права, звільнитися від особистих майнових витрат тощо).
Інші особисті інтереси як мотив зловживання владою чи службовим становищем полягають у прагненні отримати вигоду немайнового характеру, обумовлену такими спонуканнями, як кар'єризм, заздрість, протекціонізм, бажання отримати взаємну послугу, заручитися підтримкою у вирішенні будь-якого питання, приховати свою некомпетентність та ін. Інші особисті інтереси можуть проявитися і у зв'язку з бажанням помститися кому-небудь, отримати перевагу у недобросовісній конкурентній боротьбі та ін. Наприклад, почуття кар'єризму спонукає службову особу вчинити дії, які можуть задовольнити й прагнення просунутись по службі, що об'єктивно не відповідає досвіду, знанням, моральним якостям цієї особи.
Інтереси третіх осіб необхідно розуміти як такі, що не охороняються у даному випадку законом. Прагнення їх задовольнити є своєрідним аморальним мотивом службової особи. Таке бажання може збігатися, наприклад, з негативним розумінням кар'єризму, якщо кар'єра залежить від третьої особи, або проявитися у незаконному наданні послуг, переваг родичу, знайомому, звільненні їх від передбачених законом обов'язків, догідництві перед начальником тощо. Третіми особами можуть бути родичі, приятелі, знайомі, начальники службової особи, які бажають разом з останньою скористатися правами, які належить їй за посадою, або пов'язаними з посадою можливостями.
Кваліфікуючою ознакою злочину є спричинення тяжких наслідків (ч. 2 ст. 364 КК України), а особливо кваліфікуючою – вчинення його працівником правоохоронного органу (ч. З ст. 364 КК України).
Перевищення влади або службових повноважень (ст. 365 КК України) може вчинятися у формі:
1) перевищення влади;
2) перевищення службових повноважень, які завдали істотної шкоди.
Злочинний характер дій службової особи при перевищенні влади або службових повноважень виражається у тому, що службова особа вчиняє те чи інше діяння по службі, яке не входить до її компетенції. Саме у цьому полягає принципова відмінність цього злочину від зловживання владою або службовими повноваженнями, при якому службова особа в межах її повноважень, визначених законом, використовує їх всупереч інтересам служби.
На відміну від загального складу зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 КК України) перевищення влади або службових повноважень не може проявлятися у бездіяльності. Його об'єктивну сторону характеризує лише вчинення службовою особою дії.
Перевищення влади проявляється в діях службової особи, яка маючи владні повноваження стосовно підлеглих або більш широкого кола осіб, під час виконання своїх владних чи організаційно-розпорядчих функцій виходять за межі цих повноважень.
Перевищення службових повноважень – це дії службової особи, яка не має владних функцій і виходить під час виконання своїх адміністративно-господарських функцій за межі своїх повноважень або дії службової особи, яка має владні повноваження, але у конкретному випадку перевищує не їх, а інші свої повноваження або перевищує свої владні повноваження стосовно осіб, які не входять до числа підлеглих.
Судова практика виходить з того, що як перевищення влади або службових повноважень кваліфікуються:
1) вчинення дій, які є компетенцією вищої службової особи даного відомства чи службової особи іншого відомства;
2) вчинення дій одноособове, тоді як вони могли бути здійснені лише колегіальне;
3) вчинення дій, які дозволяються тільки в особливих випадках, з особливого дозволу і з особливим порядком проведення, за відсутності цих умов;
4) вчинення дій, які ніхто не має права виконувати або дозволяти.
Перевищення влади або службових повноважень утворює склад злочину, передбаченого ст. 365 КК України лише у випадку вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй законом прав і повноважень. Явний вихід службової особи за межі наданих їй повноважень слід розуміти як відкритий, очевидний, ясний для всіх, у т.ч. для винного, безсумнівний, відвертий. Для того, щоб визначити, чи мало місце перевищення службовою особою влади або службових повноважень необхідно з'ясувати компетенцію цієї службової особи і порівняти її із вчиненими діями.
Для застосування ст. 365 КК України необхідно, щоб дії винної службової особи були зумовлені її службовим становищем і перебували у зв'язку із службовими повноваженнями щодо потерпілого. За відсутності такого зв'язку дії винного підлягають кваліфікації за статтями КК України, що передбачають відповідальність за злочини проти життя та здоров'я особи, власності, громадського порядку та моральності тощо.
Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього злочину є заподіяння істотної шкоди. Момент закінчення злочину, передбаченого ст. 365 КК України, пов'язується з настанням істотної шкоди.
Суб'єктом перевищення влади або службових повноважень може бути лише службова особа.
З суб'єктивної сторони розглядуваний злочин характеризується умисною формою вини. Ставлення ж суб'єкта до наслідків може бути як умисним, так і необережним. Службова особа за будь-якої форми перевищення влади чи службових повноважень усвідомлює, що дії, які вона вчинює, виходять за межі наданих їй законом владних чи інших службових повноважень, і бажає їх вчинити.
При цьому винна особа передбачає настання істотної шкоди (ч. 1 ст. 365 КК України), наслідки застосування насильства, факт застосування зброї та ін. (ч. 2 ст. 365 КК України) або настання тяжких наслідків (ч. З ст. 365 КК України) і бажає (прямий умисел) чи свідомо допускає (непрямий умисел) їх настання або передбачає лише можливість настання зазначених наслідків і легковажно розраховує на їх відведення або не передбачає можливості їх настання, хоч повинна була і могла їх передбачити.
Мотиви не мають значення для кваліфікації розглядуваного злочину. Проте їх встановлення є важливим для визначення покарання.
Матеріальний склад має й службове підроблення, що спричинило тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 366 КК України).
Службова недбалість – це невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законним правам, свободам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб (ст. 367 КК України).
З об'єктивної сторони службову недбалість характеризує наявність трьох ознак у їх сукупності:
1) дія або бездіяльність службової особи;
2) наслідки у вигляді істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб;
3) причинний зв'язок між вказаним діями чи бездіяльністю та шкідливими наслідками.
Службова недбалість може проявлятись у формі:
1) невиконання службових обов'язків через несумлінне ставлення до них;
2) неналежного виконання службових обов'язків через несумлінне ставлення до них.
Невиконання службових обов'язків означає невиконання службовою особою дій, передбачених як безумовних для виконання нею по службі. Цей вид недбалості називають "чистою" бездіяльністю – службова особа повністю не виконує свої обов'язки.
Неналежне виконання службових обов'язків – це такі дії службової особи в межах службових обов'язків, які виконані не так, як того вимагають інтереси служби. Такий вид службової недбалості називають "змішаною" бездіяльністю, за якої службова особа виконує свої обов'язки неналежно, діє не до кінця, не вчиняє всіх очікуваних від неї дій.
Відповідальність за ст. 367 КК України настає лише у випадку, якщо дії, невиконання чи неналежне виконання яких спричинило передбачені у зазначеній статті наслідки, входили у коло службових обов'язків цієї службової особи, іншими словами, якщо обов'язок діяти відповідним чином юридично був включений (законом, указом, постановою, наказом, інструкцією тощо) до кола службових повноважень такої особи.
Для наявності складу службової недбалості слід встановити, що службова особа мала реальну можливість виконати належним чином свої обов'язки. Визначення можливості (чи неможливості) виконання нею своїх обов'язків здійснюється за допомогою відповідних об'єктивних та суб'єктивних факторів. До об'єктивних факторів належать зовнішні умови, в які поставлена службова особа (забезпечення охорони матеріальних цінностей, наявність транспорту чи людських ресурсів), а до суб'єктивних – особливості цієї особи (її фізичні дані, ступінь інтелектуального розвитку, наявність спеціальних знань, досвіду роботи тощо).
При службовій недбалості за наявності об'єктивної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, службова особа безвідповідально, неякісне ставиться до виконання своїх обов'язків, у зв'язку з чим виконує їх неналежним чином (поверхово, неуважно, несумлінно) або взагалі не виконує.
Склад службової недбалості передбачає заподіяння істотної шкоди.
Для кваліфікації діяння за ст. 367 КК України слід встановити, що воно вчинене службовою особою під час виконання владних, організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій. Діяння, яке полягало у невиконанні чи неналежному виконанні професійних функцій, навіть якщо воно призвело до істотної шкоди, не може розцінюватись як службова недбалість (наприклад, застосування лікарем неправильного лікування, невдала операція тощо).
Шкода, заподіяна через недосвідченість, недостатню кваліфікацію службової особи або з інших обставин, що не залежали від неї і не давали можливості справитись належним чином з роботою, не дають підстав говорити про наявність злочинної службової недбалості. Так само не утворюють складу цього злочину шкідливі наслідки, що настали з причин, які службова особа не могла усунути.
Службова недбалість вважається закінченим злочином з моменту настання наслідків, зазначених у ч. 1 або ч. 2 ст. 367 КК України.
Службова недбалість – це єдиний злочин у сфері службової діяльності, який вчинюється тільки з необережності. З суб'єктивної сторони він характеризується злочинною самовпевненістю (службова особа передбачає, що внаслідок невиконання чи неналежного виконання нею своїх службових обов'язків правам і законним інтересам може бути завдано істотну шкоду, але легковажно розраховує на її відвернення) або злочинною недбалістю (службова особа не передбачає, що в результаті її поведінки може бути завдано істотну шкоду, хоча повинна була і могла це передбачити).
Службове підроблення (ст. 366 КК України), тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення документів, а також складання і видача завідомо неправдивих документів, є формально-матеріальним злочином.
Формальним воно є тому, що вважається закінченим з моменту підроблення або складання завідомо неправдивого документа незалежно від подальшого його використання, а при видачі документа – з моменту його передачі зацікавленій особі (незалежно від наслідків).
Матеріальним воно вважається, оскільки у ч. 2 ст. 366 КК України мова іде про те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки.